Україна сьогодні!

[D-Misha]

Україна: реформи або смерть
Денис Денисенко, для УП _

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

"За что боролся Майдан? Разве за это?". Такой рефрен все чаще проскакивает в социальных сетях и на форумах, когда украинцы начинают обсуждать текущую ситуацию в стране.

Очевидно, что видимых изменений к лучшему и четкого понимания будущего общественность долго ждать не желает. Даже агрессия со стороны России постепенно перестает быть "смягчающим обстоятельством".

Граждане Украины в один тур подтвердили стремление жить по-новому. А это, как минимум, означает, что планка ожиданий поднята неимоверно высоко: от новоизбранного главы государства и правительства ожидают череды подвигов буквально на следующий день после официального вступления в должность, в первом случае, и подтверждения полномочий – во втором.

Одним словом, в украинском обществе существует острый запрос на конкретные результаты, которые засвидетельствуют, что после революции Украина движется в правильном направлении.

Послевкусие "междуцарствия"

В "междуцарствие" одним из главных направлений критики власти был силовой блок правительства. Вопрос безопасности, возобладавший над остальными проблемами, порождал критику и обвинения в адрес правительства в неспособности локализовать конфликт на Донбассе.

Все ожидали кадровых выводов и быстрого перелома в проведении АТО.

Другая важнейшая область – это реформа судебной и правоохранительной системы в целом, а также люстрация госаппарата. После событий на Майдане милиция показала, что в полном составе заслуживает как минимум переаттестации.

Однако кроме не очень своевременного решения о расформировании "Беркута" и назначения отдельных руководителей областных УВД через процедуру публичного отбора, особых признаков реформы МВД нет.

Относительно судей принят закон, который должен поспособствовать очистке рядов служителей Фемиды от наиболее одиозных персонажей. Однако судьи, принимавшие откровенно противоправные решения, до сих пор продолжают трудиться и даже идут на повышение.

С другой стороны – в недрах парламента уже подготовлен ряд инициатив, призванных торпедировать даже те позитивные меры, которые уже приняты.

Учитывая, что никто из ключевых деятелей режима Януковича не задержан и не понес наказания, а многие продолжают спокойно работать в Верховной Раде, у людей растет ощущение несправедливости.

И точечные меры – как-то снятие депутатской неприкосновенности с депутата Олега Царева – не помогут.

Другой проблемный участок – непрекращающееся падение экономики и снижение уровня жизни граждан.

В марте по инициативе Кабмина был принят ряд законов, направленных на уменьшение бюджетных расходов. Среди прочего, под нож попали социальные статьи.

Также было принято решение о повышении цен на газ и электроэнергию, что повлечет за собой рост стоимости коммунальных услуг.

Эффект от этих непопулярных мер люди ощутят как раз в течение ближайших двух месяцев. И правительству крайне важно что-то показать для контраста.

Мол, да, здесь действительно нужно потерпеть, затянуть пояса. Но посмотрите, чего мы достигли!

Если к этому добавить падение промышленного производства, сокращение рабочих мест, рост задолженности по зарплатам и прочее, то можно говорить о наличии некоего разрыва между тем, что правительство сделало, и тем, что может быть воспринято обществом как позитивный результат и правильная стратегия.

Словом, ситуация требует срочных мер, которые дадут гражданам ощущение реальных зримых изменений. Только это, по-видимому, поможет властям сохранить высокий уровень поддержки и системно заниматься модернизацией страны.

Отсутствие эффекта...

Но в тоже время, еще в мае, по данным Центра Разумкова, работу Арсения Яценюка одобряли 56% украинцев. Можно сказать, что впервые представитель власти набирал рейтинг и популярность озвучивая не популистские лозунги и обещания, а жесткие вещи – горькую правду.

Общество к этому было готово. Ощущение того, что наряду с объективными трудностями, правительство имеет в активе и вполне положительные и понятные результаты имеет место быть.

Во-первых, новая команда добилась получения международной финансовой помощи в размере более 20 миллиардов долларов. В частности, подписано соглашение с МВФ о выделении Украине 17 миллиардов долларов стабилизационного кредита.

Дополнительно миллиард выделят США.

