Наші менші друзі.....

[D-Misha]

Сама крихітна собачка в світі....

Цей неймовірно крихітний тер'єр, якого звуть Мейсі , швидше за все , є найменшою собакою в усьому світі.

Коли вона з'явилася на світ при народженні , вона важила всього 45 грам , що навіть для цієї породи крихітних собачок є неймовірною цифрою.

Господині вдалося виходити Мейсі , але за її словами , перші тижні видалися непростими. Зараз цій крихітці вже 3 місяці , а її вага становить 118 грам .

Книга Рекордів Гіннесса вже прийняла заявку від господині Мейсі , але в даній категорії можуть брати участь тільки тварини , які досягли віку в 12 місяців.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Жири, вуглеводи і мінерали в харчуванні собаки....

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Що впливає на збільшення кількості жирів? Функція «тваринного крохмалю». Чим менше жирів, тим більше вуглеводів. Найважливіша роль мінеральних солей в організмі собаки.

Жири..
Жири – це ще одне джерело енергії. В організмі собаки вони необхідні для того, щоб оберігати тварину від холоду. Якщо собака голодує, то його м’язи втрачають близько 30 % , а жирова тканина зменшується (!) на 97 %.

Жири в організмі собаки утворюються також з вуглеводів. Але це не означає, що жири не потрібні організму. Протягом доби собака повинен отримувати як мінімум 1 грам жиру на кілограм ваги разом з їжею.

У жирах є вітаміни А і D та речовини, що містять фосфор. Найбільш важливі ті жири, які містять в собі багато вітамінів. Вони знаходяться в жовтках яєць, рибі. Багатий на вітаміни принирковий і припечіночний жири. Свиняче і бараняче сало, так само як і рослинний жир, для собак не мають користі.

Багато хто вважає, якщо давати собаці багато їжі, в якій буде жир, то тварина погладшає. Відкладення жиру у собаки може виникнути не тільки через збільшення кількості їжі, але й при кисневому голодуванні. Накопичення жиру може бути також спровоковано, коли порушена робота органів внутрішньої секреції. Тоді жир в організмі утворюється не тільки з вуглеводів, а й навіть з білків.

Вуглеводи.
Ми добре знаємо, що джерело вуглеводів – це цукор. А ще крохмаль і клітковина. Вуглеводи, як правило, знаходяться в продуктах рослинного походження. Якщо собака отримує вуглеводів в надлишку, то в печінці і м’язах відкладається так званий «тваринний крохмаль» – глікоген. Якщо собака голодує, його кількість зменшується. Також його меншає, коли дуже холодно або коли собака має великі фізичні навантаження (наприклад, їздові собаки).

У працюючих собак в організмі близько 0,5 г глікогену на 1 кг ваги. А в непрацюючих – його 38 г на 1 кг. Але навіть при дуже великих навантаженнях і сильному холоді в організмі собаки буде якийсь відсоток глікогену. Запам’ятайте: чим менше в організмі собаки жирів, тим більше в ньому вуглеводів!

Мінеральні солі.
Мінеральні солі повинні бути у складі всіх кормів. Вони необхідні для того, щоб у собаки росли зуби і кістки. А також вони допомагають утворюватися різним сокам в організмі. Мінеральні солі входять до складу всіх рідин живого організму. Найважливіше те, що мінеральні солі знешкоджують токсини, коли ті потрапляють в організм собаки.

Особливо необхідні для організму кальцій і фосфор. Кальцій необхідний не тільки для кісток, але й для згортання крові, а також для нормальної діяльності нервової системи і серця. Він є незамінною ланкою у процесі вуглецевого обміну.

В організм собаки разом з кормом повинні надходити всі необхідні речовини: білки, жири, вуглеводи, мінерали і вітаміни.

Однак, важлива не тільки наявність певного компоненту як такого. У процесі обміну речовин величезне значення має їх збалансоване співвідношення. Адже від цього залежить здоров’я вашого собаки.

[sat-prof]

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Собаче життя: коли господар помирає...

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Кажуть, що тварини набагато вірніші за людей. Зазвичай вони супроводжують господарів протягом усього життя. А що відбувається з тваринами, господарі яких гинуть чи помирають?

Історій, подібних до описаної у «Білий Бім Чорне Вухо» у реальному житті багато.

Сліпого собаку викинули на вулицю спадкоємці.

