Ловись рибко, мала і велика!!!(все, що стосується риболовлі.)

[D-Misha]

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Усе, що стосується риболовлі. Розповіді, поради, відео, фото і т.д. Як зловити рибу своєї мрії (короп, сом, щука, синій кит тощо), розповідаємо, коментуємо, ділимось враженнями.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація! Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

[2vanya2]

Літня ловля карася

Літня ловля карася починається з травня і триває до кінця серпня. Клювання карася в цей період характеризується відносною стабільністю в ранкові і вечірні години, хоча буває й так, що карась краще ловиться в обід. Зазвичай карася ловлять зі сходу сонця і до 11-12 години дня, потім слідує перерва на обід, і далі, з 16 години, можна продовжити ловлю аж до темряви. Вночі, карась бере рідко, і радше з цікавості ніж по необхідності.

Місце ловлі обов'язково слід прикормити макухою, меленим соняшниковим насінням, комбікормом, гороховою або пшеничною кашею. Іноді виручають 2-3 жмені звичайного, не вареного пшона. Карась швидше за все його і не їсть, але сама присутність жовтого пшона на дні водойми приваблює рибу.

Водна рослинність, що дуже розвинута в цей період, дає карасю рясний корм і величезні його зграї активно пасуться у водоростях.

Ловити карася влітку можна майже на всі відомі насадки, але основними вважаються черв'як та опариш. Часто великого карася можна спокусити вареним горохом насаджуючи горошину на гачок, але в цьому випадку прикормлювати місце ловлі потрібно також горохом, тільки розім'ятим. Слід зауважити, що зазвичай при ловлі карася на горох, клювання трапляються рідше, але при цьому самі карасі набагато більші, ніж при ловлі на хробака. Тому, така ловля ефективний метод боротьби з дрібнотою, яка з середини літа може неабияк дошкуляти рибалці. На перловку карась ловиться також крупніший, причому в тих ставках, де його на перловку не ловлять, він все ж таки може непогано клювати, але підгодовувати його потрібно перловкою і макухою. При сильному нагріванні води трапляється, що карась відмовляється від всіх ласощів, що йому пропонують, в такий час дуже часто рятує рідка манка...

Останнім часом великою проблемою рибалок стала так звана "синька" - дрібна і дуже настирлива рибка, яка підходить на запропоновану підгодівлю та шматає і рве все що їй попадається, а поплавець просто місця собі не знаходить і рибалка чортихається на чому світ стоїть ... У деяких озерах синявка не чіпає наживки, що не влазить їй у рот. Отож можна ловити на звичайного земляного хробака, на нього карась бере трохи гірше, але нервова система страждає набагато менше ...

Літня ловля карася закінчується близько середини вересня. Вода остигає, частково осідає водна рослинність, карась відходить від берега до центру озера на глибину і перестає активно годуватися. Але, якщо осінь тепла, то часом трапляються дні, коли зграї карася виходять підживитись, і в цей час він дуже добре ловиться на мотиля, і такі виходи можуть траплятися аж до кінця жовтня...

[2vanya2]

Тестування та огляд котушки Mikado Airspace

У 2013 році компанія Mikado представила нову цікаву пропозицію для рибалок, і забігаючи вперед можемо з впевненістю сказати, що ця пропозиція виявилась вельми привабливою. Мова буде йти про нову котушку з космічною назвою Airspace. Котушка відразу інтригує своїм виглядом, не менш інтригуючими є її заявлені характеристики, матеріали та виконання. Але як вона покаже себе в дії? На прохання наших читачів представляємо продукт гордості Mikado. Запрошуємо Вас, до огляду і обговорення.

Загальні характеристики та особливості

Mikado Airspace це котушка зроблена повністю з металу. Виробник не говорить прямо для якого методу ловлі рекомендується використовувати цю котушку, ніби натякаючи на її універсальність. Вся серія представлена трьома варіантами розміру: Mikado Airspace 2008, Mikado Airspace 3008 і Mikado Airspace 4008. Ми зосередили нашу увагу на найменшій моделі. Котушку використовували для ловлі хижої риби спінінгом (лайт, ультралайт), тестуючи її з початку весни і до середини червня.

Зручний хват рукоятки

В очі кидається, звичайно, виконання. Котушка Mikado Airspace повністю позбавлена гвинтів. Більше того - ви не знайдете в ній жодного елементу виконаного з пластику. Дуже вузький корпус котушки виконаний повністю з металу. Буквально все зроблено з металевих сплавів - навіть гайка що прикручує ручку котушки та декоративні планки. Незважаючи на це котушка неважка, більше того, це одна з найлегших котушок в середній ціновій категорії, її вага лише 244гр. Виробник заявляє, що котушка виготовлена із сплавів, що використовуються в аерокосмічних технологіях, саме це дозволяє істотно знизити вагу, і одночасно підвищити характеристики міцності всієї конструкції. Якість виконання дуже висока. Ви можете бути впенені, що виробник приділяє цьому багато уваги.