Белый Дом направит миллиард долларов на повышение обороноспособности Украины, Грузии и Молдовы. И еще такая же сумма в евро финансовой помощи от ЕС и 1,5 миллиарда долларового кредита от правительства Японии.

Плюс на исторической встрече страны "Большой семерки" пообещали Украине еще 18 миллиардов долларов финансовой поддержки. В целом – это достаточно серьезный результат за столь короткий срок.

Во-вторых, Украина сумела склонить на свою сторону мировое сообщество.

Голосования на Генассамблее и в Совете безопасности ООН, в Европарламенте и других европейских институциях, где рассматривался украинский вопрос, свидетельствуют – Россия однозначно воспринимается как оккупант.

Это стратегически важная позиция для защиты интересов в будущем, в том числе – в международных судах.

В-третьих, получен ряд оптимистических сигналов в направлении европейской интеграции.

Подписана политическая часть соглашения об ассоциации с ЕС. Рынки Евросоюза открылись для товаров из Украины. Из разных европейских кабинетов звучат обнадеживающие заверения, в частности – относительно введения безвизового режима с 2015.

В общем – рассказать есть о чем. Но основная проблема для правительства в том, что львиная доля результатов пока не касается повседневной жизни граждан.

Да, отменили утилизационный сбор. Это понятно. А как пощупать диверсификацию закупок ядерного топлива? Или присоединение к европейской системе отображения данных подземных газовых хранилищ?

Или норму о необходимости обнародовать сведения о конечных владельцах банков?

Люди просто не чувствуют эффекта и не понимают значимость таких шагов. В первую очередь – нет наглядного результата в том, что касается взаимоотношений человека с государством.

Сюда стоит отнести не только непосредственно работу органов власти, но и всю бюджетную сферу – медицину, образование и так далее.

А это важно. Ведь само слово "реформа" (от латин. Reform) трактуется как "re-" и "form" – изменение формы, изменение содержания или сути чего-либо.

Реформа предполагает изменения в механизме функционирования чего-то, в основополагающих принципах. В украинском случае, это, безусловно, государство.

Например, правительство анонсировало сокращение 24 тысяч чиновников и повышение зарплат для госслужащих и бюджетников с 1 октября. Но для основной массы людей этот факт ничего не значит.

Зато рост цен на медикаменты для лечения в "бесплатных" больницах, учебники и ремонт классов в "бесплатных" школах значат очень многое.

Так же, как и бесконечные очереди в отделениях Пенсионного фонда, ЖЭКах или райадминистрациях, где по-прежнему нужно собирать бесчисленное количество бумаг, унижаться перед бюрократами и продолжать удобрять поле бытовой коррупции.

Сесть на велосипед...

Страна явно требует реформаторского блицкрига. Нужен здоровый баланс между осознанным отказом от популистской иглы и зримыми ощутимыми для простого человека победами, символами (!) на фронте модернизации и реформирования государства и его отношений с гражданином.

В этом плане крайне полезным может оказаться опыт других стран, которые осуществили быструю и успешную модернизацию в условиях кризиса.

Больше всего на слуху опыт Грузии, которая под руководством Михаила Саакашвили добилась впечатляющих успехов в сфере искоренения коррупции, улучшения бизнес-климата и обеспечения прозрачности власти.

К примеру, в таком болезненном вопросе как коррупция, Грузия может послужить более чем хорошим примером.

А в рейтинге "Doing Bussiness" и вовсе может сформировать новый пример для подражания: в 2013 Грузия заняла 8 место в этом международном рейтинге легкости ведения бизнеса, обогнав Францию и Германию.

Также может быть востребован опыт Польши. В 1990-х годах поляки применили "шоковую терапию" для качественного реформирования плановой экономики и запуска рыночных механизмов.

Эти меры, разработанные под руководством экономиста Лешека Бальцеровича, поначалу вызвали обострение социальной ситуации. Однако, завершив цикл преобразований, Польша стала одним из экономических лидеров в Центрально-Восточной Европе.

Показатель ВВП на душу населения в современной Польше составляет более 21 тысяча долларов, что в три раза выше, чем в Украине.

Еще одним символом успешных реформ для стран постсоветского пространства является Эстония. Эстонцы не только сумели сделать свою страну членом ЕС, но и перешли на евро, чего так и не смогли пока сделать те же поляки.