Історій, коли вірні чотирилапі роками сумували за колишніми господарями і ходили на кладовище, безліч. Часто тварини навіть тікають від нових господарів – чужих людей або родичів померлого, які беруть їх у свій дім. Нерідко трапляється й таке, що тварин спадкоємці не забирають, а позбуваються.

– Це один зі шляхів поповнення вулиць безпритульними тваринами і велика соціальна проблема, – говорить зоозахисниця Ольга. – Звичайно, вини померлого господаря у цьому немає. Відповідальність за це повинні нести спадкоємці. Адже діти або родичі померлої людини отримують у спадок не тільки квартиру. Юридично тварина є таким самим спадком. До нашої організації з проханнями забрати тварину після смерті господаря не зверталися.

За словами зоозахисниці, людям, не обтяженим високими моральними принципами, простіше викинути на вулицю тварину, а там її хтось підбере. Вважають, що у смерті тварини в такому випадку людина не винна.

– Кілька років тому був прикрий випадок. Після смерті власниці квартири її родичі не придумали нічого кращого, як виставили чотирилапого улюбленця жінки на вулицю. Просто винесли і залишили біля магазину. Пес перебував там кілька днів. Волонтер цього собаку знайшла і забрала на перетримку. Найсумніше в історії те, що псу було близько 15 років. Він осліп і оглух. Судячи з того, що при ходьбі у собаки заносило задні лапи, у нього був пошкоджений хребет. Гуляв він навпомацки, обережно рухаючись вулицею. Фактично на вулицю викинули безпомічну тварину. Добре пам’ятаю, як опікунці цієї собаки потрібно було поїхати на кілька днів, і собаку вона залишила мені. Купила пакет глазурованих пряників. Бо цей бідолашний собака не міг заснути ввечері, поки не з’їсть шматок пряника. Дуже прикро, що старий пес, який служив господарю, був другом, не заслужив на старості прихистку.

Кішка сиділа на дереві навпроти вікон квартири померлої хазяйки..

Незважаючи на те, що котів вважають самостійними, ці тварини теж проявляють неабияку прив’язаність до господарів.

Майя Матвєєва, голова правління ЦЗЖП «Юний європеєць», розповіла:

– 2011 року стався випадок, який ще раз нагадує нам про те, як страждають тварини, коли помирають їхні господарі. У червні померла завуч однієї з полтавських шкіл. Жила вона неподалік авіамістечка, на вулиці Петра Юрченка. У неї була улюблена кішка. Після смерті жінки доглядати квартиру та тваринку залишився старенький батько. Він не догледів і коли відкрив двері у квартирі, кішка вирвалася і втекла. За кілька днів, аби потрапити до квартири, де жила її господарка, тваринка видерлася на високе дерево саме навпроти вікон помешкання. Вона просиділа на тій ялині чотири дні. Страждала від голоду та спеки, кричала. А в будинку живуть переважно пенсіонери. Усі дуже чуйні люди. Самостійно врятувати тварину не могли, але дуже переймалися її долею. Через ось таке нервове напруження дехто навіть «швидку» викликав, ставало зле. Ми зверталися до багатьох служб, але врешті приїхали рятувальники. Їм вдалося зняти кішку, але вже внизу вона вирвалася і втекла. Через місяць кішка з’явилася знову і залізла на сусіднє із ялиною дерево – високу тополю. Знову кричала навпроти вікон померлої господарки. Зняли її вдруге. Коли знімали, то тварина вирвалася на рівні другого поверху, вдарилася об землю і втекла в підвал поліклініки. Я дістала її звідти і забрала до себе. Потім цю кішку взяла нова господарка. Але тварина ще довго мучилася і страждала, сумувала за жінкою, яка її виростила.

До організації постійно звертаються люди, які хочуть залишити тварину, в якої помер власник, а забрати до себе не можуть. Проте бувають і такі, які хочуть віддати тварину, яка набридла. Важливо пам’ятати, що ми відповідаємо за тих, кого приручили. Тварина – кішка чи собака – дуже страждає, коли її кидають господарі, коли власники помирають. Їм, як і людям, потрібні підтримка та допомога.

Після смерті господарів пес Кузя із Гребінківщини перебрався на кладовище..

