Ловись рибко, мала і велика!!!(все, що стосується риболовлі.)

[D-Misha]

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Усе, що стосується риболовлі. Розповіді, поради, відео, фото і т.д. Як зловити рибу своєї мрії (короп, сом, щука, синій кит тощо), розповідаємо, коментуємо, ділимось враженнями.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[2vanya2]

Народні способи боротьби з комарами на риболовлі


Виїжджаючи на риболовлю дуже хочеться отримувати задоволення тільки від риболовлі, не відволікаючись на махання руками, чесання важкодоступних ділянок тіла і виколупування мошки з очей. Наведемо вам декілька способів захисту від комарів народними способами.

Для початку невеличкий відступ. Якщо риболовля для Вас не єдиний вид відпочинку і Ви полюбляєте поніжитись на сонячному пляжі десь поблизу моря, то зверніть увагу на відпочинок в Затоці. Мало того, що там комарів не має, так ще й стоимость отдыха в затоке цілком по кишені кожному.

Якщо поруч з вами горить багаття, то потрібно просто кинути в багаття кілька гілок сосни або ялинки. Дим відлякає комарів.

Наступний спосіб захисту від комарів на рибалці - потрібно взяти будь-яку чисту консервну банку, наповнити її зітлілою корою від будь-якого дерева і додати трохи сухого листя. Все це підпалити, але не допускати горіння, нехай тліє.

Комарі боятися карболову кислоту і достатньо буде помазати невеликою кількістю частину намету або ноги, шию, руки і комарі ніколи не завадять вашому відпочинку.

Відмінно на риболовлі допомагає позбутися назойливих комарів тліюча камишина.

Також можна приготувати, протягом однієї години на слабкому вогні, відвар із плодів молодого волоського горіха і наносити на відкриті ділянки тіла.

Але звичайно кращий засіб захисту від комарів на рибалці - це мати у своєму арсеналі костюм з капюшоном, на якому є противомоскітна сітка.

[2vanya2]

Півники та джиги - ефективні приманки для ловлі форелі, судака та окуня

Приманки виконані за подобою тих, що знаходяться в коробці мушкаря являються досконалим рішенням для ловлі малоактивної, лінивої чи обережної риби. Досвідчені спінінгісти ніколи не розтаються з імітаціями дрібних рибок, пиявок, рачків чи жабок виконаних з волосу і інших натуральних матеріалів. Мова йде про приманки які виникли внаслідок поєднання джигголівок і нахлистових мушок, часто їх називають джигами або півнями (іноді когутами) і які є ефективними при ловлі, в першу чергу форелі, судака та окуня, хоча інші риби на них також трапляються.

Найкращі півні та джиги виконані мушкарями. Відповідно підібрані матеріали їх витворів істотно впливають на їх гру, що в свою чергу впливає на їх ефективність. Найчастіше півники та джиги це імітації дрібних рибок. Майстри в'язання досконало відтворють найдрібніші деталі і їх витвори дуже нагадуть дрібноту гольянів, окунців, піскарів, бичків і інших дрібних організмів.

Як ловити на півнів

Проведення таких приманок як півні та джиги відносно просте, однак вимагає від рибалки уваги та концетрації. Проводка когута (півня) це насамперед посмикування приманки над дном. Відмінним способом є так звана робота приманкою в точці, тобто проводка, в даному випадку посмикування, в передбачуваному місці стоянки риби. Зимою і весною півні - то досконалі приманки для ловлі на затоплених ділянках з зеленою травою та в місцях з підмитими берегами.

Розробка і засвоєння відповідного методу ловлі на таку приманку як півень дасть нам багато позитивних емоцій. Кожний з фанатів ловлі на півнів чи джиги опановує щонайменше кілька різних способів звабленя ними форелі, судака чи окуня. Одні спінінгісти ловлять класичною сходинкою, інші просто помалу підмотують жилку роблячи паузи, ще інші безперервно посмикують приманкою.

Де використовувати півнів та джиги

- місця з підмітими берегами;
- місця з поваленими деревами;
- кам'яні напливи;
- затоплені ділянки з зеленою травою і заростями;
- глибокі ділянки з підводними перешкодами.

Джиги та півні це надзвичайно ефективні приманки в місцях, де значно затруднений доступ для ловлі іншими традиційними приманками. Звичайно як і у всіх інших сферах нашої діяльності є різноманітні моделі півнів призначені для ловлі тої чи іншої риби. Наприклад, кожен з автомобілів що представляє центр митсубиси в Одессе, по своєму чудовий, але найкраще підходить для одних завдань, а для інших кращим буде зовсім інша модель. Так і для ловлі окуня, форелі чи судака існують свої окремі види півнів, які відрізняються конструктивними особливостями, забарвленням, вагою, розмірами і т.д.

Представимо кілька моделей півнів (фото в кінці публікації). Слід сказати, що розібратись в такомі різноманітті приманок, які здаються дуже подібними, не так вже і просто, і тут головне розуміння і знання водойми, та основ життєдіяльності і харчування риби яку Ви збираєтесь ловити, а також, безперечно, власний досвід. Але ж, рибалка на то вона і рибалка, щоб пізнавати та освоювати щось нове. А ловля судака, форелі чи окуня на півнів та джиги вже точно відкриє перед вами нові горизонти, доставить масу задоволення та нових вражень.