Одной из визитных карточек современной Эстонии является первоклассная система "электронного правительства", которая даёт гражданам возможность получать качественные и доступные услуги, а также контролировать публичные расходы.

Надежда есть. Уже объявлено, что один из главных архитекторов грузинских реформ Каха Бендукидзе будет советником президента Порошенко. Бендукидзе в составе группы экспертов, которую финансирует правительство Канады, уже два месяца помогает отечественному Кабмину, в частности – министерству экономического развития и торговли.

Кроме него в Украине работает группа экспертов под руководством экс-замминистра юстиции Грузии Гиоргия Вашадзе. Эта команда поможет создать в Украине современную систему оказания административных услуг.

В общем, власть абсолютно правильно делает, когда обращается за помощью. Привлечение лучших специалистов поможет реализовать глубинные реформы максимально быстро и с максимальной пользой для людей.

Главное – иметь политическую волю для принятия непростых решений. Тогда вопрос "За что боролся Майдан" не останется без ответа.

И последнее. Наверное, можно так сформулировать простую просьбу к нынешнему правительству: "Прислушайтесь к такой же простой мудрости – не изобретайте велосипед".

Идеальных реформ не бывает. А вот идеальные условия иногда создаются, и важно не пропустить этот момент.

Денис Денисенко Центр политического консалтинга, для Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Голова Держприкордонслужби подав у відставку....

Активісти, які пікетували будівлю Державної прикордонної служби України, досягли своєї мети — керівник відомства Микола Литвин подав у відставку.
Про це повідоми журналіст 1+1 Григорій Жигалов.
"Активісти, які пікетували прикордонслужбу, свого досягли — Литвин підписав рапорт про відставку", - написав він на своїй Facebook-сторінці.

Згідно із законом про "Державну прикордонну службу України", голову Державної прикордонної служби призначає на посаду президент за поданням прем'єр-міністра та припиняє його повноваження на цій посаді.
Як відомо, 12 червня кілька десятків мітингувальників намалисяштурмом взяти будівлю головного офісу Державної прикордонної служби на вулиці Золотоворітській.
Вони звинувачували керівництво відомства у корупції та нездатності організувати охорону державного кордону на сході країни.
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков пригрозив "силовим розблокуванням та арештами" мітингувальникам, які пікетували Держприкордонслужбу.
"Ці люди, які вимагають активізації, повністю блокують держустанову, яка фактично проводить бойові дії", - підкреслив міністр.
Українська правда.

[D-Misha]

Люстрація в Україні провалена?

За три місяці нова українська влада навіть і не розпочинала очищення системи держуправління від корупціонерів, зрадників та колишніх агентів КДБ, констатують у Люстраційному комітеті.
Про це пише "Deutsche Welle".
Люстраційний комітет досі залишається лише у статусі громадської організації, а його активісти працюють виключно на ентузіазмі, хоча після Майдану політики зобов’язалися надати йому державний спецстатус для проведення повномасштабної люстрації.
"Нові топ-посадовці не захотіли зламати систему корупції, а захотіли очолити її. Ми вигнали Януковича, але його система залишилася і далі працює, але з новими керівниками", - констатує голова Люстраційного комітету Єгор Соболєв.
Соболєва Рада Майдану уповноважила провести люстрацію після падіння режиму Януковича. Для цього громадські активісти розробили вже чотири законопроекти про люстрацію, аби можна було на законних підставах проводити очищення держсистеми.
Але жоден з них депутати поки не розглядали. П’ятий документ у п’ятницю, 13 червня, представники громадськості мають намір подати вже новому президенту Петру Порошенку, аби він вніс його на розгляд Верховної Ради.
"Ми розробили для нього документ, аби це був перший президентський закон. Ми зробили всю правничу роботу. Йому залишається тільки застосувати свій політичний вплив, щоб люстрація почалася", - сказав Соболєв.
Голова Люстраційного комітету визнає, що ідею проведення люстрації у Верховній Раді підтримують лише поодинокі депутати і немає жодної політичної сили, яка готова голосувати за розроблені громадськими активістами законопроекти.
Це констатує і Євген Захаров, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини. Ця організація також запропонувала власний законопроект про люстрацію для депутатів Верховної Ради.
"Парламент не хоче ухвалювати закон про люстрацію через те, що частина депутатів покине Верховну Раду після цієї люстрації. А хто ж хоче виганяти себе!?", - каже Захаров.
Правозахисник наголошує, що люстрація невигідна нинішнім українським політикам, оскільки критерії очищення владної верхівки та нижчих чиновників сягають ще в історичне минуле.
Активісти пропонують не допускати до державних посад колишніх комуністів, КДБістів та корупціонерів - співробітників тих правоохоронних органів, які вистежували і арештовували активістів, порушували права людей на мирні зібрання під час Євромайдану.
"Приклад Росії показує, що коли до влади приходять колишні КДБісти, то це має сумні наслідки", - наголошує Захаров.
Люстраційний комітет у своєму законопроекті хоче ще більш ретельної люстрації – починаючи з очільників держорганів, які під час революції не пішли з посад, тим, хто підтримував анексію Криму та порушення територіальної цілісності України, і тим, хто "не може пояснити джерела своїх доходів, та доходів своєї сім'ї" і закінчуючи колишніми начальниками комсомольських і компартійних організацій в Радянському Союзі.
Водночас, у Верховній Раді спростовують закиди у бездіяльності щодо підготовки закону про люстрацію.

