Цей день в історії

[D-Misha]

22 грудня...

69 — після тривалої громадянської війни на чолі Римської імперії став Веспасіан, засновник династії Флавіїв
1216 — Папа Римський Гонорій III затвердив орден мандрівних проповідників (домініканців), заснований іспанським ченцем Домініком 1215 року
1790 — У ході російсько-турецької війни 1787—1791 років російські війська взяли штурмом фортецю Ізмаїл, що фактично визначило перемогу росіян у цій війні
1845 — У Філадельфії (США) вперше продемонстровано роботу першого синтезатора голосу, створеного Й. Фабером
1895 — Німецький фізик Вільгельм Рентґен опромінив руку своєї дружини «Х-променями», отримавши один із перших у світі рентґенівський знімок (найперший отримав український фізик Іван Пулюй)
1917 — Голова уряду Української Народної Республіки Володимир Винниченко підписав розпорядження про створення Генерального секретарства з міжнародних справ, яке очолив О. Шульгін. З 2000 року цей день щорічно відзначається в Україні як День дипломата
1917 — У Харкові відбувся заколот проти Української Народної Республіки, встановлено більшовицьку владу і скликано III екстрений з'їзд рад Донецько-Криворізької Республіки
1917 — Конгрес США ввів у країні «сухий закон»
1919 — Всеукраїнський революційний комітет видав тимчасове положення про організацію радянської влади в Україні
1947 — Установчі збори Італії ухвалили першу республіканську конституцію
1988 — Південно-Африканська Республіка підписала з ООН угоду, згідно з якою отримала незалежність остання в Африці колонія Намібія
1989 — У Румунії перемогла народна революція, спрямована проти режиму Ніколае Чаушеску, до влади прийшов Фронт національного порятунку
1989 — вперше після зведення «берлінського муру» Бранденбурзькі ворота були відкриті для вільного проходу через них громадян обох держав
1993 — Парламент Південно-Африканської Республіки ухвалив тимчасову конституцію, що поклала край політиці апартеїду
1999 — На посту Прем'єр-міністра України затверджено Віктора Ющенка

Народилися:

1702 — Жан Етьєн Ліотар, швейцарський художник
1742 — Самойлович Данило Самійлович, лікар, засновник української епідеміології
1815 — Люсьєн Петіпа, французький балетний танцюрист і балетмейстер
1823 — Жан Анрі Фабр, французький ентомолог та письменник
1833 — Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська), українська письменниця
1856 — Френк Біллінґс Келлоґ, американський юрист, дипломат, державний діяч, нобелівський лавреат миру
1858 — Джакомо Пуччіні, італійський композитор, автор 12 опер

[D-Misha]

25 грудня....

Різдво Христове за григоріанським та новоюліанським календарями.
336 — Перше задокументоване святкування Різдва в Римі: саме з цього року Римо-католицька церква щороку відзначає 25 грудня як день народження Ісуса Христа
800 — У Римі папа Лев III коронував франкського короля Карла Великого імператором. Карл став другим, після візантійського імператора, хто прийняв цей високий титул
1933 — Український сатирик Остап Вишня, звинувачений в контрреволюційній діяльності, засуджений до розстрілу, заміненому пізніше десятьма роками тюремного ув'язнення
1951 — в Києві стала до ладу перша в СРСР електронно-обчислювальна машина
1991 — О 19:00 по Центральному телебаченню СРСР востаннє виступив Президент СРСР Михайло Сергійович Горбачов і повідомив, що «… в силу обставин, що склались з утворенням Співдружності Незалежних Держав, я припиняю свою діяльність на посту Президента СРСР». О 19:38 на куполі Кремлівського палацу спущено прапор Радянського Союзу. Після майже 69 років Радянський Союз припинив своє існування

Народилися:

1899 — Антипович Костянтин Єрофійович, український історик (р.с.невід.)
1899 — Верьовка Григорій, український композитор, хоровий диригент, художній керівник і головний диригент Державного українського народного хору
1918 — Анвар Садат, 3-й Президент Єгипту (1970—81), загинув від рук терористів
1925 — Кастанеда Карлос, латиноамериканський письменник (†1998)
1927 — Бердник Олесь Павлович, український письменник, борець за права людини, громадський діяч.
1958 — Кінчев Костянтин Євгенович (справжнє прізвище — Панфілов), російський рок-музикант («Аліса»)

Померли:

1977 — Чаплін Чарльз Спенсер, американський кіноактор, сценарист і кінопродюсер, комік 20-го століття

[D-Misha]

26 грудня....

