Ловись рибко, мала і велика!!!(все, що стосується риболовлі.)

[2vanya2]

Проводка техаської оснастки

Ніякі снасті, і ніякий навіть самий повний набір, самих нових, чи самих дорогих приманок не гарантує успіху на рибалці якщо подавати приманку неправильно. Це ж стосується і ловлі на "техаську оснастку", якщо не приділити достатньо уваги проводці, а тут є ряд своїх специфічних моментів, то успіху не чекейте.

Перше, що слід зрозуміти спінінгісту - це те, що в основному гра приманкою здійснюється у вертикальному напрямку, тобто вгору, на відрив, і вниз, на падіння. Фактор горизонтальної проводки має місце, але навряд чи можна розраховувати на те, що за ті частки секунди, коли приманка перескакує під водою з гілки на гілку, якийсь хижак почне її атакувати.

Основні клювання відбуваються тоді, коли, перескочивши через чергову гілку або корягу, приманка падає вертикально вниз, досягаючи дна в цьому своєрідному колодязі, де в основному і стоїть риба. Для того, щоб добитися цього планування вниз, необхідно, відразу після того як приманка перескоче через перешкоду (це прекрасно відчувається через бланк спінінга), віддати їй трохи жилки, щоб вона не зависла ніби ялинкова іграша. Слід сказати, що і в такі моменти підвисання на корягах трапляються хватки, особливо якщо витримати невелику паузу, даючи можливість твістеру повисіти і пограти вільновисячим хвостиком. Особливо такий прийом подобається окуневі, втім, трапляється це відносно рідко і закінчується в основному відгризанням хвоста приманки рибою.

Щоб опустити приманку до дна, їй потрібно забезпечити достатню кількість жилки, а досягається це, або подачею кінчика спінінга вперед, або, якщо глибина велика, відкриттям дужку на котушці. Це - найбільш спірний момент в плані контролю над приманкою, тому, відразу після того, як рух жилки припиняється, рекомендується робити коротку контрольну підсічку. Якщо риба схопила приманку в процесі відпускання, або вже на дні, що найчастіше відбувається з щукою, вона - ваша. Коротка підсічка повинна бути з двох причин - перша, щоб не викинути приманку з вікна, друга - це те, що цей ривок ми надалі використовуємо для подальшої гри, зробивши паузу після вторинного приземлення приманки. Під час цієї паузи, якщо це дозволяє течія, тримайте шнур в невеликому натягу для того, щоб побачити покльовку, яка цілком може статися. Після паузи, знову підкидаємо приманку вгору і перескакуємо через наступну перешкоду.

Сам сенс гри носить в основному характер відвісного блешніння. Адже притоплені дерева і прибережні кущі лише в рідкісних випадках знаходяться на значній відстані від рибалки, але навіть в тому випадку, коли ми можемо докинути туди нашу приманку, повноцінно пограти приманкою в цьому випадку навряд чи вийде. Тому, не кидайте далеко - риба часто знаходиться в безпосередній близькості і в разі, якщо при підході до місця ловлі були дотримані заходи маскування і безшумності, покльовка не змусить себе довго чекати.

[2vanya2]

Комахи на гачку

Комахи це корм який добре відомий рибам. Ними охоче ласують різні види риби - від верхівки і яльця до сома і лосося. Щоб мати можливість використати цю риб'ячу пристрасть, зовсім не потрібно ловити рибу нахлистом на штучні мухи.
Можна наживляти комах на гачок, звичайно, тільки в низовинних водах. Крім відомих і улюблених рибалками комах та їх личинок наприклад, ручейників, веснянок (або, звичайно ж, мух) до найпопулярніших комах, що використовуються в якості наживки, належать зрілі стадії комах таких видів, як польові коники, поденки або хрущі.

Наживляти їх потрібно на тонкий і ніжний гачок настільки обережно наскільки це можливо. Наживляють за голову, за сегмент тулуба, або за хітинову частину тулуба... Принциповим є правило найменшого ушкодження комахи, при одночасному впевненому утриманюванню її на гачку.

Takу "озброєну" комаху спускаємо вниз по течії на оснащенні без додаткового обвантаження. Зрозуміло що сама снасть при цьому повинна бути делікатною, з використанням чутливого легкого вудилища та якнайтоншої жилки, яка, звісно, повинна відповідати умовам ловлі та розмірам передбачуваної риби.

