Показати повну версію : Ловись рибко, мала і велика!!!(все, що стосується риболовлі.)
Перекручена жилка - крадій рибальського задоволення
Перекручена жилка завдає чимало клопоту рибалкам ї здатна неабияк попити в них крові, причому це в однаковій мірі стосується і спінігістів, і любителів донної ловлі і поплавочників. Адже основна причина появи перекрутів - безінерційна котушка, її конструкція і спосіб намотування жилки та приманки. Розглянемо як уникнути перекрутів жилки, та якщо все таки вони сталися то як їх позбутися.
При виборі безінерційної котушки для спінінга перевагу потрібно віддавати моделям з широкою і неглибокою шпулею - в них жилка буде крутитися менше. Те ж саме стосується і жилковкладального ролика: кращим буде великий і неглибокий.
Часто жилка в силу своєї жорсткості посилює перекрути. При намотуванні вона стає своєрідним важелем, що передає зусилля на всю довжину. Таким чином, м'яка тонка жилка у виграші перед жорсткою, особливо якщо ви багато ловите на обертальні блешні.
Обертальні блешні - це гроза всіх жилок. Без одного-двох додаткових вретлюжков за день ловлі можна вбити всю розмотку якісної жилки. Не варто економити на вертлюжках, адже якісний вертлюжок крутиться в десятки разів легше і довше звичайного. Краще один раз розщедритися на професійні вертлюжки, ніж міняти жилку кілька разів за сезон.
Гіршим за оберталку, в плані перекручування жилки є тільки девон. При ловлю на цю приманку використання вертлюжків не втрачає своєї актуальності, але є ще одна хитрість. При покупці вибирають два однакових девони, що відрізняються напрямком обертання. А на рибалці потрібно буде їх міняти через кожні 20-30 хв ловлі.
Не варто обертати котушку коли стався зачеп за перешкоду. Фрикціон буде здавати шнур, а ротор сильно закрутить вільну частину жилки.
Перекручена жилка вкорочує дальність польоту приманки і часто захльостується за тюльпан, що може привести до поломки. Тому, якщо ви помітили таке то потрібно їх позбутися. Навіть при шаленому клюванні краще витратити пару хвилин на реанімацію шнура, ніж втратити рибу або зламати вудилище.
Відкрийте дугу котушки і розмотайте жилку уздовж урізу водойми або на мокрому полі. Відійдіть на 50-60 м і, злегка стиснувши вологою ганчіркою жилку біля нижнього кільця, почніть повільно підмотувати. Жилка повинна бути без приманки.
Таку процедуру можна проводити і з човна на річці. Для цього жилку (без приманки) стравлюють у вільне плавання за течією, а потім, злегка притримуючи, намотують назад. На все йде 5-6 хвилин.
Запам'ятайте ці нескладні моменти і Ви будете більше і довше насолоджуватись процесом риболовлі а не розв'язанням проблем які можуть виникнути при перекручуванні жилки.
Ловити окуня потрібно на червоне
Окунь риба досить смачна, і зовсім даремно рибалки навішують на нього ярлик побічного улову. У ловлі цього безцеремонного розбійника, по заслугам на все життя вбраного в смугастий арештантський одяг, є чимало цікавого. Товсті весняні окуні для мене завжди означали певний виклик, і потрібно було багато часу і старанності, щоб розкрити всі таємниці ловлі великих риб.
Під час всіх своїх експериментів на різних водоймах я постійно стикався з одним феноменом - любов'ю окунів до червоного кольору. Може ви теж вже помітили, що окуні "дуріють" від усього червоного? Тому не дивно, що пофарбована в червоний колір приманка набагато швидше виявляється в пащі хижака, ніж будь-яка інша. Я часто задавав собі питання: чому саме цей колір? Думаю, це пов'язано з тим, що окуні відносяться до червонуватої приманки як до відомої їм їжі.
У житті окуня саме червоний колір грає домінуючу роль. Наприклад, у перші роки його існування трубочник і мотиль є головними об'єктами його харчування. Черв'яки - представляють собою ласощі і для старших риб. До того ж і самі окунці зі своїми червоними променями плавців часто стають метою атаки своїх великих побратимів, схильних до канібалізму.
На перший погляд, все це абсолютно різні ланки харчового ланцюжка, проте всіх їх об'єднує одне: червоний колір!
Більшість великих окунів ловиться навесні, a саме з початку березня до середини травня. Це пов'язано з тим, що рибалкам, простіше їх в цей час знайти.
Великі одинаки виходять зі своїх глибоко розташованих зимових укриттів, щоб на мілководді, вздовж кромки берега, поніжитися в теплих променях сонця і набити шлунок. У безхмарні дні можна спостерігати, як вони, майже без руху стоять на відкритій воді вздовж очерету або під деревами або чагарниками і приймають сонячні ванни.
Ловити в цей час окунів треба з розумом, настрій у них явно меланхолічний. Тому потрібно зрозуміти, коли, як і що їм слід запропонувати, щоб вони не встояли і накинулися на вашу приманку. Найпростіше полювати на окуня в ранкові години, перед сходом сонця, адже те ж саме роблять і окуні на поверхні води (і часто досить шумно).
Як правило, часу на ранкову риболовлю буває занадто мало. Поки легкий ранковий туман приховує підводне життя, ловля ще можлива. Як тільки з'явиться сонце, клювання припиняється. Моя тактика полягає в наступному: підкрадаюся, наскільки це можливо, до укриттях поблизу берега, де за день до цього я застав хижаків за прийомом сонячних ванн. Краще за все це робити з боку води, але можна і з берега, якщо грунт під ногами твердий, а гілки дерев та кущі не заважають орудувати вудкою. Мета всього цього - подати приманку як можна ближче до того місця, де зустрічається природний корм і окуні хапають його без великого побоювання.
Якщо з човна, то в 2-3 метрах від укриття я кидаю приманку в бік берега так, щоб вона впала мало не на сушу, а потім повільно, маленькими ривками підтягую її до себе. Тут треба бути гранично уважним - може трапитися всяке, навіть біля самого човна.Часто буває що приманка вже майже вийшла з води, але в останній момент підходить зграя і один з окунів хапає її. Риба в ранні години дуже активна і реагує блискавично (часто на відміну від мене), і нерідко трапляється, що я ледь не спізнююся з підсічкою.
З берега теж можна ловити досить успішно, закидаючи приманку на глибину і проводячи її мимо укриття на мілководді. Тут теж атака окуня може статися мало не в останню секунду,. тому поки приманка у воді, потрібно бути готовим до всього.
Оскільки ранній "полосатик" добре йде на хробака, я намагаюся прийти на побачення з окунем рано і принести окуневі цю насадку. Звичайно, не природну, а штучну-червоного кольору, довжиною близько 5 см, правильно змонтовану на свинцевій джиг-голівці, вага якої повинна бути, в залежності від глибини водойми, від 3 до 8 г, а колір - переважно червоний.
Такий штучний черв'як ледь помітно виляє хвостом, тому ті рибалки, які звикли до віброхвостів, повинні врахувати це і дещо перебудувати свою методику ловлі.
Чому така приманка приваблива для окуня? Це залежить, мабуть, більшою мірою від розміру і кольору, меншою - від її гри. По-перше, вона маленька і відповідає розміру рота, по-друге, вона червона! Окунь нітрохи не сумнівається в їстівності запропонованої мною приманки - майже весь природний корм в цей час року виглядає так само, як і те, що прив'язане на кінці жилки.
Риба, запечена у сметані
Отже для приготування знадобиться: 500 грамів рибного філе, 800 грамів картоплі, склянка сметани, 200 грамів білих грибів, 25 грамів сиру, дві столові ложки борошна, олія, масло, яйця.
Спосіб приготування:
Шматки риби посоліть, поперчіть, обваляйте у борошні й обсмажте на сковороді на олії.
Обсмажте також очищені, промиті й нарізані свіжі білі гриби та нарізану кружечками товщиною близько півсантиметра картоплю.
Рибу покладіть на пательню, на кожний шматок покладіть кружечок звареного накруто яйця й гриби. Потім обкладгть рибу кружечками смаженої картоплі й полийте процідженим соусом зі сметани.
Для приготування соусу нагрійте сметану і, коли вона закипить, додайте чайну ложку борошна, перемішаного з такою ж кількістю олії. Усе розмішайте, кип’ятіть 1 -2 хвилини й посоліть.
Рибу, политу соусом, згори притрусіть тертим сиром, полийте розтопленим маслом і поставте у духовку на 5-6 хвилин, щоб вона підрум’янилася.
При подачі на стіл страву посипте дрібно нарізаною зеленню петрушки.
Основи ловлі форелі нахлистом
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Легке і витончене одноручне нахлистове вудилище зі спеціальним конусним, не намокаючим шнуром і вдало підібраною невеликою "мушкою" в руках досвідченого рибалки є самим досконалим і найбільш здобутливим знаряддям ловлі форелі. Нахлистом можна успішно ловити форель у всіх водоймах, де вона водиться: і в струмках, і в потужних гірських потоках, і навіть в стоячих гірських озерах. У прозорій воді зі спокійною гладкою поверхнею кращі результати дає ловля на "сухі", тобто плаваючі на поверхні води пухнасті, змочені рідким вазеліном "мушки".
Погода значною мірою впливає на клювання форелі, в принципі, так як і на клювання інших видів риб. Але звичайно тут є свої закономірності. Після дощу і у вітряну погоду форель можна ловити на "мокрі" мушки, тобто такі які занурюються і йдуть недалеко від поверхні води. При підйомі води в гірських річках форель стає менш обережною, виходить з ям на більш дрібні плеса і азартно починає полювати за пропливаючою здобиччю. Навпаки, при падінні рівня води форель кидається на ями і там якийсь час абсолютно перестає брати на приманки. Таким чином, при ловлі форелі треба передусім звернути увагу на стан води.
Щоб успішно ловити форель, рибалка повинен добре маскуватися і дуже обережно підходити до місця ловлі. Форель надзвичайно обережна риба. Якщо вона побачить рибака на березі, то негайно кидається на глибину під струмінь падаючої води або під камінь, де її не можна побачити. Тому, особливо при ловлі на "мокру мушку", закидування потрібно робити здалеку і не підходити до самого берега.
При ловлі на "сухі мушки" найкраще просуватися по гірській річці знизу вгору. Дуже важливо правильно вибрати "мушку" за забарвленням. З весни форель найкраще ловиться на дрібні коричневі "мушки" які схожі на вечірніх метеликів, та зазвичай з'являються в цей час року біля води. Влітку, а також в середині дня, форель охочіше бере яскраві і строкаті за забарвленням невеликі "мушки": золотисті, жовті, червоні і яркосині. Восени кращі результати виходять при ловлі на сірі та чорні "мушки". Але в теплі сонячні дні все-таки краще ловити на "мушки" більш яскраві і строкаті за забарвленням.
У стоячих водоймах з прозорою водою, на гірських озерах і на плесах гірських річок з повільним, ледве помітним плином, форель найкраще ловиться не на штучні "мушки", а на коників, невеликих метеликів, водяних комах і личинок.
Все це відноситься, до денної ловлі форелі в певних умовах. Зрозуміло, рибалка повинен проявляти свою спостережливість і всякий раз підбирати таку "мушку", яка буде служити найкращою приманкою для риби. При виборі "мушки" треба враховувати ту обставину, що кращими годинами для ловлі форелі вважаються денні - з дев'ятої ранку до третьої години дня.
Влітку, успішно ловити форель можна і в ранкові години, і на добре освітлених ділянках ріки-при заході сонця. У цих випадках треба застосовувати вже не ті "мушки", на які форель ловилася вдень, а інші, що більше наближаються за забарвленням і за розмірами до комах, що літають над водою ввечері або вранці. Зазвичай це не яскраві і не строкаті "мушки", а темні і сірі.
Так як при ловлі одноручним "нахлистом" доводиться робити закидування на значні відстані (до 20 метрів і більше), а за цих умов підсікання риби іноді буває затруднено, рекомендується після закидання вершинку вудилища опускати вниз, не послаблюючи шнура. При дотриманні цього правила підсікання риби робиться плавним і затяжним помахом вудилища на себе. При цьому риба засікається дуже міцно і рідко сходить з гачка.
Велику рибу треба виважувати за допомогою котушки і не поспішаючи.
Рибалка, який керується цими порадами, завжди винагороджується хорошим уловом і отримує велике задоволення ...
В Англії рибалка зловив золоту рибку
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
53-річний англічанин Марк Сойєр, є досвідченим рибалкою і нещодавно виловив в озері Magpie Lake, що в Кембриджі, незвичайну рибу. Вона ніби складена з трьох різних риб. Хвіст і тіло як від золотої рибки, голова від плотви, а нижній плавник, немов узятий від ляща.
Що ж за рибу зловив рибалка, розбираються фахівці. Поки що розглядають дві версії: це генетичний мутант, або наслідок штучного виведення породи шляхом схрещування.
Що класики говорять про риболовлю?
Рибалкою обожнюють займатися мільйони людей в світі. Не дивно, що серед звичайних рибалок трапляються і великі люди та класики, відомі своїми творами та діяннями на весь світ. Представляємо Вам підбірку фраз та цитат де Джером К. Джером, Лао-Цзи, Лев Толстой, Антон Чехов, Сергій Довлатов і інші говорять про ловлю риби.
Багато хто вважає, що від хорошого рибалки потрібно тільки вміння легко, не червоніючи, брехати. Але це глибока помилка. Голої брехні мало - на це здатен будь-який новачок. Грунтовні подробиці, витончені правдоподібні штрихи, загальне враження делікатної, майже педантичної правдивості - ось що характерно для досвідченого рибалки.
- Джером К. Джером
Дай людині рибу, і вона один раз наїсться. Навчи її ловити рибу - і вона все життя буде ситою.
- Лао-Цзи
Після від'їзду доктора Сергій Іванович побажав їхати з вудкою на річку. Він любив ловити рибу і начебто пишався тим, що може любити таке дурне заняття.
- Лев Толстой
Риболовля - це вид спорту, придуманий комарами. Приманка у ньому - ви.
- Патрік Джейк О'Рурк
Чи не дивно, знаменитий письменник, улюбленець публіки, про нього пишуть у всіх газетах, портрети його продаються, його переводять на іноземні мови, а він цілий день ловить рибу і радіє, що спіймав двох головнів.
- Антон Чехов
Немає сумніву, тріска - відмінний плавець. І в цій якості вона викликає захоплення - але не як блюдо за обідом.
- Оскар Уайльд
«Ось я до Петрового дня відмінні гачки в місті йому купив - справжні англійські: дорогі гачки! щоб рибу ловити. У нас в ставку карасі водяться. Сидів би та рибалив! Годинку, другу посидів - ось юшечка і готова. Якраз для старичків статечне заняття! »
- Іван Тургенєв
Хемінгуей відразу ж перейшов на кохану, як видно, тему: «Коли будете здійснювати свою автомобільну подорож, обов'язково заїжджайте до мене, в Кі-Вест, будемо ловити рибу».
- Ілля Ільф, Євген Петров
Одне з дивацтв полковника Блаунта полягає в тому, що він стріляє особливо влучно під звуки скрипки та віолончелі. (Подібним дивацтвом відомий містер Рижик Літлджон - той може ловити рибу тільки під звуки флажолета ...)
- Івлін Во
Полювання, рибальство - пошуки удачі в паралельних світах.
- Фазіль Іскандер
Риболовля - це палиця з жилкою, де на одному кінці черв'як, на іншому - дурень.
- Семюель Джонсон
Жінка, яка ніколи не бачила свого чоловіка за ловлею риби, не має поняття, за яку терплячу людину вона вийшла заміж.
- Едгар Хау
Для розумового відпочинку він іноді ловив рибу вудкою, а іноді грав в кості, камінчики і горіхи з хлопчиками-рабами.
- Светоній
Найбільшими завжди бувають ті риби, що зірвалися з гачка.
- Юджин Філд
Бездіяльність - єдиний моральний стан ... В ідеалі я хотів би стати рибалкою. Просидіти все життя на березі річки, і бажано без всяких трофеїв ...
- Сергій Довлатов "Заповідник"
Барвисті роздуми, або колір має значення! А також про феномен "несхожості" та фарбування приманок
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](5).JPG
Кольори в природі відіграють дуже важливу функцію. Там де не можливо порузумітися з допомогою слів, природа створила інші системи інформації. Тут, кольори, запахи, звуки та рухи, для тварин є тим самим, чим для нас є мова. З риболовної точки зору нас цікавить стимулювання інстинкту агресії у хижих риб, і таким чином можливість спокусити їх на атаку. Осмислено керуючи чотирьма факторами, а саме, кольором, запахом, звуком та рухом, ми можемо значно впливати на уловистість нашої приманки. А відповідно поєднуючи ці фактори ми можемо створити приманку, яка здатна задовільнити наші мрії.
Що стосується кольору, як на мене, є принаймні два найбільш важливі їх рівні, які періодично, в залежності від реальних умов - можуть стимулювати агресію і помірно викликати інстинкт годування. Від знань рибалки залежить який він обере колір приманки, щоб через цей вибір вплинути на ступінь уловистості приманки. Це має великий вплив на кількість клювань, тому що іноді буває так, що під час ловлі менш важливими є анімація, запах, звук, тип, розмір і т.д.. а найважливіше значення має відповідно підібраний колір приманки, тобто, перебуваючи в реальних умовах, образно кажучи, приманка має бути адекватно і зі смаком одягнена в відповідності до ситуації.
Кожен з видів риб по-різному обирає колір. Мені здається, що про це написано цілі томи ... Я завжди був скептиком і не довіряв нікому, поки не перевірив самостійно на власному досвіді. Таким чином я дійшов до, можливо оригінального, але «свого» переконання. Ніхто ніколи не переконає мене, що так звана, шкала видимості кольору у воді, така сама і для людини і для риби. Це просто нісенітниця вперто повторювана лінивими, авторами риболовних публікацій. Висновки, які виникають при зимовій ловлі з льоду спростовують цей міф. Крім того, міфом є те, що, найдосконаліша імітація риб'ячого корму творить чудеса. Ніколи людина маючи навіть найдосконалішу техніку не створить нічого подібного, що створила природа. Інакше людина мала б бути Богом. Будь-які зусилля в цьому напрямку ведуть в глухий кут і залишають художників розчарованими, в конфронтації з сумною реальністю ... Коли на творіння їх естетичних пізнань нічого не бере, а на шматок іржавої бляхи клює форель за фореллю. Потрібно просто знати межі, що лежать на кордоні між людськими і тваринними відчуттями і вміло керуватися пріоритетами. Вміти обрати і поєднати залежності ...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](7).jpg
Для фарбування приманки «на місці» найкращими є водовідпірні маркери і лаки для нігтів. Першими ми можемо додати точки, смуги, плями, а другими, можемо змінити загальний фон приманки. Ці барвники легко змиваються за допомогою тканини чи гігієнічної хустинки просоченої рідиною для зняття лаку для нігтів. Особливо добре використовувати, лаки з блиском, оскільки кожній жорсткій приманці, можна дуже швидко змінити загальний тон. Для м'яких приманок краще підходять водонепроникні маркери, щоправда їх дуже важко видалити, але за ціною гумових приманок це не є серйозною проблемою.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](3).jpg
На ринку існує мільйони найрізноманітніших приманок окрашених в мільйони самих різних кольорів, з мільйонами різних розмірів, форм. Давайте уявимо, трохи смішну і гіпотетичну ситуацію, що всі ці приманки лежать біля ніг недосвідченого рибалки який не має навиків спінінгової ловлі, який одного разу захотів зловити окуня на певній водоймі в південній частині нашої країни. Він один, але дізнався, що напередодні в затоці, де він перебуває в даний час, місцеві рибалки ловили рибу за рибою. На жаль, він не знає, які приманки вони використовували... Ну от, саме це і є тією страшною проблемою. Яку приманку вибрати? Він чув щось про колір машинного масла. Докопується до тих кольорів, але знаходить безліч відтінків, розмірів та форм ... Кидає, кидає, кидає ... Зпершу гуму ... Краєм ока він бачить серед купи медові воблери і цикади ... Трохи далі валяються коричневі рачки, жаби та інші дивні істоти ... Далі оберталки і мідні коливалки ... Він тягнеться до коливалки, до якої чіпляється ще з десяток інших приманок... До рукава причепився "коричневий півень"... Кидає, кидає, кидає ... Кажуть, що від надлишку голова не болить. Залежить коли ... Минуло кілька годин, прийшов час міняти приманки, колір, місце...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](1).jpg
У таких ситуаціях часто бувають наші молоді колеги. Більшість з них поняття не мають про основні принципи вибору приманки. Їх вигляд, форма, розмір, колір і дія. Це величезний діапазон можливостей для різного роду шахраїв, які використовують незнання «молоді» і отримують від цього не маленькі матеріальні вигоди. Тут, та поговірка, що від надлишку голова не болить має раціональне використання - якщо, звичайно, йдеться про кишеню...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](4).jpg
А життя в затоці, описаній вище, це звичайне життя тварин. Боротьба за виживання. Це маленькі джунглі. Повні кольору, найрізноманітніших звуків і запахів. Там продовжується життя, перші сліди якого з'явилися в прадавній час. Тут циклічно з години на годину, з хвилини на хвилину щось відбувається ... В ритмі сонця і зірок, в ритмі фізико-хімічних і біологічних циклів пульсує життя окуня. Він разом зі своїми братами, як зграя какаду відвідує знайомі їм, повні гілки плодів, аби наситившись вдосталь, заховатись в їх тіні і безпечно відпочити серед їх листя ... Він знає, де і коли самиці раків залишать своїх дітей, і також знає, коли якийсь вид хрустиків захоче погрітись в променях сонця... Невідомо, чи він доживе до віку свого самотнього батька. На даний момент в зграї він відчуває себе в безпеці. Але ще багато всього його чекає попереду, багато гірких уроків. Багато зустрічей з дуже небезпечними і дивними (але іноді збуджуючими) істотами. Нещадно колючими, які тянуть його до гори, і не даються виплюнути ... Він повинен навчитися розпізнавати та уникати їх ... Він повинен, якщо він хоче, замінити свого батька на троні. А перебувати на престолі лона природи найбільша честь серед тварин, що не має рівних в жодній людській "концепції понять». Це більше, ніж щастя. Це сума всіх подій що накладаються на окремі, і можливо вроджений спосіб їх запам'ятовування і уникання повторення в майбутньому...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](6).jpg
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](2).JPG
Я не фарбую своїх приманок, так як "всі" це роблять ... Не надаю їм таких форм, як "всі" надають... Врешті не пробую надавати їм гри такої яку мають "всі решта"... Я вірю в інтригуючу для тварин, "несхожість", що подібно інтригує і людей які проживаючи в закритій, малій громаді побачили несхожу на них особу. Тварини трохи по-іншому розуміють феномен "несхожості" під більш раціональним економічним поглядом. Для них "несхожість" може бути білою плямою з минулого, але також і ознакою потенційної слабкості здобичі. Риби орієнтуються в виборі в силу природних причин. Без розрахунків і консультацій. Всім керують інстинкти, які доповнюють один одного, і лише у виняткові періоди змінюють чергу важливості. Завжди, однак, займає почесне місце на троні з найважливіших інстинктів - інстинкт до збереження виду. Це дуже старий окунь, останній з стада, хто вижив... Як павіан, сидячи на троні з найвищої гілки і гордими очима налитими кров'ю він дивиться вниз ... Ти бачиш в них відбиток образів з минулого: леопардів, яких він перехитрив ... і гієн, яких він відігнав від здобичі.
Ловля щуки весною на малих річках
Після зими малі річки звільняються від льоду в найпершу чергу. У них дуже швидкоплинно протікає снігове водопілля і швидше за все просвітлюється вода. У той же час малі річки дуже критичні до опадів. Навіть після нетривалих дощів вода в них сильно мутніє і помітно підвищується її рівень. Це все потрібно враховувати, і їхати на риболовлю рекомендується після стійкої сухої погоди, інакше дуже великий шанс отримати в результаті ОП.
Невеликі річки можна умовно розділити на два типи: ті, які впадають у більші ріки чи озера, або ті, які закінчуються невеликими ставками, або зливаються з трохи більшими «малими» ріками. Для ловлі спінінгом набагато цікавіші річки першого типу, оскільки в них навесні спрямовується безліч щуки з великої води. Високо за течією вона не піднімається, концентруючись зазвичай на ділянці 3-5 км від місця зтику з великою водою.
Стоянки риба обирає найбанальніші, дотримуючись руслової глибини. Звали, поперечні бровки, коси і локальні ямки - всі ці аномалії дна у квітні просто забиті мігруючою щукою. Саме цю рибу ловити найпростіше. За своєю кількістю у весняний період вона сильно перевершує місцеву, та й активність її буде вищою.
Ловити таку хижачку потрібно на джиг. У верхні шари води вона все одно не піднімається, до берегів близько не підходить, тому донна ловля передньоогруженими приманками стане оптимальною. Надважких джиг-голівок не потрібно - на малих річках, в цей час, навіть справжні «крокодили» трапляються на досить легкі приманки - до 10 гр. З приманок підійде все, починаючи з поролону, і закінчуючи їстівною гумою - не принципово. А ось розмірам варто приділити увагу. Занадто дрібна гума залишиться непоміченою рибою, а для великого силікону (який зазвичай використовують при ловлі щуки в осінньо-літній період) у неї не вистачить активності, а то й взагалі можна розполохати. Найбільш відповідною величиною для приманки буде 6-8 сантиметрів.
Колір, візьміть пояскавіший - жовтий, яскраво-салатовий, можна червоний. Навесні в таких місцях головне знайти стоянку риби, а зловити її стане вже справою техніки. Ну, можливо, доведеться дочекатися «виходу», тобто короткочасного сплеску активності, який відбувається зазвичай у другій половині дня, коли температура води досягає свого самого максимального добового значення.
Якщо річка не має виходу до великої води, то з ловлею щуки можуть виникнути проблеми. По-перше, їх буде відносно мало, по-друге, активність їх досить мала в порівнянні з мігруючими, енергетичні витрати яких значно більші, а отже і потреби в їжі відповідні.
У річках, що проходять в дрімучих заростях, щуки навесні тримаються глибоких ділянок. Часто стоять під нависаючими над протилежним берегом гілками. В приманках особливого вибору не має. Обертальні блешні в цей час працюють погано, воблерам ніде заглибитися на робочу глибину через коротку дистанцію закидання, а класичний джиг також не зовсім підходить, хороша альтернатива - легкі коливальні блешні. Якщо річка зовсім вузька (а такі водойми звичайно відносно глибокі), проводку можна взагалі не виконувати. Досить кинути приманку і дати їй вільно падати до дна, але при цьому не втрачати контроль над приманкою (тримати її на натягнутій жилці). Відповідно блешні потрібно підбирати з гарною власною грою на падінні. Обов'язково варто спробувати на таких водоймах силіконові приманки на офсетному гачку без додаткового підвантаження. Крім всього сказаного, потрібно розуміти, що весняна ловля щуки на малих річках спінінгом передбачає часту зміну місць і далекі переходи вздовж річки.
Особливості ловлі плотви на річці перед нерестом
Насамперед для успішної ловлі плотви перед нерестом потрібно правильно вибрати водойму. Дуже допомагає в цьому інформація, що йде від знайомих рибалок, оскільки, на відміну від ловлі плотви ранньою весною, коли клювання триває всього два-три дні, зараз головне, щоб плотва почала клювати більш-менш активно. В цей час добрим є те, що клювання може бути нестійким або переривчастим в залежності від погоди, але воно обов'язково буде протягом дня.
Іноді плотва починає ловитися зі сходом сонця, якщо ніч була теплою, іноді ближче до обіду, коли остивша вода прогріється, а іноді тільки ближче до вечора. Клювання плотви круглий рік прив'язано за часом не тільки до температури повітря та атмосферного тиску, а й до напрямку і силу вітру. Важливим є напрямок вітру по відношенню до місця ловлі.
Вибір місця для ловлі плотви навесні перед нерестом
Коли вітер дме в спину або на всій водоймі стоїть штиль, то краще ловлею плотви на махову поплавцеву вудку не займатися, оскільки клювання буде дуже обережним. Але як тільки вітер подує з будь-якого боку, а ще краще в обличчя, тоді і плотва, і окунь, і підлящик, і навіть лящ починають ловитися буквально біля самого берега. Подібне явище я неодноразово спостерігав під час рибалок практично на всіх ставках, озерах і водосховищах. На річках у цьому відношенні дещо інакше, тут риба ловиться і в місцях без хвилювання води, але коли стоїть штиль, вона більш обережна. Характерним є те, що риба не залишає таке тихе '"штильове" місце, а просто перестає клювати. З першими поривами вітру клювання поновлюється, тому залишати вибране і підгодоване місце не слід, якщо є ознаки скорої зміни погоди. Має сенс з настанням штилю на воді змінити оснастку на максимально тонку і легку, щоб було видно найобережніші дотики риби.
Вибравши водойму, потрібно правильно визначитися як з часом, так і з місцем ловлі. Крім самого вітру і можливої зміни його сили та напрямку, потрібно враховувати й інші фактори. Найважливішим з них потрібно визначити глибину ловлі. Якщо обране місце глибоке, зі слабкою течією і перемішуванням шарів води, то шукати плотву потрібно на виході з ями, тобто в місцях з більш теплою водою. Від температури води безпосередньо залежить активність риби.
Найкращі глибини для ловлі плотви весною знаходяться в діапазоні до півтора метрів, тобто там, де практично закінчується прибережна підводна рослинність. В цей час плотва в однаковій мірі відвідує гущавину підводних заростей, так і вибирає більш-менш відкриті місця, але в безпосередній близькості від рослинності. Найбільш часто її можна зустріти нижче верхньої берегової брівки, але до першого глибинного звалу. Дуже добре, якщо грунт в таких місцях дещо твердий. Наприклад, добре, якщо дно кам'янисте, піщане або глинисте. Помічено, що плотва вельми охоче займає закоряжені місця, знаходячи на корчах черв'яків і ручейников. Виявити велику і середню плотву досить імовірно на підводних підвищеннях, які облюбувала для свого існування дрейссена.
Підгодівля для весняної ловлі плотви
Вибране місце майже в обов'язковому порядку потрібно підгодувати. Спочатку кілька слів про кількість прикормки. Поки вода ще недостатньо тепла, плотва порівняно повільно реагує на будь-яку прикормку. Нерідко час між підгодовуванням і початком клювання може досягати двох і навіть п'яти годин. Характерно і те, що догодовування в процесі ловлі може призвести до повного припинення клювання. Тому великої кількості прикормки зараз не знадобиться, краще, якщо буде кілограм прикормки, але високої якості.
Найкращим і найбільш простим варіантом я бачу використання однієї упаковки прикормки для холодної води, розведеної суглинком приблизно в п'ять разів, з додаванням великої жмені дрібного або великого мотиля. Перед ловлею я відразу ж посилаю в воду п'ять-шість куль прикормки такої щільності, щоб грудка в цілому вигляді досягала дна. При такому підгодовуванні частково вирішується можлива проблема з верхівкою, яка може швидко підійти на прикормку. Якщо верхівка не дуже настирлива через зміну погоди або її просто мало у водоймі, то клювання плотви легко активізувати підкиданням малих порцій опаришів з глиною. Опариша в цю пору року плотва любить найбільше.
З ароматизаторів в прикормку навесні можна додати кріп і часник, та й то не завжди, це залежить від реакції риби в конкретній водоймі.
Оснащення для ловлі плотви весною
Слід сказати, що ціленапрямлена весняна ловля плотви з технічної точки зору ненайпростіша. Пов'язано це як з недостатньою активністю самої плотви, так і з активністю її конкурента - верхівки.
З одного боку, щоб приманка в цілості досягла плотви і не була перехоплена верхівкою, потрібно було б використовувати відносно важкі оснастки з концентрацією огрузки в нижній частині, ближче до гачка. Але з іншого боку, важка інерційна оснастка неминуче насторожить плотву і буде малочутлива до легких дотиків риби. А клювання обережної плотви нагадують обережне клювання окуня в «глуху зиму», тобто риба бере приманку за кінчик і тут же відпускає. Доводиться миритися з присутністю і перешкодами з боку верхівки і йти на використання найлегших і чутливих оснащень, і це незважаючи на те, що верхівка іноді буквально не дає ловити. Зауважу ще й те, що майже завжди, коли рибалка ловить дрібну верхівку і радіє їй, він і не підозрює про те, що під верхівкою стоять і плотва, і підлящик.
Вага оснащення вибирається мінімальною, але такою, щоб була можливість управляти нею. Для махової вудки вона зазвичай не важче півтора грамів, а для штекера вага оснастки складає від 0,4 до 0,8 гр. Оскільки плотва в холодній весняній воді не проявляє жодних виняткових бійцівських якостей, жилку краще брати товщиною до 0,1 мм . Звичайно, якщо трапиться велика плотва або часто супутній їй в цю пору року підлящик, то доведеться проявити майстерність, але це виправдано. Зараз, як і взимку і глибокої осені, нерідко зміна жилки діаметром 0,1 мм на жилку 0,08 мм може «викликати» клювання в здавалося б абсолютно безрибному місці.
Поплавки
Оскільки рибловля відбувається з невеликих глибин, то і поплавці краще використовувати каплеподібної форми для відносно великих хвиль, або у формі витягнутої краплі, а ще краще в формі перевернутої довгою краплі. Доцільно використовувати як можна більш дрібні гачки: для мотиля, опариша № 20-24, а для шматочка хробака, ручейника і «перловки» № 16-18.
Наживки
Що стосується наживок для ловлі плотви в цю пору року, то, враховуючи невисоку активність риби, я б радив не сподіватися на якусь конкретну приманку, а брати з собою на ловлю і мотиля, і опариша, і хробака, і тісто, і ручейника . Все залежить від специфіки конкретної річки.
Вважаю за потрібне нагадати і про такі приманки, про які зазвичай рибалки за зиму забувають - це розпарені зерна конопель і особливо «перловки».
Як і восени, зараз діє загальне правило, що при поганому клюванні краще маленька приманка, ніж пук мотиля на гачку, що, втім, не відноситься до ручейників. Їх потрібно обирати якнайбільшими.
Як позбутися настирливої верхівки ?
На закінчення трохи про те, як можна спробувати позбутися настирливої дрібної верхівки. На річках її спеціально ловити має сенс тільки під час ходу в кінці травня-початку червня, коли клює крупна риба.
Один з найбільш ефективних прийомів полягає в тому, що при догодовуванні, перш ніж кидати чергову порцію прикормки для плотви, кинути на два-три метри нижче за течією кілька жмень спеціальної легкої та малокалорійної прикормки. Така суміш, яка готується окремо, відволікає верхівку від точки ловлі, хоча потрібно відзначити, що якщо глибина ловлі невелика і активної верхівки дуже багато, цей прийом може не подіяти. Залишається змінити приманку на більш громіздку і сподіватися на те, що візьме таки плотва.
Що робити спінінгісту коли виходи хижака є, а клювання не має?
Ми вже розповідали про тактику ловлі хижої риби при промахах, але це стосувалося ситуацій коли хижак досить активний. Однак, таке, щиро кажучи буває не завжди, і в більшості випадків ситуація прямо-таки навпаки... Крім описаних в пепередній статті ситуацій, частенько буває так, що хижі риби, що чекають на жертву в засідці, часто залишають своє укриття, слідуючи за приманкою. Хижак може супроводжувати приманку до берега або човна, але так і не наважитися на атаку. Таке трапляється з різних причин. Але, головне для нас, що назад до місця засідки хижак, як правило, повертається тим же шляхом.
Спінінгіст, помітивши холостий вихід щуки або судака за приманкою, повинен без затримки виконати наступний закид - так, щоб приманка рухалася назустріч рибі, у якої в такому випадку не буде часу на «роздуми»: в лічені долі секунди приманка може виявитися ззаду. Тому дуже часто другий закид провокує клювання.
На хижаків-викрадачів (жерех, окунь) це правило другого закиду не поширюється, тому що ці риби після виходу за приманкою пливуть з місця дії в самому непередбачуваному, довільному напрямку, а закидування навмання набагато менш ефективне.
У Дніпрі з'явилися нові види риб, та краби
За останні кілька років в Дніпрі з'явилося 18 видів нових риб і два види крабів, повідомив на прес-конференції іхтіолог, кандидат біологічних наук Роман Новицький.
Роман Новицький повідомив, що останнім часом проблема появи у водоймах Дніпропетровської області та Україні в цілому стоїть дуже гостро. «За останні 10 - 15 років з'явилися види риб, які раніше не реєструвалися, і їх число, на жаль, постійно зростає. На сьогоднішній день в Дніпрі, в нашому регіоні водяться 56 видів риб, 18 з них для нас не властиві. Деякі з них були завезені, інші поширилися самостійно. Якщо 4 - 5 років тому сонячний окунь, завезений з Північної Америки і незрозуміло як потрапивший у водойми басейну Дніпра, був для нас великою рідкістю, то сьогодні його можна зустріти повсюди. А Самару він освоїв за останні два роки на 70 км від гирла вгору за течією. І зараз він присутній вже в 22 річках регіону. Він великий конкурент для наших риб, які харчуються травою, і для хижих риб - окуня звичайного, наприклад, теж, оскільки цей окунь не гребує ні тваринної, ні рослинною їжею.
На жаль, чужі види не промислові, але вони витісняють наших, промислових: ляща, коропа, карася золотого. Серед чужих видів ссавців, яких до нас завезли, можна назвати ондатру, єнотовидного собаку, гібрид європейської свині і уссурійського кабана. Цих тварин спеціально завозили, щоб оновити кров », - розповів Роман Новицький.
Роман Новицький також зазначив, що найбільша проблема чужих видів полягає в тому, що ми не можемо спрогнозувати, як вони себе поведуть в майбутньому. «Наприклад, невелика прісноводна рибка - чебачок амурський була вперше у нас виявлена в 1992 році. Тепер на 10 квадратних метрах прибережних вод Дніпра можна зловити 4 - 5 кг цього чебачка. І він виїдає в буквальному сенсі слова взагалі все навколо себе. Вже йдуть розмови, що десь, можливо, в каналі Дніпро-Донбас ловили азіатського змієголова. Це - велика риба, що харчується також всім підряд, що загрожує іншим великим рибам.
Ця ситуація загрожує переформатуванням видового складу риб в Дніпрі. Тільки в минулому році в Дніпрі та Самарі ми виловили 4 види екзотичних, не властивих нам риб. Це плекостомус - досить велика акваріумна риба, анциструс, сонячний окунь. У Херсонській і Кіровоградській областях у водоймах знаходили Пакко - це величезна піранья, довжиною понад 60 см. Ми сподіваємося, що піраньї - ні великі, ні малі, в умовах наших зим не виживуть, але дуже боїмося, що якийсь із видів небезпечних риб , випущених з акваріума, зможе у нас прижитися з непередбачуваними наслідками.
У серпні в Дніпрі, особливо - в районі Монастирського острова, можна буде побачити медуз. У 2003 році вперше в Дніпрі ми знайшли китайського мохнаторукого краба. Це - великий краб з корпусом величиною в кулак великого чоловіка, а довжина його лап досягає 40 см. Найбільш прикро, що цей краб риє в березі нори завдовжки до 5 метрів, у тому числі риє їх він і в гідротехнічних спорудах. Чим це небезпечно - пояснювати зайве.
А буквально 2 роки тому виявили голландського краба », - повідомив Роман Новицький. І якщо з природною міграцією чужих видів, тих же чорноморських і азовських бичків, канального сомика і деяких інших видів, обумовлених потеплінням клімату і зміною сольового складу води, боротися практично не можливо, то, принаймні, всім любителям водної фауни, що міститься в домашніх умовах в акваріумах, треба твердо собі засвоїти: випускати цих вихованців у водойми категорично не можна. Невідомо що гірше: якщо рибка або краб загинуть чи акліматизуються, виживуть і почнуть розмножуватися, застерігає іхтіолог Роман Новицький.
На Львівщині започаткували ще одні змагання зі спортивної риболовлі
Починаючи з цього року в Пустомитівському районі Львівської області, щороку в червні місяці відбуватимуться змагання між рибалками.
9 червня, на озері що знаходиться у селі Звенигород пройшли перші такі змагання, реалізувати які стало можливо завдяки ініціативи Богдана Дубневича - депутата Львівської обласної ради. Про це повідомила прес-служба депутата.
Цьогоріч участь у змаганнях взяли команди з більш як сорока сільських рад на чолі з їхніми головами.
Кожна команда, могла використовувати три снасті – дві вудки і спінінг, і складалася з п’яти осіб.
Сектори для риболовлі визначалися шляхом жеребкування. Сам процес риболовлі складав 4 години.
Переможцями стали:
1 місце - Борщовицька сільська рада з уловом: 12 кг 580 г;
2 місце - Скнилівська сільська рада з уловом 10 кг 660 г;
3 місце - Конопницька сільська рада з уловом 8 кг 500 г.
Представника команди Борщовицької сільради Богдана Романишина було відзначено ще й окремо, - він зловив найбільшу рибину, яка заважила 1 кг 520 г.
Учасники змагань одноголосно підтримали пропозицію Богдана Дубневича проводити таке свято для рибалок району щороку у червні.
sat-prof
17.06.2012, 21:31
Сьогодні піймав....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
VADYA777
22.06.2012, 08:57
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]=159s
VADYA777
22.06.2012, 09:00
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
sat-prof
23.06.2012, 15:58
Вчора піймав форельку на опариша....))
Відпустив звісно!
Найповільнішою рибиною у світі є хижачка, яка пожирає тюленів....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Дослідники виміряли швидкість пересування гренландської полярної акули - вона ледве перевищила кілометр за годину. Під час полювання акула не переслідує тюленів (ними зазвичай харчується), а непомітно підкрадається до сплячої жертви. Про це повідомляє Компьюлента.
Ми звикли вважати акул стрімкими хижаками, які з величезною швидкістю плавають морями у пошуках здобичі. Так поводяться майже всі акули, крім однієї - гренландської полярної.
Зоологи з Японії, Канади та Норвегії, що займаються дослідженням фауни північних морів, виміряли її швидкість. Результат здивував: всього 1,2 км/год. При цьому акула залишається хижаком, в її шлунку знаходять залишки тюленів. У чім же справа?
Виняткова повільність цієї риби давно відома, хоча точних вимірювань ніхто не влаштовував. Швидкість руху завжди співвідноситься з масою тіла тварини, яка у гренландської акули становить 200-300 кг. З урахуванням цього вона цілком може претендувати на звання найбільш повільної риби на Землі.
Деякий час вважали, що гренландська акула харчується дохлятиною, але подальші дослідження показали, що це не так: вона полює на тюленів. При цьому звичайна швидкість тюленя - близько 3 км/год, акула ж навіть з максимальним зусиллям пливе втричі повільніше. На один повний рух хвостового плавця зліва направо вона витрачає 7 секунд!
Зоологи припускають, що акула не переслідує жертву, а підкрадається до неї. Тюлені часто сплять у воді, рятуючись від іншого хижака - білого ведмедя, і в цей час становлять зручну мішень для «задумливої» гренландської акули.
Як пишуть дослідники, вести такий дивний спосіб життя гренландську акулу змушують умови проживання: це нійпівнічніший вид серед акул, і жити їй доводиться у воді з температурою 2˚ C.
Швидше за все, велика частка ресурсів організму у неї йде на те, щоб не замерзнути. Саме з тієї причини на активні рухи сил бракує.
Вчені виявили рибальські снасті віком 9000 років
Вчені виявили залишки, можливо, найбільш стародавньої дерев'яної рибальської снасті.
Знахідці, виявленій в Балтійському морі біля берегів Швеції, за оцінками фахівців, близько 9000 років. Співробітники з університету Södertörn виявили на дні моря групу дерев'яних залишків того, що в далекому минулому могло бути «пасткою для риби». Якщо припущення вчених вірні, то ця верша виявиться найдавнішою знахідкою, що стосується рибальства.
Залишки семи верш були виявлені на глибині 5-12 метрів в стародавній долині річки біля берегів Швеції. Оцінка віку була проведена поки тільки для однієї з семи знахідок. І якщо ця оцінка вірна, то шведські верші були закинуті в річку приблизно тоді ж, коли люди кам'яного століття тільки опановували землеробство і засновували те, що згодом стане першими містами.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Камбала жувтопуза - екзотична смакота :)
Сьогодні закортіло повечеряти якимось морським чи океанічним делікатесом. Не в тому сенсі, що річкова риба вже набридла - її теж не щодня їмо, хоча з сімейного раціону риба, як продукт, не зникає: це і корисно, і смачно. Просто бувають моменти, коли хочеться себе чимось потішити незвичайним:) От сьогодні такий момент настав!
В магазині трапилась на очі жовтопуза камбала, представник рибного царства Тихого океану. Заважила 1,3 кг - по міркам магазинним немаленька. Однак впевнений, що загалом такі рибини мають бути принаймні вдвічі більші.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Етикетка вказала на країну виробник - США. Хочеться вірити, що це правда і що це саме ті камбалки, яких виловлюють невтомні рибалки на телеканалі Discovery, в своїх екстремальних програмах на Тихому океані. Яка ж глобальна штука той світ, щоб оце їсти океанічну рибу з іншого кутка планети, яку щойно по телевізору тягнули в свій траулер :)
Зацікавився я видовим походженням та біологічними показниками цієї камбали. Ось що вичитав в мережі:
"... Камбала Жовтопуза (Platessa guadrituberculata). Очі розташовані на правій стороні тіла. Ліва (сліпа) сторона лимонно-жовтого кольору. Позаду лівого (верхнього) ока знаходяться 5 великих кісткових бугрів, іноді їх буває 4 або 6.Тіло широке, вкрите гладкою лускою. Висота хвостового плавника більше його довжини. Бічна лінія слабо вигнута спереду.
Поширена в Беринговому та Охотському морях і особливо біля берегів Камчатки, де поміж гирл річок Озерна та Харіузова знаходяться найбільш рясні камбальні банки. У Японському морі (Татарська протока, між затокою Декастрі та м. Олександрівському). Одинично - в затоці Петра Великого. Жовтопуза камбала - морська донна риба, яка уникає опріснених вод, дотримується холодних і помірних вод Тихого океану. Нереститься на глибині 100-150 м, при температурі +0,4 оС. Нерест починається в березні-квітні і закінчується в травні. Ікринки плавучі, як у всіх камбал. Діаметр ікринок 1,9 мм, з борозенчастою оболонкою. Самки досягають 60 см довжини (абсолютної) і 3 кг ваги; самці - 50 см. У промислових уловах середня довжина риби становить 36-39 см. Промисловий розмір досягає на п'ятому році життя.
У період нересту харчується мало, але після нього - посилено. В основному харчується безхребетними, дрібними ракоподібними і офиур. В Татарській протоці тримається з травня по жовтень, на глибині 20-80 м. Причому дорослі великі екземпляри тримаються в більш глибоких місцях, а молодь полюбляє мілководдя з піщаними грунтами. До зими камбала мігрує на південь і на великі глибини... "
Просто смажити її не хотілось, але такої риби я ще не запікав і яка вона буде на смак - навіть не уявляв. До речі в ній трапилось багацько ікри, і коли я її почистив та розпатрошив, і її виявилось з добрих півкіло, ікру таки вирішив засмажити в борошні. І не помилився - ікра вийшла надзвичайно смачна!!!
Ну а решту рибини таки запік, причому по хитрому: на решітці, на фользі, але з відкритою верхньою частиною - за допомогою режиму гриль. Особливо нічого не мудрував: почистив, зробив кілька надрізів з одного боку, обмазав сілью, спеціями рибними, олійкою, вичавив зверху півлимона на рибу - і в піч. На 25 хв. Температура приблизно 230 спочатку, і 250 наприкінці, щоб схопилось скоринкою.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Окремо зробив спеціяльний соус: цибулево-горіхово-часниково-томатовий, заправлений трішки борошном для загущення, хмелі-сунелями для смаку та сметанкою. Теж уперше такий соус робив, але здається все смакувало не лише мені, дружина дякувала .