1776 — під Трентоном війська Джорджа Вашингтона одержали перемогу над англійцями, яка стала переломною в боротьбі північноамериканських колоній за незалежність
1783 — француз Себастьян Ленорман уперше в Європі продемонстрував псевдопарашут
1805 — у Пресбурзі (нині Братислава) Франція і Австрія підписали мирний договір, що завершив війну третьої антифранцузької коаліції
1825 — у Петербурзі відбулося повстання декабристів
1898 — П'єром і Марією Кюрі відкрито радіоактивний елемент радій
1908 — Джек Джонсон став першим афроамериканцем, що здобув титул чемпіона світу з боксу у надважкій категорії
1918 — проголошено відновлення УНР і сформовано уряд держави — Раду Народних Міністрів УНР
1919 — уряд УНР відкликав українську місію з Паризької мирної конференції
1990 — на IV З'їздї народних депутатів СРСР обрано першого віце-президента СРСР. Ним став профспілковий діяч Геннадій Янаєв, котрий менш ніж через рік очолив антигорбачовський путч
1991 — Європейське співтовариство визнало Україну як незалежну державу. Таку заяву від імені ЄС розповсюдило міністерство закордонних справ Нідерландів, які головували в керівних органах ЄС
1991 — Рада Республік Верховної Ради СРСР провела своє останнє засідання, яке констатувало факт припинення існування Радянського Союзу
2004 — найбільш смертоносний землетрус у сучасній історії. Стався в Індійському океані, на північ від острова Сімеулує
2004 — в Україні проведено Переголосування другого туру 26 грудня 2004, на якому перемогу здобув Віктор Ющенко

Народилися:

1194 — Фрідріх II, імператор Священної Римської імперії з 1220, король Сицилії
1792 — Чарльз Беббідж, англійський математик, винахідник першої обчислювальної машини
1893 — Мао Цзедун, лідер комуністичної партії Китаю з 1943, керівник китайської держави з 1949 (†1976)
1940 — Коломієць Володимир Євпатійович — український архітектор
1949 — Боярський Михайло, російський співак і актор
1975 — Ріос Марсело, чилійський тенісист, перша ракетка світу (1998)

Померли:

1890 — Генріх Шліман, німецький бізнесмен і археолог-аматор, який витратив свій величезний статок на пошук і розкопки легендарного древнього міста Троя, знайдене ним у 1868 році в Малій Азії

[D-Misha]

27 грудня....

537 — У Константинополі завершено будівництво Софійського собору.
1512 — Іспанський уряд заборонив використовувати індіанців Америки як рабів, давши дозвіл на завезення до Нового Світу рабів з Африки.
1831 — Чарльз Дарвін почав свою подорож, що призвела до відкриття еволюційного закону.
1845 — Американський лікар Кроуфорд Ланґ вперше у світі застосував наркоз при прийомі пологів (породіллею була його дружина).
1871 — У Лондоні відбулася перша у світі виставка кішок.
1929 — Сталін оголосив про початок ліквідації куркульства як класу.
1932 — У СРСР відновлено систему внутрішніх паспортів, скасовану раніше одразу по революції.
1934 — Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило депортувати 2 000 "антирадянських" родин із прикордонних районів України.
1945 — Створено Міжнародний Валютний Фонд і Міжнародний банк реконструкції та розвитку.
1952 — Постанова «ЦИК и СНК СССР о введении единой паспортной системы по СССР и обязательной записи паспортов», за якою переслідувались кобзарі, як люди, що не проводять громадсько-корисної роботи.
1968 — Китай випробував свою першу водневу бомбу.
1979 — Радянські військовослужбовці вбили президента Афганістану Аміна. Початок війни в Афганістані.
1994 — Президент Туркменії Сапармурат Ніязов відновив назву Каракумського каналу, що з 1992 називався його ім'ям.

Народилися:

1571 — Кеплер Йоган, німецький астроном, що відкрив закони обертання планет.
1773 — Кайлей Томас, англійський учений, засновник аеродинаміки.
1832 — Третьяков Павло, російський купець, меценат, засновник Третьяковської галереї.
1901 — Дітріх Марлен, американська актриса німецького походження.
1908 — Божик Володимир, кобзар-диригент.
1934 — Лариса Латиніна, радянська гімнастка, 9-разова олімпійська чемпіонка, найтитулованіша спортсменка світу.
1948 — Депардьє Жерар, французький актор.

