Цей день в історії

[D-Misha]

Костянти́н Ю́рійович Песту́шко (псевдонім Кость Степовий — Блакитний; *10 лютого 1898, Ганнівка — †9 травня 1921, там же) — військовий діяч, отаман Степової дивізії, Головний отаман Холодного Яру.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Кость Степовий-Блакитний (справжнє прізвище Костянтин Юрійович Пестушко) народився 10 лютого 1898 року в заможній селянській родині с. Ганнівки на Катеринославщині (зараз Петрівського району Кіровоградської області). Батьки його, крім 25 десятин землі, тримали Повітову Земську Станцію, яку його батько Юрій перейняв від Семена Павловича Пестушка — діда Костя. Мати майбутьнього отамана — Олександра, була малописьменною, а батько закінчив чотири класи церковнопарафіяльної школи. Крім Костя в родині було ще троє хлопців — Іван, Федір, Микола і троє дівчат — Поліна, Віра, Уляна (ще до 1917 року всі вони закінчили гімназію).

Після закінчення міністерської двокласної школи, де виявив непересічні здібності до математики, до 1915 року навчався в механіко-технічному училищі в Олександрівську (нині Запорізький університет). Добровольцем пішов на Першу світову війну.

У Першу світову війну рядовим воював на Турецькому фронті. За хоробрість нагороджений двома Георгіївськими хрестами. Закінчив офіцерську школу в м. Горі, дослужився до офіцерського чину. В ранзі підпоручика командував ротою на Західному фронті.

З 1918 року — в Армії УНР.

В 1919 році — командир Середньодніпровської групи (2500 багнетів, 17 кулеметів), яка формально підпорядковувалася Нестору Махну. Учасник повстання проти Добровольчої армії. Збільшивши Середньодніпровську групу до 3000 бійців, перейменував її на Республіканське військо. Далі діяв самостійно.

В січні 1920 року повертається до рідного села. Його обрано Головою Волосного Революційного Комітету і Комісаром Волості села Ганнівки. На цій посаді Кость перебував близько трьох місяців — до 10 травня 1920 року.

Переконав мобілізованих у Червону Армію селян об'єднатися в повстанський загін.

У травні 1920 року створив та очолив Степову дивізію, яка налічувала від 12 до 18 тисяч бійців. Вів боротьбу з більшовицьким режимом партизанськими методами.

Один із керівників повстання весни — осені 1920 року. Діяв на Херсонщині, Катеринославщині, в Київській губернії, зокрема на Чигиринщині, в Холодному Яру. Командував Першою Олександрійською повстанською армією. Після того, як дивізія об'єдналась із Холодноярськими збройними силами, Костя Блакитного 24 вересня 1920 року на конференції повстанців у містечку Медведівці обрано Головним отаманом Холодного Яру.

В жовтні 1920 року, вирушивши в Катеринославську губернію на чолі Степової дивізії, склав із себе повноваження Головного отамана Холодного Яру.

Повстанський рух під проводом отамана Степового-Блакитного восени 1920 року охопив усю Херсонщину і частину Катеринославщини.

Діяльність Катеринославського повстанського комітету, очолюваного Пестушко, проти більшовиків була досить успішною. Для нейтралізації Костя Блакитного ЧК розробило спецоперацію.

29 квітня ЧК заарештувало понад 50 чоловік причетних до повстанського штабу Пестушка, серед них зв'язкова з Петлюрою Віра Бабенко.

Загинув 9 травня 1921 року у Ганнівці в бою з підрозділом криворізьких чекістів. Похований у рідному селі.

[D-Misha]

Величко Самійло Васильович..

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Самійло Васильович Величко (* лютий(?) 1670, с. Жуки, нині Полтавський район, Полтавська область, Україна —† після 1728, там само) — український козацько-старшинський літописець.

Народився у козацькій родині. Його батько, козак Василь Величко, належав до першої сотні Полтавського полку, був людиною грамотною, мудрою й шанованою, мав велику книгарню.

