Чарівний світ живої природи...

[D-Misha]

Жива природа...
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Маленькі та великі, пухнасті і не дуже, в пір'ях та в шерсті – друзі наші менші завжди дарують нам багато приємних і та радісних хвилин. ...в поєднанні з прекрасною природою нашого світу...Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі.

[D-Misha]

10 спритних хижаків, яких найбільше недооцінюють .......

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

6. Медовий борсук.....



Важко навіть уявити, що звірятко з такою назвою може заподіяти кому-небудь шкоду. Вона скоріше представляється милою, пухнастою і абсолютно безпечною. Насправді ж цей борсук заслужено вважається одним з найбільш диких і безстрашних істот на планеті. У щоденне меню медового борсука входять кобри, шакали й маленькі крокодили - все, що може спіймати метровий хижак. Довгі й міцні кігті дозволяють йому легко лазити по деревах і добувати з вуликів личинки. Не заважає борсукові смакувати мед навіть цілий рій злих африканських бджіл - безстрашний хижак не припиняє трапезу навіть у момент небезпеки.

[argonavt79]

Калина.

Лікарська,харчова,декоративна рослина. Містить цукор, пектин, каротин, вітаміни С і органічні кислоти, дубильні та інші речовини.

З ягід готують начинку для пирогів, віджимають сік, готують сироп, желе, мармелад. У корі містяться вітаміни С і К, глікозиди, органічні кислоти.

У народній медицині плоди використовують як проносне, потогінну, заспокійливу, сечогінний засіб. Відвари і екстракти кори калини застосовуються як кровоспинний засіб при маткових кровотечах і хворобливих менструаціях. [Cut]

СІК КАЛИНИ. 1 кг ягід, 250 мл води, цукор чи мед за смаком. Плоди розім'яти, віджати сік, в мезгу налити води, проварити, відвар з'єднати із соком. Зберігати в холодному місці.

НАСТІЙ ПЛОДІВ. 20 г ягід розтерти, настоювати 4 години на 250 мл окропу. Пити по 100 мл 2-3 рази перед їдою при гіпертонії, атеросклерозі, гастритах, виразковій хворобі шлунка, застуді.

НАСТІЙ КОРИ КАЛИНИ. 10 г кори настоювати в термосі 4-6 годин на 250 мл окропу. Пити по 50 мл 3 рази перед їжею при судинних спазмах, судомах, неврозах, безсонні, маткових і гемороїдальних кровотечах.

Протипоказання: підвищена згортання крові, схильність до тромбоутворення, вагітність.

[D-Misha]

10 спритних хижаків, яких найбільше недооцінюють .......

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

7. Мурахи-воїни.....



Більшість із нас неодмінно хоч раз чула про цих комах, однак навряд чи мала змогу належним чином їх оцінити. Існує чимало різновидів мурах-вояків, та найсильнішим вважається вид з Амазонки. Мурахи-воїни сягають до 3,5 см завдовжки й мають міцні щелепи в половину своєї величини. Рухаючись мільйонним військом, сліпі солдати змітають усе на своєму шляху. Їхньою здобиччю стають жаби, ящірки та набагато більші за розмірами комахи. Щодня небезпечні хижаки вбивають десятки тисяч жертв.

[argonavt79]

Липа серцелиста (tilia cordata);
родина Липових (ТІІіасеае);


При згадці про липу відразу виникає образ старої липової алеї у парку, посадженої сто чи двісті років тому. Липа — листопадне дерево, досягає висоти 25, рідко — 45 м. Для неї характерний великий діаметр стовбура — 2-3, інколи до 5 м. Кора молодої липи сіро-бура, на старих стовбурах темна, глибоко розтріскується. Крона дерева — куляста, циліндрична чи пірамідальна, густо вкрита листям. Листки чергові, дворядні, великі, округлосерцеподібні чи широкояйцеподібні, зубчасті, черешкові. Квітки двостатеві, білі чи жовтуваті, духмяні. Зібрані у щиткоподібні суцвіття. Цвітуть зазвичай у липні. Плід — горішок.