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Як подолати відсутність клювання в період літньої спеки?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В період літніх спекотних днів, існує ще один "страший період для трибалки" подібний до міжсезоння, коли здається, що риба взагалі не хоче клювати, навіть така жадібна, як окунь, клює вкрай мляво і неохоче. Проте класти вудочки на полицю - рішення не справжніх рибалок. Знання і чітке усвідомлення деяких моментів допоможе і в період застою спекотного літа, що з деякими відмінностями, припадає на липень - серпень, не піти з водоймища з порожніми руками.
Отже, перше що потрібно усвідомити - чим сильніше прогрівається вода, тим менша в ній концентрація кисню. Тому-то риба йде з мілководдя вглиб і в жарку пору шукати її на незначних глибинах сенсу немає.
Другим, таким моментом є те - що яскраві сонячні промені не подобаються більшості видів риб. Мешканці водойм воліють ховатися від них у трав'яних заростях, або йти в ті шари води, куди промені проникають якнайменше.
Знаючи ці два наведені факти можна прийти до корисних висновків. У літній жаркий період рибу потрібно шукати в глибоководних водоймах, по різноманітним ямам і перепадам глибин, бажано щоб ці місця перебували в тіні. Крім того сам процес риболовлі буде успішніший в ранкові години, або ж уже на вечірній зорці.
Крім глибоководдя, гарні результати під час літньої риболовлі можна отримати в річках, та інших водоймах в яких б'ють підводні джерела - вони охолоджують воду і насичують її киснем. Те ж саме можна сказати і про водойми з сильною і швидкою течією.
Ще один важливий момент, який слід знати і використовувати не тільки в спеку, а взагалі при будь-якому періоді абсолютного затишшя в клюванні риби, а саме - за відсутності клювання, або при поганому клюванні слід використовувати якнайлегші і якнайчутливіші снасті. Поняття «чутлива снасть» досить таки розмите, бо кожен рибалка вкладає в це словосполучення свій сенс оснований на власному досвіді. Можна виділити лише ключові моменти: тонка жилка, дрібні гачки, легкий поплавок, легкі годівниці і т.д... Легкі і тонкі снасті, можна і потрібно використовувати в літній період без боязні обриву снасті рибою, тому, що вона в період літньої спеки сонна і млява, а отже і її опір при виважуванні незначний. Що стосується вудилища, то для цього періоду найкращими будуть ті, що мають більшу пружність. Враховуючи, що всі інші елементи снасті підбираються досить тонкі, саме ця характеристика вудилища допоможе успішно здійснити виважування риби.
Здається нескладні правила, і коже , з більш досвідчених рибалок, скаже, що чудово все це знає, і нічого нового не прочитав. Проте на практиці, мало хто збирає спеціальну снасть для літньої рибалки, а проста заміна гачка та повідка, як правило, не покращує рибальських результатів в цей період, от і виходить, що рибалки скаржаться на жарку погоду, наживку, рибу, водойму, вітер, місяць і т.д.
Що ще може стати в нагоді для успішної риболовлі в спекотні сонячні дні? Попереднє вивчення водойми, поради місцевих рибалок, ну і звичайно власний досвід, і експеременти з наживками та легкими снастями.
Ловля карася на соску
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Цей спосіб ловлі належить до одних з найздобутливіших при ловлі карася. Подібна оснастка, відноситься до ряду самоловних і практично не вимагає від рибалки підсікання. Принцип оснащення вкрай простий. На кінці основної жилки кріпиться якась ємність для підгодовування, не дуже великого розміру. Умовно можна назвати її годівницею. Хоча цю годівницю з чого тільки не виготовляють. Це і пластикові пробки і частини звичайної металевої ложки і металева пружина. Навколо «годівниці» в'яжеться кілька повідків з гачками (в середньому - чотири).
В годівницю забивається в'язка підгодівля і туди ж вставляються гачки. За своєю консистенції, прикормка для "соски", нагадує пластилін і дуже довго не розмокає у воді.
Карась підходить до підгодівлі, починає її виїдати і разом з частинками прикормки і потоком води, втягує в себе гачок або гачки. Вколовшись, риба лякається і намагається врятуватися втечею. Завдяки вазі «годівниці» - карась засікається.
Деякі намагаються зробити монтаж подібної оснастки в ковзному варіанті. Можна сказати, що це абсолютно непотрібно.
До підгодівлі, що застосовується в такій снасті як "соска" є певні вимоги. З огляду на те, що підгодовування зосереджене в одному місці,воно повинне мати дуже сильний аромат, щоб риба, саме по запаху, знайшла їжу. Так як інших привабливих моментів, у вигляді муті, у цієї прикормки просто немає.
Ловля карася на соску передбачає[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
використання прикормок, виготовлених
на основі розварених зернових: кукурудзи,
манки, пшона, геркулесу, гороху. Що б надати цій суміші аромат, в неї додають різні пахучі речовини: мед, ваніль, полуницю, аніс.
Раніше в цій снасті гачки були без насадок, а останні роки, на гачки почали насаджуватися кульки пінопласту (як в лошарику). Подібний прийом збільшить вірогідність попадання гачка в рот рибі, в рази.
Взагалі з консистенцією прикормки потрібно експеремнтувати, слід розуміти, якщо зменшити в'язкість прикормки, то кількість клювань, збільшиться. Якщо підгодовування буде хоч трохи швидше розсипатися у воді, то з'являться нові чинники що привертають увагу риби, щоправда при цьому потрібно частіше перезакидати.
Огляд Lowrance Mark 4
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Черговий подарунок шанувальникам недорогої навігаційної електроніки випустила компанія Lowrance. Ехолоти/картплоттери четвертої серії Mark-4 мають комплекс переваг для спортивного веслування, сімейного відпочинку й риболовлі. Завдяки компактним розмірам прилад з легкістю монтують на невеликі судна, де є дефіцит простору (каяки, надувні човни). При габаритних показниках 10,8х14,7х6,4 (см) ехолот оснащений досить просторим 8, 9-сантиметровим екраном (3,5 дюйма), який підсвічується яскравим, але в той же час економічним LED підсвічуванням.
Базові конфігурації Lowrance Mark 4
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Для виводу графіки на екран прилад використовує 16 відтінків сірого кольору. У сукупності з контрастним фоновим світлом усі дані добре читаються у сонячну, і в похмуру погоду.
Гідроакустичний сонар, із вбудованою функцією gps навігації, працює в декількох режимах. Вибір функціонального режиму може бути продиктований ситуацією й побажанням користувача. На вибір запропоновані наступні варіанти:
відображення знімка ехолокації;
відображення картографії;
комбінований режим (ехолот+навігатор) з поділом екрана на дві частини;
режим компаса у весь екран, із вказівкою поточного треку й напрямку до місця призначення;
режим очікування (Standby), енергозберігаючий варіант, активізується клавішею Ligh/Power.
Цільова експлуатація Lowrance Mark 4
Тепер про головне, про роботу Lowrance Mark-4. Високу точність скана морського або річкового дна, поряд з міжглубинним простором, гарантують два ехо-променя, що роблять обхват місцевості в межах 120 градусів під бортом. Генерація ультразвукових сигналів відбувається в діапазоні високих і низьких частот: 200кГц - для детальної інспекції малих глибин або верхнього шару води, 83кГц – для захвата більших глибин. Максимальна глибина, на яку здатний проникнути промінь ехолота Mark 4, досягає 305 метрів. Заявлений виробником рівень потужності для ехолотів Lowrance четвертої серії становить 262 Вт RMS, що з лихвою покриває функціональні запити даної лінійки.
Lowrance Mark-4 містить набір універсальних і корисних функцій останнього покоління, які вчасно сповістять про поточну температуру води, її глибині, стані придонного ландшафту, наявності підводних мешканців, швидкості судна і його географічнім місцезнаходженні на карті. Використовуючи всього одну клавішу можна прокручивать історію маршруту й маркувати перспективні ділянки водойми й суходолу. Таким чином, користувач безпомилково повернеться на відзначене місцев в інший підходящий день.
Підводячи підсумок
Ехолот/картплоттер Lowrance Mark 4 – це незамінний супутник для всіх шанувальників активного туризму й риболовлі. Невибагливий у плані енергоспоживання й інсталяції на суднах різного калібру, аж до найбільш компактних. Має швидкий відгук і високу деталізацією виведених на екран монітора даних. Корпус і гнізда для приєднання кабелів надійно захищені від потрапляння вологи, що не дозволить вивести з ладу електронну складову вашого ехолота.
Сьогодні був на річці ,вода маленька ,переків куча.Напевно браконьєри поглушили.
Особливості приготування прикормки для карася в залежності від пори року
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Прикормка, за деякими винятками, є необхідним компонентом для успішної ловлі будь-якої мирної риби. Полювання на карася не виняток, навіть навпаки, ловля карася просто таки вимагає застосування прикормки. Склад прикормки для ловлі карася різниться в залежності від умов ловлі, і багато в чому залежить від пори року, температури води, глибини в місці ловлі, від кількості кисню в воді, від способу ловлі і т.д.
В залежності від пори року прикормку для карася можна розділити на два типи: весняно-осінню та літню.
Власне кажучи, основа цих прикормок однакова:
Панірувальні сухарі
Мелене печиво (1/3 - ¼ частина). Чим тепліше вода, тим кількість меленого печива у складі більше. Це пов'язано з солодким смаком цього компонента.
Висівки, які не мають практично ніякої харчової цінністі, але є хорошим розпушувачем. Кількість висівок - 1/5 від об'єму.
1/3 частина меленої макухи соняшнику. Ефективною заміною макусі можуть бути смажені, мелені насіння соняшнику. Крім аромату і великої харчової цінності, вони ще додають ефект піднімаючих частинок.
Мелені зернові (кукурудза, пшениця). Їх обсяг у підгодовуванні - ¼ частина. Бажано, щоб помол був не дуже дрібним і на якийсь час утримував рибу на місці. І кукурудза, і пшениця не є носіями великої харчової цінності.
А от далі, в основу, в залежності від пори року додаються інші компоненти і ароматизатори.
Для весни і осені прикормка для ловлі карася повинна мати більш високу харчову цінність. Для цього використовуються живі добавки (мотиль, опариш). Попередньо мотиль, необхідно перемішати з невеликою кількістю грунту, а тільки потім додавати в прикормку. Грунту має бути мінімальна кількість, щоб не зробити прикормку сильно в'язкою. По суті, в цьому випадку, грунт тільки забезпечує життєздатність мотиля.
Для літнього часу в якості добавки в прикормку додається парена перловка, пшоняна каша. Обсяг цих добавок 1/10 частину від об'єму.
Ароматизатори для карасиної підгодівлі
Багато рецептів прикормки для карася передбачають використання ароматизаторів. Але тут теж є певні закономірності. Навесні і восени, в якості ароматизатора, може добре працювати рибне борошно. Перевага рибного борошна ще в тому, що якщо немає мотиля або опариша в підгодовуванні, борошно може надати потрібну поживність. В якості замінника рибного борошна, можна використовувати рибний комбікорм, з характерним запахом.
Для раннього літа, коли кількість кисню у воді ще нормальна і вода не зацвіла, як ароматизатор можна використовувати солодко-фруктові аромати (полуниця, карамель і т. д.)
Якщо у водоймі багато дафнії і карась звик харчуватися цієї їжею, можна в якості ароматизатора використовувати мелену суху дафнію, яка продається в зоомагазинах, як корм для акваріумних рибок.
Для спеки, коли кисню у воді мало, прикормка для карася може бути розбавлена анісом або меленою гвоздикою. Ці пахучі речовини створюють не тільки запах, але й імітують ефект свіжої води і наявність кисню.
sat-prof
03.07.2012, 12:56
Ось вчора ходив на рибалку :
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловля товстолоба на технопланктон
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Товстолоба рідко хто ловить ціленапрямлено, для більшості рибалок це випадковий трофей поряд з іншими короповими. Пов'язано це насамперед з міфами навколо його життєдіяльності, та рибальскими байками, які, слід визнати, мають місце у житті рибалок ). А тим часом знаючи і розуміючи деякі особливості його харчування, проживання і повадки можна дуже успішно ловити цю велику і сильну рибу, а вже азарт при виважуванні точно вартий того щоб звернути увагу на особливості його ловлі.
Література говорить, що товстолоб наділений рядом морфологічних пристосувань для харчування фітопланктоном. Його зябровий апарат являє собою «сито» із сполучених перемичками тонких тичинок. Форма і розташування глоткових зубів говорить про те, що на відміну від інших коропових риб, товстолобик не може використовувати їх для перетирання їжі, тим більше грубої. Вони служать йому для стискання планктонної маси, що залишилася після проціджування через зяброве сито великої кількості води. Спресовані грудки їжі відправляються в кишечник. А отже, чим більше води він профільтрує, тим більше живильної маси залишиться у нього на «ситі». Таким чином, втягуючи в себе величезний об'єм води, заодно він втягує і гачки рибалок незалежно від того, що на цих гачках надіто у вигляді наживки.
Товстолоб - риба зграєва, і, піймавши одного, цілком можна розраховувати на повторні клювання на тому ж місці. Але все таки, як і на що ловити товстолоба?
Виходячи з вищесказаного все просто. Товстолоб втягує в себе все що попадеться разом зі своїм рідним кормом. Нам же, як рибалкам, залишається подати йому наживку у потрібне місце. Бажана насадка повинна якщо не провокувати клювання, то хоча б не заважати йому і сприяти засіченню риби. Для цього потрібно підібрати щось легке, практично невагоме, тим більше, що ловля відбувається в товщі води. Ідеально підходять кульки пінопласту.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Навколо гачків з наживкою необхідно створити підвищену концентрацію корму. Для цієї мети нам послужить ось така оснастка з бочечкою технопланктону. До неї необхідно підібрати відповідний вантажу спеціальний поплавець. Ось і всі премудрості оснащення.
Сам технопланктон можна використовувати готовий, він продається в риболовних магазинах. Але так як не всі рибалки мають доступ до рибальських магазинів, та й не у всіх магазинах його зустрінеш не зайвим буде знати як зробити технопланктон своїми руками. Його роль полягає в тому, щоб поступово розчиняючись, створювати пильну хмарку корму навколо гачків з пінопластом. Великий простір для творчості. Можу запропонувати пару базових рецептів.
1. У рівних долях змішати манку, кукурудзяну муку, горохову муку і сухе молоко. Додавши води, довести до стану дуже густого тіста. Затрамбувати його в футлярчик від фотоплівки, в центр для того щоб залишився отвір вставити вісь, підійде паличка від чупа-чупс. Далі три варіанти сушіння: природний на повітрі, в мікрохвильовці і комбінований (трохи просушити в мікрохвильовці, витягти з форми, прибрати паличку, досушити на повітрі).
2. Взяти ряску або інші доступні водні рослини. Подрібнити в блендері до стану пюре, чим дрібніше, тим краще. У цю масу додавати компоненти з попереднього рецепту. Підсушити трохи в мікрохвильовці тільки для того, щоб витягти з форми. Використовувати відразу, зберігається не довго. Але працює набагато ефективніше, ніж інші варіанти технопланктона завдяки наявності зеленої маси, рідної для товстолобика. Також на цей варіант нерідко буває непоганий прилов. Якщо у водоймі присутній білий амур, цілком можна розраховувати на його клювання - водна зелень його природний корм.
Справа за малим: дізнатися, де і коли годується зграя товстолоба, і улов практично забезпечений. Для цього знадобиться спостережливість.
По весні, поки не почалося бурхливе цвітіння води, товстолобик харчується детритом. Це поверхневий шар мулу, що складається із залишків органіки. При цьому він піднімає з дна хмару каламуті і, пропускаючи її через себе, відфільтровує з цієї суспензії щось поживне. Значить, по холодній воді ловля товстолоба доцільна в місцях з мулистим дном, закидаючи снасть так, щоб насадка висіла над дном на відстані від 5 до 50 см.
Влітку з прогріванням води починається бурхливе розмноження мікроскопічних водоростей, зменшується прозорість, як кажуть у народі, вода «зацвітає». Тут якраз і підходить час товстолобика нагулювати жирок, адже живиться він саме цим «кольором» води - фітопланктоном.
Досить часто на водоймах з рясним цвітінням води можна спостерігати таку картину: вітерець зганяє верхній шар планктону в одну сторону і на поверхні утворюється як би плівка з мікроскопічного пилу зеленого кольору. Ось вона - кормова база товстолобика, зібрана спеціально для вас в одному місці. Товстолоб не зможе пройти мимо такого бенкету і обов'язково підійде на жирування. Побачивши кола та вири від всмоктування суміші можна порадіти: півсправи зроблено - ми знайшли рибу. Щоб ловля товстолоба виявилася успішною, наживку подавати треба не глибоко, 10-50 см від поверхні води, а то і взагалі зверху.
Клювання у товстолоба досить різке і вірне. Він не напружує нерви рибалки пробуючи наживку, як короп, не смикає її, як лин. Не варто зволікати з підсічкою, ця риба сильна і стрімка. Рибалці, який проспав момент клювання, нерідко доводиться плавати за вудилищем. Опір навіть порівняно невеликого товстолоба додає в кров рибалки неабияку дозу адреналіну. Обриви снасті дуже часті, тому жилку потрібно брати з урахуванням ваги можливого трофея.
Волинянин в річці Стир зловив сома-гіганта довжиною в людський зріст
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
48-кілограмового сома-гіганта довжиною в людський зріст зловив в річці Стир лучанин Руслан Яблончук, який лідирує в рейтингу кращих рибалок Волині. Крім мегатрофея, за два дні риболовлі лучанин наловив близько 80 кілограмів лящів, языв, головнів і іншої риби.
Гігантський сом клюнув на живця - 300-грамового карася. З величезною рибиною досвідченому рибалці довелося боротися півгодини. «Йому не пощастило, що я стояв на обриві і кілька разів зміг підняти його у воді вертикально, а соми такого не люблять. А ще поводок вудочки, на яку клюнув сом, міг витримати 100 кілограмів », - розповів про своэ рибне полювання Руслан.
Коли велетня вдалося витягнути на берег, рибалка настільки втомився, що змушений був прилягти і відпочити прямо поруч з уловом. Гігантський улов Руслан розділив з друзями (м'ясо річкового сома, каже, дуже смачне).
Цього року він встиг зловити ще кілька величезних рибин: від 13 до 28 кілограмів. Коли витягав з Стиря самого «маленького» сома, відчув, що жилка кілька разів сильно сіпнулася. Оглянувши улов, здивувався - сом був покусаний своїми родичами, поки був на гачку у Руслана!
sat-prof
07.07.2012, 17:28
2vanya2, де зловив?*
2vanya2, де зловив?*
На річці Стрий, під бердою.Всі руками!!!
Особливості ловлі головня на поплавкову вудочку
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Головень - красива, хитра і обережна риба. Сила і завзятість цієї риби захоплюють не одне покоління рибалок. Можливо з кулінарної точки зору головень не найпривабливіша риба, але по бійцівським якостям рівних йому знайти важко. Про виважування головня, його здатність боротись до останньо, про адреналін який при цьому виділяється у рибалки можна писати поеми. Сьогодні поему писати не будемо, а ось як зловити трофейного головня, розповімо, і розкриємо декілька секретів, завдяки яким ви отримаєте свою дозу адреналіну від ловлі цієї сильної і гарної риби.
Чим ловити головня
Головень - можна ловити абсолютно будь-якими снастями, починаючи з нахлисту і закінчуючи фідером. Головне знати, як це робити і з успіхом застосовувати на практиці. Ми зупинимося на поплавковій вудці. Не дивуйтеся, якщо в статті прочитаєте те, що не відповідає загальноприйнятим рибальським канонам. В останні роки в природі багато чого змінилося, змінилася і ловля голавля.
Де і коли ловити головня ?
В стоячих водоймах головень зустрічається вкрай рідко, шукати його потрібно на річках з середнім перебігом, На річці ви повинні знайти вир (яму зі зворотною течією), який знаходиться за перекатом. Це обов'язкова умова. Таких місць багато, особливо на невеликих річках. Саме в цих ямах після ранкової трапези і відпочивають головні. Ловля головня - риболовля для тих, хто любить поспати, раніше 10-11 год. ранку на річку можете не виходити.
Слід мати на увазі, що головень дуже полохливий, не зайвими будуть елементи маскування. По тій же причині ловлю краще проводити з човна, так як, попри свою обережність і полохливість, головень до предметів, що плавають на поверхні води ставиться спокійно.
Вудочка для ловлі головня
Нам знадобиться п'ятиметрова махова вудочка типу з тонким але одночасно міцним і гнучким кінчиком, який буде амортизувати ривки риби.
Поплавок
Так як, в основному, головня ловлять в проводку, то бажано взяти поплавок у формі краплі, вантажопідйомністю від 4 грам і вище.
Огружають його трьома тягарцями. Основний повинен важити 50% від маси всієї огрузки. Плюс два додаткових 35% і 15% відповідно. Відстань між ними не менше 30см. Підпасок не використовується. Робиться це для того, щоб наживка у воді опускалася природньо. Поплавок краще трішки не довантажити, так як буде використовуватися велика наживка.
Жилка і повідці
В якості основної жилки краще використовувати моно діаметром 0,12 мм. Для повідців підійде жилка діаметром 0,01 мм. Товстіші жилки краще не використовувати. Краще нехай риба пару раз обірве жилку, ніж за всю риболовлю ви не побачите жодної покльовки. Повідці робляться довжиною 50 см. Необхідно перед риболовлею їх нав'язати кілька штук , тому що будуть обриви і зачепи. А в'язати їх на воді - це втрачати час.
Гачки
Гачки беремо великі, з довгою цівкою, не менше четвертого розміру з зарубіжної класифікації. Це необхідно для того, щоб відсікти дрібноту, яка підійде на прикормку.
Наживка
Найбільше головень не байдужий до великого опариша. На нього і будемо ловити. Опариша насаджуємо впритул по всьому тілу гачка. Чіпляємо стільки, скільки поміститься. Залишаємо вільним лише вістря гачка. В якості запасного варіанту рекомендуємо взяти чищених креветок. Головень на них клює з особливою жадібністю.
Підхват
Без нього ні як. Риба сильна а жилки тоненькі. Підхват (підсак) слід використовувати з короткою ручкою. Ним зручніше працювати. У вас не буде багато спроб підхопити рибу. Одна, максимум - дві. У цій справі головне реакція.
Прикормка для ловлі головня
Якихось особливих рецептів прикормки для ловлі головня немає. Головень не гурман, їсть все підряд, а тому підгодівлю можна використовувати будь-яку. Наприклад можете скористатися універсальним рецептом для ловлі коропових:
• сухарі панірувальні - 1кг;
• Макуха соняшника - 500гр;
• Геркулес мелений - 50гр;
• Каша пшоняна - 500гр;
• Горох варена - 100гр;
• Молоко сухе -50гр;
• Глина - 400гр.
Тактика і техніка ловлі головня
На березі замішуємо прикормку до потрібної консистенції, і даємо їй розбухнути. Накачуємо човен і готуємо снасть. Прикорму ділимо на дві частини. З першої частини ліпимо кулі розміром з великий апельсин. Другу частину залишаємо на докорм. Вантажимо все у човен, і відпливаємо на місце ловлі. Вам потрібна межа швидкоїї і повільноїї течії, саме туди і необхідно закинути снасть.
Ставши на якір, виставляємо глибину. Гачок з наживкою повинен проходити в 50 см від дна. Це обов'язкова умова. Робимо пару пробних проводок. Якщо зачепів немає, приступаємо до підгодовування. Годуємо по всій траєкторії руху поплавця (створюємо кормову дорожку). Для цього використовуємо всі приготовані кулі прикормки. Чекаємо десять хвилин, в цей час ліпимо кульки прикормки завбільшки з волоський горіх. Ними будемо догодовувати рибу після кожної покльовки. Наліпивши десятка два кульок, витираємо руки, чіпляємо наживку і закидаємо вудку.
Головень, якщо він знаходиться по близькості, на прикормку підходить моментально. Клювання довго чекати не доведеться. Поплавок зникне під водою за частки секунди. Ви навіть можете цього не помітити. А от з підсічкою зволікати не варто, трофей запросто запливе в коряжник.
Особливості виважування головня
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ви підсікли і відчули важкість у руці. Інстинктивно ви почнете витягати рибу. Це фатальна помилка, і як наслідок обрив. Повідець то у нас 0,1 мм. Щоб цього не сталося, не можна форсувати подій. Просто контролюйте, щоб жилка була постійно натягнутою. Все інше за нас зробить наше вудилище, а точніше його тоненький та гнучкий кінчик. Він буде працювати як амортизатор, не даючи жилці порватися. Головне не нервувати і тримати себе в руках. Хвилин через п'ять ви відчуєте, що риба починає втомлюватися. Але розслаблятися не варто. Хитрий головень в будь-який момент зможе зробити вирішальний ривок.
Риба буде йти то на глибину, то підніматися на поверхню. Коли вона перестане це робити, можете починати виважування. Однією рукою опустіть підхват в воду, а другою повільно підводьте до нього рибу. Як тільки головень виявиться біля підхвату, різким рухом підхоплюєте рибу і затягуєте в човен. Все! Перемога! Тремтячими руками звільняєте трофей від гачка, фотографуєтесь з трофеєм, і... відпускаєте, щоб на наступних вихідних знову відчути це «кайф» переможця.
День рибалки: байки, прикмети, традиції, забобони та поради
У другу неділю липня всі ті, хто вважає себе рибалкою, відзначатимуть День рибалки. Свято придумане було ще в СРСР, і навіть офіційно затверджене в 1968 році. У ті часи спеціально до цього дня проводилися змагання між рибалками. А вже після розвалу Союзу, в 1995 році, традицію узаконили і в Україні, зазначивши на календарі офіційний День рибалки. Напередодні цього свята ми вирішили дізнатися у завзятих рибалок, як вони його будуть відзначати, які байки люблять розповідати за святковим столом на березі і що порадять новачкам.
ДЕНЬ РИБАКА ВІДЗНАЧАТИ - НА РИБОЛОВЛІ
Таке свято просто-таки гріх відзначати сидячи вдома. Принаймні в цьому сходяться всі завзяті рибалки. «У мене є одна традиція: в цей день побувати на будь-якій водоймі і обов'язково порибалити, - розповідає Андрій Неліпа. - Щороку це проходить дуже весело, адже не тільки я люблю рибалку, але і моя дружина, і діти. Та й друзі частенько приїжджають до нас на дачу, щоб рибку з річки вивудити і відзначити свято всім разом ». Ігор Тихолаз додає, що кожного року відзначити цей день у нього виходить по-різному, але завжди поруч буде його родина: «І якщо вже не вийшло кудись виїхати - обов'язково на столі буде рибне меню, а за столом - зазвучать тости за рибалок і рибачок! »
НЕ БАЖАЙТЕ РИБАКУ УСПІХУ
З усякою справою, якою займається багато людей, пов'язані не тільки веселі історії, а й різні прикмети. Одна з головних рибальських - ніколи не бажати успіху на рибалці і гарного кльову. «Перевірено, що таким побажанням все можна зіпсувати, - говорить Сергій Кірпач. - Мене найбільше пригнічує, коли в 4 ранку, ще у темряві, я виходжу з дому, йду до машини, і зустрічається якась бабка, яка з єхидною посмішкою скаже: «На рибалочку? Ну успіхів тобі! ». Все! Улову мені вже не бачити! ». Що ж треба сказати, якщо бачиш людину з вудками? За словами Андрія Неліпи, всього лише одну фразу: «Ні хвоста, ні луски!». А ще добре діють методи самонавіювання. «От якщо сам віриш, що рибу впіймаєш - обов'язково буде улов, - вважає Ігор Тихолаз. - Але я про всяк випадок перед риболовлею ніколи не голюся, на удачу. Допомагає! ».
ЛОВИЛИ РИБУ А ПІЙМАЛИ КОЗЛА І КАПУСТУ
У кожній компанії «за інтересами» існують свої історії. Рибалки в цій справі - не виняток.
«Справа була восени, - розповідає Андрій Неліпа. - Друзі-рибалки весь тиждень мріяли потрапити на риболовлю, зібралися на річку половити ляща на донні спінінги з годівницею. У п'ятницю прямо з роботи і рвонули, їхати було далеченько. По дорозі, звичайно, неабияк затарились в магазині. Приїхали на берег вже пізно ввечері, дуже поспішали розслабитися, бо в непроглядній пітьмі абияк встановили намет, по-швидкому розпакували речі, накрили домашніми запасами столик, і, не розводячи багаття, випили за приїзд. Розслабившись, вирішили, що снасті простоювати не повинні - почепили на гачки наживку, в годівниці прикормку напхали і закинули спінінги. Поставили теж у темряві, навмання. Дзвіночки підвісили, щоб клювання не прогавити. І спати лягли, вставати ж рано! Ніч пройшла спокійно: ніхто не турбував, риба не клювала. Прокинувшись о 4.00 по будильнику, друзі виповзли з намету і обімліли: річка спокійно текла в іншій стороні, а спінінги красиво стояли на підставках та снасті були закинуті ... на поле в качани капусти!
А інша історія сталася зі мною років 15 тому, коли я ловив ляща на річці Козинка біля села Плюти, ставлячи човен носом в очерети біля берега і закидаючи на глибину. Місце було підгодоване і потрібно було дуже рано ставати, щоб застати активне клювання. Заходити в очерет потрібно було в тиші, і не гриміти веслами, тому, розігнавшись з середини річки і поклавши весла на борт, я майже в темряві тихо мчав у напрямку до очеретів, стоячи на носі човна і готуючись прив'язатися до стебел. Яке ж моє здивування було, коли я ніс до носа зіткнувся з величезним лосем, що вийшом з очеретів на водопій! Можете собі уявити, як я посилено гріб назад і як, ламаючи очерет, мчав на поле лось - ми один одного злякалися ... ».
Сергій Кірпач, навпаки, згадує сумну історію. «Якось на риболовлі, вночі на Десні, я закинув спінінги на сома. Сиджу біля багаття, є свіжозаварений чай і відмінний настрій для відпочинку, і раптом починають дзвеніти дзвіночки відразу на всіх чотирьох спінінгах. Підбігши до них, я не встиг їх утримати, всі спінінги впали у воду, і пішли на глибину. Тільки через хвилину чи дві, коли очі після багаття звикли до темряви, я розгледів, що через браконьєрів, які йшли з сіткою сплавом вниз по річці, пішли і мої спінінги. Відповідно, рибалити було нічим, і довелося збиратися додому, так і не допивши чай ».
Є своя історія і у Ігоря Тихолаза: «Зібралися ми якось з хлопцями на риболовлю, в віддалену тиху глушину, і лише по приїзді виявили, що наживки не було ні в кого ... Спочатку шукали черв'яків в околицях стоянки, потім ловили метеликів і коників , потім трусили мул на березі в пошуку трубочників, дафній і всякої іншої живності. Потім пішли в хід кругляки з хліба і плавлені сирки. Потім спорядили загін у найближче село копати земляних черв'яків. У підсумку риби ми тоді не наловили, але було весело. Особливо, коли наш загін повернувся з села без хробаків, але з самогонкою. Найцікавіше, що хробаків-то в селі вони накопали. Але теж забули. А іншим разом колись зловив на Десні підсакою (спеціальним рибним сачком) козлика. Його мисливці підстрелили на іншому березі. Їх собака кинулась у воду, але не змогла здобич до берега доставити. Так що довелося нам і собаку мисливську врятувати, і їх здобич у швидкій воді наздоганяти і виловлювати підсакою - ось такий був улов ».
ПОРАДИ БУВАЛИХ
«Звичайно, щоб стати хорошим рибалкою, порадами одними не обійтися - це приходить з досвідом. Але дечим можна і скористатися. Наприклад, перед тим як рибалити в певному місці, треба постаратися вивчити водойму, навести довідки у місцевих рибалок, визначитися, на які снасті і в який час краще там рибалити. Читайте спеціальну літературу, дивіться фільми і спілкуйтеся з народом на тематичних сайтах в інтернеті, - радить Андрій Неліпа. - Будьте активні, шукайте місця стоянки риби і дізнавайтеся, як її найкраще ловити. Це, по суті, і є запорука успішної рибалки. Але не менш важливо і бути готовим до експериментів. Ось, наприклад, карася найкраще ловити на водоймах закритого типу (ставках) на поплавцеву вудку і рослинні насадки, причому робити це потрібно на початку літа і на неглибоких місцях, поблизу очеретів. Але, як виявилося, він також непогано може ловитися і в кінці зими на мормишку. Щуку ж найкраще ловити спінінгом на штучні приманки ранньою весною на мілководних ділянках або пізньої осені на глибинах і ямах. Але і влітку, в самий його розпал, можна зловити щуку - в тіні кущів водної рослинності, звичайним вудилищем або донкою на живця ».
Самою головною рекомендацією для рибалки, незалежно від його стажу, Сергій Кірпач вважає таку: «Не варто від природи брати бельше, ніж тобі треба. Зловив малюка - випусти, нехай росте. Зловив 2-3 кг риби - порадій і змотуй вудки: нехай залишиться і іншим, що половити. Якщо будеш дбайливо ставитися до природи, то вона ніколи не обділить хорошим уловом. І цей принцип, я вважаю, може стосуватися будь-яких сфер життя. Не тільки риболовлі ».
Отруйні Риби....
У Чорному морі живе колюча акула катран. На відміну від своїх лютих родичок - білої і блакитної акули - катран не нападає на людей. Це порівняно невелика акула з довжиною тіла близько одного метра. Тільки деякі представники інколи виростають більше, але не більше двох метрів. Тіло у катраном забарвлено в сіро-зелений колір. Ці риби тримаються зграями. Їжею їм служить різна риба (Оселедець, тріска, ставрида, бички), креветки, краби, восьминоги і кальмари. Спинних плавців у катрана два. Попереду кожного з них є по одній довгій гострої отруйної колючки. Ними риба ранить будь-якого, хто їй завдає неприємностей. Небезпеки для людини не представляє катран тільки в тому випадку, якщо людина не бере його руками. Рани від уколів катрана глибокі і дуже болючі, але для людини не смертельні. Отрута є тільки в колючках акули, а м'ясо її не отруйне. Заради нього виловлюють їх у великій кількості. Рибалки ловлять навіть на вудку.
Більш небезпечний для людини інший мешканець Чорного моря - морський дракончик. Ця невелика рибка завдовжки близько 35 см живе на дні, часто заривається в грунт, виставляючи на поверхню голову і колючки спинного плавця. Зовні дракончик схожий на бичка. У нього подовжене тіло, плоске черевце, велика голова з витріщеними очима.
Як і у катрана, у дракончика два спинних плавця. Перший спинний плавець чорний, другий - жовтий. Коли рибка сидить, зарившись у пісок, її чорний плавник, як маячок, добре видно на великій відстані. Він як би попереджає, що наближатися до дракончика небезпечно. Саме чорний плавнічок - найстрашніша зброя цієї рибки. У ньому знаходиться отрута, яка за силою дорівнює отрути найнебезпечніших змій. Люди, вколоті цими рибами, відчував сильний біль. Вони не можуть її терпіти, сильно кричать і метушаться у розпачі. Уражене місце запалюється, сильно опухає. У людини частішає пульс, порушується серцебиття, з'являються жар, сильна блювота і затрудняється дихання. Для повного лікування необхідно кілька місяців. Якщо ж допомога вчасно не надана, то людина може втратити свідомість і навіть померти.
Рибалка без вудочки...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]!
Особливості ловлі карася влітку
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Мова буде йти про ловлю карася з другої половини травня і до кінця серпня. В цей період клювання риби характеризується відносною стабільністю по ранковим і вечірнім зорькам, з перервою в обідній час. Добре ловиться він, як правило, з світанку до 10-11 годин дня, потім перерва на обід, і з 16-17 годин до настання темряви. Часом влітку успішно карася можна ловити і до 23.00 при світлі різних освітлювальних приладів.
Найбільші екземпляри на поплавкову вудочку частіше трапляються з берега, вранці до сходу сонця і після його заходу, той короткий проміжок часу доби що існує до настання темряви.
Зазвичай на мілководних озерах зручно і ефективно його ловити на резинку, оскільки в літній період на цю снасть добре ловиться великий карась, а ось на глибоких озерах частіше виходить, навпаки, - на резинку солідні особини беруть значно гірше.
Місце вашого карасиного полювання необхідно обов'язково підгодовувати. Добре приманює наступний склад прикормки: макуха, мелені насіння, комбікорм, горохова або пшенична каша. Часом на виручку приходять 2-3 жмені звичайного не вареного пшона. Риба може його і не їсть, але сама наявність на мулистому грунті жовтої крупи буде добре приманювати карася.
Водна рослинність в цей час забезпечує карася рясним кормом, і зграї риби, не мудруючи, пасуться в заростях водоростей. Нерідко в літню спеку його м'ясо настільки насичується запахом "кропивки", що потім його не зовсім приємно їсти.
Ловити можна практично на всі відомі наживки, але головною, як і раніше вважається хробак. Іноді, великого карася виманюють з під заростей вареним горохом, наколюючи горошину на гачок, але в такому випадку підгодовувати місце ловлі теж необхідно горохом, тільки перед цим його слід розім'яти. Клювати буде рідше, але особини будуть значно більшими, ніж при ловлі на хробака. На перловку карась теж ловиться, як правило великий, часто навіть у тих водоймах, де його на цю наживку не ловлять (не привчений). Він все ж буде там ловиться, якщо підгодувати макухою і перловкою. При більш сильному прогріві ставка вас врятує рідка манка, нею карась поласувати дуже любить.
В нинішній час настирливою проблемою водойм стала так звана "синявка" - мала й дуже набридлива рибка. Кинеш прикормку, і починають збиратися зграйки цієї риби навколо наживки. Шматують і рвуть її на шматки, поплавок при цьому просто не знаходить собі місця, а рибалки чортихаються на чому світ стоїть. У більшості озер вона залишає в спокої того хробака, який не влазить їй у рот. У пошуках виходу можна використовувати звичайного земляного хробака. Звичайно, на нього карась буде брати гірше, але ваша нервова система постраждає набагато менше.
Завершується літня ловля карася приблизно в першій половині вересня. Водна рослинність частково осідає, вода остигає, і карась відходить на глибину, від берега, до центру озера.
sat-prof
13.07.2012, 17:20
Ось так починалась моя нічна риболовля...
10 кроків для успішної рибалки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
1. Збір інформації про водойму і рибу яка в ній проживає
В різних водоймах природні процеси проходять по різному, і у зв'язку з цим переважає та чи інша риба яка може мати різні вподобання, повадки, місця проживання. Скажімо на одній водоймі карась любить клювати зранку коли погода хмарна, на іншій - в обід коли сонячно, ще на іншій - бере тільки ввечері. На одній водоймі риба може концетруватись біля струмка, на іншій біля дамби і т.д. Тому дуже важливо зібрати якнайбільше інформації про водойму і рибу. Це можна зробити шляхом безпосереднього спостерігання, або, найкраще звичайно, розпиттати про все місцевих рибалок.
2. Приготуйте підгодівлю
Застосовуйте прикормку призначену саме для тієї риби яку ловите в даний момент. Ви можете придбати готову прикормку, але найкраще приготуйте її самостійно. Це буде Ваша фішка, адже тільки Ви знаєте як і на що Ви будете ловити, маєте свій унікальний план по ловлі риби, і відчуваєте що вона бажаєте в даний момент, та й магазинні прикормки не досконалі і част-густо мають, або занадто сильний, або занадто слабкий аромат, чи не містять часточок якими риба може поживитися... Як варіант, магазинну прикормку можна використати як базову суміш, і додати до неї свої елементи. Майте на увазі, заздалегідь замочувати прикорму не слід, використовуйте воду безпосередньо з водойми, на місці ловлі.
3. Підготуйте наживку
В різний час року і в різних місцях ловлі використовуйте різноманітні наживки для ловлі риби. Врахуйте, що уподобання і смаки риби міняються в залежності від пори року, місця ловлі, часу доби, погоди і ще безлічі різних факторів. Кількість використовуваних наживок величезна: горох консервований, кукурудза солодка, макуха, тісто, черви, хліб, опариши, бойли...
4. Підготовка та вибір снастей
Снастей для ловлі риби безліч, вирішити, які потрібно буде взяти залежить тільки від Вас, але краще використовуйте декілька, ви ж ніколи заздалегідь не дізнаєтеся, де риба почне клювати, та й умови ловлі можуть змінюватись навіть протягом короткого періоду однієї ранкової приманки. Обов'язково перевірте снасті, про запас наробіть кілька повідціві. Візьміть також про запас гачки, поплавці, жилки різної товщини і кольору.
5. Визначення глибини і вибір перспективного місця ловлі
Велика риба часто клює в ямах або різноманітних нерівностях дна. Знайдіть такі місця за допомогою глибиноміра чи ехолота, і позначте його за допомогою маркера поплавця, або викорисайте природні орієнтири.
6. Підготуйте місце ловлі і замішайте прикормку
Якщо у Вас вже все готове і з місцем Ви вже визначились - замішайте підгодівлю, а після цього приготуйте відповідним чином місце ловлі. Риболовля буває динамічною і виснажливою, виходячи з цього, ваше місце має бути зручним. Все обладнання для риболовлі, розподіліть так, щоб вам було зручно ним скористатися в найкоротші терміни і без великих зусиль.
7. Прикорміть місце ловлі
Прикормка повинна бути даставлена саме туди де збираєтеся ловити. Це один з ключових моментів. Не шкодуйте підгодівлі. Велику рибу насити практично не можливо задача полягає в тому щоб дрібна риба була сита і дала можливість великій підпливти до заданого місця.
8. Точне закидування снастей
Насаджуєте наживку і робите закидування точно в місце де раніше кидали прикормку. Це другий з ключових моментів. Гачок з наживкою має розташовуватись на килимі з прикормкою, або в безпосередній близькості до нього, інакше наживка ризикує бути не поміченою, а Ви ризикуєте залишитись без риби. Розташовані раніше снасті повинні бути у Вас під рукою.
9. Тиша і тільки тиша
Вся риба, як правило, дуже обережна, і чим більша риба, тим більш вона обережніша. Буде хоч маленьке джерело шуму великого улову вже не буде. Затаюєтесь і очікуєте кльову.
10. Експериментуйте
Ніколи рибалці не знати, що на думці у риби, тільки годину тому вона клювала на зерна кукурудзи не далеко від берега, а зараз вже на середині водойми клює на жмих. Використовуйте різні снасті, наживки, прикормки, ароматизатори та комбінуйте їх використання.
Риба худне для того, щоб вижити....
Риба в Австралії для того, щоб вижити повинна дотримуватися дієти.
Відповідно до проведених досліджень, бички, які важили надто багато, мали декілька причин бути з'їденими або знищеними. Команда дослідників з Університету Джеймса Кука, виявила цілу ієрархію бичків заснована на кількості ваги. Рибу, яка набрала багато ваги, виганяється з групи.
Вчені були здивовані тим, що маленькі рибки можуть думати і розраховувати вага, який необхідний для того, щоб вижити.
Метод ловлі білого амура
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](3).jpg
Амур дуже бойова риба. Його боротьба є настільки запеклою, що досить часто трапляються не тільки сходи риби, а й втрати серед обладнання рибалки. Тому важливо знати, як, на що і де ловити рибу. В цій статті розповім Вам про мій спосіб ловлі білого амура!
Снасті для ловлі білого амура
Почнемо з спорядження, яким Ви повинні озброїтися щоб міцний і бойовий амур не зробив з нього надто багато частин. Очевидно, що це не обов'язкова вимога - якщо у Вас є інші підходящі снасті, то Ви можете спробувати пристосувати їх для ловлі білого амура - адже, не побіжите Ви відразу в магазин, щоб спеціально для цього випадку замінити все Ваше рибальське спорядження. Тим не менше, якщо Ви маєте можливість вибрати спорядження таке, яке я описую, то це варто зробити.
Перша річ це вудилище. Ми повинні озброїтись в міру міцним вудилищем, найкраще з відхиленням кривої в межах 3lb. Таким чином, Ви безпечно зможете маневрувати вудкою, не турбуючись, що вона не витримає боротьби. Крім того, таке вудилище буде дуже добре гасити будь-які ривки доблесного амура. При виборі котушки потрібно звернути увагу на її міцність і роботу гальма, яке повинно бути прецизійним. Ця риба поставить Вашу котушку на численні тести, тому не можна ловити амура на ледь живу подобу котушки... Переходячи до жилки - як я вже казав, амур може створювати дуже сильні ривки, та весь час міняти напрям свого руху при виважуванні. Тому найкраще використовувати жилку з розривним навантаженням вище 10 кг. Це багато, але гарантує, що виважування не буде перерваним через стару, зношену або просто дуже тонку жилку. Не раджу використовувати плетений шнур, що правда він є більш міцним, але він не розтягується, і це може привести до певних проблем і створить додаткове навантаження на вудилище та котушку.
Як білий амур живиться?
Переходячи до амура, ви повинні знати деякі факти з його годування, це допоможе зрозуміти як його ловити. Ця риба є знаменитою ненажерою - влітку може з'їсти більше ніж важить сама. Коли амур годується, то поводиться як справжній гурман! Спочатку бере їжу до своїх твердих губ, смакує, дегустує і лише потім вирішує чи ковтати її. Тому важливо, щоб наживка припала рибі до смаку.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](1)_0.jpg
Як заманити білого амура?
Настійливо рекомендую використовувати природні приманки. Особливо добрі приманки створені з зерен - таких, як кукурудза, горох, люпин, квасоля. Крім того, білий амур любить солодкі, фруктові аромати, тому варто експериментувати з ароматами апельсина, тутті-Фрутті. Слід пам'ятати, що приманки варто зробити багато - як я вже говорив, амур справжня ненажера, тому необхідно забезпечити йому постійну поживу - так він буде годуватись в одному місці.
Яку наживку використати для ловлі білого амура?
В цьому випадку, ідеально підходить кукурудза, червоні і білі хробаки. Під час ловлі амура, я використовую тільки ці наживки - з їх різними поєднанням і різними варіантами підгодівлі. Найчастіше ловлю на кукурудзу, тому дуже обережно досипаю її до прикормки. Я просто хочу, щоб моя наживка відрізнялась у воді, щоб вона свого роду була делікатесом для сміливих риб.
Де шукати білого амура?
Питання, на яке немає однозначної відповіді. Цілком очевидно, що білий амур часто наближається до очерету, яким легко посмакувати. Тому, варто його приманювати в таких місцях, особливо, коли там не дуже глибоко (до 2м). Таким чином, Ви можете досить швидко перевірити, чи виявиться ваша прикормка ефективною - чи спокусила вона білого амура. Крім того, можна звичайно, ловити рибу і на відкритій воді. Багато що залежить від специфіки водойми та вподобань риби. Особисто я рекомендую ловити в мілкіших місцях, де простіше і швидше подати приманку - не наражаючи її на занадто сильне "розведення".
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](2).JPG
Боротьба з амуром
Цю рибу Ви впізнаєте дуже швидко. Перш за все її клювання є швидкими, інтенсивними - тому в такий самий спосіб її потрібно і підсікати. Нерішучість з вашого боку може мати згубні наслідки. Якщо амур засікся успішно, можна очікувати, що скоро ваші очі побачать його - амур швидко вискакує на поверхню води. Спочатку опір амура ледачий, млявий ... але не думайте, що піде Вам так легко - як тільки білий амур відчує близькість до берега, відразу зірветься до втечі. Він може втікти навіть на кілька десятків метрів! Будьте терплячі і прийміть бій, тому що задоволення від ловлі цієї риби величезне!
Поради рибалкам від іхтіолога
Розглянемо загальнодоступну і популярну ловлю риби поплавковою вудкою.
