Чистка форума (не актуальні дописи)

[oldboy]

собака лучший друг человека

[oldboy]

извините-это он не вам

[Orton]

Стоїть чукча і бє гранату об каменюку, а кацап каже:
- Ти чого, зараз же рване!!!
- Нічого, - відповідає чукча, - в мене є ще одна!!!
* * *
- Чув, Азаров завів собі сторінку в Facebook?
- Як він туди зайшов?
- Постукав по монітору і сказав, що він від Віктора Федоровича.

[svovka]

[argonavt79]

Іноземець зайшов в магазин у Москві і питає:
- Чорна ікра є?
- Ні, - відповіли йому.
- Чому?
- Нема попиту. Стривайте, подивіться - самі в цьому переконаєтеся.
Постояв іноземець, подивився, - ніхто ікру не питає.
- Бачите? Немає попиту. А немає попиту - немає і ікри.


Ленінградський аеропорт. Літак злетів і взяв курс на Таллінн.
У кабіну пілотів входить молода людина, виймає пістолет і
каже:
- Повертай.
Пілот хитає головою.
- Повертай на Лондон.
- Не можу.
- Повертай на Лондон, а то стрілятиму! ..
- Не можу. Домовляйся з дівчиною, що сидить на першому сидіння
з бомбою. Вона замовила Стокгольм.


Що за людина така - дисидент? Чого йому кортить? Вирішили в
Кремлі на живого подивитися. Привозять одного підслідного.
Посадили за стіл, пригощають і запитують:
- Слухай, ти хотів би мати трикімнатну квартиру в центрі?
- Хотів би.
- А хотів би мати зарплату рублів у чотириста тисяч?
- Хотів би.
- А хотів би ось так, як зараз, тобто кожен день?
- Хотів би, хотів би. Слухайте, дайте поїсти, а анекдоти
потім.

[argonavt79]

Ксенія Симонова - епоха білого ягуара.

перегляд: Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[funt3]

[argonavt79]

Старенькій привезли дрова. Вона сама не може їх розпиляти-
розколоти і звертається до сусіда:
- Іван Петрович, допоможи.
- Ти ж знаєш, що мені ніколи. Ти ось що зроби: подзвони куди
треба і скажи, що в дровах антирадянська література.
Через десять хвилин після дзвінка прийшла машина, і дві людини
розпиляли і розкололи всі дрова.


На зборах Іванов запитує:
- Куди поділися Малиновський, краби і московська ковбаса?
Після перерви задає питання Сидоров:
- Мене не цікавить, куди поділися Малиновський, краби і
московська ковбаса. Але ось куди подівся Іванов, який про це
питав?


Зустрілися двоє і стали шукати третього, щоб випити. Знайшли,
звичайно. Випили і пішли у своїх справах.
А третій за ними. Вони направо - і він направо, вони наліво - і він
наліво. Зупинилися вони і запитують третього:
- А тобі чого?
- А поговорити? ..

[argonavt79]

Сорока Михайло Михайлович (27 березня 1911, Великі Гнилиці — 16 червня 1971) — український націоналіст, політв'язень, член ОУН. Протягом більш як 30 років був в'язнем радянських таборів, організатором руху спротиву в'язнів «ОУН-Північ»