[D-Misha]

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Анатолій Гриценко.
Український політик, міністр оборони (2005—2007), голова Комітету ВР України з питань нацбезпеки і оборони (2007-2012), голова Підкомітету з протидії відмиванню брудних коштів (з 2012), лідер партії "Громадянська позиція". Полковник запасу.

Президент має заборонити чиновникам такі заяви!

Голова НАК Нафтогаз заявив, нібито Україна готова виплатити Росії борг $1,9 млрд за спожитий газ, якщо Росія погодиться на нову ціну в $326 за 1000 кубів газу хоча б на наступних півтора роки.

Що це за заяви, та ще й від імені Держави Україна?

На місці Президента, а за Конституцією саме він координує зовнішню політику держави, я би заборонив українським чиновникам подібні заяви, а тим більше – будь-які виплати зараз Росії-агресору!

Путін-агресор силою захопив Крим, внаслідок чого наша держава втратила не менше трильйона доларів. Путін-агресор дестабілізує Схід країни, там росіяни і місцеві найманці з російською зброєю убивають наших громадян, зупинено роботу підприємств, нормальне життя мільйонів наших громадян. Усі ці втрати України чиновники порахували? Тож за таких умов – жодних виплат Росії, нехай Путін з Міллєром своїм газом давляться!

Врешті-решті, і я постійно на цьому наголошую: російський газ Державі Україна не потрібен взагалі. Він потрібен олігархам від хімії й металургії? Так уперед на ринок, торгуйтеся собі й купуйте, де хочете й скільки хочете!

Ви бачили, щоб президенти Чехії чи Словенії торгувалися з Путіним за ціну на газ для чиїхось приватних підприємств? Не бачили, бо там газовий бізнес ніколи не був "президентським бізнесом". Україні треба теж нарешті припинити хибну практику газових переговорів на рівні глави держави.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

У партизанському загоні у Донбасі за Україну воює четверо...мільйонерів із Майдану...