[2vanya2]

Ловля хижої риби спінінгом на зарослих водоймах влітку

Зазвичай до кінця літа багато водойм сильно заростають травою. І чи то маленьке озерце глибиною в метр-півтора чи величезне водосховище, в будь-якому випадку можна знайти ділянки, де, як здається, цієї самої трави більше, ніж води. У таких заростях знаходить їжу та укриття мальок, саме сюди постійно навідується окунь, щоб поповнити свій раціон. І щука полюбляє ховатися в цих місцях, раптово атакуючи необачну рибку. Часто бувають випадки, коли головне, щоб ваша приманка не зацеплялась за траву, а всі інші параметри вже не мають особливого значення. Але найчастіше навіть у таких "важких" для хижака умовах, я стикався з вибірковими перевагами у риби. Начебто все нормально, і трава не висне на гачку, і проводка виходить непогана, але хижак не вирішує атакувати. Але як тільки в роботу вступають мікроджигові приманки - все як у казковому сні, і клювання з'являються, і хижак починає ловитися ...

Звичайно, не варто розцінювати мікроджиг як чудодійний засіб, але в деяких випадках він просто незамінний і здатний перевершити інші приманки по уловистості на кілька порядків. Не варто забувати одне дуже просте, але важливе правило - ловити рибу слід тільки там, де вона є. Тільки в цьому випадку можна що-небудь придумати, підібрати вловисту приманку, і, нарешті, змусити рибу клювати. Але як же зловити хижака там, де будь-який збій в подачі приманки неминуче веде до зацепу? Постійні зачепи і обриви приманок можуть вивести з рівноваги навіть дуже спокійного спінінгіста. Тому більш важливим питанням є не як ловити, а на що ловити, чим спокусити хижака в таких, прямо скажемо, непростих умовах?

Одна з найпоширеніших приманок взагалі і при ловлі серед трави зокрема - це обертальна блешня або просто оберталка. Невеликі доопрацювання в конструкції блешні, і вона вже здатна працювати в рідкій траві або на кордоні трави і відкритої води. Але, як я вже і говорив, найменша помилка при подачі - зачіп, розлякування риби, нерви ... Інші класи приманок (крім спеціалізованих "незачіпляйок") тільки ще більше збирають траву і підходять лише для ловлі хижака спінінгом в чистій воді, або над килимом водоростей. Більшість же приманок, виконаних у вигляді "незачіпляйок" розраховані на ловлю щуки.

А як бути з ловлею окуня, який перевершує щуку за кількістю і є найпоширенішим об'єктом полювання спінінгістів? Як ви вже зуміли здогадатися, в цій статті піде мова про застосування різних видів мікроджигових приманок при ловлі в траві. Під визначенням "трава" ми маємо на увазі складне поняття, яке включає в себе різні види рослин, як прихованих від нас під водою, так і тих, що тягнуться по її поверхні. Я вважаю, що немає необхідності загострювати увагу на конкретних назвах і видах - це нам не потрібно. Набагато простіше класифікувати зарості по густоті і розташуванню щодо шарів води.

Ловля хижої риби в "абсолютній" траві

Проаналізуємо ті випадки, коли здається, що водоростей більше, ніж води. І не важливо, яка трава. Наприклад, це може бути один з видів рдеста. Більш важливо що серед заростей хоч і є ділянки чистої води, але вони настільки малі, що якщо потрапити в них ще можливо, то виконати хоч один оберт ручки котушки - вже неможливо. Саме в таких умовах в більшості водосховищ любить полювати зграйний окунь. Тут завжди дуже багато малька, і ненажерливому хижакові є чим поласувати. В таких умовах в поведінці окуня простежується декілька варіантів. Серед них є два найпоширеніших.

Перший - це коли зграя проходить по траві, місцями виганяючи малька на поверхню. Якщо трава розташована більш-менш рівномірною смугою вздовж берега, то зграя хижаків проходить по цій "доріжці" справа наліво або зліва направо. Все залежить від певних чинників, але визначити напрямок не становить великої проблеми. Таким чином, можна переміщатися слідом за зграєю й істотно її "прорідити". Другий варіант - це коли зграя після кожного виходу до поверхні за мальком опускається в нижні шари і вичікує момент нової атаки. Як правило, така картина спостерігається в затоках, у досить обмежених умовах, коли окуневі немає необхідності пересуватися, на глибині не менше 1,5 - 2 метрів. Це найбільш вдалий (з точки зору спінінгіста) тип полювання окуневої зграї.

Виходить, що окунь виходить у верхні шари води, де його вдається ловити прямо з поверхні практично відразу після приводнення приманки. У цьому випадку я використовую найлегший вантаж, який застосовується у даних умовах (виходячи з дальності закидання, сили вітру), щоб приманка практично не занурювалася. Після чергової атаки, коли окунь йде ближче до дна, я ставлю вантаж важче, тому що риба вже не стане підніматися за приманкою до поверхні, і по можливості намагаюся опустити її якомога ближче до окуня, що затаївся. Залежно від щільності трави іноді вдається ловити рибу без перерви. Звичайно, не про які джиг-голівки та інші монтажі з відкритим гачком тут не може бути й мови.


При ловлі в густій ​​траві я оснащую мікроджигові приманки тільки офсетними гачками. Виключно завдяки ним вдається виконати нормальну проводку і практично ніколи не чіпляти траву. Коли я ловлю стайного окуня - практично ніколи не ховаю жало гачка в тіло приманки. Це марно, окунь сильно б'є по приманці, і вже після декількох спійманих хвостів жало просто нікуди сховати. Мої найулюбленіші гачки - жало яких направлено трохи всередину загину. Виходить, що воно практично завжди прилягає до мікротвістера і не чіпляється за водорості. У той же час при покльовках жало легко входить в пащу риби (тому що воно не заховано в тілі приманки). А от коли окунь одиничний - можна його сховати, повністю убезпечивши себе від зацепів. Головне - не перестаратися, інакше численних сходів і нереалізованих клювань не уникнути.