Успішно склавши іспити Самійло став спудеєм одного з найавторитетніших у Європі навчальних закладів — Києво-Могилянської колегії, де оволодів латинською, німецькою та польською мовами.

Вчився у колегії перед 1690, бо з цього року, після успішного закінчення навчання, Самійла Величка скерували на посаду канцеляриста до генерального військового писаря Василя Кочубея. Був його дворянином, тобто служив «в усіляких домашніх справах», а найбільше писарем. В. Кочубей використовував Величка також для особливих доручень, включаючи його «у найпотрібніші і секретні на той час військові справи», навіть ті, що йшли до царя, і циферні (зашифровані) до господарів Волоського і Мунтянського. Через Величка проходила й та кореспонденція, про яку І. Мазепа не знав. У такому статусі прослужив 15 років.

На початку 1705 уведений до Генеральної Військової Канцелярії, де пробув старшим канцеляристом близько чотирьох років, до падіння В. Кочубея. Брав участь у походах, зокрема через Правобережну Україну з помічним військом на допомогу полякам. Очевидно, і в Генеральному війську, і в канцелярії виконував особливі (секретні) доручення, залучався до посольств гетьмана І. Мазепи.

Наприкінці 1708 заарештований і ув'язнений як людина близька до В. Кочубея. Провів кілька років у неволі в Чернігівському краї. Припускають, що з ув'язнення вийшов 1715 за сприяння сина В. Кочубея.

На службу Самійло Величко вже не повернувся. Спочатку оселився у Диканьці, пізніше перебрався до рідної домівки — у Жуки. Літописець учителював, займався літературною діяльністю. Чимало відомостей черпав із великої колекції книг і манускриптів, що її збирав упродовж усього життя. До неї входили історичні хроніки, літописи, оригінальні документи, художні твори. Все це Самійло Величко використовував, працюючи над літописом.

Багаторічне розумове та фізичне напруження позначилися на здоров'ї літописця. Він осліп. Потому диктував нові сторінки свого літопису найнятим писарчукам.

Останні роки життя провів у селі Жуки. Тут помер і похований.

На жаль, могила Самійла Величка до нашого часу не збереглася. Та в центрі Жуків, на узвишші, поруч із каплицею Покрови Пресвятої Богородиці й курганом пам'яті, встановлено гранітну брилу, яка символізує останнє пристанище славного історика козаччини.

Нині в селі, де народився, жив і працював Самійло Величко, зводиться Меморіальний комплекс слави українського козацтва (2010 року було відкрито першу чергу комплексу пам'яті загиблих козаків)

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Мартович Лесь...

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Ле́сь Марто́вич (Олекса Семенович Мартович, *12 лютого 1871, Торговиця — †11 січня 1916, Погорисько) — український письменник та громадський діяч.

Народився 12 лютого 1871 р. в селі Торговиця Городенківського повіту на Станіславщині (нині Городенківський район, Івано-Франківська область) у родині сільського писаря. Його батько самотужки навчився грамоти, що допомогло йому піднятися з наймита до писаря, стати «взором порядного, непідкупного громадянина», авторитетним серед односельчан. Мав 15 моргів поля, гарну хату, пасіку і сад. За спогадами Василя Стефаника, родина Мартовичів належала до давнього раввінського єврейського роду, останній представник якого (дід письменника) прийняв християнство і був вигнаний з єврейської общини.

Із 1882 Лесь Мартович — учень Коломийської гімназії. У червні 1892 року закінчує гімназію і записується на юридичний факультет Чернівецького університету, який закінчив через 17 років (1909). Батько не мав змоги утримувати сина в університеті, і тому Мартовичу доводилося розраховувати тільки на себе. Займався громадськими справами: працював у нелегальному гуртку, члени якого проводили серед селян культурно-освітню роботу; збирав і вивчав фольклорні матеріали; видавав свою літографовану газету «Збірка»; засновував по селах читальні тощо. У той же час він був редактором львівської газети «Хлібороб» (1893), одержуючи мізерну платню — 30 гульденів, а в 1897–1898 роках став редактором «Громадського голосу», який до того редагував Іван Франко.

