Ловись рибко, мала і велика!!!(все, що стосується риболовлі.)

[D-Misha]

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Усе, що стосується риболовлі. Розповіді, поради, відео, фото і т.д. Як зловити рибу своєї мрії (короп, сом, щука, синій кит тощо), розповідаємо, коментуємо, ділимось враженнями.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[2vanya2]

Як поводитись з живцями, щоб вони не втратили своєї привабливості при ловлі хижої риби

Кожному рибалці, любителю ловлі хижої риби хотілося б мати повну банку жвавих і дуже живучих рибок. Але що відбувається в більшості випадків? Купивши ввечері перед риболовлею в рибальському магазині живців (або наловивши їх заздалегідь), вранці ми хапаємося за голову. «Живці» ледве живі: рибки мляво товчуться біля поверхні води, з жадібністю хапаючи повітря, і, подібно, що з хвилини на хвилину спливуть до верху животом. Яка ж тепер рибалка? Вже краще випустити таких «живців» у воду, щоб не відчувати себе браконьєром і мучителем. Щоб таких ситуацій не відбувалося, потрібно просто дотримуватись нескладних правил у поводженні з живцями. Про них ми зараз і поговоримо.

Вирішіть заздалегідь, ловити вам живців чи купувати? Як відомо, живців можна купити в спеціалізованих точках продажу. Але можна і наловити самостійно, виділивши для цього годинку-другу вільного часу. Обидва варіанти пов'язані з певними труднощами.

Купуючи живців, зверніть увагу: живці плавають в акваріумах, з постійною подачею повітря, постійною підтримкою потрібної температури. Що буде, якщо ви їх помістите в банку з водою де:

а) інша температура води;
б) другий кисневий режим;
в) абсолютно інший хімічний склад води.

Все одно, що вас з лікувального санаторію помістити в тюремний карцер. Рибка зазнає шок. І не факт, що доживе до ранку. Банка з водою годиться тільки для того, щоб перенсти живців з магазину додому, і то швидко перенести. А ось вже вдома у вас обов'язково повинні бути створені умови для їх утримання. Хоча б на одну добу. Інакше вранці ви їх і живцями не зможете назвати.

Ловити живців безпосередньо перед риболовлею - заняття також малоприємне, але, помістивши їх в ємність з набраною з цієї ж водойми водою, ви зможете зберегти їх практично до кінця риболовного дня. Як правило, спіймані вранці живці (особливо карасики) і пізно увечері цілком придатні для ловлі.

Подбайте про умови для зберігання! Припускаємо, що вам вдається зберігати живців в їх бойовому стані в трилітровій банці при кімнатній температурі води протягом однієї доби. Але як бути, якщо зберігати їх потрібно 2-3 доби, тиждень? Або вранці, після добового зберігання, живцям ще належить витримати тривалий длоїзд до місця риболовлі?

Для цього нам знадобиться переносний акваріум. Акваріуми недешеві, а тим більше обігрівачі та компресори до них. Але, витратившись один раз, ми надовго позбавимо себе від безлічі проблем. Рибки в таких акваріумах можуть жити тижнями, місяцями, і навіть роками без найменшої шкоди організму. При належному догляді за акваріумом, що до речі являється нескладним, в ньому завжди буде м'яка, холодна, багата киснем вода. Живці відмінно приживуться, і збережуть бойовий стан аж до майбутньої риболовлі.

Завжди вибирайте відповідних живців! Тут важливо не те, на яку рибку краще ловиться щука, на яку судак, а на яку окунь. Тут важливо те, що багато рибок просто не годяться для цієї мети. А продавці все ж таки примудряються їх втюхати. Йдеться, в першу чергу, про плітку. Багато магазинів пропонують саме їх у вигляді живців! Запам'ятайте, плітка - дуже ніжна і примхлива рибка. Найчастіше вона не витримує навіть перенесення в банці до дому. Чи довго живе спіймана плотва в садку? Ото ж бо. Не доживає і до кінця риболовлі.

Інша справа верхівка чи карасики. Ці рибки залишаються живими навіть по приїзді додому. Їх купувати можете сміливо. Ще кращий варіант - піскарь, це феномен у своєму роді. Він просто створений для приманювання риб: жвавий, грайливий, неймовірно живучий, витримує практично будь-яке відношення до себе.

Узагальнивши ситуацію, можна умовно розділити рибок по принципу придатності для ловлі хижої риби в якості живця на хороших, поганих, і посередніх. До гарних відносяться: піскар, верхівка. До середньої якості: сріблястий карасик, окунець, червонопірка. До поганих: плотвичка, а також всі перераховані вище рибки більших розмірів (більше 6-10см): всі вони якщо і не гинуть на гачку, то вже точно не проявляють активність.

Ловіть рибок тільки сачком: беручи живця руками, ви обпікає його, прискорюючи момент смерті. Сунувши руки в акваріум, або банку, ви не тільки викликаєте паніку, але й порушуєте крихкий баланс у складі води, що риби важко переносять. На гачок насаджують акуратно: за спинку або за губи, щоб не пошкодити життєво важливих органів. Інакше живець довго не проживе, і ваша омріяна хижа риба стане для вас недосяжною. Щоправда завжди є вихід, і в такому випадку можна переключитись на інший не менш захоплюючий вид риболовлі, скажімо на такий як ловля форелі, про яку можете прочитати перейшовши по посиланню.

