SAT
шарінг
Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF  

Назад   Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF > Вітальня - SaT-PRoF.CoM.Ua > Офтопік (теревеньки)

Примітки

Створення нової теми Відповідь
 
Параметри теми Параметри перегляду
Старий 06.01.2018, 16:44   #161
Ltnar
Активіст
 
Аватар для Ltnar
 
Реєстрація: 20.08.2017
Дописи: 310
Ukraine
Мій ресівер: Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Совість нації: Один з найкращих поетів України і один з найщиріших її громадян відзначав би сьогодні своє 80-річчя

В українській літературі другої половини 20 сторіччя немає фігури, де б такий талант зазнав таку трагічну долю. Найближчі аналоги слід шукати серед розстріляної інтелігенції 1930-х років. Третину життя Василь Стус провів в ув'язненні, тортурах, голодовках

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

6 січня виповнюється 80 років з дня народження українського поета та громадського діяча Василя Стуса, нагадують Патріоти України. Інститут національної пам'яті підготував до цієї дати факти з життя цієї дивовижної людини та підбірку його цитат.

1938, 6 січня – у селі Рахнівка на Вінниччині народився Василь Стус. Поет рідкісного таланту, який обрав долю борця. Із 47-ми років життя 13 провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. “То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям”, – писав про нього Євген Сверстюк. Тому значення Василя Стуса більше, аніж талановитого поета, публіциста, перекладача й літературознавця. Він був і залишається “голосом сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності”.

Факти життя Василя Стуса

Дитинство

Був наймолодшою четвертою дитиною в родині. Коли хлопчику виповнився рік, батько поїхав на Донбас шукати роботу. Згодом до нього приїхала дружина із двома старшими дітьми, залишивши менших на бабусю. Коли Василю було три роки, батько перевіз до міста Сталіно (нині Донецьк) і його.

В роки Другої Світової родина залишилася в окупованому нацистами місті й жила у злиднях. Після війни отримали невелику земельну ділянку, на якій почали зводити будинок. Але ця справа просувалася надзвичайно тяжко, бо здоров’я батьків було підірване, а зарплатня - мізерна.

Про 1946-47 роки Василь Стус згадуватиме: "Коли мені було дев’ять літ, ми будували хату. І помирав тато - з голоду спухлий. А ми пхали тачку, місили глину, робили саман, виводили стіни. Голодний я був, як пес. Пам’ятаю коржі зі жмиху, які пекла мама…Пас чужу корову – за це мене годували. Я знав, що мама голодна – і не міг їсти сам, просив миску додому, аби поїсти з мамою разом".

"Рано навчився грати на гітарі, опанував шахи, завзято грав у футбол. За що б він не брався, все в нього виходило… Він наче відчував, що життя його коротке, марно часу не губив, завжди був у роботі", - згадувала про Стуса його сестра Марія.

Василь Стус добре вчився і закінчив школу із медаллю у 16 років. Одразу поїхав до Києва подавати документи на журналістику. Однак йому відмовили, бо виявився "занадто малим" за віком.

Студентські роки

На факультет української філології педагогічного інституту у Сталіно його зарахували без вступних іспитів. Шкільна медаль давала таку пільгу. З другого курсу відбулося об’єднання філологічного та історичного факультетів, тож закінчив Василь Стус історико-філологічне відділення. Перед першим курсом влітку працював на залізниці, щоб заробити гроші на радіолу.

Був наймолодшим у академічній групі. Але швидко завоював авторитет серед однокурсників завдяки ерудованості та приязності.

Самотужки вивчив латину. Добре знав німецьку мову. Читав Гейне в оригіналі. В університеті на заняттях з німецької перекладав без словника. А відповідав завжди виключно українською.

Багато читав і більшість вільного часу проводив у бібліотеці. Згодом деякі викладачі почали давати йому твори раннього Павла Тичини, Максима Рильського та заборонених авторів Розстріляного відродження.

Любив відвідувати філармонію, намагався не пропускати театральні прем’єри.

1959-го року Літературна газета надрукувала перші вірші Василя Стуса, передмову до яких написав Андрій Малишко.

Після інституту служив у армії. Спочатку на Полтавщині, а згодом його перевели на Урал. Якось солдат направили на термінове розвантаження автівки, під час якого Стус через нещасний випадок втратив фалангу безіменного пальця на лівій руці. Після цього він не міг грати на гітарі.

Громадянська позиція

З 1961-го року викладав українську мову в одній зі шкіл Горлівки.

Стусу пропонували вступити до партії, що допомогло б йому зробити кар’єру, стати директором школи. Але він відмовився і 1963-го року вступив до аспірантури Інституту літератури АН УРСР у Києві. Тут він познайомився із шістдесятниками Іваном Світличним, Михайлиною Коцюбинською та увійшов до Клубу творчої молоді.