Футуристичний дизайн корпусу вражає

Видима кнопка для швидкого складання ручки

Ручка космічної форми оснащена хитро розміщеним механізмом швидкого складання. Це значно спрощує транспортування спорядження. Можна легко сховати котушку в сумці. Рукоятка покрита м'яким матеріалом (піною) і, впевнено та зручно, лежить в руках рибалки. Реверсивний механізм розташований під котушкою.



У комплект входять дві шпулі виконані зі сплавів металу. Головна і запасна шпуля мають однакову вмістимість. Шпулі глибокі (поміщають 235 метрів жилки діаметром 0,18 мм для моделі Mikado Airspace 2008). Вони відрізняються тільки кольором. Гальмівна ручка працює без застережень, і має досить широкий діапазон регулювання.

Як і інші котушки футуристичної конструкції корпуса, і тут ми бачимо, що доступ до механізмів буде легший, ніж у випадку котушок класичного дизайну. Mikado Airspace виглядає дуже цікаво. Перевіримо, чи вартує продукт грошей яких за нього просять.

Призначення

Виробник не визначив чітко цілі котушки. Три різних розміри котушки, але навіть найбільша котушка не є великою, це дозволяє припустити, що оптимальне використання в основному це ловля риби спінінгом. Котушка знайде свою нішу для легких і середніх класів.

Робота

Mikado Airspace працює плавно і легко. Робота не сильно змінилася після тривалого використання. Зазори на ручці є незначними. Каблук, з самого початку збивається дуже легко і тихо. Жилка вкладається рівномірно. Направляючий ролик не шумить. Гальмо регулюється в широкому діапазоні. Котушка рівномірно і спокійно віддає жилку.

Котушкою дуже легко, добре і приємно маніпулювати. Вона дуже легка, а комфорт ловлі забезпечують 8 підшипників (у тому числі підшипник ролика жилковкладача). Немає необхідності проводити додаткові змащення механізмів (хоча ми можемо змастити ротор без розбирання).

Ми ловили котушкою з використанням як легких, так і важких приманок. Вона пройшла випробування інтенсивним весняним жором головня, жереха, окуня і, звісно, щуки. За три місяці ми не відчули великої різниці в роботі внутрішніх механізмів. Котушка з гідністю пережила умови, в яких їй доводилося працювати. За цей час ні разу не сталося ситуації, коли жилка була затягнута під шпулю, також ні разу не трапилось самовільного скидання дужки жилковкладача, та не утворилось жодної петлі, що є характерними для котушок з посередньою намоткою, коли використовується тонка жилка.

Усі доступні опції серії Mikado Airspace мають такі ж розміри корпусу, відрізняються тільки розмірами шпулі і ротором. Передавальне число котушки оптимальне і становить 5,02:1

Mikado Airspace вимагає особливого догляду. Не варто допускати потрапляння бруду в неї. Звичайно, котушка від цього в якійсь мірі захищена, але всюдисущий пил, пісок і вода теоритично можуть привести до пошкодження. Слід обумовитись, що це лише припущення, хоча ми тестували котушку і в жорстких умовах і за час експлуатації не помітили жодних проблем, але її специфічна будова, на нашу думку, вимагає більш бережного та уважного ставлення. Опади дощу котушка з впевненістю переживе, а от повне занурення у воді може викликати проблеми. Але, зрештою, дані проблеми характерні практично для будь-якої котушки. Берегти від води, піску і бруду слід будь-яку котушку, якщо Ви, звісно, розраховуєте на її довготривалу і надійну роботу.

Ціна

Тут величезне здивування. Зовнішній вигляд котушки, виконання і матеріали в потенційного покупця можуть викликати побоювання що виріб буде мати надто велику вартість. Тим не менш, Mikado Airspace буде коштувати в діапазоні близько 670 - 740 гривень. Ціна дійсно приваблива, а виробник за таку цінову політку безумовно заслуговує на овації.

Загальне враження

Дуже цікава пропозиція від Mikado. Котушка інтригує яскравим зовнішнім виглядом та вишуканістю, але одночасно і дивовижною, рівною, плавною і надійною роботою а також доступною покупною ціною. Котушка чудово підійде для спінінгу. У зв'язку з незвичною будовою може вимагати більшої уваги до обслуговування, а радше обережності при експлуатації. Проте при правильному використанні буде безвідмовно працювати протягом багатьох сезонів. Таку котушку можна сміливо рекомендувати, оскільки на сьогоднійшній день на ринку України це найкраща пропозиція з точки зору ціна - якість.

Підсумки

Переваги
- Інтригуючий, сучасний вигляд
- Висока якість виконання
- Приваблива ціна
- Бездоганна робота
- Мала вага

Недоліки
- Не зауважено

[2vanya2]

Ловля риби в період рясних дощів та водопілля

Недавній період рясних дощів у багатьох областях став причиною справжнього високого і каламутного водопілля не тільки на малих і великих річках, але навіть на ставках і водосховищах, що доставило рибалкам чимало проблем як при виборі відповідних місць для рибалки, так і при підборі снасті і найефективнішої насадки. Крім того, і поведінка різної риби викликала багато питань, на які не завжди вдавалося знайти правильну відповідь. З цієї причини виникла нагальна необхідність проаналізувати досвід риболовлі в подібних непростих умовах, оскільки надалі, як бачиться, до нього доведеться звертатися все частіше і частіше через постійне наростання нестійкості в погоді і з причини значного відхилення характерних параметрів від звичних кліматичних норм у більшості регіонів.

