Наші менші друзі.....

[D-Misha]

Котам в АТО треба поставити пам'ятник

Бійці АТО дуже люблять своїх батальйонних котів, діляться з ними їжею, дають прихист та навіть присвячують їм вірші. "Ополченці" використовували кішок, щоб зняти "розтяжки".

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Вони працюють психотерапевтами (або "ходячим щастям", як сказав один комбат), ловлять мишей і щурів, яких у степових укріпленнях повно. Кішки і коти чують вибухи раніше людей. Вони стежать за чужинцями і попереджають про небезпеку.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Також кішки - прекрасні кадровики і показують своєю поведінкою стан військових. Бригадний психолог говорив, що по відношенню котів, він одразу розуміє, в якому стані знаходиться військовий і чи потрібна йому допомога. Коли українське військо займає нову територію, то пошук котів стає одним з перших завдань. Коли йдуть, то проблема, кому віддати котів, стає однією з насущних.

"Віддам кота з блокпоста в хороші руки" - такими оголошеннями повні соціальні мережі та записники волонтерів.

Собак на передовій менше, в основному спеціально навчені, породисті, щоб зайвий раз не гавкнув. Військові кішки за визначенням зайвого шуму не підіймають.
Біля бійців АТО на Донбасі постійно крутиться багато котиків: коти-безхатьки й ті, яких покинули господарі, й ті, що народилися вже за час АТО.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Українські військові до котів ставляться з любов'ю та повагою, бо вони їм і антидепресанти, й друзі, а інколи бувають такі ласкаві, що навіть ловлять мишей. Один з бійців написав есе на тему "За що українські військові поставлять пам'ятник котам".

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

За пазухою сіре кошеня

Зігріло вкотре серце після бою;

Не маючи ні роду, ні звання

Воно було солдатом і героєм.

За латами дешевої броні,

Опалені розпушувало вуса.

З тривогою дивилось на вогні

Пекельного на Сході землетрусу.

Таке патріотичне і смішне

З душі збивало скрутності оскому,

Здавалося теплішим за шинель,

Коли мурчало пісню колискову.

Торкалося рожевим язиком

До ран, що запалилися від гною,

І пахло дивовижно молоком,

Домівкою, дитинством та війною.

І байдуже, де Захід, чи де Схід;

Воно загралось гільзами з патронів:

Маленьке і беззахисне, як світ,

Дитя війни сучасних батальйонів.

Та мужніми робилися серця,

Бо знали: в найсуворіші години,

За пазухою кожного бійця

Є часточка своєї України!

(Автор Роман Кахович.)

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!