[2vanya2]

Як зробити снасть для ловлі хижої риби безпосередньо на водоймі?

Про те, що таке кружки і як ними ловити хижу рибу, що мешкає в більшості наших водойм, знає чи не кожен рибалка. Часом ефективність кружків перевищує навіть саму «просунуту» снасть спінінгіста, оскільки правильно зроблена снасть і добре поданий живець буде приманювати хижака в будь-якому випадку не залежно від того яка погода, тиск, вітер, та час доби.

З тих чи інших причин кружки не завжди присутні в арсеналі рибалки. Хтось ніколи не займався такою ловлею, хтось віддає перевагу спінінгу, а часом буває що рибалка просто забув їх взяти з собою.

Проте, виникають ситуації, коли хочеться спробувати половити на кружки особливо знаючи про їх ефективність і здатність істотно знижувати обережність хижої риби, успішно провокуючи її на клювання.

Іншою ситуацією, що вимагає прийняття рибалкою адекватних заходів є випадки відверто «нахабної» поведінки хижої риби, коли та, без страху ганяє дрібноту по водоймі, видаючи свою присутність характерними сплесками, про те відмовляється від штучних приманок і навіть ігнорує малька, насадженого на закидну вудку.

Чому ж кружки можуть принести успіх. Така снасть легка, не має зв'язку з берегом і рибалкою, здатна самостійно переміщатися по водоймі не викликаючи у хижака занепокоєння і створюючи ілюзію вільного плавання живця.

Тому, ігнорування рибалкою снасті типу «кружки» буде не зовсім розумним. Виготовити ж своєрідну снасть на водоймі за допомогою підручних матеріалів не так складно, як здається на перший погляд. Головне, це наявність човна і бажання зловити рибу.

По-перше, можна скористатися пластиковими пляшками, якими, на жаль, іноді рясніють берега наших водойм у місцях розташування відпочивальників, та "недорозвинутих" рибалок, котрі вважають себе такими, а поводяться як homo svinus. Так чи інакше ви зможете знайти те що потрібно неподалік місця розташування палатки. Кілька кружків можна зробити, маючи такі пляшки в своєму розпорядженні.

Закріпивши основну оснастку на шийці пляшки, в неї наливають трохи води, закручують корок і відправляють полювати за хижаком. Вода необхідна для додання пляшці ваги, а активне переміщення пляшки по водоймі говорить про те, що клювання відбулося.

Якщо подібного матеріалу немає у вашому розпорядженні, кружки своїми руками можна легко виготовити з підходящої для цього гілки або бруска. Благо знайти їх серед дров, приготовлених для рибальського багаття простіше простого. Відповідний брусок має близько 6 см в діаметрі.

Розпилявши його на відрізки по 15-20 см довжиною, ми отримаємо основу для простої снасті типу «кружок». Єдине, чого потребує така гілка чи брусок, так це в невеликому доопрацюванні та оснащенні жилкою.

У центрі кожного відрізка бруска гострим ножем робимо відповідний виріз по колу, одержуючи канавку для укладання жилки, а збоку невеликий незакінчений скол для закріплення жилки. На одній частині поверхні можна ножем зробити зріз кори або інші помітні оку насічки, які на відстані підкажуть рибалці, що снасть перевернулася.

Оснастивши імпровізовані кружки жилкою і гачком, насаджуєте живця традиційним способом і відправляєте їх подорожувати по водоймі. Те, що щука або великий окунь зацікавляться вільно плаваючим живцем сумніву не викликає, необхідно тільки дочекатися цього моменту. Про клювання рибалці повідомить перевертання бруска, або його активне переміщення по водоймі.

Таким чином, без істотних витрат часу і сил, рибалка може самостійно з підручних матеріалів виготовити досить уловисту снасть і отримати значний шанс на піймання трофею замість того, щоб продовжувати безрезультатно «шмагати» водойму спінінгом.

[karpinets2710]

[2vanya2]

Джером Уейд зловив Голіафа - рибу, яку бояться навіть крокодили

Рибак на ім'я Джером Уейд зловив серйозну рибку - голіафа з сімейства окунеподібних. Вона вважається небезпечнішою ніж піранья завдяки своїм розмірам і гострим зубам. Ця риба настільки велика, що навіть нападає на крокодилів.

Особина, яка попалася Уейду важить 45 кг, а довжина її становить близько 2 метрів.

Тигрова риба Голіаф, відноситься до хижих видів риб вагою до 154 фунтів і довжиною до 5 футів, була показана у новій програмі Animal Planet - "Річкові чудовиська". Широко відома як істота зухвалого вигляду з гострими зубами, риба Голіаф є тільки одним прикладом з великого різноманіття видів риб, які водяться в річці Конго, і 80% з яких більше не зустрічаються ніде в світі.