Це дерево живе довго: деякі особини доживають до віку 1200-1300 років, а в середньому — 300-400 років. Липа серцелиста утворює майже чисті липові ліси на західному схилі Уральських гір та у лісостеповій зоні Європейської частини Росії. Інші види липи (амурська, маньчжурська, сибірська) зростають у відповідних географічних регіонах. В Україні, крім липи серцелистої, яка є найпоширенішим видом і трапляється по всій території у лісах та чагарниках, ростуть такі види: липа кавказька (T. begoniifolia) — у горах Криму; липа пухнаста (71 tomentosa) -у широколистяних лісах та серед чагарників в Одеській області й Закарпатті; липа широколиста (Т. platyphyllos) — у мішаних і широколистяних лісах Західної України. Усі види липи широко використовуються в озелененні міст — вирощуються в садах та парках, ботанічних садах і мають ті ж властивості, що й липа серцелиста.

Липа — лікарська, медоносна, харчова і технічна рослина. Для медичних потреб під час цвітіння збирають квітки з дикорослих та вирощуваних дерев липи. Квітки зрізають ножицями чи секаторами. Заготовляють суцвіття разом з приквітками, так званий «липовий цвіт».

Не слід збирати суцвіття, уражені іржею або пошкоджені листоїдами. Із зібраного цвіту видаляють потемнілі приквітки та суцвіття. Сировину сушать у затінку на відкритому повітрі або у добре вентильованих приміщеннях. На сонці сушити суцвіття не можна. Термін зберігання готової сировини — 2 роки. Липовий цвіт є у продажу в спеціалізованих аптеках.

Квітки липи містять ефірну олію, глікозиди, сапоніни, кумарин фраксин, дубильні речовини, каротин (провітамін А), слизи, аскорбінову кислоту (вітамін С), мікрота макроелементи.

Препарати, приготовані з липового цвіту, збільшують діурез (сечовиділення), виявляють потогінну, заспокійливу і протизапальну дію. Вони також стимулюють виділення шлункового соку, збільшують секрецію жовчі та полегшують її відтік.

Настій липового цвіту здавна використовують у науковій медицині при застуді, гарячкових станах, а також при грипі та бронхіті. Часто вживають настої при запаленні нирок і сечового міхура. Препарати липового цвіту мають седативні властивості: їх застосовують як заспокійливий засіб при підвищеній нервовій збудливості.

У народній медицині настій липового цвіту використовують для лікування головного болю, істерії; допомагає він і при епілепсії, а також кашлі, шлункових і кишкових болях. Зовнішньо настій липових суцвіть використовують для полоскань при стоматиті, гінгівіті, ангіні, ларингіті, а у вигляді примочок і припарок — при набряках, шкірних виразках, запаленні гемороїдальних вузлів, ревматизмі та подагрі. Крім того, цей засіб застосовують при запальних захворюваннях жіночих статевих органів. Для полегшення стану хворих при нервових недугах приймають ванни з липового цвіту. Суцвіття липи входять до складу потогінних і сечогінних чаїв, зборів для лікування захворювань шлунка, кишечнику, печінки, нирок і сечового міхура.

Крім лікарських, липа має ще й чудові медоносні властивості. Вміст цукру у нектарі, що виділяється 100 квітками липи, коливається від 50 до 200 мг. У районах поширення липи серцелистої одна бджолина сім'я заготовляє до 10-15 кг меду. Медова продуктивність одного гектара насаджень досягає 800-1000 кг.

Липовий мед, так званий липець, належить до найбільш високоякісних сортів. Він світлий, з ніжним смаком та ароматом, кристалізується у білу однорідну масу. Мед, зібраний з далекосхідних видів лип, має кремовий відтінок, дуже ніжний на смак.

У господарстві люди здавна використовували луб та липову кору, зазвичай з липи серцелистої, — для виробництва мочала, з якого робили рогожі та лантухи. З липового лика плели личаки, кошики, козуби, решета та інші вироби.

Насіння липи містить солодкувату харчову жирну олію, що на смак нагадує мигдальну.

Настій липового цвіту. З столові ложки сировини на 200 мл окропу. Настоюють 10 хв., проціджують. П'ють гарячим по 1-2 склянки 2-3 рази на день після їди.

Настій липового цвіту (зовнішнє). 6 столових ложок сировини на 200 мл окропу. Настоюють 10 хв., проціджують. Для полоскання ротової порожнини та горла, а також для протирання обличчя при жирній шкірі.

[argonavt79]

Череда трироздільна

Череда трироздільна - в народі просто трава череда. При лікуванні алергії народними засобами здавна застосовують череду. З давніх часів траву череду застосовують при алергічних дерматитах, екземі, діатезі. Стимулюючи наднирники для виділення гормонів, які діють протиалергічні, череда допомагає при найскладніших захворюваннях. І це було з'ясовано зовсім недавно.