Померли:

1938 — Мандельштам Осип, російський поет, помер у пересильному таборі на Далекому Сході від голоду.

[D-Misha]

28 грудня....

1836 — Іспанія визнала незалежність Мексики.
1846 — Айова стала 29-м штатом США.
1869 — В Огайо (США) Вільям Семпл запатентував першу жувальну гумку.
1895 — Німецький фізик Вільгельм Рентґен уперше оголосив про відкриття рентгенівських променів.
1895 — У паризькому «Гран-кафе» на бульварі Капуцинів брати Оґюст і Луї Люм'єр провели перший комерційний сеанс перегляду фільму, знятого за допомогою свого винаходу, пристрою, що поєднував функції камери та проектора і названого «кінематограф».
1897 — У Парижі відбулася прем'єра п'єси Е. Ростана «Сірано де Бержерак».
1911 — Росія вперше прийняла рішення імпортувати зерно для боротьби з голодом.
1917 — Дзержинський закликав усі радянські органи створювати загони ЧК.
1920 — В СРСР засновано орден Трудового Червоного Прапора.
1920 — Михайло Фрунзе поділив Україну на військові округи для боротьби з бандитизмом.
1932 — Англійці випустили з в'язниці Махатму Ганді.
1934 — Засуджено до страти 30 осіб, що ніби-то входили до «ленінградського центру», звинуваченого в убивстві Кірова.
1939 — До Франції для війни з фашистами прибули перші індійські солдати.
1940 — Йосип Сталін особисто додав кілька слів до п'єси українського драматурга Олександра Корнійчука «У степах України».
1943 — Гітлер наказав знищити свою ставку «Вервольф» під Вінницею.
1973 — Опубліковано книжку О. Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ».
1981 — У Вірджинії вперше в Америці народилась дитина зачата в пробірці.

Народилися:

1813 — Ірінеу Еванжеліста ді Суза, бразильський бізнесмен, банкір і політик
1856 — Вудро Вільсон, 28-й президент США (1913-21)
1866 — Шимон Ашкеназі, польський історик, дипломат
1866 — Данило Заболотний, український мікробіолог, засновник російської епідеміології
1903 — Джон фон Нойман, математик, розробник перших ЕОМ
1938 — Юрій Гаврилович Євтушенко, російський математик
1951 — Наталія Вітренко, український політик, голова прогресивних соціалістів
1954 — Дензел Вашингтон, американський актор.
1969 — Лінус Торвальдс, започаткiвець розробки операційної системи Лінукс та її головний архітектор

Померли:

1925 — наклав на себе руки російський поет Сергій Єсенін
1945 — Теодор Драйзер, американський письменник

[D-Misha]

29 грудня....

1845 — Через дев'ять років після проголошення незалежності від Мексики і через півроку після ухвалення парламентського рішення ввійти до складу США, Республіку Техас прийнято як 28-ий штат США, що стало причиною початку війни між США і Мексикою.
1978 — В Іспанії набула чинності нова конституція, що проголошувала країну конституційною монархією. За неї на референдумі 6 грудня проголосувало 87.7% виборців.
1989 — Після відставки Густава Гусака Федеральні збори Чехословаччини одноголосно обрали письменника Вацлава Гавела, який очолював рух проти тоталітарного комуністичного режиму, президентом країни.

Народилися:

1709 — Єлизавета Петрівна, російська імператриця (з 1741); дочка Петра I.
1721 — Жанна-Антуанетта Пуассон, маркіза де Помпадур, фаворитка французького короля Людовика XV: мала великий вплив на короля, визначала політику країни впродовж майже 20 років
1766 — Чарльз Макінтош, шотландський хімік, винахідник просоченої гумою тканини (1823); його іменем було названо плащі, що виготовлялись з подібної тканини.
1800 — Гуд'єр Чарльз Нельсон, американський інженер, винахідник процесу вулканізації гуми (1839).
1849 — Вільям Каннінгем, британський історик, родоначальник економічної історії як самостійної дисципліни
1970 — Григорій Місютін, український гімнаст, чемпіон світу
1972 — Джуд Лоу, британський актор

Померли:

1724 — у Петербурзі у Петропавлівській в'язниці помер наказний гетьман Павло Полуботок
1825 — Давид Жак Луї, французький маляр, активний діяч Французької революції, член Конвенту (1789-94), «придворний художник» Наполеона Бонапарта, один з ініціаторів створення Національного музею в Луврі
1905 — Чарльз Тайсон Єркс, американський фінансист, який зіграв значну роль в розробці системи громадського транспорту в Чикаго і Лондоні, в створенні Єрської обсерваторії. Історія його життя покладена в основу «Трилогії бажання» Теодора Драйзера
1926 — Райнер Марія Рільке, австрійський поет і прозаїк, представник символістичної і містично-релігійної літератури
1993 — Фрунзик Мкртчян, вірменський актор

[D-Misha]

31 грудня....