Дізнайтеся вранці погоду!
Комфортна погода для рибалки може бути не дуже комфортною для риби. Тому, вирушаючи на річку або ставок, подивіться прогноз погоди. Якщо вона різко змінилася, то можете залишитися зовсім без улову. В цьому випадку клювання припиняється на кілька днів. Різке підвищення і різке зниження температури в цілому не віщують хорошого улову. Найкраще вирушати на риболовлю, коли підвищення температури до нормального рівня відбувалося поступово. Сама відповідна температура води для ловлі коропа - 28 градусів, для щуки - 16, для плотви та ляща - 15-18 градусів.
Вітер проти течії - до клювання!
Сильний вітер не сприяє хорошому клюванню, особливо коли напрямок вітру постійно змінюється. Якщо ви вирішили виїхати на водойму, щоб половити рибу, то краще використовувати більш важкі поплавки для того, щоб утримати приманку в точці ловлі і точно виконати закидування снасті. Самі підходящі умови - слабкий вітерець, який злегка колише поплавець, і невеликі брижі на воді. Для результативної риболовлі хороший вітер, який дме поперек річки.
Сонце світить прямо в око - звертай вудки!
Не дарма ж рибалки, недосипаючи, схоплюються ні світ ні зоря на ранкову риболовлю. А все тому, що в яскраву сонячну погоду риба клює неохоче. Тому найкраще вирушати до річки рано вранці, поки сонце ще не зійшло.В день риба ховається на глибину і навряд чи стане залишати свій прохолодний притулок заради ваших приманок. В основному вона йде в тінь, під навислі над водою дерева, під високий берег, в траву. А ближче до вечора спека спадає, сонце не таке яскраве - і можна знову братися за вудки. Така погода буде, до речі, комфортною і самому рибалці.
Дощ
Недосвідчені рибалки щиро вірять, ніби в дощ риба клює краще. Це не зовсім так, точніше, не всякий дощ хороший для риболовлі. Так, наприклад, теплий і рівномірний дощ дійсно сприяє гарному клюванню. А ось в сильну холодну зливу і риби не зловиш, і сам до нитки промокнеш. Риба в таку погоду ховається на дно. А вже якщо почалася гроза, вона і зовсім втрачає всякий апетит, а ви піддаєте себе небезпеці, перебуваючи біля води, - в вас може потрапити блискавка! Тому в таку погоду краще згортати вудочки і чекати, коли злива закінчиться. А чекати варто. Адже після грози буває відмінне клювання.
Який тиск для клювання саме те?
Найбільш вдалий час для риболовлі, коли барометр показує щось середнє між «ясно» і «дощ». Риба точніше всякого приладу відчуває погодні зміни. І, на жаль для рибалок, воліє не ту погоду, яка комфортна для людини. В ясну теплу погоду риба ховається. Поступове підвищення тиску збільшує ваші шанси на вдалу рибалку. А от різке підвищення, навпаки, швидше за все, знизить клювання. Рибалку варто зовсім відкласти, коли тиск впав різко.
Найкраще клює в напівпрозорій воді
Для вдалої ловлі краще за все будуть водойми з чистою прозорою водою. Якщо ви вибрали для риболовлі річку з каламутною або навіть «квітучою» водою, то багатого улову чекати не потрібно. В каламутній воді, в нижні шари якої сонячні промені практично не проходять, риба малоактивна. На поверхні, риба якщо і буде з'являтися, то рідко, і клює неохоче. Це стосується сильно каламутної води. Але у воді злегка мутнуватій риба поводиться набагато активніше, з апетитом поїдає приманку. Цілком імовірно, що в такій воді ваш улов буде навіть в кілька разів більше, ніж просто в чистій воді.
Чому не клює?
Занадто різнокольоровий поплавок
Риби прекрасно розрізняють кольори. Тому при виборі оснащення для риболовлі потрібно це враховувати. Поплавок не повинен нагадувати різнокольорову іграшку. Строкаті і яскраво забарвлені поплавці відлякують рибу. Особливо поплавок помітний на невеликих глибинах. Найменше у річковій воді буде видно жилки і поплавці сіро-зеленого і світло-коричневих кольорів. Вони повинні нагадувати водорості. Так риба буде сміливіше підпливати до гачка. Зверніть увагу на колір самого вудилища. Він теж помітний. Дикі забарвлення, що виділяються на тлі природи, виглядають неприродно, а значить відлякають рибу. Ну і про свій одяг не забудьте. Світлий або яскравий костюм приверне непотрібну увагу. Надягніть краще одяг захисного забарвлення. Так шанси піймати рибу збільшаться.
Багато галасу - пусто у садку
Якщо підходити до води, трясучи відрами, то краще навіть не розмотувати вудочки. Спіймати хоч парочку карасиків у вас навряд чи вийде. У риби відмінний слух, вона здатна розрізняти, де знаходиться джерело звукових коливань. Розсекретивши себе, ви на кілька годин відлякаєте рибу від берега. Тому підходити до річки потрібно, обережно ступаючи, не шуміти, голосно не розмовляти, не гриміти посудом. Якщо ви рибалите на човні, намагайтеся поменше шуміти, не бийте веслами по воді.
Щоб попалася рибка треба її підгодувати!
Зазвичай влітку береги річок окуповані рибалками. І кожен хоче спіймати рибку на своїй території. Хтось сидить і не може зловити нічого, а хтось активно виймає одну за одною. Секрет в підгодовуванні. У рибальських магазинах її безліч - від бюджетних до дорогих. Так яку вибрати? Якщо у колег-рибалок підгодовування не сама вишукане, то можна використовувати універсальні прикормки місцевого виробництва, вони адаптовані до місцевих умов ловлі.
Ловите карася - беріть поплавок у формі веретена!
Чому у одного і того ж рибалки на одній вудці клює, а на інший ні? Адже підгодовування одне і те ж. Це зовсім не означає, що вудка «щаслива», просто поплавок на іншій вудці не той. Поплавки бувають всіляких форм, розмірів, видів і різного призначення. Обравши неправильний - клювати не буде. Для ловлі дрібної рибки і риби середнього розміру у водоймах зі слабкою течією добре зарекомендували себе легкі поплавці у формі веретена. Важливо, щоб поплавець був занурений правильно. Що при найменшому торканні наживки все відбивалося на поплавці, тоді не важко вчасно підсікти рибу.
Винен гачок
«Амбітні» рибалки гачок вибирають за розмірами бажаної риби, а от розмір приманки залишають самий звичайний. Природно, в результаті за маленьким черв'ячком гачок видно як на долоні. Результат - риба не клює. Розмір гачка повинен відповідати розміру тієї риби, яку ви намагаєтеся зловити, і тієї наживки, яку ви збираєтеся використовувати. Якщо ви ловите верхівку, невелику плітку, густеру, червонопірку, то підійде гачок № 18-20 по міжнародній класифікації, а з наживки опариш, який дрібнота не зможе безкарно стягнути з гачка. Але якщо ви збираєтеся ловити коропа, то гачок повинен бути не менше № 10 і не розгинатися під час виважування риби, у якості наживки - хробак, кукурудза, перловка.
МОЗ попереджає
Запах цигарок відлякує рибу. Тому, якщо ви курите, робіть це подалі від берега. Руки треба обов'язково мити з милом, краще всього господарським, щоб позбутися від їдкого запаху тютюну. Риба набагато більше чутлива до запахів, ніж людина. Потрібно уникати неприродних запахів. Так, не користуйтеся духами, лосьйонами, запах яких може потрапити на приманку і зменшити тим самим клювання.
Важливо!
Секрети приманки
Мотиль - найкраща приманка. Краща, бо природна. Риба харчується мотилем в природному середовищі, для неї це корм звичний. На жаль, в риболовецьких магазинах і на базарі в літній час продають тільки кормовий мотиль. Щоб зберегти наживку довше, її можна зберігати в холодильнику.
Хробак - практично універсальна приманка. На нього ловити можна і влітку, і взимку практично будь-яку рибу. Не рекомендується саджати на гачок тільки видобутого хробака. Кілька днів він повинен полежати в баночці з мохом. Тоді він самостійно очиститься і набуде більш привабливий для риби кольору.
Не залишайте черв'яків на сонці. Якщо в банку потрапила вода, перекладіть приманку в інше місце, інакше черв'яки швидко зів'януть. Для зберігання хробака краще не використовувати залізні банки, так він швидко гине.
Частіше міняйте приманку. Риба не стане їсти приманку, розпатлану дрібною рибою.
Якщо риба не клює, то вид приманки потрібно змінити. З опариша, наприклад, перейти на черв'яка або навпаки.
Якщо приманка «з родзинкою», то вона приверне навіть ситу рибу. Риба не зможе встояти перед шматочком підсмаженого хліба з краплею меду. На таку приманку швидше за всіх примчиться лящ. Якщо м'якуш білого хліба розім'яти з картоплею і додати рослинного масла, то така приманка підійде для карася і язя.
Про секрети сучасної риболовлі нам розповів Семен Хаєт, іхтіолог Харківського обласного товариства мисливців і рибалок, КМС з риболовного спорту.
Маленький черпак в човні врятує Вас від великих неприємностей
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Іноді найпростіші речі здатні позбавити нас великих проблем, і навіть врятувати життя, при чому, дуже часто це речі на які ми не звертаємо увагу. Такі непримітні, на перший погляд, речі можуть бути дуже доречними в човні. Ви можете мати саме дороге обладнання на борту вашого човна, але можете з легкістю піти на дно, якщо не маєте звичайного черпака для вичерпування з човна води.
Жоден з човнів не застрахований від потрапляння та набирання води.
Незалежно від того, чи ви є власником звичайного надувного рибальського човна, чи каное, чи каяка, в разі потрапляння у плавзасіб води, Ви повинні мати можливість швидко її вичерпати, інакше наслідки можуть бути плачевними від втрати дорогого спорядження до… Звичайно, для цього можна використовувати підручні засоби: відерце або щось в цьому роді, але краще заздалегідь запастися спеціальним пластмасовим черпаком, який не буде Вам коштувати дорого, але завжди допоможе у важкій ситуації.
До того ж, сьогодні існують спеціальні черпаки для човнів, які мають зручну форму і великий об’єм, що дозволяє швидко і без великих зусиль позбутися води в човні, і тим самим врятувати Ваше спорядження, нерви та навіть життя. Придбати такого ковшика можна практично в будь-якому магазині де продаються човни. Зробіть це, не нехтуйте Вашою безпекою.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Риби Лікують Псоріаз. Гаррі-Руфа (Риба-Доктор) - Garra Rufa
Гаррі Руфа (Garra rufa) - знаменита Риба-Доктор, здатна лікувати псоріаз. Гаррі Руфа відноситься до семейсву коропових (Cyprinidae). У природних умовах Гаррі Руфа зустрічається в басейнах річок Північної і Центральної Близькому Сході, в основному в Туреччині, Сирії, водах Іраку та Ірану. Риба Доктор - дуже теплолюбива, і проживає у дуже теплих водах, температура яких може перевищувати навіть 30 градусів Цельсія. Максиммальний розмір, якого може досягти Гаррі Руфа - 15 сантиметрів, але в неволі - зазвичай менше. В акваріумі Риба-Доктор не ховається, плаває найчастіше в нижніх шарах води, переважно по дну й охоче відскрібає будь-які обростання рослинного походження. Температура води не повинна бути нижче 22 градусів, хоча Гаррі витримує її підвищення навіть до 37. Для Garra rufa необхідно обширний простір дял плавання у стаї (мінімально 3-5 шт). У харчуванні Гаррі теж невибагливі - будь-які види живого, сухого або замороженого корму відмінно підійдут.Подвижний спосіб, люблять погоні один за одним і бійки - вони не завдають їм шкоди, але можуть турбувати інших риб. До рибам інших видів байдужі; одинаки або пари в загальному акваріумі можуть примикати до зграй інших риб.
Лікування псоріазу:
Garra rufa має ротовий отвір у вигляді скребка. У рибок Garra rufa є особливий фермент, який уповільнює процес ділення клітин. Медикаментозне лікування не дає такого ефекту очищення шкіри. Під час лікувальної процедури людина опускається у ванну з гарячою водою (близько 37 ° С), де плавають рибки-доктора. У такій воді шкіра людини розм'якшується. Тоді рибки починають об'їдати омертвілий епідерміс і уражені ділянки шкіри до повного очищення. Цей метод не викликає болю, хіба що легке поколювання.
Очищаючи уражену шкіру рибки, особливо маленькі, інтенсивно рухаються і роблять мікромасаж всього тіла. З метою такого масажу, який має і психологічний ефект, надаючи розслаблюючу дію, а також для прийому лікувальних ванн, під час яких рибки видаляють огрубілі клітини шкіри, салон відвідують і здорові люди. Рибне лікування і рибний масаж в даний час широко поширені в Туреччині та Китаї. У минулому році (а до того часу наш салон акватерапіі вже працював!) Йшла передача про те, що в США відкритий салон, де рибки-доктора роблять манікюр і педикюр. А минулого тижня подібний салон був відкритий і в Парижі, де вартість однієї процедури становить 50 ?! Такі рибки Garra rufa благополучно живуть і плодяться в Алуштинському Акваріумі, а з лютого 2009 року успішно підробляють лікарями і масажистами в салоні акватерапіі «Доктор FISH» , де допомагають у лікуванні псоріазу та інших шкірних захворювань.
Для утримання Гаррі Руфа підійдуть наступні умови утримання: температура повинна бути в межах 20-28 градусів Цельсія. pH 6.5-7.0 (допускається 5.5-8.0), жорсткість до 20 dH. Загалом акваріумні Гаррі Руфа звикають до живих і сухим кормів "звичайних" риб.
Коротко про основні елементи нахлистової снасті
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](3).jpg
Нахлист - древній, видовищний і дуже захоплюючий вид риболовлі. Невпинна популярність ловлі риби нахлистовою снастю пояснюється її красою і, певною своєю філософією. Краса і естетика закидування, вивчення та більш глибоке розуміння процесу харчування риб, величезна можливість для творчості при створенні власних приманок, особливе ставлення до природи, ні з чим не зрівняне коло спілкування, все це - нахлист.
Не дарма кажуть, що той, хто хоч раз спробував ловити рибу на мушку, назавжди захворіє нахлистом. Ще один момент, що пояснює стабільну зацікавленість нахлистом, полягає в тому, що цим способом можна ловити практично будь-яку рибу, причому приманками які максимально імітують її природний корм, що робить рибалку успішною навіть на часто відвідуваних водоймах з «розумною» рибою. Щука, окунь, судак, сиг, форель, харіус, кумжа, лосось - і це тільки мала частина тих риб, яких ви можете зловити нахлистом. Іншими словами, найчастіше нахлист працює там, де його прямі конкуренти (той же спінінг) малоефективні.
Коротенько розберемо основні елементи нахлистової снасті.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Вудилище для нахлисту
За своєю потужністю нахлистові вудилища поділяються на дванадцять класів. Принципова відмінність нахлисту від спінінга полягає в тому, що в ньому закидування приманки (мушки) здійснюється за рахунок розігрування нахлистового шнура. Чим більша і важча мушка, тим важчий шнур, і тим потужніше має бути вудилище. Крім того, вибір вудилища безпосередньо залежить від розміру риби, яку ви збираєтеся ловити.
При однакових довжині і класі нахлистові вудлища можуть мати різний стрій. Наприклад: Slow - «повільний»; Medium - «середній»; Fast - «швидкий» і Extra-Fast - «дуже швидкий». Зрозуміло, що від строю вудилища залежить багато чого. Наприклад, вудилищем з повільним строєм простіше виконати делікатну презентацію мушки, «швидкими» вудилищами зручніше ловити в вітряну погоду, «середні» більш універсальні ...
Нарешті, крім відмінностей в строї, нахлистове вудилище може бути одноручним або дворучним. «Дворучників», як правило, застосовуються при необхідності робити закиди в умовах великого простору відкритої води і при ловлі великої сильної риби - наприклад, лосося. Одноручні ж, залежно від своїх характеристик мають більш широкий спектр застосування - в тому числі і при ловлі морської риби.
У загальному і цілому, головними критеріями при виборі нахлистового вудилища під ловлю в конкретних умовах є: точний і якісний закид, контроль шнура, виважування риби.
Котушка
Для ловлі нахлистом використовується інерційна котушка, яка встановлюється в самому низу ручки вудилища. Розміри котушки визначаються її гармонією з усією снастю в цілому, тобто відповідністю характеристикам вудилища і шнура.
Вага котушки визначає загальний баланс снасті, її розмір - місткість, фрикційний тормоз - її потужність. До слова, при лові вудилищами легких класів вона частіше грає роль вмістилища нахлистового шнура і фактично в ловлі не бере участь. Бажано, щоб шпуля катушки мала великий діаметр, для того, щоб звести до мінімуму так звану проблему «пам'яті» нахлистового шнура в перші півгодини ловлі.
Нахлистовий шнур
Як вже говорилося вище, для ловлі нахлистовою снастю необхідний спеціальний шнур. Саме за рахунок нього ви зможете закинути мушку на потрібну відстань і провести її на певній глибині.
Основні критерії, за якими поділяються нахлистові шнури - це їх форма, маса і швидкість занурення. Найбільш популярними у рибалок є три види шнурів, це: DT (подвійний конусний), WF (торпеда) і ST.
DT-це шнур, діаметр якого поступово зменшується на обох кінцях - у нього два конуса. Подача приманки з ним виходить більш акуратною, що дуже важливо при ловлі обережних риб: голавля, харіуса, форелі ... До плюсів цього шнура можна віднести і те, що він більш «довгограючий», оскільки, половивши ним якийсь час, його можна перевернути і ловити його іншим кінцем. Таким чином, термін його служби збільшується вдвічі. В середньому, шнур DT дозволяє виконувати якісні закидання на відстань до 15 м. Але, на жаль, для дальніх закидань він не підходить.
Шнури WF мають спереду потовщення - так звану торпеду, в якій зосереджена основна вага шнура. За рахунок різкого закидання вона розганяється і відбувається так званий «постріл», що забезпечує дальність закидання. Теоретично такий шнур більш універсальний, оскільки може застосовуватися в різних умовах і, зокрема, краще працює у вітряну погоду. Форма торпеди і її довжина, на шнурах типу WF, буває різною, істотно впливаючи на їх характеристики.
Наступний тип шнура - ST - Shooting Taper, що представляє із себе короткий шнур довжиною близько 9 метрів, до якого через петлю кріпиться Ranning Line. Під час закидання шнур такої конфігурації працює як метальний снаряд, витягаючи своєю масою (Ranning Line ) раннінг. Перевага такої снасті полягає в тому, що з її допомогою можна ловити на великій відстані. Крім того, дуже зручно мати при собі комплект змінних голів, змінюючи їх відповідно до умов ловлі.
Нахлистові шнури бувають плаваючі, тонучі і інтермедійні. Плаваючі шнури позначаються буквою F (Floating), цілком тонучі - буквою S (Sinking), нейтральної плавучості - буквою I (Intermediate). Крім того, можливі комбінації: наприклад, плаваючий шнур з тонучим кінцем - відповідно буде позначатися буквами F / S.
Які шнури застосовувати залежить від умов ловлі нахлистом. Наприклад, плаваючий шнур з тонучим кінцем (F / S) заглибить мушку менше, ніж шнур типу S, але в умовах ловлі на невеликій глибині він буде кращим, так як його легше «піднімати з води». Мушка, проводка якої здійснюється шнуром F / S, буде і вести себе інакше, ніж та ж сама мушка при проводці шнуром типу S. Шнуром типу S можна заглибити мушку на велику глибину, але при цьому шнур буде тягнутись по дну і буде чіплятися по дорозі за різні перешкоди.
Підлісок
Підлісок - остання ланка між мушкою та шнуром. Його правильний вибір також дуже важливий, оскільки він відповідає за правильну передачу енергії від шнура до мушки при закиданні, інакше кажучи - за її правильну презентацію. При цьому з одного боку - він повинен бути достатньо тонким, з іншого - досить міцним, щоб витримати виважування риби.
Будь-який підлісок має конічну форму. Починаючи від більш товстої верхньої частини, він поступово переходить до тонкого кінчика. Його товста частина зазвичай становить близько 60%, що і забезпечує дальність закидання. Інша частина підліска це конус між його товстою частиною і кінчиком.
Крім відмінностей в довжині і товщині, підліски відрізняються своєю плавучістю. Як і нахлистові шнури вони бувають плаваючі, тонучі і інтермедійні. Швидкість, з якою занурюється підлісок, завжди вказується на його упаковці.
Ловля нахлистом має багато тонкощів і успіх її в великій мірі залежить від правильного підбору снасті й уміння володіти нею.
У Добротвірському водосховищі Львівської області стався замор риби
Львівдержриохорона повідомила що на Добротвірському водосховищі яке знаходиться в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області через спеку стався замор риби.
Андрій Мазовіта, провідний спеціаліст Львівдержрибохорони, пояснює це тим що минулого тижня температура води становила +39 ° С, тоді як риба витримує температуру до +25-30 ° С.
Пан Сергій часто рибалить на водосховищі. Каже, коли приїхав на рибалку, все було спокійно і раптом водним шляхом пішла піна. А на ранок в 20 метрах від берега лежала риба з відкритими ротами і задихалася.
Поблизу водосховища знаходиться Добротвірська ТЕС. Люди кажуть, що напередодні трагедії працівники станції мили казани у водоймі.
Незважаючи на те, що риба загинула, працівники Львівдержрибохорони кажуть, що водойма була створена спеціально для потреб Добротвірської ТЕС. Станція використовує воду з водоймища для охолодження реакторів.
Головний спеціаліст Львівдержрибохорони Іван Косичі пояснює: піна, яка налякала рибалок напередодні трагедії, ні що інше, як нуртування води на каналі, коли станція спускає воду.
Запобігти подібним ситуаціям неможливо - кажуть фахівці рибоохорони. Ніхто не може обіцяти, що цього літа трагедія не повториться...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Вчені визначили як форель орієнтується в просторі
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Багато різногманітних видів тварин, риб і птиці здійснюють міграції на тисячі кілометрів, безпомилково визначаючи напрямок руху. Вчені давно припускали, що вони орієнтуються по магнітному полю Землі. І ось група вчених з університету Людвіга Максиміліана (Ludwig-Maximilians-Universität München) вперше отримала підтвердження цієї гіпотези. Дослідники повідомляють, що знайшли в носі форелі клітини, які відчувають магнітне поле, це своєрідний природний GPS-навігатор.
Роботи в цьому напрямку проводилися і раніше. Так вчені встановили, що в тканинах перелітних птахів і мігруючих риб міститься мінерал магнетит, який, як передбачалося, відіграє важливу роль в здатності цих тварин визначати напрям руху. Проте ще нікому не вдавалося знайти клітини, що виконують цю функцію.
Міхаель Вінкльхофер (Michael Winklhofer) і його колеги вибрали для досліджень райдужну форель (Oncorhynchus mykiss). Деякі різновиди цієї риби здатні виходити з річок у море і здійснювати подорожі на 300 кілометрів. Але через кілька років всі вони безпомилково повертаються до місць, де з'явилися на світ.
Вчені розробили унікальну методику, що дозволяє ідентифікувати особливі клітини, які допомагають форелі орієнтуватися по магнітному полю Землі.
У якості відправної точки біологи використовували дослідження 10-річної давності, які зафіксували зміну електричної активності нервів в області носа риб під впливом магнітних полів.
Німецькі дослідники акуратно виділили різні клітини з області носа райдужної форелі і помістили їх в чашки Петрі. Потім навколо чашок створили обертове магнітне поле.
Виявилося, що приблизно одна з 10 000 клітин обертається з тією ж частотою, що і поле. Вилучивши ці клітини і розглянувши їх під мікроскопом, Вінкльхофер і його колеги виявили в кожній з них частинки магнетиту. Мінерал розташовувався поруч з клітинною мембраною.
Вчені вважають, що в носовій області кожної риби міститься від 10 до 100 подібних клітин.
"Дивно, що магнетизм в кожній клітині був у десятки і сотні разів сильнішим, ніж ми припускали раніше, - каже Міхаель. - Це може говорити про те, що риби визначають не тільки напрямок на північ, а й більш складну інформацію про точну широту і довготу ".
Метод, розроблений німецькими вченими, допоможе незабаром виявити подібні клітини в інших видів тварин і навіть, можливо, у людей.
На узбережжі Одеси на людей нападають отруйні риби-дракони...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Отруйні риби-дракони з'явилися в морі біля берегів Одеси.
Як повідомляє в четвер одеський телеканал "АТВ", вже є кілька постраждалих від контакту з рибами.
За даними телеканалу, риба має золотисте або перламутрове забарвлення і в цілому схожа на чорноморського бичка. Пошкодження людям риба завдає шипами. Зазвичай вона ховається в піску, тому на неї легко наступити. Від отрути риби кінцівка розпухає, у всьому тілі поширюється біль. При тривалому впливі отрута може викликати параліч, у рідких випадках - смерть людини.
За словами директора Одеського філіалу Інституту біології південних морів Бориса Александрова, риба-дракон - один з найнебезпечніших мешканців Чорного моря.
У разі уколу риби фахівці рекомендують відразу ж звернутися до лікаря.
«Невидимі світові сльози» ... Як приготувати нескладні страви за чеховським розповідями?
Смажені карасі по-чеховськи...
Свіжу рибу помити і на 2-3 години покласти в молоко. І тільки потім випатрати, почистити. І обов'язково насухо протерти паперовим рушником. Велику цибулину дрібно порізати і обсмажити в рослинній олії. 2-3 яйця збити і змішати зі смаженою цибулею. Тепер потрібно зробити кляр для риби. Спочатку тушки обвалюють в яєчно-цибулевої суміші, потім в сухарях. Кладуть на сковороду з рослинним маслом і на сильному вогні обсмажують з обох сторін. Важливо отримати хрустку скоринку. Всю рибу складають у глибоку сковороду, заливають сметаною і дають їй закипіти. 10 хвилин карасі в сметані протомитися - страва готова.
Пробувала - пальчики оближеш. Якщо ж у вас є час - краще потримати карасів в молоці годин 10. Тільки не забудьте їх поставити в холодильник. Тоді це блюдо просто тане в роті.
«Їж і не відчуваєш ... в якомусь забутті ... від аромату одного помреш! ..
Ребротесов раптом зупинився і замислився. Йому згадалася стерляжья вуха, яку він їв в 1856 році в Троїцькій лаврі. Пам'ять про цю вусі була така смачна, що військовий начальник відчув раптом запах риби, несвідомо пожував і не помітив, як в калоші його набралася бруд ».
Особливості ловлі жереха спінінгом
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Жерех - дуже сильний і дивовижно красивий хижак. Клювання жереха навіть незначного розміру відрізняються настільки потужним ударом, що буває важко утримати снасть в руках. У зв'язку з цим ловля і виважування жереха є одним з найбільш захоплюючих видів риболовлі.
Щоб успішно ловити жереха, слід детально вивчити звички цієї риби, її біологію. Через те, що жерех славиться своєю обережністю і прекрасним зором, ловля цієї риби має певну специфіку.
Щоб з'ясувати, як ловити жереха, дуже важливо знати, де риба годується. Це перекати на річках, де зазвичай течія більш сильна, ніж на інших ділянках річки. Це і зворотні течії над ямами, де жерех чекає збиту з пантелику зміною течії дрібну рибу. Це і ділянки нижче гребель з великим течією. На великих водоймах це ділянки над підводними піщаними косами.
Досить часто можна бачити і чути, як жерех лютує в прибережній зоні, але при цьому ніяк не реагує на приманку. Тут все просто, раз людина бачить жереха, то і жерех цілком виразно бачить рибалку, особливо того, який рухає руками і спінінгом. Тому, власне, одним із головних моментів полювання на жереха є хороше маскування, якщо ловля йде з берега і можливість робити далекі закидання в точку, яку жерех і сам покаже своїми сплесками і ударами.
Друге питання - як подати приманку і яку робити проводку. При ловлі з берега закид роблять в основному перпендикулярно течії. При цьому приманці дають проплисти деяку відстань за течією і тільки після цього починають проводку.
Виняток становлять закиди, коли жереха намагаються дістати поперек берегових кіс, і при цьому закид робиться практично паралельно берегу. Краще, якщо проводка робиться проти течії. В цьому випадку приманку можна вести досить повільно, а течія буде давати додаткову гру приманці.
Найбільш перспективний час доби для ловлі жереха - світанок, захід і сутінки. Саме в цей час хижак активно годується і менш за все, може виявити небезпеку на березі через погане освітлення.
Трохи простішою є ловля жереха з човна. Рибалка, який перебуває в човні, набагато менше лякає рибу через незначну висоту над рівнем води. Але і тут важливим є маскування і максимальна тиша, щоб не перешкодити трапезі цього цікавого і хитрого хижака. Ніякого яскравого одягу, ніяких різких непотрібних рухів.
Ловля з човна має перевагу ще й у тому що дає можливість ловити жереха сплавом приманки. По суті, можна відпустити плаваючий воблер на дистанцію, де жерех вже ніяк не буде відчувати присутність рибалки, а потім робити проводку.
Втім, використовуючи плаваючу бомбарду, на цю дистанцію можна відправити будь-яку жерехову приманку, починаючи від невеликого стримера і закінчуючи коливальною блешнею. Детальніше про це ми поговоримо в публікації "Ловля жереха на дальних дистанціях за допомогою сбіруліно".
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Порибачив трошки в Херсонській обл.
Ловив рибу, а зловив гранатомет
Стався черговий курйозний випадок на риболовлі. Цього разу надзвичайна подія трапилась на Одещині. Житель Одеської області в Хаджибеївському лимані виловив гранатомет РПГ-18 (реактивна протитанкова граната яка випускалась ще за часів СРСР під кодовою назвою "Муха").
Як повідомляє відділ із зв'язків з громадськість Головного управління МВС України в Одеській області, 55-річний житель села Отрадово Роздільнянського району області пішов на рибалку, але замість риби витягнув гранатомет. Після цього рибалка викликав на місце події міліцію, співробітники якої вилучили зброю.
В даний час гранатомет відправлений в науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при ГУ МВС в Одеській області. А міліція намагається встановити, хто сховав гранатомет.
Реактивна протитанкова граната РПГ-18 являє собою реактивний снаряд з кумулятивною бронебійною бойовою частиною калібром 64мм і пороховим реактивним двигуном, який повністю відпрацьовується в стовбурі одноразового пускового пристрою.
Виробництво РПГ-18 тривало в СРСР ще до початку 1990х років. В даний час ця модель реактивної протитанкової гранати вважається застарілою і замінена на озброєнні більш новими й ефективними системами. Перед слідчими стоїть непроста задача. Крім пошуку зловмисників які заховали гранатомет, слідчим також потрібно вияснити якими способами відбувалась ловля риби (адже це досить важка річ, яку так просто з води не дістанеш), і в разі порушень прийняти відповідні міри...
Ловля жереха на дальніх дистанціях за допомогою сбіруліно
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Досить часто трапляється так, що жерех стає вибагливим і перестає брати традиційні спінінгові приманки, та віддає перевагу дуже дрібним приманкам, які абсолютно неможливо докинути до району його полювання.
Або скажімо така ситуація, коли жереха ловлять з берега, риба бачить рибалку і повністю ігнорує будь-які приманки, але в той же час продовжує годуватися на більш далекій дистанції, чітко показуючи своє місцеположення активними сплесками, і закинути будь-яку приманку в цей район також неможливо через дальність.
Єдиний спосіб істотно збільшити дальність закидання - підвищення загальної ваги приманки. Але кардинально змінити вагу воблера або оберталки неможливо. Зате можна збільшити загальну вагу оснастки. З цією метою і практикується ловля жереха з допомогою сбіруліно.
Саме вага бомбарди (інша назва поплавка сбіруліно) дасть можливість зробити максимально далекий закид, не змінюючи вагу приманки і не міняючи її гру. При використанні бомбарди можна використовувати мінімальні по вазі приманки і при цьому отримувати пристойну дальність закидання.
Бомбарда надівається на жилку або шнур, і знаходиться в ковзному положенні, впираючись в обмежувач і петлю, до якої прив'язаний повідець з легкою приманкою. Центр ваги бомбарди зміщений до краю, а задня частина -трубочка, виконує функцію стабілізатора і одночасно, антізакручувача.
Хоча ймовірність перехлестів повідка за основний шнур, все-таки існує. Щоб знизити ймовірність перехлестів, потрібно володіти певною технікою закидання оснастки з поплавком сбіруліно.
Як правило, вага бомбарди багаторазово перевершує вагу приманки. Тому в польоті, підкоряючись законам фізики, бомбарда летить перед приманкою. Повідець летить паралельно основному шнуру. Перед самим приводненням, схід шнура зі шпулі потрібно пригальмувати пальцем. При цьому повідець звичайно розпрямляється, і легка приманка (вертушка, маленький девон, стример) першими опиняються у воді.
Ловля жереха на бомбарду відрізняється особливостями не лише закидання, а й проводки. Що стосується проводки, то застосування сбіруліно дає можливість провести маленьку приманку з мінімальною швидкістю. При цьому глибина проводки залежить від довжини повідця. При ловлі жереха на перекатах, така проводка може дати вражаючі результати.
Інше застосування бомбарди - можливість ловлі сплавом будь-якою приманкою, а не тільки з використанням плаваючого воблера. Приманка транспортується бомбардою на потрібну відстань під дією течії, і після цього починається звичайна проводка. Жерех не лякається сплесків падаючої приманки. А на пропливаючу бомбарду він мало реагує. Краще звичайно, якщо бомбарда виконана з прозорого пластику. В цьому випадку у риби не виникає ніяких побоювань.
Слід врахувати ще один маленький момент - сбіруліно вимагає застосування дещо інших вудилищ, що мають досить великий тест. Зазвичай вага бомбарди знаходиться в межах 5-40гр плюс вага приманки. Але, з іншого боку, чим більша загальна вага оснастки, тим далі можна виконати закид. Так що, в будь-якому разі переваги перекривають недоліки, і ловля жереха на бомбарду відкриває можливість використання дрібних приманок на дуже великих дистанціях.
Чому джерк повинен бути важким? Або основи ловлі щуки на джеркбейти
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Чи замислювались Ви, для чого американці випускають дуже важкі і міцні кастінгові спінінги? Чому в придачу вони рекомендують використовувати плетений шнур міцністю більше 30lbs. Адже в нашій країні, більшість джеркбейтів не перевищує 12 см і 40-50 грамів. Навіщо нам такі міцні вудилища та шнури?
Відповідь на це питання криється в поведінці щуки і в тому як вона годується. Велика щука дуже лінива риба, що найохочіше бере велику і легкодоступну здобич. Дуже часто, навіть невелика щука, хапає порівняно велику рибу. Що це за риба? Найчастіше це хворі, або виснажені особини. Саме таку рибу хижак швидко хапає, і відразу ж ковтає.
Точно так само повинні вести себе наші джерки. Вони повинні бути великими і лінивими. Багато досвідчених рибалок використовують приманки більше 15 см, часто найздобутливіші мають 25см і більше. Не менш важливим питанням є вага приманки. Тонучий джеркбейт довжиною 15 см може важити і до 150 гр. Чому? Не для дальності закидування, а для його поведінки тобто гри у воді. Важкі джеркбейти працюють дуже характерним чином. Перевалюються з боку в бік, злегка виляють, і відходять в різні боки. Все дуже спокійно і ліниво. Точнісінько як рухи вмираючих риб. За таку характерну їх роботу, власне і відповідає дуже велика вага приманки.
Яку проводку використовувати при ловлі щуки на джеркбейти?
Гарна приманка спокушає хижака навіть при рівномірній проводці. Красиво погойдуючись і повільно направляючись в сторону рибалки виразними зміїними рухами. Енергійні, але короткі підшарпування викликають додатковий зваблюючий ефект у формі полоскання і коротких відхилень. Варто кожні кілька хвилин залишити приманку в спокої. Приманка в цей момент повинна зупинитись, що також дуже заманливо для щуки.
Проводка такого роду вимагає великого уміння від рибалки. Варто витратити трохи більше часу для удосконалення проводки джерків, ніж на інші приманки. Слід сказати, що мова йде не про твічинг. Потрібно розуміти, що такий вид проводки як твічинг не має нічого спільного з ефективною ловлею важкими джерковими приманками.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Де ловити рибу на джеркбейти?
Найпростіше сказати, у всіх видах водойм. Звичайно, у водоймах зі значною глибиною, де ефективність плаваючих приманок зазвичай трохи менше. Але щука буде також прекрасно ловитися на ці види приманок і в півметра від поверхні, в місцях, де глибина більше 5-7 метрів.
Найбільш ефективними місцями будуть ділянки на пологих схилах і вершинах підводних пагорбів, вкритих рослинністю. Глибина в таких місцях не повинна перевищувати 2,5 метра. Важкі джеркбейти найбільш ефективні рано вранці і пізно ввечері, тобто в періоди найбільшої активності великих щук.
У водоймах Львівщини завелися піраньї
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Відразу три десятисантиметрові піраньї впіймали рибалки-любителі на вудки в Добротвірському водосховищі. Незнайомих риб віднесли до спеціалістів Львівдержрибоохорони. Виявилося, це риба, батьківщина яких – прісні води в південній Америці. Відтак, природнім шляхом до нас потрапити вони навряд чи могли.
«У нас є чимало акваріумістів, які розводять екзотичні види. Переконаний, що саме хтось із них або з цікавості, або не бажаючи більше доглядати за цими рибами, випустив їх у водосховище», – прокоментував головний фахівець Львівдержрибоохорони Іван Косач. Разом з тим, він додав, що такі дії – порушення природоохоронного законодавства, адже, невідомо, який вплив можуть мати екзотичні види на наші живі організми.
Загалом існує приблизно 50 видів піраньї. Приблизно половина з них харчуються рослинною їжею, інші – типові хижаки, зграя яких за кілька хвилин може з'їсти 50-кілограмову тварину.
Налаштування або удосконалення гри воблера
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Риба здатна за допомогою бічної лінії визначити розмір, швидкість і навіть напрям руху передбачуваної здобичі, проте бажання ретельніше дослідити об'єкт змушує її до зближення в межах видимості. Здалеку риба може побачити відображення світла від вигину блешні, але розглянути колір, рух і інші деталі вона може тільки з близької відстані. Тут-то і виявляються недоліки приманки: неправильні колір і рух. Наприклад, воблер що завалюється набік, або неприродно сіпається по сторонам, не дуже приверне увагу риби. Швидкість підмотки і її зміна - найбільш важливі фактори, що визначають рух приманки. При налаштуванні будь-якої блешні чи воблера необхідно ознайомитися з її поведінкою на різних швидкостях та типах підмотки. При дослідних проводках можна також перевірити вплив товщини жилки, величини застібок, вертлюжків і, змінюючи їх, домогтися найкращих результатів.
Майже всі воблери досліджують шляхом дослідної проводки вже на заводах - виробниках. Виявлені недоліки руху приманки виправляють зазвичай, підрізанням лопатки, якщо вони пластмасові, або підгинаючи, якщо вони металеві. Кріпильна петля в передній частині воблера дає можливість рибалці додатково її відрегулювати. Поворотом носової петлі в той чи інший бік виправляють нахил. Вхопивши плоскогубцями кінчик носової петлі, можна обережно відігнути її убік, протилежний тому, якаий менше видно при русі, тобто перебуває знизу. Робити це потрібно поступово. Коли воблер почне рухатися у вертикальній площині, рибалка відразу помітить, що рух його став сильнішим, явно виразилося прагнення піти на глибину при збільшенні швидкості підмотки.
Частота коливань воблера також регулюється за допомогою носової петлі. Коливання частішають і прискорюються, якщо петлю відігнути догори, і стають більш рідкіми і сильними, якщо її відігнути вниз. Якщо приманка без всякої закономірності 'нишпорить' з боку в бік, то причиною найчастіше служить дуже низьке її кріплення, і, зробивши його навіть трохи вище, можна виправити рух воблера.
У воблера з металевою лопаткою варто відігнути її вниз, і коливання стануть більш рідкіми, розмашистими; при відгині вгору вони почастішають, одночасно зросте ймовірність того, що воблер, особливо якщо він тонучий, піде на глибину.
Застосування тонкої жилки і маленьких застібок покращує рух невеликих і легких воблерів. Носова петля гладка, і застібка зовсім не потрібна, коли, наприклад, ловити окунів. Якщо приманку прив'язують прямо до жилки, то слід застосовувати повідковий або подібний до нього вузол.
При остаточному налагодженні руху воблера його ефективність можна підвищити замінивши гачки на менші й легші. І навпаки, занадто 'неспокійний' воблер 'заспокоять' важчі гачки, якщо відгин носової петлі не дає результатів.
Пробна проводка необхідна на початку риболовлі, а також після клювання, або якщо воблер за що-небудь зачепився.
Налаштування гри популярних блешень
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В минулій публікації ми розглянули як можна покращити гру воблера, і для чого це потрібно. Тепер же розглянемо якими способами можна вплинути на гру деяких блешень.
Для блешень типу "ложка" успіх визначає швидкість проводки і вибір манери руху. Найбільш придатними вважають рухи блешні з боку на бік, бажано невпорядковані. На розмах коливань впливають також форма і маса приманки. Легкі й тонкі блешні типу "ложка" легко і розмашисто повертаються навіть при невеликих швидкостях проводки. При використанні блешень типу "ложка", так само як і воблерів, необхідно прагнути до того, щоб носова частина блешні коливалася якомога менше, а задня - більше. Поширений недолік "ложок" - їх схильність швидко обертатися в одну сторону. Виправити положення можна, прибравши опуклість блешні або зігнувши задню частину блешні в іншу сторону.
Занадто слабкі коливання виправляють збільшенням опуклості "ложки". Змінами розмірів і ваги гачків також можна добитися деяких поліпшень руху блешні.
Багато рибалок вважають рух блешень типу "ложка" найкращим в тому випадку, коли проводка нагадує рух пораненої риби. Іноді досягають найбільш вдалої поведінки "ложки", якщо приєднують її задом наперед.
Блешні типу "пелюстка" регулюють, так чи інакше згинаючи обертальну частину, подібно до того як це роблять з "ложкою". Занадто широке обертання можна виправити, повернувши задню частину "пелюстки" вгору (одночасно частота обертання трохи зросте), або трішки обпилявши "пелюстку", а також просвердливши в ній отвори.
Які б види приманок не застосовувалися, необхідно постійно під час ловлі по жилці і вершинці вудилища стежити за поведінкою приманки. Навіть невелике тремтіння і розгойдування, а також опір підмотці говорять щось важливе про рух приманки.
І ще один важливий момент. Як визначити ту саму потрібну частоту коливань і гру приманки?.. Так от, уявлення про необхідну частоту коливань і гру приманки грунтуються на знанні поведінки хижака у водоймі за різних умов. Наприклад, у холодній воді хижак неповороткий і повільний, тому рідкісні широкі коливання більш дієві, а для теплої води краще більш швидкі і часті коливання. Іншими словами, налаштувати потрібну гру і частоту коливань приманки допоможе лише досвід.
Ловля капризного гурмана
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Лин - риба літня. До того ж, він досить капризний, його ловля вимагає від рибалки не тільки майстерності та вміння, а й великого терпіння.
Помічено, найбільш успішно лин ловиться в травні-червні. А в другій половині літа, коли у водоймах з'являється безліч різноманітного корму, ситий лин стає дуже вибагливим до пропонованих насадок і ловиться погано. Але це не означає, що ближче до осені ціленапрямлено ловити лина марно. Рибальська практика показує, що в передосінній період у лина спостерігається період хоча і короткочасного, але активного клювання. Трапляється це в основному лише в похмурі, теплі і безвітряні дні.
Класик рибальської літератури Л.П.Сабанєєв в свому знаменитому трактаті «Життя і ловля прісноводних риб" стверджує, що в серпні та вересні у линів починається осіннє клювання яке відоме не всім рибалкам. Останні слова «відоме не всім рибалкам» хотілося б особливо підкреслити. Адже виходить, що багато хто навіть не підозрює, що в кінці літа - на початку осені можна відвести душу на ловлі линів. Знаменитий автор зазначає, що осіннє клювання лина триває недовго, а тому може пройти непоміченим.
Висновок зі сказаного - рибалкам потрібно не прогавити цей короткочасний період клювання лина. В серпні саме час йти за линем. І якщо ви знаєте водойми, де в достатній кількості мешкає лин, то можна налаштуватися на цілеспрямовану ловлю цієї рідкісної але надзвичайно смачної та цікавої риби.
Лина важко переплутати з іншою рибою. Тіло товсте, наче лите, золотистого кольору. Поверхня гладка, густо покрита світлим слизом. Спина темна, а черевна частина - жовтувата. Очі маленькі, червоного кольору. При поверхневому огляді складається враження, ніби луски у нього немає. Проте вона є, але настільки дрібна і щільна, що її важко відразу помітити.
Ця риба веде в основному осілий спосіб життя, свої «угіддя» залишає рідко. Її по праву можна вважати типово донною рибою. Як і карась, лин постійно риється в м'якому придонному мулі або в багні серед водних заростей в пошуках корму. В його кормовому «меню» переважають дрібні молюски, личинки комах, черв'яки, а також рослинна їжа. Є відомості про те, що при сприятливих умовах проживання лин досягає ваги восьми кілограмів. Але такі велетні зустрічаються рідко і мешкають не скрізь. Тому якщо на гачку рибалки виявиться лин вагою кілограм і більше, це вже можна вважати великою удачею.
Цікаво, що назва ця риба отримала за свою здатність линяти, тобто змінювати колір після того, як вона опиниться на березі. Буквально на очах з красивої золотистої риби лин перетворюється в темну головешку. Відбувається це тому, що густий прозорий слиз на тілі лина на повітрі швидко темніє.
Лин - риба примхлива, а його ловля вимагає не тільки майстерності, а й великого терпіння. У справедливості цих слів, думаю, згодні всі, кому доводилося мати справу з линем. Дуже часто буває, коли вибагливий гурман подовгу випробовує терпіння рибалки. Він не хапає насадку відразу, а тільки зворушує її, повільно і поступово стягує її з гачка. При цьому поплавець лише тремтить на воді. Рибалці нічого не залишається робити, як безпорадно спостерігати за цим.
З цієї причини рослинні насадки при ловлі лина застосовують рідко і не скрізь. А при ловлі на тваринні насадки треба стежити за тим, щоб жало гачка не виступало назовні. Інакше, вколовшись, лин відразу відмовиться від запропонованої «страви».
При клюванні лина найчастіше буває так, що поплавець спочатку трохи притопиться і застигне в такому положенні, злегка погойдуючись з боку в бік. І тільки через деякий час або повільно піде під воду, або рушить в похилому положенні в сторону. Тут вже з підсічкою зівати не можна . Обов'язково мати під рукою підсак, так як без нього витягнути великого лина вкрай важко, адже опирається він дуже енергійно, і задоволення від виважування просто надзвичайне. Часто підсічений лин норовить забратися в рятівні водні зарості, звідки витягнути його буває не так-то просто. Тут від рибалки потрібні холоднокровність і витримка. Головне, вміло погасити перші потужні ривки риби, утримати її на відкритій ділянці води, не дати спрямуватися в зарості. Поступово опір лина ослабне і його вже можна буде підвести до підсаки.
Помічено, що кращий час ловлі лина - ранкові години після сходу сонця, а також вечірні сутінки. А в похмурі і теплі тихі дні лина можна ловити протягом усього світлового дня.
Що ж запропонувати лину, щоб йому сподобалось? Насамперед це червоний гнойовий черв'як, купка мотиля, опариш. На рослинні насадки лина теж ловлять, але не завжди.
З снастей для ловлі лина найбільше підійде довге, міцне, але легке телескопічне вудилище. Основна жилка повинна бути не менше 0,2 міліметра, а поводок - 0,16-0,18 міліметра. Гачок підбирається в залежності від передбачуваного розміру риби - від № 5 до № 7, по вітчизняній класифікації.