4 вересня 1965-го року в Києві мала відбутися прем’єра фільму Сергія Параджанова Тіні забутих предків. Напередодні цієї події Україною прокотилася хвиля арештів творчої молоді. На показ прийшла столична інтелігенція, серед якої був Василь Стус. "Василь піднявся…крикнув, що всі, хто протестує проти арештів, встаньте. Кілька спочатку людей піднялися, потім більше, потім більше. Але не всі…", - так згадує той день Іван Дзюба.

Наслідком стало виключення з аспірантури.

На похороні Алли Горської у грудні 1970-го Василь Стус сказав, що вбивство художниці замовила влада. Стус знав про присутність агентів КГБ під час поховання, які пильно стежили і фіксували усе, що відбувається.

Стус не міг миритися з політикою радянської влади щодо посилення ідеологічного тиску та репресій проти дисидентів. У 1968-му році він був одним із підписантів Листа 139-ти, адресованого Генсеку ЦК КПРС Леоніду Брежнєву та першому секретареві КПУ Миколі Підгорному. У листі українська інтелігенція вимагала припинити незаконні політичні арешти та утиски інакомислячих.

Василь Стус направляв відкриті листи до Спілки письменників та центральних партійних органів, у яких критикував тоталітарну радянську систему, спрямовану на порушення та знищення прав і свобод людини.

Його поезії друкують у Самвидаві або за кордоном. Збірка Зимові дерева побачила світ у Брюсселі.

1979-го року увійшов до Української Гельсінської групи.

Двічі відбував покарання в таборах. У 1976-му році, відбуваючи перше покарання, написав відмову від радянського громадянства: "…Бути радянським громадянином – значить бути рабом…".

Часто потрапляв до карцеру. Оголошував голодування на знак протесту проти жорстокого поводження з ув’язненими.

Після другого арешту адвокатом Василя Стуса було призначено Віктора Медведчука, який без згоди на те обвинуваченого на судовому засіданні визнав його "провину". Це зафіксовано в Хронике текущих событий (Самвидав, Москва. - 1980. - №58).

Євген Сверстюк згадує: "Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь відмовився від цього адвоката". Але цієї відмови суд не прийняв. Тоді Стуса засудили до 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

12 жовтня 1980-го року академік Андрій Сахаров звернувся до учасників Мадридської наради для перевірки Гельсінських угод: "1980 рік в нашій країні ознаменувався багатьма несправедливими вироками. Але навіть на цьому тлі вирок українському поетові Василю Стусу вражає своєю жорстокістю … життя людини безповоротно ламають, що стає платою за порядність, нонконформізм, за вірність своєму "я". Вирок Стусові – сором радянській репресивній системі…".

10 січня 1983-го року Василя Стуса покарано роком камери-одиночки зі зниженням норми харчування за те, що в Самвидаві вийшли його нотатки З таборового зошита.

Наприкінці серпня 1985-го року Василя Стуса покарали карцером за те, що він, читаючи книгу в камері, обперся рукою об нари. На знак протесту він оголосив сухе голодування, а в ніч з 3 на 4 вересня помер. Сталося це в таборі біля села Кучино Пермського краю. Дружині заборонили похоронити Стуса в Україні. Лише після завершення терміну ув’язнення, у 1989-му році рідні змогли перевезти його прах на Батьківщину.

Табірні наглядачі знищили рукопис із 300 віршами.

Василь Стус став лауреатом Міжнародної літературної премії Amnesty International.

Цитати

"На Донбасі читати українську мову в російській школі – одне недоумство. Одна усна заява батьків – і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків … Обов’язково – німецьку, французьку, англійську мови, крім рідної…. Я вважаю, що доля Донбасу – це майбутня доля України, коли будуть одні солов’їні співи. Як же можна миритися з тим особливим інтернаціоналізмом, який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства? Адже нас – за 40 мільйонів…"

(З листа Василя Стуса до Андрія Малишка)

Ти що казав? Що в зашморг затягнеш

Мене, моїх дітей, мою дружину,

Всіх націоналістів з України,

Фашист червоний, землю забереш

І на платформи – в болота сибірські,

Людські кістки – на добриво візьмеш?...

Нема кайданів, щоб твій дух здушили,

таких немає в світі гільйотин,

котрі б били душу, геть зболілу -

так, як за матір’ю боліє син….

Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.

Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого.
Ltnar зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 07.01.2018, 10:32   #162
Ltnar
Активіст
 
Аватар для Ltnar
 
Реєстрація: 20.08.2017
Дописи: 310
Ukraine
Мій ресівер: Sat-Integral S-1228 HD
Типово

"Сіль" України - це не бюрократи та лиходії-можновладці: Небайдужі громадяни рятують будинок автора знаменитого на увесь світ «Щедрика»

У Європі та Америці досі дивуються, коли раптом дізнаються, що «Щедрик» – це українська народна пісня й найвідоміша її обробка належить українському композитору, чия трагічна смерть завадила віддати йому належну славу за життя...