Записала Юлія Корж із розповідді родичів власників собаки:

У селі Мар’янівка Гребінківського району в родині пенсіонерів жив вірний пес Кузя. До речі, саме в цій місцевості народився автор всесвітньовідомих «Очи чорные». Чотирилапого, ще коли йому було кілка років, віддали в добрі руки до райцентру. Адже у господарів він був не єдиним собакою. Проте Кузя того ж дня, подолавши до 20 кілометрів, повернувся до власників. З тих пір господарі вирішили не зраджувати таку вірність і залишили пса собі.

Власник Кузі часто їздив велосипедом на ринок до райцентру. Пес завжди його супроводжував. Коли чоловік десь залишав велосипед, собака від двохколісного коня не відходив, сторожував, аж доки господар не повернеться. Його ж дружина була спокійна, бо знала, що її, іноді розсіяний, чоловік під наглядом.

А от коли власники покинули світ, чотирилапий перебрався на кладовище. Жителі Мар’янівки розповідали родичам померлих, що неодноразово вдень бачили його там. Додому собака повертався тільки на ніч. Згодом діти померлих господів, які жили в райцентрі, забрали Кузю до себе. Та від суму за своїми господарями пес невдовзі також пішов із життя.

[D-Misha]

Ротвейлер...

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Собака римських легіонерів. Техніка безпеки. 3 речі, які необхідно пам’ятати кожному господарю ротвейлера . Той, хто майже не відчуває болю.

Історія та особливості породи Ротвейлер – це потужна і войовнича порода. Предки ротвейлерів служили римським легіонерам. У римлян ці собаки навчилися дисципліні, сміливості і безстрашності. Фізичний тип ротвейлера сформувався в результаті тодішнього стилю життя. Походи зробили з ротвейлера сильну собаку. Пряма і міцна спина, сильна шия і масивна голова – результат тривалих навантажень. У XVIII столітті в Німеччині остаточно сформувалася порода. Місто Ротвайль – батьківщина сучасних ротвейлерів.

Ротвейлер – відмінний службовий і поліцейський собака. Сторожові якості в ньому закладені генетично. Є ротвейлери -поводирі. У період Першої Світової війни ротвейлери працювали як зв’язкові.

Для ротвейлера характерна витривалість і енергійність. Він складе вам ідеальну компанію на відпочинку, під час пробіжок. Ротвейлери дуже люблять прогулянки, які супроводжуються активними іграми та фізичними навантаженнями.

У них сильні щелепи, які і забезпечують ротвейлеру «мертву» хватку. Ротвейлер – міцний пес. Плотний, але досить «компактний » і пропорційний. Зріст – 56-68 см. Вага – 42-50 кг. Колір – чорний з рудими або червонуватого відтінку підпалинами . Шерсть – коротка, гладка, сильно прилягає до шкіри.

Коли собака являє загрозу Ви, швидше за все, чули про випадки нападу ротвейлерів на людей. Вони своїми щелепами наносять важкі травми. До речі, ротвейлер, може являти загрозу не тільки для «чужих», а й для власного господаря, якщо той веде себе з собакою по-хамськи. Ротвейлер – злопам’ятний. І якщо його неправильно дресирувати, то можна дуже сильно зіпсувати характер тварини. Ротвейлер буде злим, підступним і агресивним.

За своєю природою ротвейлер наділений врівноваженим характером. Він працездатний і слухняний пес. Спокійний і впевнений у собі. Але таким цей собака буде тоді, коли його правильно виховувати. Дуже важливо грамотно займатися його дресируванням. Якщо собака живе в квартирі, не старайтеся «культивувати» його бойові якості. У першу чергу собака має бути слухняним. Бійцівські якості важливо вміти проявляти в критичних ситуаціях.

Ротвейлери люблять і захищають дітей своїх господарів. Але маленьку дитину підпускайте до собаки тільки під наглядом дорослих . Дитина може гратися з собакою, годувати його. Але важливо відразу пояснити малюкові, що це далеко не іграшковий песик. Ротвейлер вимагає, аби до нього відносилися з повагою.

Що важливо знати господареві ротвейлера У ротвейлерів – високий больовий поріг (знижена чутливість до болю). Цей собака, отримавши травму, може тривалий час не відчувати болю. Наприклад, поріже подушечку на лапі і нічого не відчує. Тому важливо оглядати вашого вихованця після кожної прогулянки.

Незважаючи на те, що у ротвейлера коротка шерсть, доглядати за нею треба регулярно. А в раціоні обов’язково повинні бути присутніми омега -3 і омега -6 (поліненасичені жирні кислоти).