Що стосується кількості підсіченої риби при використанні офсетніка - якщо розмір і вид гачка підібраний грамотно, то при ловлі окуня кількість сходів не збільшується, порівняно, наприклад, з джиг-голівкою.

Ловля спінінгом в "вікнах" серед трави

Трава може бути будь-яка, головне, щоб вона не обволікала приманку під час проводки. Припустимо, що це знову один з різновидів рдеста, тільки на відміну від попереднього випадку тут є невеликі прогалини з чистою водою, так звані вікна. У цьому випадку позиція спінінгіста не так вже й важлива. Якщо "дірка" розташована неподалік від нас і вона абсолютно "чиста", в принципі можна застосовувати будь-який спосіб оснащення мікроджигу. Точний кидок під протилежний край "дірки", проводка, своєчасне витягування мікроджига, без зацепа за траву - ось класичний варіант роботи в таких умовах. Тому більш виправдано використання відкритих гачків - імовірність зачепа мінімальна.

Мій найулюбленіший тип - це джиг-голівка; одинарного гачка більш ніж достатньо, та й в таких умовах мені з джиг-голівкою працювати зручніше. Але не завжди вікно знаходиться близько до рибалки, я пам'ятаю чимало випадків, коли доводилося ловити практично на граничній дистанції. Тут вже доведеться знову забути про відкриті гачки і повернутися до офсетніка. Тільки з його допомогою можна без побоювання ловити у віддалених точках. По-перше, при не зовсім точному закиді не варто побоюватися зацепа, потрібно всього лише "дотягнути" мікроджиг до відкритого місця. По-друге, якщо вікно розташоване далеко від нас, ми не можемо витягти приманку з води, не зачепивши за ближню кромку трави.

Я вважаю, що неактивний хижак сильно лякається, коли поруч з ним починають видирати траву, піднімаючи тим самим каламуть. Тому, убезпечивши себе від зацепа, ми з більшою ймовірністю зможемо спровокувати його на клювання. Якось, на одній з рибалок, я ловив окуня серед прогалин трави. Трава була не дуже густою, і я використав монтаж на джиг-голівці. Окунь ловився далеко не з кожного закидання. І все б нічого, якби я не зачепив за гілочку рдеста, - піднялася каламуть, і клювання тут же припинилося. Довелося шукати інше місце для риболовлі. Це сталося досить давно і офсетніків в мене тоді ще не було, про що я дуже сильно шкодував. Начебто знаходиш хорошу точку, починаєш "умовляти" окуня на клювання - чіпляєш за траву, і все, пиши пропало, знову зміна місця, знову втрата дорогоцінного часу ...

При ловлі на мікроджиг з офсетніком дуже зручно обловлювати не одне віконце, а всі прогалини, які зустрічаються на шляху приманки. Таким чином, виходить досить оперативний пошук.

Ловля серед пучків трави

Немає принципової різниці, з якої трави утворений цей "острівець". Острівець може бути двох видів.

Перший - це коли пучки трави цілком знаходяться під водою. Це найвдаліший варіант, а якщо острівець не один, а навколо чистий простір - кращого і бажати не треба. Такі місця як магнітом притягують до себе малька, слідом за яким підходить досвідчений хижак. І щука дуже любить у таких затишних місцях влаштовувати засідку... У подібних випадках вибір оснащення для мікроджига практично не обмежений - кому що більше подобається. Не зачіпати за травичку, а проводити впритул - ось основне правило. Якщо острівець трави великий, то найрезультативніша проводка - над ним, якомога ближче до трави. Саме так вдається виманити окуня або щучку з підводних заростей.

Другий тип - коли пучок трави, дістає до поверхні. Його теж дуже люблять різні види хижаків. Найпростіша проводка, хоч не особливо результативна - це, обводячи острівець мікроджигом з усіх сторін, наближуючись до трави. Мій найулюбленіший монтаж - з використанням джиг-голівки або з одинарним гачком і маленькою чебурашкою, так як, вона менше за інших збирає траву. Якщо трава не зовсім густа, то найкращий результат дає проводка прямо через неї. Тут вже без офсетного гачка ніяк не обійтися. Окремий пункт - острівець латаття. Розташування хижака в траві інше, ніж в заростях рдеста.

Ловля хижака спінінгом серед латаття, кубушки, кувшинки

Якщо передбачуваний об'єкт полювання окунь, не настільки важливо, зграйний він чи одиночний, ловити його краще в чистій воді. І залежно від ступеня активності окуня, застосовувати різні види мікроджига. Чим хижак обережніший, тим більше зацепистиму варіанту я віддаю перевагу. І навпаки.

А от якщо полюю на щуку, то використовую іншу манеру подачі і проводки приманки. Початок цьому методу було покладено досить давно, тепер він міцно вкоренився в моєму стилі ловлі спінінгом. Зазвичай спінінгісти обводять п'ятаки латаття своїми приманками, коли ж приманка йде в лоб на листя - прискорюють проводку і намагаються перекинути через перешкоду свою приманку, після чого проводка триває в нормальному темпі. Я і сам колись поступав таким чином. Але одного разу всього один єдиний випадок в корені змінив моє уявлення про ловлю серед латаття. Ловив я тоді з джиг-головкою 1,1 г і невеликим твістерком. Ловилася невелика щучка, причому приманку брала мляво. Я працював за стандартною схемою: нерівномірно вів приманку по чистій воді, обводячи все латаття. Якщо приманка заходила "в глухий кут", намагався не чіпляти за рослину, а прискорювати проводку і перекидати через листя твістер. Так і ловив, поки в один прекрасний момент не зловив гав і підмотав приманку з нормальною швидкістю до п'ятака з латаття. І як тільки джиг-голівка пішла вже вгору до листя, послідувало потужне клювання ... виводити щуку довелося вже з неабиякою кількістю рослин.