Працював у Львові, Дрогобичі, Городку і Стрию. Починаючи з 1905 року, важко хворів. Його навістив одного разу І. Франко. Помер 11 січня 1916 у селі Зубейки, похований у с. Монастирок. У будинку, в якому жив Л. Мартович, наразі міститься школа в селі Зубейки Львівської області.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

13 лютого...

1895 — брати Луї й Огюст Люм'єр створюють перший кінопроектор
1942 — розпочався примусовий вивіз українського населення з окупованих територій на працю до Німеччини
1945 — авіація союзників практично повністю зруйнувала Дрезден
1949 — в Еквадорі натовп спалив радіостанцію після загальної паніки, що виникла через трансляцію «Війни світів» Герберта Веллса
1956 — в Антарктиді відкрито першу радянську наукову станцію «Мирний»
1959 — у продаж надійшли перші ляльки Барбі
1960 — відбулося перше випробування французької атомної бомби в Сахарі
1975 — Кіпр розділено на дві частини, турецьку і грецьку
2001 — заарештовано Юлію Тимошенко

Народилися:

1766 — Томас Мальтус, англійський економіст («Есе про принципи населення»)
1769 — Іван Крилов, російський байкар («Ворона та Лисиця», «Лебідь, Щука і Рак»)
1873 — Федір Шаляпін, російський оперний співак (бас)
1903 — Жорж Сіменон, французький письменник, метр детективного жанру (серія детективів про комісара Мегре)
1909 — Віктор Іванов, український кінорежисер, зняв стрічку «За двома зайцями»
1933 — Лев Перфілов, український актор («Як коваль щастя шукав», «Чудо в краю забуття»)
1950 — Пітер Ґебріел, англійський музикант, екс-лідер групи Genesis
1960 — Сергій Тігіпко , український банкір, політик

Померли:

1787 — Йосип Бошкович, словенський натурфілософ, математик і астроном
1795 — Григорій Кониський, український письменник і проповідник
1883 — Ріхард Вагнер, німецький композитор-романтик, диригент, теоретик музики, письменник-публіцист
2004 — Зелімхан Яндарбієв, в. о. Президента Чеченської республіки Ічкерія, загинув в результаті теракту російських спецслужб в столиці Катару.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Сьогодні 14 лютого. У цей день сталося наступне:

842 - день народження французької мови: Людовик II та Карл II Лисий промовляють Страсбурзькі клятви романськомою (старофранцузькою) мовою.

1807 - Поблизу острова Тенедос згорів британський фрегат «Ajax». Близько 300 людей загинули.

1918 - Радянська Росія перейшла на григоріанський календар (1 лютого за юліанським календарем)

1929 - Бійня в День святого Валентина в США.

1933 - У Парижі відкривається перша телефонна служба точного часу.

1943 - в ході загального наступу Червоної Армії, Ростов-на-Дону і Свердловськ були остаточно звільнені від німецьких загарбників.

1946 - У Лабораторії балістичних досліджень Армії США запущений перший реально працюючий електронний комп'ютер ENIAC

1956 - у Москві відкрився XX з'їзд КПРС.

1988 - пожежа в будівлі Бібліотеки Російської академії наук у Санкт-Петербурзі, одна з самих руйнівних в історії пожеж у бібліотеках.

1990 - Voyager I, що покинув Сонячну систему, вперше фотографує її «зі сторони».

1992 - встановлені дипломатичні відносини між Російською Федерацією і Україною.

1995 - Американська влада заарештовують легендарного хакера Кевіна Мітніка.

2003 - Воїславу Шешелю пред'явлено звинувачення Міжнародним трибуналом по колишній Югославії. 24 лютого він сам їде до Гааги, щоб довести свою невинність і несправедливість суду по відношенню до сербів.

