Україна сьогодні!

[симчич]

"Приватбанк" переходить у 100% власність держави – Кабмін

Кабінет міністрів вирішив перевести ПАТ "Приватбанк" у стовідсоткову власність держави.

Як повідомляє прес-служба уряду, Кабмін на засіданні в неділю розглянув питання забезпечення стабільності у фінансовій системі країни.

"Беручи до уваги результати засідання Ради національної безпеки та оборони України, уряд підтримав пропозицію Національного банку та Ради фінансової стабільності про перехід ПАТ "Приватбанк" у стовідсоткову державну власність", - йдеться в заяві.

Передбачено, що держава в особі Міністерства фінансів стане власником 100% акцій ПАТ "Приватбанк" та гарантує безперебійне функціонування цієї установи та збереження коштів його клієнтів.

В уряді підкреслили, що ці дії відбуваються у чіткій координації з міжнародними фінансовими організаціями та за їхньої підтримки.

Голова НБУ Валерія Гонтарєва, яка брала участь в засіданні уряду, та міністр фінансів Олександр Данилюк поінформували членів КМУ про те, що приватні акціонери Приватбанку звернулися до уряду з пропозицією, аби держава в інтересах клієнтів банку стала його повним власником.

"Перехідний період починається з 19 грудня. Держава забезпечить плавний перехід, стабільну роботу цієї установи у звичному для її клієнтів режимі", - наголошують в Кабміні.

В уряді виходять із того, що ухвалене ним відповідальне рішення врятувало як Приватбанк, так і всю банківську систему, йдеться в заяві.

В понеділок о 8-30 ранку про деталі ухвалених рішень на спільній прес-конференції поінформують міністр фінансів Олександр Данилюк та голова Нацбанку Валерія Гонтарєва.

Уранці окремі заяви з цього приводу зроблять президент Петро Порошенко та прем'єр-міністр Володимир Гройсман.

[D-Misha]

Україна "виповзає" з кризи, - Фесенко

На думку експерта, почалось видужування української економіки.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Володимир Фесенко.

Політичний експерт Володимир Фесенко в ефірі політичного ток-шоу "Чорне дзеркало" на телеканалі "Інтер" відзначив, що Україна повільно, але починає виходити з економічної і політичної кризи, передають Патріоти України.

"Країна поступово починає виходити з кризи. Два роки економіка падала, падали соціальні стандарти. Зараз ми починаємо виходити, я навіть жартую, що Україна "виповзає" з кризи. Нехай повільно, але це вже позитивні тенденції", - сказав політолог.

Фесенко також вважає, що підвищення мінімальної заробітної плати є позитивною тенденцією в бюджеті на 2017 рік.

"І те, що зараз самі депутати кажуть, що нинішній бюджет більш збалансований - це теж позитивні тенденції. Підвищення мінімальної заробітної плати, активізації будівництва - нехай невеликі, але позитивні тенденції, тенденції "видужування" України. Болячки, які є в нашому парламенті, вони традиційні, на жаль. Від них треба позбавлятися", - додав Фесенко.

[D-Misha]

Великий прорив: Волонтер повідомив, на скільки просунулися вперед ЗСУ на Світлодарській дузі

Позаду 6 днів важких і напружених боїв з окупантами.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

На Світлодарській дузі.

Волонтер Юрій Мисягін на своїй сторінці в Facebook розповів про останні новини щодо ситуації на Світлодарській дузі, передають Патріоти України.

Бійці АТО просунулися вперед, і грунтовно зміцнилися на нових позиціях. За словами Мисягіна, позаду 6 днів важких і напружених боїв з окупантами. "Сили АТО просунулися вперед на ділянці фронту шириною до 30 км, в глибину від 1 км до 3 км", - радісно поділився Мисягін.

Волонтер підкреслив, що у нас є великий привід пишатися українською армією. "Просто вірте в нашу армію. Слава Україні! "- підсумував свою інформацію Мисягін.

За даними штабу АТО, як раніше повідомлялося, окупанти три рази намагалися прорвати оборонні позиції ЗСУ на Світлодарській дузі, але їх плани з тріском провалювалися і терористи вимушено відступали. Терористи, до речі, приховали свої справжні втрати в боях за дану висоту, не бажаючи впасти "обличчям в бруд" перед прихильниками "русского мира"

[D-Misha]

"Боротьбу нашу ми ще не виграли": На Прикарпатті вийшов з підпілля 90-річний воїн УПА

Коли онук повстанця влаштував зустріч зі своїм дідом у мікрорайоні Перегінська "Завасильова", той довго приглядався до гостей і попервах неохоче спілкувався.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Ветеран УПА приймає гостей.