Православні і греко-католики вшановують пам'ять Святого Севастіана
1968 — перший у світі політ надзвукового пасажирського літака Ту-144.
1989 — у Києві відкрито першу ділянку завдовжки 1,9 км третьої, Сирецько-Печерської лінії метрополітену.
1999 — Борис Єльцин пішов у відставку з поста Президента Російської Федерації.

Народилися:

1378 — Альфонсо де Борджа, згодом Папа Римський Калікст III (1455—1458)
1858 — Вінцас Кудирка, автор литовського національного гімну
1869 — Анрі Матісс, французький художник
1877 — Гнат Хоткевич, український письменник, композитор, мистецтвознавець, етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч
1892 — Михайль Семенко, поет, основоположник і теоретик українського футуризму
1941 — Алекс Фергюсон, шотландський футбольний тренер
1965 — Віктор Павлік, український естрадний співак

Померли:

1679 — Джованні Альфонсо Бореллі, італійський фізіолог, фізик, астроном і математик
1876 — Віктор Іванович Григорович, один з основоположників слов'янської філології
1999 — Соломія Павличко, письменниця, публіцистка, авторка праць з історії фемінізму

[slavon]

Брати українці сьогодні у нас ще одне дуже Велике Свято: 1 Січня 2014 року виповнюється 105 років з Дня Народження одного з Великих Українців ХХ-сторіччя - засновника та провідника ОУН-УПА Степана Бандери !!!