2003 - У віці 6,5 років помирає клонована вівця Доллі.

2008 - Масове вбивство в університеті Північного Іллінойсу.


14 лютого народились:

1404 - Леон Баттіста Альберті, італійський вчений, гуманіст, письменник, архітектор.

1483 - Захіреддін Мухаммед Бабур, узбецький і індійський правитель, засновник держави Великих Моголів.

1840 - Клод Моне, французький живописець, представник імпресіонізму

1869 - Чарльз Томсон Рис Вільсон, англійський фізик, нобелівський лауреат. Винайшов прилад для спостереження слідів руху мікрочастинок

1895 - Олександр Мікулін, вчений, конструктор авіаційних двигунів, академік АН СРСР.

1908 - Петро Шелест, перший секретар ЦК Компартії України в 1963-1972 роки.

1928 - Сергій Капіца, російський радянський вчений і телеведучий.

1936 - Ганна Герман, польська співачка (померла у 1982 році).

1944 - Алан Паркер, англо-американський режисер і сценарист («Стіна», «Серце ангела», «Евіта»)

1974 - Мартиросян, Гарік Юрійович, відомий шоумен, гуморист, художній керівник і «резидент» шоу «Комеді клаб».

1978 - Річард Хемілтон, американський баскетболіст, чемпіон НБА у 2004 році.

Важливі дати для України..

Незалежно від пори року, для українців є важливі дати в історії нашої землі. І кожен патріот своєї країни та й просто всебічно розвинена людина повинен їх знати і пам'ятати. Саме ці дні і події вели нас на шлях сильної, значущої в світі держави.

882 - зародження держави Київська Русь

988 - Володимир оголосив про прийняття християнства з Візантії

1187 - перша згадка слова "Україна" в Київському літописному зводі

1492 - перша згадка про козаків, які в гирлі Дніпра напали на турецький корабель

1648 - початок народно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648-1657)

1917 - проголошення Третього універсалу Центральної Ради про створення УНР як федерації Росії

1922 - вхід України як УРСР до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік

1933 - штучний голодомор на українських землях (1932-1933)

1941 - Велика Вітчизняна війна (1941-1945)

1991 - проголошення незалежності України і всенародний референдум

1996 - створення Конституції України

2004 - Помаранчева революція в Україні

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

"Крізь пекло афганської війни"
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

15 лютого відзначають скорботний День пам’яті воїнів - афганців. Сьогодні ми з вами дізнаємось про події, героїв цієї страшної війни.Нам дуже хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, спогади, вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь ваші юні серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто недожив, недоспівав, недокохав.
Що ми знаємо про афганську війну ? Можна розказати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років мовою цифр, будь-яка війна у цифрах – це моторошно й страшно.
Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. У рідні домівки не повернулися 13 тисяч 833 юнаки колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти, доля 330 – невідома.

Заплакало небо дощами…
Біль і туга зійшлися клином.
Свистіли кулі над Афганом,
Прощається мати із сином.
Котилися сльози рікою,
Ще б жити – та віку немає,
Лишилась невістка вдовою
Й онучка за батька питає.
Прощається мати із сином…
Прощаються гори й долини,
І більшого горя немає –
Як жити самій без дитини?
Лиш чорна хустина. Німа домовина…
«Прости», - ледь шепоче вустами.
Та чорна хустина – то туга за сином,
Заплакало небо дощами…