Літньою порою опади у вигляді коротких дощів і навіть сильних злив необхідні з тієї причини, що вони покращують кисневий режим практично у всіх перегрітих спекою водоймах, а це в свою чергу веде до зростання харчової активності риби і до поліпшення її клювання. Крім того, тривалі опади і супроводжуючі їх вітри спроможні навіть зруйнувати так званий термоклин у водоймах без течії, що виникає тут при значному прогріванні води і подальшому її розшаруванні.

Але іноді буває так, що дощів за певний відрізок часу випадає надлишкова кількість, і тоді ця обставина здатна вплинути і на водний режим самих водойм, і на поведінку риби, що в підсумку неминуче вимагатиме коригування тактики і техніки її ловлі. Причина цього - часті і значні коливання рівня і прозорості води не тільки на річках, але й у непроточних водоймах. І хоча явища, викликані постійним приходом води, на різних за типом водоймах подібні, проте реакція риби на це може радикально відрізнятися.

Крім того, у різної риби часто змінюється і кормова «орієнтація» на незвичну і нехарактерну для даної пори року їжу: раптом плотва, лящ, карась і інші риби явно переходять з рослинної їжі на корм тваринного походження. Однак рослинні насадки теж треба тримати напоготові, тому що вони цілком згодяться в рідкісні погожі дні серед череди дощів. Також в дощову пору найчастіше доводиться спостерігати риб'ячий канібалізм, коли практично всі «мирні» риби під час сильного скидання води масами підходять до гребель або під перекати, щоб винищувати ослаблених, або битих сильним потоком мальків. Таке ж поїдання потомства холодним дощовим літом не раз доводилося спостерігати не тільки на річках, а й у водоймах без течії, тільки тут це зазвичай відбувається в прибережній смузі, в гущі затопленої рослинності.

Подібні явища у поведінці риби, зумовлені зміною раціону, говорять тільки про одне: температура води через дощі опускається і підтримується на досить низькому рівні, коли засвоєння рослинної їжі сповільнюється. З цієї причини ловити слід там, де риба в достатку може знайти легкий у засвоєнні тваринний корм. При цьому для наживки бажано використовувати не тільки мотиля, хробака і опариша, але і різну живність з даної водойми. На річках при посиленні течії найбільше корму, вимитого потоком або змитого з берегів зливами, осідає в суводях за мисами, в тихих заводях або там, де стрімкий потік входить в глибоку яму. І не важливо, якщо смуга відносно спокійноюї води біля берега буде дуже вузькою - іноді коротка вудка при вмілому володінні нею і дотриманні необхідного маскування дає дуже вагомі улови. До речі, не слід забувати в подібних умовах обловлювати всю товщу води - риба може бути не на дні.

Крім того, якщо немає відповідних заплав, можна цілком успішно ловити поплавковою вудкою на прямій і при цьому навіть сильній течії - коли вода в річці вже досить тепла, то тут риба проявляє високу активність і впевнено, хапає насадку, що швидко йде повз неї. Особливо відрізняються таким жадібним клюванням на сильній течії головень, ялець, підуст, язь і навіть плотва і лящ із густерою. Правда, риболовля в проводку в даних умовах приносить вагомий результат, якщо прозорість води не стала гірше деякого граничного показника. Але і в цій критичній ситуації можна продовжувати відносно успішно ловити, тільки треба перейти на ще більш коротку вудку, зосередивши риболовлю у вузькій прибережній зоні шириною буквально в метр.

При дуже сильному потоці можна взагалі перейти на стаціонарну ловлю якомога ближче до берега, переробивши проводочну поплавкову вудку в так звану напівдонку: грузило на жилці ставиться такої ваги, щоб його течією не відривало від дна, коли оснащення встановлюється паралельно берегу на довжину виступаючої над водою частини вудилища. Оптимально, щоб не ставити надлишково важке грузило, коли оснастка досягає дна приблизно під кутом 30-45 градусів. Сигналізатором клювання служать або схил на жилці між кінчиком вудилища і поверхнею води, або сама вершинка вудилища, якщо вона досить м'яка.

Можна таким же чином ловити і з поплавком, для чого вудлище доведеться весь час тримати в руках, а оснастку - жорстко утримувати на місці. У цьому випадку огрузка підбирається не під вантажопідйомність поплавка, а знову ж під силу течії, при цьому спуск на оснащенні встановлюється значно більше реальної глибини в місці ловлі. Також буде потрібно використовувати максимально стійкий поплавок, який буде мінімально виноситись на поверхню і завалюватись набік течією - тільки в цьому випадку поплавок буде надійно фіксувати клювання. Тут функціонально підходить конструкція «спортивного» поплавця з розширеним до низу краплеподібним тілом і з довгим, металевим, тяжким кілем. Дане завдання набагато простіше вирішується використанням штекерної снасті і техніки ловлі з утриманням на місці, коли оснащення для сильної течії будується на основі плоского поплавця, так званого «льодяника», вантажопідйомність якого за певних умови може досягати 30 грамів і навіть більше.