Цікавою альтернативою, особливо в стоячих водах, може бути рибалка на комах за допомогою сбіруліно (бомбарди) - спеціальної снасті для ловлі ультралегкими приманками на далеких відстанях.

[2vanya2]

Правильна підгодівля ляща

У свідомості багатьох з нас, уклалась картина ляща, який повільно і обережно всмоктує з мулом поодинокі зерна кукурудзи чи пшениці, аж поки не потрапить на наживку з прихованим у ній гачком. Але правдива картина виглядає дещо по-іншому.

Спостереження за кілограмовим лящем, якого було зловлено восени і випущено у великий акваріум доводять прямо-таки протилежне. Лящ, щоб поїсти "стає на голову" і в прямому і у переносному сенсі, тому що він споживає велику кількість їжі яку йому пропонують, жадібно і великими порціями.

Всипані до акваріуму (в одному місці) зерна кукурудзи, лящ пожирає по 7-8 штук одночасно, разом з великою порцією гравію з дна, який він пізніше випльовує. Дивно, і для нас це стало повною несподіванкою, але через деякий час, лящ випльовує ... шкірки з подрібнених гортанними зубами зерен кукурудзи. Велика жменя кукурудзи зникала буквально через кілька хвилин, а це був тільки один, і не надто великий лящ, скорше навіть підлящ.

Наведені вище спостереження підтверджують, те що досвідчені мисливці за лящем знають вже давно: риби ці всмоктують приманку як пилосос, і, якщо риболов всипе дуже мало їжі (прикормки), лящ просто йде в інше місце, в наслідок чого клювання перериваються. Таким чином, велику зграю лящів, що налічує кілька десятків "лопат" можна втримати на місці, підгодовуючи їх мало не відрами.


Однак, слід зауважити, що використовувати велику кількість прикормки для утримування зграї ляща на одному місці слід вкрай обережно. Адже відомо, у разі якщо підгодівля не буде з'їджена рибою протягом кількох годин, вона скисне, і місце з перспективного перетвориться на глухе, з поганою гнилою водою, куди риба навіть не тикнеться. Таким чином, найперше потрібно дослідити точку ловлі, переконатися, що лящ, чи інша риба відвідує цю точку, спочатку сипати маленькі порції підгодівлі і спостерігати за ситуацією. В добре обраному місці прикормка не скисне, бо риба з'їсть її досить швидко і повністю. Ті рибалки, що думають ніби ловля ляща легка, і просто сиплять велику кількість прикормки необдумано, наосліп, ризикують нанести неабияку шкоду водоймі. Сподіваюсь що рибалки які читають і відвідують цей портал такого не роблять, а навпаки роз'яснюють це іншим, менш освідченим...

[2vanya2]

Форма джиг-головки

Вже на раз писалося і в риболовній літературі, і в інтернеті, і у нас на сайті зокрема, про популірність і переваги ловлі хижої риби на джигові приманки. Джиг заполонив все і вся, практично будь-який рибалка знає, що це таке. Цим методом ловлять і малі, і старі, що правда, не одинаково успішно. Так як і всюди тут потрібно добре уяснити де і як ловити, які приманки використовувати, яку проводку, і звісно, на самперед, потрібна практика. Серед всього багатства публікацій про джигову ловлю є одне питання яке часто випускають з уваги. Особливо це стосується новачків, які тільки пробують освоїти ази полювання на хижу рибу з джиговими приманками - це форма джиг головки. Та що говорити, навіть у рибалок зі стажем, в їх коробках з приманками, часто-густо зустрічаються тільки сферичні джиг-головки які вони використовують у всіх вмпадках і умовах, ну можливо ще чебурашки. А всупереч видимості, форма головки має більший вплив, ніж це може здатися на перший погляд.

Головка не тільки створює обтяження для гумової приманки, але і впливає на її роботу, та визначає швидкість її спуску і підйому. Важка, 20-30-грамова головка сферичної форми опуститься на дно, як камінь, потягнувши за собою приманку. Головка такої ж ваги, але сплюснута з обох сторін, буде падати повільніше, але при цьому при підтягуванні, підніматися вона буде швидше. Широка, сплюснута джиг-головка добре підходить для рибалки на мілкіших ділянках водойми. Навіть тоді, коли вони мають значну вагу, вони не вимагають надмірно високої швидкості проводки. Злегка зігнуті у верхній частині "лопаті" головки можна подавати на водною рослинністю, без боязні про зачепи.