"Риба-монстр" здатна плавати у бурхливих водах і легко може схопити менших за розміром риб, які не можуть плисти проти течії. Вона також здатна вловлювати низькочастотні вібрації, які випромінює її здобич.

Річка Конго є домом для 686 видів риб. Міжнародний фонд дикої природи документально підтвердив існування екзотичних риб, що мешкають в її водах. Тим не менш, деякі рибалки зловживають ловлею риби, або використовують способи, що приносять шкоду популяціям риб, такі як знищення рослинності по берегах річки за допомогою гербіцидів, застосування вибухових речовин і отрут. Це призвело до зменшення деяких видів риб, що, згідно з дослідженнями, проведеними Проектом з охорони та розвитку річки Конго (CREDP), загрожує різноманіттю підводного світу річки.

[D-Misha]

Гранітні риби.....

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Панує тиша над морським простором -
вітри тамують подих...
Великі риби,
виплеснуті морем,
закам'яніли на гранітних сходах.

Знесилені подачками прибою,
закам'яніли у страшній судомі.
Луска зробилась тьмяною, твердою.
Плавці лежать важкі і нерухомі.
Біліє сіль на зябрах вуглуватих,
в гарячих шпарах сірого граніту...

Горілий дух асфальтів перем'ятих,
Духмяний сон магнолій перегрітих.
Зміїний шурхіт на вологих схилах.
Малої хвилі відчайдушний схлип...
Отут колись громадилися брили,
їх обриси нагадували риб.

Було у цьому
щось таке тривожне!
Було у цьому стільки гіркоти!..
Проходив мимо велетень-художник.
Проходив мимо, і не зміг пройти.
Узяв різець - і лінії поглибив.
Тесав граніт розпечений, твердий,
щоб знали люди,
як нестерпно рибам
над морем залишатись без води.

Костенко Ліна

[2vanya2]

За щукою на малі річки

Багатьом рибалкам трофейна щука асоціюється з великими водоймами, як то озера, великі річки, водосховища, проте щуці достаньо будь-якої водойми, навіть невеликої річечки чи ставочка. Ця риба з легкістю адаптується до всіх умов. Щука є найбільш поширеним хижаком в наших водоймах, можливо, за виключенням окуня. Вона частенько потрапляє на снасті спінінгістів, як в якості основного улову так і в якості прилову (скажімо коли метою було спіймати окуня).

Полюючи на щуку, зараз я найчастіше вибираюсь на малі річки, що шириною не перевищують 15-20 метрів. Як правило, рибалки, що рибалять в таких водах це поплавочники. Тут рідко можна побачити спінінгістів, а дарма. Така риболовля дає багато позитивних емоцій та забезпечує можливість тісного контакту з дикою природою. Щоправда, щуки в таких водоймах найчастіше невеликі, і ловляться як правило без особливих проблем. Але, вже щоб зловити щуку більшу, потрібно докласти неабияких зусиль, і це ціле мистецтво.

Візьміть до уваги, що при ловлі в таких умовах необхідний маскуючий одяг, оскільки як правило спінігіст добре проглядається з усіх сторін. Також дуже важливим є безшумність руху.

Часто зустрічаюсь з думкою спінінгістів, що щука не дуже розумна. Згоден, але тільки по відношенню до невеликих екземплярів. Більші щуки полохливіші, що відповідно робить їх більш спортивними рибами.

Снасті для ловлі щуки на малих річках

Водойми про які йдеться не дуже глибокі, тому я пропоную вудилище довжиною 210-240 см з тестом до 25 гр. Щодо котушки, то головне в ній - ідеальна намотка і гладкий хід. Моножилку чи шнур рекомендую вибирати з розрахунку, щоб розривне навантаження в них було в межах 7-10 кг. При чому, якщо Ви надаєте перевагу шнурові, то беріть призначений саме для спінінгу. Такий шнур характеризується меншим розтягуванням і більшою гнучкістю, що позитивно впливає на комфортність риболовлі. Така велика міцність (а значить і товщина) жилки, зумовлена тим, що в малих річках не бракує зацепів, і ми не можемо дати рибі забагато свободи, бо вона відразу заховається за підводними перешкодами. Приманка номер один - гума. Для мене найкращими є досить широкі, 8-сантиметрові, білі ріпери з чорною спинкою. Ефективними також є середні та великі твістери жовтого, білого, темночервоного і чорного кольорів. Інші приманки використовую вкрай рідко.

Чому гума?

Дуже часто трапляється так, що величина річки, велика кількість повалених дерев або недостатня глибина змушують нас до коротких але дуже точних закидувань. Гумові (силіконові) приманки дають нам можливість подавати їх на відповідній глибині, при одночасному збереженні їх роботи практично в будь-яких умовах.

Ріпери проводжу в повільному темпі, раз по раз пошарпуючи. Це приводить до того, що приманка завалюється на бік імітуючи поведінку хворої рибки. Тому важливо щоб в приманки були широкі, ясні боки які добре відбивають світло. Щука не витримує цього і мусить вдарити. Твістерами ловлю з обривів. Вони найкращі коли кидаємо недалеко і обловлюємо малу поверхню.