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

«Щедрик» — одна з найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича народних обрядових пісень, знана не тільки в Україні, але й у всьому світі під назвою «Дзвінка колядка, Колядка дзвонів» (англ. Ukrainian Call Carol, Ukrainian Carol of the Bells).

«Щедрик» належить до тих музичних тем, над якими Микола Леонтович працював майже усе життя. Перша редакція написана до 1901–02 рр., друга редакція — впродовж 1906—08 рр., третя — 1914 р., четверта — 1916 р., і нарешті, п'ята — 1919 р. Композитор знайшов текст народної щедрівки і написав до нього хорову музику. А самі слова, вважається, уходять коріннями ще у дохристиянські часи.

Коли «Щедрик» вперше пролунав у Нью-Йорку, у Карнегі-Холі ще 1921 року, він настільки закохав у себе американців, що з’явилася його англійська версія – «Carol of the bells», яку зараз наспівують по всьому світу. А на початку того ж року у батьківській хаті куля чекіста обірвала життя повного творчих сил 43-річного митця...

Коли минулого року світ відзначав 100 років «Щедрику», нарешті згадали про людину, яка, власне, і створила улюблену різдвяну мелодію світу. Коли ж небайдужі люди оприлюднили фото домівки, в котрій жила родина Леонтовичів, – це у селі Шершні на Вінничині, – виявилося, що будинок той на межі повної руйнації. Журналісти Радіо Свобода відвідали будинок і знайшли людей, яким небайдужа доля споруди....

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Ltnar зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 08.01.2018, 08:37   #163
Ltnar
Активіст
 
Аватар для Ltnar
 
Реєстрація: 20.08.2017
Дописи: 310
Ukraine
Мій ресівер: Sat-Integral S-1228 HD
Типово

Вишиванки та пишні вінки: У мережі показали, як одягалися українки 100 років тому

Велике значення українки приділяли прикрасам. На сході були поширені коралі та перли, привезені з морів. Також там любили дукачі - прикраси у вигляді медалей і монет. У столиці носили дніпровський бурштин.

Вишиванки й віночки зараз, як і 100 років тому, - на піку популярності серед українських модниць. Це ще раз доводить, що мода циклічна. Цікаву підбірку фотографій українських жінок кінця XIX - середини XX століття опублікував Микола Махно ...

Як видно зі знімків, у ті часи українки носили традиційний одяг, різноманітні прикраси, намиста, вінки і хустки. Основні елементи українського народного вбрання сформувалися за часів князівства і пізніше практично не змінювалися. Вбрання українців залежали в основному від місця проживання та матеріального статку.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Ltnar зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 10.06.2022, 14:04   #164
Igor1031
Super Moderator
 
Аватар для Igor1031
 
Реєстрація: 25.12.2009
Дописи: 2.543

Типово

Кому ще москалі, кацапи і рашисти файні?

І все ж, читаючи в стрічці десятки чи не сотні запитань в нікуди «як вони так могли», напишу: могли. Це було цілком собі передбачувано. Це наша проблема - нездатність памятати. Інколи вона видається нам чеснотою, ми думаємо, що це - зданість прощати. Тільки це - не прощення. Це ахіллесова пята нашого народу, понад 300-літній стокгольмський синдром, який щоразу змушує нас забувати усе зло, закривати очі у вірі, що так його не існує.
Ми забуваємо.
Ми злимось на тих, хто памятає і часто принижуємо їх у своїй злості.

1708 рік - московити вирізали абсолютно всіх жителів міста Батурин, включно з дітьми, 10-15 тисяч жертв за один день. Просто тому, що місто було столицею Мазепи.

Лютий 1918 року, війська під командуванням Муравйова взяли Київ і масово винищують його населення. Понад 5-10 тисяч загиблих. «Дума запросила перемирие, в ответ я приказал душить их газами».

Січень 1919. Червона армія Щорса під Києвом. Директорія здає столицю без бою, урочисто впускає Щорса. Щорс - комендант Києва. Попри це, Щорс занурює місто в хаос та насилля. Доходить до того, що з посади коменданта Києва його вже у лютому знімають самі ж більшовики, щоб зупинити безчинства в місті. Потім самі ж більшовики застрілять Щорса. А ми поставимо йому памятник в Києві, який щосили будемо захищати від декомунізаціі. Хоча це те ж саме, якби в Києві стояв памятник міхаілу «гіві» толстих, наприклад.

1920-ті - масові репресії проти українського села.

1932-1933 - Голодомор, про який ми почнемо по-справжньому згадувати лише з президентством Ющенка. При цьому, про нього та його винуватців більше воліють памятати люди на заході країни, де голодомору не було, ніж нащадки тих, хто його пережив. Але рефлекси та ритуали щодо шанобливого ставлення до хліба лишаться надовго.