Ми повинні розуміти трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тисяч. 27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликали стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984 – 1985 роки. Для тисяч наших солдат, їхніх батьків та матерів, дружин, дітей розпочалася жорсока, кривава війна в Афганістані. Тривожні дні чекання, безсонні ночі та тривоги. Посивіли батьки. Тривожними були ці роки і для тих батьків, сини яких служили не в Афганістані, а на території колишнього Радянського Союзу. Де б не служив солдат, він у будь-який момент міг потрапити до Афганістану. Тому й не було спокою в Україні всі 10 років афганської війни, яка тривала вдвічі довше, ніж Друга світова війна.
Скільки їх – юнаків – голубооких, русявих, чорнявих, одружених і тих, до яких не прийшло ще кохання, загинуло на тій землі.
Щороку в цей день схилятимуть знамена над полеглими, подаватимуть на службу Божу за тих, що загинули, лунатимуть скупі тости тих, хто вижив. Вони згадуватимуть військову дружбу, людську честь, мужність побратимів. Попри смерть, втрату друзів, пролиту кров, вони по – доброму пам’ятатимуть Афгані, який багато чого навчив їх.
За довгих 10 років цієї війни на цвинтарях з’явилося багато свіжих могил з фотографіями юних облич. Останки загиблих воїнів привозили в оцинкованих гробах. І не було у батьків упевненості в тому, ховають вони свого сина чи когось іншого… І ще довго ятритимуть душу запитання без відповіді. Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі. Не забудеться це горе, не відболить іще кілька поколінь.

[D-Misha]

17 лютого 2014 рік - цей день в історії...

1598 - боярин Борис Годунов за рішенням Земського собору зійшов на трон Московської держави.

1944 - у ході переможної для Радянського Союзу Корсунь-Шевченківської операції (Друга світова війна) гине командувач військ Вермахту генерал Штеммерман.

1947 - день народження Міжнародної асоціації юристів (організація заявляє, що вона формує майбутнє спільноти юристів у всьому світі, а також впливає на реформи у сфері міжнародного права).

1947 - сигнал радіостанції "Голос Америки" досяг і радянського слухача (завідував російської службою радіостанції знаменитий "неповерненець" Олександр Бармін).

1972 - СРСР і Республіка Нігер встановили дипломатичні відносини.

1979 - розпочалася одна з перших воєн між країнами комуністичного блоку: китайсько-в'єтнамський конфлікт (переможця так і не виявлено, але ряд дослідників схиляються до думки, що Китай зазнав поразки).

1983 - цей день вважається датою народження мови програмування Ада (структурна, модульна мова програмування, що містить високорівневі засоби програмування паралельних процесів).

1993 - в Російській Федерації засновано РАО "Газпром" (світовий лідер у видобутку нафти і газу, займає 24-е місце серед світових компаній, про компанії говорять, що вона є "газовим кийком" в руках уряду Росії при вирішенні різних політичних питань).

1955 - створена Одеська кіностудія художніх фільмів.

2008 - балканська область Косово проголосило незалежність від Сербії, цей акт отримав визнання 69 держав.

17 лютого 2014 рік - народились:

1867 - один з керівників Севастопольського повстання 1905, революціонер Петро Петрович Шмідт (увійшов в історію як лейтенант Шмідт).

1890 - британський натураліст Роналд Фішер (вніс величезний вклад у розвиток сучасної прикладної математичної статистики).

1902 - радянський воєначальник Василь Митрофанович Шатилов (командував дивізією, солдати якої, поставили Прапор Перемоги над рейхстагом).

1906 - радянська письменниця Агнія Львівна Барто (відома в першу чергу своїми дитячими віршами).

1920 - учасник руху Опору у Франції в роки Другої світової війни, Василь Васильович Порик (його загону вдалося звільнити в'язнів концтабору Бомон).

1943 - українська актриса Раїса Степанівна Недашківська (народна артистка України, в даний час художній керівник Театру "Під зоряним небом").

1957 - канадська співачка, виконавиця кельтської музики в світі Лоріна Маккеннітт.

1963 - найзнаменитіший баскетболіст всіх часів і народів Майкл Джордан (примудрився в одному сезоні стати олімпійським чемпіоном, чемпіоном НБА і найціннішим гравцем регулярного сезону, дане досягнення поки що ніким не побито).

1967 - російський письменник, драматург, режисер, актор Євген Валерійович Гришковець (активний юзер в контакті, facebook, twitter).

1981 - американська актриса і фотомодель, скандалістка і світська левиця Періс Хілтон (її особисте життя часто стає надбанням громадськості).