Тактика ловлі щуки на малих річках

Досвід показую, що річкова щука ловиться на течії. Порівняно рідко ловив цю хижачку в заливах з майже стоячою водою, а найчастіше ловив її в місцях зіткнення основної течії з стоячою водою. Прекрасне місце для ловлі щуки де є рослинність на досить швидкій течії. Зазвичай там не глибоко. Щука яка стоїть в такій траві незвично агресивна. Можна сказати що це її їдальня, оскільки нерідко бувало, що щука в таких місцях, при промахах атакувала приманку по кілька раз протягом однієї проводки. Схованкою для щуки є також різного роду затоплені патики та гілки. Може бути навіть мілко, а риба залишається невидомою. До таких місць не потрібно підходити надто близько, а просто здалеку зробити кілька закидувань. Особливо добрі мілкі ділянки при вечірніх сутінках. Щука в сутінках відчуває себе безпечніше, вона виходить на мілководдя і чатує на дрібноту. Особливо часто це трапляється влітку, коли риба протягом жаркого дня менш активна. Саме в такий період на мілководді я і зловив свою найбільшу щуку на річці.

Чому варто ловити щуку на малих річках?

Проводячи час над невеликими, чистими річками маємо можливість пережити пригоди, що добре пам'ятатимуться. Емоції котрі з'являються під час споглядання атакуючої півметрової щуки є більшими ніж під час клювання метрової на водосховищі. Приблизно половина зловлених мною в малих річках щук брала на моїх очах, часто під самими ногами. Були також випадки, коли хижачка атакувала приманку вже після того як я її витягнув з води, вискакуючи при цьому на берег, ніби атакувала з півсекундним запізненням - зовсім незрозуміле та дивовижне явище, а скільки емоцій при цьому.

Невеликі річки криють в собі безліч інших дрібних сюрпризів. У будь-якому випадку варто спробувати, принаймі на початку сезону, адже вода в малих річках нагрівається швидше, і відповідно риба швидше стає активнішою.

[2vanya2]

Волиняни зловили коропа якого занесли у книгу рекордів України

Рибалки з Волині Дмитро Кучма та Анатолій Савич щорічно оновлюють національний рекорд з вилову коропа.

У ці дні Книга рекордів України зареєструвала новий рибний рекорд волинян.

"Виважували гіганта близько півгодини. Здавалося, що тягнеш колоду, що вудка не витримає і ось-ось зламається. Метрів за двадцять від берега рибу вдалося підняти на поверхню", - розповіли рибалки історію рекордної риболовлі на озері Домашньому в селі Кримне.

За розмірами коропа рибалки зрозуміли, що це була найбільша риба, яку вони впіймали в житті. Гігантська риба важила, як 10-річна дитина, близько 30-ти кг.

"Справжній рибалка не стане їсти такий вилов", - кажуть волиняни. Щоб зберегти життя найбільшого коропа в Україні, його перевезли у водоймище для спортивної риболовлі піді Львовом.

Гіганта помістили в спеціальну поліетиленову "цукерку", в якій налаштували подачу кисню.

[2vanya2]

Роздуми про ловлю окуня на спінінг і його поведінку

Свого часу я "перелопатив" безліч матеріалів з біології окуня - найбільш всюдисущого у нас хижака, у тому числі кандидатських дисертацій, які так і залишилися доступними лише вузькому колу вчених-іхтіологів. Рибалки ж, позбавлені наукової інформації, багато втрачають у змісті набуття майстерності, і особливо при ловлі спінінгом.

Якось на березі я розговорився з молодим спінінгістом. Виявилося, що ловлею окуня він займається п'ять років. Прекрасно екіпірований, користується досить значним набором сучасних приманок від фірмових блешень до пластикових рибок і воблерів, проте, мій співрозмовник, мав дуже туманне уявлення про ті нюанси та особливості поведінки окуня, без знання яких неможливо домогтися гарних результатів.

Коли важливий колір приманки?

Хоча окунь може бачити, чути, розрізняти запахи і, можливо, відчувати смак, перші два чуття, на мій погляд, є для нього найбільш важливими.

У риболовецькій літературі нерідко можна зустріти рекомендації з приводу того, яким кольорам приманок віддає перевагу та чи інша риба. Щодо окуня я не раз переконувався в тому, що він далеко не байдуже ставиться до кольору. Спробуйте поекспериментувати з однотипними приманками різного кольору. Хижак вибере якийсь колір. І цей вибір буде залежати як від забарвлення кормового об'єкта, якому він в даний час віддає перевагу, так і від ступеня освітленості води і від глибини в місці ловлі.

Слуховий орган і бічна лінія виручають окуня в тих випадках, коли він не може користуватися зором, наприклад в каламутній воді або в сутінковий час.

Звукові сигнали риби сприймають слуховим лабіринтом. Висока чутливість слухового апарата дозволяє їм чути навіть слабкі звуки, що розповсюджуються у воді. Цю обставину, безумовно, теж потрібно враховувати спінінгістові. У товщі води звук не лише посилюється, а й швидкість його в 4,5 рази більше, ніж у повітрі.