Народна назва «золотушна трава» висловлює суть трави череди, визначаючи сферу її застосування.
У різних довідниках можна зустріти: Використовується трава в дитячій практиці для приготування лікувальних ванн, при різних діатезах, що супроводжуються уртикарний висипом, скрофулезом, молочним струпом і себореєю голови.

Допомагає череда чудово. Але треба мати на увазі, що вона значно підсушує шкіру. Разом з чередою треба використовувати трави: лох сріблястий , календулу, мати мачуху, алтей. Ці трави пом'якшують шкіру.

Трава череди має сечогінну і потогінну дію, покращує травлення і нормалізує порушений обмін речовин в організмі. Є відомості про те, що мазь, приготовлена ​​з густого екстракту череди, ефективна при псоріазі.

[D-Misha]

10 спритних хижаків, яких найбільше недооцінюють .......

8. Хижий орел

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Неймовірно, але будучи найсильнішим птахом серед усіх, цей вид орлів чомусь не став таким відомим, як решта його одноплеменців. Доросла особина хижого орла сягає метра заввишки, а розмах крил має вдвічі більший за свій зріст. Птах небезпечно озброєний – його кігті сягають до 12,5 см, вони набагато довші, ніж кігті ведмедя грізлі. Хижий орел міцно тримає жертву, піднімаючи її вгору. Вага здобичі подекуди сягає 75% ваги хижака. Полює орел на мавп, лінивців та інших ссавців, які населяють дерева, а також на птахів, зокрема на папуг ара. Успіх у полюванні гарантує надзвичайно гострий зір орла. Побачити здобич величиною кілька сантиметрів з висоти понад 200 м – звична справа.

[genych]

Тасманійський диявол
Тасманійський диявол (Sarcophilus laniarius) - ссавець сімейства хижих сумчастих; єдиний вид роду Sarcophilus. Його чорне забарвлення, величезна паща з гострими зубами, зловісні нічні крики та люта вдача дали першим європейським поселенцям підставу прозвати цього кремезного хижака «дияволом».
В даний час сумчастий диявол водиться тільки на острові Тасманія, хоча раніше він населяв і материкову Австралію. З материка він зник приблизно 600 років тому (за 400 років до появи в Австралії перших європейців), - імовірно, витиснений і винищений собаками дінго, завезеними аборигенами. У Тасманії європейські поселенці також безжально винищували сумчастих дияволів, оскільки ті вдирались до курників. Крім того, м'ясо сумчастого диявола виявилося їстівним і, за словами колоністів, на смак нагадувало телятину. В результаті по мірі освоєння острова сумчастий диявол відступав все далі в неосвоєні лісові і гірські райони Тасманії, і його чисельність неухильно скорочувалася, поки в 1941 р. полювання на нього не було офіційно забороненим. Зараз тасманійські дияволи є звичними у центральних, північних і західних частинах острова, на територіях, відведених під овечі пасовища, а також в національних парках Тасманії. Їх популяція схильна до сильних сезонних флуктуацій, оскільки щорічно влітку (у грудні-січні) молоді сумчасті дияволи залишають матерів і розсіюються по території у пошуках їжі. Однак 60% з них вмирають протягом перших декількох місяців, не витримавши харчової конкуренції.
Передостаннє різке скорочення чисельності сумчастих дияволів мало місце в 1950 р.; до початку епідемії DFTD їх популяція оцінювалася від 100 000 до 150 000 особин, з щільністю 20 особин на кожних 10-20 км². Вивіз тасманійського диявола на експорт заборонений; останній тасманійський диявол за межами Австралії помер в Каліфорнії в 2004 р. Зараз розглядається питання про присвоєння цим сумчастим хижакам статусу «вразливий» (Vulnerable) у Червоній книзі МСОП. Спільнота розробників ОС Linux вирішила звернути увагу громадськості до проблеми вимираючих видів. У версії Linux 2.6.29 отримала новий логотип: місце пінгвіна Tux тимчасово зайняв тасманійський диявол Tuz

[argonavt79]

Крушина вільхоподібна(крушина ламка) - чагарник, рідше деревце заввишки 1,5-3 м, із сімейства крушинових.