Захворювання, що найчастіше зустрічаються у цієї породи: порок серця, хвороби органів сечовиділення. Для зміцнення серця в кормі ротвейлера обов’язково повинні бути присутніми вітаміни A і D3. Ротвейлери також схильні до таких захворювань нервової системи, як енцефаліт і епілепсія.

Ротвейлер – собака з непростим характером.
Кожному господареві ротвейлера треба пам’ятати 3 речі:

Ротвейлера не можна надовго залишати наодинці.
Він потребує виховання і правильного дресирування. Інакше вийде з-під контролю.
Правильний якісний раціон допоможе захистити ротвейлера від захворювань, до яких у нього є генетична схильність. Краще всього обрати раціон, адаптований до фізіологічних особливостей собаки.

За своєю природою ротвейлер – врівноважений і спокійний собака. Та коли зачіпаються його інтереси, він виходить із себе – атакує блискавично і нестримно. Адже характер ротвейлера склався в результаті багатовікової історії. А ця історія пам’ятає періоди війн, нападів, боротьби, відстоювання власності. Але якщо у ротвейлера немає проблем із психікою, він росте та виховується в сприятливій здоровій атмосфері, відчуває, що його люблять і поважають, то буде дисциплінованим, відданим і вірним другом.

[D-Misha]

Вони не в'януть, як квіти.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

«Незвичайні» здібності собак....

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Багато господарів собак стверджують, що їхні вихованці нібито можуть читати думки. Вони кажуть, що мають телепатичний зв’язок зі своїми собаками, які здатні виконувати їхні команди без слів. Факт телепатичних здібностей собак поки не доведений. Але! Є приклади, які змушують вірити, що це насправді так.

А вам відомо, що позіхання пов’язане з емпатією (здатністю співпереживати, співчувати)? Позіхають люди, примати, а також собаки. Але люди роблять це, коли втомилися, коли не вистачає кисню. А собаки використовують позіхання як один із способів спілкування з людиною.

А ви знаєте що майже у всіх людей , незалежно від того правші вони чи лівші, емоції відображаються на правій стороні обличчя? Коли ми дивимося на іншу людину ми «зчитуємо» її реакції з правої сторони лиця. Так само діють макаки і собаки. Тому собаки розуміють те, що ми хочемо сказати вже тільки з одного погляду на нас, тобто, праву частину нашого обличчя.

Чому собака часто хоче ту ж їжу, яку ви їсте? Він вважає, що ваша їжа, напевно, смачніша, ніж та, що у нього в мисці. Тому собаки часто «жебракують» біля вашого столу. Особливо активно собака буде просити вашу їжу, якщо бачать, що ви їсте з насолодою. Якщо ж ви висловите видиме невдоволення їжею, то собака, помітивши це, не стане її у вас випрошувати.

Собаки можуть зрозуміти наші наміри ще до того, як ми вказали на предмет. Саме тому багато господарі кажуть, що їх домашні вихованці вміють читати думки. Собаки навіть розуміють, хто з ваших знайомих вам подобається більше, а хто менше.

А ви знаєте, що собакам властива така емоція як ревнощі? Як відомо, існують емоції первинні: страх, гнів, наприклад. А є вторинні: заздрість, почуття провини. Вторинні емоції складніші, вони вимагають самоусвідомлення. Собакам воно, в деякій мірі, властиве. Це підтвердилося в ряді експериментів.

Наприклад, дві собаки виконували однакові команди. Але після виконання кожної команди одна собака отримувала ласощі, а друга ні. І вже після декількох повторень команд друга собака перестала виконувати свої завдання. Крім того, вона демонструвала явні ознаки роздратування і ревнощів. Так, собаки відчувають заздрість і ревнощі. Іноді навіть собака, котра ощенилася ревнує господаря до власних цуценятам, бо малюкам тепер приділяється більше уваги.

Як бачите собакам, як тваринам «соціальним» притаманні деякі людські емоції. Але, напевно, завдяки їм, наші вихованці так добре відчувають і розуміють нас. І коли господар знаходиться в поганому настрої, собака починає махати хвостом, лизати йому руки, схиляти голову на коліна. Таким чином чотирилапий позбавляє свого господаря від втоми, стресів і навіть хвороб. Недарма собак вважають не тільки кращими друзями людини, але і відмінними терапевтами. Вони допомагають нам відновити втрачені сили після важкого робочого дня, піднімають настрій і навіть сприяють в одужанні.

