SAT
шарінг
Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF  

Назад   Форум - Супутникового телебачення SAT-PROF > Вітальня - SaT-PRoF.CoM.Ua > Офтопік (теревеньки)

Примітки

Створення нової теми Відповідь
 
Параметри теми Параметри перегляду
Старий 30.03.2011, 11:26   #21
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

ПОЧАТКИ КОЗАЦТВА




Слово «козак», не нашого, а турського походження. В мові половців означало воно стільки, що — сторож, вартовий. В турецькій мові слово «козак» вживалося на означення вільної, незалежної нівідкого людини. Старі літописи й документи, вже в половині XV ст. знають татарських «козаків», що, як легко озброєна кіннота, сторожили Кафи та інших осередків італійської торгівлі на Криму. З кінця XV ст. (1492 р.) маємо, чи не першу взагалі, відомість про українських «козаків». В жалобі кримського хана литовському великому князеві, названо так людей з Києва й Черкас, що при усті Дніпра, під Тягинею, розбили турецький корабель... Рік пізніше татарський хан титулує «козаками» військову дружину черкаського старости Богдана Глинського, що погромив турецьку твердиню— Очаків. З того часу українські «козаки» не сходять уже зі сторінок документів та літописів. Росте їхня слава, кріпшає внутрішня організація й могутніє їх суспільно-політичне значіння.
Почалося з «уходів». Мешканцям пограничних замків і їхніх околиць, що то по словам люстратора з XVI ст. «рушниці мали й стріляти добре вміли», не сиділося поза окопами й частоколами городів. Призвичаївшися до безупинної татарської небезпеки, загартувавшись в оборонній боротьбі з татарами, вони перейшли з оборони до наступу. Більшими й меншими, але заєдно озброєними й готовими на все гуртами, вони запускаються в степи. Ідуть туди по рибу, ловлять звіря, вибирають мід, виправляються по сіль, коли треба відбороняються від татар, а коли можна, то нападають на них. Тількиж вертаючи з «уходів», мусять оплачуватися старостам, що хоч не зважувалися йти в степ, але вважали себе його «управителями».
Де далі й самі старости, помітивши дохідність «уходницького промислу», організують ватаги «уходників» і пробують з ними щастя в степу.
Хмельницький староста Предслав Лянцкоронський, вже в 1528 р. зібрав більш тисячі очайдухів, наскочив з ними на татарських чабанів і відібрав їм 500 коней та яких 30.000 овець. Успіхи «козацького промислу» почали заманювати в степи не самих тільки пограничних городян та селян, але й тогочасну аристократію. На чолі перших козацьких загонів бачимо таких вельмож, як Ілля та Константин Острожські, Сангушки, Потоцькі, Замойські, Збаражські, Заславські, Корецькі, магнатів, що їх тягла у степи не жадоба наживи, але туга лицарського серця за небезпеками воєнних пригод, за славою. Не саме добичництво, не сама охорона майна й життя пограничного населення зродили козаччину. Уже в її первопочинах приходять до слова ідеальні побуди, що то пізніше винесли козацтво на чоло української історії.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 30.03.2011, 11:28   #22
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