Використовується кора з молодих стовбурів і товстих гілок товщиною 0,5 см, зібраних ранньою весною (березень - квітень) під час сокоруху до появи листя. Для використання вона стає придатною тільки після зберігання не менше одного року або після годинного прогрівання при температурі 100 °.

Невитриманий кора викликає нудоту і блювоту.

У корі знайдені антраглікозіди, франгуларозід, глюкофрангулін і франгулін, які є основними діючими речовинами, вільні емодін, смолисті, крохмалисті і пектинові речовини. У листі і плодах, крім того, містяться алкалоїди.

Застосування крушини

Крушина знаходить застосування при атонічних запорах, спастичних колітах, запорах при вагітності, геморої, тріщинах прямої кишки і т. д. Призначається у вигляді відварів з кори. Дія настає через 8-10 годин після прийому.

Входить до складу проносних зборів.

У народній медицині відвар кори крушини застосовується як проносний засіб, при лихоманці, коросту, плоди - при водянці.

* Відвар: 2 столові ложки кори крушини на склянку окропу, кип'ятити на малому вогні 15-20 хвилин, настояти 2 години, процідити, прийняти перед сном 1/2-1 стакан.

[genych]

10 неймовірних вчинків мам-тварин заради своїх дітей



1 Гренландський тюлень
Цій дивовижній мамі доводиться вирощувати свого малюка на рухомій крижині, захищаючи його від браконьєрів-мисливців за хутром, а також від полярних ведмедів. Але це ще не все! Мама-тюленіха протягом 12 днів вигодовує свого малюка молоком 48% жирності. Сама вона при цьому не їсть. Малюк-більок (дитинча тюленя) набирає близько 2,3 кг ваги в день, тоді як його самовіддана мама щодня втрачає у вазі більше 3-х кілограмів.

[argonavt79]

Лілія біла.

Синоніми: Лілія білосніжна, Лілія кандідум, Лілія Мадонни.
Сімейство: Лілійні (Liliaceae Juss.)
Опис: Лілії - багаторічні трави, забезпечені цибулинами, що складаються з м'ясистих низових листів, розташованих черепитчато, білий, рожевого або жовтуватого кольору. Стебло - у різних форм буває від зеленого до пурпурно-чорного кольору й досягає висоти 2м. Стеблових коренів немає. Листя - прикореневі, а також сидячі на підставі стебла, обратноланцетние. У основи стебла - 25см в довжину - що в 4 рази довше верхніх листків.
Суцвіття - кистевидное, конічної форми, несе до 30 квіток. Квітки - чисто білі, з золотисто-жовтими пильовиками, воронкоподібні, до 10см в діаметрі і 12см в довжину. Пелюстки одних форм широко заокруглені, а в інших - сильно загострені. Квітки мають приємний аромат. Цибулина - біла або жовтувато-біла, жовтіючому на світлі, до 15см в діаметрі. Великі лусочки цибулини безпосередньо переходять в листя, утворюючи прикореневу розетку листя. Цвіте в червні-серпні. З лікувальною метою використовуються квіти, листя і цибулини. Квіти і листя заготовляють в червні-серпні, цибулини - восени і ранньою весною.
Сама назва роду Lilium пов'язано з білосніжною забарвленням цього чудового виду - з давньогрецької "li" перекладається, як "білизна". Ця лілія стала символом Мадонни (Діви Марії) і Архангела Гавриїла.
Походження: східна частина Середземномор'я - Ліван, Палестина, Македонія (Греція). У природі росте на скелястих вапняних схилах гір, в ущелинах, на висоті 200м 800-1, серед чагарників.
Використовувані частини: свіжі квіти
Метод отримання: мацерація свіжих квіток лілії білої в деодорірованном мсле соняшника (Helianthus annuus)
Характеристика: текуча масляниста рідина
Колір: світло-жовтий
Запах: легкий, характерний для лілії
Хімічний склад: Вивчено не повністю. Відомо, що цибулини містять вітаміни, слизові речовини і цукор.
Склад масла Соняшнику:
поліненасичені жирні кислоти: лінолева (Omega-6) 67%;
мононенасичені жирні кислоти: олеїнова (Omega-9) 20%,
насичені жирні кислоти: пальмітинова 5%, стеаринова 5%.
Властивості:
Визначаються складом ненасичених жирних кислот. Масло Соняшнику володіє поживними, захисними, пом'якшувальними, поновлюючими властивостями, повертає шкірі еластичність і свіжий колір обличчя, оберігає від передчасного старіння.
Біла лілія відома своїми протизапальними і поновлюючими властивостями: Мацерат дуже ефективний у догляді за тонкою чутливою шкірою, пошкодженою шкірою (почервоніння; проблеми, пов'язані з народженням дитини; старіння шкіри), запобігає появі пігментних плям.