1937 - Розстріляне відродження. Коли Голодомор був винищенням українського села, колиски українського народу, 1937 - винищення української культури, після якого ми надовго втратили міську культуру, а самі міста русифікувалися. Саме тому ви тепер говорите російською і кажете «ето наш родной язик тоже, ми нє аддадім єго расії». Хоча як ви можете не віддати те, що вам і так не належить? За деякими даними, переслідувань зазнали близько 30 тисяч осіб. Знищено цілі галузі та мистецькі течії. В тому числі, через безпосереднє знищення людей. А потім ви скажете «в украінской літєратурє нєт нічєго інтєрєсного, сплошноє нитьйо».

Червень 1941, Львів. Росіяни, панічно втікаючи від армії гітлера, розстрілюють близько тисячі людей, що утримувались в тюрмі на Лонцького. Німці виносять тіла загиблих, містяни їх оплакують. Після цього ви скажете «прєдатєлі, как оні посмєлі воєвать протів рускіх в дівізії Галічіна?».

Далі - ГУЛАГ та повішений Івасюк. Але натомість ви напишите на стіні київського будинку «цой жив!».

1995 рік. Грозний. Вщент розбомблене місто. Росіянами вбито близько 35000 мирних жителів, із них близько 5000 - діти.

11 грудня 1999 року росіяни виставляють УСІМ мешканцям Грозного ультиматум покинути місто, інакше вони вважатимуться терористами та будуть знищені. Станом на 23 грудня 2001 року на території Чечні діє понад 800 фільтраційних таборів/пунктів.

2014 рік. Україна. Ми масово відвідуємо концерти російських артистів, репостимо дудя, селфимось на Червоній площі, працюємо в компанії артємія лєбєдєва, співаємо на корпоративах газпрому, вважаємо російських журналістів професійніше українських, в містах ми зневажаємо українську мову, ми поводимось так, наче росіяни нам брати, а вони називають нас потєшнимі хохлами, бо росіяни мають хорошу память.

2022 рік. Буча. Краматорськ….
Давайте не забудемо хоча б їх.

☑️Примітка: усі «ми» та «ви» в цьому тексті, звісно ж, не стосуються тебе, дорогий читачу, ти не такий, ти хороший, а це все просто художній прийом.


Автор - Сергій Боричевський
Igor1031 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 24.08.2022, 11:46   #165
sat-prof
Administrator
 
Аватар для sat-prof
 
Реєстрація: 14.12.2009
Дописи: 6.634
Ukraine
Мій ресівер: Opticum 9500HD Enigma2 (ACC Авангард) +Openbox X820 (Dir320)
Надіслати повідомлення для sat-prof на ICQ
Типово

Ти боролася за свою свободу з початку свого існування.
Ти сильна,а водночас безахисна дитина,яку треба захищати від злого світу.
У тебе багато всього прикрасного(міста,річки,гори,моря,озери). Кожен твій куточок закохує з першого погляду.
Твої кольори прапору знають у всьому світі.
Слова"Слава Україні "і Героїм Слава" говорять тисячі людей по всьому світу.
Зараз тобі роблять боляче,знищують ракетами міста,вбивають твоїх дітей. Тобі боляче,ми..це знаємо і бачимо. У нашому серці залишаються шрами
від кожного зруйнованого будинку,від фотографій звірств рашистів. Ми плачемо разом з тобою.
Ще трошки і ми переможемо. Ми ж сильна нація .
Ти Європа,ти є весь світ.
Я безмежно люблю тебе,я пишаюся,що я Українка..
Цей День Незалежності відчувається,по особливому цінному.Шкода,що ми це зрозуміли таким чином. Я не думала,що настільки можна любити свою країну,що можна плакати просто ,коли побачиш свій прапор чужій країні. Дякую,що плекаєш справжній патріотизм в душі кожного Українця.
Ми повернемо кожен куточок України.

Автор: Марія Кузнєцова
Мініатюри долучень
IMG-aa74de9121984df03e3855342a17996d-V.jpg  
__________________
Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Цінуйте щирість, а не користуйтеся нею. (sat-prof)
sat-prof зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 25.04.2023, 13:53   #166
Igor1031
Super Moderator
 
Аватар для Igor1031
 
Реєстрація: 25.12.2009
Дописи: 2.543

Типово

1998 р. В Росії в січні 1998 року був проведений напад на Архиєпископа УПЦ КП Андріана (Старини), міліція слідство не проводила.

2000 р., 8 травня. Убивство у Львові видатного українського співака і композитора Ігоря Білозіра у відповідь на спробу заспівати українську пісню. Убивці – росіяни Воронов та Калінін, засуджені нині до ув'язнення.

2000 р. З приходом до влади в Москві В. Путіна був розроблений і реалізується особливий напрямок політики, метою якого є присвоєння Росією як можна більшої частини власності за кордоном, насамперед в Україні. Мова йде про землю, промислові підприємства, енергетичну сферу та нафто- і газогони.

2000 р. Москва повернула собі гімн колишнього СРСР – одної із найстрашніших імперій в історії людства.