[D-Misha]

Якщо би не було собаки, людина відчувала б себе самотньою. У неї ще закриті очі, а вона вже нам довіряє, вона ще не народилась, а вже нам вірна.
(М. Метерлінк,"Моя собака")

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[D-Misha]

Доля одного безстрашного кота ...

Судьба одного бесстрашного кота...

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

История этого кота грустная и счастливая одновременно! За свою недолгую пока жизнь он перенес тяжелейшие испытания, потерял глаза и чуть не погиб. Судьба не была благосклонна к этому беззащитному и такому одинокому зверю, но, к счастью, в его жизни появились любящие и заботливые люди.

Кота зовут Савелий, ему не более двух лет. Как он провел на улице свою последнюю зиму - неизвестно, но весной ему стало совсем плохо. Сава погибал и отчаянно просил людей о помощи. Одна добрая женщина пожалела бедолагу и отвезла его в ветеринарную клинку, оставив немного денег на лечение. Врачи поставили неутешительный диагноз – сильное истощение и самое страшное – полная потеря глаз.

Что случилось с Савой – неизвестно. Возможно, над маленьким беззащитным котом кто-то поиздевался. А может быть, он потерял глаза из-за инфекции. Так или иначе, сложно себе представить, что перенес этот несчастный зверь, ведь ему приходилось терпеть страшную боль, как-то добывать пищу, привыкать к слепоте, прятаться от собак и выживать всеми силами.

К счастью, в клинике имени А. Филлмора Саву пожалели и оставили на лечение, несмотря на то, что для бездомных животных там нет ни кураторов, ни стационара. При этом на сайте клиники есть форум о беспризорных зверях, которые лечатся в клинике и очень ищут семью, ведь нет смыла лечить животное, которому потом некуда деваться.… Вот на этом сайте Саву и увидела отзывчивая девушка по имени Анна.

Когда она обратила внимание на Савелия, он был маленькой черной очень-очень грустной пантеркой… Информация, сопровождавшая фотографии, начиналась заголовком «Кот, который больше никогда ничего не увидит». Довольно быстро организовалась небольшая группа поддержки Савелия. Люди стали собирать средства на его лечение. Анна поехала в клинику, чтобы передать немного денег для этого конкретного кота, ведь ему предстояло лечение, а затем и операция на глаза – нужно было удалить то, что осталось и зашить веки.

«Когда я увидела несчастное животное, сердце просто разрывалось от жалости, - рассказала Анна. - Представьте себе картину: молоденький, изможденный, слепой котик очень громко урчит, поворачивая голову на голос, при этом одна его передняя лапка тянется к человеку сквозь решетку, а другой, на которой стоит, он пытается «перебирать». Ему неудобно стоять, но он всеми силами хочет показать, как ОН ЛЮБИТ ЧЕЛОВЕКА! Не смотря ни на что, кот верил людям!….»

Саву посадили в маленькую клеточку рядом с другими несчастными собаками и кошками. Примерно неделю его лечили, затем сделали операцию. Анна за это время искала, кто бы мог взять кота на передержку, ведь у самой девушки было уже трое питомцев, и держать Савелия она просто не имела возможности. И тогда, Саву согласилась взять коллега Анны – Светлана.

Когда к ней привезли кота, он был тощий с выбритой мордой и совершенно не понимал, зачем его притащили. Воспринимал все с каким то обреченным спокойствием. Вместе они учились общаться. Савелий привыкал не хватать все сразу лапами, а Светлана вовремя убирать руки. Она поделилась: «К примеру, если провести ладонью над его головой, то он делает резкий прыжок и вцепляется в нее. Я не успевала пискнуть, как все 20 когтей были уже в руке. При этом он не промахивался, одно движение и добыча в лапах, хватал всегда когтями, зубами и, наверняка».