ОСТАП ДАШКЕВИЧ




(1515—1535)
Славу першого з організаторів козаччини здобув собі черкаський староста (1515—1535) Остап Дашкевич. Сповняючи свій уряд на самому, українсько-татарському пограниччю, він доволі гарно познайомився з технікою татарського воювання й, відплачуючи татарам за їхні наскоки, дуже часто заганявся з своїми «козаками» на Крим. Та бувало, що злякавши татар й примусивши до мирних взаємин, дружив з їхніми ватажками й, разом з ними, трівожив московське пограниччя.
Великою славою вкрилося імя Дашкевича в 1532 р., коли кримський хан, з великим військом і гарматами, даремне штурмував Черкаси, що в них засів Дашкевич з козаками.
Він то, на соймі в Пйотркові (1533), перший звернув увагу польсько-литовських панів на козаків, чиб не використали їх для постійної охорони південнього пограниччя України перед татарами. Він радив зорганізувати до 2 000 козаків і уставити їх на татарських перевозах, але його думку й ініціативу знехтували. Вже тоді козаччина мусіла мати свою силу й вагу, так щодо скількости як і щодо якости. Свідчать про те безупинні скарги татар литовському великому князеві на козаків.
У 1541 р. починаються спроби з боку польсько-литовської влади опанувати козацьку стихію. В пограничні землі посилаються переписчики, пограничним старостам видаються накази приборкати козаків. Але в непевних умовах степового пограниччя не можна було й мріяти ані про реєстрацію козаків, ані про їх приборкання. Покищо, «козакування» було ще тільки принагідним, сезоновим «промислом» пограничного населення, а козацька, суспільна верства ще не оформилася. Таксамо не можна було ввести того козакування в певні служебні норми. Козаччина творилася стихійно й оформлювалася й консолідувала сама, не бажаючи собі втручувань з боку. На теж вона й вийшла в степ, на те важила своїм життям і здоровлям, щоби збутися посторонньої опіки. В половині XVI ст. козаччина вже опановує Дніпровий Низ. З існуванням козацької формації на Низу, починають уже рахуватися не тільки татари, а й польсько-литовський уряд.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 31.03.2011, 11:53   #23
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 31.03.2011, 13:48   #24
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Кирило Григорович Розумовський



(18 березня 1728 — 9 січня 1803, Батурин,Чернігівська губернія) — граф, політичний і державний діяч Гетьманської України, останній гетьман України (1750—1764).
Народився в селі Лемеші Козелецької сотні Чернігівського полку в сім’ї козака Григорія Розума. Молодший брат його, Олексій Розумовський, 1731 року завдяки чудовому голосу потрапив до придворної капели в Петербурзі й став невдовзі фаворитом Єлизавети Петрівни, а після її вступу на престол 1741 року дістав від неї високі чини камергера та генерал-поручика і 1742 року таємно обвінчався з нею. Олексій Розумовський мав великий вплив при царському дворі й домігся багатьох пільг для української старшини, сприяв відновленню гетьманства на Лівобережній Україні. Саме Олексій Розумовський 1742 року забрав свого брата Кирила в Петербург, де він виховувався під опікою О.Сумарокова та І.Єлагіна. У 1743—1745 роках Кирило Розумовський навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга під керівництвом відомих вчених Ейлера та Штрубе. У червні 1744 року разом із старшим братом був удостоєний графського титулу. Після повернення з-за кордону 1745 року одержав чин дійсного камергера. Маючи гарну зовнішність, чудову освіту та приємні манери, швидко завойовує високий авторитет у царському дворі. 1746 року одружується з родичкою цариці Катериною Наришкіною. У 1746 році 18-річного Розумовського призначено президентом Петербурзької Академії наук. Йдучи назустріч проханням Олексія Розумовського та української старшини, Єлизавета Петрівна відновила гетьманство, скасоване після смерті гетьмана Данила Апостола 1734 року, і на Глухівській раді в лютому 1750 року за вказівкою цариці гетьманом Лівобережної України було обрано Кирила Розумовського.