У той день ось таким способом я добув практично половину з усіх спійманих щук. Що цікаво - щука не реагує на приманку, що проходить далеко від поверхні, адже вона і сама нерухомо стоїть під листям. Але варто лише провести в 20 - 30 см від кромки води - тут же слідує клювання. Якщо ж мікроджиг ведеться "в лоб" на листя латаття, клювання слідує в той момент, коли приманка вже ось-ось має вилетіти з води.

Зараз при ловлі щуки я застосовую офсетні гачки, що практично повністю виключають зачепи.

Щука і офсетнік - не "кращі друзі", тому результативних виважувань стає менше, але не настільки, щоб повністю виключити нормальну ловлю. При лові щуки до 1 кг я застосовую твістер 5,5 см від Relax (довжина з розправленими хвостиком).

Ловля в одиночній траві

Вона може бути представлена ​​у вигляді того ж рдеста або очерету, осоки ... Мілководні ділянки з такою травою привертають хижака. Залежно від конкретного місця, тут можна зустріти як прохідного хижака, так і хижака, що викоритовує зарості для засідки. На мій погляд, найкращі місця - це коли основна трава - рдест, і він трохи не доходить до поверхні води. У таких місцях краще всього працює звичайна джиг-голівка, але все ж якщо пагони рослин стоять дуже щільно один до одного, краще використовувати монтаж мікроджига на офсетніку. У таких випадках я волію ловити стайного, неактивного окуня. Проводка завжди нерівномірна, чим менш активний хижак, тим легший вантаж, повільніші і плавніші рухи.

Ловля біля стінки очерету, камиша...

У деяких місцях можна зустріти щільні скупчення цієї трави. Росте вона на різних грунтах, і її можна зустріти практично у всіх водоймах. Найчастіше на кордоні очерету і відкритої води переважають значні глибини, тому тут можна виконувати повноцінну ступінчасту проводку мікроджига. Якщо хижак, що знаходиться в укритті активний, то проводка вздовж очерету є найбільш результативною, а от якщо він не хоче ганятися за приманкою, тоді найкраще ловити, виводячи мікроджиг з очерету. Пагони цієї рослини дуже міцні, так що не варто ризикувати, від обриву може не вберегти навіть досить товста плетінка.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що й тут застосування офсетного гачка більш ніж виправдане. Масу вантажу вибираємо, відштовхуючись від необхідного рівня проводки.

Звичайно, не від усіх "бід" рятує офсетнік. Поширене жабуриння або нитчасті водорості, тинка безжальні до всіх видів приманок. Вона накопичується навіть у місці прив'язування жилки до приманки, що вже говорити ще про щось ... Але це випадок приватний, в інших же мікроджигова приманка на офсетніку або джиг-голівці може позбавити рибалку від безлічі неприємностей при ловлі в "болоті", а так само значно збільшити улов.

Ну і наостанок слід торкнутися теми підбору спінінга. Насправді тема ця досить складна, але я спробую бути коротким: при ловлі в траві надзвичайно важлива чітка подача і проводка приманки, один промах - і всі старання даремно, тому я пропоную використовувати спінінг із завищеним тестом. Мій улюблений довжиною 2,28 м, і тестом 3,5 - 14 г. З ним відчуваєш себе впевненіше, адже запас потужності в таких умовах дуже актуальний. До того ж не варто забувати, що риба попадається не тільки дрібна ... Отже, вибір за вами ...

[BMW]

Метод ловлі коропа взимку


Рибалки досить часто вважають, що короп не годується взимку. Доля правди в цьому є, але попри все його можна успішно ловити взимку на мормишку. Сьогодні хочу розповісти як це зробити. Не буду переконувати, що це єдиний спосіб, і лише так Ви зможете зловити зимою коропа, а просто поділюсь своїм досвідом, та спостереженнями за останні кілька років такої ловлі.

Отже, обловлюємо всілякі звали, столи, пагорби, нерівності дна і т.д., це зрозуміло. Ефективний спосіб полягає в тому, щоб просвердлити кілька лунок в ряд, намагаючись забезпечити щоб перша лунка була на столі перед звалом, наступна на початку звалу, інша ще трішки глибше і так далі в глибину. Далі, в цих лунках, обережно приманюємо сумішшю, що складається з панірувальних сухарів, перемеленого сухого собачого корму, піску і кількох опаришів.

Після того як добавили прикорму у всі лунки (повторюю, що це потрібно робити обережно, і як можна тихіше, тут не варто поспішати), починаємо їх обловлювати по порядку, починаючи від мілкішої і поступово переходячи на глибші.

Мормишка для зимової ловлі коропа може бути дещо більшою ніж ті що Ви зазвичай використовуєте. На гачок наживляємо три опариші (опариші зазвичай заготовляю раніше, часом їх підкрашую і зберігаю в холодильнику), і таку приготовлену приманку кладемо на дно, але так щоб вона була весь час під контролем, тобто на натягнутому кивку. Кожних двадцять-тридцять секунд (перерви можна робити і більші), піднімаємо приманку на 2-3 сантиментри над дном. Для того щоб було легше на руку варто прийняти таку позицію, при якій руці з вудочкою є куди впертись.

І останнє, після кожного виловленого коропа відрізаємо останні кілька метрів жилки (адже всім зрозуміло, що жилку потрібно використовувати дуже і дуже тонку), і перев’язуємо приманку, або можна заздалегідь приготувати кілька вудочок.

[2vanya2]

Комбіновані наживки, або ловля риби на бутерброд

Комбіновані наживки - давно і міцно закріпилися в арсеналі любителів порибалити. Найбільше рибалки їх люблять і використовують коли риба привередлива тобто в так звані не "кльові" дні.