Окремі рибалки в гонитві за прикріплюють до основної жилки додатковий повідець з гачком. Така оснастка має свої плюси і мінуси. З одного боку, додатковий повідець часто призводить до зачепів при підсіканні, адже ловля лина переважно проходить серед водоростей. Але з іншого боку, на ділянках з мулистим дном, коли нижній гачок «губиться» біля дна і приманка не помічається рибою, додатковий поводок, звичайно, збільшує шанс на клювання. Тому відповідь на питання: чи потрібен додатковий поводок - залежить від конкретних умов на місці ловлі, від стану дна, наявності або відсутності водних заростей.
Шановні шанувальники лина, незабаром, у серпні-вересні, нас чекає другий період активного клювання цього примхливого гурмана. Не пропустіть цю прекрасну мить адже хвилюючі миті єдиноборства з цією чудовою рибою не забутні!
Як просто і ефективно захиститись від мошки на риболовлі?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Мошка - настирливі і дуже неприємні комахи здатні перетворити будь-яку риболовлю чи вихід на природу в спражнє пекло. Через те, що мошка значно дрібніше комара вона може пробиратися до шкіри практично через будь-який одяг. І найголовніше, на неї не діють майже ніякі хімічні засоби для захисту від комах.
Мошка з'являється з приходом літнього тепла, зазвичай це кінець травня, або початок червня. Масовий виліт триває близько місяця, потім мошка зникає.
Ця комаха псує життя багатьом рибалкам, адже червень - саме час для ловлі такої риби як карась, лящ, ротан. А набридлива мошка не дає спокійно посидіти на березі. Не допоможе також і втеча При чому, популярні засоби захисту від комах як то креми, чи аерозолі від мошки не допомагають, або допомагають дуже слабо. Напевно хімія, поки що, в цьому питанні безсила.
Досвідчені рибалки знають дуже цікавий, простий і ефективний засіб, щоб позбутися настирливої кровопивці. Це - звичайний ванілін, і взагалі запах ванілі. Не відомо, хто і як відкрив такий незвичайний ефект ваніліну, але рибалки і всі любителі відпочинку на природі повинні бути безмежно вдячними за це. Неймовірно, але саме ваніль відмінно відлякує мошку, причому вона не просто перестає вас кусати, але навіть підлітати і сідати на тіло.
Ванілін від мошки використовується в різних видах. Працюють навіть всілякі креми з ароматом ванілі, але надійніше просто купити ванілін в магазині і розвести його водою. Приготований розчин можна залити в обприскувач для кімнатних рослин і отримати готовий до застосування засіб. На швидку руку можна просто розтерти порошок в руках і нанести на одяг і шкіру.
Засіб дуже приємний, нетоксичний, а головне, неймовірно ефективний, і що важливо для рибалок, риба як правило, також полюбляє цей запах, тому він навряд чи віджене її від прикормок чи наживок, як це може статися у разі використання спеціальних засобів захисту від комах, що побудовані на основі хімії.
Сподіваюся ця публікація про незвичне використання ваніліну допоможе тим рибалкам і любителям дикої природи, які про нього ще не знали.
І ще раз про ловлю риби в літню спеку
Ми вже розповідали про те як подолати відсутність клювання в період літньої спеки, але в одній статті неможливо охопити всі нюанси та моменти, адже в кожного рибалки свої спостереження, думки та рецепти подолання тієї чи іншої проблеми. А зараз ця тема ловлі риби в літню спеку дуже актуальна. Адже влітку, особливо в останні роки, коли температура повітря кожного разу б'є всі рекорди, рибалкам доводиться туго: мало того, що вже зранку нещадно пече сонце, а температура повітря вперто тримається далеко за межею комфортних відчуттів, так ще очманілі від спеки орди крикливих купаються та постійно норовлять подуріти безпосередньо біля поплавка, мабуть, він має на них якийсь магічний вплив )))...
Не краще почувають себе риби. А нам рибалкам, звісно хочеться щоб вони клювали частіше, і розміром були гідні не тільки для кішки. Активності ж різних підводних мешканців, і риби, і її природного корму, зовсім не сприяють занадто тепла вода і бурхливе розмноження синьо-зелених водоростей - «цвітіння» води. І те, і інше дуже сильно знижує вміст розчиненого у воді кисню, викликаючи у всього живого пригнічений стан; на деяких водоймах при тривалій спеці навіть трапляються замори (як нещодавно в Добротворі), що супроводжуються загибеллю риби.
Однак справжні рибалки від рибалок-теоретиків ти і відрізняються, що і в спеку, і в лютий мороз не змінюють свого улюбленого заняття і тому мають достатньо досвіду та навичок, щоб навтіь у зовсім безнадійній ситуації опинитися з гідним уловом.
Перш за все, досвідчений рибалка жарким літом ніколи не відправиться на мілководний ставок або озеро, що густо заросло водоростями, та ще з усіх боків вкрите високим лісом. Найкраще влаштуватися з вудками на березі великого водоймища яке добре продувається вітрами, віддавши перевагу тій його стороні, де очікується прибій і де відносно неглибоко, а дно тверде - глинисте, або піщане. Звичайно, на світанку успіх може супроводжувати і на глибоких місцях, але клювання там буде нетривалим, а от коли розгуляється вітерець, і лящ, і плотва, і карась, і зубасті і ікласті мисливці до них неодмінно прийдуть на неглибокі прибережжя, де вода хоч якось перемішується і насичується киснем.
Природно, щоб успішно ловити біля берега на малій глибині, необхідно дотримуватися найсуворішої тиші, а рибу що клюнула, намагатися швидше, ще під водою, відвести в сторону від підгодованого місця і там вже доводити справу до підсака.
Для успіху ловлі неактивної в теплій воді риби вирішальне значення мають і багато інших чинників: товщина жилки і вага оснастки, довжина повідка, вид і розмір наживки, кількість і склад прикормки, а також частота її подачі в воду.
Наприклад, зазвичай хороша прикормка може зовсім не працювати, якщо в неї не ввести згідні умовам ловлі добавки: у спеку необхідно застосовувати уявні «освіжувачі» води - анісове або кропове масло або кашку з подрібненого листя чорної смородини і молодих пагонів кропу, а от від надлишку макухи в підгодовуванні нічого корисного не чекайте.
Китайський рибак виловив рибку вартістю в півміліона доларів....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Китайский рыбак выловил рыбку стоимостью в полмиллиона долларов....
Китайский рыбак выручил целое состояние, продав всего лишь одну рыбу. Морской обитатель, именуемый «бахабой», ушел с аукциона за $473 тысячи. На эти деньги теперь рыбак намерен купить новую лодку.
Как передает «Вестей ФМ» три миллиона юаней или почти полмиллиона долларов - вряд ли рядовой китайский рыбак ожидал получить такие деньги. Тем более, всего лишь за одну пойманную рыбу. Но ему повезло. Счастливчику досталась бахаба - рыба, которая находится на грани исчезновения. За свой плавательный пузырь она ценится в традиционной китайской медицине. Ценный экземпляр мгновенно ушел с аукциона. А рыбак обеспечил себя новой лодкой.
Это большая удача китайского рыбака, но это не предел. Были экземпляры подороже, например, на токийском рынке 700 с лишним тысяч долларов отдали за тунца.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Особливості ловлі коропа на матчеву снасть
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Вміння правильно збалансувати снасть, вибрати уловисте місце, грамотно підгодувати його і застосувати ту тактику ловлі, яка найбільше відповідає погоді і умовам що панують на водоймі - ось складові успіху ловлі коропа на матчеву снасть.
Тягарці
Система огрузки - важлива частина оснащення. При глухому оснащенні грузила розташовуються ближче до поплавця, при ковзному - ближче до повідця. Цим правилом будемо користуватися в подальшому.
Зазвичай у якості тягарців використовують круглі дробинки і витягнуті «оливки», які готують заздалегідь і підбирають відповідно до ваги поплавка. Переважно вага оливки коливається від 1 до 9 г, вага дробинки - від 0,3 до 2 гр. Вазі грузила повинен відповідати діаметр жилки і навпаки. Скажімо, з «оливкою» вагою в 7-8 г повинна комплектуватися жилка діаметром 0,16-0,18 мм.
Встановлюють грузила на жилці з урахуванням вбудованого вантажу поплавця, якщо він є. Для довантаження поплавців можна використовувати «оливки», доповнені дрібними дробинками. Зазвичай більш важка оливка встановлюється вище інших грузил і призначена для того, щоб оснастка швидше йшла на дно, тоді як низка дробинок служить для плавного занурення насадки,і розміщуються по вазі - зменшуються в напрямку до повідця. Нерідко використовують гірлянду з дрібних дробинок вагою до 0,5 г, як разом з «оливкою», так і без такої. При переході до ловлі на швидкій течії дрібні дробинки зміщують одна до одної і до повідця. Довжина повідця буває в межах 25-80 см, залежно від умов ловлі.
Гачки
Для коропової матчевої ловлі використовують гачки № 1-10 різної форми і кольору. Колір гачка вибирається під насадку. Мабуть, найважливішою вимогою, яка пред'являється до гачка, призначеного для матчевої ловлі - він повинен бути виготовлений з товстого дроту, оскільки в даному випадку гачок відчуває велике навантаження при підсіканні і виважуванні. Крім того, при використанні тонкого гачка можуть порватися губи риби, так як виважування в матчевій лові, як правило, більш тривале.
Для ловлі коропа матчевою снастю часто використовують гачок з загином жала в середину. Практика показує, що він більш зацепистий.
Гачок повинен бути добре загартований. Важливо, щоб гачок якомога довше зберігав гостроту, а також щоб на його поверхні не було шорсткостей.
Місце ловлі
Для правильного вибору місця ловлі важливо визначити на дні водойми ями, горбки, бровки та інші особливості рельєфу. Якщо ви опинилися на водоймі вперше, перевірте глибину і визначте рельєф дна за допомогою тягарця підвішеного до гачка, маркера або ехолота на човні.
Вибір оснащення в залежності від умов ловлі
При близькій ловлі і хорошому клюванні досить легкого оснащення з поплавцем 8-10 гр. Якщо короп дуже обережний, то можна спробувати надлегкі оснастки з поплавцем, що важить від 3,5 до 8 гр. Якщо погода вітряна, неспокійна, краще взяти поплавок важче звичайного , вагою 12-16 гр.
На невеликій глибині використовують фіксований поплавок, на великій - ковзний.
Коли встановлені місце ловлі і глибина, прикормлюється точка ловлі з розрахунку 70-90% всієї суміші. Снасть закидають трохи далі підгодованого місця, приблизно на 2-4 м, щоб не злякати рибу ляпаннями поплавка об воду, а потім оснастку підтягують в зону ловлі.
Часто при ловлі у вітряну погоду, щоб поплавець не дрейфував і насадка знаходилася на одному місці, ловлять з дна. У даному випадку кількість шайб, що обтяжують поплаквок повинна бути мінімальною, тоді як вагу грузила на жилці збільшують. В принципі, поплавець може бути взагалі не огруженим.
У вітряну погоду можна ловити методом дріфтингу, коли поплавок жене поверхнева течія. Якщо дозволяють умови можна рухатися слідом за поплавком.
Підгодівля
Важливе значення має консистенція кормового матеріалу. Пухка підгодівля може розосередитися на великій відстані і знестися течією в бік від місця закидання насадки.
Розкидають прикормку за 10-30 хвилин до початку ловлі. Зазвичай це кулі розміром з тенісний м'яч. Важливо не переборщити з підгодівлею, інакше риба насититься і не буде реагувати на насадку.
Закидування насадки, як вже згадувалось, найкраще робити трохи далі місця прикормки, щоб потім підтягнути снасть точно в місце знаходження прикормки. Робити підсічку необхідно тоді, коли ви точно впевнені в надійному клюванні.
Процес підгодовування при різних умовах ловлі може мати істотні відмінності.
Загальних правил підгодовування, в принципі, не існує. Однак є загальні рекомендації, згідно з якими прикормка здійснюється з максимальною віддачею. Наприклад, при великій кількості дрібної риби прикормки потрібно стільки, щоб постійно відчувалася її недостача, а коли риба велика і її мало, краще використовувати відразу майже весь запас, а точніше 70-85% всієї прикормочної суміші.
Підгодівлю на ближню дистанцію можна закидати вручну. Для закидання на дальню дистанцію потрібні спеціальна рогатка чи кобра. Останнє пристосування працює за принципом катапульти і дозволяє доставити на значну віддаль від берега велику кількість корму. Рогатка дозволяє закинути навіть рихлу прикормку дуже далеко, але для цього, поверхню кормової кульки іноді змащують спеціальним водорозчинним клеєм. Протягом години рибу догодовують від 3 до 6 разів, використовуючи невеликі грудки розміром трохи менше м'яча для пінг-понгу.
Різні варіанти прикормки дають різні результати. Існують спеціальні прикормки для коропових риб, які можна купити в магазині або приготувати самому.
Для ловлі коропа склад прикормки може бути таким: мелені пшеничні сухарі - 300 г, мелені житні сухарі - 200 г, сухе молоко -200 г, мелений геркулес - 200 г, дрібний опариш або мотиль - 200 г. Ширина кормової доріжки на слабкій або середній течії повинна становити від 3 до 7 м. На швидкій течії така прикормка працює погано.
Прикормка на водоймах з течією має свої особливості, оскільки значна її кількість зноситься. Потрібно зазначити, що в таких умовах доводиться ловити в більшості випадків з дна. Для підгодовування потрібно не менше 3-4 кг сухої суміші. Якщо ви збираєтеся ловити цілий день (10-12 годин), то її потрібно вдвічі більше. Оптимально вибирати місця, де течія мінімальна, але там не завжди буває риба. В прикормку, що використовується на течії, необхідно додавати важкий баласт у вигляді гальки, глини, гравію. Склад кормових компонентів для ловлі коропа з дна на течії може бути таким: мелений «Геркулес», панірувальні сухарі, макуха або мелене на м'ясорубці насіння, висівки, толокно (як сполучний елемент), подрібнене насіння конопель, опариш, кукурудзяна олія, з розпушувачів - сухий квас. Але це лише один із сотні варіантів прикормки.
Насадка повинна лежати на дні разом з частиною повідця і бути однаковою з підгодівлею. Хороший результат дає прикормка з кульок опариша, які за допомогою рогатки доставляють до місця ловлі. Для того щоб виготовити такі кульки опариша поливають спеціальним клеєм, після чого катають колобки діаметром від 2 до 4 см.
Підсікання і виважування
Підсікання повинне бути своєчасним і розмашистим (майже до вертикального положення вудилища). Щоб не сталося обриву жилки, необхідно правильно налагодити фрикціон і не доводити справу до навантажень, близьких до критичних.
На великій відстані від берега будь-яка риба, як правило, веде себе менш обережно. Але великий короп зазвичай починає швидко йти в протилежну від вас сторону, тому запас жилки на котушці має бути достатнім. Фрикціон під час виважування налаштовують так, щоб риба поступово втомилася. Якщо зроблено все вірно, короп незабаром поверне в вашу сторону або піде вбік. Продовжуючи втомлювати його, рибалка вчасно стравлює жилку при особливо потужних ривках і ловить відповідний момент, щоб направити рибу до себе.
Біля берега короп, як правило, знову проявляє характер, побачивши рибалку з підсакою намагається втікти. Щоб взяти в підсак великого коропа, іноді потрібний помічник.
Для ловлі коропа знадобиться підсак з широким захватом і хорошою довжиною. При ловлі матчевою снастю знадобляться спеціальні поляризаційні окуляри, що служать для усунення відблисків на воді, дають можливість відпочинку очам та дозволяють чітко контролювати жилку і поплавок.
Фідер на течії
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
При ловлі фідером на течії снасть, оснащення, прикормка та наживка мають свої особливості. Наприклад: не вірно обрана годівниця може котитися по дну. І справа не тільки у формі і вазі але й у тому, що її тягне течія, а більшою мірою через те, що потік створює занадто великий тиск на ту частину жилки, яка знаходиться між дном і поверхнею води. Якщо знизити цей тиск, можна ловити ефективніше і з більш легкою годівницею.
Щоб знизити тиск потоку на жилку, потрібно, по-перше, вибрати якомога більше жилки з води, тобто підняти вершинку фідера якомога вище. По-друге - дати жилці деякий провис. Не так важливо, наскільки велику дугу створює жилка. Потік постійно буде відводити цей провис далі від вершинки. Жилка, яка знаходиться поза водою і дуга скоротять тиск потоку. Зниження тиску відбудеться ще й тому, що від годівниці до точки виходу з води жилка буде триматися майже паралельно течії. Тільки в середині цього відрізка жилки в товщі води тиск залишиться максимально сильним.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Прибрати зайвий тиск необхідно тому, що оснащення яке ми пропонуємо використовувати при ловлі фідером на течії, добре працює лише в тому випадку, коли годівниця не перевантажена і її ваги достатньо, щоб вона трималася на дні на самій межі. Така система оснащення зберігає можливість самопідсічки і дозволить ловити без промахів кожну рибу, що клюнула. Підсікання в такому випадку тільки шкодить. Рибалці залишається акуратно доставити оснащення в точку ловлі і чекати клювання. Потім без всякого підсікання вивести самопісічену рибу.
Після закидання годівниці гачок з насадкою лягає поруч з нею в точці ловлі. Даєте жилці провис, і вона утворює дугу. Після створення дуги тиск течії направлено на те, щоб тягнути годівницю по дну. Але її вага достатня, щоб протистояти потоку. Як би не лягла на дно годівниця, гачок з наживкою завжди виявиться нижче неї за течією. Риба бере насадку і намагається поплисти геть. Навіть при невеликому русі риби з гачком у роті годівниця зрушиться і потягнеться по дну. Це станеться тому, що тиск на жилку був достатньо низьким, але тільки до того моменту, поки годівниця не почала рухатися. У ту секунду, коли риба намагається поплисти геть з взятою приманкою, годівниця, продовжуючи рухатися вниз за течією, автоматично підсікає рибу. Момент клювання вершинкою вудилищ. Залишається обережно витягти трофей з води.
Ось чому оснащення повинне бути дуже тонко збалансованим, інакше воно просто не буде працювати. Якщо годівниця занадто важка, вона не зможе зрушитись під додатковим тиском, створюваним рибою в ту секунду, коли вона бере приманку, і шансів на самозасікання залишається зовсім небагато.
До речі, коли ми говоримо про збалансованість оснащення, то це стосується не тільки годівниці, а й інших елементів, у тому числі і вертлюжків, які не повинні сильно впливати на всю її масу. Іноді навіть протягом однієї риболовлі декілька разів доводиться підшукувати ідеальну вагу оснастки, бо сила течії може збільшуватися або зменшуватися.
При такій ловлі дуже важливо зберігати власний спокій. Чимало трофеїв втрачається тільки через те, що рибалка сам робить підсічку, особливо після довгого очікування клювання. Коли вершинка вудилища раптово відіграє назад, нелегко втриматися від підсікання, а воно веде до звільнення від гачка вже засіченої риби або до обриву повідця.
Підгодівля
При ловлі на течії прикормка не повинна вибухати в годівниці при ударі об поверхню води. Навіть при ловлі на неглибокому місці, без помітної течії, така прикормка дає результат далеко не у всіх випадках. Частіше за все необхідно створити килим з підгодовування на дуже невеликій ділянці дна. Для цього прикормка повинна дійти до дна всередині годівниці, і тільки після цього розпадатися. Тільки тоді при акуратних закиданнях можна буде створити рибальську точку.
Сьогодні випускають непогані прикормки для фідерної ловлі, які можна застосовувати у водоймах будь-якого типу, від мілководного озера до величезної річки з бурхливою течією. Важливо грамотно зволожити ці суміші. Для дрібної спокійної води суміш залишають досить сухою, щоб, якщо це необхідно, вона могла вибухнути в годівниці при ударі об поверхню. Якщо підгодовування застосовують для ловлі на глибині або на течії, то його зволожують сильніше.
В годівницю кладуть живого та замороженого опариша (мертвий опариш вимивається з годівниці тільки на дні), лялечки, рубаних черв'яків, зернові добавки залежно від передбачуваних трофеїв і умов ловлі.
Техаське оснащення - для ловлі крупної хижої риби в глухих, закоряжених місцях
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](3).jpg
Будь-яка риба з роками і з отриманим досвідом стає більш обережнішою, і у зв'язку з цим віддає перевагу місцям практично недоступним для більшості рибальських снастей. Звичайно, в цьому плані хижа риба не виключення. Досить часто новачки начитавшись риболовецької літератури чи різноманітних рецептів успішної риболовлі в інтернеті, купують дорогі снасті та різноманітні чудо-приманки, виїжджають на водойму і повертаються ні з чим. Основна помилка любителів і спінінгістів-початківців, в тому, що за браком досвіду, знань та навичок вони надто довіряють гарним картинкам та рекламним публікаціям з журналів, але при цьому воліють ловити рибу в місцях, де менше зачепів і менше ймовірності втратити приманку. А вся справа в тому, що такі місця найчастіше регулярно обловлюються і, особливо в водоймах з великим риболовецьким пресом, дуже рідко радують клюваннями через те, що риба таких місць або не тримається, або вже знайома з усіма рибальськими хитрощами. Особлимво це стосується риби великої, яка отримала неабиякий життєвий досвід . Крупний окунь, щука, сом і судак, практично за будь-яких умов, прекрасно себе почувають, будучи захищеними гілками затоплених прибережних кущів, або дерев що упали в воду. Тому найбільший інтерес для ловлі великого хижака представляють глухі закоряжені місця.
Якщо спробувати ловити в цих місцях звичними приманками, такими, як воблер, блешня або силіконові приманки які спеціально для цього не пристосовані, то підсумок цієї спроби відомий заздалегідь - глухий зацеп і втрата. Одним з ефективних рішень цієї, здавалося б, патової ситуації, є застосування спеціального оснащення, що отримала назву «техаське», і яке було винайдено американськими мисливцями за басом.
Техаське оснащення
Що ж являє собою «техаська» оснастка? Це - силіконова приманка, яка монтується на спеціальному офсетному гачку, і огружена в передній частині свинцевою або латунною головкою, що має форму кулі. Така форма грузила обрана зовсім не випадково - це найбільш зручний варіант для безперешкодного проходження через густі зарості трави і коряжник. Крім цього, грузило в більшості випадків не монтується наглухо, а залишається вільно-ковзаючим. Цим досягається два додаткові фактори. При потяжці грузило зміщується по жилці і вдаряється по бусинці - яка грає роль обмежувача, видаючи звук, чимось схожий на тріск кульок в шумовий капсулі воблерів, крім цього, таке ковзне кріплення дає більше свободи для гри приманки і менше чіпляється.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](4).jpg
Вага вантажу при монтажі визначається дослідним шляхом в залежності від сили течії і глибини, на якій відбувається ловля. Як правило, найкращим методом вибору ваги буде наступний - йти по шляху максимально можливогоїї зменшення, оскільки найкраще приманка буде грати і приманювати хижака, якщо вага її буде мінімальною. Деякі експерти пропонують ловити і зовсім без грузила, але це правило підходить далеко не для всіх приманок. Невелика додаткова огрузка в головній частині приманки все ж повинна бути, оскільки лише в цьому випадку можна якісно і контрольовано грати тим же твістером. Перевірити, наскільки природно поводиться наша приманка можна на мілководді. Йти на дно вона повинна строго «вниз головою», незважаючи на товщину жилки і наявність повідка.
Якщо в продажі не має спеціальних «куль» для техаського оснащення, то підійде звичайна оливка розрізана навпіл.
Скумрія засмажена на вуглях...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Скумбрію почистити, випатрати, відрізати голову, злегка поперчити, посолити зовні і всередині. Лимон порізати дольками. У черевце покласти дрібно нарізану зелень петрушки і естрагону і дольки лимона.
Дати постояти 20-30 хв.
Розкласти рибу на решітці. Смажити на вугіллі 20-30 хв., періодично перевертаючи.
Подавати до столу, прикрасивши тарілку порізаними свіжими помідорами і зеленню...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Рибалка сидить на березі річки і спостерігає, як симпатична дівчина збирається зайти у воду.
- Тут купатися заборонено! - розгублено гукає їй.
- А чому ж ви не сказали мені цього раніше, до того, як я роздягнулася?
- Бо... роздягатись тут не заборонено.
* * *[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
На рибалці!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Заборона вилову струмкової форелі на Закарпатті
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
З 10 вересня, бажання рибалок вийти з вудкою на річки у гірських районах – обмежене. Заборона викликана нерестом струмкової форелі.
Згідно з наказом Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області “Про встановлення осінньо-зимової заборони на здійснення рибальства в місцях існування та відтворення струмкової форелі, охорони її під час міграції та нересту і збереження середовища її існування у 2012-2013 роках” (від 20 серпня поточного року за №92), з 10 вересня 2012 року по 10 січня 2013 року встановлюється державна заборона на здійснення рибальства в місцях існування та відтворення струмкової форелі у зв’язку з її нерестом у річках та притоках передгірських та гірських районів (їх частин) Закарпатської області.
У цей період слід забезпечити збереження та недоторканість середовища існування, шляхів міграцій, нерестилищ, місць нагулу та власне нересту струмкової форелі в річках та їх притоках, згідно з порядком, встановленим даним наказом.
Особливо це стосується заборони рибальства за нересту риби у водних потоках басейну р.Ріка, в які запливають на нерест навіть цінні породи риб з Тиси та Дунаю. В даний період важливо посилити контроль за проведенням будь-яких господарських робіт на водних потоках Верховини. Зокрема, забір піщано-гравійної суміші та річкового каміння, трелювання лісу (рух лісовозів, іншої техніки) тощо. Забороняється забруднювати водойми миттям автотранспорту, промисловими та господарсько-побутовими стоками і сміттям.
У випадку виявлення грубих порушень на водних потоках Міжгірщини в період нересту риби, просимо всіх краян оперативно інформувати про такі інспекцію “Закарпатдержрибоохорони” у Виноградові за телефоном (03143) 2-66-10.
Використання глини в прикормочній суміші
Глина зазвичай використовується для зклеювання і обтяження підгодівлі. Особливо рекомендовано її застосування в річках, де прикормочні кулі повинні в цілісності долетіти в місце ловлі, досягнути дна, і там, запланованим чином почати звільнятись від приваблюючих рибу частинок та атрактантів.
Окрім вибору підходящої глини (важкої, легкої, в'яжучої, розпушоючої і т.д.), також важливим є процес її підготовки. На цьому і зупинемо свою увагу сьогодні.
Щоб глина відповідно працювала в прикормці, вона повинна бути рівномірно розроблена в ній. Найкраще замішувати суху базову суміш з такою ж дрібною і сухою глиною. В продажі присутня глина дещо зволожена, її доцільно використовувати якщо консистенція не перешкоджає змішуванню з іншими компонентами підгодовування. В будь-якому разі, потрібно використовувати сито для протирання глини, для її роздріблення, і для того щоб позбутися грудок.
Так чи інакше отримуємо базу змішану з глиною (в річках слід починати із співвідношення 1:1, а потім, якщо необхідно, додати більше, або менше глини чи прикормки). Далі зволожуємо цю суміш, залишаємо на кільканадцять хвилин і перетираємо через сито. Потім, при необхідності, дозволожуємо і додаємо м'ясні складники (мотиль безпосередньо перед формуванням прикормочних куль, опариш відразу після дозволоження).
Глина є не єдиною можливістю склеювання і обтяжування приманки. Можна скористатись спеціальним обтяженням та клеєм для приготування підгодівлі, які продаються окремо. Тим не менш, глина є більш зручною і на додаток хмарка каламуті, що створюється нею, додатково приваблює рибу. Ступінь розмивання, і характер зклеювання властивий для використовуваної глини (існують різні типи) можна визначати кинувши кульку в мілкий участок на течії десь під ногами і спостерігаючи ефект.
Іноді можна додати до глини атрактант і робити з цього кульки, які будуть слугувати додатком до куль з прикормкою.
Хороший приманюючий ефект, особливо для хижих риб, створюють кулі з глини з додаванням бичачої крові, або щойно нарізаної дрібної рибки. До глини також можна додавати різні зернові (горошок, кукурудза і т.д.) і таким чином приманювати ними на великих відстанях, або на течії.
Для повноти огляду способів використання глини слід також згадати про розпушуючу глину. Куля прикормки з такою глиною в цілісності долетить до води, а після падіння на дно дуже швидко розпушується. Це має велике значення в стоячих водах з мулистим або зарослим дном.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Пригоди на рибалці.....
Мій тато-завзятий рибалка! Він їздить на річку з вудочками по неділях в будь-яку пору року. Але сумує, що ми з мамою не завжди їдемо з ним.
І от якось влітку ми всією сім'єю поїхали на рибалку. Поки ми з татом розбирали снасті, мама збирала поблизу хворост для вогнища-тато ж обіцяв юшку! Поки тато розставив вудки, ми з мамою розвели вогнище біля річки на галявині.
Навкруги було дуже гарно, бо світанок вже відступив, відводячи за собою туман, а поплавці мирно погойдувалися на воді, не провіщаючи ніякого клювання. Тоді я трохи занудьгував і пішов до вогнища. Мама сиділа на березі, милуючись яскравими сонячними відблисками на воді, а тато перевіряв наживки на гачках і тихенько розмовляв з мамою, щоб не налякати рибу своїм гучним голосом. А потім мама попросила у тата вудку, насадила на гачок наживку і закинула у воду. Не пройшло і хвилини, як поплавець вимогливо застрибав на воді, ми підбігли до мами, підказуючи їй, як підсікти рибу. І мама витягнула невеликого карася, що обурено бив хвостом. Тато трохи подумав і запропонував мамі насадити наживку на всі гачки. Ось тут-то і почалася у нас справжня рибалка. Мама зловила 16 різних рибин! Одна більш за другу! На тато було боляче дивитись, бо він сидів похмурий на березі. Тоді мама віддала мені вудки і, підійшовши до тата, щось тихенько зашепотіла йому у вухо. Згодом тато повеселішав і підійшов до вогнища чистити рибу і варити обід.
Увечері, коли ми їли справжню юшку, приготовану на вогнищі, тато сказав, що більше без мами на рибалку не поїде, оскільки він і раніше чув, що жінки — удачливі риболови, а сьогодні в цьому переконався. Мама сміялася, а я був дуже щасливий, тому що мама обіцяла завжди брати на рибалку і мене!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Якщо з вечора добре підгодувати рибу горілкою, то на свiтанку вона добре клюне на пиво!
***
Якось, коли я прийшов додому, мене зустріла жінка, одягнена в сексуальне нижню білизну. Вона дала мені два шнури і сказала еротичним голосом:
- Зв'яжи мене і роби все, що хочеш!
Я зв'язав її і пішов на рибалку.
***
Як себе почуває твій благовірний після лікування? - запитує одна жінка подругу.
- Чудово! Він цілі дні пропадає коло міського фонтану.
- Що він там робить?
- Ловить рибу.
- А тобі не здається, що його не долікували?
- Можливо, ти права. Але мені так хочеться ушиці.
***
Чистячи на кухні вже двадцяту рибу, дружина роздратовано запитує свого чоловіка-рибака:
- Ну чому ти не такий, як усі нормальні чоловіки? Вони ніколи нічого не ловлять!
***
Сила звички:
Міліціонер Іванов, перебуваючи у відпустці, ловив рибу і сильно бив її ногами.
***
Сидять на середині річки в човні три ченця: християнський, католицький і єврейський. Вони ловили рибу. Закінчився у них хліб. Піднявся християнин і каже: "Я сходжу за хлібом". Переступив через борт човна і пішов по воді до берега, купив хліба і повернувся теж по воді... Ніхто нічого не сказав. Раптом скінчилася у них наживка. Піднявся католик, переступив через борт човна і пішов по воді до берега, дістав наживки і повернувся теж по воді... Знову ніхто нічого не сказав. Раптом у них закінчилася вода. Встав єврей і каже: "Я піду за водою". Переступив через борт човна і, як сокиру, пішов на дно... Християнин і католик переглянулися: "Треба було сказати йому, де каміня були".
***
Сидить чоловік на рибалці, поруч лежить силіконовий цегла. Молода дівчина, проходячи повз, підходить з запитує:
- А навіщо вам на риболовлі цегла?
Чоловік відповідає:
- Не заважай мені бачите, я ловлю рибу.
- Не, ну все-таки навіщо вам цегла? Я все зроблю, що ви скажіть, тільки розкажіть мені...
Мужик довго не думав, сказав що б вона роздяглася ну і давай свою справу робити... І тут дівчина ще раз запитує:
- І все-таки, навіщо вам цегла?
- Розумієш, на цю вудку я ще нічого не зловив, а ти вже третя...
***
Сидить рибак і ловить рибу. Повз пливе крокодил.
- Мужик, мужик, ти що робиш?
- Ловлю рибу.
- А можна я теж спробую?
- Сідай, спробуй.
Дав рибак крокодилові вудку. Той сидить з поважним виглядом і ловить рибу. Повз пливе інший крокодил.
- Ти що це робиш?
Крокодил:
- Пливи, пливи, говно зелене!
***
Розмова двох подруг.
- Ніколи більше не піду з чоловіком ловити рибу! Спочатку я, виявляється, голосно говорила, потім начепила неправильну наживку, потім занадто рано підсікла. А закінчилося все зовсім кепсько: я наловила риби більше, ніж він...
***
Рибак, розставивши руки сантиметрів на тридцять, розповідає одному про свою останню рибалку. Їх дружини спостерігають здалеку.
- Якщо Іван показує, яку рибу він зловив в забороненому місці - то він перебільшує. Але якщо мова йде про члена охоронця з рибнагляду, який застав нас зненацька і з яким мені в кущах довелося залагоджувати проблеми - то він далекий від істини.
***
Рибак дістав з банки черв'яка, а той каже:
- Мужик, ти дуже різко не підсікай, а то закладає вуха.
***
Поривом вітру скинуло гусеницю з дерева в ставок, повний риби. Летить вона вниз і молиться: "Господи! Встроми мені в дупу риболовецький гачок, що б моє життя не була даремне.
***
Повернувся мужик з рибалки і говорить дружині:
- Ну і скупі ж люди пішли! Ми з хлопцями домовилися: хто перший рибу зловить, той ставить могорич, а хто другий - закуску, і що ж ти думаєш? Дивлюся, у Серьоги поплавець на дно пішов, а він сидить, ніби не бачить. У Петьки теж потягнуло, аж вудлище зігнулося. А він анічичирк! Ось скупердяї!
- А в тебе клювало? - поцікавилася дружина.
- Дурнів немає. Я взагалі без наживки закинув.
***
Пішов новий руский на риболовлю: все як годиться - вудка ууууу!, лісочка ооооо!!!!!!, вообщем не вам про снасті круті розповідати. Закинув снасті, сидить - тихо. Поруч дедуня місцевий, сидить покурює. Теж тихо. Бачить він, новий руский починає нервувати. Вирішує заспокоїти:
- Нічого, синку, зараз сонечко пригріє - почнеться кльов.
Новий руский:
- Ну дивись, батя. Тебе за язик ніхто не тягнув...
***
Підпливає сом до пічкура і говорить задумливо:
- Слухай, піскар... Тобі не здається, що ми, великі риби, повинні їсти маленьких? Згоден?
- Звичайно, згоден. Тільки де ми їх знайдемо-то?
***
Мальки запитують коропа-батька:
- А що таке каструля?
- Це джакузі, де температура води не регулюється!
***
Дзвінок на мобільник:
- Милий, ти де?
- Я на риболовлі.
- А хто це там так голосно дихає?
- Це щука.
Сом і Красуня рибачка ...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Приколи на рибалці!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Особливості ловлі карася восени
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
У другій половині вересня і в жовтні карась, відійшовши від берегів, активно може клювати на "чистій воді". Під берегом його все ще можна зловити, але скоріше це випадковість. Вода стає все прозорішою, риба все обережнішою.
Для успішної ловлі карася в цей період поплавчанкою бажано мати човен. З його допомогою можна буде завжди знайти зграю в глибоких місцях озера, де карасі ніяк не можуть дочекатися вашої прикормки і наживки.
Знайшовши переспективну ділянку підгодуйте місце горохом, макухою, кашею.
Як наживку, на початку осені найкраще використовувати хробака, пізніше - мотиля. Слід враховувати, що карась риба примхлива, і часом може клювати і на опариша, і на парену перловку (незважаючи на те, що в цей час така наживка для нього не характерна). Варто мати з собою також і манку, з якої за кілька хвилин можна легко приготувати манну бовтанку - в цей час смаки карася вкрай не стабільні і часом його можна спокусити тільки такою насадкою. Вірним признаком того, що місце і підгодівля обрані правильно, є бульбашки, що з'являються на воді на місці кинутої прикормки десь через 15-25 хвилин - це підійшли карасики і почали рити мулистий грунт в пошуках їжі.
Ловлять карася в цей час року з 9-10 години ранку до 16-17 години вечора. Карась, як і більшість інших коропових риб, перемикається на осінній денний режим харчування. Частіше він бере тільки на далеких відстанях в 30-45 метрів, і ближче до себе рибалки не підпускає, правда, буває, що бере прямо під самим човном, і тоді, в таких випадках аби встигали наживляти, підсікати та витягувати. Осінній карась порадує вас своїм розміром - дрібний в цей час практично перестає клювати, і в основному беруть красиві і солідні екземпляри.
Не забувайте про те, що одягатися необхідно потепліше, так як остигла вода і осінній вітерець дадуть про себе знати. Зате задоволення отримаєте незабутнє, і від краси природи, і від таємниць осінньої води...
Чим ближче до зимових холодів, клювання карася буде затихати, він буде брати все рідше, перепади погоди і холодні дощі заженуть його на зимові стоянки. Карась буде просто стояти, і клювати не буде. Зрозуміло, що скоро зима.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
На 30 тис. грн електричною вудкою вбили риби на Чернігівщині...
КИЇВ. 25 жовтня. УНН. Чернігівські правоохоронці спільно з працівниками Чернігіврибохорони під час чергового рейду на "гарячому" спіймали двох браконьєрів, які за допомогою "електровудки" завдали рибному господарству України збитків на суму понад 30 тисяч гривень. Про це кореспондентові УНН повідомили в прес-службі правоохоронного відомства.
"Зловмисників серед білого дня правоохоронці зненацька виявили в урочищі "Редьківська Старуха" в Ріпкинському районі області. Обидва чоловіки здійснювали незаконний вилов риби за допомогою електричної вудки, виготовленої в домашніх умовах. Браконьєри, не зважаючи ні про що, спіймали понад 40 кілограмів риби цінних порід, серед яких 65 - щук, 29 – пліток, 16 – линів, 7 – жерехів і 3 - лящі. Завдані ж збитки рибному господарству склали майже 30 тис.гривень", - розповіли правоохоронці.
Вони також кажуть, що міліціонери збирають всі необхідні матеріали для порушення кримінальної справи за ч. 2 ст. 249 Кримінального кодексу України (незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом). Санкція статті передбачає обмеження волі на строк до трьох років, позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Особливості ловлі коропа на мулистому дні
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловля коропа в мулі створює карп'ятникам багато проблем. Однак, ті рибалки які розгадали секрети "мулистих коропів", ніколи в світі не відмовляться від такого місця, а інші, навпаки, втікають від мулу, як від "гиблого" місця.
Вибираючи місце для риболовлі, як правило, ми керуюємося характеристиками дна, що підходить нам, і не завжди підходить коропам. Мул, або жахливий темно-коричневий слиз на дні, з дуже неприємним запахом, це не що інше як результат залишків рослин і тварин що розклалися. Мулисті місця відлякують карп'ятників тому, що не всі в змозі знайти ефективний метод, відповідного приманювання і подання наживки (насадки). Є кілька ефективних рішень, які допоможуть нам ефективно ловити рибу в мулі і уникнути розчарування.
Дослідження дна
Мул можна зустріти практично в кожній водоймі, якщо він не покриває всю поверхню дна, то, принаймні, окремі його частини. Якщо трапиться так, що ми не будемо мати можливості ловити рибу в інших умовах, окрім мулистого дна, нам залишається лише пристосовуватися до існуючих умов. Перший крок який ми повинні зробити, це дослідити дно. Ми можемо зробити це за допомогою маркера, або стукача, якщо є човен (фото нижче).
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Якщо ми потрапили в мул, наш тягарець буде в'язнути в ньому, і під час підйому буде виходити з характерним опором. Крім того, під час протягування грузила по дні, будуть вивільнятись бульбашки газу, які добре видно на поверхні водойми. Власне, мулисті ділянки можна знайти без використання маркера, просто дивлячись на поверхню води. Якщо видно бульбашки повітря, що виходять з глибини, ми можемо бути впевнені, що маємо справу з мулистим дном.
Варто відзначити, що бульбашки газу дають нам багато інформації. Перш за все, вони вказують на місця годівлі коропа, які копаючись в дні, будуть випускати бульбашки на поверхню. Кількість і розмір бульбашок, строго залежить від товщини шару мулу. Коли ми спостерігаємо невелику кількість дрібних бульбашок це ознака того, що мул дуже тонкий і, звичайно, буде менше проблем з ним. Коли на поверхні з'являється велика кількість досить великих бульбашок, то в більшості випадків це ознака того, що дно вкрите досить товстим шаром мулу, і тут, на жаль, ми повинні вкласти більше своєї праці. Перш за все, ми повинні виміряти товщину мулу в нашій точці ловлі, це допоможе нам обрати оснащення. Зробити це дуже просто. Потрібно до нашого тягарця прив'язати білу нитку і опустити його на дно, щоб він затонув у багнюці. Потім дістати і виміряти довжину забрудненої нитки, яка і буде вказувати товщину мулу.
Велике значення має запах мулу, який залежить від багатьох факторів. Інтенсивність запаху залежить від виду частинок що розпадаються. Це можуть бути листя, що впали в воду або гниюча рослинність. Для нас краще, якщо запах якнайлегший, тоді менше втрат на ароматах що додаються до бойлів, і звичайно ж, рідше змінюється приманка. Ми повинні також пам'ятати, що не в кожному мулі можна ефективно ловити. Адже для частинок, що розпадаються потрібна досить велика кількість кисню, і іноді в таких мулистих місцях, особливо на великих глибинах, створюються придонні анаеробні (безкисневі) зони. Ось чому я раджу уникати таких місць. Кисень необхідний для життя, і якщо його бракує організми якими годується короп гинуть, звичайно, з таких місць втікає і короп. Таким чином, ми повинні знайти родючий мул багатий на природну їжу для риби, і, безумовно, рибалячи в такому місці ми не розчаруємось.
Підгодівля
Багато рибалок замислюється чи підгодівля на мулистому дні взагалі має , хоч якийсь сенс, мовляв прикормка зануриться в коричневому і смердючому слизі і ніколи не буде знайдена коропом. У той же час всі ми знаємо, що без підгодівлі можна розраховувати виключно на випадкове клювання або на дуже велике щастя рибалки.
Все просто: приманювати потрібно і все, просто ми повинні робити це правильним чином, що відповідає існуючим умовам. Перш за все радимо не використовувати для підгодівлі бойли з великою питомою вагою, оскільки вони безумовно затянуться мулом і будуть контрпродуктивними. Хорошою приманкою на мулистому дні насамперед будуть різноманітні зерна, особливо невеликі, такі, як конопля, тому що дякуючи малій вазі вони будуть вільно і легко падати на дно. Хороше рішення, помістити подібні зернові в сипучій підгодівлі, тобто в такій, прикормочні кулі якої, розбиваються при ударі об поверхню води, а весь їх вміст поволі опускається на мулисте дно. Таким чином уникнемо того щоб коропові ласощі поглинув мул. Тим не менш, ми дуже зацікавлені в тому щоб приманити коропа бойлами, і таким чином, щоб вони не занурювались в мул. Найкращими будуть бойли з додатками рибної муки, що робить їх легкими і такими, що повільно опускаються на дно. Однак при використанні рибного борошна потрібно бути досить обережним і не перестаратися, тому що, якщо його буде занадто багато, бойли можуть ... плавати по поверхні. Іншим способом який я використовую найчастіше це є повне висушення бойлів. Такі бойли позбавлені вологи і легко осідають на верхньому шарі мулу.
Після того як ми вирішили проблему поглинання куль мулом, то потрібно подбати про їх аромат. Ми знаємо, що мул має інтенсивний і неприємний запах, тому, потрібно щоб бойли не перейняли цей неприємний запах і не втратили своїх ароматичних якостей. Найкращим рішенням є занурення бойлів в ароматизаторі приблизно на три години до приманювання, так щоб вони добре поглинули аромат. Під час ловлі коропа в мулі добре працюють ароматизатори густі, котрі довше зберігають аромат. Крім того, вони добре розчиняються у воді і таким чином швидше приманюють рибу. Таким чином підготовлені бойли, безсумнівно, будуть привабливою та ефективною приманкою для ловлі "мулистих" коропів.
Наживки
Правильний вибір наживки (насадки) під час ловлі коропа в мулі має дуже істотний вплив на ефективність риболовлі. Наша наживка повинна характеризуватися двома основними особливостями, а саме, не застрягати в мулі, і повинна, як можна довше мати інтенсивний аромат. Таким чином, найкращими будуть бойли плаваючі і нейтральної плавучості, але з іншої сторони я зустрічав водойми, де на такі бойли короп взагалі не клював, а на інші брав залюбки. Потрібно знати водойму і її особливості, лише тоді ми будемо знати, що надіти на гачок. Якщо ловити на тонучі бойли, то вони повинні бути повністю висушеними. Ще одна важлива особливість бойлів це їх вид і аромат. Для ловлі в мулі кращими є бойли замочені в діпі, а щодо аромату - то це цілий ряд овочевих бойлів. Вони дуже ефективні, і найкращі ті, які відрізняються від стандартних запахів мулу. Хорошою наживкою для мулистого дна є арахіс, який не вбирає запах і може перехитрити багатьох вусатих мешканців водойми. Однак особисто я переважно ловлю на бойли, достатньо, щоб в їх складі був змелений арахіс, і бойли з впевненістю будуть ефективнмими і не втратять так швидко запах.
Повідки
Правильний вибір повідка є найбільш важливим. Це перше, що ви повинні зробити, перед тим як закинути оснащення. Якщо тут допустити помилку, всі попередні поради не допоможуть, хіба що Ви народилися під щасливою зіркою і надієтесь на щасливий випадок. Найбільш важливою характеристикою повідка на мулистому дні є його довжина. Тут маю одну пораду: краще, щоб наш повідець був трохи задовгим, ніж трохи закоротким. Довжину повідка обираємо на основі товщини мулу. Повідок повинен завжди бути на 10-15см довшим, ніж шар мулу. Тільки в такому випадку ми можемо не хвилюватися, що наживка не поглинеться мулом разом з тягарцем. Якщо повідець занадто короткий, це безперечно приведе до того, що наживка разом з тягарцем затянеться мулом, а ми з нетерпінням і на марно будемо
очікувати клювання. Якщо ви не готові або не здатні виміряти товщину шару багнюки, то залишається вибрати довжину повідка на "око". У такому випадку, я вважаю, що його довжина повинна бути не менше як 50 см, а іноді навіть 70 см. Можливо потрібно проконсультуватися з місцевими рибалками які зазвичай добре знають особливості дна. Також потрібно звернути увагу на тип шнура. Шнур можна використовувати плаваючий і повільно тонучий, який я, зокрема, рекомендував би.
Слід також зменшити вагу тягарця, так як люба стандартна вага, в мулі, на самозасікання діє з подвоєною силою . Достатньо тягарця вагою 60-80гр плоскої форми, так як вони повільніше опускаються на дно і не будуть втягуватись надто далеко. Гарною ідеєю є використання тягарців виконаних з плоского каменю - вони легкі і мають велику площу поверхні (фото нище). Можна замочити їх у діпі.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Рибалка в мулі, хоч і не проста, безумовно, заслуговує нашої уваги, так як кожна зловлена риба, яка покрасується для фото на Вашому маті, принесе Вам подвійне задоволення.