Про те, що на Донеччині є українські партизани, чутки ширилися від початку Антитерористичної операції. newsru.ua вдалося переконатися, що ці чутки реальні, і поспілкуватися з командиром партизанського загону в околицях міста Слов'янська. Це колишній офіцер радянської та російської армії, колишній співробітник спецпідрозділу "Беркут", ветеран Афганістану - а зараз Майор Вихор. Псевдонім, ясна річ. Майор Вихор організував невеликий партизанський загін, який, не підкоряючись керівництву АТО, виконує бойові завдання зі знищення терористів як у тилу, так і на передовій.Він пройшов Майдан від першого і до останнього дня. Свою партизанщину пояснює буденно: "Я вже своє пожив. Трішки розбираюся у війні, оскільки колишній офіцер. Тому моє місце там. Не студентів, яких у 18 років можуть мобілізувати до армії без досвіду і підготовки, а моє і таких, як я.У нього є син. Призовного віку. І саме цей факт спонукає його робити все, щоб ця війна завершилася якомога раніше.Що таке ваш загін? Розкажіть про нього.Всі командири і керівники АТО чудово розуміють, що вони обмежені рамками законодавства, певних статутів і наказів. Накази ці не завжди правильні. А партизанському загону, який не перебуває ні у кого на службі, окрім як у народу і своєї совісті, який не виконує нічиїх наказів, окрім як свого командира, і на який не можна ніяк вплинути державним структурам, під силу виконання дуже цікавих, дуже правильних й іноді дуже зухвалих завдань. У ті місця, куди солдатів не пускають, - ми спокійно ходимо і ведемо там бойові дії.Як розуміти: "накази не завжди правильні"?Координація між частинами Міноборони відсутня. Будь-яка інформація, яка надходить у штаб, має бути оперативно оброблена. Такого немає на даний момент. Оперативний штаб ніби і є, проте оперативних дій ми не бачимо.Дивишся іноді вже при під'їзді до блокпоста і стає зрозуміло: його обладнано "під злив", назвемо це так. Його розташування таке, що виключені будь-які інженерні споруди, що дозволяють бійцям тримати оборону. Командування відокремлене. На території цього блокпоста перебуває чотири різних підрозділи, які між собою не мають координації. Відповідно, про якусь чітку, правильну бойову взаємодію під час відбиття атак або в наступальних діях не може бути і мови. У кожного підрозділу лише кілька рацій. Уточню, приблизно на сто бійців дві або три рації. І всі вони налаштовані на різні хвилі. При цьому, виходячи з тих умов, в яких вони там існують, взаємодія підрозділів здійснювалася за допомогою "пейджер-джана". Тобто, посилався солдат, чомусь тільки Нацгвардії, який під кулями біг в інший окоп або до іншого підрозділу, або до бронетехніки, стукав по броні і просив стріляти в тому або іншому напрямі. Розумієте, на який ризик наражалися молоді хлопці і строковики Внутрішніх військ?Наприклад, кілька днів тому (розмова відбулася на початку червня - ред.) до одного з блокпостів під'їхала колона з понад 40 вантажівок, як з'ясувалося потім, кадировських найманців. Ми повідомили в ту ж мить у штаб, але на цю інформацію ніхто належним чином не відреагував. У відповідь нам сказали, що вам на допомогу вислали три БТР. Вони досі так і не доїхали. Виникає питання: чи не зливається підрозділ? Уточню, що це підрозділ з патріотів, які кинули всі свої справи, сім'ї, роботу і зголосилися їхати в зону АТО! Тобто, насильно, як "срочників" ВВ, їх ніхто не слав. Навіщо так багато людей, найбільш патріотично налаштованих - а при такому підході патріотизм може перерости в радикалізм щодо цих командирів або ж влади в цілому - послали на передову, де постійно йде вогневий контакт, прямо під кулі? У розрахунку, що раптом не виживуть?Йдемо далі. Повний бардак у відданні і виконання наказів. На сьогоднішній момент Нацгвардія - це цивільні люди, які прийшли за контрактом від трьох місяців до трьох років і потім повернуться в цивільне життя. Здебільшого вони навіть в армії до цього не служили. Вони не знають, що таке військова дисципліна і виконання наказів. Через це виникають деякі проблеми під час бою. Хоч і командири іноді віддають дурні накази. Приклад: на одному з блокпостів під час бою командир взводу, що записав себе під час вступу до Нацгвардії старшим лейтенантом, - а як з'ясувалося він не має навіть військової освіти, - наказав солдатам перебігати з одного укриття в інше, хоча цього ніяк не можна робити. Люди побігли, і загинув військовослужбовець. Зараз проти цього командира, нібито, порушили кримінальну справу, але він втік і перебуває в розшуку.Куди втік - відомо?За нашою інформацією, він перебуває в Криму. Ці всі хиби можна довго перераховувати. З хорошого потрібно відзначити одне: люди, попри погані умови перебування, відсутність відповідного озброєння і захисту, переносять всі складнощі і воюють. Такий, не побоюся цього слова, великий дух українського народу. Такого я не бачив у Росії. Я колишній офіцер російської армії і армії СРСР...Чекайте, російської, я правильно почув?Цілком вірно. Так от, я бачив людей багатьох національностей, але українці унікальні. Такого духу, я його називаю козацький, я не зустрічав ніде. Патріотизм українця на неймовірно високому рівні. І мені не хотілося б, що вони гинули через дурні накази.Тому я й вирішив створити партизанський загін. Мета - звільнити Україну від загарбників. У підрозділі перебувають добровольці, в основній своїй масі - офіцери запасу, старшини або рядові, що мають бойовий досвід або достатньо велику вислугу років. Люди, які уміють поводитися зі зброєю, розуміють команди з півслова і з напівпогляду. Багато з них розвідники, десантники, інженери, сапери, мотострільці.Я так розумію, що ваші партизани до початку військових дій вели звичайне цивільне життя, правильно?Не повірите! У мене в загоні як мінімум чотири бійці - це українські гривневі мільйонери. Не олігархи, звісно, але люди дуже забезпечені.Та годі... Чотири мільйонери партизанять на передовій?Очевидно! Вони члени загону. Самі себе озброїли, і це чудово. Нас ніхто окрім себе самих або волонтерів не озброїть. Або ж бізнесменів, які розуміють, що якщо так і далі триватиме - ця кадировська чума, - вони можуть позбутися своїх бізнесів. Я скажу більше: ці самі люди стояли на Майдані.
Читайте більше Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