Початок кар'єри
Кирило Розумовський народився 18 березня 1728 року в Гетьманщині, в селі ЛемешіКозелецької сотні Київського полку.
За допомогою брата Олексія був викликаний з рідного села Лемеші до Санкт-Петербургу, звідки посланий був, під опікою адьюнкта Академії Наук Г. Теплова, на навчання за кордон (Німеччина, Франція, Італія), де перебував у 1743—1745 рр. Повернувшися до Петербургу, 1745 р. був призначений президентом Російської Академії Наук (1746).[1] 1746 року одружився з родичкою цариці Єлизавети, Катериною Наришкіною.
1744 року Імператриця Єлизавета Петрівна під час відвідувань Києва вибрала місце, де згодом буде збудовано Маріїнський палац за проектом Б.Растреллі саме для графа Розумовського.
5(16).V.1747, на домагання української старшини, підтриманої Олексієм Розумовським, Імператриця Єлизавета Петрівна іменним указом «Про Буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями» відновила гетьманат. Кирила Розумовського обрали гетьманом на раді в Глухові (лютий 1750 р.). Однак самого Кирила на церемонії не було, він не захотів їхати із столиці в провінцію. Лише в 1751 р., за суворим наказом імператриці Єлизавети, гетьман поїхав у Глухів.
Було відновлено автономію Гетьманщини, права гетьмана поширено на Київ і Запоріжжя. Відання українськими справами в Петербурзі повернули з Сенату до Колегії закордонних справ (як це було за попередніх гетьманів).

Реформа Гетьманщини
К.Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на самостійну українську державу європейського типу. У процесі цієї перебудови виявилися дві головні політичні течії серед вищої козацької старшини. Одна з них, консервативна (речниками її булигенеральний писар Андрій Безбородько й генеральний підскарбій Михайло Скоропадський), намагалася, зберігаючи традиційний козацький устрій Гетьманщини, наблизити його до шляхетського ладу Речі Посполитої. За гетьманування К.Розумовського Гетьманщину було поділено на повіти, запроваджено систему шляхетських судів — земських, ґродських іпідкоморських (1760—1763), війтівські посади у великих містах передано до козацької старшини. Поширилися політичні права старшини, яка частіше брала участь у старшинських з'їздах, «зібраннях», а згодом (1763—1764) у «Генеральному зібранні» в Глухові для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ. Термін «шляхетство» став офіційною назвою козацької старшини. Поруч з тим ішов процес обмеження прав посполитих, але одночасно було відкрито ширший доступ до старшини представникам некозацьких верств (духовенство, міський патриціат тощо).
Друга політична течія, до якої належали здебільшого представники молодої старшинської інтелігенції, що здобували часто високу освіту в Західній Європі (речником їх були брати Туманські, зокрема Василь, майбутній генеральний писар), шукала зразків для державної перебудови своєї країни на Заході й воліла встановити в Україні (в дусі освіченого абсолютизму) гетьманську монархію, спадкову в роді Розумовських, але з наданням їй певних конституційних форм парламентарного типу («Генеральні зібрання»). Ця течія набрала більшого впливу на початку 1760-х pp., коли вона 1764 року (мабуть, за згодою К.Розумовського) зробила спробу висунути свої домагання не лише в Україні, але й перед російським урядом.
Це пожвавлення українського політичного життя й думки було пов'язане з діяльністю самого К.Розумовського. Він намагався — але без успіху — дістати право дипломатичних зносин, дбав про розвиток української торгівлі й промисловості, розпочав широку програму «національних строєній» (у зв'язку з проектом перенесення столиці до Батурина — цими заходами керував Г. Теплов), реформував козацьке військо («воїнська екзерциція», за проектом полковника лубенського Івана Кулябки та інші заходи), планував відкриття університету в Батурині, сприяв розвиткові української науки (зокрема історії), літератури й мистецтва.

Останній гетьман
Широка програма модернізації Гетьманщини й участь у ній К.Розумовського, а ще більше політична активізація українського шляхетства цілком розбіглася з цілями російського уряду, який ще з 1750-х pp. почав щораз більше обмежувати економічні й політичні права України (указ1754 року про контроль над фінансами Гетьманщини; скасування індукти й евекти у 1754 р.; ліквідація митного кордону між Росією й Україною 1755 року; вилучення Києва з під влади гетьмана; передача українських справ знову у відомство Сенату і контроль над наданням урядів і маєтків гетьманом тощо).