У свою чергу, риби самі здатні видавати звуки в діапазоні частот від 20-50 Гц до 10-12 кГц. Ці звуки можуть виникати в процесі руху, харчування, а також в результаті роботи спеціальних звукових органів (наприклад, плавального міхура). За характером це можуть бути удари, скрегіт, хрускіт, тріск, шурхіт, шелест і т.п. За допомогою слухового органу окунь отримує "інформацію" про те, що знайдена їжа.

Бічна лінія проходить у риб вздовж тіла. Цей орган - своєрідний локатор - включає в себе ряд отворів, які пронизують луску і котрі ведуть в розташований глибше поздовжній канал, який за допомогою нервових клітин пов'язаний з головним мозком. Нервові закінчення чуйно реагують на найменші сигнали у водному середовищі, посилаючи імпульси в мозок. У хижих риб, у тому числі і у окуня, бічна лінія поряд із зором і слухом грає найважливішу роль при полюванні.

Тепер перейдемо до головного: як реагує окунь в тій чи іншій ситуації на пропоновану спінінгістом приманку? Якщо видимість у верхніх шарах води, де полюють смугасті хижаки і куди найбільш інтенсивно проникає сонячне світло, складає по вертикалі близько метра, тут у них проблем з колірним зором не виникає. На глибині понад три метри розрізнити колір на значній відстані окунь вже не може. У цьому випадку він розпізнає його, лише наблизившись на 20-40 сантиметрів. При сильному "цвітінні" або помутнінні води можлива і взагалі нульова видимість.

Все це наводить на думку, що за винятком кристально-чистої води або самих верхніх шарів окунь в більшості випадків використовує орган слуху і бічну лінію, сприймаючи шуми і коливання від рухів приманки в товщі води, скажімо від блешні, що обертається. Зір же підключається тільки після того, як приманка виявляється від нього в безпосередній близькості. Але навіть якщо хижак не бачить об'єкт (наприклад, у сутінках), бічна лінія, чуйно реагує на короткі хвилі, дозволяє йому не тільки визначити, з якою швидкістю рухається потенційна "жертва", але й точно вибрати кут для атаки.

З урахуванням сказаного, при мутнуватій воді я намагаюся ловити на приманки з різким вібруючим ходом або з шумовим ефектом. Однак, як і в будь-якому правилі, тут є свої винятки. І перш за все вони стосуються ловлі на пластикові рибки і твістери, що мають гладку поверхню. Вони працюють при будь-якій освітленості води і нерідко є найбільш результативними з усіх інших. Але ж той же віброхвіст при проводці "не шумить". Справа тут, мабуть, в тому, що коливаннями свого хвостика він посилає на бокову лінію окуня короткі хвилі. Коли пластикова рибка завмирає на місці, хижак на неї не реагує.

З вищесказаного я б зробив наступний висновок: приманки, що імітують натуральну зовнішність кормового об'єкта, ефективні у чистій, прозорій воді, оскільки окунь при виявленні їх користується зором. У воді ж з поганою видимістю доречніше застосовувати приманки, різко вібруючі в процесі проводки, і забарвлення їх рівним рахунком нічого не означає. Що стосується гладкої пластикової рибки, то окунь виявляє її в подібних умовах тим швидше, чим повільніше здійснюється проводка.

Інстинкт хижака

Мені доводилося неодноразово ловити окуня на суто щучі блешні, і щоразу я відчував подив, яким чином, скажімо, 150-грамовий окунець може попастися на трійник, розмір якого перевищує розміри широко відкритої пащі настільки дрібного хижака. У подібних випадках, очевидно, смугастим мисливцем рухає більшою мірою інстинкт хижої і агресивної істоти.

Взагалі, знати причини, з яких окунь атакує примнаку - вже половина справи. Перш за все це голод, захист території від зазіхань суперників (у великих особин проявляється особливо чітко), батьківський захисний інстинкт (з охорони ікри і молоді), а також чисто рефлекторні дії. Навіть ситий окунь, що наївся до відвалу, часто нападає на жертву лише з тим, щоб її вбити. Мені, наприклад, не раз доводилося спостерігати, як під час окуневого бою придушені рибки спливали догори черевцем, але окуні так і не поверталися, щоб їх з'їсти.

Тактика ловлі окуня

Основна помилка початківця спінінгіста, як правило, полягає в тому, що він зациклюється на одній-двох окуневих приманках, свято вірячи в їх можливості. Тим самим ігнорується головне тактичне правило. У чому його суть? Поясню на конкретному прикладі. Одного разу на виході з досить глибокої затоки на блешню "Black Fury" я підчепив пристойного окуня. Проте подальші закиди приблизно протягом 20 хвилин були безрезультатними. Між тим, окунь ганяв дрібноту біля самої поверхні води.