При способі ловлі за утриманням оснащення на місці, головне, чітко знати - де його утримувати. А робити це слід безпосередньо на лежачій компактно прикормці або трохи нижче неї. Значить, саме підгодовування повинно бути досить вузьким і важким, щоб після закидання у вигляді об'ємних куль, воно, якомога точніше опускалося в намічену точку та не особливо розпорошувалося потім по зоні ловлі.

На водоймах без течії риба часто підходить до тих місць, де висока вода обрушує круті береги або де у водойму впадають каламутні потоки, але тримається тут на кордоні чистої води. Особливо великі скупчення різної риби спостерігаються в устях лісових струмків і річок, що несуть багато змитої з рослинності живності. Однак на великих водосховищах, де посилюється скидання води, велику рибу краще ловити з човна на бортові вудки у районі фарватеру - тут за наявності постійної течії рибі простіше добувати корм в донних відкладеннях. Але це в основному відноситься до лящя, який постійно копається в донних відкладеннях, а висока проточність йому в цьому допомагає.

Правда, подібна ефективна рибалка із човна можлива до певної пори - поки вода не стане каламутною, а течія не посилиться надмірно. У таких критичних умовах, риба зазвичай залишає область підвищеної проточності у водоймі і концентрується поблизу берегів, тепер, навпаки, відшукуючи ділянки з більш чистою водою. І тут навіть при малій глибині не треба боятися ловити з човна на бортові вудки, встановивши плавзасіб в прибережній зоні на розтяжку двома вантажами перпендикулярно течії, причому так, що навіть один вантаж може лежати на березі. Риба не боятиметься клювати буквально в двох-трьох метрах від борту, оскільки присутність рибалки добре скриває каламутна вода і шум швидкого потоку.

При подібній установці човна вдається цілком успішно рибалити і на вудку в проводку, так званим способом «в гонку», коли оснастка прямо від борту пускається паралельно берегу. Незайве в даних умовах підгодовування риби виконується у вигляді закидання достатньо в'язких і важких куль, або це робиться за допомогою об'ємної сітчастої годівниці яку опускають з борту . Для течії підгодовування краще виготовляти із компонентів, подрібнених на досить великі фракції, замішуючи потім суміш з великою кількістю грунту, а можливо, і глини.

[2vanya2]

Ловля язя: найчастіші запитання?

Найпоширеніше питання: на яку "вертушку" язь клює найкраще?

Сама постановка припускає, що "вертушка" - це основна язєва приманка для його ловлі спінінгом. І це дійсно так. За моделями, з урахуванням мого власного досвіду і досвіду знайомих фахівців вимальовується ось такий ряд (у порядку спаду популярності): "Лонг" (меппсовскій і ДАМовскій), "Колонел", "Пантер Мартін "," Комета "(або ДАМовскій" Еффцетт ")," Супер Вайбракс ". Втім, "спад" - це дуже умовно. Всі перераховані моделі добре працюють по язю.

Тим не менш, деякі специ по "білому" хижакові до цих пір вважають що найкращими є саморобні "вертушки". Або компромісний варіант - готові блешні перебирають, в основному - з метою заміни трійника на більш дрібний, але не менш міцний.

... А розмір?

Ось тут-то і лежить основний привід для дискусій. Чомусь в широких колах спінінгістів прийнято вважати, що язя треба ловити на відносно дрібні блешні, якщо порівнювати з однаковим з ним розміром жерехом чи голавлем, не кажучи вже про щуку. Рот у язя маленький, і тому харчується він невеликою прогонистою рибою, отже і блешня повинна бути, невеликого розміру.

І справді, коли знімаєш з гачка "Лонга" другого номера під'язків грамів на чотириста, дивуєшся, як він ухитрився "засмоктати" трійник так, щоб сісти на всі три. Тим не менш, так буває раз за разом, значить, для язя не проблема схопити приманку, яка ледве лізе йому в рот. Але за інших рівних умов все ж краще поміняти трійник на трохи дрібніший - наприклад, на блешню третього номера поставити той, що стоїть на блешні другого. Тільки про міцність трійника не треба забувати - язь все-таки сильна риба, тому менший трійник краще взяти із силової серії. У цілому ж язь дуже "лояльний" стосовно великих "вертушок". Розклад виходить приблизно такий. При середній вазі риби близько кілограма оптимальні за розміром блешні - це "Лонг" третього номера. "Блю Фокс" і т. п. - четвертого. Якщо ж середня вага язя наближається до двох кілограм, то розмір блешень, відповідно, на номер більше.

Чи справді на блешні чорного кольору язь бере краще?

Про перевагу чорного кольору мені доводилося чути від багатьох своїх знайомих.