Степан Бандера


Мої життєписні дані
Я народився 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий, повіт Калуш у Галичині, яка в той час належала до австро-угорської монархії, разом з двома іншими західноукраїнськими країнами: Буковиною і Закарпаттям.
Мій батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик був у той час парохом в Угринові Старому (до парафії належало ще сусіднє село Бережниця Шляхетська). Батько походив із Стрия. Він був сином міщан-рільників Михайла Бандери і Розалії, дівоче прізвище якої було - Білецька. Моя мати, Мирослава Бандера, походила зі старої священичої родини. Вона була донькою греко-католицького священика з Угринова Старого - Володимира Ґлодзінського і Катерини з дому Кушлик. Я був другою дитиною моїх батьків. Старшою від мене була сестра Марта. Молодші: Олександер, сестра Володимира, брат Василь, сестра Оксана, брат Богдан і наймолодша сестра Мирослава, що померла немовлям.
Дитячі роки я прожив в Угринові Старому, в домі моїх батьків і дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Вдома була велика бібліотека, часто з'їжджалися активні учасники українського національного життя Галичини, кревні і їхні знайомі, наприклад, мої вуйки: Павло Ґлодзінський - один з основників “Маслосоюзу” і “Сільського Господаря” (українські господарські установи), Ярослав Весоловський - посол до Віденського парляменту, скульптор М. Гаврилко й інші. Під час першої світової війни я пережив дитиною-юнаком чотирикратне пересування воєнних фронтів через рідне село в 1914-15 і 1917 рр., а в 1917 р. важкі двотижневі бої. Через Угринів переходив австрійсько-російський фронт, і наш дім був частинно знищений гарматними стрільнами. Тоді ж, літом 1917 р., ми спостерігали прояви революції в армії царської Росії, прояви національно-революційних зрушень і велику ріжницю між українськими та московськими військовими частинами.
***
У жовтні-листопаді 1918 р., як несповна десятирічний хлопець, я пережив хвилюючі події відродження і будови української держави. Мій батько належав до організаторів державного перевороту в Калуському повіті (з лікарем д-ром Курівцем) і я був свідком формування ним з селян довколишніх сіл військових відділів, озброєних захованою в 1917 р. зброєю. Від листопада 1918 р. наше родинне життя стояло під знаком подій у будуванні українського державного життя та війни в обороні самостійности. Батько був послом до парляменту Західньо-Української Народньої Республіки - Української Національної Ради в Станиславові і брав активну участь у формуванні державного життя в Калущині. Особливий вплив на кристалізацію моєї національно-політичної свідомости мали величні святкування і загальне одушевлення злуки ЗУНР з Українською Народньою Республікою в одну державу, в січні 1919 р.
У травні 1919 р. Польща вжила у війні проти української держави армію ген. Галлера, яка була зформована й озброєна державами Антанти з призначенням до боротьби з большевицькою Москвою. Під її перевагою фронт почав пересуватися на схід. Разом з відступом Української Галицької Армії подалася на схід ціла наша родина, переїхавши до Ягольниці біля Чорткова, де ми зупинилися. Тут замешкали у дядька (брата матері) о. Антоновича, який був там парохом. У Ягольниці ми пережили тривожні й радісні моменти великої битви т. зв. Чортківської офензиви, що відкинула польські війська на захід. Але через брак військового постачання припинилася офензива української армії. Знову мусів початися відступ, цим разом за річку Збруч. Усі чоловіки з моєї родини, в тому числі й батько, як військовий капелян у рядах УГА, перейшли за Збруч в половині липня 1919р. Жінки й діти залишилися в Ягольниці, де пережили прихід польської окупації. У вересні того ж року моя мати, разом із дітьми, повернулася до родинного села - Угринова Старого.
Мій батько перебув усю історію УГА на “Великій Україні” (тобто на Наддніпрянщині) в роках 1919-1920, боротьбу з большевиками й біломосковськими військами, тиф. До Галичини він повернувся літом 1920 р. Спершу укривався перед польськими офіційними органами з уваги на переслідування українських політичних діячів. Восени того ж року батько повернувся на попереднє становище пароха в Угринові Старому.
Весною 1922 р. померла моя мати на туберкульозу горла. Батько був на парафії в Угринові Старому до 1933 р. Того року перенесли його на парафію до Волі Задеревецької, повіт Долина, а опісля до села Тростянець, теж у Долинщині (вже після мого арештування).