2001 р. У Москві вийшла друком праця російського шовініста В. Жиріновського "Украина и русский вопрос", яка є збіркою антиукраїнських гасел, зокрема, проти української мови, національного руху тощо. Наведемо лише декілька цитат з книги:

С. 7...точно так же безграмотно называть Киевскую Русь – украинской державой, именуя Святослава, Владимира и прочих украинскими князьями.

С. 24. Нынешний министр культуры Украины – прекрасный актер Богдан Ступка – сыграл в экранизации романа Сенкевича "Огнем и мечом" главного злодея – Хмельницкого.

С. 94. Рано или поздно народу Украины нужно будет сделать выбор между равноправным и верным союзом с Россией и независимостью.

2001 р. Призначення послом Росії в Україні відомого антиукраїнця Віктора Чорномирдіна, який виконує завдання щодо зближення Росії із Україною. Фактично його діяльність має на меті перетворення незалежної Української держави на васала російської імперії, щось на зразок Гетьманщини XVIII ст. Російські емісари використовують будь-які методи, у т.ч. й тактику "повзучої контрреволюції". Ними здійснюється фінансова підтримка численних антиукраїнських та шовіністичних газет, що пропагують приєднання до Російської імперії та ліквідацію української мови.

2002 р., 13 березня. Указ президента України Л. Кучми "Про відзначення 350-річчя Переяславської козацької ради 1654 р.". 14 червня правочинність "ювілею" засуджено у "Зверненні" до Президента України, Голови Верховної Ради та Прем'єр-Міністра України відомими українськими політичними діячами (Микола Плав'юк, Анатолій Матвієнко, Юрій Костенко, Павло Мовчан, Володимир Яворівський, Юлія Тимошенко, Левко Лук'яненко та ін.) як "абсолютно недержавного" та такого, що став символом втрати Україною державної перспективи. 21 червня Рада НТШ у Львові прийняла подібну ухвалу.

2002 р., 24 травня. У Москві підписано протокол про "узгодження підручників історії у навчальних закладах України та Росії". Підписали: віце-премєр-міністри України та Росії Володимир Семиноженко та Валентина Матвієнко.

2002 р., червень. Російський консул М'ясоєдов вимагає у міської влади Львова "обеспечения прав российских граждан, постоянно проживающих в г. Львове, а также львовских православных общин УПЦ МП, которая находится в молитвенном и каноническом единстве с Московским Патриархатом".

2002 р., 3 липня. Прийнято ухвалу президії Українського історичного товариства, яка засуджує Указ Президента Леоніда Кучми "Про відзначення Переяславської угоди 1654 року".

2002 р., 3 липня. У "Відкритому листі" до Президента України від Президії Світової Наукової Ради при Світовому Конгресі Україністів Переяславську Раду названо військовим союзом, "що призвів до окупації України російськими військами" і закликано відмовитися від святкування цієї "чорної" дати української історії.

2002 р., липень. Сімферопольська газета "Кримская правда" ствердила, що української нації і мови не існує, бо "це частина російського народу, яка говорить одним із діалектів російської мови".

2002 р., вересень. "...Росія має перейти до політики жорсткого захисту своїх інтересів на Україні – аналогічно до "процесу протверезіння" російської політики стосовно Грузії", – заявив директор Інституту країн СНД К. Затулін. "Блок "Наша Україна" для нього є відверто групою антиросійського політичного впливу. "Багато діячів цього блоку винні в придушенні російської мови на Україні, у порушеннях прав російських і російськомовних, у захопленнях храмів УПЦ МП, у зв'язках із міжнародним тероризмом у Чечні", – відзначено в документі.

2002 р., 19 грудня. Російський посол В. Черномирдін в образливій формі дає вказівки українському Міністерству закордонних справ щодо того, якими мають бути відносини України із США та європейськими країнами і, по суті, закликав до згортання цих відносин.

2002 р., 19 грудня. У сучасній "братній Росії" відбуваються вбивства активістів української діаспори. Так, в місті Тейково Іванівської області вбито Володимира Побурінного, заступника голови Іванівської регіональної організації української культури "Мрія". Він організував денну школу української культури "Мрія". Вбивці не знайдені.

2002 р., грудень. Під керівництвом А.Лося в Криму створено ініціативну групу з проведення всекримського референдуму про перетворення АР Крим на російську національну автономію Республіка Таврида, її лідер А.Лось заявив, що так етнічним росіянам вдасться "врятуватися від насильницької українізації". "Україна шкодуватиме про те, що назвала нас, росіян, меншістю і шкодуватиме сильно", – заявив А.Лось.

2002 р., грудень. Народний депутат України Л.Грач та 164 депутати Верховної Ради (представники компартії, соціалістів, "Трудової України", СДПУ (о)) внесли законопроект про надання російській мові офіційного статусу.

2002 р., зима. Генеральне консульство Російської Федерації у Львові, порушуючи всі закони України, "переїхало" у нове приміщення по вул. К. Левицького, 95.

2003 р. Провокація Москви на острові Тузла.