Бутерброд з "мотиля і личинки реп'яхової молі"

Ця комбінована наживка використовується виключно в зимовий час при ловлі окуня, підлящика і плотви на поплавочну вудочку. Як правило, на невеликий гачок з довжиною цівки в 1-1,2 см першою наживляють личинку реп'яхової молі (зазвичай 2 шт.), А потім і сам мотиль (1-2 шт.). Даний «бутерброд» я застосовував лише два рази - коли закінчувався опариш або тісто.

Комбінована наживка "мотиль і опариш"

Даний вид «бутерброда» вважається одним з найбільш уловистих і поширених. Як правило, ловлять на нього навесні і влітку. Насаджують спочатку опариша, а потім мотиля. Кількість личинок залежить в першу чергу від розміру гачка (на гачок № 10 звичайно чіпляють одного опариша і 2-3 личинки комара). Риба на такий «бутерброд» бере різна: плотва, лящ, карась, густера та ін. Найчастіше рибу на опариша з мотилем я ловлю поплавковою вудочкою, рідше - донкою.

Мотиль і тісто

Це дуже хороша наживка для ловлі карася. Ловив на неї, в основному, навесні. Піднести рибі комбіновану наживку можна двома способами. Перший, коли окремо насаджується тісто і окремо на жало чіпляється мотиль. І другий, коли суміш з тіста і личинок обліплює всю цівку гачка. Особисто для мене найкращий другий варіант, оскільки він був найбільш вловистим. Однак при ловлі на нього потрібно пам'ятати, що не можна переборщувати з мотилем, так як личинки здатні дуже швидко «скопати» тісто.

Опариш і перловка

Даний «бутерброд» дуже хороший в умовах, коли дме вітер або на поверхні стоїть досить сильна хвиля. Найчастіше, при ловлі на поплавкову вудочку, попадається підлящик, густера, карась і короп. При ловлі на донку - великий карась і короп. Кращий час ловлі - з восьмої ранку і до обіду. На гачок з номером 8 зазвичай поміщається один опариш і два невеликих зернятка перлової крупи. Спочатку за передню частину насаджують опариша, а потім чіпляють поруч з ним зерна перловки.

Хробак і кулька пінопласту

Цей «нестандартний» «бутерброд» я використовую при ловлі на донку або фідер, коли потрібно підняти приманку від дна (через траву та мул). Замість хробака можна використовувати й інші наживки. Спершу на гачок насаджується наживка, а потім кулька пінопласту (для гачка 10-го номера найбільш підходить кулька діаметром 6-7 мм). Пінопласт можна прикріпити за допомогою волоса (як бойл). На даний «бутерброд» може клюнути карась, короп, сазан, вусань і лящ. Найкращі результати ця комбінована наживка показує восени, коли коропові спрямовуються в глибину і починають посилено харчуватися.

Геркулес і тісто

Хороша наживка для донної ловлі сазана і карася. Завдяки клейкості пластівців і м'якості тіста цей «бутерброд» при закиданні не злітає з гачка, але і в той же час скорочується число порожніх клювань. Цю наживку я дуже добре використовував у червні - липні при ловлі карася. Для виготовлення цього «бутерброда» необхідно насадити на гачка (краще не по центру) кілька розпарених пластівців «Геркулеса» (для гачка № 7-8 достатньо чотирьох-п'яти пластівців). Потім з тіста робиться дуже тонка ковбаска, яка згодом намотується навколо гачка між пластівцями. В самому кінці на жало чіпляється невелика кулька тіста, з'єднана з ковбаскою.

[argonavt79]

Рекорсмен по занурюванню у океанські глибини.
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Чемпіоном по пірнанню є кашалот. У гонитві за своєю улюбленою їжею – глибоководними (дуже великими) кальмарами — кашалот здатний зануритися в океанські глибини на 2,5 кілометра. При цьому кашалотові доводиться затримувати дихання на 1,5 години і витримувати тиск 250 атмосфер.

Не раз у водах Атлантики на глибині більше 2 кілометрів кашалоти обривали телефонні і телеграфні кабелі (ймовірно, «вважаючи», що це щупальця головоногих молюсків), і заплутавшись в них, гинули. Ловці такої риби розповідають, що в шлунках спійманих кашалотів виявляли щупальця глибоководних кальмарів завдовжки до 12 метрів. Проте охота на них не завжди виявляється безпечною. На тілі кашалотів часто зустрічаються глибокі шрами від дзьобів кальмарів і їх щупалець.

[D-Misha]

Ні риба, ні м'ясо: як впізнати на прилавку «мутанта»

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Жива, охолоджена, філе. Всі знають, що риба - це незамінне джерело фосфору і життєво необхідних амінокислот.

Як вибрати цей корисний для дітей і дорослих продукт, щоб не постраждати?

Прилавки супермаркетів ломляться від тушок красивих угодованих риб. Проте такий здоровий вигляд, як правило, - перша ознака обману! У природі риба рідко буває такого насиченого рожевого кольору, як магазинна сьомга або форель. «М`ясо цієї риби, вирощеної природним чином, - блідо-рожеве, непоказне, - розповідає Анатолій Рябков, технолог рибного виробництва. - Досить пригадати, якою була сьомга 20 років тому. Яскравий і насичений колір, що часто зустрічається сьогодні на прилавках, - результат хімічного підфарбовування». Наприклад, у складі дозволеного законом фарбника «Лосось» - суміш жовтого і яскраво-червоного фарбників. З`ясували: пізнати, чи була пофарбована риба, яку ви збираєтеся придбати, допоможе ретельний огляд. Звичайне «м`ясо» - неоднорідне, в нім зустрічаються білі прожилки, жили, тоді як у «хімічного» воно рівномірне рожеве.