***
У вересні, або жовтні 1919 року я поїхав до Стрия і тут, після складення вступного іспиту, вступив до української гімназії. До народньої школи я не ходив взагалі, бо в моєму селі, як і в багатьох інших селах Галичини, школа була нечинна від 1914 р. з уваги на покликання учителя до війська та інші події воєнного часу. Навчання в обсягу народньої школи я дістав у домі батьків, разом з сестрами й братами, користаючи з несистематичної допомоги домашніх учительок.
Українська гімназія в Стрию була організована й втримувана спершу заходами українського громадянства, а згодом дістала право публічної, державної гімназії. Около 1925 р. польська державна влада відібрала їй окремішність, перетворивши її на українські відділи при місцевій польській державній гімназії. Українська гімназія в Стрию була клясичного типу. У ній я пройшов усі вісім кляс у роках 1919-1927, виявляючи добрі успіхи в науці. В 1927 р. я склав там матуральний іспит.
Матеріяльну спромогу вчитися в гімназії я мав завдяки тому, що мешкання й утримання забезпечили батьки мого батька, які мали своє господарство в тому ж місті. Там ще жили мої сестри і брати під час шкільної науки. Літні й святкові ферії ми проводили в родинному домі, в Угринові Старому, який був віддалений від Стрия около 80 кілометрів. Як у батька під час ферій, так і в діда під час шкільного року я працював у господарстві у вільному від науки часі. Крім того, почавши від четвертої гімназійної кляси, я давав лекції іншим учням і тим способом заробляв на власні видатки.
Виховання і навчання в українській гімназії в Стрию відбувалося за пляном і під контролем польських шкільних властей. Проте ж деякі вчителі зуміли вкласти в обов'язуючу систему український патріотичний зміст. Але основне національно-патріотичне виховання молодь набула в шкільних молодечих організаціях.
Такими явними - леґальними організаціями в Стрию були:
Пласт - організація українського скавтінґу, і “Сокіл” - спортово-руханкове товариство. Крім того, існували таємні гуртки підпільної організації середньошкільників, яка стояла в ідейному зв'язку з Українською Військовою Організацією - УВО - і мала своїм завданням виховувати дібрані кадри в національно-революційному дусі, впливати в тому напрямі на загал молоді та залучувати старші річники до допоміжних дій революційного підпілля (наприклад, збірки на втримання українського таємного університету, поширювання підпільних і заборонених польським урядом українських закордонних видань, протидія спробам виломів з фронту національної солідарности - бойкоту польських товариств, конскрипції, перших виборів тощо).
До Пласту я належав від 3-ої гімназійної кляси (від 1922 р.); у Стрию був у 5-му пластовому курені ім. кн. Ярослава Осьмомисла, а після матури - в 2-му курені старших пластунів “Загін Червона Калина”, аж до заборони Пласту польською державною владою в 1930 р. (Мої попередні старання вступити до Пласту в 1-ій, згл. 2-ій клясі були безуспішні через ревматизм суглобів, на який я хворів від раннього дитинства, не раз не міг ходити, і в 1922 р. був ок. два місяці в лічниці на водну пухлину в коліні). До підпільної Організації середньошкільників я належав від 4-ої кляси і був членом провідного звена (ланки) Стрийської гімназії.
***
Після закінчення гімназії й іспиту зрілости в половині 1927 р., я старався виїхати до Подєбрад у ЧСР на студії в Українській Господарській Академії, але цей плян відпав, бо я не міг одержати пашпорту на виїзд закордон. Того ж року я залишився в батьківському домі, займаючись господарством і культурно-освітньою працею в рідному селі (працював у читальні “Просвіти”, провадив театрально-аматорський гурток і хор, заснував руханкове товариство “Луг” і належав до основників кооперативи). При цьому я провадив організаційно-вишкільну роботу по лінії підпільної УВО в довколішніх селах.
У вересні 1928 року я переїхав до Львова і тут записався на аґрономічний відділ Високої Політехнічної Школи. Студії на цьому відділі тривали вісім семестрів; два перші роки у Львові, двох останніх роках більшість викладів, семінарійних і лябораторійних праць відбувалися в Дублянах коло Львова, де містилися агрономічні заведення Львівської Політехніки. Абсольвенти складали, крім поточних іспитів під час студій, дипломний іспит й отримували диплом інженера-аґронома. Згідно з пляном студій, я пройшов 8 семестрів у роках 1928-29 - 1931-32, доповнивши два останні семестри в 1932-33 році. Мої студії закінчилися абсолюторією приписаних 8 семестрів, а дипломного іспиту я вже не вспів зробити через політичну діяльність і ув'язнення. Від осени 1928 р. до половини 1930 р. я мешкав у Львові, потім два роки в Дублянах і знову у Львові 1932-34. Під час ферій перебував на селі у батька.
***