2003 р. "Президент України" Л. Кучма розпустив Національну правописну комісію, яка займалась розробкою нового українського правопису. Ця комісія була створена в 1994 році, згідно звернення Міжнародної організації україністів. На жаль очолювали цю комісію люди, які саботували її роботу. Представники діаспори були змушені залишити цю комісію. Як результат, в Україні продовжує вживатись помосковщений правопис 1933 року.

2004 р. У Москві під час круглого столу на тему Переяславської Ради між неурядовими організаціями України та Росії яскраво проявився російський шовінізм, який діє також і на побутовому рівні. Московини відкрито засудили існування окремої української нації та мови і наполягали на тому, що створення незалежної Української Держави було помилкою.

2004 р. В місті Владивостоці, 1 квітня 2004 року, був вбитий активіст української громадської та релігійної організацій, лікар, Анатолій Улянович Криль, який почав організовувати та будувати Українську церкву.

2004 р. Безпрецедентне втручання Москви у вибори президента України. Отруєння В. Ющенка, кандидата в президенти України.

2005 р. Газовий шантаж України.

2005 р. (кінець). У північних водах Тихого океану, біля острова Сахалін, Міжнародною Еміграційною Організацією та береговою охороною Росії були звільнені понад 20 українських моряків-рибалок, які обманним шляхом були завербовані на російське риболовецьке судно. Вони мусили працювати, як раби, по 6-10 місяців без оплати, їсти сиру рибу та пити солону воду. Їм дозволялося спати по 3 години кожних два дні. З них морально і фізично знущалися.

2006 р. Під час виборів до Верховної Ради України і після них Партія Регіонів та інші численні партії та організації, зорганізовані московською "5-тою колоною", проводили широкомасштабні антидержавні та антиукраїнські кампанії.

2006 р., 21 грудня. Студент Луганського університету ім. В. Даля Сергій Мельничук був побитий депутатом міської ради від Партії регіонів Арсеном Клінчевим, "сучасним московським яничаром родом із Магадана" і доправлений у лікарню зі струсом мозку за те, що він у суді відстояв своє право на навчання українською мовою. Це відбувалось у Луганській телекомпанії ІРТА.

2006 р. Московськими спецслужбами був пограбований музей Кубанського Козацтва в американському місті Ховеллі. Рішенням суду цей музей був опломбований. Там зберігались козацькі святині, вивезені нащадками запорозьких козаків на Захід. Тому йшла мова про повернення запорозької частини музею в Україну, а кубанської на Кубань. Але це дуже не подобалось нашому "північному брату". Вкрадена агентами Кремля частина регалій була вивезена до московського посольства, а потім, скоріш за все – дипломатичними каналами, в Москву.

2006 р., 24 грудня. У сучасній "братній Росії" відбуваються вбивства активістів української діаспори. Так, у місті Тула зарізано члена ради Об'єднання українців Росії, голову Тульської регіональної організації "Батьківська стріха" Володимира Сенчишина. Через півроку відбувся звірячий напад на дружину покійного Наталію Ковальову – голову Ревізійної комісії ФНКА "Українці Росії". Дивом залишилась жива, але стала інвалідом. Злочинці не знайдені.

2007 р. Державною Думою РФ прийнятий Закон (ФЗ N309) "Про єдиний федеральний стандарт", згідно якого відміняється національна освіта і викладання національних мов в школах РФ.

2007 р. Підступними методами було усунуто від керівництва людей, які заснували та організовували українську бібліотеку в Москві. На їхнє місце були призначенні "спеціальні" люди, які ніякого відношення ні до української культури, ні до мови не мають. Після цього 19 листопада 2007 року зі сховища бібліотеки української літератури в Москві було вивезено і знищено унікальний газетний фонд. Це було зроблено власноручно новопризначеним директором бібліотеки Шаріною та її заступником, вранці, до приходу на роботу співробітників українців. Також були знищені раритетні примірники українських газет ХІХ-ХХ століть. Дев'ять високопрофесійних фахівців були змушені піти з бібліотеки. Заснували цю бібліотеку в 1988 році ентузіасти. На 2007 рік бібліотека налічувала біля 50 тисяч книг. Практично почався розгром української бібліотеки в Москві. Майбутня доля книжкового фонду не відома.

2007 р. Відновлення пам'ятника імператриці Катерині ІІ у м. Одесі. За ініціативи Руслана Тарпана, депутата міськради (на додаток: у 2013 р. Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міськради уклало за підсумками тендеру угоду з Державною службою охорони МВС. Міліціонери отримають із міського бюджету 551 тисячу грн за те, що будуть охороняти пам'ятник російській імператриці Катерині ІІ. Як зазначається в договорі, патруль Державної служби охорони з двох людей буде регулярно чергувати біля монумента, оберігаючи його від вандалів. При цьому охоронці повинні бути озброєні вогнепальною зброєю, гумовими кийками, наручниками, одягнені в бронежилети і армійські каски. Працівники Державної служби охорони стоять на варті пам'ятника імператриці вже третій рік поспіль – загалом місто витратило на їхні послуги півтора мільйони гривень).