І знову осінь, і знову про осінню ловлю щуки...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Знову наступила осінь. Хтось шкодує за пройденим літом, хтось томиться в очікуванні зими, а для спінінгістів - мало чи не свято, адже ось-ось почнеться сезон жирування хижої риби і майже у всіх водоймах нашої країни буде відмінно ловитися її величність щука... Потрібно завчасно приготуватися до таких моментів, пригадати особливості осінньої ловлі щуки, підготувати снасті, приманки та спорядження. Якщо полюбляєте ловити джигом то нагадати техніки джигової проводки, а якщо воблерами - та згадати як добре ловиться хижачка у відповідному ритмі твічингу.
Для успішної ловлі щуки восени потрібно знати і розуміти кілька фундаментальних речей, і діяти у відповідності до них, а також погодних умов та ситуації на водоймі.
Жор щуки восени, як правило, наступає після першого суттєвого пониження температури повітря. Хижачка інстиктивно відчуває що діло йде до зими, і будь-що намагається запастися жирком, для того щоб потім заховатися в укриття, і лише час від часу виходити за необхідним поповненням запасів.
В продовжені осені, на активність щуки сильно впливає зниження температури води. Всім відомо, що риби відносяться до холоднокровних тварин. Тому всі біологічні процеси в їх організмі сповільнюються з пониженням температури навколишнього середовища. Щоб зберегти енергію, у холодну пору року щуча активність найменша. Тому зубастий хижак може довгий час вичікувати здобич в укритті. І здобич її приваблює більш велика, щоб витрачені сили були меншими ніж здобутий запас енергії. Восени температура води сягає позначки зимової, лише на невеликих мілководдях вода злегка прогрівається. Звідси висновок - в кінці жовтня і до льодоставу, щуча активність носить короткочасний характер. Головне завдання риболова, потрапити на неї. З досвіду можу зауважити, що вечір завжди рятував ситуацію, можна припустити, що активність щуки припадає на другу половину дня.
Ну і звичайно не варто забувати про погодні фактори. На успіх рибалки впливає і погода. Велике значення має стабільність тиску і умови освітленості. Здавалося б, в сонячну, приємну для людини погоду щука повинна активно полювати, а не тут то було - вона навпаки прагне сховатися від сонячних променів. Та й потенційна жертва, змінює щось у своїй поведінці і стає або невразливою, або знаходиться на тих ділянках водойми, які неприйнятні для щуки.
Восени вода стає більш прозорою, на щуку такий чинник впливає гнітюче. А ось у похмуру погоду скоріше всього тиск, або незначно падає, або стоїть на місці, що сприяє клюванню. Вітер так само має певний вплив. Точніше в його відсутність щука більш полохлива. Але і сильний вітер, мало сприяє активізації хижака. А от вітерець зі швидкістю до 5-7 м/с, якнайкраще підходить для щучого полювання. Пам'ятайте! Не можна порівнювати комфортність погодних умов для людини, з комфортністю цих же умов для риб.
На активність клювання впливає і фаза місяця. Помічено, що перша і остання чверть місяця припадають на пік активності. Важко пояснити причини, але факт є факт.
Не забуваємо про вплив правильності вибору приманок. Важко судити про те, де і на що буде краще всього клювати, але основні типи приманок можна окреслити. Воблери і обертальні блешні - ось дві основні приманки для ловлі щуки восени. Хоча скидати з рахунків коливальні блешні і джиг також не варто. Недолік коливалок - це не можливість повільної проводки, а осіння щука не дуже жвава. Аналогічна картина з гумою - на мілких ділянках її взагалі важко застосовувати, а якщо водойма серед дерев, де восени на дні багато опалого і ще не перегнившого листя та гілок, то рибалка може перетворитися на справжній жах.
Радити певні оберталки і воблери немає сенсу, великий вплив має кормова база і особливості водойми. Воблери краще використовувати плаваючі, розміром не менше 12 сантиметрів ті, у яких при малій швидкості видно яскраво виражену гру з великою амплітудою коливань. У відношенні обертальних блешень - однозначно з широкоб пелюсткою, 4-5 номери, які добре працюють на невеликих швидкостях.
Успіх у ловлі щуки залежить від наполегливості, але не варто затримуватися на одному місці. Не чекайте сонячної погоди, відправляйтеся на рибалку наперекір погодним умовам, експерементуйте і Вас неодмінно чекає успіх!
Ловля білого амура на огірки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Раніше вважалося що білий амур та товстолобик звичним способом не ловляться . Однак після різноманітних експерементів рибалок зі снастями та наживками виявилося, що ще й як ловляться. При чому на цілком звичайні аматорські снасті.
Насадки для ловлі білого амура використовуються різні: дрібні нитчасті водорості, листя кульбаб, листя капусти, а в деяких ставках і макуха з кукурудзою, та й інші цілком коропові насадки. Цього разу хочемо поділитися особливостями ловлі білого амура на молоденькі огірки.
Як відомо, білого амура «насильно» переселяли з річок Далекого Сходу в європейську частину колишнього СРСР, не в останню чергу і тому, що він харчується виключно рослинною їжею. Але виявилося, що амур має багато спільного з коропом, і його можна ловити короповими снастями і на більшість коропових приманок. Ловити на коропові принади, такі, як макуха або кукурудза, можна, на жаль, не скрізь. А ось для підгодовування риби вони дуже підходять. Для підгодовування риби в однаковій мірі користуються як макухою, так і сирою кукурудзою. Ось тільки бажано перемішувати їх з кубиками 1смх1см свіжих огірків. Робимо з цих компонентів однорідну суміш - і виходить дуже гарна прикормка.
Де шукати амура?
Звичайно ж, у приватних ставках, так як в диких озерах і річкових затоках він, якщо і є, то нечисленний.
У воді білий амур поводиться практично точнісінько, як і всім відомий короп. Вночі спить, вранці вибирається на годівлю, в процесі якої відвідує свої улюблені місця. Зазвичай на кожен ставок припадає 5-6 улюблених місць, які часто відвідуються амуром в однаковому порядку, щодня. Для того, щоб рибалка була вдалою, рибу обов'язково потрібно «привчити» до вибраного місця.
Приважування
Виявити місце годівлі амура можна і візуально. Риба часто видає свою присутність в очеретах досить гучними «чавкальними» звуками. Якщо кромка очерету знаходиться на відстані 1.5-2 метра від берега, а глибина від 1 до 2 метрів, то напевно білий амур сюди навідується. Саме в такі місця і намагаються приваджувати рибу.
Для приваджування використовується або макуха, або кукурудза змішана з огірками. Перші порції повинні становити не менше 5-6 кульок розміром з кулак. Доставляють кульки в обране місце за допомогою рогатки, бажано в ранкові години. Постачати місце кормом потрібно кожен день, поступово зменшуючи порції. Напередодні риболовлі порції повинні бути мізерно малими - достатньо 1-2 кульок.
Сам процес приваджування зазвичай займає 6-7 днів, але, як стверджують інші рибалки, «привчити» амура до місця можна і протягом 3-4 днів. Правда, тут теж є нюанси. Амур кожен день переміщується по водоймі схожими маршрутами. Є в нього місця «залізні», де корм він звик знаходити завжди. Є і «другорядні», які просто знаходяться «за маршрутом», і заглядає туди амур тільки від випадку до випадку. І чим ближче обрана вами ділянка буде знаходитися до його «залізного» місця годування, тим швидше вийде привчити амура до точки ловлі.
Снасті
Вже всім давно відомо, що ловити білого амура найкраще короповими снастями. Необхідно міцне, і в той же час чутливе вудилище. Тому краще звертати увагу на моделі виробників коропових вудилищ. Довжина повинна бути від 2.5 до 3м. Котушка повинна забезпечувати вільний схід жилки. В якості жилки - обов'язково плетений шнур. Білого амура дуже важко виважувати. Риба дуже сильна і кмітлива, при кожному зволіканні вона прагне піти в очерети або підводні корчі. Необхідно підсікати вчасно, і робити це різко. Монофільна жилка діаметром 0.3мм - 0.35мм не завжди подібне випробування витримує, а більший діаметр вже просто не годиться через виняткову обережність амура.
Гачки ставимо № 5 - № 8. При лові білого амура дуже важливо, щоб гачок утримував рибу на гачку. Добре підійдуть гачки фірм Gamakatsu і Kamatsu, більшість моделей яких володіють якраз такими властивостями.
Рибалка
Свіжий огірок нарізається кубиками і акуратно насаджується на гачок. Потім слід акуратно, без зайвих бризок і шуму доставити гачок з насадкою на ділянку, де прикормлювалась риба. При закиданні важливо враховувати, що жилка ні в якому разі не повинна пересікати ділянку. Амур - риба дуже полохлива, і наткнувшись на жилку, він напевно покине дане місце.
Якщо ви кидали прикормку кожен день, скажімо, о 9 годині ранку, то до цього часу снасті вже повинні бути закинуті. Відразу після прибуття очікувати клювань не варто.Часом доводиться чекати першої покльовки і 2, і 3 години. Напевно це пов'язано з особистим «розпорядком» амура, який до кожної ділянки підходить в призначений їм час.
Клювання амура сильне, з різким натягуванням жилки. У момент потяжки потрібно швидко і різко підсікати, інакше риба поведе снасть в корчі. А ось виважування зазвичай затягується. Амура важко підсікти, риба активно чинить опір, намагається піти в зарості. Коли цього не вдається, амур починає ходити кругами. У цей момент не можна дарувати йому жилку, зайвий метр - і риба виявиться в корчах, а ви - з обірваною снастю. Потрібно повільно, поступово підводити рибу до берега, постійно тримаючи жилку в натягу. Таким чином, ви вимотуєте рибу. Коли вдасться підвести рибу на близьку відстань, потрібно брати амура в підсак. Головний «сюрприз» риба готує якраз в останній момент - при вийманні її з води. Слідує різкий ривок всім тілом, і амур злітає з гачка. При цьому часто страшно стає за вудилище, яке нерідко видає неприємний тріскіт.
При грамотному підході до риболовлі, можна розраховувати на 5-6 хороших екземплярів. Ось тільки снасть часто не витримує ривків великої риби.
Поплавок який світиться (нічний)....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Тактика ловлі крупного жереха
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](1).jpg
Cеред рибалок здавна існує неписана ієрархія престижності піймання тієї або іншої риби. Наприклад, зловити щуку більш престижно, ніж піскаря. Добути більшу рибу престижніше, ніж дрібну.
Жерех - один з прісноводних хижаків і завжди вважався престижною здобиччю для кожного рибалки. Нехай навіть за смаковими якостями для багатьох любителів рибної ловлі він поступається коропу чи лину. Але він - хижак. Цим він і цікавий.
Тактика ловлі жереха спінінгом «на сплеск» зазвичай приносить в підсак риболова кілька дрібних особин. Справа в тому, що чим дрібніший жерех, тим він більш схильний до того, щоб триматися в зграї з собі подібними. І навпаки - чим більший жерех, тим він більш самостійний, і тому, найчастіше, він не схильний полювати разом з усіма. У цьому випадку він нерідко тримається на відстані в стороні від «центру подій» на 100-200, а то й і більше метрів.
Помітивши цю властивість великих жерехів, рибалки використовують іншу тактику ловлі яка часто приносить справжні трофейні екземпляри. Виявивши місце «бою» жереха (центр полювання зграї жерехів), досвідчені рибалки закидають свої приманки навколо цього центру, в радіусі кількох сотень метрів. Безумовно, це вимагає витримки і терпіння. Адже великий жерех не настільки численний, і полює більш обережно. Ось чому його атаки відносно рідкісні. Зате дуже «солідні» своїми потужними ривками. Та й більш бажані для рибалок - зловити велику рибу завжди престижно.
Ненажерлива щука
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](2).jpg
Рибалки, що читали праці класика риболовної літератури Л.П. Сабанєєва неодмінно зустрічали його неймовірні історії, зокрема про ненажерливість щуки, сома чи інших хижих риб. Але мало кому вдавалось побачити це на власні очі. Через це такі історії і відносяться до категорії байок, а очевидців що їх розповідаються скорше сприймають за брехунів, або казкарів.
Нещодавно документально підвердити правдоподібність подібних рибальських байок вдалося англійцю. 79-річний британець Рев Айан Аткінсон виявив на березі озера щуку, яка вирішила поживитися качкою, але так і не змогла її проковтнути.
До слова, вага рибки склала 11 кг без урахування ваги пташки.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](3).jpg
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](4).jpg
А тепер уявіть, на кого може полювати наприклад голодна 20-кілограмова щука, чи сом вагою 50 кг і більше...
Проводка техаської оснастки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ніякі снасті, і ніякий навіть самий повний набір, самих нових, чи самих дорогих приманок не гарантує успіху на рибалці якщо подавати приманку неправильно. Це ж стосується і ловлі на "техаську оснастку", якщо не приділити достатньо уваги проводці, а тут є ряд своїх специфічних моментів, то успіху не чекейте.
Перше, що слід зрозуміти спінінгісту - це те, що в основному гра приманкою здійснюється у вертикальному напрямку, тобто вгору, на відрив, і вниз, на падіння. Фактор горизонтальної проводки має місце, але навряд чи можна розраховувати на те, що за ті частки секунди, коли приманка перескакує під водою з гілки на гілку, якийсь хижак почне її атакувати.
Основні клювання відбуваються тоді, коли, перескочивши через чергову гілку або корягу, приманка падає вертикально вниз, досягаючи дна в цьому своєрідному колодязі, де в основному і стоїть риба. Для того, щоб добитися цього планування вниз, необхідно, відразу після того як приманка перескоче через перешкоду (це прекрасно відчувається через бланк спінінга), віддати їй трохи жилки, щоб вона не зависла ніби ялинкова іграша. Слід сказати, що і в такі моменти підвисання на корягах трапляються хватки, особливо якщо витримати невелику паузу, даючи можливість твістеру повисіти і пограти вільновисячим хвостиком. Особливо такий прийом подобається окуневі, втім, трапляється це відносно рідко і закінчується в основному відгризанням хвоста приманки рибою.
Щоб опустити приманку до дна, їй потрібно забезпечити достатню кількість жилки, а досягається це, або подачею кінчика спінінга вперед, або, якщо глибина велика, відкриттям дужку на котушці. Це - найбільш спірний момент в плані контролю над приманкою, тому, відразу після того, як рух жилки припиняється, рекомендується робити коротку контрольну підсічку. Якщо риба схопила приманку в процесі відпускання, або вже на дні, що найчастіше відбувається з щукою, вона - ваша. Коротка підсічка повинна бути з двох причин - перша, щоб не викинути приманку з вікна, друга - це те, що цей ривок ми надалі використовуємо для подальшої гри, зробивши паузу після вторинного приземлення приманки. Під час цієї паузи, якщо це дозволяє течія, тримайте шнур в невеликому натягу для того, щоб побачити покльовку, яка цілком може статися. Після паузи, знову підкидаємо приманку вгору і перескакуємо через наступну перешкоду.
Сам сенс гри носить в основному характер відвісного блешніння. Адже притоплені дерева і прибережні кущі лише в рідкісних випадках знаходяться на значній відстані від рибалки, але навіть в тому випадку, коли ми можемо докинути туди нашу приманку, повноцінно пограти приманкою в цьому випадку навряд чи вийде. Тому, не кидайте далеко - риба часто знаходиться в безпосередній близькості і в разі, якщо при підході до місця ловлі були дотримані заходи маскування і безшумності, покльовка не змусить себе довго чекати.
Комахи на гачку
Комахи це корм який добре відомий рибам. Ними охоче ласують різні види риби - від верхівки і яльця до сома і лосося. Щоб мати можливість використати цю риб'ячу пристрасть, зовсім не потрібно ловити рибу нахлистом на штучні мухи.
Можна наживляти комах на гачок, звичайно, тільки в низовинних водах. Крім відомих і улюблених рибалками комах та їх личинок наприклад, ручейників, веснянок (або, звичайно ж, мух) до найпопулярніших комах, що використовуються в якості наживки, належать зрілі стадії комах таких видів, як польові коники, поденки або хрущі.
Наживляти їх потрібно на тонкий і ніжний гачок настільки обережно наскільки це можливо. Наживляють за голову, за сегмент тулуба, або за хітинову частину тулуба... Принциповим є правило найменшого ушкодження комахи, при одночасному впевненому утриманюванню її на гачку.
Takу "озброєну" комаху спускаємо вниз по течії на оснащенні без додаткового обвантаження. Зрозуміло що сама снасть при цьому повинна бути делікатною, з використанням чутливого легкого вудилища та якнайтоншої жилки, яка, звісно, повинна відповідати умовам ловлі та розмірам передбачуваної риби.
Цікавою альтернативою, особливо в стоячих водах, може бути рибалка на комах за допомогою сбіруліно (бомбарди) - спеціальної снасті для ловлі ультралегкими приманками на далеких відстанях.
Правильна підгодівля ляща
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
У свідомості багатьох з нас, уклалась картина ляща, який повільно і обережно всмоктує з мулом поодинокі зерна кукурудзи чи пшениці, аж поки не потрапить на наживку з прихованим у ній гачком. Але правдива картина виглядає дещо по-іншому.
Спостереження за кілограмовим лящем, якого було зловлено восени і випущено у великий акваріум доводять прямо-таки протилежне. Лящ, щоб поїсти "стає на голову" і в прямому і у переносному сенсі, тому що він споживає велику кількість їжі яку йому пропонують, жадібно і великими порціями.
Всипані до акваріуму (в одному місці) зерна кукурудзи, лящ пожирає по 7-8 штук одночасно, разом з великою порцією гравію з дна, який він пізніше випльовує. Дивно, і для нас це стало повною несподіванкою, але через деякий час, лящ випльовує ... шкірки з подрібнених гортанними зубами зерен кукурудзи. Велика жменя кукурудзи зникала буквально через кілька хвилин, а це був тільки один, і не надто великий лящ, скорше навіть підлящ.
Наведені вище спостереження підтверджують, те що досвідчені мисливці за лящем знають вже давно: риби ці всмоктують приманку як пилосос, і, якщо риболов всипе дуже мало їжі (прикормки), лящ просто йде в інше місце, в наслідок чого клювання перериваються. Таким чином, велику зграю лящів, що налічує кілька десятків "лопат" можна втримати на місці, підгодовуючи їх мало не відрами.
Однак, слід зауважити, що використовувати велику кількість прикормки для утримування зграї ляща на одному місці слід вкрай обережно. Адже відомо, у разі якщо підгодівля не буде з'їджена рибою протягом кількох годин, вона скисне, і місце з перспективного перетвориться на глухе, з поганою гнилою водою, куди риба навіть не тикнеться. Таким чином, найперше потрібно дослідити точку ловлі, переконатися, що лящ, чи інша риба відвідує цю точку, спочатку сипати маленькі порції підгодівлі і спостерігати за ситуацією. В добре обраному місці прикормка не скисне, бо риба з'їсть її досить швидко і повністю. Ті рибалки, що думають ніби ловля ляща легка, і просто сиплять велику кількість прикормки необдумано, наосліп, ризикують нанести неабияку шкоду водоймі. Сподіваюсь що рибалки які читають і відвідують цей портал такого не роблять, а навпаки роз'яснюють це іншим, менш освідченим...
Форма джиг-головки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Вже на раз писалося і в риболовній літературі, і в інтернеті, і у нас на сайті зокрема, про популірність і переваги ловлі хижої риби на джигові приманки. Джиг заполонив все і вся, практично будь-який рибалка знає, що це таке. Цим методом ловлять і малі, і старі, що правда, не одинаково успішно. Так як і всюди тут потрібно добре уяснити де і як ловити, які приманки використовувати, яку проводку, і звісно, на самперед, потрібна практика. Серед всього багатства публікацій про джигову ловлю є одне питання яке часто випускають з уваги. Особливо це стосується новачків, які тільки пробують освоїти ази полювання на хижу рибу з джиговими приманками - це форма джиг головки. Та що говорити, навіть у рибалок зі стажем, в їх коробках з приманками, часто-густо зустрічаються тільки сферичні джиг-головки які вони використовують у всіх вмпадках і умовах, ну можливо ще чебурашки. А всупереч видимості, форма головки має більший вплив, ніж це може здатися на перший погляд.
Головка не тільки створює обтяження для гумової приманки, але і впливає на її роботу, та визначає швидкість її спуску і підйому. Важка, 20-30-грамова головка сферичної форми опуститься на дно, як камінь, потягнувши за собою приманку. Головка такої ж ваги, але сплюснута з обох сторін, буде падати повільніше, але при цьому при підтягуванні, підніматися вона буде швидше. Широка, сплюснута джиг-головка добре підходить для рибалки на мілкіших ділянках водойми. Навіть тоді, коли вони мають значну вагу, вони не вимагають надмірно високої швидкості проводки. Злегка зігнуті у верхній частині "лопаті" головки можна подавати на водною рослинністю, без боязні про зачепи.
Ще одна нестандартна форма, яка варта того щоб спробувати ловити з нею - це так звана коняча голова. Часто вона підсилює гру приманки. Вона більш агресивно перекочується зі сторони в сторону, що в більшості випадків підвищує привабливість самою приманки.
Таким чином, враховуючи умови ловлі, рибалці необхідно мати джиг-головки різної форми, і ваги. Це забезпечить подання приманки відповідним чином, так як диктують умови, що склалися на водоймі у даний час і в даному місці, а отже значно підвищить шанси на успіх.
Самий великий сом, та соми-людожери
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Найбільший сом у Європі був спійманий в Італії в березні 2011 року. Його вага сягнула 114 кілограм, довжина становила 2,5 метра. Рибак на ім'я Роберт Годі тягнув рибину на берег протягом 50 хвилин. Причому не один, а з допомогою кількох людей. В результаті сом став найбільшою прісноводною рибою, яку зловили у водоймах Європи. Він же ш отримав звання найбільшого сома у світі, якого вдалося зловити.
У день риболовлі Роберто Годі полював на ляща. Після того, як улов, вагою 114 кілограмів, витягли з води, всі здивувалися. Рибак же зважив сома, сфотографувався з ним і відпустив назад у річку.
А попередній рекорд був зафіксований трохи раніше. Найбільший європейський сом важив 111 кілограмів. Він був спійманий в іспанській річці Ебро. Ще один сом і теж власник звання найбільшого сома у світі був спійманий 1 травня 2009 в річці Меконг в Таїланді.
Його вага склала 293 кілограми, при довжині 2,7 метра. Такі вражаючі розміри зафіксовані тайською владою у присутності начальника міжнародного дослідницького проекту WWF (Всесвітній фонд захисту дикої природи) зеба Хогана. Цей проект займається дослідженням найбільш великих риб у світі. І зараз меконговський сом є найбільшою прісноводною рибою у світі.
Найбільші соми в Україні
Втім, великих сомів ловили в різний час і в різних країнах. До прикладу, в українському Дніпрі (де сом вважається цар-рибою), за непідтвердженими даними, зловили 288-кілограмового сома довжиною 4 метри. У Дністрі ж витягнули сома вагою 320 кілограмів. І знову ж за непідтвердженими даними в 1830 році найбільший сом у світі був спійманий на Одері. Його вага склала 400 кілограмів.
Найбільші соми-людожери
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Голодні соми досить страшні. Відомі факти, коли риба накидалася на згнилі ганчірки і навіть вихоплювала білизну з рук жінок, які полоскали одяг у водоймах. У сома є сили, щоб перевернути човен, а при бажанні вони можуть порвати риболовну сітку і повести за собою рибу.
Сом є найбільшим річковим хижаком. Його вага може досягати 230 кілограмів при довжині 3 метри. Однак вирости риба може і великих розмірів. Приміром, американський зоолог Девід Віллер згадує в своїй книзі «Риби вбивці» сома вагою в 500 кілограмів і довжиною 6,3 метра.
Соми мешкають практично у всіх великих водоймах усіх країн СНД. Поширені і в Європі, але не в північних країнах. Можна зустріти в США, Канаді та Латинській Америці. Фахівці стверджують, що соми можуть атакувати будь-яку живу істоту, яка знаходиться на поверхні води. Хижак завжди проковтує свою жертву цілою. Сом не може відривати шматки, як акула, оскільки у нього немає зубів, як таких. Дрібні зубики нагадують швидше щітку. При цьому сом, який може жити до 100 років, іноді не в силах забезпечити собі регулярний сніданок. Тому йому простіше знайти здобич на поверхні: качки, птахи, собаки і навіть люди.
Китай
Щорічно в одному з китайських водосховищ таємничо пропадали купальщики. Таємницю зникнень розкрили. Виявилося, у водоймі водився триметровий сом з головою більше метра. Усередині риби знайшли людські останки.
Голландія
Одне з озер парку відпочинку «Centerparcs» в Голландії тримає в страху 2,3-метровий сом. Його прозвали Велика матуся. Він харчується, переважно, качками, які запливають на територію озера. У день, за словами співробітників парку, сом може з'їсти 2-3 птиці. До того ж на рахунку риби кілька маленьких і великих собак. Вирости до таких страхітливих розмірів сому вдалося завдяки незвичайно чистій воді в озері, спокою і достатку їжі навколо.
Казахстан
У Казахстані влада спочатку замовчувала про наступний інцидент. У водосховищі на березі річки Ілек біля міста Актобе водяться риби-людожери. Тому купатися там заборонено. У 2009 році величезний сом налякав жителів казахстанського міста. В акваторії близько Жилгородського пляжу потонуло троє людей. Місцеві жителі стверджують, що у всьому винен сом. Один з жителів бачив, як величезна риба грілася на поверхні.
Україна
У Хортиці кілька років тому на глибині 15-ти метрів був знайдений зниклий буксирний теплохід. На його борту виявили пробоїну, а в ній застряг 5-метровий сом. Коли тушу риби витягли й розкрили шлунок, то всі ахнули. Всередині знаходилися останки 3 розшукуваних польських туристів. Вони спаслисьс з тонучого теплохода, але так і не дісталися до берега. Місцеві жителі кажуть, що на їх пам'яті вже більше десятка нападів сомів-вбивць на вітрильні і моторні човни. Є й випадки зникнення рибалок.
Росія
У Хоперському заповіднику сом напав на молодого оленя у присутності єгерів, лісника та біолога. Хижак на очах у людей тягнув тварину на дно озера. І тут старожили запевняють, що це далеко не єдиний випадок.
Знайти і зловити сома-вбивцю не вдалося. Спеціальна комісія прийшла до висновку, що риба веде себе так незвично через тектонічний розлом і незвичайний стан земної кори в районі заповідника. Агресія могла стати наслідком енергетичного викиду в зоні розлому. А влітку 1996 року в тій же Воронезькій області, в селі Кулакова жертвами ненажерливого сома стали жінка та хлопчик.
Фахівці говорять, що якщо здобич для сома велика, то він може залишити її на дні до тих пір, поки труп стане розкладатися і стане м'яким. Лише потім він починає всмоктувати шматки плоті. На полювання соми-вбивці виходять на заході, і продовжують полювати до світанку. Тому купатися ввечері там, де водяться соми, не рекомендується.
Відомий іхтіолог по імені Річіуті розповідає про ряд історичних випадків, коли в пащу до сома потрапляли люди. До прикладу, у 1613 році в районі нинішнього Прессбурга річковий хижак зловив дитину. У 1754 році труп семирічної дитини знайшли в череві ще одного гігантського сома-вбивці. А в кінці 18-го століття в Туреччині зловили рибину, усередині якої було тіло жінки. І там же в Туреччині в 1793 році зареєстровано випадки, коли сом-людожер з'їв двох маленьких дівчаток.
Маскування на риболовлі - запорука успіху
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Багато рибалок мало приділяє уваги до вибору одягу. Для більшості це, як правило, футболки, джинси, та інші старі речі, причому часто- густо яскравих кричущих кольорів. А дарма. До вибору кольору одягу, як і до інших елементів спорядження риболова, слід підходити дуже відповідально. Теза "якщо вона клює, то й так клюне" вкрай не вірна.
Поговоримо про принципи маскування на риболовлі. Можливо, для когось вони будуть одкровенням, для когось - прописними істинами. У будь-якому випадку дотримання цих принципів є складовою частиною майстерності рибалки, і запорука його успіху.
Прешочергово слід уяснити оде - немає і не може бути універсального варіанту який би задовільняв різним умовам ловлі. На відкритому піщаному березі перевагу потрібно віддати одягу бежевого кольору, або самих світлих тонів хакі. Чисто білого кольору навіть у спеку слід уникати, не кажучи вже про різні відтінки червоного і синього. Якщо водойма в кущах, деревах - то одяг темно зелених кольорів, або хакі. Зимою - звичайно білий. Тобто в різних умовах потрібно пристосовуватись до навколишнього середовища, зливатись з ним. Повірте, чим менше Ви будете помітні рибі, тим більше у Вас буде клювань, а далі вже справа за Вами.
Особливо важливе значення має колір одягу при ловлі в водоймі з прозорою водою, при ловлі на коротких дистанціях, чи ловлі в верхніх шарах води. По великому рахунку, маскування має значення завжди. От, скажімо при виважуванні, чим риба раніше Вас помітить, тим більше буде опиратись, тим більше в неї шансів втікти, а якщо Ви до того ж, ще й у яскравих, не характерних для навколишнього середовища кольорах, то взагалі надасте рибі такого страху, та такої агресії, що і ...
Нерідко можна спостерігати таку картину: спінінгіст, пересуваючись по березі або взабродку, робить далекі закидання в різних напрямках. Така тактика, звичайно, прийнятна, але не завжди дає результати. У великих водоймах рибу можна зустріти повсюдно, але хижаки влітку більше тяжіють до прибережних ділянок, де збирається дрібна рибка. Тому, якщо і має сенс робити далекі закидання, то, тільки попередньо обловивши прилеглу зону, а робити це без належного маскування позвавлено всякого сенсу, можна надіятись хіба, що на щасливий випадок. Більше того, починаючи ловити на новому місці, доцільно перші два-три закидання зробити, перебуваючи на деякій відстані (навіть до 10 метрів) від урізу води.
Діаметр жилки та її колір також можуть істотно впливати на результати ловлі спінінгом. Але цей вплив носить дещо інший характер ніж при інших видах ловлі. Так, при ловлі поплавчанкою чи донкою на природні насадки рибі зазвичай дається деякий час, щоб заглотнути наживку. Якщо в цей момент вона відчуває товсту жилку, як чужорідне тіло, або опір своєму руху, то може "виплюнути" наживку. Іншими словами, риба негативно реагує на товсту жилку головним чином тому, що відчуває її, а не тому, що бачить. При ловлі спінінгом підсікання слідує негайно після клювання, а "чужорідне тіло" завжди присутнє - це приманка. Тому товщина жилки впливає лише на дальність закидання, гру приманки і т. д. Якщо все-таки враховувати зорове сприйняття рибою жилки, то треба взяти до уваги, що при ловлі спінінгом риба бачить жилку в більшості випадків збоку, або знизу. У цьому випадку будь-яка забарвлена жилка на тлі світлого неба буде більш помітною, ніж безбарвна. Тому для спінінга незабарвлену жилку можна вважати найбільш придатною.
Колір вудилища вважається справою особистого смаку, але в будь-якому випадку, краще мати вудилище неяскравих тонів.
Цілком очевидно, що риба лякається тіні рибалки, особливо того що рухається. Крім того, якщо Сонце знаходиться в стороні, протилежному до напрямку закидання, хижак може відмовитися від переслідування блешні, так як в цьому випадку яскраві промені його засліплюють. Якщо рибалка розвернеться на 180°, то вже він буде відчувати дискомфорт через відблиски на водній поверхні: по-перше, стомлюються очі, по-друге, складно контролювати візуально хід приманки, що досить істотно Тому слід завжди при проводці у верхньому шарі води брати до уваги розташування Сонця, причому не стільки при кожному окремому закиданні, скільки при виборі часу ловлі. Оптимальним у всіх відносинах можна вважати становище, коли Сонце знаходиться збоку і трохи позаду від рибалки.
Як прикормиш, так і половиш, або про правильний підхід до підгодівлі риби
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Рибалки аматори часто беруть на озброєння деякі спортивні розробки в галузі рибальства. Це відноситься не тільки до снастей, але і до прикормки.
Існує три підходи до підгодовування.
Одні рибалки постійно шукають, винаходять нові суміші, універсальні, або для конкретної риби, удосконалюють свої і без того суперсекретні рецепти, якщо в них це добре виходить то саме такі рибалки стають авторами всіх оригінальних сумішей для підгодувування.
Інші сповідують прагматичний, схожий з західним підхід - задовільняються наявними в продажі готовими прикормками, і інколи експерементують: змішують кілька готових сумішей, або додають в них додаткові ароматизатори, атрактанти чи інші компоненти, намагаючись таким чином підвищити їх ефективність, наприклад як в прикормці на карася. Необхідність такого роду дослідв зазвичай викликана недоліком інформації про особливості застосування тієї чи іншої готової прикормки в конкретних умовах ловлі.
Третій підхід до прикормлювання обумовлений чи то не розумінням ролі і функцій прикормки та основ її приготування, чи просто наплювательським ставленням до риби, водойми чи природи і всіх оточуючих взагалі. На превеликий жаль, такі горе-рибалки рибу не стільки годують, скільки труять, пускаючи в справу розмочений хліб, різноманітні каші і навіть комбікорми для домашньої худобини. Не одноразово доводилося спостерігати таких рибалок. Вони мало не весь тиждень збирають домашні харчові відходи - недоїдені каші і макарони, шматки черствого, а то й запліснявілого хліба, а потім, у вихідний, коли вся ця пекельна суміш встигає вже грунтовно прокиснути і забродити, замішують її, щедро поливають анісом чи ще якимось добавками і ... Чи варто говорити, що результати від такої рибалки виявляються плачевними ...
Не було б нічого страшного, якби псували рибловлю тільки собі, але біда в тому, що отруюються водойми. В теплій літній воді величезна кількість не спожитою рибою грубої їжі швидко закисає, протухає і надовго отруює таке "підгодоване" місце. Якщо врахувати, що на водойми по вихідних виїжджають сотні, а то й тисячі рибалок, особливо на ті що знаходяться поблизу великих міст то повинно бути зрозуміло, чим може обернутись подібний підхід до прикормлювання риби. Іноді після таких навал кльову не буває по два-три дні, незалежно від погоди: екосистема водоймища намагається справитися з бідою, що на неї звалилася ...
Вихід з такої ситуації простий: застосовувати підгодівлю спортивного зразка. Складається вона, як правило, з дрібномелених компонентів, які легко розмиваються водою - це одна з основних умов високої ефективності хорошої прикормки. Крім того, вона відмінно засвоюється рибою та іншими водними організмами (вимоги екологічної безпеки - одна з необхідних умов отримання сертифікату відповідності для виробництва або імпорту прикормки ).
Дія останньої кинутої в воду порції підгодівлі закінчується максимум через три години. Саме цим часто і пояснюються незрозумілі для сусідів-рибалок загадки на кшталт: йде успішний риболов з водойми, і на його місце відразу кидаються інші - як же, відмінне рибне місце, тільки що тут був скажений кльов. Добре, якщо їм пощастить: спортсмен замісив прикормки трохи більше, ніж потрібно, і перед відходом викинув залишки у воду. У такому випадку дві-три години більш-менш стійкого клювання забезпечено. Але якщо остання порція підгодівлі потрапила у воду досить давно, їх подив не піддається опису, а цього успішного рибалку починає огортати туман легенд і міфів ...
Глибиномір - один з найнеобхідніших аксесуарів в арсеналі рибалки-поплавочника
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Призначення цього одного з найнеобхідніших аксесуарів в арсеналі рибалки- поплавочника зрозуміло з назви - вимірювати глибину в наміченому місці ловлі.
На жаль, деякі рибалки не приділяють цьому питанню достатньо уваги, а глибиномір вважають зайвим: ставлять глибину на око і сподіваються на удачу. Наївні! Глибину на якій має знаходитись наживка, особливо, якщо передбачається ловля в проводку, треба визначати з точністю до 3 - 5 сантиметрів! Невірно встановлена глибина занурення наживки приводить до повної відсутності клювання риби.
Найпростіший глибиномір являє собою невеликий (15-30 г) свинцевий конус, в основу якого вбудована пробка, а на вершині - кільце. Діють ним наступним чином. В кільце протягують гачок і встромляють його в пробку. Потім поплавець встановлюють на передбачувану глибину ловлі й опускають снасть у воду. Якщо поплавець сховається під водою, - глибину збільшують. І так роблять доти, поки поплавок після торкання глибиноміром дна не буде видний на 1/2-1/3 своєї довжини (нагадаємо про важливість правильної огрузки поплавця). Після цього глибиномір знімають, а на гачок насаджують наживку і з впевненістю, що снасть вірно налаштована ловлять рибу. Процес займає від сили кілька хвилин, а важливість його важко переоцінити.
Пробка в глибиномір вмонтована такої товщини, щоб встромлений у неї знизу гачок не досягав металу і не тупився. Глибиномір тримається надійніше, якщо гачок вставляти в пробку збоку. А якщо гачок пропущений через кільце двічі, то втрати глибиноміра практично виключені. Правда, при цьому повідець трошки скручується, але це не надовго: через два-три закидання приманки він витягується в пряму лінію.
Існують і інші конструкції глибиноміра. Наприклад, свинцеві конуси на зразок попереднього, але без пробки, а з вертикальним прорізом по тілу і конусною чашкою внизу. Гачок тут також пропускається через верхнє кільце, потім повідець закладається в проріз, а гачок - в чашечку.
Є роз'ємно-кулясті моделі. Гачок разом з наживкою закладають в його середину, закривають там, і снасть опускають у воду, далі поступають як і в попередніх варіантах.
Нерідко в якості глибиноміра використовуються завиті спіраллю вузькі свинцеві пластинки. Повідець трохи вище гачка заводиться в спіраль, вона злегка стискається пальцями, і після цього снасть опускають у воду.
Слід сказати, ці моделі не витримують жодної конкуренції з глибиноміром описаним в першому варіанті. Варіант з прорізом часто злітає, торкнувшись дна; з кулястим багато метушні і теж часті його втрати; з третім втрат не має, а от метушні з ним ще більше, адже зняти його не легко - спіраль доводиться розвивати.
Вибір кольору воблера
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Грунтуючись на досвіді ловлі хижої риби спінгігом на воблери можна з впевненістю сказати, що дуже важливою характеристикою цих приманок є колір. Обрати колір воблера правильно потрібно вміти, і вміння це приходить тільки з практикою та експериментами, тобто знову ж таки з досвідом. Але деякі загальні поради новачкам, щодо вибору кольору приманки можна дати. До уваги будуть прийматися глибини до 4-5 метрів, оскільки це найчастіші глибини при ловлі риби на спінінг. До того ж для більших глибин деякі кольори стають не настільки помітними.
Зрозуміло, що на вибір кольору воблера впливають умови, що склалися на водоймі. Розглянемо детальніше від чого слід відштовхуватись, що вибір був вірним.
Визначення харчового раціону риби
Найголовніше правило це те, що приманка повинна бути схожою на рибу, що являється основою харчового раціону хижака. Якщо у водоймі велика чисельність окуня, найбільш ефективними кольорами тут будуть: «окуневі розмальовки», а також сукупність темного, зеленого, оранжевого та жовтого кольорів. До речі такі кольори будуть ефективними, як при ловлі щуки, так і при ловлі окуня. Звичайно можуть бути свої ньюанси. Наприклад, я дуже полюбляю ловити щуку на одному водосховищі. Їжджу туди регулярно років п'ятнадцять. Раніше водойма була багата карасем, і хижачка чудово ловилася на звичайні блешні сріблястих кольорів. Але з роками ситуація на водоймі змінювалась. Тепер, карась у водоймі рідкість, зате багато плотви. Як окунь, так і щука чудово ловляться на воблери типу мінноу з темною спинкою, сріблястими боками та червоними акцентами (чи то пузо червонувате, чи то просто крапки), та попри це на воблери, що більше нагадують карася, хижаки ловляться ще краще: хапають їх жадібніше і впевненіше. Напевно карась тепер для них делікатес .
Прозорість води і колір дна
Тут можна дати наступні рекомендації: чим темніше дно і вода має більш мутний колір, тим більше темніше і насиченіше забарвлення повинне бути у воблера. Наприклад, окунь в різних водоймах може мати різний окрас - в одній він має більш темний і виразний окрас (так буває в озерах з темним грунтовим дном і багатою рослинністю), а в іншій - блідий (водойми з піщаним дном). Таким чином, для першого випадку кращими будуть насичені і темні кольори приманки (варіанти зеленого, чорного, коричневого, червоного, помаранчевого кольорів, ще краще - голографічне покриття). В іншому - бліді і не темні кольори, такі як: світло-жовтий, сірий, блідо-коричневий, білий і світло-зелений. Так само це залежить від прозорості води - чим вона прозоріша, тим натуральніші та світліші кольори слід застосовувати.
Температури води
Оскільки риба це холоднокровний організм, то її активність залежить від температури. Чим більша температура води, тим активніше поводиться риба, звідси кольори повинні бути яскравими. Підійде комбінація оранжевого, жовтого, зеленого, червоного, які риба може помітити з великої відстані, і які будуть привабливі для неї. Холодна температура - бліді і холодні розмальовки (блакитний, білий, світло-коричневий, сірий).
Погода
Забарвлення воблера буде відрізнятися в залежності від стану погоди і кольору неба. При сонячній погоді і ясному небі підійдуть темні кольори, оскільки риба частіше атакує приманку знизу вгору і бачить наживку на тлі неба, а темні кольори будуть тут більш помітніші. В сіру погоду краще проявлять себе світлі тони: сріблястий, білий, світло-зелений, світло-коричневий, блідо-жовтий та інші подібні поєднання.
Таким чином стає зрозумілим чому виробники воблерів виробляють їх у такій широкій колірній гамі. Оскільки умови риболовлі часто змінюються навіть протягом дня (особливо восени), то мало купувати воблера якоїсь моделі лише одного кольору, щоб бути готовим до будь-якої ситуації порібно купувати мало не повний спектр колірних забарвлень.
Прикормка з нічого
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Першим моїм знайомством з даним видом прикормки був випадок років в 10. Тоді я часто ходив на рибалку зі своїм дідом. Я зазвичай заходив на перекат по самі плавки, де ловив пічкурів, а дід сидів десь у кущах над омутом. Одного разу він мене "дуже здивував", зловивши кілька десятків пристойних верхівок, а коли я його замучив питаннями, дід розповів, що по шляху просто набрав в мішок річкового піску, а потім методично його підкидав до поплавка, що приваблювало верхівку.
Незважаючи на "вражаючий" результат, і він, і я, швидко про це забули, не зробивши зовсім ніяких висновків, а даремно - наші улови не вражали достатком.
Цей випадок згадався не випадково. Звичайно ж, я не закликаю всіх, боже упаси, потрошити пісочниці і сипати їх вміст у воду. Але іноді бувають ситуації, коли хочеться підманити рибу до поплавка, та майже нічим. Саме в такій ситуації рибалка може скористатися порадами з цієї статті.
Щоб зрозуміти, які властивості "підручних" матеріалів нам корисні, варто згадати, що ж у підгодовуванні приваблює рибу.
Перше і найважливіше - смак і запах, привертають і утримують рибу надовго на місці підгодовування.
Друге - колір і каламуть привертають увагу, але не можуть утримувати рибу в даній точці довго, так як швидко зникають.
Третє - сплеск і падіння частинок привертають увагу цікавої риби (окунь, верхівка), але не здатні її утримувати. Саме наявність другого та третього ефекту і приваблювало верхівку в вищеописаному випадку.
У подібній ситуації хороша повноцінна прикормка нам повністю, або частково недоступна, але при цьому є бажання зібрати рибу в "купу" (припустимо, вся або майже вся прикормка залишилася вдома). Що ж тоді може допомогти?
По-перше, власний запас провіанту (за умови уміння ловити рибу з відчуттям голоду). Можна дрібно-дрібно покришити хлібобулочні вироби і чим дрібніше, тим краще. Цілком зійде запарене зерно і крупа. Все вищеописане знають практично всі рибалки. Більшість з них знають, що майже скрізь можна добути живу частину підгодовування - черв'яки або коники. Зовсім свято, якщо виїзд на рибалку збігся з вильотом "чого-небудь" (крім авіації), сміливо збираєте тих, що валяються, або повзають по суші і додаєте, чим більше, тим краще.
У вищеописаного є один недолік - для "здобичі" цих компонентів у великих кількостях можна втратити стільки часу, що швидше з'їздити за підгодівлею.
Значить, потрібна основа, в яку ми і додамо "для пристойності" всі можливі їстівності. Один з варіантів - це пісок, причому, якщо є можливість і бажання, можна поекспериментувати з різними кольорами (червоний, жовтий, білий). Кольоровий пісок буде краще помітний рибі, а значить улов може вирости. Пісок краще застосовувати в стоячій воді, або на дуже слабкому плині, так як він дуже пухкий. Якщо необхідно доставити, або утримати подібну суміш на дні, краще додати глину. Вона теж буває різного забарвлення: сіро-блакитна, помаранчева, темно-червона. Глина, розведена водою до стану сметани, дає величезну кількість каламуті (щоправда, швидко осідає). Я застосовую глину з піском при ловлі окуня.
В якості додаткового приваблюючого ефекту можна додати гравій (для "сплеску") або дрібно змелену яєчну шкаралупу. Опускаючись, ці частинки коливаються і можуть залучати активну рибу. Любителям ловлі на поверхні можна скористатися тирсою деяких порід дерев, які не мають різкого запаху.
Подібних рекомендацій може бути багато: приміром, восени можна зібрати насіння диких злаків і в якості їстівної рослинної добавки запарити або застосувати в "сирому" вигляді.
Хочу застерегти - мова тут йшла про замінники прикормки в ситуації, коли вона недоступна. Слід пам'ятати, що додавання їстівних (особливо живих) компонентів збільшує ефект суміші багаторазово, тому - головне, не лінуватися!
Приклад прикормки для ловлі окуня в стоячій воді
Пісок - 1 кг.
Червона глина - 0,5 кг.
Мелена шкаралупа - 0,1-0,2 кг.
Мотиль або інший тваринний корм - чим більше, тим краще
Все це розвести водою до стану густої сметани і прикормка готов.
Ще одне. Якщо ви ловите, "підгодовуючи" піском, глиною і т.п., то риба підходить тільки на сплеск і каламуть, отже, потрібно підкидати постійно і не "булижниками".
Ще раз нагадаю, краще все-таки захопити готову повноцінну підгодівлю, а не демонструвати "чудеса винахідливості" на водоймі.
Кінець жовтня - щуча пора
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Я люблю літо і весну, але осінь ... на мою думку це сама благодатна пора привести в повний порядок свої спінінгові снасті і відправитися на ловлю хижака який сам перетворюється на бажану здобич ну і звичайно ж спробувати знайти і виловити зубасту красуню - щуку. Кінець жовтня, час перших заморозків, вода стала досить холодною, рослинність у водоймах «впала», і тепер стало можливим спінінгувати там де влітку при кожному закиданні можна було витягти тільки пучок трави не дивлячись на всі рибальські хитрощі і різноманітні незачіпляйкі.
Скажу відверто, часом бувало, коли здавалося б в таку сприятливу пору для ловлі риби спінінгом я повертався додому «порожнім» - тобто без риби. У це важко повірити, але було й таке, і тільки з практикою, по закінченні певної кількості років я, помічаючи той чи інший факт, зрозумів що було тому причиною.
Природно, перше, що я відзначив для себе це пониження температури. На активність «зубастої красуні» дуже сильно впливає зниження температури, як відомо риби - це холоднокровні тварини, а відповідно всі біологічні процеси в організмі сповільнюються, в зимовий час це виражено найбільш характерно, але і пізньою осінню температура води досить холодна щоб щука була малоактивною для збереження енергії.