Інша «напасть» - риба, вирощена «на гормонах». У сучасному виробництві її напихають штучними спецкормами так, що тушки розносить, як на дріжджах. Підозру у покупця повинна викликати занадто м`ясисте тіло і дуже короткі плавники - це свідчить про те, що риба в розпліднику навіть не плавала, а лише нарощувала масу, «стоячи» на одному місці.

А ось недорогі, але смачні рибки - пангасиус і тиляпія – шкідливі навіть в тому випадку, якщо їх не стосувалася хімія. Річ у тому, що вони їдять сміття з каналізацій. Їх краща вечеря - це найбрудніші відходи. Щоб очистити тушки, лікарі і технологи радять вимочувати їх у воді з додаванням ложки оцту. Після півгодинної «ванни» рибу можна сполоснути під краном і готувати.

Філе без біографії.....

Здавалося б, куди простіше купити філе - воно дешевше, його не потрібно обробляти, в ньому вже немає кісток. Проте риба у такому вигляді таїть ще більше небезпек. «Філе - м`ясо без шкіри, плавників, жил і кісток, - пояснює Анатолій Рябков. - Від цих частин м`ясо позбавляють не уручну, а промисловим способом, розчиняючи їх кислотою або вимочуючи в інтенсифікаторі дозрівання, що розм`якшує тканини. Втім, так чинять не завжди: є виробництва, де від тушок на конвейєрі відсікають середню частину, що містить хребет, після чого перемелюють і пускають у виробництво рибного фаршу, начинок для пиріжків з рибою і т. д.». На виробництво 1 кг рибного філе йде від 1,9 до 3,2 кг риби.

Крім того, складно розпізнати, ким була рибка, перетворена на філе, за життя - дорогим палтусом або дешевим минтаєм? Такі підміни зустрічаються повсюдно: минулого року Російський інститут споживчих випробувань проводив експертизу філе морського окуня: вміст чотири з п`яти упаковок виявився псевдоокунем! І лише один виробник не обдурив споживача.

Ще один прийом нечесних виробників: часто філе морозять з... простроченої риби. Тому перед покупкою принюхайтеся: чи не віддає рибка нашатирем або аміаком? Цими речовинами часто «реанімують» продукт другої свіжості. Крім того, розрізняються і способи заморожування: багато компаній використовують рідкі холодагенти, наприклад, із вмістом хлору. Чого більше в такому філе - риби або хімії?

Розморозивши рибне філе, натисніть на нього рукою: якщо витікає багато води, а м`ясо схоже на мокру вату, значить, у виробництві використовувалися вологоутримуючі добавки, як правило, це поліфосфати (Е452). На практиці виробники витримують рибу у воді, а потім швидко переносять в поліфосфати - у результаті «внутрішньої» води в такому філе - до 25-30%.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[2vanya2]

Британець зловив найбільшого сома Європи

Нечувана удача посміхнулася простому 35-річному британському рибалці з Шеффілда на ім'я Кріс Гриммер. Завзятий рибалка зумів виловити величезного сома завдовжки майже 244 сантиметри і вагою близько 88 кілограм.

Вирішивши відпочити, Кріс разом з трьома приятелями купивши авіаквитки на північ Іспанії, відправився в «рибальський тур» до річки Ебро. І ось, в один із днів відпустки Гриммер розмістився на березі поплювавши на руки, начепив на гачок наживку, і закинувши вудочку приготувався чекати.

Раптово вудка сильно засіпалась, і рибалка зрозумів: ось зараз-то він поживиться хорошим уловом. Але Кріс не знав, що йому попався гігантський монстр.

«Цей сом клюнув на приманку і миттю зжер її. Тоді я зрозумів, що мені доведеться попотіти, перш ніж витягнути цю рибку », - згадує рибак. На жаль, саме в цей момент гід відправився за їжею в найближче селище, тому швидкої допомоги рибалкам чекати було нічого.

Коли Кріс майже вибився з сил, до нього приєдналися друзі, а один навіть зайшов у воду, щоб виштовхнути величезну рибу з води. Однак сом не збиралася здаватися без бою і люто чинив опір (цілком природно, що їй не хотілося потрапити в суп).

Нарешті наспів гід, і спільними зусиллями п'ять здорових мужиків все ж витягнули сома на мілководдя.

«Я так втомився, що ледве тримався на ногах! Відчуття були такі, ніби я тягнув цілий автобус », - розповів Гриммер.

Тут же на березі щасливі рибалки обмили здобич холодним шампанським (мабуть, припасли шипучку заздалегідь). До честі британців, варто сказати, що шкуродерами вони не виявилися: сфотографувавшись з сомом на пам'ять, вони великодушно відпустили рибу на волю.

До речі, риба, спіймана Крісом і його друзями, виявилася майже на кілограм важче сома, якого минулого року зловила сліпа британка Шейла Пенфольд.

А найбільший сом у світі був спійманий в 2005 році в Таїланді - його вага склала більше 293 кілограм.

[2vanya2]

Ловля білого амура на тростинку

Білий амур вважається одним з найбільш обережних і полохливих мешканців прісноводних водоймищ, боягузливішим від нього можуть бути хіба що короп і лящ, та й то лише в деяких випадках. Крім того, ловля білого амура ускладнюється його вередливістю у виборі їжі: клювати він буде тільки на те, чим харчується постійно, і ніякі делікатеси його не цікавлять. Будучи травоїдним, цей важкий красень поїдає поширену в даній водоймі рослинність, і тому найбільш ефективними наживками для ловлі білого амура можуть стати свіжі паростки камишу або молодий очерет. Однак не варто думати, що піднесена страва буде відразу схвалена білим амуром - його потрібно і зацікавити приманкою, і зробити так, щоб він не відчув небезпеку.