Ще одна нестандартна форма, яка варта того щоб спробувати ловити з нею - це так звана коняча голова. Часто вона підсилює гру приманки. Вона більш агресивно перекочується зі сторони в сторону, що в більшості випадків підвищує привабливість самою приманки.

Таким чином, враховуючи умови ловлі, рибалці необхідно мати джиг-головки різної форми, і ваги. Це забезпечить подання приманки відповідним чином, так як диктують умови, що склалися на водоймі у даний час і в даному місці, а отже значно підвищить шанси на успіх.

[2vanya2]

Самий великий сом, та соми-людожери

Найбільший сом у Європі був спійманий в Італії в березні 2011 року. Його вага сягнула 114 кілограм, довжина становила 2,5 метра. Рибак на ім'я Роберт Годі тягнув рибину на берег протягом 50 хвилин. Причому не один, а з допомогою кількох людей. В результаті сом став найбільшою прісноводною рибою, яку зловили у водоймах Європи. Він же ш отримав звання найбільшого сома у світі, якого вдалося зловити.

У день риболовлі Роберто Годі полював на ляща. Після того, як улов, вагою 114 кілограмів, витягли з води, всі здивувалися. Рибак же зважив сома, сфотографувався з ним і відпустив назад у річку.

А попередній рекорд був зафіксований трохи раніше. Найбільший європейський сом важив 111 кілограмів. Він був спійманий в іспанській річці Ебро. Ще один сом і теж власник звання найбільшого сома у світі був спійманий 1 травня 2009 в річці Меконг в Таїланді.


Його вага склала 293 кілограми, при довжині 2,7 метра. Такі вражаючі розміри зафіксовані тайською владою у присутності начальника міжнародного дослідницького проекту WWF (Всесвітній фонд захисту дикої природи) зеба Хогана. Цей проект займається дослідженням найбільш великих риб у світі. І зараз меконговський сом є найбільшою прісноводною рибою у світі.

Найбільші соми в Україні

Втім, великих сомів ловили в різний час і в різних країнах. До прикладу, в українському Дніпрі (де сом вважається цар-рибою), за непідтвердженими даними, зловили 288-кілограмового сома довжиною 4 метри. У Дністрі ж витягнули сома вагою 320 кілограмів. І знову ж за непідтвердженими даними в 1830 році найбільший сом у світі був спійманий на Одері. Його вага склала 400 кілограмів.

Найбільші соми-людожери

Голодні соми досить страшні. Відомі факти, коли риба накидалася на згнилі ганчірки і навіть вихоплювала білизну з рук жінок, які полоскали одяг у водоймах. У сома є сили, щоб перевернути човен, а при бажанні вони можуть порвати риболовну сітку і повести за собою рибу.

Сом є найбільшим річковим хижаком. Його вага може досягати 230 кілограмів при довжині 3 метри. Однак вирости риба може і великих розмірів. Приміром, американський зоолог Девід Віллер згадує в своїй книзі «Риби вбивці» сома вагою в 500 кілограмів і довжиною 6,3 метра.

Соми мешкають практично у всіх великих водоймах усіх країн СНД. Поширені і в Європі, але не в північних країнах. Можна зустріти в США, Канаді та Латинській Америці. Фахівці стверджують, що соми можуть атакувати будь-яку живу істоту, яка знаходиться на поверхні води. Хижак завжди проковтує свою жертву цілою. Сом не може відривати шматки, як акула, оскільки у нього немає зубів, як таких. Дрібні зубики нагадують швидше щітку. При цьому сом, який може жити до 100 років, іноді не в силах забезпечити собі регулярний сніданок. Тому йому простіше знайти здобич на поверхні: качки, птахи, собаки і навіть люди.

Китай

Щорічно в одному з китайських водосховищ таємничо пропадали купальщики. Таємницю зникнень розкрили. Виявилося, у водоймі водився триметровий сом з головою більше метра. Усередині риби знайшли людські останки.

Голландія

Одне з озер парку відпочинку «Centerparcs» в Голландії тримає в страху 2,3-метровий сом. Його прозвали Велика матуся. Він харчується, переважно, качками, які запливають на територію озера. У день, за словами співробітників парку, сом може з'їсти 2-3 птиці. До того ж на рахунку риби кілька маленьких і великих собак. Вирости до таких страхітливих розмірів сому вдалося завдяки незвичайно чистій воді в озері, спокою і достатку їжі навколо.