Тому більший час щука проводить у засідці чекаючи здобич, яка повинна бути достатньо великою для неї, щоб заповнити сповна витрачену енергію. Отже, з цього можна зробити висновок, що активність щуки в цей час року короткочасна, і для того щоб улов був очікуваним, або навіть кращим, потрібно потрапити в цей проміжок часу коли щука активна. Моя думка може не співпадати з думкою інших рибалок, але я вважаю, що найбільш вдалий час для ловлі щуки восени, особливо в холодну пору - це друга половина дня.
Другий, на мою думку зовсім не маловажний, фактор це - погода. Нехай вона буде похмурою (до речі це краще ніж сонячний, погожий день адже восени вода прозоріша і це дуже гнітюче впливає на щуку) найголовніше щоб тиск був стабільним. До речі в сонячну погоду тиск найчастіше високий і постійно зростає, що теж негативно впливає на рибу. Вітер теж робить істотний вплив на клювання, в повне безвітря щука полохлива; сильний особливо зі сходу або півночі теж не сприяє хорошому клюванню; не сильний до семи метрів в секунду західний, південно-західний, або південний найбільш підходящий для ловлі щуки спінінгом.
Так що, те що нам незручно, то для щуки добре, не варто чекати погожих деньків, хоча і в такі дні теж хороший улов не виключений.
Що стосується погодних умов, то це найбільших два яскравих фактора, що на мою думку мають вплив на ловлю щуки, інше як наприклад вплив фази місяця тощо, я особливо до уваги не беру.
Звичайно ж улов залежить не тільки від погоди, природно наявність рибо-ловного арсеналу тут відіграє першорядну роль. Адже в одній водоймі щука може добре ловитися на воблери, в іншій на оберталки, і т.д., іноді буває, що сама непоказна приманка показує найкращі результати в порівнянні з дорогими брендовими. Але в першу чергу при осінній лові я спираюся на розмір приманки, на мою думку він не повинен бути менше 10 сантиметрів, якщо тільки Ви не зібралися наловити окунів, але так як наша мета «зубаста красуня», і як було сказано раніше, що щука повинна заповнити витрачену енергію на кидок, приманка повинна бути саме таких розмірів.
Гра приманки повинна бути яскраво виражена з найбільшою амплітудою коливань при проводці на малій швидкості. Розколірка, восени я віддаю перевагу більш холодним кольорам, хоча бува, є що і дуже яскраві кольори привертають увагу хижачки, тут, швидше за все, все залежить саме від погоди, кормової бази водойми в якій проходить ловля.
При ловлі щуки не маловажний факт це Ваша мобільність. Не можна зациклюватися на одному місці, хоча я як правило ловлю з човна, і тому намагаюся «обстріляти» якомога більшу частину водойми, намагаюся не затримуватися більше 20-30 хвилин в одному місці, адже ймовірність улову багаторазово збільшується при зміні позицій.
З вищесказаного можна зробити висновки: не чекай доброї погоди для того щоб з'їздити на рибалку, будь мобiльним - не стій на одному місці, якщо є можливість спробуй на різних водоймах, і не зациклюватися на улюбленій приманці, іноді та яку ти давно списав з рахунків, а лежить просто так на всяк випадок може принести дивовижні результати.
Ловля щуки на поплавочну снасть
Нещодавно ми писали, що жовтень - щуча пора, і хоча, як правило, щука добре ловиться в цей період на спінінг, безперечно, ще краще вона ловиться на живця.
Хтось у цей час ловить щуку жерлицями, хтось на кружки, а хтось віддає перевагу поплавковій снасті. В продовженні публікації представляємо Вам коротеньке але дуже інформативне відео, в якому як раз і йдеться про техніку і тактику ловлі щуки на поплавкову снасть, і в якому детально представлена цікава оснастка для цього виду рибалки.
Слід зауважити, що ловити щуку на живця за допомогою такої поплавкової снасті можна аж до становлення льоду, а в деяких місцях з помірною течією така ловля можлива і в усталені морози. Отож, попереду ще досить багато часу і шансів пополювати на красуню-хижачку. Дивіться відео, переймайте досвід, збирайте снасть і на рибалку! Лише потім не забудьте похвалитись цікавими історіями і трофеями )...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ось надибав невеличку схемку електронної приманки для рибы
Крупна риба пливе на звуки низької частоти, які видаються у водоймі дрібними рачками.Зграйка дрібної риби при годівлі видає звуки більш високої частоти, на звук якої теж збирається більше велика риба. Діапазон звуків водойми від 200 Гц до 13 кГц. Кожен вид риби видає звуки своєї частоти, також як і залучають її звуки своєї частоти.
Поплавочна вудка в осінню пору
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Настала довгоочікувана для рибалок осіння пора. Після виснажливої літньої спеки на водоймах стало спокійніше без відпочиваючих, а риба почала вести себе більш передбачувано, відійшовши з охолодженням води на глибину, або в місця з ослабленою течією, де і корму більше, і менше надлишку яскравого світла, що легко проникає крізь охоловшу і освітлівшу воду. Вода на значних глибинах трохи тепліше, ніж на мілководдях, що дозволяє різній рибі економніше витрачати життєву енергію, швидше засвоювати корм, а значить, частіше і більш тривало протягом дня харчуватися.
Однак не кожному рибалці, що застив з поплавочною вудочкою на березі завітного виру, де холодна темна вода здається бездонною, посміхнеться удача. Осінньою порою сита риба, нагулявши за літо достатньо жиру, примхлива, не на кожне частування зазіхне, не на будь-яку прикормку збереться, а грубу річну оснастку на вудці обійде стороною - у чистій воді всі огріхи в її влаштування видно дуже добре, що викликає природні побоювання у завжди обережної великої риби.
Тим не менш, досвідчені рибалки давно підібрали ключі до подібної поведінки риби і в холодній воді з успіхом ловлять як злодійкувату на покльовку осінньою порою сріблясту красуню плотву, так і неквапливого карася, що стає зараз особливо неспішним і виходять годуватися чи не пізніше всіх інших підводних мешканців, що вимагає від рибалки ще й неабиякого терпіння, і віри в успіх, коли до першої карасиної покльовки деколи проходить півдня, а то й більше.
Добре і здобутливо посидіти восени з поплавком на ляща, вибираючи для риболовлі на водоймі, багатій цією рибою, найглибші місця і орієнтуючись на гранично далекий закид поплавкового оснащення, тому що лящ з охолодженням води збирається в дуже щільні зграї, де він неодмінно схопить частування на гачку.
Головне, обережну рибу не сполохати, інакше зграя ляща безповоротно розчиниться в просторах великого водосховища, або великої річки, що, до речі, нерідко трапляється з любителями донної ловлі, коли вони з якоїсь незрозумілої жадібності використовують до десятка снастей, від чого дуже часто «бомблять» важкими годівницями виявлену стоянку ляща, в підсумку набридаючи рибі настільки, що вона в якийсь момент просто йде, причому робить це миттєво, підкоряючись зграйному інстинкту.
Успіх осінньої ловлі риби на поплавкову снасть будь-якої риби складається не тільки з правильного вибору місця і часу для риболовлі - величезне значення має в цю пору застосування максимально легкого на дані умови і гранично тонкого оснащення, змонтованого на найякіснішій і міцній, а тому і дорогій за вартістю жилці. Звичайно, тут знадобиться вузький в тілі і тому дуже чутливий поплавець, здатний «підняти» не більше грама вантажу, який повинен бути огружений під саму основу тонкої антени, щоб відзначати найакуратніші дотики риби до наживки.
Важливо ще правильно вибрати розмальовку антени, щоб вона була прекрасно видна без напруження зору, як при брижжах на воді, так і при незручному положенні світла, або в тіні від дерева чи високого берега. Тут є два шляхи: або заздалегідь заготовити аналогічні оснастки з різними за кольором поплавками, або тримати в арсеналі тонкі різнокольорові хлорвінілові трубочки-кембрики, які з невеликим натягом надіваються на антену поплавка, ніяк не впливаючи на баланс оснастки в цілому.
Вчасно розгледіти клювання і зробити вірну підсічку - це вже половина успіху, оскільки восени контакт риби з насадкою буває не тільки акуратним, але і коротким, тому рибалці не слід запізнюватися з реакцією на нього.
Безумовно, в тонкій осінній ловлі важливо не тільки вірно підібрати наживку для тієї чи іншої риби - багато в чому удача залежить і від якості приманки, і від її розміру. Тепер, коли риба лише «догодовується» перед зимівлею і не завжди спокушається об'ємною насадкою, на гачок краще надягти дрібного верткого черв'ячка, спритного опариша, одного-двох якісних мотилів, грудочку манки розміром з сірникову головку або такий же шматочок зерна перловки, іноді на течії риба відмінно бере на маленьку кульку пінопласту.
Приказка «великому шматку і рот радіє» восени абсолютно несправедливий - це добре в каламутній весняній воді, проте не слід забувати, що осінньою порою після затяжних дощів на різних водоймах теж можуть траплятися короткочасні каламутні «повені», тоді великий пахучий черв'як на гачку, ймовірно, дасть потрібний ефект.
Ну а гачок підбирати потрібно по насадці. Для компактної наживки він повинен бути тонким, гострим, з прямим загином і довгою цівкою - такі найбільш зацеписті, а розмір його - відповідати насадці. Великим упередженням є твердження, ніби з дрібного гачка солідна здобич обов'язково зірветься. Якраз навпаки: великий і зазвичай товстий гачок сильно розриває риб'ячу губу і при огріхах в виважуванні вивалюється з неї, дрібний же, міцно і щільно сидить в м'яких губах - треба тільки не піднімати рибу в повітря, а не поспішаючи завести у заздалегідь опущений в воду підсак .
До того ж, чутливе оснащення дозволяє робити підсічку вчасно, коли риба частіше попадається за губу, де гачок завжди тримається надійніше, ніж в порожнині рота. Природно, твердження про дрібний розмір гачка має свої розумні межі, і те, що добре для плотви, не годиться, приміром, для великого язя, або солідного ляща.
При такій "тонкій" осінній ловлі риби не слід забувати ще одного: легка, чутлива оснастка принесе рибалці тільки розчарування, якщо вона буде встановлена на грубе, жорстке, погано збалансоване по довжині вудилище. Тоді і легку снасть без могутнього замаху не закинути, що зазвичай веде до «відстрілу» з гачка наживки, та й майже кожне підсікання буде закінчуватися обривом гачка чи втратою травмованої риби.Тому в рибальському комплекті слід мати одне або декілька вудилищ різної довжини з досить м'якою, хлистуватою верхньою частиною (приблизно третину довжини) - такі «палиці» звичайно тонші і легші, що не вимагає їх силового «розгону» під час закидання, а дозволяє виконувати м'який посил оснастки, коли вона під кінець польоту, повністю розвернувшись, лягає в лінію на воду, що в свою чергу виключає захлести і утворення вузлів на тонкій жилці.
Далі хотілося б звернути особливу увагу на те, що навіть при грамотній, в цілому, побудові осінньої поплавкової оснастки один невірний підібраний її елемент здатний зіпсувати рибалку. Як правило, найбільше проколів у рибалок, навіть досвідчених, трапляється, коли вони не приділяють належної уваги довжині і якості повідця. При цьому повідець може бути як приєднаним, тобто виготовленим з іншої, зазвичай більш тонкої жилки і пов'язаним відомим способом «петля в петлю» з основною жилкою, так і утвореним на нижній частині основної жилки. Останній варіант найбільш зручний, оскільки дозволяє змінювати довжину повідка в широкому діапазоні, переміщаючи тягарець по жилці вгору, або вниз, і тим самим підлаштовуючи оснастку під активність риби, яка особливо мінлива осінньою порою, як і погода в цей час. З цієї причини у жодному разі не можна використовувати для огрузки рушничну дріб, яка дуже жорстка через добавок сурми і непоправно травмує і ослабляє жилку, краще купувати в риболовецьких магазинах спеціальні набори тягарців, виготовлених з м'якого свинцю. Слід зазначити, що без знімного повідця бажано ловити тільки в тих місцях, де немає «мертвих» зачепів, або коли не очікується трофеїв, здатних порвати жилку - в цьому випадку буде втрачено не тільки риба, а й вся оснастка.
Бувають періоди, коли восени наступає короткий жор у дуже великої, трофейної риби - тут, звичайно, про тонку снасть говорити не доводиться, зате важливість повідця ще більше зростає. Справа в тому, що в цьому випадку застосовується товста і міцна жилка, яка по жорсткості подібна дроту. Обережна риба, забираючи в пащу наживку, відчує «непохитність» повідця і тут же звільниться від гачка. Тоді на виручку рибалці приходить повідець, виготовлений з самого м'якого плетеного шнура. Цілком плетінку ставити не можна, оскільки, на відміну від капронової мононитки, вона майже не розтягується, і потужна риба в момент першого кидка буде, або ламати гачок, або рвати собі губу ...
При тонкій осінній рибалці на легку поплавкову вудку стандартної за розміром риби, успішніше справи зазвичай йдуть в тому випадку, коли до гачка примикає гранично тонка жилка. Практичним шляхом встановлено, що зниження діаметра повідця всього на 0,02 мм від тієї товщини, коли це починає позначатися, може призвести до збільшення кількості клювань на третину, і вони стануть більш вірними.
Довжина ж повідця має ще більше значення, і її в процесі ловлі потрібно ретельно підбирати, особливо коли у водоймі у всіх шарах живуть плітка, верхівка, червонопірка і інші риби, що погано беруть з дна: довго плануюча на натягнутій вудилищем жилці в товщі води на довгому повідку апетитна насадка привертає їхню увагу набагато швидше, тому що поводиться як природний корм.
Дуже ефективно ловити в проводку з довгим повідком на осінніх річках, коли в якості основного технічного прийому виконується постійна притримка снасті - часто лише при подібному варіанті виконання оснастки та виду проводки вдається умовити на покльовку плотву, густеру або підлящика. У цьому випадку довжину повідка іноді доводиться збільшувати до метра і більше.
Звичайно, багато що зі сказаного вище відноситься до ловлі на так звану «глуху» снасть, коли на вудилище без кілець і котушки ставиться оснащення довжиною з нього, а краще - приблизно на півметра коротше, що полегшує управління і виконання різних технічних прийомів, у тому числі легкий і точний закид. Подібна снасть поки ще найбільш масово застосовується серед рибалок. Однак більшість розглянутих проблем тонкої осінньої ловлі риби набагато простіше вирішити, використовуючи штекерне вудилище і гранично укорочену оснастку, встановивши гумовий амортизатор тієї потужності, яка буде гармоніювати з міцністюжилки на оснащенні. При цьому, оскільки виконувати закидування немає потреби, вага оснастки разом з огрузкой може бути просто нікчемною - деколи грузила на жилці взагалі немає, а поплавок огружають під антену, або взагалі топить, наприклад, зерно кукурудзи на гачку або хробак. Але і тут можливі свої проблеми: зокрема, в умовах прозорої осінньої води і недостатньої глибини постійне миготіння вудлища, або тіні від нього над зоною підгодовування може насторожити рибу і негативно відбитися на результатах ловлі.
Тому в складні сезонні періоди ловлі не слід замикатися на якійсь одній, нехай і ефективній снасті, а більш гнучко ставитися до процесу, не виключаючи з арсеналу інших способів рибалки: і довгу махову снасть, і чуйний пікер і потужний далекобійний фідер - всьому знайдеться своє місце і час.
Два підходи до ловлі судака
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
По великому рахунку ловля судака спінінгом проводиться двома способами: статично та активно.
Статична ловля судака: тобто ловля на одному місці, проводиться якщо ми абсолютно переконані, що в даній точці ловлі є риба. В цьому випадку, нам потрібно визначити на якому горизонті вона знаходиться і визначити її уподобання. Для цього ми використовуємо різні приманки і способи їх проводки. При такій риболовлі слід звернути увагу на такий очевидний факт, якому, однак мало приділяють увагу: всі живі істоти (включаючи тварин, риб, і птахів), у будь-якому випадку більше зацікавляться тим, що невідоме. І з цього виникає одна величезна перевага комбінованих приманок.
Активна ловля судака. Однак у переважній більшості випадків ми будемо діяти по-іншому - постійна зміна місця ловлі в пошуках стоянок судака. У цьому разі, зазвичай, використовуються перевірені приманки і методи їх проводки! У більшості випадків другий варіант працює набагато краще (в цій публікації мова йде про ловлю судака виключно в річках). Більшість спінінгістів при ловлі судака, та й іншої хижої риби роблять акцент на виборі місця, а не приманки! Іншими словами правильно обране місце важливіше від правильно підібраної приманки. Ось чому спінігісти так часто змінюють місце ловлі. Я не знаю жодного спінінгіста - ну, може, за винятком пізньої осені - який би "бомбив" одну точку ловлі цілий день.
Не існує ідеальної приманки, навіть приманка яка на Вашу думку прекрасно працює , часом підводить. Виявляється, те, що "ідеально" підходить Вам, не підходить рибі. І навпаки.
Можливо це прозвучить, як фраза з якогось кінофільму, але: для успішної ловлі судака потрібно вжитися в рибу, яку Ви ловите, постаратися відчути себе на її місці. Для прикладу дати відповіді на такі питання:
- Чому не з'їсти те, що саме сунеться в рот?
- Чому б не зкуштувати щось, з чим досі не зтикався?
- "Темне" смачніше, ніж "світле" ?
- Чому не "зняти" це щось, що "дратує" перед носом ?
Пам'ятайте, незважаючи на безліч байок про риб'ячу кмітливість, риби істоти мало "інтелігентні", тому потрібно намагатися орієнтуватися на їх найпримітивніші інстинкти!
Особливості ловлі риби фідером восени, або ходовий фідер
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Нічна температура повітря падає, а значить, почала знижуватися і температура води. Як наслідок, виснажується кормова база в прибережній зоні і риба поступово зміщується до більш глибоких ділянок водойми. Деяку роль відіграє і фактор просвітління води, яка стає дедалі прозорішою. Певну роль відіграє і нестійка погода. Погода впливає не на саму рибу, а на поведінку її корму.
Так чи інакше, але все частіше стикаєшся з ситуацією, коли біля берега великої риби немає і на даний момент не передбачається. Я в таких випадках переходжу на ловлю риби або болонською снастю на течії, або дальнім закидом, якщо течії немає, або вона слабка. Якщо заважає вітер, або в обраному місці незручно користуватися довгим вудлищем, а тим більше якщо потрібна дальність закидання понад 30 метрів, то має сенс змінити поплавкову снасть на донну. Оскільки температура води ще не досягла критичного для риби значення в 12-14 градусів, то має сенс користуватися підгодівлею, а значить, фідерною снастю з годівницею.
Шукати чи чекати рибу?
Тут доречне таке міркування. Вважається, що фідерна ловля це активні дії по утриманню риби в точці ловлі. Для цього ретельно досліджується дно за допомогою глибиноміра, маркера чи іншим способом. Точка ловлі прикормлюється досить пристойною кількістю прикормки. Потім активність рибалки полягає як в оптимізації оснащення (підбору ваги годівниці, довжини повідка, підбір гачка під приманку), так і в підборі темпу перезакидів, коригуванні складу підгодівлі за допомогою всіляких добавок, підборі приманки. Тобто ловля дуже активна, але стаціонарна.
На мій погляд, все це повною мірою відноситься лише до ловлі крупного, трофейного коропа в стоячій воді. І обумовлена така тактика винятковою вередливістю і обережністю цієї риби. Щоб обдурити великого коропа, який, швидше за все, вже не раз спробував гачок, доводиться загодовувати вибране місце і терпляче чекати підходу риби.
Тут все зрозуміло, не зовсім зрозуміло інше - навіщо використовувати таку тактику, якщо ви ловите ляща, карася, або плотву. Витрачати на їх ловлю кілька діб, очікуючи підходу риби, якого може і не бути, якщо місце вибрано невірно, не варто. Ніхто не застрахований від того, що в обраному «за всіма правилами» місці риби може не бути. Тому має сенс сприймати снасті фідера таким же мобільним інструментом, як махова поплавочна вудочка. Можливі проблеми з пошуком риби залишаються ті ж. Я не закликаю міняти місце кожну годину, якщо немає клювань, але іноді доводиться змінити за день два-три місця.
Тому важливо ще перед початком ловлі вирішити, якими будуть подальші дії, якщо риби в обраному місці немає. Виходячи з того, що такий варіант цілком реальний, потрібно розрахувати тактику первісного підгодовування. Якщо підгодувати мало, то можна не досягти потрібної концентрації приваблюючих речовин в зоні ловлі. Дрібнота з'їсть прикормку, її швидко змиє течія, велика частина підгодовування піде в мул, риба підійде, але не втримаєтьсяна місці. Якщо загодувати, використовуючи відразу велику частину підгодовування, то для зміни місця ловлі її може просто не вистачити. Потрібно вибирати тактику ще в той момент, коли ви запасаєтеся підгодівлею перед риболовлею.
Але головне навіть не це, а те, що за певних умов має сенс взагалі відмовитися від попереднього підгодовування, якщо немає впевненості в місці обраному для риболовлі. У цьому випадку ловля фідером стає ходовою. Якраз восени такий варіант цілком імовірний. Причина все та ж - риба не тільки відходить від берега, але і починає концентруватися в конкретних місцях. Це ще не зимувальні ями, але все частіше зустрічаються ділянки озера або річки, на яких немає великої риби.
Коротко про особливості снастей
Найпотужніші фідерні вудилища для ловлі трофейного коропа так і називають «коропові». У них немає змінних кінчиків-сигналізаторів, оскільки покльовки фіксуються сигналізаторами іншого типу.
Менш потужні вудлища для ловлі з годівницею мають гнучкі кінчики, як правило, зі склопластику. Змінних кінчиків може бути декілька, але зазвичай досить двох-трьох різної потужності. Кінчики пофарбовані в яскраві кольори і виконують функцію сигналізатора клювання. Фідери часто підрозділяють на легкі, або «пікери», на середні і потужні.
Найбільш поширені середні, розраховані на закид донного оснащення вагою до 60-80 г. Для такої оснастки використовуються годівниці з власною вагою близько 30 г. У цю годівницю входить близько 30-40г прикормки. Більш потужні вудлища застосовуються під час ловлі на сильній течії або коли потрібен закид максимально можливої дальності.
Після вибору вудилища по потужності потрібно вирішити для себе, яка довжина вудилища потрібно в тих місцях, куди ви збираєтеся на риболовлю. Довге вудилище (3 і більше метра) більш зручне, коли біля берега багато трави і для боротьби з великою рибою на дистанції. Для ловлі в ставках восени більше підходять короткі вудилища (1,8-2,4 м). Вони гарні серед кущів і взагалі в незручних для ловлі місцях. Вибір по довжині дуже залежить від особистих переваг рибалки. Після вибору вудилища зазвичай замислюються про його жорсткість (лад, швидкість, стрій і т.д.). Тільки фахівець може приблизно оцінити ці характеристики, і то лише в порівнянні з тим, що вже тримав у руках раніше. «Потрясти палицю», звичайно, можна, але от зробити якісь висновки без практики складно.
Раджу вибирати вудилища з гібридного вуглепластика, оскільки обережні клювання видно добре, коли саме вудилище максимально жорстке, а кінчик м'який. Склопластикові сприймають потяжку риби разом з кінчиком і маскують частину покльовки. Саме частковий, нехай і непомітний для ока, вигин м'якого вудилища і «краде» клювання, роблячи його менш помітним.
Що стосується котушок, якими має сенс оснащувати фідерні вудилища, то в цьому питанні насамперед потрібно подумати про потужність і вагу.
Дешева котушка може відмовити в будь-який момент: як під час виважування кілограмової рибини, так і під час закидування оснащення. Важливе питання про жилку. При ловлі донними снастями дрібної риби є резон застосовувати якомога більш тонку, в тому числі і плетенку. Якщо ви користуєтеся якісним вудлищем з хорошою котушкою, то можна взяти тонку плетінку. Якщо ви ловите на досить дешеві снасті, то цілком прийнятна спінінгова мононитка діаметром 0,18 мм.
Оснащення може мати зовсім просту конструкцію, що складається з годівниціна кінці жилки і одного-двох повідків, розташованих трохи вище годівниці. Інший варіант оснащення полягає в тому, що годівниця служить одночасно і ковзаючим грузилом, за яким розташовані повідці. Поширеним варіантом є оснащення, коли годівниця знаходиться в петлі з жилки вище повідця.
Годівниці
Їх конструкції мають велике значення. Так, годівниці, виготовлені з пластикової трубки, гарні, коли немає сильної течії, а дальність закидання середня. До особливих достоїнств таких годівниць потрібно віднести те, що вони практично не чіпляються за дно. Після підсічки трубка-годівниця піднімається над дном, що особливо актуально при ловлі в закоряженних місцях і там, де дно покрите черепашником.
На течії, природно, потрібні конструкції, які і досить масивні, і добре утримуються на дні. Методом проб і помилок риболови підбирають потрібну годівницю під конкретні умови ловлі, тому годівниць в запасі повинно бути багато. Вони можуть бути і різної конструкції, і різної ваги.
Важливо підібрати вагу годівниці з підгодівлею під дистанцію ловлі, щоб вона не тільки долетіла куди треба, але й утримувалася на точці.
Варто підкреслити, що восени годівниці з великою місткістю стають не актуальними.
Ловля окуня в листопаді
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Зазвичай окунь в листопаді гуляє по всій водоймі. Практично в будь-якому місці можна розраховувати на успіх, якщо звичайно, там не дуже мілко. Якщо Ви правильно вибрали місце і час ловлі й належним чином "озброїлися", все інше в технічному відношенні виконати буде нескладно.
Зручніше за все ловити з підвітряного берега - коли вітер у спину, і клювання відчувається чіткіше, і приманки летять далі. Дальність закидання може мати велике значення - іноді всі клювання трапляються за 40-50 метрів від берега, хоча частіше буває, що окунь бере і далеко, і під берегом. У будь-якому випадку краще не обмежувати себе в дальності закидування (наприклад, більш товстою жилкою).
Техніка ловлі окуня в листопаді гранично проста. Закидаємо, даємо приманці опуститися на дно, робимо в середньому темпі кілька обертів котушки, знову дозволяємо приманці впасти на дно і т.д. Якщо виявиться, що окунь бере тільки далеко, то приблизно з пів шляху проводки, щоб не втрачати час, швидко змотуємо жилку і закидаємо знову.
Клювання окуня в листопаді сприймається на довгій жилці дуже слабо. Приблизно в половині всіх випадків окунь просто висне - ми відчуваємо якийсь опір на іншому кінці жилки і не відразу розуміємо, що це не мушля чи гілка. На другому місці - клювання типове для судака: легкий поштовх під час паузи. А сама нетипова покльовка для окуня під час його передзимової ловлі - це несильний, але виразний ривок при підмотці жилки.
При всій невиразності зовнішніх проявів клювання окунь хапає приманку дуже жадібно. Поролонова рибка, або твістер повністю опиняється у нього в роті. Засікається окунь сам, підсікання може бути виправдане тільки при виразному клюванні під час паузи. Якщо ж окунь "завис", значить, він вже сидить на гачках, а додатковою підсічкою можна тільки нашкодити, порвавши його тонкі губи.
Окунь - риба зграєва, тому буває, що при послідовному закиданні трапляється три-п'ять "смугастих", хота основну масу спійманих хижаків складають все ж таки одинаки. Взагалі, за короткий світловий день зазвичай вдається зловити 10-15 окунів середньою вагою близько 300 грамів. В цей період досить часто трапляються екземпляри окуня вагою від півкілограма і вище.
При всіх негативних моментах ловлі окуня в листопаді, коли цілий день якщо не дощ, то сніг або пронизливий вітер, рибалка ця заслуговує на увагу хоча б тому, що дає можливість результативно продовжити "літній" сезон. Думаю, той, хто байдужий до ловлі з льоду, зрозуміє моє прагнення взяти максимум з останніх днів відкритої води.
"Екотаж-2. Керівництво по радикальній природоохороні "
Вийшло друге видання легендарної, скандальної книги "Екотаж"
Київський еколого-культурний центр випустив нове доповнене і адаптоване видання легендарної книги Дейва Формена і Білла Хейвуда "Екотаж. Керівництво по радикальній природоохороні". Електронний варіант Книги розміщено на сайті КЕКЦ.
Коментар директора Київського еколого-культурного центру, Заслуженого природоохоронця України Володимир Борейко:
"Перше в пострадянських країнах російськомовне видання" Екотажа "Київський еколого-культурний центр здійснив 10 років тому, у 2002 р. За цей час зібралося дуже багато нашого, вітчизняного матеріалу по екотажу, який ми і використовували в цьому виданні. Ми значно переробили книгу, адаптували її до наших умов, позбулися деяких чисто американських примочок типу спалювання вертольотів. Зате значно розширили главу про знищення мисливських і рибальських браконьєрських снастей, уточнили способи шиповання дерев і перекриття доріг, з'явилася нова глава - екотаж на ОПТ. Вітчизняні реалії введені нами і в екотаж в містах. До книги додані нові малюнки, креслення, а також фотографії. Я значно розширив введення до книги, постаравшись дати більш-менш повноцінну історію вітчизняного екотажа. Тож ми так і назвали книгу - "Екотаж-2. Керівництво по радикальній природоохороні "
Ловля плотви - поради від професіоналів
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Більшість рибалок можуть піймати плотву, але наловити цілий садок плотви - це ціле мистецтво. Перш за все, для цього Ваша снасть повинна бути правильно налаштована. Якщо Ви налаштовані ловити на гранично легкі снасті Ви будете праві. Особливу увагу приділіть жилці і гачкам. Привчайте себе використовувати жилки не товстіші від 0.08 мм і гачки з тонкого дроту.
Плотва найбільше прихильна до рибалки при частій підгодівлі невеликими порціями. При годуванні вільно падаючим кормом (наприклад дрібними опаришами) годуйте невеликою кількістю - 6-10 штук, але мало не щохвилини. Намагайтеся щоб в зоні ловлі постійно щось рухалося. Це надзвичайно приманює плотву.
Останні сантиметри оснащення найбільш важливі особливо при поганому клюванні. Намагайтеся розмістити підпасок на віддалі 10-15 см від гачка. Це дозволить падаючій насадці вести себе більш природно в товщі води і стимулює додаткові клювання плотви
Якщо у Вас кілька змінних китів для штекера, було б корисно підготувати до риболовлі відразу 3. На один кит поставити гранично легку оснастку. Другий оснастити більш важкою і останню оснастити важким оснащенням призначнням якої є швидкісна ловля плотви. Цілком можливо що 2 з 3 китів Вам і не знадобляться, але Ви будете готові до будь-якої з ситуацій
Підгодовування плотви мінідозами - найбільш вдала тактика для її ловлі, особливо якщо рибалка проходить на ріці. Подібне прикормлювання приманює плотву практично негайно.
Вчіться прикормлювати й тримати вудочку в руках не ставлячи її на підставку. Це допоможе збільшити улов так як Ви не будете запізнюватись з підсіканням.
При виборі підгодовування в осінній час, намагайтеся вибирати варіанти з малим змістом харчових компонентів, щоб не перегодувати рибу. Але, навіть таку підгодівлю не забувайте ретельно перемішувати, намагаючись уникати грудок. По можливості використовуйте дрібне сито щоб розбити всі грудочки.
Вибір поплавця вкрай важливий, і який би поплавець Ви не вибрали намагайтеся щоб це був поплавець із тонкою антеною з пластику, або з тонкого дроту - це найбільш чутливі поплавці.
При виготовленні оснащення по можливості використовуйте тільки найдрібніші дробинки N10-12 (їх може бути до 20 на оснащенні). Ці мікро-дробинки дадуть Вам можливість рівномірно розподіляти вагу по оснастці і ловити плотву в тому шарі в якому вона знаходитиметься в даний момент. Особливо це важливо при осінній риболовлі, коли вода дуже чиста, а вся риба гранично обережна - не тільки плотва. Для поліпшення клювання краще використовувати темні прикормочні суміші, або затемнювати їх використовуючи спеціальну фарбу.
Якщо у вас в підгодовуванні є дрібний мотиль - намагайтеся годувати маленькими дозами щоб не перегодувати плотву. Ви повинні зацікавити плотву, а не перегодувати її.
Невелика плотва часто може ловитися прямо з-під ніг. Кращим способом в цьому випадку буде ловля короткою маховою вудочкою.
Акуратність завжди важлива особливо в холодні осінні дні. Використовуйте прикормочні чашечки для того щоб підгодівля проходила точно й акуратно.
Один із прийомів стимулювання клювання плотви - це підйом поплавця на кілька сантиметрів над водою (до 5 см) і плавне опускання.
Спробуйте використовувати коноплю в якості насадки. В Англії конопля є найсильнішою насадкою при ловлі плотви, а також основним прикормочним компонентом. Але не забувайте правило - краще годувати потроху, але часто.
Є проблеми в управлінні оснащенням - спробуйте використовувати Back short. Невелику дробинку яку розташовують між кінчиком вудилища і поплавцем - ближче до поплавка. Величина дробинки залежить від сили вітру - чим сильніше вітер, тим більша дробинка.
Використовуйте правильний розмір поплавця - використання важкого поплавця на стоячій воді і невеликій глибині не збільшить, а тільки сильно зменшить кількість клювань. Але з іншого боку було б нерозумно використовувати поплавець 0.3 грам при глибині в 4-5 метрів.
Якщо у Вас припинилися клювання, це не означає, що плотва пішла з зони ловлі. Найчастіше плотва просто перемістилася в шарах води, і перебуває трохи вище тієї точки, де Ви ловите .. Просто спробуйте змінити глибину, і може Ви знайдете свою зниклу зграйку.
Деякі рибалки роблять стартовий закорм а потім очікують коли риба підійде (наприклад лящ). Плотва ж, вимагає постійного підгодовування. Частота підгодовування залежить від того як активно плотва на нього відгукується.
Найкраща прикормка для ловлі плотви в чистій прозорій воді - це хлібна маса (іноді в Англії це називають рідким хлібом) при цьому ловлять плотву на невеликі шматочки хлібної скоринки.
При ловлі плотви на падаючу насадку використовуйте витягнуті продовгасті дробинки, вони створюють більший опір в воді й снасть довше опускається імітуючи падаючу насадку.
Ніколи не бійтеся експериментувати з насадкою. Те що ви годуєте мотилем далеко не означає що плотва буде краще клювати на мотиля. Кращою насадкою для плотви вважається дрібний опариш і одиночний великий мотиль.
Завжди майте з собою достатній запас підготовлених повідців. Набагато простіше знайти серед них правильний або вкоротити вже готовий ніж в'язати новий повідець в самому розпалі клювання. Поводочницю для зберігання запасу повідців можна виготовити самостійно, або придбати в спеціалізованих рибальських магазинах.
Намагайтеся використовувати екстрактор. Гачки з тонкого дроту можуть легко розгинатись, коли Ви намагаєтеся дістати гачок з риби просто пальцями. Після невеликого тренування екстрактор буде незамінною частиною в ваших рибальських приладдях.
Порівнюйте розмір риби яку Ви ловите з розміром насадки. Якщо Ви ловите дрібну плотву - кращою насадкою буде дрібний опариш і великий мотиль. Для великої плотви - великий опариш і лялечки опариша будуть більш ефективними.
У водоймах заселених великою плотвою гарною насадкою може служити кукурудза - вона відсіче клювання більш дрібної риби.
Завжди приділяйте велику увагу проміру глибини. Будь-яка впадинка або опуклість на дні може служити притулком для риби. Перш ніж прикормлювати точно сформулюйте план - де, як і чим, Ви збираєтеся годувати і ловити.
Приділяйте більше часу огрузці поплавців. Якщо ви огружаєте поплавок по середину антени - останні дробинки повинні бути номерами 12-13. Пам'ятайте, що тільки правильно огружений поплавок коректно покаже вам клювання, особливо якщо клювання мляве.
Що робити коли сазан не клює?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловля сазана справа специфічна, необхідна посидючість і терпіння, хто ними не володіє мають марні шанси на успіх. Деякі воліють довго не возитися, розставлять два - три десятки макушатників і йдуть "насолоджуватися природою", а на ранок з хворою головою перевіряють снасті. Попався добре, не клюнув і так непогано. Інші - прихильники сучасних методів ловлі коропа, воліють коропові снасті з усіма атрибутами. Два відра прикормки, бойли, сигналізатори і три дні очікувань.
Якщо мислити, що на рибалці головне процес, то можливо і ті і інші праві, проте я любитель більш мобільного способу ловлі. Я полюбляю ловити сазанів на Болонську вудочку, та й товариші мої, по риболовлі, теж полюбили даний спосіб.
Прикормлюється кілька перспективних місць і обловлюється. Снасть, звичайно, повинна бути міцнішою ніж звичайна болонка, але по своїй комплектації ні чим не відрізняється від загальноприйнятої. Тактика, правда, дещо інша. Не клює в одному місці - переміщаємося на інше, або коли після упіймання пари екземплярів чи сходів, клювання припиняються - значить пора міняти дислокацію. Але є ще один нюанс. Сазан риба непередбачувана і може почати годуватися в будь-який час, особливо восени. А чекати весь день клювання якось не дуже хочеться, та й терпіння може лопнути. Вихід є. Після невдало проведених пари - трійки годин в очікуванні клювання, можна сміливо переключитися на ловлю плотви, або густери, загалом на ту рибу, що є в даній водоймі. Снасть звичайно повинна бути відповідна. А сазан, він себе неодмінно видасть, коли наступить час його годівлі. Якщо все складеться, то клювання на тонку снасть вам гарантоване, трофея це не принесе, але дасть сигнал до "атаки" на сазана. Розповім про один випадок.
Заздалегідь приготувавшись до рибалки та укомплектувавши машину, виїхали ми з товаришами по хворобі з ночівлею за сазаном. Унаслідок пізнього прибуття на місце встигли тільки розбити табір і накачати човна. Підгодовувати в темряві вже не стали.
Вранці, як тільки почало сіріти небо, ми вже були на ногах. Нашвидку зібравши снасті і підкачавши човна, вийшли на воду. Переслідувало бажання скоріше побачити довгоочікуване клювання. Але як часом буває перші хвилини, а потім години, принесли розчарування. У сазана були свої плани, і клювати йому зовсім не хотілося. Результатом тригодинного пильнування було два карасі і п'ят плотвичок на чотирьох рибалок.
Оскому бажань вдалося погасити, хоча і не тим чим хотілося. Вирішено було вийти на берег, розім'ятися й поснідати. Трохи заспокоївшись, перекусивши і подумавши, вирішили переключитись на ловлю плотви. Благо в тих краях її було повним повно. Оснастивши вудки тонкою жилкою і мізерними гачками, вийшли на воду вдруге. Однак снасті на сазана залишили в човнах, тільки от підсаки навіщось виклали. Плотва не змусила довго на себе чекати. Після рясної прикормки почали попадатися пристойні екземпляри. Для різноманітності іноді ловилася густера. А через дві години ловлі стали попадатися срібні карасі. Це послужило слабкою надією, що сазан таки зволить клюнути. Однак половина моїх соратників втомилася сидіти в човні і вирішила ловити з берега. Залишилися, як завжди, самі стійкі сазанятнікі, мова йде про мене і Сергія.
І ось нарешті настав момент істини. На легке чотириметрове вудилище з основною жилкою діаметром 0,15 мм. клюнув сазан!. Шансів у мене, скажемо чесно, не було. Однак по не зрозумілій причині рибина ринулася на відкриту місцевість, так що довелося мені поборотися із сазаном хвилин п'ять, поки він не збагнув і не пішов у хащі. Де тривала боротьба закінчилася на користь підводного мешканця. Ну і добре, хай радіє, зате стало зрозуміло, що пора налаштовувати серйозні снасті.
Швидко переоснастивши вудочки приступили до ловлі. Але дрібнота вирішила атакувати наші наживки з більшою ретельністю. Ловля на кукурудзу, хробака, перловку стала неможливою, невідомі підводні сили після декількох посмикувань поплавця, геть видаляли насадку з гачка. Добре, що в запасі був парений горох, він то нас і врятував. Дрібноті дана насадка була не по зубах. Проте поплавець все одно здійснював судорожні рухи, але насадка залишалася на місці. І ось перша серйозна покльовка і поплавок пішов під воду. Підсічка і на іншому кінці жилки опинилася більш серйозна риба. Карась - не сазан, але екземпляр вагою на кілограм цілком гідний суперник і приносить не менше радості при виважуванні. Тут-то і згадалося, що підсаки залишилися на березі. Схопити круглого карася досить важко, довелося підвівши до борту човна просто перекинути його долонею всередину.
Після упіймання декількох пристойних срібних карасів, щастя посміхнулося Сергію. На його вудку клюнув короп. Після нетривалого, умілого виважування, рибина опинилася в човні. Витягати довелося таким же способом, як і карасів. Хвилин через п'ятнадцять щастя посміхнулося і мені. Однак не довго, після запеклої боротьби, коли здавалося всі небезпеки минули, і сазан перебував на чистій воді, стався прикрий схід. Ну що ж, доведеться заново чекати. Тим часом Сергій витягує ще одного сазанчика, але трохи поменше. Моє самолюбство порушене, починаю ретельно шукати підходяще місце, і намагаюся виловити вперту рибу. На жаль, день виявився не мій. Упевнена покльовка, підсічка і прикра поломка котушки. Не витримала стійка, що з'єднує жилковкладач з механізмом повернення дужки. Добре що в запасі є ще одна котушка. Швидко переоснащую вудлище і знову приступаю до нових спроб зловити вперту рибу.
Тим часом у Сергія відбувається два прикрих обриви. Час наближається до завершення риболовлі. Наші товариші з берега починають подавати сигнали, недвозначно натякаючи на те, що скоро по телевізору почнеться футбол і хотілося б встигнути до початку матчу. Моє бажання зловити сазана сягає межі, і я починаю навіть нервувати. Однак, є на білому світі справедливість. Побачивши бульбашки повітря, що піднімаються з глибини, які свідчать про сазанів, що годуються, закидаю свою снасть в те місце. Клювання не змусило себе довго чекати. Кілька впевнених потяжок і поплавець зник під водою. В голові промайнуло, ну от він рідний, і на тому кінці вудки затріпотів золотисто-бронзовий красень. На цей раз удача виявилася на моєму боці. Після немислимих кульбітів і свічок, втомлений сазан виявляється в садку. Серце моє заходиться в скаженому ритмі, переганяючи тонни адреналіну. Сталося чудо, то за чим приїхав, а більшого й не треба. Нехай рідні сазанчикі живуть собі поживають. Авось пізніше клюнуть і порадують нашого брата.
Тепер можна і додому повертатися. Карасів наловив, плотви на таранку наловив, сазана для душі піймав. Що ще рибалці треба? А то, що сазан не клює, так це не правда. Дочекатися потрібно, а там вже хто кого.
Вплив кольору приманки на клювання риби
На сьогоднішній день на прилавках рибальських магазинів розташовано безліч приманок самих різних забарвлень, і навіть у рибалок з досвідом часто, якщо не завжди, виникає питання: яку ж з них вибрати? Звичайно, однозначно відповісти на це питання неможливо, але спробуємо хоч трохи розібратися у всьому цьому різноманітті, цим сами хоч трохи полегшити муки вибору та ниблизитись до розгадки.
Зауважимо відразу, що все залежить від виду риби, водойми, пори року, умов ловлі і навіть часу доби. Розглянемо особливості зору деяких видів риб і їх ставлення до всякого роду приманок.
Різні види риб бачать по-різному. Хоча нюанси кольорового зору риб досі до кінця не з'ясовані. За типом зору риб можна розділити на три групи: з денним зором (окунь, плітка, щука, краснопірка), сутінковим (судак, йорж) і нічним (сом, минь, вугор).
Деякі риби володіють хорошим зором відразу двох типів, наприклад денним і сутінковим (лящ, густера) або денним і нічним (короп, карась).
Риби з денним зором добре розрізняють кольори. Яскраві неприродні кольори їх лякають, а кольори їх природної їжі приваблюють. Риби з сутінковим зором добре розрізняють контрастні і яскраві кольори, неяскраві ж предмети вони сприймають як чорні. Їх приваблюють яскраві забарвлення, добре помітні з великої відстані, які контрастують з навколишнім середовищем. Риби з нічним зором кольору практично не розрізняють. Як правило, зір у них близький до чорно-білого.
Особливості сприйняття кольору різними видами риб
Поряд з необхідністю зняння впливу природних обставин ( час дня, прозорість води, глибина, погода і інш), правильний вибір кольору приманки залежить від особливостей сприйняття кольорів і відтінків різними видами риб, тому не можна ловити всі види риб на одні і тіж кольори. Розглянемо як сприймають колір популярні види риб.
Лящ. Володіючи двома типами зору, лящ відмінно розрізняє кольори навіть на великій глибині. Як показала практика, лящ здатний легко відрізнити жовту блешню від білої навіть на глибині 10-12 м. При пошуку їжі лящ користується всіма видами почуттів і зір грає не останню роль. Перш за все, він реагує на контрасти. Його приваблює світле на темному тлі, або темне на світлому. При цьому дуже яскраві предмети, і такі що різко виділяються, лякають ляща. Тому дуже часто жовті блешні, що застосовуються для ловлі ляща на темному дні, набагато вловистіші, ніж більш помітні білі та сріблясті. Бувалі рибалки відзначають, що при яскравому сонячному світлі, при ловлі на блешні з темними гачками завжди більше клювань, чим на блешні з білими, сріблястими гачками. Взагалі, найбільш універсальні для ловлі ляща блешні жовтого і бронзового кольорів, хоча при слабкому освітленні добре працюють і білі. Мормишки ж чорного кольору підходять лише для місць з піщаним дном.
Щука. Зір у щуки досить хороший. При полюванні вона орієнтується в основному на два органи почуттів - зір і бічну лінію. При хорошому освітленні щука здатна розгледіти здобич здалеку і вирішити, чи гідна вона її уваги. При слабкому освітленні вона більше орієнтується на бокову лінію, і характер руху приманки має набагато більш значущу роль, ніж колір і зовнішній вигляд. З цього, колір приманки обираємо наступним чином: чим прозоріша вода і більш сонячний день, тим більше приманка повинна бути схожа на природну здобич. У каламутній воді яскраве забарвлення приманки може привабити щуку з більшої відстані і збільшити вірогідність клювання.
Судак. Ця риба, напевно, має самий гострий зір серед риб. Однак при цьому її сутінковий тип накладає свій відбиток. Судак розрізняє здобич на дуже великій відстані по контрасту і руху, і на нерухому здобич, як правило, не реагує взагалі. Наприклад, лежачого на дні малька судак не візьме, а відрізаний шматочок м'яса, що бовтається на течії, може схопити. Тому практично всі методи ловлі судака грунтуються на чергуванні різних типів руху приманки з різкими зупинками. Колір же приманки не дуже важливий. Набагато важливіше, щоб він був контрастним. Наприклад, в бурій річковій воді краще працюють приманки яскравих кислотних кольорів, або двоколірні (наприклад, білий з червоним).
В озерах ефективним може бути використання сріблястих блешень, що контрастують із дном і які видно здалеку навіть у каламутній воді. Крім цього, сріблястий колір нагадує верхівку, мабуть, саму улюблену здобич судака. Слід мати на увазі, що гострий зір дозволяє судаку розгледіти навіть у каламутній воді товсту жилку, не кажучи вже про металеві повідки. Звичайно, при швидкому русі приманки, наприклад блешні, це не має великого значення, але при ловлі на живця часто служить причиною невдачі.
Короп. Ця риба прекрасно бачить і розрізняє кольори на великій відстані. Щодо забарвлень явних переваг відзначено не було, але, будучи дуже обережною рибою, короп уникає всього незвичного, тому приманку незвичного для нього забарвлення він, швидше за все, обійде стороною. При ловлі коропа краще всього використовувати приманки, помітні на дні, але в той же час природних кольорів - темно-червоного, коричневого і жовтого.