Мешканець Перегінська, що в Рожнятівському районі на Івано-Франківщині, колишній воїн УПА, прожив до 90 років у підпіллі, маючи вдома бункер. Представникам "УПА в Перегінську" вдалося розговорити останнього зі стрільців загадкової сотні "Загроза", яка складалася переважно зі мешканців селища Перегінська, передають Патріоти України з посиланням на "КУРС"

Вояк УПА вважав, що українці ще не перемогли своїх ворогів, вони є поміж нас. Тому коли онук повстанця влаштував зустріч зі своїм дідом у мікрорайоні Перегінська "Завасильова", той довго приглядався до гостей і попервах неохоче спілкувався.Та після кількох зустрічей став відвертіший і розповів про буремні часи своєї молодості.

"Я, Вірста Володимир Семенович, ніколи не розповідав про себе і свого брата повстанця сотні "Загроза", стрільця на псевдо "Вітер", Вірсту Костянтина Семеновича, знаючи золоте правило: "Хто мовчить, той буде жити". А після проголошення незалежної України ніхто мене не шукав і я нікого не шукав, друзів моїх вбили, а ті, що "замельдувались", не продали мене. Та і запроданців помижи нашого люду багато, боротьбу нашу ми ще не виграли.

Я був молоденьким парубком, коли добровольцем пішов у лави нашої Української Повстанської Армії. В цей час мій брат Костянтин вже був бійцем нашої славної УПА і перебував у сотні "Загроза" під командуванням сотенного "Заморського". А спонукали мене на такі рішучі дії самі наші "визволителі" зі Сходу, які гнобили нас на кожнім кроці, заганяючи наших земляків у тюрми тільки за те, що ми проголошували себе українцями і прагнули своєї держави.

До нас брат приводив стрільців до хати, і ми годували наших хлопців, згодом ми з батьком і братом зробили бункер у нас під стайнею, а другий бункер в урочищі "Юрів" – там вибрали місце біля звору, копали швидко, за ніч вирили, глину носили в ріку, щоб нас не розконспірували. Але уявить собі, як ми здивувалися, коли замітили вдень метрів зо чотири від нашого бункера інший бункер, виритий декілька днів раніше.

Одного разу прийшли до нас повстанці з Ясеня "Прут" і "Цікавий" і запропонували мені постріляти з папашки, я дав чергу, коли зі сторони Небилова "енкаведисти" під проводом Чупіна почали стріляти в сторону Перегінська, а зі сторони Перегінська інша група "енкаведистів" під проводом Сенкова у відповідь почала стріляти по своїх, отже ми спровокували перестрілку між "енкаведистами". Партизани втекли –одні в бік Перегінська вбрід через Лімницю, а інші в бік Сливок.

Опівночі до нас постукали большевики, батько відчинив їм хату, і "енкаведисти" зачали допитувати батька, хто тут стріляв. Але мого батька вони не налякали, він колишній січовий стрілець, але знайшовши біля хати гільзи, мене з батьком дуже побили, і батька забрали в тюрму.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

На фото батько сидить зліва

Після того до нас додому прийшли хлопці з лісу – "Богун", "Доброволець", "Вихор", "Джимайло", і я пішов з ними у партизани. Мене записали в сотню "Загроза", третя чота, перший рій, дали мені псевдо "Іскра", озброїли німецьким карабіном марки "Маузер".

Наша сотня знаходилась в лісах Суходолу і Ілемні. Табір був розсташований біля Суходолу, там повстанці побудували літні лазівки, ми спали в них, а рано дижурний нас будив: "Рання зоря", і всі ставали у шеренгу. Чотовий "Жбурай" давав команду "Позір", і ставали струнко. Ройовим у мене був "Лис", "Голуб" проводив молитву "Вірую". Після молитви давали приказ, хто куди йде, хто вишколюється, хто йде в рейд по продукти, хто в розвідку. Вдень було тяжко партизанам, ходили ночами, а як місяць світив, то був ворог партизанський.

Якийсь час я був у охороні сотенного "Заморського", це був справжній лицар. Згадую, як ми з повстанцем "Живим" супроводжували нашого сотенного до села Ілемні. Першою втратою для нас була загибель стрільця "Вітрогона", а далі бій за боєм проходив, ми втрачали багато хлопців.