Я сам, мабуть, тільки, один раз можу засвідчити явну перевагу чорних блешень. Справа була на Оці, на звуженні, що біля гирла р. Скнігі. Я ловив тоді на "вертушки" типу "ін-лайн" - "Пантер Мартін" і "Меппс КД" і заради інтересу чергував кольори. Практично всім своїм уловом того дня я зобов'язаний чорним блешням ...

Загалом є місця де язь краще клює на вугільно-чорні блешні, а є де краще бере на мідні. Однак, одночасно в тих же місцях власне у мене клювало краще на світлі блешні. Тому колір це дуже умовно і залежить від конкретної водойми, стану води, погоди, і ще безлічі причин...

У цілому ж готовий повторити свою універсальну тезу: приділяйте більше уваги не забарвленні приманки, а її подачі. У ловлі язя на "вертушку" є кілька ключових параметрів, що характеризують проводку (глибина, напрямок, швидкість). Помилка по всього лише одному з них сильніше відіб'ється на результаті, ніж вибір не самого оптимального кольору приманки.

Оперення на трійнику - додає клювань?

Якось воно так виходить, що всі спінінгісти, хто більшою мірою, хто меншою, розділені на два табори: одні - прихильники оперення на трійнику, інші його противники. Оперення надає і чисто механічнеий вплив на гру блешні, але ми зараз говоримо про клювання, а це дещо інша тема.

Так от, я дотримуюся такої позиції, що "вертушка" без оперення - це, принаймні, не гірше, ніж з оперенням, а в ряді випадків - статистично краще. І, зокрема, при ловлі язя волію неоперені блешні. Плюс блешні без оперення на трійнику дешевші, тому - як у рекламі: якщо результат однаковий, навіщо платити більше?

Втім, не треба безапеляційно приймати це твердження, я всього лише висловив свою приватну думку, і у вас є право з нею не погодитися.

Чому зловити язя на горох простіше, ніж на блешню?

Сам потрапляв кілька разів на ситуацію, коли поплавочники і доночники "знущалися" над нами, спінінгістами. Треба ставитися до цього спокійно - адже язь - риба всеїдна, і тому нерідко буває так, що він - в силу своїх харчових пристрастей в даний час і в даному місці - ловиться тільки на рослинні насадки, а в інших випадках - лише на хробаків, або личинок комах. Але стверджувати, що так воно буває систематично, ніяк не можна.

Загалом, і цілому по ходу сезону вимальовується ось яка картина: чим ближче до осені, тим язь стає більш хижим. І якщо в липні і на початку серпня у шанувальників гороху і опариша шансів більше, то десь з середини останнього місяця ситуація починає різко мінятися в нашу користь.

Нарешті, коли язь виходить на групову охоту біля поверхні, з черв'яком і "базікою" там ловити нічого. Тут вже в справу вступає блешня, і якісь натуральні приманки - слабкі їй конкуренти.

Навесні на малих річках язя часто ловлять на вудку. А чи можна спінінгом?

Питання перегукується з попереднім. Але тут - більш конкретна постановка, тому і більш конкретна відповідь.

Весняна ловля на малих річках ділиться на дві стадії. Спочатку язь піднімається вгору на нерест. При цьому він непогано йде на вудочку, на блешню ж - попадається порівняно рідко.

Віднерестившись, язь скочується до місць постійного проживання. Доводиться цей зворотний хід якраз на спад води, тобто приблизно на період з 27 квітня по 10 травня. Скочується язь дуже жадібний до блешень. Вдало розрахуєте, опинитеся в правильний день на правильній річці - зловите.

Що цікаво, поки вода ще не впала до річного рівня, язь ловиться спінінгом і в тих місцях, які через всього лише тиждень перетворюються з річок в канавки з вологим дном.

Наскільки виправдана ловля язя на воблер?

Воблер, звичайно, поступається в цілому "вертушці", але є кілька ситуацій, коли він, принаймні, проявляє себе не гірше.

Там, де працює важка "вертушка", особливо на проводці впоперек течії на глибині 2-3 метри, язь бере на раттлін. Не можна сказати, що ці дві приманки взаємозамінні, іноді помітно краще клювання на блешню, іноді навпаки.

Язь йде під третім номером (після судака і головня) в нічній ловлі на воблери на річкових мілинах. Тут кращий ефект дають мілководні моделі (Shad Rap sallow runner тощо) розміром 5-6 см.

Входить язь і в трійку основних хижаків (з жерехом і голавлем), які ловляться на воблер сплавом. Ця ловля - в основному денна або вечірня, глибини - близько трьох метрів, а воблер бажано взяти такий, який своєю лопатою іноді зачіпає за дно.

Язь з тих риб, для яких важливий запах і смак приманки.
Як у цьому світлі виглядають шанси його ловлі на "їстівну гуму"?

Так вийшло, що я поки нічого не можу сказати про ставлення язя до "їстівної гуми", - просто не було випадків, зручних для перевірки. Все-таки "їстівність" м'якого пластику найкраще проявляється там, де ми ловимо з дуже легкою головкою, або навіть без головки взагалі. У практиці ловлі окуня таке буває часто, тому й статистика по ньому досить об'ємна. А ось язь - попадається на "гуму", зазвичай при ловлі судака - на глибині і з важкою головкою.