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Сьогодні 25 лютого. У цей день сталося наступне:


1573 - Іван Федорович заснував друкарню у Львові.

1799 - у Росії створено Медико-хірургічну академію.

1836 - американець Семюел Кольт отримав перший патент на шестизарядний револьвер 45 калібру.

1873 - у Києві створено Південно-Західне відділення Російського географічного товариства.

1918 - Мала Рада ухвалила закони про введення в Українській Народній Республіці нового (григоріанського) календаря і середньоєвропейського часу.

1928 - лабораторія Чарльза Дженкінса у Вашингтоні отримала першу телевізійну ліцензію.

1933 - за звинуваченням у контрреволюційній діяльності заарештували російського філософа-богослова Павла Флоренського

1940 - відбулася перша телетрансляція хокейного матчу між «Нью-Йорк Рейнджерз» і «Монреаль Канадієнз».

1956 - курка знесла найбільше в світі яйце - 454 г (США).

1957 - засновано Державне видавництво дитячої літератури УРСР (тепер Веселка).

1969 - «Бітлз» почали запис свого останнього альбому «Abbey Road».

1999 - в Аргентині Віргінія Ріверо народила дівчинку в момент ДТП. Її дочка стала наймолодшою з людей, які потрапили в аварію.

25 лютого народились:

1707 - Карло Гольдоні, італійський драматург. Літературна спадщина Гольдоні - понад 200 п'єс, серед яких більша частина комедії.

1841 - П'єр-Огюст Ренуар, французький художник. В останні роки життя Ренуар здобув славу і загальне визнання – його картина «Зонтики» була поставлена в ряд з шедеврами кращих світових художників.

1842 - Карл Май, німецький письменник, котрий розповів про подвиги індіанця Вінету

1871 - Лариса Косач-Квітка (Леся Українка), українська письменниця та поетеса, яка писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці.

1887 - Лесь Курбас, український актор, режисер, реформатор українського театру.

1905 - Вірський Павло Павлович, український хореограф, балетмейстер, організатор Національного ансамблю танцю України.

1917 - Ентоні Берджес, англійський письменник.

1919 - Пьєтро Гаріндзі, італійський письменник, автор тексту пісні Arrividerci Roma.

1943 - Джордж Гаррісон, англійський рок-музикант, співак, композитор. Виступав у гурті The Beatles, граючи на гітарі та низці індійських інструментів, зокрема ситарі.

1950 - Ніл Джордан, американський кінорежисер і сценарист («Жорстока гра» - два Оскара 1993 р.).

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

30 березня Україна перейде на літній час...

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

В останню неділю березня Україна традиційно перейде на літній час.

О 3 годині ночі з суботи, 29 березня, на неділю, 30 березня, стрілки годинників потрібно буде перевести на одну годину вперед

Зміна часу в Україні відбувається двічі на рік: в останню неділю березня країна переходить на літній, а кожної останньої неділі жовтня - на зимовий.

В 2011 році народні депутати пропонували ухвалити закон, який скасовує переведення годинників. Верховна Рада спочатку прийняла постанову, за якою Україна мала залишитися на літньому часі, але пізніше скасувала його під тиском громадськості.

Уперше "літній" і "зимовий" порядок обчислення часу був запроваджений в Англії в 1908 році для економії і раціональнішого розподілу електроенергії впродовж доби. Перехід на зимовий час і назад регулярно здійснювався в СРСР з 1981 року. Нині на "літній" і "зимовий" час переходять у більш як 110 країнах світу.

[D-Misha]

У цей день ми згадуємо ветеранів, які пройшли війну, вшановуємо полеглих за свою землю і живих воїнів, що боролися до перемоги. Багато хто загинув, інші залишилися живі.

Але з мільйонів солдатів, котрі пройшли війну, сотні тисяч залишилися в живих завдяки допомозі чотирилапих фронтовиків.

Чотирилапі помічники фронтовиків...

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!