У неділю Київ збереться на Віче, Львів – на Євромайдан...

15 червня о 12:00 у Києві на Майдані Незалежності розпочнеться Третє громадське Віче.
Про це повідомили у прес-центрі Майдану.
Під час офіційної частини Віче представники спільнот Майдану оголосять план дій на найближчі дні щодо забезпечення зміни виборчого закону, розпуску та позачергових виборів Верховної Ради.
На підтримку цих намірів буде проведено флеш-моб та оголошено звернення до президента та Верховної Ради.
Також будуть окреслені результати АТО, стан питання з поселення біженців й оголошено звернення до громадян України, які проживають на Сході, в районах бойових дій.
"Окремою темою буде винесено питання прийняття нового закону про місцеве самоврядування, який планується до голосування в Верховній Раді наступного тижня та який фактично знищить права на створення реальних територіальних громад, якщо буде прийнятий", - зазначено у повідомленні.
Також Майдан підсумує результати власної діяльності за останній тиждень та оголосить план дій на наступний тиждень.
"Громада Києва та Спільноти Майдану очікують публічної зустрічі з міністром охорони здоров’я Олегом Мусієм та іншими відповідальними чиновниками для відповідей на запитання стосовно відновлення лікування та реабілітації постраждалих на Майдані та під час АТО",- зазначили у медіа-центрі Майдану.
Друга частина Віче буде присвячена темі територіальних громад та їхніх можливостей.
Разом з тим 15 червня о 14:30 на Львівському Євромайдані відбудеться загальноміська панахида пам’яті 49-ти пасажирів та членів екіпажу літака Збройних сил України, збитого терористами біля Луганська.
Про це повідомив співкоординатор "ЄвроМайдан Львів" Роман Брезіцький, пише Гал-Інфо.
Згідно з повідомленням, о 15:30 відбудеться реквієм за загиблими у якому візьмуть участь солісти Львівської Опери.
Львів’ян запрошують відвідати захід та вшанувати пам'ять загиблих героїв, запалити свічку.

[D-Misha]

Над посольством окупантів у Києві вивісили прапор УПА..
14.06.2014 21:26

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Протестувальники зірвали російський прапор із флагштока на території посольства РФ у Києві під час мітингу 14 червня. Мітингарі підчепили прапор вудкою і зірвали його з верхівки флагштока, повідомляють Українські новини. Водночас прапор порвався і повністю не впав на землю. Однак це не зупинило людей і через деякий час їм таки вдалося повністю зірвати прапор. Фото зі сторінки Катерини Крук у Twitter Інші активісти у цей час повністю розгромили перевернуті машини співробітників посольства і розмалювали їх. Запчастини від машин вони покидали на територію посольства. Також протестувальники повісили на воротах посольства червоно-чорний прапор національно-визвольної боротьби (прапор УПА). Нагадаємо, раніше протестувальники закидали яйцями будівлю посольства Росії в Києві, а також облили метали в неї червону фарбу і зеленку. Крім того, вони перевернули і побили 7 автомобілів співробітників російського посольства. Експрес онлайн
Читайте більше Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!