Казахстан

У Казахстані влада спочатку замовчувала про наступний інцидент. У водосховищі на березі річки Ілек біля міста Актобе водяться риби-людожери. Тому купатися там заборонено. У 2009 році величезний сом налякав жителів казахстанського міста. В акваторії близько Жилгородського пляжу потонуло троє людей. Місцеві жителі стверджують, що у всьому винен сом. Один з жителів бачив, як величезна риба грілася на поверхні.

Україна

У Хортиці кілька років тому на глибині 15-ти метрів був знайдений зниклий буксирний теплохід. На його борту виявили пробоїну, а в ній застряг 5-метровий сом. Коли тушу риби витягли й розкрили шлунок, то всі ахнули. Всередині знаходилися останки 3 розшукуваних польських туристів. Вони спаслисьс з тонучого теплохода, але так і не дісталися до берега. Місцеві жителі кажуть, що на їх пам'яті вже більше десятка нападів сомів-вбивць на вітрильні і моторні човни. Є й випадки зникнення рибалок.

Росія

У Хоперському заповіднику сом напав на молодого оленя у присутності єгерів, лісника та біолога. Хижак на очах у людей тягнув тварину на дно озера. І тут старожили запевняють, що це далеко не єдиний випадок.

Знайти і зловити сома-вбивцю не вдалося. Спеціальна комісія прийшла до висновку, що риба веде себе так незвично через тектонічний розлом і незвичайний стан земної кори в районі заповідника. Агресія могла стати наслідком енергетичного викиду в зоні розлому. А влітку 1996 року в тій же Воронезькій області, в селі Кулакова жертвами ненажерливого сома стали жінка та хлопчик.

Фахівці говорять, що якщо здобич для сома велика, то він може залишити її на дні до тих пір, поки труп стане розкладатися і стане м'яким. Лише потім він починає всмоктувати шматки плоті. На полювання соми-вбивці виходять на заході, і продовжують полювати до світанку. Тому купатися ввечері там, де водяться соми, не рекомендується.

Відомий іхтіолог по імені Річіуті розповідає про ряд історичних випадків, коли в пащу до сома потрапляли люди. До прикладу, у 1613 році в районі нинішнього Прессбурга річковий хижак зловив дитину. У 1754 році труп семирічної дитини знайшли в череві ще одного гігантського сома-вбивці. А в кінці 18-го століття в Туреччині зловили рибину, усередині якої було тіло жінки. І там же в Туреччині в 1793 році зареєстровано випадки, коли сом-людожер з'їв двох маленьких дівчаток.

[2vanya2]

Маскування на риболовлі - запорука успіху

Багато рибалок мало приділяє уваги до вибору одягу. Для більшості це, як правило, футболки, джинси, та інші старі речі, причому часто- густо яскравих кричущих кольорів. А дарма. До вибору кольору одягу, як і до інших елементів спорядження риболова, слід підходити дуже відповідально. Теза "якщо вона клює, то й так клюне" вкрай не вірна.

Поговоримо про принципи маскування на риболовлі. Можливо, для когось вони будуть одкровенням, для когось - прописними істинами. У будь-якому випадку дотримання цих принципів є складовою частиною майстерності рибалки, і запорука його успіху.

Прешочергово слід уяснити оде - немає і не може бути універсального варіанту який би задовільняв різним умовам ловлі. На відкритому піщаному березі перевагу потрібно віддати одягу бежевого кольору, або самих світлих тонів хакі. Чисто білого кольору навіть у спеку слід уникати, не кажучи вже про різні відтінки червоного і синього. Якщо водойма в кущах, деревах - то одяг темно зелених кольорів, або хакі. Зимою - звичайно білий. Тобто в різних умовах потрібно пристосовуватись до навколишнього середовища, зливатись з ним. Повірте, чим менше Ви будете помітні рибі, тим більше у Вас буде клювань, а далі вже справа за Вами.

Особливо важливе значення має колір одягу при ловлі в водоймі з прозорою водою, при ловлі на коротких дистанціях, чи ловлі в верхніх шарах води. По великому рахунку, маскування має значення завжди. От, скажімо при виважуванні, чим риба раніше Вас помітить, тим більше буде опиратись, тим більше в неї шансів втікти, а якщо Ви до того ж, ще й у яскравих, не характерних для навколишнього середовища кольорах, то взагалі надасте рибі такого страху, та такої агресії, що і ...