У своїх студентських роках я брав активну участь в організованому українському національному житті. Був членом українського товариства студентів політехніки “Основа” та членом управи Кружка студентів-рільників. Деякий час працював у бюрі товариства Сільський Господар, що займався піднесенням аґри-культури на Західніх Українських Землях. В ділянці культурно-освітньої праці з рамени товариства “Просвіта” я відбував у неділі і свята поїздки в довколишні села Львівщини з доповідями та на допомогу в організуванні інших імпрез. У ділянці молодечих і спортово-руханкових організацій я був активним передусім у Пласті, як член 2-го куреня старших пластунів “Загін Червона Калина”, в Українському Студентському Спортовому Клюбі (УССК), а деякий час теж у товариствах “Сокіл-Батько” і “Луг” у Львові. До моїх спортових зайнять належали біги, плавання, лещетарство, кошиківка і передусім мандрівництво. У вільний час я залюбки грав у шахи, крім того співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні. Не курив і не пив алькоголю.
Найбільше часу й енергії я вкладав у своєму студентському періоді в революційну, національно-визвольну діяльність. Вона полонювала мене щораз більше, відсуваючи на другий плян навіть завершення студій. Виростаючи від дитинства в атмосфері українського патріотизму й змагань за державну самостійність України, я вже в гімназійному періоді шукав і знаходив контакт з українським підпільним, національно-визвольним рухом, що його в той час організувала й очолювала на Західньо-Українських Землях Революційна Українська Військова Організація (УВО). З її ідеями і діяльністю я познайомився частково через родинні зв'язки, а ще більш під час праці в підпільній Організації середньошкільників. У вищих гімназійних клясах я почав виконувати деякі допоміжні завдання в діяльности УВО: поширювання її кличів, підпільних видань та служба зв'язку. Членом УВО я став формально в 1928 р., діставши призначення до розвідувального, а потім до пропагандивного відділу. Одночасно я належав до студентської групи української націоналістичної молоді, яка була тісно зв'язана з УВО. Коли на початку 1929 р. постала ОУН - Організація Українських Націоналістів - я зразу став її членом. Того ж року я був учасником 1-ої конференції ОУН Стрийської округи.
Мої завдання в ОУН були загально-організаційні на Калуський повіт і членська праця в студентських клітинах. Одночасно я виконував різні функції у відділі пропаґанди. В 1930 р. я провадив відділ кольпортажу підпільних видань на Західньо-Українських Землях, опісля до цього долучився технічно-видавничий відділ, а з початком 1931 р. ще й відділ достави підпільних видань з-за кордону. В тому самому році (1931) я обняв керівництво цілою референтурою пропаґанди в Крайовій Екзекутиві ОУН, яку в той час очолював Іван Ґабрусевич (загинув у нім. концтаборі “Заксен-гавзен” в Оранієбурґу коло Берліну в 1944 р.). В 1932-33 рр. я виконував теж функцію заступника крайового провідника, а в половині 1933 р. був призначений на становище крайового провідника ОУН і крайового коменданта УВО на ЗУЗ. (Ці обидві функції були злучені від половини 1932 р., коли-то на Конференції в Празі в місяці липні завершено процес злиття УВО і ОУН так, що УВО перестала бути самостійною організацією і перетворилася у військову та бойову референтуру, згл. відділ ОУН). Зв'язок з закордонними властями УВО й ОУН я втримував від 1931 р. з рації виконуваних мною організаційних функцій, виїжджаючи кількакратно за кордон різними конспіративними дорогами.
***
В липні 1932 р. я з кількома іншими делегатами від КЕ ОУН на ЗУЗ брав участь у Конференції ОУН у Празі (т. зв. Віденська Конференція, яка була найважливішим збором ОУН після основуючого конґресу). У 1933 р. відбулися теж ширші конференції в Берліні і в Данціґу, на яких я теж був. Крім того, на вужчих конференціях-зустрічах я мав кілька разів змогу говорити про революційно-визвольну діяльність Організації з Провідником УВО-ОУН сл. п. полк. Євгеном Коновальцем та з його найближчими співпрацівниками.
Революційно-визвольна діяльність на ЗУЗ за час мого керівництва продовжувалася в основному за дотогочасними напрямними, а сильніше акцентування одних ділянок і послаблення інших було достосоване до ситуації і до розвитку визвольного руху. Окремо відмітити можна б наступні моменти:
а) Широка розбудова членських кадрів й організаційної мережі по цілому терені ЗУЗ під Польщею. Особливу увагу присвячено охопленню Північно-Західніх Земель і тих теренів, які були пенетровані комуністичною роботою. Теж розгорнено акцію серед українців, які жили на польських землях, особливо по більших містах. Поскільки перед тим кадрово-організаційна праця йшла головно по лінії колишніх військовиків і студентської молоді, тепер її поведено серед усіх суспільних шарів, з окремою увагою на село й робітництво;
б) Зорганізовано систематичну кадрово-вишкільну працю на всіх організаційних щаблях. Ставлено три головні роди вишколу: ідеологічно-політичний, військово-бойовий і вишкіл підпільної практики (конспірація, розвідка, зв'язок і т. д.);
в) Крім політичної, пропаґандивної і бойової діяльности самої Організації, розгорнено нову форму праці - масові акції, в яких приймали активну участь широкі кола суспільства, діючи за ініціятивою, вказівками та під ідейним керівництвом організаційних кадрів. У такому пляні проведено: протимонопольну акцію (бойкот продуктів державного тютюневого й алькогольного монополю) з розрахунком на морально-політичний ефект; шкільну акцію проти польської денаціоналізаційної політики на тому відтинку та в обороні українського шкільництва й національного виховання;
г) Побіч революційної діяльности проти Польщі, як окупанта й гнобителя Західньо-Українських Земель, поставлено другий фронт протибольшевицької боротьби як рівнорядний і так само активний теж на ЗУЗ (а не тільки ОСУЗ). Цей фронт був спрямований проти дипломатичних представників СССР на ЗУЗ (атентат М. Лемика на секретаря і політичного керівника совєтського консульства у Львові Майлова і політичний процес), проти большевицької агентури, компартії та совєтофільства. Метою тих акцій було заманіфестувати єдність визвольного фронту, солідарність Західньої України з протибольшевицькою боротьбою Осередніх і Східніх Земель України та викорінити на Західній Україні комуністичну й аґентурно-совєтофільську працю серед українського населення;
д) В бойових діях занехано експропорціяційні акції, які переводжено давніше проти польських державних установ, зате сильніше заакцентовано бойові акції проти національно-політичного утиску й поліційного терору польської влади супроти українців.
Цей період моєї діяльности закінчився моїм ув'язненням у червні 1934 р. Передше я був кількакратно арештований польською поліцією у зв'язку з різними акціями УВО й ОУН, напр., при кінці 1928 р. в Калуші й у Станиславові за організування в Калуші листопадових свят-маніфестації в 10-річчя 1-го Листопада і створення ЗУНР у 1918 р. На початку 1932 р. я був притриманий при нелеґальному переході польсько-чеського кордону й того року просидів 3 місяці в слідчій тюрмі у зв'язку з атентатом на польського комісара Чеховського і т. п. Після арештування в червні 1934 р. я перебув слідство у в'язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця 1935 р. При кінці того року і на початку 1936 р. відбувся процес перед окружним судом у Варшаві, в якому я, разом з 11 іншими обвинуваченими, був суджений за приналежність до ОУН та за зорганізування атентату на міністра Броніслава Пєрацького внутрішніх справ Польщі (який відповідально керував польською екстермінаційною політикою супроти українців). У Варшавському процесі мене засудили на кару смерти, яку замінено на досмертну тюрму на підставі амнестійного закону, схваленого польським сеймом під час нашого процесу. В літі 1936 р. відбувся другий великий процес ОУН у Львові. Мене судили як крайового провідника ОУН за цілу діяльність ОУН-УВО того періоду. На лаві підсудних було більше членів очолюваної мною Крайової Екзекутиви. Вирок у Львівському процесі мені злучили з Варшавським - на досмертне ув'язнення. Після того я сидів у в'язницях “Свєнти Кшиж” коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Берестю над Бугом до половини вересня 1939 р. П'ять і чверть року я просидів у найтяжчих в'язницях Польщі, з того більшу частину в суворій ізоляції. За той час провів я 3 голодівки по 9, 13 і 16 днів, одну з них спільно з іншими українськими політичними в'язнями, а дві - індивідуально, у Львові й Бересті. Про підготову Організації до моєї втечі, що була предметом судового процесу, я довідався щойно на волі.