Сказане не поширюється на штучного мотиля і опариша від "Берклі". Адже це максимально правдоподібні імітації натуральних приманок, і, якщо ловити на них точно також, як на справжнього мотиля і опариша (на вудку або блешню), ефект повинен бути. Принаймні, на інших коропових рибах ці приманки вже пройшли перевірку. Але в даному контексті мова йде не про спінінг ...

Так, хтось із знайомих сказав, що наступною темою, яку я почну розробляти, будуть "їстівні блешні". Відносно язя це обнадіює...

[2vanya2]

Копчена риба в похідних умовах

Свіжокопчена риба - делікатесний продукт. Зазвичай цим способом готують рибу таких видів, як сом, вугор, судак, лящ, жерех, лин, та ін...

Копчення може бути гарячим і холодним. У першому випадку процес приготування протікає швидше, але він розрахований на збереження риби (без холодильника) лише протягом 3-5 днів, тоді як оброблена холодним копченням, вона зберігається дуже довго.

У похідних умовах гарячим копченням рибу можна приготувати за допомогою спеціальної рибокоптильні у вигляді прямокутного ящика. Найчастіше рибалки користуються коптильнями з нержавіючої сталі, з кришкою і двома ручками з боків. Всередині, на висоті 150-250 мм є упори. На них встановлюють одну або дві решітки, залежно від кількості риби.

На дно коптильні поміщають невеликі сухі вільхові, березові або осикові гілочки, або тирсу з цих же порід дерев. Потім встановлюють дротяну решітку, на яку кладуть в один ряд попередньо випотрошену, очищену від луски і ретельно промиту в проточній воді рибу, натерту сіллю і поперчену за смаком. Зверху коптильню закривають кришкою і ставлять на слабкий вогонь багаття з нагорівшим вугіллям. Для того щоб приготувати цим способом, наприклад, пару кілограмових лящів, буде потрібно всього 20-25 хв. Іноді для додання рибі специфічного аромату на дно коптильні додають кілька гілочок горобини. Через відсутність доступу кисню деревина на дні коптильні не спалахує, а утворює багато диму, який виходить через щілини і зазори в кришці.

Якщо ж у вас немає рибокоптильні, приготувати рибу гарячого копчення в похідних умовах можна, спорудивши піч у стрімкому глинистому березі. Досить широку трубу складають з каменів або дерну, щоб у ній помістилося кілька рибин (велику рибу, наприклад, сома, обробляють на шматки). В якості труби зручно використовувати стару залізну або дерев'яну бочку з вийнятим дном. При цьому способі для багаття годяться чурбани, пні і сухі гілки листяних дерев (вільха, осика, ліщина); назбирати їх неважко в будь-якому лісі. Попередньо підготовлену рибу вивішують в трубі на дроті і закривають кришкою. Вогонь у вогнищі підтримують таким чином, щоб густий гарячий дим обтікав тушки риби. Готовність риби перевіряють, час від часу знімаючи кришку з труби. Зазвичай процес копчення займає 2-3 години. При цьому способі луску з риби не знімають. Якщо рибу коптять шматками, то їх необхідно перев'язати шпагатом. Дуже добре накривати трубу мішковиною.

Для приготування риби холодним копченням відривають димохід (канаву) довжиною 3-4 м і глибиною 40-50 см, зверху канаву закривають гілками і дерном. Наприкінці димоходу споруджують трубу з каменів або дерну висотою до 1 м. У трубі на поперечках розвішують підготовлену рибу, зверху трубу накривають гілками і поліетиленовою плівкою, виконавши в ній невеликий отвір для проходження диму. Слабкий вогонь багаття підтримують таким чином, щоб температура диму в трубі не перевищувала 30-40 градусів. Перед копченням рибу тримають в тузлуці під гнітом не менше 12 годин, після чого промивають у проточній воді і злегка підв'ялюють на вітрі, оберігаючи від мух в каркасі з дроту, обтягнутому марлею. Чим більше диму і сильніше тяга його в береговій ніші і трубі, тим якісніше відбувається процес копчення, який для риби вагою 200-500 г займає в середньому від 1 до 3 діб. В дома копчену рибу зберігають підвішеною в прохолодному темному місці.

[2vanya2]

Турист зловив гігантську двохсотрічну рибу

Генрі Лібман під час своєї відпустки на Алясці у водах поблизу міста Ситка зловив гігантського морського окуня страхітливого вигляду, вага гіганта ла 18 кілограм. Як повідомляють вчені, рибі має бути більше двох сотень років.

Туристу Лібману вдалося зловити найбільшого у світі морського окуня. Біологи з департаменту з контролю за рибальством і полюванням дійшли висновку, що риба, можливо, з'явилася на світ більше двох сотень років тому і весь цей час жила біля берегів Аляски.

Улов виявився старшим самої Аляски, цей окунь вже борознив простори морів, коли Авраам Лінкольн був ще маленьким хлопчиком. Волею долі Генрі Лібман, проектувальник району Содо в Сіетлі і один з найбільших землевласників цього міста, став знаменитістю серед рибалок, коли на його гачок попався величезної історичної важливості морський окунь.