Новий уряд Катерини II посилив централістичну політику щодо України. З другого боку, соціальна політика К.Розумовського й перетворення Гетьманщини на державу шляхетського типу поглибили соціальні суперечності, а династичні плани К.Розумовського викликали опозицію й опір з боку шляхетської аристократії. До того додалися ще великі втрати України внаслідок її участі у Семилітній війні. У цих умовах Катерина II скористалася з петиції про спадкове гетьманство в роді Розумовських, і 1764 року примусила К.Розумовського зрезиґнувати з гетьманства, за що йому зберегли становище високого достойника Російської Імперії, забезпечили велику пенсію й надали було у власність колишні гетьманські маєтки, зокрема,Батурин.
Понад 11 років (1755—1767) проводив то за кордоном, то в обох російських столицях. Наостанок таки повернувся до Батурина — прожив там останні 9 років. Тут він будує для себе розкішний палац, де збирає одну з найбагатших у Європі бібліотек.
Заповів поховати себе в склепі-мавзолеї збудованої ним на території Воскресенської церкви. Її звели на місці зруйнованого мазепинського Троїцького собору. 1927 року радянські чиновники від культури відкрили його саркофаг, забрали коштовні речі, а склеп засипали землею.

Родина
родився в селі Лемеші Козелецької сотні Чернігівського полку в сім’ї козака Григорія Розума. Молодший брат його, Олексій Розумовський, 1731 року завдяки чудовому голосу потрапив до придворної капели в Петербурзі й став невдовзі фаворитом Єлизавети Петрівни, а після її вступу на престол 1741 року дістав від неї високі чини камергера та генерал-поручика і 1742 року таємно обвінчався з нею. Олексій Розумовський мав великий вплив при царському дворі й домігся багатьох пільг для української старшини, сприяв відновленню гетьманства на Лівобережній Україні. Саме Олексій Розумовський 1742 року забрав свого брата Кирила в Петербург, де він виховувався під опікою О.Сумарокова та І.Єлагіна. У 1743—1745 роках Кирило Розумовський навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга під керівництвом відомих вчених Ейлера та Штрубе.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 02.04.2011, 14:44   #25
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

УПА - слід з історії

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Востаннє редагував argonavt79: 02.04.2011 о 14:50.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 16.04.2011, 13:35   #26
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Лазар Каганович - кат Української нації.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 24.04.2011, 12:46   #27
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово



Тернопіль - місто у Західній частіні України, політико-Адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської області. Розташованих на річці Серет. У Тернополі перетинаються важливі автомобільні та залізнічні шляхи. Єдине місто обласного значення Тернопільської області.
До 1944 року місто мало назву Тарнополь або Тарнопіль.
Засноване у 1540 році Яном Тарновськім. До 1569 року належала до ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ староства (пізніше повіту) Руського воєводства. У 1569-1772 роках у складі ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ повіту Подільського воєводства; у 1772-1810, 1815-1867 - центр Тернопільського округу у складі Королівства Галичини та Лодомерії, 1810-1815 - Тернопільського краю російської імперії, з 1867 до 1939 - Адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різніх держав: Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРС, Другої Речі Посполитої. З 1920 - Адміністративний центр воєводства, від 1939 - області. Напрікінці 1918-го до 2 січня 1919 року Тернопіль був столицею ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 року маріонеткового більшовіцького державного утворення - Галицької СРР. У період націстської окупації (1 серпня 1941 - липень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».
Покровитель міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з Її зображення знаходівся у Домініканському костелі - ніні церкви Непорочного зачаття Матері Божої.
Населення - 217 706 осіб (2008). Тернопіль займає площу 5852 га, 231 вулицю, 5 майданів, понад 1020 будинків.
Походження назви
Існують різноманітні версії походження назви міста.
Згідно з першими, місцевість, де було засноване місто, називався Тарнополлям. Ця назва походити від польського слова taru «тер (е) н». У українській транскріпції з'являється варіант Тернополля - «Тернове поле», з якого і віводять сучасна назву міста. Тернополлям місцевість називали за ті, що вона довгий час була поросла терном.
Існує інше тлумачення, за яким назву міста віводять від прізвища магнатів Тарнавського і грецького скорочений Закінчення-піль від поліс «місто». До 1944 року місто називався Тарнопіль.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 24.04.2011, 12:47   #28
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово



Львів — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та Західної України. За кількістю населення — сьоме місто країни (станом на 1 березня 2010 року у Львові проживало 760 757 осіб).
Львів заснований королем Данилом Романовичем в середині 13 століття. 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства. В добу Середньовіччя Львів був важливим торгівельним центром. За австрійського панування місто стає осередком польського та українського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини був столицею Західноукраїнської народної республіки. До Другої світової війни належав Польщі, за Пактом Молотова — Ріббентропа анексований Радянським Союзом.
Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні. У 2009 році Львів першим здобув титул Культурної столиці України. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості

Назва «Львів» дана місту на честь князя Лева Даниловича, сина засновника Львова Данила Галицького. Протягом своєї історії Львів жодного разу не змінював назви. Назва міста різними мовами звучить так: польською мовою — Lwów (Львув), англійською — Lviv (Львів), російською — Львов (Львов), німецькою — Lemberg (Лемберґ), їдиш — לעמבערג, латинською — Leopolis (Леополіс), вірменською — Լվով (Лвов), кримсько-татарською — İlbav (Ільбав).
Щодо Львова традиційними є багато епітетів. Розповсюдженою є назва «Місто Лева». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «місто левів», «місто сплячих левів», «Королівське місто», «Перлина корони Європи», «Місто-музей», «столиця Галичини», «маленький Париж», «маленький Відень», «український П'ємонт», «Бандерштадт», «культурна столиця України» та інші.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 24.04.2011, 13:08   #29
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово



17 рік поспіль Історичний клуб “Холодний Яр” проводить меморіальні заходи в Холодному Яру, але такого вибуху ще не було. В минулі роки кількість учасників урочистостей уже не раз сягала тисячі й більше осіб, і все ж урочистості нагадували більше родинні вшанування, а 17 квітня 2011 р. людські потоки просто розтрощили дамбу недоброзичливості керівників Черкаської обласної та Чигиринської районної колоніальних адміністрацій, і могутньо прорвалися на святу землю Холодноярщини. “Щось пороблено людям, – сказав напередодні Романові Ковалю художній керівник хору “Заграва” Володимир Голубничий, – всі хочуть до Холодного Яру – хоч плач”. Непереливки було працівникові СБУ, який отримав завдання переписувати номери автомобілів! Понад тисячу номерів автобусів і автівок мусив занотувати цей добросовісний хлопець, щоб поставити їхніх власників на облік спецслужб.

Організатором вшанувань, як і завжди, виступив Історичний клуб “Холодний Яр”, а співорганізаторами – “Вільне козацтво Холодного Яру”, партія “Наша Україна”, “Холодноярська ініціатива”, Народний рух України, Всеукраїнське об’єднання “Свобода” та Конгрес українських націоналістів.
Урочистості розпочалися 16 квітня о 12.00 в селі Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області біля братської могили отамана Чорного Ворона (Миколи Скляра) та його козацтва.
“Сьогодні ми прийшли привітатися з Миколою Скляром – легендарним отаманом Чорним Вороном та його хлопцями, – відкрив вшанування президент Історичного клубу “Холодний Яр” Роман Коваль. – Нехай привітає їх піснею наш Тарас Силенко – людина, яка зробила безмежно багато для увічнення пам’яті наших національних героїв”.
І Тарас заспівав полеглим пісню, яку вони знали, яку співали 90 років тому, – “За байраком байрак” на слова Тараса Шевченка.