У сотні був зрадник з Лугів, якій виказував постій сотні більшовикам. У нас у сотні стрільці були фізично і морально виснажені, хоча нас і намагався підтримати політвиховник "Скорий".

Мене повстанці любили, я був наймолодший у сотні, але любив розказувати повстанцям різні смішинки. Але коли настала зима, нам стало дуже тяжко, наш табір розбили большевики, і багато хлопців загинуло, частина повстанців пішла додому, а інші хлопці на чолі із чотовим "Скибою" прибилися до інших сотень, в тім числі і мій брат "Вітер". Він пішов до сотні "Опришки" під командуванням "Довбуша".

Брат мене відправив додому, і я переховувався у бункері вдома, брат інколи забігав у наш бункер і відпочивав там, дуже був змучений після боїв з більшовиками. Я виглядав молодим хлопчаком, і мене не запідозрили в тому, що я воював, а повстанці, "замельдовані" і захоплені в полон, мене не здали, і так мене ніхто не чіпав.

Я переховувався довший час у бункері під стайнею.Мій брат був канцелярист у сотні, і ми з братом закопали архів з літературою. Брата мого вбили при невідомих обставинах після війни. Ті, що його вбили, не сиділи в тюрмі. Дочекавшись незалежності нашої держави, я вирішив не виходити з підпілля, і так і ніхто, крім моєї дружини, не знав, що я воював в УПА.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

На фото дружина крайня праворуч

Але про це дізнався мій онук і розповів хлопцям з братства ОУН-УПА. Вони переконали мене записатися до Перегінської станиці Всеукраїнського братства ОУН-УПА і допомагати заповнити білі плями в історії нашого багатостраждального краю, адже я знав майже кожну челядину в Перегінську і його дух. Багато чого забулося, але надіюся віднайти закопані архіви, де розповідається про подвиги наших героїчних хлопців".

[D-Misha]

"Вустами малечі каже істина": 5-річна українка записала грізне звернення до бойовиків (відео)

Утікайте, вороги, з української землі. Забирайте автомати і вертайтеся до хати.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

У цьому селі нема проблем із роботою

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

У той час як в інших селах розкрадали колгоспну техніку та продавали за безцінь землю, у цьому селі все розділили між селянами. Порівну

Нині у Волощі, що в Дрогобицькому районі, досі діє колективне господарство. Селяни мають і роботу, і непогані заробітки, пише газета Експрес.

...Після розпаду СРСР тут кожен селянин отримав клапоть колгоспної землі площею 1,86 гектара. Майно і техніку теж порівну розподілили між людьми, залежно від стажу роботи в колгоспі. Тож нині Товариство пайовиків та майновиків "Перше травня" (назва колишнього колгоспу) налічує 836 власників паїв та 1100 майновиків (тих, кому дісталось колишнє колгоспне майно). Тобто майже 100% селян об’єднані у спільну громаду, яка і є власником товариства.

Головою товариства люди обрали заступника колишнього голови колгоспу -- шляхом голосування. Він виступає орендатором земель. До речі, загальна вартість майна товариства -- 3 380 000 гривень без урахування об’єктів комунальної сфери, а загальна площа земель -- 1524 гектари в межах села.

Яке ж воно -- сучасне колективне господарство? Їду до Волощі, аби побачити, як усе тут працює.

...Перше, що помічаю у Волощі, -- між хатами майже немає огорож. Ніде не видно звичних для сучасного українського села кількаметрових парканів, не чути гавкоту злих собак.

"Ми односельці, а свій від свого не вкраде, -- сміється пані Ольга, жителька Волощі. -- У нас земельні паї, техніка, усе спільне, тому довіряємо одні одним".

Це село не пустує, його не покидає молодь. Адже робота є. Селяни тримають корів, вирощують на своїх паях городину та зернові. Люди розповідають, що в них шестиденний робочий тиждень, офіційна відпустка -- 24 робочі дні. "Усі задоволені, бо в інших селах процвітає безробіття, тоді як у нас є добре оплачувана робота, земля не пустує, а щороку дає урожай", -- кажуть селяни.