Ставлю жовтий твістер - через пару закидів клювання. За ним друге, третє. Міняю (для експерименту) жовтий твістер на чорний - знову хватка. Але час (ті ж 20 хвилин) ранкового жору було упущено, і незабаром хижак зник. Я раджу робити з кожною приманкою не більше десяти закидувань, а потім міняти їх. Тоді окунь дасть вам зрозуміти, яка з приманок йому більше до смаку.

При ловлі в холодній воді ефективніше "працюють" повільні приманки, а на глибинах 4-5 метрів розумніше відмовитися від легких, оскільки вони занадто повільно опускаються на дно.

Є водойми, де крім окуня немає інших хижаків. Тут доречна чисто окунева снасть. Але частіше буває так, що доводиться ловити в місцях, де водиться і щука. Тонка снасть, відсутність металевого повідця в таких випадках приводять, як правило, до обриву жилки, втрати трофея і, можливо, до загибелі риби. Тому доводиться йти на компроміс. У подібних ситуаціях я ставлю жилку 0,22-0,24 плюс м'який металевий повідець. На кількості покльовок окуня це практично не відбивається, а якщо візьме солідна щука, є хороші шанси благополучно витягти її на берег або в човен.

Часто буває, що на ділянці скупчення дрібноти окуневий жор триває всього кілька хвилин. Потім зграя хижака відбуває в невідомому напрямку. Однак не завжди варто поспішати зі зміною місця. Може статися, що на зміну зниклим підійдуть свіжі "бійці".

Де шукати "смугастого"?

Як показує практика, великий окунь, вагою до кілограма і вище, досить рідко виходить у прибережну зону. У великих озерах і водосховищах типові місця його проживання - підводні горби; порізані звали в глибину уздовж затонулих русел річок, кам'янисті гряди, що перемежовуються коряжником; глибоководні ділянки, що примикають до островів. Більш дрібний окунь зазвичай виявляється поблизу зарослих берегів, що межують з глибокою водою. Крім рибної молоді (основної їжі окуня) тут є безліч інших кормових об'єктів: різні рачки, личинки комах, молюски і т.д.

У річках найдоречніше шукати смугастого хижака в спокійних вирах і на плесах, особливо там, де є коряжники і затонулі повалені дерева, а також навколо мисів і в зарослих затоках.

Помітив я і таку особливість: у невеликих ставках і озерах, часто відвідуваних рибалками, окунь веде себе досить приховано, практично не виходячи на поверхню, а полюючи на риб'ячу дрібноту в придонних і середніх шарах води. Там же, де його мало турбують, він видає себе характерним боєм під час полювання.

[2vanya2]

Особливості риболовлі з човна

Безсумнівним є те, що рибалка на човні часто має явну перевагу перед рибалкою, що знаходяться на березі. Адже з човна є можливість обловлювати віддалені уловисті ділянки не доступні з берега.
Однак при ловлі з човна деколи виникають несподівані проблеми, особливо у недосвідчених рибалок, які ще не мають практики такої ловлі. Розглянемо найбільш типові з них і підкажемо як їх уникнути.

Як правильно і надійно заякорити човен?

Пригадується така історія, приїхали ми зі знайомим порибалити на одному озері. Виписали на риболовній базі човни і вийшли на водойму. Вирішили заякоритись поблизу привабливої затоки. Поки я возився зі своїми вантажами та мотузками, дивлюся, мій напарник вже закінчив з цією справою і взявся розмотувати вудочки. «Молодець!» - подумки похвалив я його за таку розторопність.

Закинули вудки, приступили до риболовлі. Незабаром подув свіжий вітерець. І тут я відразу звернув увагу на те, як човен мого знайомого під подихом вітру постійно розгортає то вправо, то вліво. При цьому його вудочки стали нагадувати довгі маятники, які розгойдувалися в такт обертам човна . Зрозуміло, що поплавки теж смикалися слідом за кінчиками вудилищ. Горе-рибалці нічого не залишалося, як хапатися за свої вудочки, піднімати їх і утримувати в напрямку поплавків. Він незадоволено бурчав, лаявся і проклинав вітер.

А між тим лаятись та злитись він мав хіба що на себе. Оскільки заякорив він човен абсолютно неправильно. Ось чому він виявився спритнішим за мене. При такому положенні навіть найменший вітерець буде не тільки розгортати човен вправо-вліво, але і розгойдувати взад-вперед.

Цей мій знайомий зазвичай ловить з берега, а тут раптом зважився порибалити з човна, з яким він явно не вмів поводитись, звідси і результат. Довелося докладно пояснювати йому, як правильно і надійно заякорити човен, щоб ніякий вітер не завадив його стійкому положенню на воді.

Головне тут, домогтися, щоб мотузки спереду і ззаду човна були туго розтягнуті в протилежних напрямках. Лише надійно натягнуті мотузки будуть стійко утримувати човен в зафіксованому положенні. При цьому треба мати на увазі, що основне навантаження з утримання човна лягає на задній вантаж. Чому? Та тому, що надувний човен ставлять на якір зазвичай так, щоб вітер дув у спину, а тому, задній вантаж, крім іншого, зобов'язаний ще й утримувати вплив силу вітру на човен. Тому задній вантаж повинен бути значно важчим переднього.