Більше Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

З днем народження !!!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

2 січня.....

1649 — козацьке військо Богдана Хмельницького повернулося до Києва після походу в Західну Україну
1757 — Британія захопилa Калькутту в Індії
1788 — Джорджія стала 4-им штатом Сполучених Штатів Америки
1796 — у Росії скасована стаття 15 Жалуваної грамоти, що забороняла тілесні покарання для дворян
1839 — Луї Дагер провів перше фотографування Місяця
1843 — у Дрезденській придворній опері відбулася перша постановка опери Ріхарда Вагнера «Летючий голандець»
1870 — почалася спорудження Бруклінського мосту
1882 — американський промисловець Джон Девісон Рокфеллер створив трест «Стандарт ойл» (об'єднання 40 нафтодобувних акціонерних товариств)
1905 — Росія здала Порт-Артур японцям
1919 — польські легіонери захопили владу у Вільнюсі
1928 — засновано футбольний клуб «Крузейро»
1936 — науковці Володимир Зворикін та Джордж Мортон продемонстрували електронну трубку, чутливу до ультрафіолетових та інфрачервоних променів, і пристрій, що перетворював промені в потік електронів
1942 — японські війська зайняли Манілу (Філіппіни)
1944 — перше бойове застосування гелікоптерів: три машини конструктора Сікорського взяли участь у супроводі британського атлантичного конвою
1959 — СРСР здійснив запуск апарата «Луна-1» до Місяця. «Луна-1» не полетіла за розрахованою траєкторією і загубилася в космосі, проте вона першою подолала земне тяжіння і стала першим штучним супутником Сонця
1992 — припинилися повноваження народних депутатів СРСР.
1992 — Еквадор, Ефіопія, Лаос, Панама, Греція визнали незалежність України
1999 — Стався потужний сніговий буревій на Середньому Заході США. Зокрема, в Чикаго намело снігового покриву на 487 мм при температурі -25 °С. Такий удар стихії призвів до загибелі 68 людей.

Народилися:

1729 — Йоганн Даніель Тіциус, німецький астроном, фізик і біолог
1841 — Тадей Рильський, український культурно-освітній діяч, народознавець; батько Максима Рильського
1873 — Мілій Балакірєв, російський композитор
1882 — Ярослав Пастернак, український археолог, автор «Археології України» (1961)
1915 — Джон Гоуп Франклін, американський історик, піонер афроамериканских досліджень в історичній науці
1975 — Олександр Шовковський, український футбольний воротар

Померли:

1833 — Серафим Саровський, православний святий, чудотворець
1938 — Михайло Коссак, український композитор, диригент, музикознавець