2008 р., 17 квітня В Москві було закрито приміщення Українського Освітнього центру під виглядом відсутності рішення про його реєстрацію, хоч центр мав офіційний статус і існував протягом багатьох років.

2008 р. Після війни з Грузією, та "відпрацювавши" технологію захоплення чужих територій на прикладі Південної Осетії та Абхазії, (26.08.2008 року Д. Медвєдєв підписав укази про визнання їхнього державного суверенітету), Москва перекинула своє "око" на Крим та інші райони України. Але зробивши правовий прецедент з цими грузинськими республіками та боячись параду власних суверенітетів, Москва, через свій Конституційний суд, в категоричній формі затребувала зміни конституцій в деяких своїх республіках з ціллю вилучити з них пункти про суверенітет та положення про "нарід-суб'єкт як джерело влади". Це відносилось до республік Татарстан, Башкортостан, Саха (Якутія), Тива та інших. Ці вимоги були навіть до Краснодарського краю і Ненецького та Ямал-Ненецького автономних відділів (Всі українські політики мусять знати, що чекає Україну, коли вона хоч на маленьку долю влізе в правове "безправе" поле Москви. – М.В.)

2007-2009 рр. Москва збільшила кількість своїх агентів в Україні, які проводять антиукраїнську роботу. Агенти КДБ-ФСБ, під виглядом співробітників різних фондів, релігійних діячів, організовують сепаратистські рухи в Закарпатті та Криму.

2008 р. В липні місяці на засіданні Державної Думи Росії, під час обговорення теми 300-ліття Полтавської битви, депутат Багдасаров С.А. закликав керівництво Росії розпочати нову битву за Україну – Полтавську битву N2. Він сказав: "наступні вибори в Україні (президентські 2010 року) – це не просто вибори чергового президента, це наша Полтавська битва N2, тільки не військовими а іншим шляхом".

2009 р., з 14 на 15 липня. Акт вандалізму в Бабиному Яру. Зламано пам'ятний хрест на символічному місці страти нацистами в роки Другої світової війни видатної української поетеси, громадської діячки Олени Теліги та її побратимів, членів Організації Українських Націоналістів. Ніхто не вів розслідування, і ніхто не відповів за злочин.

2009 р., В липні місяці в м. Харкові був звіряче вбитий 57-літній талановитий математик, письменник, викладач, перекладач Вадим Голобородько. Вбивцею виявився 20-літній, раніш судимий, житель сусідньої Московії, який приїхав в Україну на "злочинні гастролі". (За якихось "дивних обставин", чомусь від рук таких "гастролерів" та молодих "отприсків" сучасної "еліти України", які літають на своїх автомобілях, дуже часто гинуть представники української творчої еліти??? – Авт.).

2009 р., 9 вересня. ДД Росії прийняла закон "Про оборону". Згідно цього закону Збройним силам Росії дозволяється військова експансія в інші держави.

2010 р., вересень Міжнародна наукова комісія відкрила поховання Ярослава Мудрого, в якому мусив знаходитись кістяк Мудрого і жіночий. Згідно теорії шведських істориків, це могла бути його дружина шведського походження. Але після відкриття з'ясувалось, що кістяк жінки відсутній. Могила відкривалась лише два рази: в 1936 і 1946 роках. Поховання перевозилось до Ленінграду.

2010 р., квітень Харківські угоди: В. Янукович підписав договір з Москвою про продовження перебування ЧФ Росії до 2042 року.

2010 р., 24 листопада Верховним судом Росії Федеральна Культурна автономія українців у Росії була ліквідована.

2010 р., грудень. Московська влада з надуманих причин влаштувала обшук в українській бібліотеці в Москві.

2011 р., вересень. В Харкові були закриті телеканали ФОРА, АТВК та АТН. Ці канали показували репортажі про корупцію та злочини місцевої влади. Також в Харкові за рішенням місцевої влади Добкіна-Кернеса силою міліції виселяються з приміщення Харківське міське товариство "Спадщини", Харківське обласне відділення Українського фонду культури, Конгресу української інтелігенції, книжковий магазин "Кобзар", "Книжковий світ", "Академічни книга", "Поезія", "Медична книга", "Книгарня", "Медична бібліотека" та інші.

2012 р., 5 квітня. податкова міліція Шевченківського району в Києві практично розгромила студію дубляжу іноземних фільмів українською мовою. "Хоробрі бійці" з податкової вилучили всі сервери, тобто понівечили, всю документацію та інше обладнання. Помістили все це в 55 мішків та 46 коробок і вивезли. Ніякого переліку вилучених документів та обладнання не складалось.

2012 р., квітень. Напад рейдерів на редакцію журналу "Всесвіт", за адресою вул. М. Грушевського 34/1. Співробітники викликали міліцію. Але, за висловлюванням самих нападників, це працівникам журналу не допоможе, так як за їхніми діями стоїть народний депутат від ПР Харлім В.М.