"Я працюю на фермі дояркою, мій робочий день -- від 6-ї до 10-ї ранку та від 17.30 до 20.30. Зарплата залежить від сезону: у травні -- липні маю три-чотири тисячі гривень, взимку -- майже дві. Раз на тиждень можна взяти вихідний, -- розповідає пані Оксана. -- Товариство дбає про те, щоб у посівний сезон нам вивезли та розкидали гній. У полі постійно є трактор, виорати 10 арів коштує всього 35 гривень".

А, до прикладу, зарплата комбайнера може становити вісім-десять тисяч гривень на місяць.

"Кожен селянин має право вийти з товариства і створити своє окреме господарство, -- зазначає Федір Нечипор, голова сільської ради. -- Але людям вигідно здавати землю в оренду спільно, бо від цього вони мають не лише прибуток, але й низку переваг. За кожен пай селянин отримує 3 центнери пшениці щороку, майновикам виплачують 1% загальної вартості майна. Крім того, вартість землеобробки для них набагато нижча".

Справді, винайняти трактор чи іншу техніку на посівний сезон коштує 18 -- 20 гривень, тоді як пайовики платять лише 6 гривень. Усього у товаристві 22 трактори, 6 комбайнів звичайних, 1 зернозбиральний та 3 косарки. Крім того, у колгоспі працює 125 чоловік, є й із сусідніх сіл. Наймолодшому працівникові -- 23 роки.

На фермі тримають 320 голів корів, 492 голови молодняка і 108 голів тварин тримають на відгодівлі. Молоко з ферми продають на молокозавод у Куликові, а також відвозять у санаторії курортного Трускавця. Для молокозаводу ціна -- 7,5 гривні за літр, на ринку за таке ж молоко правлять 8,5 гривні, а ціна для санаторіїв -- 9,5 гривні.

На земельних паях вирощують зернові культури: озиму пшеницю, овес, ярий ячмінь і озимий ріпак. Цього року загальна врожайність зернових -- 38 центнерів з гектара, пшениці -- 42, вівса -- 32, ячменю -- 36 центнерів з гектара. Більша частина врожаю йде на корм худобі.

У колгоспі навіть є вакансії -- ветлікаря, зоотехніка та агронома. Тож хто бажає -- будь ласка!

Наталія КІНДРАТІВ, слухач Академії практичної журналістики імені Марка Твена

P.S.Хвала і повага таким людям! Наше село розікрали і знищили свої ж люди

[Discovery66]

Допис від D-Misha

клапоть колгоспної землі площею 1,86 гектара

Допис від D-Misha

За кожен пай селянин отримує 3 центнери пшениці

А має отримувати 1,5-2 тони.

[D-Misha]

Допис від Discovery66

А має отримувати 1,5-2 тони.

У нас така сама історія з арендатором, який тримає наші паї. Не всюди родючість землі однакова

[Korpahec]

На Сході від кулі снайпера загинув волинянин Богдан Корнелюк
Сьогодні, 19:09




Під час виконання службових обов’язків в зоні АТО від кульового поранення загинув житель Нововолинська Богдан Корнелюк.

Про це повідомляє Буг.

Військовий комісар Олександр Плужник розповів, що Богдан Корнелюк пішов служити за контрактом 3 квітня 2016 року, службу ніс у Станиці Луганській.

У ніч із 11 на 12 січня хлопець 1994-го року народження отримав смертельне поранення від від кулі снайпера.

Як повідомив військовий комісар, загиблий був неодружений. У нього не було нікого, крім батька, який проживає у Володимирі-Волинському.

Богдан Корнелюк навчався у Нововолинську, в школі №3, пізніше у ПТУ.

За попередньою інформацією, 13 січня за тілом бійця вирушить нововолинський волонтер Валерій Курстак.
Теги: смерть, АТО

[D-Misha]

Вчинок бабусі-патріотки, після якого депутатам має бути соромно

Армії допомагають наразі ті, кому самому потрібна була б допомога держави...

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Бабуся Катерина напекла солдатам в АТО 16 ящичків: там пиріжки з черешнями, з капустою, з картоплею, з лівером, з вишнями! Чи не соромно нашим депутатам після таких історій?!.

Всюди у світі уряди і влада зараз проти тих хто їх вибирав. Навіть у вічно сплячій Канаді люди це починають розуміти. Але ніде в світі немає такого самоорганізованого народу з таким потужним волонтерським духом як в Україні. Тому якщо навіть весь світ загине український народ виживе бо з нами Бог. А уряди та олігархи зникнуть. Це питання тільки часу. Слава Україні.