Подібна ситуація і при ловлі на течії. Тут також човен якорять так, щоб рибалка сидів спиною до течії, а вудки лежали на кормі човна. В даному випадку основне навантаження з утримання човна лягає на носовий вантаж.
Зі сказаного напрошується висновок: мотузки повинні йти у воду не вертикально, як у мого приятеля, а під значним кутом в протилежні сторони. Зрозуміло також, що довжина мотузок повинна бути значно більшою глибини водойми, де вирішено рибалити. Особливо в основної мотузки, довжина якої повинна перевищувати глибину водойми в місці ловлі не менш як у два рази.
Але як домогтися, щоб якірні вантажі лежали не під човном, а на необхідній відстані від нього спереду і ззаду? Зазвичай роблять наступним чином. Опускають спочатку задній вантаж. Як тільки він досяг дна, беруться за весла і повільно пливуть вперед. При цьому мотузка поступово розпускається. Після того, як відплив від вантажу на достатню відстань, рівну приблизно двом глибинам водойми,далі опускають передній вантаж. Мотузку переднього вантажу без натягу, а з невеликим запасом довжини, приблизно метр-півтора, прив'язують до човна. Такий «запас» мотузки необхідний для того, щоб вона при остаточному врегулюванні залишалася у воді не у вертикальному положенні, а з деяким ухилом від човна.

Потім беруться за задню мотузку і починають натягувати її. У результаті цього човен починає рухатися назад, до першого опущеного вантажу. Відчувши, що мотузка натягнулася і рух човна припинився, відразу ж прив'язують задню мотузку до човна. Тепер обидві мотузки натягнуті і можна бути спокійним: ніяка бовтанка і розгойдування човну не загрожують.

За вітром чи за течією?

Добре і приємно сидіти в човні, коли стоїть тиха погода. Тепло, сонячно, безвітряно, а на воді помітна лише невеликі брижі. У такій обстановці зовсім неважливо, в яку сторону направлений ніс човна і в яку сторону рибалка закидає свої вудочки.

Але така обстановка на великих водоймах - озерах, водосховищах - буває вкрай рідко. Щойно трішки подує вітер - і вже по воді загуляли значні хвилі. Зрозуміло без зайвих слів: човен потрібно якорити так, щоб носом він був проти вітру, назустріч хвилі. По-перше, це безпечніше, так як загострений, обтічний і піднятий ніс човна буде як би розсікати хвилю.

По-друге, рибалка буде сидіти спиною до вітру, адже вудки завжди поміщають на корму човна. Та й закидати снасть за вітром значно легше і зручніше. Те ж саме при риболовлі на течії: човен якорять так, щоб носом він був спрямований проти течії. Рибалка закидає свої вудки, течією відносить поплавці на відстань витягнутої жилки. Залишається тільки чекати клювання. Легко і зручно.

Однак нерідко трапляється так, що течія направлена в одну сторону, а вітер дме поперек або проти течії. Як вчинити в такому випадку? Що важливіше враховувати - напрямок вітру чи течії?

Звичайно, тут багато чого залежить від сили вітру. Якщо вітер і викликані ним хвилі не становлять особливої ​​небезпеки, то човен слід якорити все ж з урахуванням течії. Інакше ваші поплавці течією буде постійно відносити вправо або вліво, а то й «притискати» до човна. Жилка в таких випадках натягується, поплавці починають «танцювати» на хвилі і постійно притоплюватись від натягу жилки. Клювання при цьому помітити важко, а часом взагалі неможливо.

Тому залишається одне: якщо вітер несильний, потрібно якорити човна вздовж течії. Оскільки течія незважаючи на вітер все ж понесе поплавки вперед від човна. Спостерігати за ним в такому разі набагато простіше і зручніше.

Ризик на човні - справа неблагородна

Всупереч відомому висловлюванню «Ризик - справа благородна», на риболовлі з човна ризикувати категорично не слід. Навпаки, рибалка на човні за правилами просто зобов'язаний дотримуватися необхідних вимог безпеки.

Ось, здавалося б, невинна дія - підняття якірних вантажів. Буває, важкий вантаж настільки сильно засмоктується в донний мул, що відразу підняти його не вдається. Тоді недосвідчений рибалка починає із зусиллям тягнути за мотузку. І якщо раптом ця мотузка розв'яжеться або обірветься, то рибалка втрачає рівновагу і падає через протилежний борт у воду.

Щоб уникнути подібної неприємності, не слід прикладати надмірних зусиль, прагнучи відразу підняти вантаж. Треба просто взятися за мотузку і потримати її деякий час в натягнутому стані. Вантаж поступово звільниться від «обіймів» мулу, після чого його легко можна буде підняти.