Нерідко можна спостерігати таку картину: спінінгіст, пересуваючись по березі або взабродку, робить далекі закидання в різних напрямках. Така тактика, звичайно, прийнятна, але не завжди дає результати. У великих водоймах рибу можна зустріти повсюдно, але хижаки влітку більше тяжіють до прибережних ділянок, де збирається дрібна рибка. Тому, якщо і має сенс робити далекі закидання, то, тільки попередньо обловивши прилеглу зону, а робити це без належного маскування позвавлено всякого сенсу, можна надіятись хіба, що на щасливий випадок. Більше того, починаючи ловити на новому місці, доцільно перші два-три закидання зробити, перебуваючи на деякій відстані (навіть до 10 метрів) від урізу води.

Діаметр жилки та її колір також можуть істотно впливати на результати ловлі спінінгом. Але цей вплив носить дещо інший характер ніж при інших видах ловлі. Так, при ловлі поплавчанкою чи донкою на природні насадки рибі зазвичай дається деякий час, щоб заглотнути наживку. Якщо в цей момент вона відчуває товсту жилку, як чужорідне тіло, або опір своєму руху, то може "виплюнути" наживку. Іншими словами, риба негативно реагує на товсту жилку головним чином тому, що відчуває її, а не тому, що бачить. При ловлі спінінгом підсікання слідує негайно після клювання, а "чужорідне тіло" завжди присутнє - це приманка. Тому товщина жилки впливає лише на дальність закидання, гру приманки і т. д. Якщо все-таки враховувати зорове сприйняття рибою жилки, то треба взяти до уваги, що при ловлі спінінгом риба бачить жилку в більшості випадків збоку, або знизу. У цьому випадку будь-яка забарвлена ​​жилка на тлі світлого неба буде більш помітною, ніж безбарвна. Тому для спінінга незабарвлену жилку можна вважати найбільш придатною.

Колір вудилища вважається справою особистого смаку, але в будь-якому випадку, краще мати вудилище неяскравих тонів.

Цілком очевидно, що риба лякається тіні рибалки, особливо того що рухається. Крім того, якщо Сонце знаходиться в стороні, протилежному до напрямку закидання, хижак може відмовитися від переслідування блешні, так як в цьому випадку яскраві промені його засліплюють. Якщо рибалка розвернеться на 180°, то вже він буде відчувати дискомфорт через відблиски на водній поверхні: по-перше, стомлюються очі, по-друге, складно контролювати візуально хід приманки, що досить істотно Тому слід завжди при проводці у верхньому шарі води брати до уваги розташування Сонця, причому не стільки при кожному окремому закиданні, скільки при виборі часу ловлі. Оптимальним у всіх відносинах можна вважати становище, коли Сонце знаходиться збоку і трохи позаду від рибалки.

[2vanya2]

Як прикормиш, так і половиш, або про правильний підхід до підгодівлі риби

Рибалки аматори часто беруть на озброєння деякі спортивні розробки в галузі рибальства. Це відноситься не тільки до снастей, але і до прикормки.

Існує три підходи до підгодовування.

Одні рибалки постійно шукають, винаходять нові суміші, універсальні, або для конкретної риби, удосконалюють свої і без того суперсекретні рецепти, якщо в них це добре виходить то саме такі рибалки стають авторами всіх оригінальних сумішей для підгодувування.

Інші сповідують прагматичний, схожий з західним підхід - задовільняються наявними в продажі готовими прикормками, і інколи експерементують: змішують кілька готових сумішей, або додають в них додаткові ароматизатори, атрактанти чи інші компоненти, намагаючись таким чином підвищити їх ефективність, наприклад як в прикормці на карася. Необхідність такого роду дослідв зазвичай викликана недоліком інформації про особливості застосування тієї чи іншої готової прикормки в конкретних умовах ловлі.

Третій підхід до прикормлювання обумовлений чи то не розумінням ролі і функцій прикормки та основ її приготування, чи просто наплювательським ставленням до риби, водойми чи природи і всіх оточуючих взагалі. На превеликий жаль, такі горе-рибалки рибу не стільки годують, скільки труять, пускаючи в справу розмочений хліб, різноманітні каші і навіть комбікорми для домашньої худобини. Не одноразово доводилося спостерігати таких рибалок. Вони мало не весь тиждень збирають домашні харчові відходи - недоїдені каші і макарони, шматки черствого, а то й запліснявілого хліба, а потім, у вихідний, коли вся ця пекельна суміш встигає вже грунтовно прокиснути і забродити, замішують її, щедро поливають анісом чи ще якимось добавками і ... Чи варто говорити, що результати від такої рибалки виявляються плачевними ...