Залишається неясним, як вченим вдалося визначити вік риби. А також незрозуміло, як розцінювати дану подію: вбивство одного з найстаріших живих істот на планеті, що вельми сумно, чи спортивна перемога гідна похвали і честі?

[2vanya2]

Рогулька - жерлиця на всі сезони

Правильно встановлена ​​і оснащена жерлиця дуже вловиста. Часто лише вона може принести рибалці здобич, оскільки нерідко трапляється так, що щука або окунь відвертаються від будь-якої штучної приманки.

Ніщо не заважає рибалці, виставивши жерлиці, займатися улюбленою спортивною ловлею. До того ж, не на всіх водоймах можлива ловля спінінгом. Буває, що в абсолютно зарослих озерах повно хижака, але просто ніде провести штучну приманку навіть і «незацепляйку». Але в прогалинах і віконцях серед рослинності цілком можливо поставити жерлицю.

Рогулька була відома ще за часів Леоніда Павловича Сабанєєва. Але якщо слідувати малюнку з книги, то снасть, швидше за все, не працюватиме. Досить часто доводилося бачити аналоги цього малюнка в реальному житті, де з води майже вертикально стирчала палиця, а сама жерлиця-рогулька була примотана до цієї палиці запутаною жилкою. Живець, природно, також був примотаний до жердини і спокійно ворушив плавниками, нітрохи не побоюючись хижаків.

Спочатку рогульку для жерлиці виготовляли у вигляді звичайної рогатки. Можна було зрізати її на березі, підсушити на сонці і вітерці, а потім намотати «вісімкою» жилку, начепити грузило, прив'язати повідець з гачком і все - снасть готова. По суті, мало що змінилося в конструкції цієї простої жерлиці. Але є деякі тонкощі, що дозволяють поліпшити роботу снасті і зробити її придатною і для ловлі під льодом. Рогульку можна виготовити з вініпласту або іншого схожого матеріалу. Більш важка, вона не буде так розгойдуватися на вітрі. До того ж, з гладких пластмасових розвилок і жилка буде змотуватися вільніше.

На готову рогульку намотується 10-12м міцної жилки 0,5-0,6 мм. Є і більш тонкі та міцні жилки, але оскільки снасть виставляється біля трави, де хижак влаштовує засідки, то після хватки щука або окунь заведуть жилку в зарості. Товста жилка легко виплутується з цих заростей або просто ріже їх. Чому б не поставити снасть на чистому місці? Найчастіше риба сходить в таких місцях, оскільки у неї багато простору для стрімких маневрів, ударів і ривків. Трава ж пружинить і тримає хижака, не дозволяючи здійснювати щуці її улюблені «свічки».

Жилка вставляється в пропил на розвилці і під час хватки вислизає з нього, мотаючись з боку в бік при розмотуванні. Це можна побачити здалеку. Повідець краще ставити ніхромовий або з подібного матеріалу, якщо живець насаджується через зябра, а не під спинний плавець. Більш гнучкий повідець незручний при такому способі ловлі. Повідець пропускається через рот живця, виводиться з-під зябрової кришки і кріпиться до застібки. Гачок знаходиться в роті рибки. При цьому варіанті насадки живця сходи майже неможливі.

Снасть зазвичай виставляється на ніч, або як уже говорилося, рибалка в цей час активно займається спінінгом на достатньо великій відстані, а чому б не позмагатись хто кого переловить жерлиця чи Smith Jib 90F воблер. Не берусь прогнозувати, воблери Smith Jib 90F теж дуже вловисті.

Жердину жерлиці слід застромляти в дно під гострим кутом, приблизно в 45 градусів, інакше живець неодмінно запутаєтсья за неї. Зазвичай найвдаліші місця для установки снасті знаходяться по краю смуги трави, в прогалинах і віконцях. Тут завжди стоїть або проходить хижак.

Для підлідної ловлі змінювати нічого не треба. Якщо тільки рогулька не зроблена з прибережного чагарника, як у часи Сабанеева. Живець, а потім і рогулька опускаються під лід і снасть фіксується на міцній перекладині. Потім лунка накривається підставкою від зимової жерлиці і засипається снігом. Головне, потім знайти свою жерлицю, оскільки часто ці снасті виставляються не на один день. Зазвичай над лункою робиться курганчик зі снігу, який помітний і після снігопадів. Якщо поруч немає мародерів, то можна позначити лунку гілочкою.

[2vanya2]

Кружок як універсальна жерлиця

Всім відомий кружок, який призначений для ходової ловлі хижака на озерах і водосховищах, цілком може стати універсальною снастю. Класичний кружок виготовляється з пресованого пінопласту, а щогла найчастіше пластмасова. Нижня частина щогли зазвичай куляста і служить противагою-кілем. По колу кружка намотується 8-10м капронового шнура з підліском, де кріпиться грузило, застібка з вертлюжком і повідець з двійником або трійником. Якщо використовувати жилку як основну, то вона за рахунок своєї пружності може кільцями скинутися з кружка і заплутатися. Шнур можна забарвити в розчині міцного чаю. Використовувати плетінку дорогувато, до того ж вона тонка і буде різати руки при виважуванні великого хижака.