Рибалки що спеціалізуються на ловлі білого амура, прекрасно знають, як ця риба любить очерет, і завжди його заготовляють. Зазвичай це стебло 0,5-1м довжиною, листя на якому залишають тільки у верхній частині.

Найпростіша снасть для ловлі боягуза-вегетаріанця це будь-який міцний спінінг, оснащений добротною котушкою. Жилку вибирають залежно від розмірів потенційної здобичі, від 0,3 до 0,6 мм, номери гачків - 10-12. Ні поплавка, ні тягарців снасть не вимагає - вони в цьому випадку будуть тільки перешкодою. Сигналізатором клювання може виступити дзвіночок, а якщо ви не хочете зайвий раз лякати рибу, достатньо буде і налаштованої котушки.

Якщо стебло просто насадити на гачок і закинути у воду, клювання можна чекати довго - риба просто проігнорує таку приманку. Поплавки і донки неефективні з тієї ж причини: чим менш природнє положення тростини і чим більше навколо неї сторонніх предметів, тим вища ймовірність, що амур відійде від цього місця.

Коли білий амур годується, він ходить біля самої поверхні води і сильними ривками захоплює стебла очерету (як правило ті, що пустилися) - саме така його особливість і допомагає спостережливим рибалкам.

Щоб зловити білого амура, головне - правильно наживити і подати свіжу тростинку. Потрібно замаскувати гачок у листках, що залишились зверху, потім зробити кілька витків жилки навколо стебла і закинути цю конструкцію у водойму. Оптимальне місце для закидання - не далі півтора-двох метрів від очеретяної стіни, щоб створювалося враження, що стебло просто впало на водну гладь. Ідеально, якщо тростинка залишиться наплаву, припустимо також, щоб очищений її кінець трохи опустився в воду.

Стояти на березі і дивитися, коли риба зацікавиться саме вашою тростинкою - рішення не найрозумніше. Згадаймо, що білий амур - рідкісний боягуз, і тому рибалці краще сховатися за береговою рослинністю, міцно встановивши спінінг.

Якщо амур в даній водоймі водиться, клювання Вам практично гарантоване. Головне - не наробити помилок при підсіканні і виважуванні, і солідний трофей обов'язково потрапить у ваш садок.

[2vanya2]

Ловля карася літом: наживки для ловлі карася, їх добування, приготування та зберігання

Карась - риба капризна, дуже вередлива в їжі. З усіх наживок тваринного походження він віддає перевагу мотилю і опаришу. На них карась, особливо срібний, ловиться фактично все літо.

Опариша найкраще проколювати упоперек, тоді він своїми природними рухами активніше приманює рибу. Жало гачка можна залишити відкритим.

В літню спеку опариш на рибалці досить швидко окуклюється, якщо риболовля розрахована на один день, то можливо Ви встигнете порибалити, а от якщо рибалка запланована на кілька днів (або якщо Ви не бажаєте випробовувати долю) то тримати опариша краще всього в посуді з хорошим теплообміном, наприклад, у банці обмотаній мокрою ганчіркою. У цьому випадку вода, випаровуючись, охолоджує банку, і, таким чином, окуклення опариша сповільнюється.

Можна помістити банку в свіжовикопану ямку для захисту від прямих сонячних променів. Щоб опариш підріс, його підгодовують яєчним білком або висівками.

При ловлі карася на опариша важливо стежити за тим, щоб гачок завжди залишався дуже гострим. При частих підсічках опариш підіймається на жилку, і його постійно доводиться ставити на місце, тобто під борідку гачка. Щоб цього уникнути, на гачках з лопаткою ставлять обмежувач з шматочка білого або червоного кембрика. Перешкоджають непотрібному пересуванню опариша також гачки з кілечком. На гачки № 18-15 найчастіше одягають одного опариша, на гачки більших розмірів - двох і більше. Довжина цівки у всіх випадках середня.

Мотиль - улюблена наживка для карася (особливо для золотого карася). Насаджувати мотиля краще всього на гачок № 18-15, використовуючи для цього одну велику або пару-трійку дрібних личинок, так, щоб жало проходило через головку і мотиль «не витікав», а висів на гачку міцно і довго залишався живим.

Іноді карась віддає перевагу «бутерброду» з личинки опариша і двох-трьох личинок мотиля.

Помічено: при ловлі карася на «бутерброд» клювання стають більш впевненими.

З комбінованих наживок можна використовувати також хробака і опариша. Для цього двох або більше черв'яків насаджують упоперек тіла і закривають одним-двома опаришами. При закиданні вудочки опариш не дає черв'якові злетіти з гачка, і таку наживку, як правило, дрібнота не чіпає, а велика риба бере охоче.

Слід також зазначити, що на клювання сильно впливає "якість" опариша - його запах, спосіб розведення і чистота. Опариш, розведений на рибі, вважається найгіршим, особливо якщо розведення відбувалося на березі тієї ж водойми, де планується ловля.

Іноді на водоймах, багатих кормом, карась віддає перевагу личинці реп'яхової молі або «бутерброду» її з мотилем. Щоб личинка мала привабливий вигляд і добре трималася на гачку, її вибілюють. Для цього невелику купку личинок кладуть в марлю і занурюють на кілька секунд в окріп. Тих що залишилися після риболовлі термічно оброблених личинок можна зберігати в холодильнику протягом двох тижнів.