Не було б нічого страшного, якби псували рибловлю тільки собі, але біда в тому, що отруюються водойми. В теплій літній воді величезна кількість не спожитою рибою грубої їжі швидко закисає, протухає і надовго отруює таке "підгодоване" місце. Якщо врахувати, що на водойми по вихідних виїжджають сотні, а то й тисячі рибалок, особливо на ті що знаходяться поблизу великих міст то повинно бути зрозуміло, чим може обернутись подібний підхід до прикормлювання риби. Іноді після таких навал кльову не буває по два-три дні, незалежно від погоди: екосистема водоймища намагається справитися з бідою, що на неї звалилася ...

Вихід з такої ситуації простий: застосовувати підгодівлю спортивного зразка. Складається вона, як правило, з дрібномелених компонентів, які легко розмиваються водою - це одна з основних умов високої ефективності хорошої прикормки. Крім того, вона відмінно засвоюється рибою та іншими водними організмами (вимоги екологічної безпеки - одна з необхідних умов отримання сертифікату відповідності для виробництва або імпорту прикормки ).

Дія останньої кинутої в воду порції підгодівлі закінчується максимум через три години. Саме цим часто і пояснюються незрозумілі для сусідів-рибалок загадки на кшталт: йде успішний риболов з водойми, і на його місце відразу кидаються інші - як же, відмінне рибне місце, тільки що тут був скажений кльов. Добре, якщо їм пощастить: спортсмен замісив прикормки трохи більше, ніж потрібно, і перед відходом викинув залишки у воду. У такому випадку дві-три години більш-менш стійкого клювання забезпечено. Але якщо остання порція підгодівлі потрапила у воду досить давно, їх подив не піддається опису, а цього успішного рибалку починає огортати туман легенд і міфів ...

[2vanya2]

Глибиномір - один з найнеобхідніших аксесуарів в арсеналі рибалки-поплавочника

Призначення цього одного з найнеобхідніших аксесуарів в арсеналі рибалки- поплавочника зрозуміло з назви - вимірювати глибину в наміченому місці ловлі.

На жаль, деякі рибалки не приділяють цьому питанню достатньо уваги, а глибиномір вважають зайвим: ставлять глибину на око і сподіваються на удачу. Наївні! Глибину на якій має знаходитись наживка, особливо, якщо передбачається ловля в проводку, треба визначати з точністю до 3 - 5 сантиметрів! Невірно встановлена глибина занурення наживки приводить до повної відсутності клювання риби.

Найпростіший глибиномір являє собою невеликий (15-30 г) свинцевий конус, в основу якого вбудована ​​пробка, а на вершині - кільце. Діють ним наступним чином. В кільце протягують гачок і встромляють його в пробку. Потім поплавець встановлюють на передбачувану глибину ловлі й опускають снасть у воду. Якщо поплавець сховається під водою, - глибину збільшують. І так роблять доти, поки поплавок після торкання глибиноміром дна не буде видний на 1/2-1/3 своєї довжини (нагадаємо про важливість правильної огрузки поплавця). Після цього глибиномір знімають, а на гачок насаджують наживку і з впевненістю, що снасть вірно налаштована ловлять рибу. Процес займає від сили кілька хвилин, а важливість його важко переоцінити.

Пробка в глибиномір вмонтована такої товщини, щоб встромлений у неї знизу гачок не досягав металу і не тупився. Глибиномір тримається надійніше, якщо гачок вставляти в пробку збоку. А якщо гачок пропущений через кільце двічі, то втрати глибиноміра практично виключені. Правда, при цьому повідець трошки скручується, але це не надовго: через два-три закидання приманки він витягується в пряму лінію.

Існують і інші конструкції глибиноміра. Наприклад, свинцеві конуси на зразок попереднього, але без пробки, а з вертикальним прорізом по тілу і конусною чашкою внизу. Гачок тут також пропускається через верхнє кільце, потім повідець закладається в проріз, а гачок - в чашечку.

Є роз'ємно-кулясті моделі. Гачок разом з наживкою закладають в його середину, закривають там, і снасть опускають у воду, далі поступають як і в попередніх варіантах.

Нерідко в якості глибиноміра використовуються завиті спіраллю вузькі свинцеві пластинки. Повідець трохи вище гачка заводиться в спіраль, вона злегка стискається пальцями, і після цього снасть опускають у воду.

Слід сказати, ці моделі не витримують жодної конкуренції з глибиноміром описаним в першому варіанті. Варіант з прорізом часто злітає, торкнувшись дна; з кулястим багато метушні і теж часті його втрати; з третім втрат не має, а от метушні з ним ще більше, адже зняти його не легко - спіраль доводиться розвивати.