Не потрібно вставати в човні без особливої ​​потреби. При різкому посиленні вітру у жодному разі не можна підставляти борт човна набігаючій хвилі. Це небезпечно. І якщо ви відчуваєте, що хвиля починає неабияк розгойдувати човен, то краще припинити риболовлю і причалити до берега. При цьому важливо дотримуватися правила: спочатку підняти вантаж з корми човна, а вже потім - з носової частини. Це необхідно тому, що човен до підйому другого вантажу буде залишатися в потрібному положенні - носом до хвилі. А якщо через недосвідченість підняли спочатку вантаж з носової частини, то човен відразу ж розверне вітром і він може навіть перекинутися.
І ще: слід взяти собі за правило постійно підтримувати в своєму човні певний порядок. Це означає, що рюкзак, снасті, приналежності повинні розміщуватись в човні не абияк, а в строгому порядку, щоб вони не заважали і не обмежували ваші дії.
Особливі заходи безпеки слід дотримуватися на рибалці з надувного човна. Ця річ, прямо скажемо, дуже ніжна і легкоранима. Навіть найменший «наїзд» на невидимий зверху гострий край підводного корча може призвести до сумних наслідків. Тому бажано уникати закоряженних місць, а також прибережних ділянок, де з води виступають зарості чагарників.

Дуже акуратно потрібно користуватися у надувному човні якірними вантажами, у якості яких іноді використовуються випадково знайдені поблизу водойми камені, частини цегли, різні залізяки. Їх краї бувають досить гострими і при необережному поводженні з ними можна розпороти човен, тому такі вантажі слід опускати і піднімати обережно, щоб вони не торкались бортів човна.

А ще краще - використовувати спеціально пошиті мішечки, заповнені вологим піском. Так роблять багато рибалок. Перед початком риболовлі мішечки заповнюються прибережним піском, а після риболовлі - звільняються від такого вантажу. Просто і зручно. Такі м'які «якоря» ніколи не зашкодять надувному човну.

Кожен рибалка, який користується надувним човном, напевно звертав увагу на те, що накачаний з ранку човен ближче до півдня, коли починає припікати сонечко, стає особливо твердим. Пояснюється це просто: повітря всередині човна при нагріванні розширюється. І нерідкі випадки, коли човен через надмірність внутрішнього тиску просто лопає. Це одна з підступностей таких човнів.

Щоб запобігти подібному небажаному «вибухові», рекомендується періодично перевіряти тиск в камерах човна. Для цього потрібно всього лише натискати рукою на кожну камеру. Адже надувний човен, як відомо, складається з двох ізольованих камер. І якщо відчуєте, що якась із камер занадто затверділа, потрібно випустити частину повітря через клапан.

[2vanya2]

Варіанти монтажів дроп-шот та їх застосування

В минулій публікації ми розглянули що ж таке дроп-шот, спробували пояснити в чому полягає його ефективність, а також познайомились з класичним варіантом монтажу дроп-шот який виглядає наступним чином: оснащення, гачок з приманкою фіксують на основній жилці без відводу, як правило використовуючи вузол "паламар", на кінці жилки ставлять грузило для дроп-шоту.

Таку оснастку найчастіше застосовують для ловлі в схил з берега або човна (тобто в умовах коли жилка від спініга входить в воду майже вертикально, що відповідає найприроднішому положенню приманки), а також при млявих клюваннях, так як зрозуміло, що такий монтаж забезпечує найкращу чутливість і швидке підсікання. Не менш важливою перевагою такого монтажу, є те що він найменше плутається при закиданні.

Схему монтажу класичного варіанту дроп-шоту може бути такою:

Аналізуючи зарубіжну та вітчизняну рибальську літературу (до речі великий вибір якої є тут - книги интернет магазин) можна познайомитись з багатьма іншими різноманітними оснащеннями, які краще відповідають тим чи іншим умовам ловлі.

Розглянемо найпопулярніші з них. Спільним в цих монтажах є те, що вони виконуються на основі флюрокарбонової жилки з використанням відвідного повідця, а різняться вони довжиною цього відвідного повідця, що і робить їх ефективними в тих чи інших умовах. Взагалі використання відвідного повідця дозволяє значно урізноманітнити гру приманки, але при цьому дещо втрачається чутливість.

Отже другим варіантом осннащення є монтаж приманки на 5-ти сантиметровому бічному відводі. Монтаж ідеальний для ловлі з берега на невеликій течії або в тихій воді, при полюванні на активного судака та окуня.

І ще один, коли приманка кріпиться на 15-ти сантиметровому бічному відводі. Цей варіант найбільше підходить для ловлі на середній течії, та дозволяє максимально урізноманітнити гру приманки.

Щодо виконання відвідного повідка, то тут існує кілька варіантів, наприклад використання трійного вертлюжка, або звичайного вертлюжка який просувається через основну жилку, та фіксується з двох сторін стопорками, або стопорними вузлами. Можна також вмкористовувати скрутку, яка значно зменшує кількість запутувань, або жорсткі відвідні повідці, кожен обирає що йому більшедо душі. Я більше схиляюсь до простого зав'язування бокового повідка, а вже донього гачок з приманкою.

В наступній публікації розглянемо найбільш популярні види проводок, адже зрозуміло, що для дроп-шоту класична сходинка не дуже підходить, хоча і про неї забувати не варто, але про це пізніше...