Нас тут триста як скло товариства лягло
А земля не приймає…

У цей день уперше за 90 літ було проведено панахиду за всіма отаманами, яких козаки нарекли цим грізним іменем, адже Чорний Ворон – не ворона, як дехто думає, а крук – великий хижий птах.
Протоієрей Української православної церкви Київського патріархату Петро Бойко пом’янув не лише Миколу Скляра із Жовтих Вод, який тут спочиває, а й Платона Черненка із Криворіжжя, Віктора Чекірду з Поділля, Петренка з Радомишльського повіту, Івана Чорногузька з Піщаного Броду та Івана Яковича Чорноусова зі Шполянщини, героя роману Василя Шкляра “Чорний Ворон”. І козака Білоуса з Новоукраїнки, якого товариство також нагородило цим іменем.
На могилі промовляли письменник Василь Шкляр, отаман Вільного козацтва Холодного Яру Олег Островський, народний депутат України Іван Заєць, юрист зі Львова Ігор Коліушко. Співав пісню “Україно, ти моя молитво” (сл. Василя Симоненка) Володимир Гонський, а Володимир Стецюк із Дніпропетровська прочитав вірш “Чорний Ворон”, який написав 2000 року, побувавши на цій, тоді забутій, могилі.

Чорний Ворон! Чорний Ворон –
Степовий отаман –
Із забутої могили
Розмовля з вітрами.

Як добре, що ця могила ожила, воскресла! Недаремно одна з учасниць вшанувань, Тетяна Наумчук, занотувала в подорожньому щоденнику такі слова: “Кожен небайдужий крок записаний землею. І наші погляди залишали теплі сліди”.
Провівши панахиду, панотець Петро Бойко благословив діяльність Романа Коваля, який “перший почув голос цієї могили”. Панотець висловив впевненість, що невдовзі тисячі людей побожно ступатимуть стежками Чорного Ворона та його зухвалого козацтва.
Потім був поминальний обід, на який запросив гостей сільський голова Розумівки Микола Христенко.
О 15.00 в сільському клубі Розумівки почалась демонстрація документального фільму “Юрій Горліс-Горський”. Зал вміщував 480 осіб, і майже кожне місце знайшло свого господаря. Перед початком кіносеансу кобзар Тарас Силенко виконав “Гімн українського січового війська” (сл. Петра Карманського, муз. Святослава Силенка). За ним лауреат премії ім. Андрія Малишка Владлен Ковтун прочитав вірш.

Холодний Яр Вам був за брата,
А темна нічка за сестру…
Вам доля випала – й орати,
І з ворогом іти на прю!...

Ярій віки, Холодний Яре!
Будь славен, Мотрин монастир!
Хай пшениці – озимі й ярі –
Належать тим, хто їх зростив!
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Старий 25.04.2011, 13:48   #30
argonavt79
Передовик
 
Аватар для argonavt79
 
Реєстрація: 09.02.2011
Вік: 53
Дописи: 646

Типово

Пропоную прочитати книгу про історичні факти бою на горі Маківка.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Перегляньте фільм " Бій на горі Маківка"



для скачування фільму:

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Востаннє редагував argonavt79: 25.04.2011 о 13:57.
argonavt79 зараз поза форумом   Відповісти з цитуванням
Відповідь

Закладки

Параметри теми
Параметри перегляду

Ваші права у розділі
Ви не можете створювати теми
Ви можете писати дописи
Ви не можете долучати файли
Ви не можете редагувати дописи

BB-код є Увімк.
Усмішки Увімк.
[IMG] код Увімк.
HTML код Вимк.

Швидкий перехід

Схожі теми
Тема Автор Розділ Відповідей Останній допис
Цей день в історії slavon Ваші захоплення 179 21.11.2022 18:53
"Правдиві" байки рибалок і мисливців sat-prof Ваші захоплення 14 30.05.2018 15:55
Про перехід України на цифрове ТБ (обговорення та запитання) Roma&XP Новини,українські телевізійні канали,DVB-T2 - цифрове ефірне телебачення 109 16.02.2017 21:58
Майбутнє сат-тв на теренах УКРАЇНИ sat-prof Загальний розділ! 8 07.08.2011 01:31


Часовий пояс GMT +3. Поточний час: 13:11.


vBulletin 3.8.4 ; Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010
Львівський форум