Народився 27 березня 1911 року в с. Гнилиці Великі Збаразького району Тернопільської області. Навчання розпочинав у Тернопільській українській державній гімназії, а закінчив Українську реформовану реальну гімназію в Ржевцях біля Праги у Чехії. Після гімназії вступає на архітектурний факультет Празької політехніки, який закінчує 1936 р. Завзятий пластун, стає згодом членом ОУН. Після арешту 1934 року найактивніших членів ОУН провід на чолі з Євгеном Коновальцем посилає на рідні землі Михайла Сороку із завданням формувати нові когорти бійців. Уведений у склад Проводу він стає провідником Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях.
9 січня 1937 року його арештовують і ув'язнюють у Станіславській і Гродненській тюрмах, а згодом у концтаборі в Березі-Картузькій. 1939 року після падіння Польщі виходить на волю і в листопаді одружується з Катериною Зарицькою.
У грудні 1939 року став членом спортивного товариства «Спартак». У січні 1940 року вступив на перший курс математичного факультету Львівського політехнічного інституту, паралельно працював «бібліотекарем і рисівником при бібліотеці фізико-математичного факультету Львівського університету» (6, с. 148), а з березня того ж року почав навчатися на мистецьких курсах. 1940 року М.Сорока став членом Крайового Проводу ОУН.
22 березня 1940 року щасливих чотири місяці подружнього життя М.Сороки і К. Зарицької знову обриває арешт і тюрма, але цього разу здійснені новими окупантами Західної України — більшовиками (6, с. 3). Більше в житті вони не зустрінуться.
Всіх, хто був поляками репресований чи тільки взятий під нагляд польською поліцією, більшовики вважали небезпечними і ненадійними для СРСР. Таких чекісти «викликали на розмову», а тоді заарештовували і підбирали статті радянського кримінального кодексу, за якими звинувачували і судили. З польських архівів довідались про судимість Катерини Зарицької і прийшли її заарештувати. Михайло Сорока заступився за дружину і його теж заарештували, а коли перевірили його за польськими архівами, то причиною арешту М.Сороки стало те, що «был одним из активних деятелей ОУН» (5, с. 25). Це ж звинувачення стосувалося і К.Зарицької. М.Сороку відправили у 2-гу Львівську тюрму, а К.Зарицьку — в тюрму «Бригідки». Згодом, так і не дізнавшись, що він був членом Крайової Екзекутиви ОУН, М.Сороку засудили на 8 років концтаборів і відправили етапом у Владивосток, а потім у Воркуту (5, с. 29-30).
М. Сороку засуджують на 8 років як «соціально небезпечний елемент» і засилають у Воркуту. У пересильній Замарстинівській тюрмі довідується, що в іншій Львівській тюрмі — «Бригідках», де була ув'язнена Катерина Зарицька, народився син Богдан (нині — відомий художник-графік[1]).
На Воркуті знання М.Сороки використовують для роботи в геологічних розвідках. Маючи змогу пересуватися, він утворює підпільну організацію «ОУН-Північ». Одним із головних завдань її було моральне та фізичне збереження українців у таборах та поселеннях.
Навесні 1949 року М.Сорока повертається до Львова, але вже в червні був схоплений органами НКВД просто на вулиці і засуджений «особым совещанием г. Москвы» на поселення в Красноярський край за зв'язок з ОУН. Там 1952 року його знову арештують і звинувачують у зраді Батьківщини, антирадянській агітації, організації підпілля та підготовці повстання, що за його відсутності відбулося у Воркутинських таборах. Після нечуваного жорстокого слідства (деякі в'язні, які проходили в цій справі, наклали на себе руки, один збожеволів, а багато обрехало себе, не знісши знущань), М.Сороку засуджують до смертної кари, яку замінили на 25 років неволі.
1954 року — Сорока брав участь у Кенгірському повстанні політв'язнів, написав гімн повстанців — «У гарячих степах Казахстану»[2]. Від 60-х років він відбував покарання у Мордовських таборах. Скрізь, де був Михайло Сорока, він організовував літературні, історичні, релігійні вечори, підтримував в'язнів духовно та ідеологічно, за що його вважали ідейним патріархом політв'язнів радянських концтаборів. Помер Михайло Сорока у Мордовії на 34 році ув'язнення. 21 вересня 1992 року його прах було перепоховано з Мордовії в Україну на Личаківському цвинтарі у Львові.
З 60-ти прожитих літ був ув'язнений — 34 роки.
Текст пісніЩоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[ac&dc]

Старий хазяїн, власник ковбасної фабрики, хоче передати свою справу сину, якому справа батька байдужа. Завів сина в цех і каже:
- Ось дивись, сину, як виробляється ковбаса! Сюди кидаєм барана, а тут він перемелюється, а там виходить вже готова ковбаса!!! Зрозумів???
- Да, тату! Але в мене є запитання. А чи є фабрика, яка б змогла цей процес проробити навпаки?
- Да, синку! Це твоя мама!!!