[2vanya2]

Вибір кольору воблера

Грунтуючись на досвіді ловлі хижої риби спінгігом на воблери можна з впевненістю сказати, що дуже важливою характеристикою цих приманок є колір. Обрати колір воблера правильно потрібно вміти, і вміння це приходить тільки з практикою та експериментами, тобто знову ж таки з досвідом. Але деякі загальні поради новачкам, щодо вибору кольору приманки можна дати. До уваги будуть прийматися глибини до 4-5 метрів, оскільки це найчастіші глибини при ловлі риби на спінінг. До того ж для більших глибин деякі кольори стають не настільки помітними.

Зрозуміло, що на вибір кольору воблера впливають умови, що склалися на водоймі. Розглянемо детальніше від чого слід відштовхуватись, що вибір був вірним.

Визначення харчового раціону риби

Найголовніше правило це те, що приманка повинна бути схожою на рибу, що являється основою харчового раціону хижака. Якщо у водоймі велика чисельність окуня, найбільш ефективними кольорами тут будуть: «окуневі розмальовки», а також сукупність темного, зеленого, оранжевого та жовтого кольорів. До речі такі кольори будуть ефективними, як при ловлі щуки, так і при ловлі окуня. Звичайно можуть бути свої ньюанси. Наприклад, я дуже полюбляю ловити щуку на одному водосховищі. Їжджу туди регулярно років п'ятнадцять. Раніше водойма була багата карасем, і хижачка чудово ловилася на звичайні блешні сріблястих кольорів. Але з роками ситуація на водоймі змінювалась. Тепер, карась у водоймі рідкість, зате багато плотви. Як окунь, так і щука чудово ловляться на воблери типу мінноу з темною спинкою, сріблястими боками та червоними акцентами (чи то пузо червонувате, чи то просто крапки), та попри це на воблери, що більше нагадують карася, хижаки ловляться ще краще: хапають їх жадібніше і впевненіше. Напевно карась тепер для них делікатес .

Прозорість води і колір дна

Тут можна дати наступні рекомендації: чим темніше дно і вода має більш мутний колір, тим більше темніше і насиченіше забарвлення повинне бути у воблера. Наприклад, окунь в різних водоймах може мати різний окрас - в одній він має більш темний і виразний окрас (так буває в озерах з темним грунтовим дном і багатою рослинністю), а в іншій - блідий (водойми з піщаним дном). Таким чином, для першого випадку кращими будуть насичені і темні кольори приманки (варіанти зеленого, чорного, коричневого, червоного, помаранчевого кольорів, ще краще - голографічне покриття). В іншому - бліді і не темні кольори, такі як: світло-жовтий, сірий, блідо-коричневий, білий і світло-зелений. Так само це залежить від прозорості води - чим вона прозоріша, тим натуральніші та світліші кольори слід застосовувати.

Температури води

Оскільки риба це холоднокровний організм, то її активність залежить від температури. Чим більша температура води, тим активніше поводиться риба, звідси кольори повинні бути яскравими. Підійде комбінація оранжевого, жовтого, зеленого, червоного, які риба може помітити з великої відстані, і які будуть привабливі для неї. Холодна температура - бліді і холодні розмальовки (блакитний, білий, світло-коричневий, сірий).

Погода

Забарвлення воблера буде відрізнятися в залежності від стану погоди і кольору неба. При сонячній погоді і ясному небі підійдуть темні кольори, оскільки риба частіше атакує приманку знизу вгору і бачить наживку на тлі неба, а темні кольори будуть тут більш помітніші. В сіру погоду краще проявлять себе світлі тони: сріблястий, білий, світло-зелений, світло-коричневий, блідо-жовтий та інші подібні поєднання.

Таким чином стає зрозумілим чому виробники воблерів виробляють їх у такій широкій колірній гамі. Оскільки умови риболовлі часто змінюються навіть протягом дня (особливо восени), то мало купувати воблера якоїсь моделі лише одного кольору, щоб бути готовим до будь-якої ситуації порібно купувати мало не повний спектр колірних забарвлень.