2012 р., квітень. У Харкові шляхом рейдерства знищується знаменита Харківська Наукова медична бібліотека. Бібліотека в цьому будинку знаходиться з 1900 року.

2012 р., травень. Верховний Суд Росії задовольнив позов Міністерства юстиції РФ з проханням ліквідувати Об'єднання українців Росії

2012 р., червень. Керівник Федерального агентства РФ у справах СНД та співвітчизників які проживають за кордоном, Костянтин Косячов повідомив, що Росія створить Інститут Пушкіна для пропаганди російської мови за кордоном. В Україні будуть створені в Києві, Одесі, Сімферополі, Дніпропетровську, Харкові та Львові.

2012 р. 3 липня. Верховна Рада України прийняла закон Ківалова-Колісніченка "Про основи державної мовної політики в Україні".

2012 р. 8 серпня "Мовний закон вступив в силу".

2013 р. ДЕРЖАВІ УКРАЇНІ належить лише 20% власності, все інше належить місцевому й іноземному капіталу, в основному – російському. Але найбільш трагічне, що ці 80% були не викуплені за їх вартістю, а вкрадені в жителів України:

- 90% нафтопереробки;

- 85% поставок нафти;

- 75% АЗС;

- 70% компаній в торговому суднобудуванні;

- 60% компаній в військовому суднобудуванні;

- Москва повністю контролює алюмінієву промисловість України, видобуток і виробництво титану, заводи машинобудування, енергетики, контролюються родовища та виробництва ядерної енергетики;

- взятий під контроль український мобільний зв'язок, телефонна мережа, всі засоби інформації;

- збільшується кількість російських банків, куди переводять свої рахунки підконтрольні їм підприємства, як результат – українські банки несуть збитки;

- Росія викупила український Промінвестбанк та перевела офіс з Києва в Донецьк;

- Росія викупила контрольний пакет акцій одного з найбільших українських концернів ІСД (Індустріальний Союз Донбасу), Запоріжсталь, Луганськтепловоз та багато дрібніших підприємств;

- Росія захоплює сільськогосподарський ринок України, через найбільшого українського орендатора "Українські агроінвестиції", з яким асоційована російська компанія "Ренесанс".

2013 р., 8 лютого. В УКРАЇНІ закрито україномовний канал "Культура".

2013 р., 3 квітня Міністерство юстиції РФ відмовилося реєструвати загальноросійську громадську організацію "Український конгрес Росії",організації, яка була створена на установчому з'їзді УКР у листопаді 2012 року. Наразі в Росії немає жодного загальноросійського об'єднання української національної меншини. В той же час, останній перепис населення свідчить, що у Росії мешкає близько 2 мільйонів українців.

1991-2013 рр. За роки незалежності в Україні було вбито, загадково померли біля 3000 українських патріотів. 1991-2013 За роки незалежності в Україні було вбито, загадково померли біля 3000 українських патріотів. Найбільш відомі з них: М. Бойчишин та В. Чорновіл – лідери НРУ, В. Бойко, генерал В. Санін, А. Єрмак, Р. Рапій, Ю. Оробець, М. Сирота, В. Червоній, Р. Ліщинський, С. Драгомирецький, журналісти О. Кривенко, Г. Гонгадзе, професори Г. Бачинський та В. Лебединець, міський голова Б. Котик, поет Р. Братунь, співак І. Білозір та інші (професор С. Трохимчук, "Меморіал").

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Igor1031 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 24.05.2023, 11:41   #167
Igor1031
Super Moderator
 
Аватар для Igor1031
 
Реєстрація: 25.12.2009
Дописи: 2.543

Типово

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Igor1031 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 09.06.2023, 17:41   #168
Igor1031
Super Moderator
 
Аватар для Igor1031
 
Реєстрація: 25.12.2009
Дописи: 2.543

Типово

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Igor1031 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 24.11.2023, 18:54   #169
Igor1031
Super Moderator
 
Аватар для Igor1031
 
Реєстрація: 25.12.2009
Дописи: 2.543

Типово

Плюс-мінус п’ять мільйонів: як маніпуляції довкола кількості жертв Голодомору шкодять Україні?

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
Igor1031 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Відповідь

Закладки

Параметри теми
Параметри перегляду

Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід

Схожі теми
Тема Автор Розділ Відповідей Останній допис
Цей день в історії slavon Ваші захоплення 179 21.11.2022 18:53
"Правдиві" байки рибалок і мисливців sat-prof Ваші захоплення 14 30.05.2018 15:55
Про перехід України на цифрове ТБ (обговорення та запитання) Roma&XP Новини,українські телевізійні канали,DVB-T2 - цифрове ефірне телебачення 109 16.02.2017 21:58
Майбутнє сат-тв на теренах УКРАЇНИ sat-prof Загальний розділ! 8 07.08.2011 01:31


Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 05:23.


vBulletin 3.8.4 ; Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010
Львівський форум