Карась. Особливістю зору карася є короткозорість. Він дуже добре бачить на невеликій відстані навіть дуже маленькі предмети (наприклад, рачків-циклопів), розрізняючи їх колір, але вже на відстані одного-двох метрів може розгледіти лише великі рухомі предмети. Карась досить цікавий і його може приманити приманка незвичайного кольору або форми. Тому при ловлі карася спеціальних правил немає. Потрібно мати з собою якомога більше різноманітних приманок всіх мислимих кольорів і експериментувати з ними.
Окунь. Ця риба добре розрізняє кольори, але, будучи цікавою і сміливою, не боїться незвичних забарвлень, часто підпливаючи до них, щоб розглянути і помацати. З цієї причини, навіть при відсутності апетиту, окунь часто звертає увагу на яскраві приманки незвичного для нього кольору, підпливаючи і «стукаючи» по них, але рідко заковтує і засікається. Часто приносить успіх поперемінне поєднання яскравих приманок, які збирають рибу на потрібному місці, і приманок зі звичними для риби кольорами, які вона починає жадібно хапати. Найпривабливішим для окуня є червоний, сріблястий і чорний колір, оскільки більша частина його здобичі повністю, або частково пофарбована в ці кольори.
Плотва. Добре розрізняє кольори і предмети як рухомі, так і нерухомі. Як і багатьох інших риб, її приваблює контраст - темне на світлому, або світле на темному, однак вона побоюється великих незнайомих предметів, обходячи їх стороною. Правильно обраними кольорами приманки для ловлі плотви будуть ті, в які забарвлена її природна їжа, - червоний, брудно-білий, чорний, зелений.
Багатократно зросли штрафи за ловлю риби що знаходиться в Червоній книзі України
До Червоної книги потрапляють види, які потребують особливої охорони, оскільки є загроза їхньому зникненню. Тому забороняється вилучати їх з природного середовища будь-яким способом, а за порушення правил природоохоронного законодавства посилюється відповідальність.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Оптимальний набір вудочок для зимової рибалки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ну нарешті зима! Вперше за останні кілька років початок календарної зими співпав з таким важливим для любителів зимової рибалки похолоданням та снігопадом. Будемо надіятись, що так буде продовжуватись, і вже через кілька днів можна буде вийти на лід. А щоб бути готовим до цього, пригадаємо нескладні правила поведінки на льоді, перевіримо спорядження та підготуємо наші зимові снасті до рибалки. Почнемо з зимових вудочок.
Перш ніж оснащувати ту чи іншу вудку, важливо визначитися, яку рибу, в яких умовах і на які приманки ви збираєтеся ловити.
Вудки для зимової ловлі риби призначені для зберігання запасу жилки, для регулювання робочої довжини жилки, для гри приманкою і для того, щоб допомогти рибалці підсікти рибу. Оскільки риба може бути великою або дрібною, а приманки важкими чи легкими, то і вудочок знадобиться кілька. Більш того, для різних тактик ловлі потрібні вудки різних конструкцій.
Вудка може містити котушку, або бути без неї. Традиційні конструкції зимових вудок не передбачали котушок для зберігання жилки. Жилку намотували або на ручку вудочки, або на хлистик чи удильник. Для цього в рукоятці з дерева, пробки чи пінопласту робили бічні прорізи, в які й укладали жилку. Або кріпили до хлистика вудки мотовило з дроту. Недоліків у такої конструкції багато, але є і переваги. До недоліків слід віднести те, що жилка поступово травмує і викривляє рукоятку чи хлистик. Регулювати точно до сантиметра спуск жилки не представляється можливим. Жилка легко обмерзає після потрапляння вудочки на сніг, або у воду, як наслідок її нелегко змотати під час зміни глибини ловлі.
До достоїнств такої конструкції слід віднести простоту виготовлення. Вудка виходить досить зручною в руці, легкою і дешевою. В даний час такою конструкцією користуються «професійні» рибалки під час ловлі з великих глибин.
Основу класичного варіанту вудочки для зимової рибалки (мається на увазі вудочки призначені для блешніння) становить довгий (до метра) жорсткий удильник з дерева або склопластику. В комльовій його частині розташовується рукоятка. Я, наприклад, ловлю на вудочку, в якій рукоятка з пробки взята від спінінга. В неї вставлений і приклеєний «намертво» хлист з вуглецевого композиту. Вище рукоятки до хлистика примотане і приклеєне мотовило, яке зроблено з двох загнутих гаків з нержавіючого дроту діаметром три міліметри. Відстань між вушками мотовила дорівнює рівно 50 см. Скидаючи жилку з мотовила, я точно знаю, скільки метрів пішло під лід. Такі вудки дуже зручні під час зимової ловлі судака і окуня з великих глибин, особливо на течії.
Моделі зимових вудок з котушками поділяються на вудки з рукояткою і на ті, в яких роль рукоятки виконує корпус котушки. Котушка може бути в корпусі і без нього. Так само як і в попередньому випадку і ті, й інші мають свої переваги і недоліки. Якщо передбачається застосування тонкої жилки, як правило, під час ловлі окуня на дрібні приманки, то перевагу слід віддати вудкам з котушками в корпусі, який захищає тонку жилку від обмерзання. Кращим буде корпус з твердого пінопласту, або з пробки.
Якщо жилка товста, то використовуються вудочки з відкритою котушкою. Це пов'язано не тільки з тим, що жилці діаметром 0,16-0,20 мм обмерзання не страшне, але і з тим, що застосовуються котушки відносно великого діаметру. На практиці виходить так, що для зимової ловлі на вертикальну блешню, або балансир з глибини до десяти метрів оптимальним стає барабан котушки діаметром близько 70 мм. При такому діаметрі блешня повинна сама розкручувати котушку під час її падіння під лід. Укладати в корпус барабан такого діаметру - це значить, істотно збільшити вагу вудки. Та й тримати такий виріб не дуже зручно.
Підбирати вудочку для зимової ловлі риби слід виходячи з того, наскільки зручно вона лежить в руці, наскільки акуратно і надійно вона зібрана, а також виходячи з того, скільки жилки і якого діаметру вона повинна вміщати.
Крім того що на вудці розміщується запас жилки, вона допомагає грати блешнею і робити вчасно підсічку риби, а також бере участь у боротьбі з рибою після вдалої підсічки. Для цього в конструкції будь-якої зимової вудки є удильник, або, як його частіше називають, хлистик.
Якість хлистика, його довжина і жорсткість мають вкрай важливе значення.
Хлисти, якими комплектуються промислові вироби, рідко задовільняють досвідченого рибалку. Дешеві вудки комплектуються хлистиками з поліпропілену, капрону або навіть полістиролу. Поліпропіленові та капронові хлисти мають дуже велику залишкову деформацію і недостатню жорсткість, а полістиролові зазвичай ламаються на першій же рибалці. Рідко, але промислові вудки комплектуються хлистиками з полікарбонату, але для ловлі риби з льолду на великі приманки вони короткуваті.
Найкращими з того, що можна знайти в продажі, слід визнати хлистики зі склопластику. Тонкий склопластиковий хлистик відмінно підходить для ловлі на дрібні блешні і балансири, коли використовується жилка діаметром до 0,14 мм. Якщо використовується більш товста, то зазвичай вибирають жорсткі хлистики, або з товстого склопластику або з гібридного скловуглекомпозиту. Вуглепластикові хлисти також можна використовувати, але вже під час ловлі, наприклад, судака або берша з глибини більше 8-10 метрів. Тобто тоді, коли потрібна жорстка підсічка. Придбати або виготовити самостійно такі хлисти складно, тому пристосовують уламки спінінгових вудилищ.
Деякі рибалки, які технічну можливість, роблять хлистик з легких титанових сплавів. Такі хлистики непогано себе зарекомендували, особливо в тих випадках, коли використовується «плетінка» і дуже важка приманка під час ловлі з великої глибини і на сильній течії. Досить просто виготовити хороший хлистик власноруч з жорсткого вініпласту.
Крім правильного вибору матеріалу, не менш важливе значення має підбір жорсткості хлиста. Додання необхідної жорсткості досягається зміною довжини хлистика і товщини матеріалу.
Особисто я підбираю жорсткість наступним чином. До кінчика хлистика монтую жилку, якою збираюсь оснастити вудку, і тягну жилку вниз. Якщо хлистик згинається приблизно на тридцять градусів до обриву жилки, то добре. Але якщо хлистик згинається до сорока п'яти градусів, то, я вважаю, що це вже занадто. Хоча багато хто вважає інакше, тому кожен підбирає жорсткість виходячи з власного досвіду.
В залежності від характеру гри блешні, її потрібно підсмикувати з певною амплітудою, для чого підбирається хлистик певної довжини. Це не говорить про те, що до кожній блешні слід підбирати свою довжину. Достатньо мати в своєму арсеналі кілька хлистів з довжиною близько двадцяти-тридцяти сантиметрів, але різної жорсткості. Тільки при використанні блешень довжиною більше 10 см довжину хлистика збільшують аж до 70-80 см. Акцентую увагу на тому, що дані рекомендації засновані лише на власному досвіді.
В залежності від жорсткості хлистика, ваги блешні, глибини, течії і активності риби, вудка оснащується або не оснащується кивком. Так, наприклад, під час ловлі дрібного окуня на найдрібніші приманки серед зими кивок абсолютно необхідний. Однак, якщо зробити тонкий хлистик з «чутливого» вуглепластика, то кивок буде не потрібен. Кивок стає зайвим елементом під час ловлі судака на річці з глибини 8-10 м на важкі блешні, балансири і джиг-головки. А ось при блешнінні на водоймі без течії кивок потрібен. Природно, кивок підбирається під вагу приманки так само.
Що стосується кількості зимових вудок, то, як правило, двох вудок достатньо для ловлі в якихось конкретних умовах. Особисто у мене: дві вудки з жилкою 0,22 і 0,28 мм для ловлі щуки; одна вудка з мотовилом на півметра, з жилкою 0,20 мм для блешніння судака; дві вудочки для блешніння судака на водосховищі та дві вудки з жилкою 0,10 і 0,12 мм для ловлі окуня.
Я багато разів помічав, що у рибалок в ящику присутній запас із десятка зимових вудочок, як кажуть, на всі випадки життя, а ловлять постійно однією. У такому підході є свій сенс, оскільки трапляється так, що щука або судак починають брати не зовсім звичні (для рибалки) приманки, і доводиться конструювати снасть на водоймі.
Зимова поплавкова вудка: переваги, недоліки і особливості
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Серед любителів зимової рибалки більшість надає перевагу активній ловлі, а тих хто полюбляє ловити на зимову поплавкову вудку не так вже і багато. Причин тому, декілька. Основна це те, що на поплавкову вудочку ловиться, переважно, мирна риба, яка взимку далеко не завжди активна. Взимку, мирна риба на деяких водоймах взагалі може не ловитися, особливо в період глухої зими, і лише грою самих дрібних мормишок з дрібним мотилем її інколи вдається спокусити. А на нерухомі наживки, характерні для поплавкової вудочки, риба в цей час може навіть "не подивитися". Ловлять з поплавцем і хижу рибу, але потрапляє вона на нерухомі насадки набагато рідше. І вже взагалі можна назвати "екзотикою" використання живця взимку. Тепер є штучні приманки, що майже досконало імітують риб'ячу дрібноту і, тому зовсім мало тих, хто займається ловлею на зимову поплавочну снасть з живцями.
Іншою причиною, є те що ловля на поплавкову вудочку вимагає великої посидючості. А ця риса властива далеко не кожному рибалці. Власне тому, такі рибалки надають перевагу більш активним видам риболовлі - ловлі на мормишку, балансир, блешню. Вони не можуть в очікуванні клювання проводити години, а то і дні. З однієї сторони це і зрозуміло, адже спробуйте посидіти біля лунки з нерухомим поплавком, якщо десь неподалік сусіди - раз по раз витягають таку бажану рибку. Безсумнівно, зимова поплавочна вудочка - це снасть для людей з міцними нервами, та стійкою психікою, для рибалок, що основним рахують сам процес, впевнених в своїх знаннях та уміннях, для справжніх фанатів, які будь-що добиваються своєї мети.
Слід зауважити, що активні види зимової рибалки стали популярнішими завдяки широкій рекламі, і маркетенговим ходам товаровиробників. Поплавочна ж вудка проста, вона значно дешевше,і легко може бути виготовлена самостійно. Що тут складного, в найпростішому варіанті це палиця, на яку намотана жилка, поплавок, грузило і ніяких дорогих приманок - простий гачок. Тому і на більшу віддачу від реклами таких товарів розраховувати ні виробникам, ні продавцям не доводиться. Інша справа - приміром, балансири. Тут і снасть потрібна спеціальна - вудка з котушкою, та й самі пріманки зовсім не дешеві. Є сенс і в рекламу вкладатися. З блешнями теж саме.
Читайте також: Мормишка чи поплавок?
Тим не менш, любителі зимового поплавка є, і вони знаходять низку переваг цього виду ловлі, і з ними важко не погодитися. Перерахуємо і їх основні аргументи. З якою зимовою снастю ще можна так добре і спокійно посидіти на льоді, відключитись від усіх турбот і клопотів? З блешнями, балансирами, мормишками зазвичай потрібно бігати по водоймі, бурити нові і нові лунки, "махати і махати" вудкою, граючи приманками. А з поплавковою вудкою - пробурив лунки, підгодував, поставив палаточку і сиди собі, насолоджуйся тишею і спокоєм, думай про щось своє, та поглядай на поплавки, час від часу лише очищаючи лунку від льоду ... Ворухнувся поплавок - підсічка, і риба на льоді. Краса!...
При ловлі на поплавкову вудочку немає необхідності постійно тримати її в руці. Начепив на гачок насадку, опустив приманку у воду і поставив вудку біля лунки. Тому, можна поставити відразу декілька вудочок, розташувавши лунки неподалік, щоб в разі клювання можна було легко дотягнутися до будь-якої з них. - Це плюс? - Звичайно! Адже на одному невеличкому п'ятачку, який попередньо підгодований, у воді відразу кілька ваших гачків з різними насадками чи наживками. А значить і шанси на улов збільшуються!
Наступна перевага випливає з попереднього пункту: раз вудку немає необхідності тримати в руці і постійно трясти нею, то можна під час ловлі сидіти в рукавицях. Тепло і сухо! Особливо, якщо сидиш в наметі. А чому б і не поставити спеціальни намет для зимової рибалки, якщо сидіти на одному місці?
При ловлі на поплавкову вудку прикормлюється те місце, де передбачається рибалити довгий час. Риба на прикормку в будь-якому випадку, рано чи пізно, підійде. При ловлі на мормишечну снасть теж застосовується прикормка. Але ж там зазвичай як: висипав пару годівниць мотиля, попрацював мормишкою - немає клювань, перебіг на інше місце. Знову прикормлюванняив, потряс якщо немає клювання - повернувся на першу лунку. Тобто вткористовується багато прикормки, а толку може і не бути. При лові на поплавкову вудочку ми просто терпляче чекаємо клювання там, де підгодували більш грунтовно. Звичайно, тут теж всяке буває. Може і на рясну підгодівлю риба зовсім не підійде, але це все-таки менш імовірно. Терпіння, витримка, як уже вказувалося вище - одні з необхідних якостей риболова, що займається ловлею на зимову поплавкову вудочку.
Завдяки своїй тонкій конструкції, і можливості точної настройки снасті зимова поплавочна вудка дає можливість помітити найменший дотик риби до насадки. Якщо навіть риба просто поруч з насадкою пройде, і хвостиком при цьому вильне, змістивши її в бік, то чуйний поплавок на це зреагує - трохи ворухнеться. Тому на поплавкову вудку можна з успіхом ловити саму обережну рибу. Потрібна вам дрібна плотва для жерлиць - найкраще її ловити саме на поплавкову вудочку з дрібним гачком, на який насаджений півкільцями один єдиний мотиль.
Поплавочна вудочка може застосовуватися в самих різних умовах - на будь-якій глибині, з дна і в товщі води, в тихій водоймі і на течії, зокрема і на дуже сильній, коли будь-яку блешню відносить дуже далеко. Правильно налаштувавши огрузку поплавка ви завжди будете отримувати сигнал про клювання риби.
Читайте також: Складові успіху зимової ловлі на поплавкову вудку.
Поплавочна вудка може відмінно доповнювати інші зимові снасті. При ловлі на мормишку чи на балансир у ряді випадків не зашкодить пробурити поруч другу лунку, в яку опустити поплавкову вудочку. Вона буде служити і для приманення риби до місця ловлі і для утримання її там, поки ви міняєте насадку на основній снасті. А поплавок - відмінний сигналізатор клювання, який ви будете бачити краєм ока, коли зосередите свою увагу на кивку.
Зимова поплавочна вудка - відмінна снасть для рибалок початківців, для дітей і людей з обмеженими можливостями. Звичайно, тут теж є свої "хитрості й тонкості", але виключений один важливий елемент, який присутній в інших видах зимової риболовлі - "гра" приманкою. Уміння правильно грати блешнею, балансиром чи блешнею, тим більше безнасадочною, приходить лише з досвідом і на перших порах риболова може чекати розчарування. А при ловлі на поплавкову вудку стає в нагоді початковий досвід, який більшість починаючих рибалок отримують ще під час літнього риболовного сезону, при ловлі на найдемократичнішу снасть для ловлі риби - літню поплавкову вудку.
Ловля великої плотви взимку
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
За першого льоду зазвичай добре ловиться окунь, підлящик, густера, щука. Але одним з найбажаніших трофеїв є велика плотва. ЇЇ зимова ловля пов'язана з пошуком точок виходу риби, правильним підбором приманки і вмінням володіти снастю.
Найскорше лід утворюється на неглибоких затоках водосховищ. В цей час зграї плотви активно переміщаються. При цьому простежується закономірність: чим більша плотва, тим зграї її більш розрізнені. Іноді велика плотва, вибравши місце, тримується його якийсь час. Вона може облюбувати неглибокі ямки на дні, коряжник та інші особливі місця.
Вибір місця ловлі
У міру наростання льоду плотву можна ловити на виходах із заток і на інших більш відкритих місцях. На водосховищах крупну плотву слід шукати на закрутах затоплених річок і струмків - тут вона довго залишається на ділянках з уповільненою течією, особливо якщо на дні є нерівності або кам'янисті гряди, на яких збирається корм. Хороші місця часто зустрічаються там, де до основного підводному русла примикає канава припливу. Оптимальні для ловлі плотви глибини на прируслових поливах від 3,5 до 5 м. Іноді плотву різного розміру можна знайти біля острівців водоростей, якщо вони знаходяться поблизу зони проточності, де вода добре насичується киснем.
Щоб виявити зграю плотви особливо крупної, потрібно копітко і методично її шукати. Якщо ви потрапили на незнайомий водойму, то починати ловлю слід на ділянках, де проходить межа між помірною та великою глибиною. Іноді дослідження випадково виловленого донного сміття може дати наводку на місце проживання плотви. Наприклад виловлена почорніла гілочка обліплена дрейссеною може говорити про те, що алотва неподалік, і приділивши більше уваги даній дільниці можна дуже швидко стати володарем багатого улову.
Коряжник привабливий тим, що на ньому риба завжди може знайти якусь живність. До того ж, на старому коряжнику, який на великих водосховищах місцями займає великі простори, часто поселяються колонії дрейссени. Зустрічаються затоки, де коряжник підходить до глибинних брівок. Таким місцям при пошуку плотви потрібно приділяти особливу увагу. Часто плотва ловиться попутно з підлящиком уздовж звалів русла на виході із затоки.
Плотва на початку і наприкінці льодоставу часто годується поблизу обривистих берегів з піщано-мулистим або суглинним дном, іноді злегка мулкуватим. В середині зими вона тяжіє до чистих ділянок з дрібними корягами ближче до русла. Відповідні місця для пошуку плотви в грудні-січні - вигини основного русла.
З ростом товщини льоду зграї плотви, як правило, відходять на великі глибини заток.
Виявивши місце концентрації плотви, слід позначити його, наприклад, маленькими гілочками, встановити глибину і, якщо потрібно, підгодувати.
Снасть для зимової ловлі плотви
Для ловлі плотви по першому льоді оптимально підходить зимова вудка з блешнею. Завжди потрібно мати не одну, а кілька таких вудок, налаштованих на різні умови ловлі і різні за формою, вагою та кольором блешні. Рибалкам, практикуючим зимову ловлю, відомо, що одна і та ж приманка в одних умовах працює, а в інших ні. Наприклад, свинцева блешня діаметром 3-3,5 мм підійде для ловлі на глибині до 2,5 м, діаметром 4,5 мм - до 4 м і т.д. Природно, що для різної ваги приманок і діаметр жилки повинен бути відповідний. Гра буде поганою, якщо саму крихітну мормишку оснастити жилкою, діаметр якої перевищує 0,08-0,1 мм. Але якщо під велику блешню взяти надмірно тонку жилку, то постраждає міцність снасті.
Що стосується кивка, то можна сказати наступне. Для стабільної ловлі плотви коливання його повинні бути плавними, розміреними. Деякі рибалки користуються укороченими вузькими кивками. Деякі використовують досить довгі кивки зі спеціальною полімерної пластини, яка відмінно тримає форму при всіх виникаючих навантаженнях. Звичайно, при вітрі легше працювати укороченими, жорсткими кивками, але тоді важко задати м'яку гру.
Тактика ловлі
Плотва - дуже обережна риба. Якщо при ловлі на мілководді збирається багато рибалок, то плотва з такого місця йде. Обловлюючи ділянку, лунки потрібно свердлити заздалегідь у напрямку передбачуваного маршруту пересування. Тоді зграя буде вести себе більш спокійно. Підгодовувати лунку невеликими дозами кормового мотиля або сумішшю з мотиля та сухим кормом потрібно тільки після вилову декількох рибин з лунки. При тонкому сніговому покриві для свердління лунок слід вибирати більш затінені ділянки, оскільки велика риба боїться яскравого освітлення. Лунку потрібно завжди засипати снігом, а для опускання блешні робити отвір паличкою або ручкою черпака. У сонячну погоду зграя плотви може стояти під крутою бровкою, в тіні обривистого берега, під опалим у воду деревом.
У ті періоди, коли плотва поводиться досить активно, для її ловлі більше підходять контрастні мормишки: світлі, комбіновані, з нанесенням на тіло приманки плямочок, смуг і т.п. Але якщо плотва годується погано, вибірково, то блешні повинні бути малопомітні: однотонного сірого, сіро-коричневого, сіро-зеленого кольорів. При ловлі в коряжнику, у вузьких затоках з навислими над водою деревами і в інших затишних куточках водойми зазвичай для ловлі використовують плоскі і плоско-овальні блешні, на тіло яких нанесені чорні смужки, точки або якісь інші контрастні плями. Іноді по свинцевому тілу достатньо нанести надфілем пропили, і це так змінює приманку, що плотва відразу починає на неї реагувати.
Найбільш часто для ловлі плотви зимою застосовують «крапельку», «уралки», «дробинку», «дрейссену», «німфу» і деякі інші.
Тандем мормишок, наживлений личинкою мотиля або личинкою реп'яхової молі (по одній-дві на гачку, в залежності від активності риби), добре застосовувати при активній ловлі, коли використовуються всі способи гри. Гра тандему мормишок повинна бути дуже делікатною, плавною і з невисокою по частоті амплітудою рухів. Також тандем застосовується і при ловлі без гри з розташуванням нижньої приманки біля дна.
Якщо, незважаюяи на всі хитрощі і премудрості, плотва ловиться погано, то слід спробувати оснастку з коротким повідком вище блешні. Гачок для повідця береться мінімального розміру, з довгою цівкою. При цьому можна ловити як з періодичною грою біля самого дна і залишенням оснастки в спокої, так і з більш високими її переміщеннями по вертикалі. Коли мотиль або інша насадка насаджені на маленький гачок з тонкого дроту, вона при проводці переміщається більш природно. В даному випадку плотва часто реагує на вільно падаючу насадку. Для цього потрібно підняти оснастку на висоту в 1,5 м і почати плавно її опускати із зупинками на різних рівнях. Нерідко плотва спокушається такою грою.
При ловлі на нерухому блешню потрібно дуже чітко розташовувати її над грунтом так, щоб вона ледь торкалася дна. При цьому вудочку потрібно встановлювати на спеціальні ніжки і час від часу обережно підводити кивок пальцем. Таке коротке коливання мормишки часто звертає на себе увагу плотви і вона підходить до приманки.
Іноді результат дає безнасадочна ловля. В даному випадку амплітуда і частота рухів мормишки помітно відрізняються від ловлі з насадкою. Без насадки частота коливань приманки повинна становити приблизно 250-300 в хвилину. У цьому випадку покльовка визначається по ледь помітному збою в рухах кивка.
Мотиль - найбільш часто застосовувана взимку насадка. Так як на водоймах з великим рибальським пресингом обережна риба погано на нього реагує, то кращий результат дає застосування бутерброда з мотиля і личинки реп'яхової молі. Можна для ловлі плотви застосовувати личинку реп'яхової молі в «чистому» вигляді.
Зазвичай при зимовій лові плотви спрацьовує правило: чим гірше клювання, тим менша повинна бути насадка, і чим менше розмір насадки на гачку, тим слід активніше грати блешнею. Навіть при ловлі плотви на личинку реп'яхової молі або на дрібного опариша необхідно зменшити амплітуду руху блешні і збільшити частоту гри, в той час як при ловлі на мотиля, навпаки, бажано зменшити частоту гри і збільшити амплітуду руху блешні.
Помічено, що плотва любить похмуру, безвітряну погоду або бажано, щоб дув слабкий західний або південно-західний вітер. Іноді клювання плотви пожвавлюється при монотонно падаючому мокрому снігу. Гарне клювання може бути і в дощову відлигу. Однак у сильні морози і при різких скачках атмосферного тиску плотва стає малорухомою, у неї пропадає апетит. У такий час змусити її клюнути не так-то просто, і швидше її спокусиш нерухомою приманкою, ніж активною грою.
Головне на зимовій риболовлі - БЕЗПЕКА!
І на закінчення хотілося б ще раз нагадати про безпеку. Лід буває підступний на ділянках, де б'ють підводні ключі, біля очерету і коряжника що стирчить з-під льоду, біля ополонок в місцях впадіння приток і там, де починаються різкі перепади на глибину.
Страхувальна мотузка, спеціальні спасалкі, спершись на які ви можете вибратися на лід, пешня - все це необхідно мати на зимовій рибалці при собі.
При попаданні в лунку незамінним може виявитися ящик з пінопласту, одягнений в брезентовий чохол. Якщо чохол застібнутий на блискавку, вода в нього не потрапить і ящик буде залишатися на плаву. Використовуючи такий ящик, як рятівний круг, можна довго залишатися на плаву, поки не настигне допомога.
VADYA777
25.12.2012, 22:22
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Лосось смажений на грилі з помідорами чері
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Це просте, але при цьому вишукане і оригінальне блюдо, яке може приготувати кожен. Страву можна приготувати і на садовому грилі, і на звичайній сковороді-гриль.
Складники на 4 порції:
- 1 апельсин (а вірніше сік одного середнього апельсину і його цедра);
- філе лосося зі шкірою, вагою близько 600 - 800 г;
- 1,5 чайної ложки червоного меленого перцю
- 2 столові ложки оливкової олії;
- 2 чайні ложки цукру;
- 400 г грецького йогурту;
- 400 г помідорів чері;
- 4 чайні ложки цукру;
- морська сіль і мелений чорний перець;
- 1 столова ложка оливкової олії;
- 4 чайні ложки сушеного орегано;
Приготування:
Натерти цедру від апельсина на дрібній тертці, відкласти в сторону. Апельсин розрізати навпіл і вичавити сік з кожної половини прямо в миску. Промити і висушити лосося, покласти в миску з апельсиновим соком шкіркою вгору, делікатно дотиснути пальцями і відставити на 2 години.
Поки лосось маринується в апельсиновому соці готуємо помідори. Розріжте помідори навпіл і покладіть на решітку розрізом вгору, приправте сіллю, перцем, цукром, сушеним орегано. Полийте оливковою олією, відкладіть в сторону.
По закінченні зазначеного часу. Вийміть лосося з маринаду і висушіть паперовим рушником. Приправте сіллю і перцем (з внутрішньої сторони), помастіть відкладеню апельсиновою цедрою, посипте червоною паприкою, цукром і полийте оливковою олією. Покладіть на розігрітий гриль шкіркою вниз, і готуйте, поки скоринка не буде хрусткою, а м'ясо, просмажене приблизно до 1/3 висоти філе.
Переверніть філе на іншу сторону і смажте ще, приблизно 2-3 хвилини, або до моменту поки м'ясо вже не буде сирим (краще зняти раніше з гриля, щоб не перепекти філе лосося). Зняти з гриля і відкласти на дошку, порізати на порції.
Помідори (якщо є місце на грилі краще смажити одночасно з лососем) покласти на гриль і готувати приблизно протягом 10 хвилин, без перекидувань.
Лосося подавати з помідорами і грецьким йогуртом. Оригінальне поєднання червоного перцю, помідорів і грецького йогурту надзвичайно вдало збагачують смак цієї риби.
Короп тушкований в білому вині
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Складники: 1 короп вагою близько 1,5 кг; 1 л сухого білого вина (не солодкого); 200 г цибулі (2 шт.); 100 г селери (два поздовжніх шматка); 10 г петрушки (невеликий пучок); 80 г борошна; 3 лаврові листки; 4 столові ложки оливкової олії; сіль і перець.
Приготування:
Коропа зловити )))... почистити і порізати на товсті шматки (якщо рибина близько 1,5 кг то порызати на 7 шматкыв). Покласти в скляний посуд, і залити 0,75 л вина. Накрити кришкою і поставити в холодильник на 6 годин.
Очистити цибулю і нарізати кубиками. Промити й нарізати петрушку. Стебла селери прошкрябати, промити й нарізати товстими скибочками.
Коропа витерти від маринаду, осушити і обкатати в муці.
Нагріти олію в каструлі і обсмажити цибулю. Додати нарізану петрушку і селеру, готувати протягом 2 хвилин. Потім покласти коропа і лавровий лист.
Смажити, поки риба не підрум'яниться. Посипати сіллю і перцем, залити вином. Тушкувати, накривши кришкою, на дуже слабкому вогні протягом приблизно 30 хвилин. Якщо соус занадто рідкий, потрібно зняти кришку, збільшити вогонь і частину рідини випарити.
Викласти коропа на блюдо і відразу подавати.
Рекомендації:
Не перевищуйте час маринування, коропа у вині, тому що він буде дуже насиченим ароматом вина.
Пересмажений короп не смачний, блюдо намокає, соус густіє. Так що потрібно стежити за часом під час приготування риби.
Риба смажена з лимоном та бульбою по італійськи
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Простий рецепт який прийшов до нас з італійської кухні. Однак в результаті цього простого рецепту отримаємо ніжну і соковити рибу, з картоплею, розмарином, лимоном і оливковою олією. Це чудове блюде для всієї родини.
Складники (з розрахунку на 2 порції):
- 2 свіжих випотрошених та очищених від луски рибини вагою близько 350 г кожна (підійте окунь, тріска, форель, судак) ;
- половинка лимона;
- 2 великі картоплини;
- 1,5 гілочки свіжого розмарину;
- 60 мл білого вина;
- 1 зубчик часнику;
- морська сіль і мелений чорний перець;
- оливкова олія;
Приготування:
Бульбу очистити і нарізати кубиками, промити і варити в підсоленій воді протягом 7 - 10 хвилин до напівготовності (вона ще буде дожарюватись в духовці). Лимон нарізати на скибочки і кожну скибочку розділити ще на 4 частини.
Розігріти духовку до 250 градусів. Підготувати форму для запікання, в яку зможе поміститися риба разом з бульбою. Рибу зполоснути і висушити паперовим рушником. Посипати сіллю і перцем, змастити 2 ложками оливкової олії.В середину риби покласти гілочку розмарину та 3 шматочки лимона. Покласти в жаростійкий посуд.
Процідити напівготову картоплю, змішати її з іншою частиною лимона і подрібненим листям розмарину (близько 2 чайних ложок). Влити 2 столові ложки оливкової олії, приправити морською сіллю і свіжомеленим чорним перцем. Додати зубчик часнику, розділений на 3 частини і перемішати все разом. Обкласти рибу картоплею і вставити в нагріту духовку.
Запікати протягом 15 хвилин. Через 7-8 хвилин після початку запікання, влити біле вино.
Прикормка, привада, та ароматичні добавки на зимовій рибалці
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В залежності від умов ловлі різноманітні прикормки, привади та ароматичні добавки здатні істотно покращити результати рибалки. Але, це справедливо лише коли використовувати їх зі знанням справи. Якщо неправильно застосувати ті чи інші компоненти, можна рибу не приманити, а навпаки - відлякати. Розглянемо деякі нюанси використання прикормки, привади та ароматичних добавок на зимовій рибалці.
Зазвичай при ловлі риби взимку добре приважується до певних ділянок ловлі лящ, плотва, густера, верхівка, йорж, окунь. Як приваду використовують кормовий мотиль (як в чистому вигляді так і змішаний з грунтом) викладаючи його на дно за допомогою конусної годівниці. Принаджують коропових також різними рослинними сумішами, які зазвичай є у будь-якому риболовному магазині і мають позначку, що це прикормка зимова.
Зимову приваду викладають у трьох-п'яти місцях щодня, вранці і ввечері. Для цього достатньо в кожну лунку висипати по одній-дві середній годівниці мотиля, або сухої суміші.
На річках, щоб не змивало приваду, потрібно підшуковувати ділянки, де сила течії мінімальна. Також можна використовувати ямки і різні нерівності дна, в яких привада може утримуватися і на невеликій течії.
На водоймах, які не відчувають сильного риболовного пресингу, деякі рибалки в якості привади використовують розпарене пшоно взагалі без всяких добавок. На таку приваду можуть збиратися зграї ляща і плотви. (див. також "Особливості ловлі плотви та підлящика на озерах")
Для приважування до місця ловлі окуня і деяких інших риб можна змішати частинки привади і просіяну суху глину і, розвівши в воді, виготовляти з неї прикормочні кулі - їх кидають на дно з урахуванням течії.
Приважуючи лунки, необхідно заздалегідь переконатися, що під ними відсутні корчі та інші предмети, що можуть створювати зачепи.
У сухі рослинні суміші, призначені для привад, можна додавати перепущені через м'ясорубку підсмажене насіння і макуху.
Потрібно пам'ятати, що занадто рясна привада, яке не з'їдається рибою, через деякий час закисає на дні і вже не приманює а відлякує рибу.
Якщо є можливість, до складу привади можна додати личинок опариша, а на рибалці ловити саме на них. На деяких водоймах, в зимовий період, в якості добавок використовують м'ясо молюсків і раків, які перед застосуванням сильно подрібнюють і викладають в суміші з рослинним підгодовуванням.
Хижаків можна привадити до місця ловлі, якщо посадити дрібних рибок в банку зі скла, або прозорого пластика. Наприклад, беруть п'ятилітрову банку з прозорого пластика з ручкою на шийці і садять в нього живця (плотвичок, пічкурів, окунців), огружають її (на дно банки кладуть гальку), прив'язують до ручки мотузку і опускають банку на дно. Плаваючи в банці, мальки будуть приманювати і неабияк дратувати хижака: щуку, судака, окуня.
Прикормка відрізняється від привади тим, що її розкидають у воду безпосередньо перед самою рибалкою, або під час неї. Для зимової прикормки добре підходить свіжий дрібний мотиль. Опущений на дно, він починає активно ворушитися, тим самим приманюючи рибу до місця ловлі. Інша відмінна зимова прикормка - подрібнені пшеничні сухарі. Добре, коли в підгодовуванні присутні сухарі грубого і дрібного помолу. Часто, економлячи мотиля, рибалки змішують його з панірувальними сухарями, або з магазинним сухим підгодовуванням. Також в комбіновану підгодівлю можна додавати опариша.
Якщо ловля риби відбувається на малих глибинах, то підгодовування дрібними порціями підсипають прямо в лунку. На великих глибинах зазвичай підгодовують за допомогою спеціальної конусної годівниці.
Для зимової підгодівлі на течії потрібні спеціальні годівниці. Зазвичай для годівниці просвердлюють лунку на відстані 1-3 м позаду тієї, в якій ви збираєтеся ловити рибу. Годівниця для підгодовування на течії повинна бути об'ємною, добре огруженою і з великими дірочками, через які потік буде вимивати подрібнений корм.
Далі розглянемо особливості зимової прикормки для різних риб.
Взимку густера добре підходить на підгодовування з дрібного мотиля в суміші з сухим підгодовуванням для плотви. На пачці має бути позначка «зимова», щоб не було зайвих ароматизаторів. Густеру прикормлюють на поливах водосховищ з глибиною від 5 до 6 м, іноді на руслових бровках - до 10 м. Годування чистим мотилем часто привертає багато йоржа, який заважає ловлі. Густера також добре підходить на мелені сухарі (іноді їх змішують з меленими насінням).
Верхівку можна концентрувати в місці ловлі, якщо підсипати суху прикормку прямо в лунку. Суха прикормка може мати запах ваніліну - це не відлякує верхівку. Однак велика верхівка краще збирається, якщо в суху прикормку додавати сушених дафній. Цей акваріумний корм цілком доступний рибалкам. Якщо рибальської прикормки не виявилося, буває достатньо мелених панірувальних сухарів.
Плотву взимку прикормлюють в основному сухими сумішами різних виробників. Плотва також добре підходить на суміш пшеничних сухарів великого і дрібного помолу, змішаних з меленим насінням. До складу сухих сумішей можна включати дрібного мотиля, опариша. Зазвичай підгодовування опускають на дно в годівницях. Якщо в лунку висипають дві годівниці, то одну з них відкривають в півводи, щоб прикормка розсипалася більш широко. Тактика прідгодовування полягає в знаходженні місця стоянки плотви шляхом облову декількох лунок, просвердлених на певній ділянці поливу. Потім поблизу лунки, з якої виловлено декілька пліток, свердляться інші лунки і послідовно прикормлюються. Лунки можуть свердлити в лінію, по колу або двома перехресними лініями. При цьому первісна лунка розташовується в центрі. (див. також "Ловля великої плотви взимку")
Інший спосіб підгодівлі - тримати годівницю з кормом опущеною на жилці до дна в закритому вигляді так, щоб частинки вимивало через широкі отвори. Величину отворів годівниці розраховують в залежності від сили течії і величини часток. Також слід враховувати, що живий мотиль може поступово виходити і через маленькі отвори. Зазвичай для таких годівниць підходить корм у вигляді чистого мотиля або сухої суміші або того й іншого у відповідних частинах.
Для зимового підгодовування ляща годяться зимові сухі суміші. Зимова прикормка для ловлі ляща може бути жовтого, білого або коричневого кольору, але без ароматичних добавок. Єдине, що додається для посилення запаху прикормки - це мелене насіння конопель або мелені очищені насіння соняшника. Іноді в магазинну прикормку корисно додати пшеничних сухарів крупного помолу з розрахунку 200-300 г на кілограм прикормки: частинки сухарів розміром 1-4 мм добре привертають великого ляща, який підходить слідом за дрібним підлящиком і густерою, що зазвичай швидко збираються на каламуть, створювану дрібними частками підгодовування, особливо якщо годівниця розкрита на якійсь відстані від дна. (див. також "Підгодівля для зимової ловлі ляща")
Дрібний і середній окунь добре підходить на підгодовування приготоване з суміші панірувальних сухарів і дрібного мотиля. Годівницю з такою сумішшю краще розкрити в півводи, щоб створити поблизу дна обширну каламуть, що добре приваблює дрібноту. Спочатку окунь приманюється дрібною рибкою, яка збирається поживитися меленими частками сухарів, але, виявивши мотиля, починає годуватися ним.
Що стосується ароматизаторів, то влітку вони застосовуються для ловлі риби регулярно, але з похолоданням води потреба в них відпадає, часто риба починає реагувати на них негативно. Пояснюється це тим, що в природі в крижаній воді сильні запахи відсутні. Деякі рибалки, правда, просочують спеціальними ароматизаторами штучні наживки, що імітують хробаків, мотиля, опариша. В даний час деякими фірмами випускаються точні імітації цих наживок, до складу яких вже включені дуже дозовані ароматизатори.
При ловлі форелі з льоду в форелевих господарствах застосовують спеціальне тісто, до складу якого входить комбікорм. У нього ж іноді додають мінімальну кількість ароматизатора, що імітує запах креветочного м'яса, оскільки форель навіть взимку позитивно реагує на нього. Але важливо не перебрати з ароматизатором.
Особливості поведінки риби взимку
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Так вже повелося, що зі зміною температурного режиму та приходом зими в житті кожного живого організму відбувається багато змін. Чи не найбільше змін потерпають холоднокровні. Риби, не є виключенням. Основне, що змінюється з приходом зими в життєдіяльності риб це - зміна харчових пристрастей. Більшість риб що ловляться взимку навесні нерестяться, тому саме в цей холодний період вони виношують ікру. Природно, для формування ікри риба повинна харчуватися. Але взимку немає комах, личинки нечисленні і не завжди доступні, сонячного світла, кисню і різних речовин не вистачає для росту фіто - і зоопланктону.
На щастя для риб їх метаболізм взимку дуже уповільнений, що значно скорочує їх потреби в їжі. Але все ж харчуватися рибі необхідно, і вона поїдає все - фіто - і зоопланктон, молюсків, водних черв'яків, німф і мальків риб всіх видів.
Фітопланктон являє собою скупчення мікроскопічних рослин, саме він знаходиться в основі піраміди годування в зимовий період. Ці рослини становлять основу раціону різних мальків. Якщо сонячного світла достатньо (періоди першого і останнього льоду), планктон розвивається, і його активно поїдають мальки і мікроскопічні тварини, складові зоопланктону, а останній також поїдають мальки.
Харчуючись планктоном, мальки підростають, і вже їх розміру та кількості вистачає, щоб мальком могла годуватися більша риба в тому числі і хижа. Також в зимовий час можуть бути доступні ракоподібні і равлики, личинки деяких комах.
Взимку риба годується тим, що доступно, і не особливо перебирає, отже, вона буде знаходитися там, де розташований цей доступний корм. Наприклад, судак, який годується дрібнотою білої риби що зазвичай збивається в зграї, може знаходитися в товщі води на відкритому місці. Тоді як судак, що годується мальком окуня, буде відвідувати місця з тонкими водоростями або глибокі місця з твердим дном. При цьому окунь, який живиться планктоном, може знаходитися на мілинах з водною рослинністю або стояти в півводи на відкритій місцевості, а окунь, що полюбляє мотиля, буде харчуватися біля дна, причому дно буде мулистим.
Як вже згадувалося, риба належить до холорднокровних, тому температура води у її житті відіграє чи не найважливіше значення, особливо взимку. Температура зимової води не дуже сильно змінюється - від 0 ° С відразу під кригою до +4 ° С біля самого дна водойми. Чим холодніша вода, тим менша потреба риби в їжі і кисні. Але є ще одна потреба риби, яка не залежить від сезону, - це безпека. Саме ці три чинники визначають місце розташування і поведінку риби під льодом. Риба повинна шукати місце, де буде в безпеці, де зможе знайти корм і де у воді міститься достатньо кисню.
Ці три чинники безпосередньо залежать від розміру водойми, структури дна, різноманітності глибин і представлених видів живих організмів, наявності течії, прозорості води і т.д. З урахуванням усього цього риба і шукає місце, найбільш яке відповідає її вимогам.
Поведінка риби взимку на невеликих і дрібних озерах
Ранньою зимою, як тільки стає лід, рибу можна знайти практично на будь-якій глибині, але все ж риба прагне триматися в найглибших місцях, де вода тепліша і зі стійким хімічним складом.
В середині зими, коли шар льоду стає товстішим і покривається снігом, доступ сонячного світла обмежується, через що рослини виробляють набагато менше кисню. Це змушує рибу йти в більш глибокі місця в пошуках кисню. Але при цьому вона залишає місце, де була в безпеці і ближче до корму. Через це риба починає менше харчуватися.
Коли лід стає максимально товстим і покривається великим шаром снігу, доступ світла до рослин майже повністю блокується. Вони перестають виробляти кисень, гинуть і не можуть більше служити для риби укриттям, зоною годування, і риба йде з цих місць, повністю сконцентрувавши свої сили на виживання, в цей період їй стає не до їжі. Ловити рибу в цей час украй важко. Якщо така ситуація зберігається досить довго, це може призвести до масової загибелі риби у водоймі.
Поведінка риби взимку на великих і глибоких озерах
По першому льоді рибу можна знайти в ямах і на середніх глибинах, на мілинах з рослинністю. Тепла вода в глибоких ямах зазвичай утримує більше риби. В середині зими відбувається те ж, що і в дрібних водоймах, тобто через обмежений доступ світла рослини виробляють менше кисню. Але в великій водоймі кисню більше і температура води змінюється повільніше. Тому в таких водоймах риба може скотитися в ями, але може і стояти в півводи.
При товстому шарі льоду сонячне світло перестає надходити під лід, але так як у великій водоймі достатньо кисню, риба може вільно переміщатися в ній, і її місцезнаходження знову диктується безпекою, температурою води і наявністю корму.
Добові переміщення риби взимку
Справжні фанати зимової рибалки проводять на льоді дуже багато часу, вивчаючи водойму, рельєф їїо дна, течії. Коли водойма вивчена, вони починають розглядати, як впливають на поведінку риби різні чинники - погода, ступінь освітленості, і намагаються визначити місце і час доби, які найкраще підходять для ловлі того чи іншого виду риб.
Такі рибалки знають, що риба за схожих погодних умов кожен день відвідує ті ж місця, що й днем раніше. Наприклад, судак дуже чутливий до світла, тому воліє слабо освітлені місця і полює в періоди зниженої освітленості, коли інша риба вже не полює, тому у судака немає конкурентів.
Щука і окунь схильні триматися на глибині або в укриттях в розпал дня і воліють полювати саме в денний період, навіть в абсолютно прозорій воді і при хорошому освітленні. Можливо, тому що в цей час їх основний конкурент - судак не активний, і щуці з окунем дістається вся здобич.
Риба може щодня переміщатися від глибини до мілководдя і навпаки. Зазвичай на мілководді риба виходить, коли вона активна, і йде на глибину, коли її активність знижується. Риба не йде дуже далеко в глибину, так як вважає за краще знаходитися поблизу від мілководних укриттів, де багато корму. Тому не варто шукати самі глибокі місця в ямі, достатньо знайти місце, де мілина переходить в звал. Деякі види риб годуються вночі безпосередньо під льодом.
Знати, коли риба активна, добре, але недостатньо для багатого улову. Для повного щастя треба знати, де і коли. А ось це «де» залежить від особливостей водойми...
Тандем приманок при ловлі риби взимку
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловля риби з льоду в більшості випадків ефективніша, якщо встановити на жилку одну за одною дві приманки. В такому поєднанні одна з приманок своєю грою, рибу як би приманює, а на іншу вона клює. Також це необхідно, коли глибина в місці ловлі велика, що вимагає використовувати велику і від того важку приманку, але її обережна риба брати не бажає, тоді вага ділиться на дві або більше дрібних приманок, які монтуються на жилці на певній відстані одна від одної. До того ж, дрібна приманка може бути в снасті суміщена з грузилом, розташовуючись як вище, так і нижче нього, причому на основній жилці або на окремому повідці, що також слід віднести до різновиду тандему.