[2vanya2]

Прикормка з нічого

Першим моїм знайомством з даним видом прикормки був випадок років в 10. Тоді я часто ходив на рибалку зі своїм дідом. Я зазвичай заходив на перекат по самі плавки, де ловив пічкурів, а дід сидів десь у кущах над омутом. Одного разу він мене "дуже здивував", зловивши кілька десятків пристойних верхівок, а коли я його замучив питаннями, дід розповів, що по шляху просто набрав в мішок річкового піску, а потім методично його підкидав до поплавка, що приваблювало верхівку.

Незважаючи на "вражаючий" результат, і він, і я, швидко про це забули, не зробивши зовсім ніяких висновків, а даремно - наші улови не вражали достатком.

Цей випадок згадався не випадково. Звичайно ж, я не закликаю всіх, боже упаси, потрошити пісочниці і сипати їх вміст у воду. Але іноді бувають ситуації, коли хочеться підманити рибу до поплавка, та майже нічим. Саме в такій ситуації рибалка може скористатися порадами з цієї статті.

Щоб зрозуміти, які властивості "підручних" матеріалів нам корисні, варто згадати, що ж у підгодовуванні приваблює рибу.

Перше і найважливіше - смак і запах, привертають і утримують рибу надовго на місці підгодовування.

Друге - колір і каламуть привертають увагу, але не можуть утримувати рибу в даній точці довго, так як швидко зникають.

Третє - сплеск і падіння частинок привертають увагу цікавої риби (окунь, верхівка), але не здатні її утримувати. Саме наявність другого та третього ефекту і приваблювало верхівку в вищеописаному випадку.

У подібній ситуації хороша повноцінна прикормка нам повністю, або частково недоступна, але при цьому є бажання зібрати рибу в "купу" (припустимо, вся або майже вся прикормка залишилася вдома). Що ж тоді може допомогти?

По-перше, власний запас провіанту (за умови уміння ловити рибу з відчуттям голоду). Можна дрібно-дрібно покришити хлібобулочні вироби і чим дрібніше, тим краще. Цілком зійде запарене зерно і крупа. Все вищеописане знають практично всі рибалки. Більшість з них знають, що майже скрізь можна добути живу частину підгодовування - черв'яки або коники. Зовсім свято, якщо виїзд на рибалку збігся з вильотом "чого-небудь" (крім авіації), сміливо збираєте тих, що валяються, або повзають по суші і додаєте, чим більше, тим краще.

У вищеописаного є один недолік - для "здобичі" цих компонентів у великих кількостях можна втратити стільки часу, що швидше з'їздити за підгодівлею.

Значить, потрібна основа, в яку ми і додамо "для пристойності" всі можливі їстівності. Один з варіантів - це пісок, причому, якщо є можливість і бажання, можна поекспериментувати з різними кольорами (червоний, жовтий, білий). Кольоровий пісок буде краще помітний рибі, а значить улов може вирости. Пісок краще застосовувати в стоячій воді, або на дуже слабкому плині, так як він дуже пухкий. Якщо необхідно доставити, або утримати подібну суміш на дні, краще додати глину. Вона теж буває різного забарвлення: сіро-блакитна, помаранчева, темно-червона. Глина, розведена водою до стану сметани, дає величезну кількість каламуті (щоправда, швидко осідає). Я застосовую глину з піском при ловлі окуня.

В якості додаткового приваблюючого ефекту можна додати гравій (для "сплеску") або дрібно змелену яєчну шкаралупу. Опускаючись, ці частинки коливаються і можуть залучати активну рибу. Любителям ловлі на поверхні можна скористатися тирсою деяких порід дерев, які не мають різкого запаху.

Подібних рекомендацій може бути багато: приміром, восени можна зібрати насіння диких злаків і в якості їстівної рослинної добавки запарити або застосувати в "сирому" вигляді.

Хочу застерегти - мова тут йшла про замінники прикормки в ситуації, коли вона недоступна. Слід пам'ятати, що додавання їстівних (особливо живих) компонентів збільшує ефект суміші багаторазово, тому - головне, не лінуватися!

Приклад прикормки для ловлі окуня в стоячій воді
Пісок - 1 кг.
Червона глина - 0,5 кг.
Мелена шкаралупа - 0,1-0,2 кг.
Мотиль або інший тваринний корм - чим більше, тим краще

Все це розвести водою до стану густої сметани і прикормка готов.

Ще одне. Якщо ви ловите, "підгодовуючи" піском, глиною і т.п., то риба підходить тільки на сплеск і каламуть, отже, потрібно підкидати постійно і не "булижниками".

Ще раз нагадаю, краще все-таки захопити готову повноцінну підгодівлю, а не демонструвати "чудеса винахідливості" на водоймі.