К счастью, у Светы всегда были животные, и опыт ухода за больными питомцами у нее уже имелся. А, кроме того, по счастливой случайности у девушки была подруга, работавшая медсестрой, и проблем с уколами, которые нужно было делать в течение 10 дней, был решен. Оставалась еще одна неприятная процедура - обработка швов на зашитых глазах. «Выглядело все это ужасно, - рассказывает Светлана. - Полувыбритая морда, торчащие из зашитых век нитки…». Кто бы мог подумать, что кот будет сидеть, не шелохнувшись, пока ему обрабатывают воспалившиеся ранки! Он просто терпеливо ждал, пока закончатся процедуры, и только затем спрыгивал с кровати и уходил. Урчал он тихо-тихо и почему то вообще не мяукал…

В дальнейшие дни уход за глазами происходил по ускоренной программе: Светлана смачивала ватные диски раствором и прилепляла их на глаза, а кот сидел, не пытаясь мотать головой или убирать их с морды лапами. Через 3-5 минут наносили мазь, кота при этом никто не держал, но он даже морду не отворачивал. «Это насколько надо быть оптимистом, чтобы после всего пережитого доверять людям!», - удивлялась Света.

Была еще одна сложность – питание! Изголодавшийся кот хватал все на лету. Стоило открыть холодильник, и он пулей влетал на любую полку, лишь бы что-нибудь ухватить съестного. Если чуял в руках еду, садился зайчиком и попрошайничал. Кормить приходилось буквально по чайной ложке раз в пару часов, пока не привык к нормальному рациону. Прошло месяца 2-3, чтобы он понял - голодать больше не придется, и еду не отберут.

А вот что такое лоток, кот понял с первого дня. На даче или в гостях, Света могла оставить его в любом доступном месте и быть спокойной, что питомец найдет его без труда. Вообще, слепота не стала помехой для Савы. Он очень активный, готов играть круглосуточно, полюбил прогулки на улице и особенно поездки на дачу, в огороде прыгает по яблоням и гоняется за бабочками. Следить за его передвижениями приходилось всей семьей.

В одну из поездок кот погнался за лягушкой и угодил в колодец. Все ринулись спасать его, но когда наклонились над колодцем, увидели, что Сава уже карабкается наверх по насосному шлангу. Вытащили, окунули в чистую воду, вытерли, и что вы думаете, он помчался дальше за всем, что жужжит, летает и ползает.

При этом Савелий абсолютно лишен страха. Он стремительно бегал и прыгал по всему дому, а если промахивался, то вставал и сразу бросался опять вперед. Кот не обращал внимания, если тыкался мордой во что-нибудь (случалось такое крайне редко), просто поворачивал и бежал в другую сторону. Где бы он ни оказывался, проявлял спокойствие и хладнокровие, никакого намека на неуверенность!

Со временем Савелий стал поправляться и превращаться в красивого, крупного черного кота, как говорит Света: «в небольшую пантеру с мужским характером». Через месяц она могла с уверенностью сказать, что это очень умное животное. Что он способен приспосабливаться к любым условиях, что это сильный, смелый, жизнерадостный, коммуникабельный и полный сил питомец. Кроме того, Сава стал невероятно ласковым и нежным, поэтому к концу передержки Светлана поняла, что кота она больше никому не отдаст! Так у Савелия появилась семья!

Довольно быстро кот понял, что теперь он не одинок, что у него есть дом, друзья и близкие люди. Сейчас его можно с уверенностью назвать хозяином дома, мнение которого надо учитывать. Например, не класть вещи на его подоконник, не ругать громко, не тискать, не спихивать, если уснул в ногах, и не забывать брать с собой в ванну, поскольку котик очень любит воду. При этом питомец просто не позволяет себя не замечать. Когда Светлана приходит с работы, Сава падает ей в ноги пузом кверху, и его надо обязательно погладить или взять на руки, теперь это ритуал!

То, что он без глаз, не мешает ему лазать по занавескам, прыгать по мебели за мухами, объедать кактусы и пальмы. Как он умудряется слопать цветки, минуя колючки, остается загадкой. Приходящие знакомые часто не верят, что он слепой, наблюдая за такой активностью. Спрашивают, может, он хотя бы одним глазком подглядывает. Свете приходится брать любимца на руки и показывать морду, но все равно верят с трудом!

А самое удивительное, что в жизни Светланы с появлением питомца стали происходить интересные события. «Может это и мистика, но факты следующие, - рассказывает хозяйка Савелия, - в конце мая, когда кот попал ко мне, на работе велись сложные переговоры с очень крупным заказчиком. В конце июня я приняла решение, что Сава остается у нас, и уже в начале июля состоялся первый заказ, плодотворная работа продолжается до сих пор». Кстати выяснилось, что по знаку зодиака талисман Светланы – черный кот. Кто знает, может, их судьбам предначертано было соединиться.

[D-Misha]

Як у старої бабки
Жили-були лапки.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!