Показання:

* Роздратована шкіра;
* Ушкоджена шкіра;
* Пігментація, в т.ч. вікова;
* Засоби по догляду за сухою чутливою шкірою

Методики зовнішнього застосування:
Мацерат Лілії Білій може використовуватися в чистому вигляді, в суміші з іншими жирними маслами, з ефірними маслами, у складі кремів, масок і т.п. - Для догляду за шкірою.

Заходи безпеки: невідомі.

Використання в народній медицині: Цибулини мають сечогінну, відхаркувальну, знеболюючу, протизапальну дію, а свіже листя і квітки - пом'якшувальною і знеболюючим.
Спиртову настоянку цибулин народна медицина рекомендує при хронічних бронхітах як хороший відхаркувальний засіб, а також як тонізуючий і сечогінне. При болях у м'язах і суглобах, в ділянці нирок при радикулітах 2 ложки квіток і 2 ложки листя настоюють 3 тижні на сонці в 150 г соняшникової олії. Застосовують для втирання.
Народна медицина рекомендує подрібнену цибулину лілії білої використовувати як зовнішній засіб при наривах, фурункульозі. Для цих цілей застосовують цибулину, зварену з молоком.
Для видалення веснянок вживають відвар квіток лілії разом з медом і гірчичною борошном у рівних кількостях. Воду, перегнанную з квітками, використовують з косметичною метою для умивання обличчя.

Додаткова інформація. Історія: У країнах Близького Сходу біла лілія вирощувалася як декоративна і лікарська рослина - з пелюсток отримували запашне масло і мазі. Зображення цих лілій можна знайти на пам'ятниках (барельєфах, фресках, скульптурах) Стародавньої Ассирії і Стародавній Греції. У Греції християнська релігія зв'язала цю квітку з образом Діви Марії - саме з цією квіткою зображували її скульптори і живописці епохи Відродження. За римської міфології Лілія білосніжна виросла з краплі молока Юнони. У Римі, в урочистостях, присвячених богині Флори, крім троянд, завжди були присутні білі лілії - символ вишуканості та благородства.
У 1576 році в Бельгії з Венеції була завезена ще один різновид білої лілії - L. candidum var.cernium. Цей різновид була завезена під ім'ям Sussan Zambach, у перекладі - "запашна лілея". У Франції, з часів Хлодвіга, ця лілія стала символом королівської влади - її зображення прикрашає герби королівського роду. За легендою - засновнику Французької монархії Хлодвігу, під час битви, з'явився архангел з білою лілією в руках, який благословив майбутнього монарха. У 1793 році республіканці, бажаючи принизити династію Бурбонів, стали таврувати зображенням цієї лілії каторжників - але сама квітка був завжди улюблений європейцями. І донині в садах Європи можна зустріти, що вирощуються там, білі лілії.
До Росії ця лілія була завезена за Петра I, де її називали лілією Мадонни і почали вирощувати в Літньому Саду С.-Петербурга. Білі лілії прикрашали важливі служби російської православної церкви - Різдво Христове і Хрещення. Ці лілії вирощувалися при російських дворянських садибах, а поети присвячували їм свої вірші.

РЕЦЕПТИ

Очищаючий масло з Лілією білої (Tiphanie)
Необхідний флакон з помпою на 100 мл

Бавовни масло 2,5 мл
Мацерат Лілії білої 93 мл
Мацерат Алое Віра 2,5 мл
ЕМ селери 16 крапель
ЕМ Моркви 16 крапель
Ароматичний екстракт Груші 33 краплі
Змішати всі інгредієнти послідовно, ретельно розмішати.

Рецепт від Argonavta79 : Взяти літрову банку сім квіток лілії залити до повного самогоном або розведеним спиртом. Поставити в темне місце настоювати два тижні не поціджувати. Змазувати тяжко заживаючі рани, при болях в ногах,коліках змащувати болючі місця до повного втирання, зубних болях змочити вату і прикладувати до місця болю. При болях голови змащувати настоєм віски і потилицю. Квітка лілєї білої відома здавна ( доречі вона зображена на давніх іконах поряд з Матірю Божою).