Україна цього дня -- в жалобі...
15.06.2014

Сьогодні, 15 червня, оголошене в Україні днем жалоби за загиблими в суботу військовослужбовцями – учасниками антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях. Указ про це підписав президент України Петро Порошенко.На будинках і спорудах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій приспусщений державний прапор України. Скасовані розважально-концертні заходи, спортивні змагання, засоби інформації зобов’язані внести відповідні зміни до програм теле- та радіопередач.О 12:00, додає Радіо Свобода, хвилиною мовчання буде вшанована пам’ять загиблих.Уночі 14 травня при заході на посадку в аеропорту Луганська бойовики пострілами із зенітної установки та кулемета збили військово-транспортний літак Повітряних сил Збройних сил України Іл-76, який здійснював перевезення особового складу з метою ротації. На борту літака перебували 49 військовослужбовців.
Читайте більше Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Десантники у Луганську загинули через зраду...

Хто "злив" інформацію про Іл-76 терористам - головне питання?

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!


Імена загиблих у Луганську вже відомі. Вони були з усієї України – від Луганщини до Львівщини, йдеться в сюжеті ТСН.

Найбільша кількість жертв – з Дніпропетровської області. Саме там розташована 25-та повітряно-десантна бригада, бійців якої перевозив екіпаж з мелітопольської бригади військово-транспортної авіації.

Середній вік загиблих – 30 років. Майже у всіх залишилися родини та маленькі діти.

Загиблих військових називають не інакше, як героями. І у жалобі за ними – мільйони українців. Більшість десантників – нещодавно мобілізовані, але з досвідом бойових дій, зокрема й під Слов'янськом. Багато з них з власної ініціативи пішли до військоматів записатися до армії, коли ще почалися кримські події.

Зокрема, 44-річний Валерій Алтунін. Він закінчив військове училище, потім став підприємцем у Кривому Розі, але добровільно пішов до армії. Його призначили командиром взводу.

"Це були всі добровольці, які прийшли до військоматів і пішли добровільно захищати свою Батьківщину. Вони були просто нормальними людьми, які хотіли жити в одній країні, в Україні, щоб над їхніми рідними і близькими було мирне небо", - розповів керівник штабу національного захисту Дніпропетровської області Юрій Береза.

Дев'ятеро загиблих – з мелітопольської бригади військово-транспортної авіації. Вона - єдина в Україні. Тут служать професіонали найвищого ґатунку – їх постійно залучають до виконання місій по всьому світу. Наприклад, у військово-транспортній операції "Північний сокіл" у Гренландії. Там хлопці працюють в умовах практично нульової видимості при морозах у -50 та ураганному вітрі. Льотчики на Іл-76 саджали літаки просто на сніг – без запасних аеродромів та навігаційних засобів зв'язку.

Відповісти за смерть українських військових мають не лише російські найманці, твердять військові експерти. Зрада серед своїх – ось причина такої кількості жертв.

"Найстрашніше, я думаю, що ці люди, ці герої загинули в результаті зради. Не думаю, що недбальство в нашій армії доходить до цього. Є певні заходи, які повинні були виконати при прийомі таких бортів в аеропортах і на аеродромах під час проведення таких дій", - зізнався Береза.

Нині побратими та родичі загиблих чекають реакції від керівництва держави. І ще одна болюча проблема – це ідентифікація тіл загиблих, яка може розтягнутися на тижні. Тож коли країна зможе попрощатися із загиблими бійцями, нині немає жодних прогнозів.

Як уже повідомлялося, у збитому терористами Іл-76 загинули хлопці з усієї України.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

До посольства РФ у Києві несуть похоронні вінки для Путіна...

Другий день триває протест українців біля посольства Росії в Києві.

Про це пише сайт Білоруський партизан.

15 червня ситуація біля дипломатичного представництва нормалізувалася.

Від будівлі посольства відвезли перевернуті і покручені машини російських дипломатів.

Біля посольства чергує посилені наряди Держохорони і поруч стоїть 2 автобуси з міліціонерами.

Недалеко чергують пожежники.

Кияни приходять до посольства і приносять вінки з написом "Володимиру Путіну".

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!