Оснащений кружок опускається на воду в місці «старту» з урахуванням вітру, течії і глибин на його шляху. Шнур заведений у пропил на кружку і верхньої частини щогли. Обережно чіпляється живець під спинний плавник і - в дорогу. Червона зграйка з трьох-п'яти кружків, погойдуючись на хвилях, пливе в туманний ранок. Але ось забіліло на воді. Перевертання! Пора братися за весла і поспішати до снасті ...

Переваги кружків в тому, що, рухаючись по водоймі, вони «обловлюють» самі різні ділянки озера, затоки річки, водосховища. Але буває, що на інших озерах, зарослих травою, їм просто ніде рухатися. У цьому випадку кружок можна поставити на якір. У класичному варіанті, де після перекидання (перевертання) жилка скидається і хижак, рухаючись, розмотує її, такий кружок незручний в роботі. У цьому випадку можна використовувати варіант оснащення зимової жерлиці. Для модернізації кружка досить прикріпити на одній стороні котушку від зимової жерлиці, а на протилежній стороні зробити кріплення під пружину з прапорцем. Найпростішим кріпленням може служити пластина з нержавіючого металу, під яку туго буде вставлятися язичок плоскої пружини з прапорцем, відігнутий під прямим кутом. Для того щоб можна було завести жилку в отвір по центру кружка, доведеться внести деякі зміни в саму форму виробу, а саме - зробити пропил до центру з отвором. Якщо красноверхий улюбленець дорогий серцю і рука не піднімається пиляти і різати його пінопластове тіло, то можна фіксувати жилку просто на боці кружка, де зазвичай вже є виріз під жилку. Тепер жилка намотується не по окружності кружка, а на котушку. Решта оснащення може бути залишена у первісному вигляді. Хоча ... Враховуючи, що немає необхідності плисти за зграйкою кружків, а цілком ймовірно взяти в руки вудку або спінінг, то має сенс змінити спосіб насадки живця. Повідець можна пропустити в рот рибки і вивести з-під зябрової кришки. Гачок буде знаходитися в роті живця. Такий спосіб насадки дозволяє працювати снасті на «заковтування», і вже немає необхідності знаходитися весь час поруч.

Прапорці краще викроїти з білої тканини і приклеїти до пружини водостійким клеєм. На темній воді, особливо рано вранці і ввечері, білі прапорці будуть помітніші, ніж червоні прапорці зимових жерлиць.

Такий кружок-жерлицю можна встановити в віконце серед трави. Тут слід врахувати, що жвавий живець запросто запутається за якірний шнур, якщо просто поставити снасть на якір-камінь. Щоб віддалити кружок-жжерлицю від осьової лінії, досить закріпити на якірному шнурі зрізаний на березі прут, краще сухий. Оптимальна довжина прута - 1,5 метра. Один кінець прута буде впиратися в кружок, а з іншого кінця шнур буде йти вертикально вниз до якоря. Якщо є під рукою якийсь поплавок, то його можна закріпити на дальньому від кружка кінці прута. Снасть буде більш збалансована.

Більш простий і раціональний варіант установки кружків полягає в протяганні міцного шнура вздовж смуги трави або в прогалині-коридорі серед рослинності. Це самі уловисті місця, де хижак неодмінно прийде на жирування або влаштує засідку. Шнур може бути закріплений на двох жердинах, вбитих у дно. Досить пристебнути або прив'язати кружки до шнура, і низка насторожених жерлиць простягнеться по цих ходових місцям в очікуванні виходу щуки чи окуня.

Ці кружки-жерлиці можуть бути використані і в ловлі хижака з льоду. Причому сам кружок буде і стійкою для котушки, і підставкою, щоб закрити лунку від промерзання. Більше того, підставка ця буде теплою, оскільки всі знають теплоізоляційні властивості пінопласту, нехай і пресованого. Червоні кружки будуть добре видні на снігу...

[sat-prof]

Сьогодні ходили на річку це найбільша рибина...

[sat-prof]

Як правильно прив'язати гачок
початківці рибалки не знають як правильно прив'язати гачок. Найголовніше запам'ятати, що волосінь рветься на вузлах. Звідси робимо висновок, що потрібно знати як зав'язати без вузла. Розкажу спосіб, яким я завжди прив'язую гачки. Спосіб дуже простий і надійний.
1. беремо волосінь і перегинаємо навпіл, щоб у нас вийшов вільний край сантиметрів 5-6.

2. Прилаштовуємо його до гачка як показано на малюнку.
3. Беремося за гачок з петелькою і починаємо вільним кінцем волосіні обмотувати гачок з низу вгору, робимо від 6 до 8 оборотів (залежно від товщини жилки і розміру гачка)

4. Тепер протягуємо вільний кінець волосіні в петельку і затягуємо

5. Відрізаємо зайву волосінь залишаємо кінець 2 мм.