Крім того, на деяких водоймах у жарку літню погоду карася з успіхом ловлять на кімнатну муху і навіть на дрібних коників. Ці наживки добре працюють при ловлі дрібного карася на мілководних ставках, яких так багато в Україні. Найчастіше ці водойми, куди ганяють на водопій худобу, заселені дрібним і середнім карасем. Риба звикла до плаваючих на воді мух і гедзів, яких збивають своїми хвостами корови, і у водоймах подібного типу ці комахи стали звичним для неї кормом. Карась може клювати з поверхні води, подібно верхівці, а іноді віддає перевагу тонучій наживці. У цьому випадку доводилося обривати мусі крила або обтяжувати гачок найтоншою смужкою свинцю.


У деяких районах карася з успіхом ловлять на мучного хробака, ручейника, личинку короїда і навіть на личинку оси.

Поряд з тваринними наживками риболови часто використовують і рослинні: тісто, хліб (в одних водоймах карась воліє м'якуш житнього хліба, в інших - пшеничного), різні каші, парені зерна злаків, кубик млинця, макарони, макуха.

Оскільки карась вередливий, то в хід йдуть комбінації різних кормів - свого роду «асорті», до складу яких можуть входити і хліб, і картопля, і різні каші.

Найпростіша і найдоступніша рослинна наживка - це хліб. Будь-який рибалка, навіть хлопчаки знають, що найпростіше розім'яти в руці шматочок житнього або білого хліба, змочити його водою або слиною - і наживка готова. Рибалки досвідченіші воліють присмачити хлібний м'якуш соняшниковим, лляним, бавовняним або конопляним маслом, додати в нього одну-дві краплі анісової олії і трохи ванілі. Іноді в чистий (без домішок) пшеничний м'якуш хліба додають трохи вареної, гарячої, очищеної від картоплі і розтирають суміш до однорідної маси, яка набуває білувато-жовтуватий колір.

Хлібний м'якуш зручно готувати в марлі. Для цього необхідно очищений від кірки хліб змочити, покласти в марлю і віджати шляхом закручування вільних кінців тканини. Дуже приваблює карася запах і смак медових пряників. Їх розтирають до дрібних частинок і ретельно замішують разом з м'якушем хліба.

Відщіпнута і скручена хлібна кулька повинна бути розміром з ніготь мізинця або трохи менше, жало гачка потрібно замаскувати.

З каш найбільше підходять «Геркулес», перловка і манка. З манки краще зробити манну бовтанку, насипаючи манну крупу тонкою цівкою в ємність з невеликою кількістю води і одночасно помішуючи клейку масу. При тривалому збовтуванні вона стає густою і в'язкою, і потім, доведена до необхідної консистенції, накручується на гачок за допомогою тонкої палички. Попередньо її можна змішати з «Геркулесом». Такі кругляки досить довго тримаються на гачку і витримують кілька закидів навіть донкою.

При ловлі карася на «Геркулес» його готують так: обшпарюють невеликою кількістю води, дають набрякнути, потім насаджують по одному або декілька пластівців на гачок; іноді віджимають пластівці в марлі і розминають до однорідної маси - в цьому випадку насаджують кульками. До «Геркулесу» корисно додати розмелену макуху.

Перловку парять в печі або духовці. У деяких водоймах карась краще бере на парену пшеницю і навіть на набряклі, але пружні зерна гречаної крупи.

Шматочки млинця для наживки виготовляють за допомогою невеликої, з тонкими краями трубочки. Нею досить видавити кругляшок діаметром 7-10мм - і наживка для ловлі карася готова.

Макуху вибирають соняшникову або конопляну. Від великого шматка відпилюють кубики з довжиною сторони 0,5-1см. Ця наживка підходить для ловлі крупного карася, але на цю наживку добре ловиться і короп і сазан.

Тісто для ловлі карася найчастіше використовують пшеничне. У нього можна додати яєчний жовток, трохи меду або патоки. Скатані кульки (горошини) змочують маслом або проварюють у киплячій воді до тих пір, поки кулька не спливе, потім змочують маслом.

Тісто із запахом кукурудзи. Ретельно перемішують манну крупу і панірувальні сухарі приблизно в однакових пропорціях. Потім з банок з консервованою кукурудзою зливають сік в кількості, необхідній для отримання крутого пружного тіста. Можна додати в цю суміш трохи роздавленої консервованої кукурудзи. Ця приманка може стати в нагоді і при ловлі інших коропових.

Наживка «Смачний лівер». Для цього делікатесу знадобляться манна або кукурудзяна крупа і розмелений «геркулес». Якщо тісто буде не занадто крутим, то в нього можна додати води чи яйце, для того щоб наживка краще трималася, а потім додати в нього невелику кількість розрідженої ліверної ковбаси.

Наживка «екзотика». Рибну ікру і черв'яків гарненько змішують в міксері. Потім у цю суміш засипають панірувальне борошно в тій кількості, щоб отримати пружне тісто, придатне для катання кульок.

Відомо, що на деяких водоймах великий карась добре бере на парений горох і кукурудзу, а також зерна вівса, пшениці і перловки. Процес приготування такої наживки досить простий, хоча займає значний час (1-2 дні). Я зазвичай парю зерна в термосі, попередньо заливши їх окропом.

При ловлі крупного карася на тісто можна скористатися снастю, що діє за принципом бойлів. На цівці гачка силіконовим кембриком фіксують волос. На вільному кінці волоса прив'язують частину пружинки від кулькової ручки. Пружинку обжимають дуже крутим тістом, щоб не об'їдала дрібнота.

Для надійного кріплення тіста на гачку також застосовують пружинку, надіту на цівку або припаяну до гачка. На гачку можна закріпити кульку з пінопласту, щоб наживка не тонула в мулі.

І дещо незвичайне. Такі наживки для ловлі карася як родзинки або свіжа ягода вишні, смородини здаються абсолютно неймовірними, однак відомі факти непоганого клювання на них.