При зимовій ловлі риби без насадки на великих і глибоких водосховищах і озерах найбільш часто зустрічається варіант оснащення, коли від нижнього «чортика» на певній відстані прив'язується теж «чортик» такого ж, або меншого розміру. Гра здвоєною приманкою особливо результативна в сильні відлиги і по останньому льоді - в цей час риба часто стоїть високо від дна, іноді навіть жилку доводиться вкорочувати на метр і більше і робити високу проводку. Також у верхні шари води риба може підніматися і в глуху зиму, коли на великій глибині в придонному шарі вичерпуються запаси кисню, про що, до прикладу, може сигналізувати загибель живців на жерлиці. Крім того, найчастіше взимку риба погано клює або зовсім не ловиться на надто великого «чортика», яким можна швидко досягти дна на великій глибині або великій течії. А тандем з двох відносно дрібних і легких обманок уловистий і до дна його опустити вдається без особливих проблем.
Недоліком зимових тандемів приманок, незважаючи на хорошу ефективність, завжди вважалася висока частота зачеплень за лід однієї з них при вивважуванні риби через лунку, що зазвичай веде до сходу трофея або обриву жилки. Та й під час ловлі в щільному коряжнику проблем не оберешся, особливо якщо зачепився, наприклад, нижній «чортик», а верхній закріплений на жилці нерухомо, на вузол - тоді відцеп повисає на верхній приманці, не дозволяючи відбити нижню.
Читайте також "Тандем мормишок".
Єдиним виходом, що повній мірі виправдовує себе на практиці, стало ковзне розташування верхньої приманки на жилці, коли опорою для неї знизу служить стопорна гумка (можна відразу дві).
При клюванні на верхню приманку або її зачепленні, вона при потяжці як би «сповзає» разом із стопором до нижньої, а з води з трофеєм витягується як єдине ціле. Однак тут теж є невелика проблема: «опору» стопорної гумки часто не вистачає, щоб гачок верхньої приманки надійно просік жорстку пащу судака, берша або окуня; крім того, при «порожніх» клюваннях або ударах по верхній приманці вона разом зі стопором може зміщуватися вниз , і тоді доводиться всю снасть виймати з води і відновлювати взаємне розташування приманок, що сильно уповільнює процес риболовлі.
Тут треба зробити так: під стопорною гумкою в місці її фіксації слід на жилці зав'язати вузлик, який би вільно проходив через отвір в тілі верхньої приманки. Цей вузлик ніяк не позначиться на загальній міцності оснащення, тому що нижня приманка неминуче прив'язується на вузол, зате тепер при хватці риби для зміщення стопора потрібно більше зусилля і його напевно вистачить для надійної підсічки, а при порожніх клюваннях стопор залишиться на місці. Крім того, якщо змінився чи розширився горизонт ловлі риби, то вузлик під стопором для верхньої приманки можна зав'язати на жилці в іншому місці і зафіксувати приманку вже на іншій відстані. В'язати на жилці ковзний вузлик небажано, оскільки його пересування в значній мірі веде до псування жилки.
Читайте також "Основи зимової ловлі на "чортик", або не такий страшний чорт, як його малюють..."
І все ж, з яких би дрібних приманок не складався тандем, бувають моменти, що риба без насадки починає клювати не хоче. Тоді потрібно, щоб хоча б одна з приманок була ще дрібнішою. У цьому випадку вище «чортика», так само на стопорі, розміщується жалом вгору невеликий гачок, на якому або пов'язана компактна мокра нахлистова мушка, або просто насаджена кулька з мікропористої гуми чорного або коричневого кольору діаметром приблизно 2 -3 міліметра.
Замість пористої гуми на гачок можна щільно намотати таке ж потовщення з чорної або зеленої нитки, яку потім відрізати так, щоб залишилися короткі «вусики-ніжки». Для виготовлення такої «підвіски» підходять гачки 16-14 номерів (по міжнародній нумерації), що використовуються при в'язанні нахлистових мушок. В такого гачка кілечко загнуте всередину, тому, надітий на жилку, він розташується по відношенню до неї перпендикулярно, що є необхідною умовою. Нарешті, просто на голий гачок можна насаджувати мотиля, опариша, хробака, мормиша, малька та іншу привабливу для тієї або іншої риби наживку, наприклад, ротана або миня часто успішно ловлять на шматочки риби, м'яса, печінки, легенів або на потрухи.
Зимова блешн, особливості ловлі риби на неї та прийоми її проводки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ще порівняно недавно зимова ловля риби на блешню була поширена набагато більше, ніж на мормишку. Пов'язане це було з тим, що для ловлі мормишкою потрібна більш тонка, відмінно налагоджена та налаштована снасть. Раніше не було таких надтонких і дуже міцних жилок, які застосовуються в наш час. Блешня ж, дозволяла цілком успішно рибалити і з набагато більш грубою снастю.
Відмінність зимової блешні від річної полягає в тому, що вона рухається в товщі води у вертикальній, а не в горизонтальній площин. Гра блешнею полягає в почергових змахах і опусканнях коротким удильником. Для того, щоб змусити блешню не просто переміщатися строго вертикально, а відхилятися убік на можливо більшу відстань, необхідно надати їй відповідну форму, змістити центр ваги. При помаху вудилищем блешня, прив'язана на кінці жилки, піднімається вгору, а при його опусканні плануючи ковзає вниз і в бік. Під час паузи між помахами блешня повертається в положення, коли жилка розташовується строго вертикально (за умови відсутності течії, зрозуміло).
Здається, що все просто: знай собі смикай раз за разом блешню, роблячи змахи вудкою і чекай клювання. Насправді в техніці ловлі на зимову блешню багато тонкощів. Яка повинна бути частота і амплітуда помахів вудилищем? - Це залежить від глибини, розміру блешні, її форми і ваги, періоду зими та об'єкта "полювання".
На великій глибині помахи вудилищем можуть бути вищими, а час паузи між помахами більший, ніж на мілині. Адже блешня при цьому йде в бік далі і їй потрібно більше часу для того, щоб "заспокоїтися" - повернутися в початкове положення. На мілині, навпаки, амплітуда помахів може бути зовсім маленькою, так як інакше блешня буде зачіпати за лід, а от частота повинна бути більшою, інакше блешня надовго буде "завмирати" на місці після невеликого відхилення в бік.
Чим крупніше блешня, тим помахи можуть бути більш розмашистими, а проміжок між ними більш тривалим, і навпаки.
Важка блешня швидше повертається в початкову точку, тому паузи між помахами повинні бути менше, ніж при ловлі на легку блешню.
Довгі, плануючі блешні йдуть у бік далі і помахи вудилищем при їх використанні можуть бути рідшими, ніж при ловлі на короткі блешні, що мало відхиляються в бік.
При ловлі з льоду щуки і судака, помахи вудилищем більш широкі і плавні, а при ловлі окуня окуня - короткі і більш різкі, при цьому судаку краще запропонувати більш довгу паузу, а окуневі і щуці - більш коротку.
В період високої активності риби - на початку і наприкінці зимового риболовного сезону частота і амплітуда помахів повинна бути вищою, ніж в період глухої зими, коли риба краще реагує на повільні і короткі рухи блешні з довгими паузами між ними.
Звичайно, в будь-якому випадку слід експериментувати з кожною новою блешнею, намагаючись підібрати найефективнішу її проводку, тому не завадить ще напередодні риболовлі перевірити "гру" блешні в посудині з водою. Та й на водоймі треба постаратися "підібрати ключик" до блешні, спробувавши самі різні способи проводки. Взагалі ж багаторічним досвідом зимової риболовлі на блешні виробилися деякі загальні рекомендації. Наведемо деякі способи проводки при ловлі риби блешнею взимку:
- опустити блешню до дна. Потім підвести її на 30-40 см і закріпити жилку на мотовильці або котушці. Зробити поспіль 3-4 помахи вудилищем, кожен раз піднімаючи блешню на 40-50 см, після паузи 7-8 сек. та заключного короткого поштовху кінчиком вудилища вниз на 5-8 см зробити другу паузу близько 5 сек. Наступний цикл підйому і спуску блешні провести трохи швидше, потім знову повільніше і т. д. По клюванням виявиться кращий темп блесніння. Риба нерідко бере приманку тільки після повного припинення її руху або на наступному за паузою короткому падінні вниз;
- покласти блешню на дно, підняти на 8-10 см і закріпити жилку. Потім зробити 5-7 плавних підйомів блешні на 15-20 см, з невеликими паузами між ними. Закінчивши останній підйом, знову опустити блешню до самого дна і після невеликої паузи повільно піднімати, дрібно потряхуючи кінчиком вудилища. Виконання цього прийому можливе тільки на твердому піщано-гальковому, кам'янистому або глинистому грунті;
- опустивши блешню до дна, підняти її на 1 м і закріпити жилку. Потім, давши затихнути коливанням блешні, її почати спуск майже до дна короткими уривчастими рухами кінчика вудилища з паузою 3-5 сек. між ними;
- визначивши глибину під лункою, підняти блешню впівводи і приступити до блесніння, чергуючи падіння і паузу. Потім через 2-3 хв. опустити блешню на 1,5 м глибше і повторити блесніння. Так треба перевірити нижній шар води, зупинившись там, де будуть покльовки. Цей прийом - для великих глибин;
- незалежно від глибини під лункою опустити блешню під лід на 2,5-З м і ловити тільки на цьому рівні в будь-якому місці водойми. Прийом блесненія - невеликий підйом приманки і короткі переривчасті падіння її з паузами між ними. Зазначений прийом рекомендується застосовувати в кінці зими.
Про гачок мормишки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Те на скільки хороша чи погана мормишка залежить не тільки від її форми, розміру, ваги і кольору, тобто характеристик її тіла, але і від того, чи правильно впаяний гачок і яка його якість. Якщо при ловлі риби на мормишку багато клювань залишаються нереалізованими, то скоріш за все, це зовсім не тому, що риба занадто обережно торкається до мормишки або до насадки на ній, і не тому, що рибалка не вчасно виконав підсічку чи неправильно виважує рибу, а тому, що підводить гачок мормишки.
Прикро коли через поганий гачок мормишки втрачається істотний трофей, який до того ж може бути чи не єдиним. Щоб запобігти цьому розглянемо які недоліки гачка можуть призвести до великої кількості сходів і порожніх клювань.
Їх декілька:
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
- недостатня гострота гачка мормишки. Серед безлічі мормишок, що продаються в магазинах чи на ринку не так уже й рідко зустрічається відвертий брак по частині гостроти гачків. Якщо розглянути гачок блешні при сильному збільшенні, то відразу можна помітити, наскільки якісні у нього жало і вістря борідки. І те й інше має бути без всяких задирок і заточене настільки гостро, щоб при проведенні по нігтю на пальці не ковзало, а впивалося в нього. Заточити гачок можна можна маленьким надфілем або шматочком дрібнозернового наждачного паперу. Більш якісну заточку можна зробити шляхом травлення гачка в кислоті.
- неправильне розташування гачка по відношенню до тіла мормишки. Якщо гачок впаюється в мормишку, то жало його повинно бути спрямоване не паралельно до її тіла, а під невеликим кутом. В іншому випадку буде дуже багато порожніх клювань.
- коротка цівка гачка теж істотно знижує кількість реалізованих клювань. Гачок в цьому випадку заходить не надто далеко в рот риби і жало лише ковзає по її губах при підсіканні.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
- слабо закріплений гачок в тілі мормишки. На жаль у багатьох свинцевих мормишок заводського виробництва гачок може провертатися, так як він не припаяний, а просто вставлений і від щонайменшого навантаження провертається. У цьому випадку навіть підсічена риба легко звільняється від такого гачка і сходить.
- для зимової блешні не дуже хороший гачок, у якого жало відігнуте в сторону від осі цівки.
- недостатня міцність гачка може бути причиною сходу великої риби. Найчастіше гачок обламується біля самої блешні, так як при її виготовленні він перепікався в цьому місці і метал став дуже крихким. З цієї ж причини ламаються гачки і в місці загину цівки. Зустрічаються і такі блешні, у яких гачок легко розгинається при клюванні більш-менш великої риби. Ще бувають гачки недокалені та перекалені. Таким чином, перед тим, як прив'язати мормишку, потрібно гарненько випробувати властивості гачка на злам і на розгин. Для цього його треба спробувати розігнути. При цьому він повинен пружинити, тобто зберігати свою форму після того, як вплив на нього припиняється.
Гачок повинен відповідати розміру блешні і насадці. Для дрібних мормишок потрібні і дуже дрібні і тонкі гачки. Тонкий гачок необхідний при використанні такої ніжної насадки, як мотиль або майже мікроскопічної - личинки реп'яхової молі (реп'яха, чорнобиль). При застосуванні цих насадок може використовуватися і гачок без борідки. Її просто сточують. Це може привести до деякого зниження кількості реалізованих клювань, зате дозволяє зберегти більш привабливий вигляд личинок і завдяки цьому збільшить число самих клювань.
Для мормишек з насадкою можуть застосовуватися як світлий, так і темний гачок, так як більша його частина все одно закрита насадкою. Для безнасадочних мормишок краще використовувати гачки темного кольору, вони менш помітні у воді. Буває, що у покупних мормишек весь гачок забарвлений або покритий лаком. З жала гачка фарбу або лак треба видалити обов'язково, так як це знижує його гостроту.
Після рибалки гачки мормишок бажано просушувати і змащувати крапелькою масла, інакше вони швидко іржавіють і втрачають свою міцність.
Зимова ловля карася
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В нашій країні карась є самою поширеною рибою. Він присутній майже у всіх водоймах. В принципі, в багатьох з них крім карася, за великим рахунком, і ловити більше нічого. Без перебільшення можна сказати, що з ловлею карася знайомі практично всі рибалки. Крім того багато рибалок відправляються ловити саме цю рибку, інша їх не цікавлять.
Оскільки за вікнами зараз стоїть зима, буде цілком доречним поговорити про те, що являє собою ловля карася взимку. Раніше серед любителів зимової рибалки існувала думка, згідно з якою ловити карася з льоду - це марна трата часу, оскільки в цей час року він практично не активний. Проте це твердження виявилося оманливим на всі 100%. Якщо не сподіватися лише на удачу, а покладатися на свої навички та знання, то зимова ловля карася неодмінно принесе пристойний улов, навіть, незважаючи на те, що карась є непередбачуваною рибою і передбачити його клювання часом буває досить складно. Отже, давайте не будемо опускати вудку завчасно, а спробуємо розібратися, як ловити карася взимку?
Місця для ловлі карася взимку
Багаторічні спостереження рибалок, для яких зимова ловля карася є улюбленим заняттям, вказують на те, що ця риба відрізняється достатньою активністю в тих водоймах, де є піщане дно. В озерах і ставках з мулистим або торф'яним дном, за умови відсутності іншої риби, карась в холодну пору року хоча і пересувається по водоймі, але не ловиться. Ще один важливий чинник - це вміст у воді кисню. Взимку, карась втрачаючи колишню рухливість, намагається стояти якнайближче до вподобаної ним руслової канави або ями. Ідеальний варіант, коли біля зимової стоянки карася є коряжник, так як карась в пошуках їжі буде регулярно робити туди вилазки.
Снасті для зимової ловлі карася
Оскільки зимова ловля карася безпосередньо залежить від техніки вудіння і снасті, ці моменти варто розглянути більш докладно. Бажано вибирати ті зимові вудки, які оснащені як під ловлю з застосуванням поплавкового оснащення, так і під ловлю на мормишку. Якщо вас зацікавила зимова ловля карася, то у вас в обов'язково повинен бути в наявності недовгий і неширокий кивок, який чутливо реагує навіть на самі слабкі клювання. Чудово себе показали кивки, виконані з лавсанових пластин. Крім цього варто віддати перевагу кивку, який може регулюватися по довжині, оскільки це дозволить застосовувати мормишки з різною вагою.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Що стосується самих мормишок, які використовуються при вудінні карася зимою, то найпопулярнішими вважаються «чечевичка (шайба)», «мураха», «крапелька» і «овсинка». По можливості варто брати найменші вольфрамові або свинцеві мормишки. Оскільки карась відмінно розрізняє всі яскраві кольори, зимова ловля карася ведеться в основному на червоні блешні, що імітують колір мотиля.
Жилку потрібно брати м'яку і не дуже товсту (0.1-0.12 мм). Взимку більш грубі оснастки можуть в рази скоротити загальну кількість клювань карася.
Прикормка для ловлі карася взимку
З настанням холодів прикормка для карася стає дуже простою. Все що потрібно, це лише підкидати йому невеликими порціями кормового мотиля. Однак перегодовувати карася не варто, так як це може призвести до швидкого припинення клювання. Цілком достатньо кожні 15-20 хвилин підкидати по 3-6 личинок.
Наживка для зимової ловлі карася
Взимку основною їжею для карася служить мотиль. Саме на нього і треба ловити. Однак, в цей період, карась вкрай чутливий до якості наживки. Тому, при насадженні мотиля необхідно уважно стежити за тим, щоб він залишався живим і не витікав. Також важливо не забувати про те, що карась неодмінно кине вашу наживку, якщо відчує її невідповідну тяжкість або неприродність.
Штекер, його ідеологія та основні відомості про штекерне вудилище
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Рецепт результативної рибалки дуже простий. Щоб зловити рибу необхідно:
1) точно підгодувати вибране місце
2) подати насадку привабливим для риби чином
3) мати можливість реєструвати саме обережне клювання.
Якщо Ви реалізуєте ці пункти то Ви приречені на клювання (за умови що ловля риби проводиться не вдома у ванній).
Очевидно, що яку б снасть ви не вибрали: махову, матчеву чи болонську - Ви не можете з високим ступенем точності виконати жоден з цих пунктів. Ви можете заперечити - мовляв, часто це і не потрібно, бо коли риба ловиться - вона ловиться всюди і за будь-яких умов. Дійсно, є певні періоди активності коли риба ловиться будь-якою снастю і без жодних фокусів. Але штекер - це єдиний спосіб зрозуміти, що коли риба не ловиться - вона насправді ловиться, і що там, де риби немає - вона є. Але справа навіть не в цьому - не в тому, щоб зловити більше риби (хоча саме так і буде). Зі штекером ви будете ловити інакше: з набагато більш повним розумінням того, що відбувається під водою, з безпосереднім спостереженням реакції риби на Ваші дії з оснащенням.
Як би там не було, немає іншого способу реалізувати належним чином вищеперераховані необхідні умови результативної рибалки, окрім як в прямому сенсі цього слова - дотягнутися до точки ловлі. Рукою, зрозуміло, дотягнутися вийде лише до найближчої п'явки чи канапки в рюкзаку. Щоб дотягнутися до риби, людина розумна бере палицю.
Штекер і є цією палицею, і являє собою зібране з конусних колін вудилище. Причому кожне наступне коліно, починаючи з комльового, не витягується з більш товстого, а насаджується на нього. Таке з'єднання називають штекерним, звідси і назва - штекер.
У транспортному вигляді штекер являє собою комель, в який з товстого кінця одне в одне вставлені всі коліна. Для того, що підготувати штекер до ловлі, необхідно через товсту частину комля витягти всі коліна, починаючи з самого тонкого, і з'єднати їх. Найбільш поширені і доступні штекери завдовжки 11 і 13 м. На ринку зустрічаються штекерні вудилища завдовжки 14,5 м, 16 м і навіть ще довші. Однак, найкращі співвідношення «довжина / доцільність використання» і «довжина / вартість» належить 11м і 13м моделям.
Штекер довжиною 13 м, шляхом відстібання комльових колін перетворюється послідовно в штекер 11м, 9,5 м і 7 м.
Штекером завдовжки 7 м доводиться ловити нечасто. В основному, це ловля біля підніжжя дуже крутих, часто - штучних бровок, розташованих біля самого берега, за умови що риба підходить і затримується на цій дистанції. З одного боку, ловля коротким штекером відноситься до розряду нетрадиційних способів застосування цієї снасті, а, з іншого - навіть на змаганнях часто на такій дистанції виявляється товарна риба. Семиметровий штекер легкий до невагомості. Після 11 і, тим більше, 13 м варіанту не відразу вдається зрозуміти, як управлятися з таким коротишами. Пам'ятайте - комльове коліно 7 м штекера є середнім (шостим з дев'яти за номером) коліном 13 м. Відповідно, це коліно тонке й крихке. При ловлі на 7 (і 9) метрах в обов'язковому порядку на торець шостого (для 9 м - сьомого) коліна встановлюється захисна пробка.
9-ти метровий штекер відверто недооцінений. Воліючи не ризикувати, рибалки відразу збирають 11м, а то й усі 13 метрів. А між тим дев'ять метрів від берега, при наявності глибини хоча б в 2 метри - це дуже «плотвина» дистанція. Це твердження неодноразово перевірено, у тому числі в умовах змагань. Про звичайні рибалки - і говорити нічого. Звичайно, шансів, що риба буде стояти на 9 м, і не буде ловитися на 11 або 13 м - небагато. Однак, якщо вітер викликає побоювання, або ловля не ладиться на повній довжині штекера - спробуйте відстібнути восьме коліно і половити на 9 метрах, можливі приємні сюрпризи. Будь-який, навіть найдешевший штекер на 9 метрах - непоганий. На такій довжині навіть важкими і нежорсткими моделями можна ловити дуже швидко і цілком комфортно. Дев'ять метрів - відмінна дистанція для привчання до ловлі новачків,жінок і дітей: і риба на ній, як правило, є і ловля - дуже приємна і фізично легка.
11 м - шикарна дистанція, достатня в більшості випадків для успішної ловлі практично будь-якої риби за умови, що донний рельєф відповідний. Роблячи перші кроки в штекерній ловлі, слід орієнтуватися саме на цю дистанцію як базову. На цій довжині відмінності між дорогими і дешевими штекерами вже вельми помітні, хоча ще й не катастрофічні.
13 м - спортивна дистанція, на якій ловлять учасники змагань, справедливо вважаючи, що під жахливим пресом лінії змагань риба схильна (хоча не вся і не завжди) відходити від берега. На звичайних же рибалках 13 метрів розкладається в основному при ловлі обережного ляща, або якщо необхідно дотягнутися до кінця звалу, або якої-небудь перспективної донної аномалії, недосяжної для 11 м штекера. Саме на 13 метрах в повній мірі проявляються відмінності між дорогими і дешевими вудилищами. І якщо у ваших планах 13 метрів позначена як основна дистанція - готуйтеся розщедритися по-дорослому.
Якої би довжини палицю ми не взяли, важливо розуміти - саме нею і в дощ і вітер нам належить проводити найтонші маніпуляції з оснащенням, а отже, палиця повинна бути:
Жорсткою. Вудилище не повинно поглинати своєю гнучкістю наші спроби чинити керуючий вплив на поплавок. Навпаки, щонайменший зсув комля в наших руках повинен відгукуватися миттєво і лінійно передавальним зміщенням вершинки вудилища, а значить і оснастки.
Легкою. Якщо ми ловимо активно (ну а інакше немає сенсу братися за штекер), вудилище постійно знаходиться у нас в руках. Ми працюємо з палицею годинами. Важку палицю захочеться кинути вже через п'ятнадцять хвилин.
Збалансованою по вазі. Мала вага, підвішена до кінця тринадцатиметрового важеля, відгукнеться в плечі такою вагою, що пудова гиря в руці здасться іграшкою. Чим ближче центр ваги вудилища до рук рибалки - тим більш легким відчувається штекер.
Тонкою. У гонитві за жорсткістю штекер не може бути настільки ж тонким, як, наприклад, 11м махова вудка. Однак, при інших рівних умовах, чим штекер тонше, тим простіше буде ним керувати в вітряну погоду.
Міцною. Штекер - вудилище, що вимагає акуратного відношення. Не більше, але й не менш того. За інших рівних відомі моделі штекерів, що славляться своєю крихкістю і навпаки - вельми міцні. Орієнтуватися, зрозуміло, по можливості, слід на другі.
Сказаного досить для того, щоб скласти загальне уявлення про штекер, його ідеологію на основні принципи.
Чорні заробітки рибінспекторів. Як і де промишляють браконьєри
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В Одеській області власники човнів скаржаться на системні побори в рибоохороні
Промисловий лов риби в Одеській області обкладений поборами з боку співробітників інспекції по охороні рибних ресурсів, а збір данини з рибалок став нагадувати добре налагоджений механізм. Про це нам розповіли рибалки-професіонали та приватні підприємці, які взяли в оренду для промислового лову риби водойми в Одеській області.
«Кожен, хто займається ловом риби професійно, обкладений даниною інспекторів рибоохорони, - каже одеський рибалка Віталій. - Такси коливаються в залежності від того, на вилові якої риби спеціалізується рибалка. Хабара збирають інспектори рибохорони нижчої ланки - кожен рибалка-професіонал у них на обліку. На лапу інспекторам дають незалежно від того, є легальний дозвіл на лов риби у власника човна або сейнера, чи ні. Дійшло вже до того, що рибалкам стає невигідно купувати квоти на вилов риби і працювати офіційно. Інспектори рибоохорони чіпляються до тих, хто не хоче давати хабарі, і знаходять десятки «порушень», за які штрафують рибалок. Всі інспектори нижчої ланки віддають половину хабарів своєму начальству. У свою чергу, ті діляться з вищим керівництвом ».
Найчастіше вимагачі від рибохорони чіпляються до недотримання рибалками журналів обліку кількості улову. «На кожному малому риболовецькому промисловому судні повинен вестися журнал обліку улову, - пояснює власник двох промислових човнів, що проводять лов риби на Дністрі Олексій М. - Однак вести його під час лову рибалкам важко, руки зайняті іншою роботою. Крім цього, навіть серед виловленої риби бувають одиничні екземпляри інших порід. За це штрафують нещадно, мовляв, рибалка ловить заборонені до лову породи риб. Штрафи можуть у кілька разів перевищувати виручку від улову. Однак варто дати хабар за заздалегідь встановленими тарифами, як інспектори перестають «помічати» заборонену рибу, незаповнений журнал або перевищення квоти на добовий улов ». На думку Олексія, інспектори рибохорони просто змушують рибалок вести свій промисел нелегально: «Рибохране вигідніше працювати з браконьєрами, які фактично« сидять на гачку »у інспекторів».
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
БРАКОНЬЄРИ
За скромними підрахунками наших джерел, більше половини малих рибальських човнів в Одеській області ведуть лов риби «вчорну». «З відома рибохорони ловлять навіть цінні породи риби, внесені до Червоної книги. Всі браконьєри, які ловлять осетрових, знаходяться під «дахом» рибохорони і під їх контролем. Інспектори «працюють» з ними 50 на 50, а головний об'єкт видобутку - ікра. Такі можуть тижнями ловити даремно. Однак вилов однієї лише рибини - білуги або севрюги - дає 2-3 кг чорної ікри. Кілограм «каші» оптом (на рибальському сленгу - чорної ікри, Авт.) Коштує до $ 1 тис. (у порівнянні з минулим роком ціна підвищилася на $ 200), - зізнався нам власник риболовецького сейнера Валентин К. - А прибутки браконьєрів від продажу осетрових і ікри коливаються від $ 4 до 8 тисяч на місяць. Але половину грошей доводиться віддавати інспекторам рибоохорони ».
Рибохорона: мзду вимагають самозванці
Голава прес-служби Південного басейнового управління рибоохорони Ігор Москаленко висунув нам свою версію подій у ввіреному йому відомстві: «Випадки корупції з боку інспекторів рибоохорони бувають вкрай рідко. Кожен такий випадок стає предметом службового розслідування. Винних відразу виганяють з роботи. Зате часті випадки, коли співробітники державних природних парків, в яких є водойми, видають себе за інспекторів рибоохорони та на цій підставі вимагають гроші ». Тим часом, за офіційними даними одеської облпрокуратури, у 2012 році до відповідальності за службові злочини було притягнуто 37 співробітників відомств, які повинні контролювати і захищати рибні ресурси. А начальник відділу по боротьбі зі злочинами у сфері водних ресурсів одеського ОПЕПП облУВС Віталій Зелінський повідомив, що за минулий рік до суду було направлено 5 кримінальних справ за браконьєрам: «А з початку 2013 року - ще одну справу за фактом браконьєрства».
Зимова ловля щуки на блешні
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловля щуки взимку на штучні приманки менш поширена, ніж ловля судака чи окуня. Частково це пов'язано з тим, що щука більш активно хапає блешні і балансири тільки в період першого льоду, а з приходом стійкого льодового сезону її хватки на приманки стають все рідшими. І це дійсно так, якщо говорити про малі річки чи озера. Інша ситуація на великих водосховищах, рибалки тут ловлять щуку на блешні не менш успішно, ніж на жерлиці. І тут слід признатись, що ловля щуки на штучні приманки все ж набагато азартніша, ніж на жерлиці. Принаймні, спортивніше.
Де ловити ?
У період першого льоду щуку слід шукати неподалік від берега, нерідко на глибинах не більше півметра, там, де швидше стає лід. Хижак в цей час полює поблизу прибережних заростей рослинності, очеретів, острівців і коряжників. Але і в цих характерних місцях не завжди можна відразу натрапити на риб'ячу «стежку». Простіше всього орієнтуватися за виставленими жерлицями місцевих рибалок, оскільки вони швидше знаходять хижака, виставивши снасті відразу в декількох місцях. Зазвичай після перших же хваток і підйомів прапорців починає вимальовуватися картина ходових щучих стежок і стоянок. Іноді це лінія на якомусь віддаленні від берега або перепад з мілководдя на яму. Не обов'язково прилаштовуватися поблизу виставлених жерлиць. Можна просто визначити для себе уловисту лінію, по якій хижаки роблять обхід своїх мисливських ділянок.
На початку сезону велике значення має маскування. Безглуздо чекати хватку щуки на мілководді з прозорим і тонким льодом. Незважаючи на азартність і жадібність щуки в цей час - вона все ж обережна. Риба добре бачить і чує рибалку. Тому для ловлі потрібно вибирати ділянки матового льоду або покриті снігом. По льоду слід пересуватися ковзаючими кроками. Як кажуть, не дихаючи ... Особливо в перспективних місцях. Також не варто на тонкому льоді з шумом висмикувати бур і ганяти їм воду туди-назад. І лунку теж не варто чистити. Лунка буде просто засвічена і крізь неї буде бити стовп сонячного світла, відлякуючи рибу. Досить прибрати частину крижаної крихти і проткнути в отвір під блешню.
Зазвичай висвердлюється відразу кілька лунок по передбачуваній лінії щучого ходу. Облоивши їх, можна шукати рибу далі, завжди повертаючись до перших лунок, які слід затемнити перед відходом. Для перевірки достатньо декількох помахів удильником. Якщо хватки не послідувало, то навряд чи вона вже трапиться після восьми-десяти порожніх підйомів і падінь блешні на дно. Раз за разом обходячи лунки, слід і періодично міняти приманки.
В середині зими піймання щуки на прибережних мілководдях справа рідкісна. Хижаки перемістилися за дрібною рибкою ближче до ям, а на водоймищах до русел затоплених річок і струмків, що стали тепер глибокими поздовжніми канавами. Тут щуку слід шукати по звалам на ці ями-канави. Зазвичай це перепад з 3 на 5-6 м глибини. Так само як і в період становлення льоду, першими знаходять риб'ячі стежки невтомні любителі половити щуку на жерлиці. Їм це простіше зробити, ніж рибалці з блешнею. Знайшовши брівку ями, слід свердлити лунки по її напрямку, на відстані 5 м від лунки до лунки. Це дозволить помітити всі зміни в рельєфі дна. При цьому, дістаючи приманку, можна відзначати зміни глибини в кожній новій лунці по жилці, яка намотується на руки, а не на котушку. При деякій вправності це з часом виходить робити без «борід» і перехлестів, якщо глибина не більше 5 метрів. У більш глибоких місцях плутанина неминуча, і жилку краще намотувати на котушку. Часто щука виходить до усть річок і річечок, де тримається і дрібна рибка. Найбільш уловистими місцями можуть стати коряжники, але тут без важкого відчепу робити нічого, інакше приманки залишаться висіти на стовбурах затопленого лісу. У закоряженних місцях також має сенс застосовувати літні блешні з жорстко закріпленим подвійним гачком і вусами-захистом. Але зазвичай ці блешні досить легкі і тому їх застосування обмежується мілководдям. Або потрібно виготовити більш важку блешню такого типу.
Ближче до весни і в період останнього льоду хижак знову починає переміщатися до берегового мілководдя, куди вже починає надходити тала вода зі струмків і лісових швидких річок, які розкриваються раніше корінного льоду водосховища. Тут вже у щуки починається і преднерестовий жор, який буває найкращим за весь сезон зимової риболовлі.
Які приманки використовувати ?
Для ловлі щуки з льоду можна використовувати ті ж літні коливальні блешні, які добре зарекомендували себе по відкритій воді. Під час першого льоду, коли ловля проходить в основному на мілководдях, цілком підійдуть легкі «коливалки». Вони добре і плавно грають, перевалюючись з боку на бік, при цьому опускаючись до дна досить довго, що й потрібно для малої глибини. Проводка - короткий і різкий помах удильником, після якого блешня грає активніше і більш тривалий час, ніж при плавному підйомі. Іноді хороший результат дає ловля з дна. Тобто блешня піднімається помахом удильника прямо з дна, куди приманка і опускається перед черговим підйомом.
Успішно у цей період працюють приманки типу Rattlin. Вже на змаху вона вертко вібрує і всередині неї перекочуються кульки. Але техніка гри дещо відрізняється від ловлі на блешню. Раттліни підвішуються за спинку. Тому після короткого й різкого помаху для повноцінної і повної гри приманки її не опускають відразу до дна, а як би притримують на різних рівнях, тільки потім вільно опускаючи до дна. Це також мілководна приманка. Особливо вдало її застосування у віконцях серед рослинності, оскільки приманка не має великого відхилення від осі лунки і небезпека зачепити її за траву менша, ніж зачепитись блешнею. Між тим, раттліни дуже привабливі для щуки.
Подібні до ратлінів і підлідні воблери, наприклад, зимові воблери Salmo. Їхня відмінність полягає в зміщеному вперед центрі ваги, що надає приманці свою оригінальну гру, при якій воблери йдуть вперед «головою». Але вони невеликого розміру і ваги тож, тому також призначені для мілководдя. Підлідні воблери добре працюють під час млявого клювання щуки.
Для ловлі щуки на великих глибинах застосовуються більш важкі приманки. Це можуть бути великі балансири, глибинні ратліни, обтяжені коливальні блешні, тригранні важкі блешні для ловлі судака влітку і великі кастмастери. Останні вважаються цілком універсальною приманкою для ловлі жереха влітку і щуки взимку.
З балансирів для ловлі на глибині найбільш ходовими і поширеними можна назвати приманки Rapala розміром 7-11 см. А найбільш вдалими в розфарбовуванні, і в універсальності для ловлі щук всіх розмірів багато рибалок вважають семисантиметрові Lucky John. Недоліки їх налаштування по горизонтальній підвісці можна усунути, довантажуючи ту чи іншу сторону м'яким дротиком, намотаним на гачок, або смужками свинцю чи дробинками. Крім щуки, ці балансири добре працюють і по окуню, що урізноманітнить рибалку, а іноді і виручає, коли щука відмовляється брати.
Як не дивно, але щука не настільки вимоглива до гри зимових приманок, як судак і окунь. Вона, здається, навіть воліє монотонні і майже примітивні рухи обманок. Це підйом приманки на 20-40 см, який може бути повільним або середньо-швидким, потім скидання і після цього пауза тривалістю 4-6 секунд. Ось основна усереднена схема гри приманок для ловлі щуки взимку. Зрозуміло, що ця схема може дещо видозмінюватися залежно від умов ловлі і особливостей конкретного водоймища.
Важливу роль відіграє забарвлення приманки, оскільки вона повинна залежати від того, чим харчується щука в даній водоймі. Тобто, яка дрібна рибка входить в раціон щуки на певній ділянці водосховища чи річки. І тут знову доведеться звернутися до досвіду рибалок жерличників. Вони вже точно знають, якого живця їм слід запропонувати щуці. Знаючи, яка рибка переважає в даному місці, треба підбирати і приманки, що імітують забарвлення і розмір цих рибок.
Снасть для зимової ловлі щуки на блешні
Зазвичай взимку, для ловлі щуки на блешні, застосовуються досить жорсткі удильники. Вершинка може бути при цьому відносно м'якою. При ловлі на важкі приманки кивок ставити не обов'язково, але в період першого льоду, коли використовуються коливальні легкі блешні, він все ж таки необхідний. Наявність кивка в останньому випадку дозволяє визначити момент торкання дна легкою приманкою, а також контролювати її гру і момент клювання.
Для ловлі щуки краще застосовувати моножилку, так як вона більш еластична і дозволяє виважувати саму жваву і крупну щуку, пом'якшуючи її ривки. Діаметр жилки - 0,28-0,3 мм. Повідці краще ставити з тонкого і гнучкого металевого повідкового матеріалу, який легко зав'язується у вузли. Якщо металевих повідків немає, то можна зробити скрутку з тієї ж жилки.
Котушка повинна мати механізм, що дозволяє стравлювати жилку при сильних ривках риби. Для цього підходить проста котушка з курком. Натискаючи на курок, легко скинути частину жилки, а якщо його відпустити, то жилки надійно тримається стопором, що необхідно при підсіканні.
Де ловити плотву взимку?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Те, що плотва риба жвава, непосидюча, знає будь-який рибалка. ЇЇ поведінка взимку, в цьому плані змінюється мало. Плотва вкрай рідко стоїть на одному місці, зазвичай переміщається в пошуках їжі. Однак ділянки водойми, де плотва відчуває себе найбільш комфортно, потрібно знати чи вміти відшукувати. Тільки в цьому випадку ви можете розраховувати на успішну, азартну рибалку і пристойний улов.
На початку льодоставу найчастіше ловлять плотву по затоках річок і водосховищ. Це і зрозуміло. Там, де слабка течія, або її зовсім немає, наростання льоду йде швидше, тому, пересуватися по ньому найбільш безпечно. А от з настанням справжніх морозів пора перебиратися на великі водойми.
Будь-яка водойма, де мешкає плотва, має свої особливості. Умови проживання в ній риби багато в чому залежать від регулювання рівня води, перепад якої в окремі періоди може досягати 1,5-2 м і більше. Ловля плотви на ділянках, де немає течії, серед зими рідко буває вдалою, оскільки ця срібляста красуня намагається триматися ближче до свіжого струменя, що несе підводним мешканцям живлющий кисень. З іншого боку, на річках плотва намагається дотримуватися ділянок з уповільненою течією. Зазвичай це виходи заток, гирла приток. Ну і, звичайно, на тих же водосховищах потрібно враховувати силу течії, яке залежить винятково від того, в якій мірі відкриті шлюзи.
На ділянках з течією вода досить насичена киснем, водні рослини починають відмирати пізніше і плотву тут можна зустріти на глибині, що не перевищує навіть метра. Трохи пізніше вона перебереться ближче до течії, на предруслові бровки.
У водосховищах взимку цю рибу найчастіше можна зустріти на піщаних схилах глибоких ям, вздовж берегових кромок затоплених річок і струмків, переважно на ділянках з несильною течією. Подібну поведінку плотви можна пояснити тим, що дрейссена - її улюблені ласощі - на глибоководних бровках утворює цілі колонії, розташовуючись поясами. Біля цих кормових місць і воліють триматися солідні особини плотви. А там, де вода постійно збагачується киснем, плотва нерідко виходить і на поливи з глибиною 2-3м.
Деякі рибалки стверджують, що плотва уникає ділянок з мулистим дном. Це не зовсім так. Якщо дно сильно замулене, то так. Оскільки кисню тут менше. З іншого боку, мотиль (один з основних кормових об'єктів мирної риби) мешкає виключно в замуленому дні, багатому детритом та іншими донними відкладеннями.
Пошук плотви в кожному конкретному випадку вимагає від рибалки нестандартних дій. Наприклад, нерідко вдається виявити косяки пристойних пліток на підводних піщаних і кам'янистих пагорбах...
Досить численними зграями плотва групується головним чином на тих ділянках водойми, де є висока концентрація мотиля, дрібних черепашок, нитчастих водоростей і іншого корму.
Після визначення перспективного місця ловлі, використовуємо правильну прикормку для ловлі плотви взимку, підбираємо снасть, і насолоджуємось результатом...
Прикормка для ловлі плотви взимку
Визначившись з місцем ловлі плотви, слід її прикормити. У зимовий час при ловлі плотви зазвичай використовуються спеціальні годівниці: відкриті і закриті, в залежності від сили течії. При цьому для пахучої кормової суміші краще мати годівницю ємністю приблизно зі склянку. Для дрібного кормового мотиля і опариша більше підходять металеві або пластмасові годівниці, розраховані на 20-30 г корму. Якщо є необхідність, годівниця може наповнюватися рослинною сумішшю в поєднанні з личинками. Що стосується запаху, то не варто забувати, що підгодівля з сильним запахом може мати зворотний ефект, особливо під льодом...
При відкриванні годівниці прикормка повинна легко вивалюватися на дно. Тому для зимової риболовлі намагайтеся купувати не дуже клейкі підгодовування. Якщо ж ви зібралися ловити плотву на невеликій глибині при відсутності течії, прикормлювати лунки краще без годівниці, щоб корм повільно спускався на дно, як у випадку з верхівкою, утримуючи зграйку плотви в місці ловлі. Хороші результати дає опускання в лунку по дрібці дрібного кормового мотиля. Але не завжди.
Нерідко можна чути, що для успішної ловлі плотви взимку краще всього прикормлювати кормовим мотилем. Це не зовсім так. Буває, що під лункою у величезній кількості скупчуються йоржі завбільшки з мізинець. І тоді доведеться переходити на нове місце або задовольнятися йоржами для юшки.
Зазвичай до складу сухих підгодовувань для плотви й інших коропових риб входять рослинні кормові компоненти й ароматичні добавки, або так звані віддушки. Зарубіжні виробники на упакуваннях нерідко приводять докладний склад зимових сумішей для тієї ж плотви. На відміну від них, наші виробники підгодовувань склад тримають в секреті або заявляють, приміром, що в набір інгредієнтів обов'язково вводиться «чарівний» екстракт. Враховуючи наші реалії та з урахуванням такої відвертої засекреченості наявність екзотичних добавок в підгодовуванні може виявитися просто-напросто рекламним трюком.
Є чимало рибалок, що віддають перевагу підгодовуванням власного виготовлення. У цьому випадку, погодьтеся, у вас більший простір для експериментів. Наведемо один варіант приготування прикормки, яка чудово працює для ловлі плотви взимку.
Пшеничні панірувальні сухарі - 1000г
Манна крупа - 100г
Підсмажене і мелене насіння соняшника, або мелена свіжа макуха - 150г
Ванільний цукор - 10г
Кориця або каррі - 20г
Кормовий мотиль - 200г
Дрібний опариш - 50-70г
Іноді плітка, ймовірно сита, розгулює під льодом в стовпі пахучої прикормки в метрі, а то й вище від дна. Це добре видно по здригуванням поплавка. Справа в тому, що, рухаючись в товщі води, риба зачіпає хвостом і плавниками вашу жилку. Багато рибалок не звертають на це уваги, продовжуючи ловити з дна. І абсолютно марно.
Для таких ситуацій варто мати при собі додатковий знімний поплавець, який піднімає оснастку вище від дна. Можливий і інший варіант - заміна вудки на іншу, в оснащенні якої поплавок огружений таким чином, що після опускання грузила і приманки на дно він не притоплюється, а знаходиться на поверхні води в лунці. Пересуваючи поплавок, ви легко можете визначити горизонт, де тримається плотва під лункою.
Снасть для зимової ловлі плотви
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
При ловлі плотви зимою успіх багато в чому залежить від вибору оснастки. Перш за все Ви повинні так налаштувати снасть, щоб звести до мінімуму кількість порожніх клювань. У невеликій водоймі,або у водоймах де можна розраховувати лише на зустріч з плотвою розміром до 20 см, рідко кому прийде в голову використовувати жилку товще 0,10 мм. При цьому слід враховувати також активність риби. Одна справа перший і останній лід, коли кисневий режим для підводних мешканців сприятливий, і зовсім інша справа - глуха зима. Під метровим льодом плотва хоча і не стає пасивною, проте біологічні функції її досить пригноблені.
Якщо Ви знаєте, що плотва під товстим шаром льоду геть ігнорує граючу блешню. Ви міняєте одну за одною приманки і в кінці кінців приходите до висновку, що ловля можлива тільки «на стоячку». То в цій ситуації найкраще ловити на поплавкову снасть, оскільки, на відміну від мормишки, насадку на гачку плотва сприймає не настільки насторожено. Тим більше якщо рибалка недостатньо професійно володіє технікою лову на мормишечную снасть з кивком.
На тихій воді (наприклад, на виході річкових заток або на поливах водосховищ) зазвичай використовують максимально полегшену оснастку, яка виглядає наступним чином.
На кінці жилки потрібно закріпити грузило-дробинку, вага його ретельно збалансована в домашніх умовах з вантажопідйомністю поплавця. На відстані 5-10 см вище грузила прив'язується короткий повідець (2-3 см) з гачком № 19-20 для ловля на реп'яха і чорнобиля або № 17-18 для ловлі на мотиля. Деякі рибалки ставлять два таких коротких поводочка, що дозволяє урізноманітнити вибір пропонованих рибі насадок. Особливо це потрібно на початку ловлі і при розвідці нових місць. Не рекомендується заміняти грузило блешнею. Це буває доречно лише в тому випадку, якщо поряд з плотвою можливі покльовки великого підлящика, густери або іншої риби.
На слабкій і помірній течії добре зарекомендувало себе оснащення, в якому приблизно через 5-6 см вище грузила прив'язаний теж повідець, але вже довший - до 15 см. Клювання при цьому виражається в незначному зміщенні маленького веретеноподібного поплавочка проти течії.Якщо ж доведеться ловити на швидкій течії, вищевказані оснастки вам не допоможуть: їх буде відривати від дна і зносити силою потоку.
У подібних ситуаціях, зазвичай застосовують важку вольфрамову мормишку, вище якої на короткому повідку прив'язується гачок або блешня розміром з сірникову головку. При цьому важливо залежно від сили течії підібрати мормишку такої ваги, щоб жилка не «парусила» під льодом. Чим більше дуга, тим важче розпізнати обережне клювання, тим складніше працювати кивком.
Головне в пошуку плотви та успішної ловлі взимку - потрапити на риб'ячу стежк, правильно прикормити і підібрати відповідні снасть і насадку.
Ловля риби на кружки: основи
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Кружок - активна, здобутлива снасть для ловлі хижаків на живця. Ловля риби на цю снасть практикується вже понад сто років.
Класичний кружок представляє з себе диск із вставленим у нього штирем. На обід диска намотується близько 30 метрів жилки, оснащеної грузилом, повідцем і гачком.
Сучасні кружки, зазвичай мають діаметр близько 150 мм і товщину до 30 мм, роблять їх із твердого дрібнопористого пінопласту. На ободі диска вибирається жолобок з радіусом 10 мм. Для кращого сходу жилки краї жолобка скругляются.
У центрі кружка встановлюється пробкова втулка, в якій свердлиться отвір діаметром 10-12 мм. Сюди вставляється добре підігнаний конусний штир з щільного дерева, наприклад, яблуні, бука, дуба і т.п. З пробки штир легко виймається, навіть якщо він сильно розбухне у воді. Зазвичай довжина штиря дорівнює діаметру диска кружка, товщина його верхнього кінця близько 8 мм, нижнього - 12-14 мм. З тонкого боку робиться пропил для вкладання жилки, а з товстого - яйцевидне потовщення для стійкості кружка на воді. Тонкий кінець штиря служить важелем, що забезпечує перевертання кружка під час клювання хижака.
Далі кружок слід прошпаклювати, відшліфувати і пофарбувати водостійкою фарбою: верх диска - яскраво-червоною, низ - білою; верх штиря - темною, іншу частину - білою. На кульовому потовщенні потрібно нанести широку чорну смугу - це показує швидкість обертання кружка після перевертання.
На верхній стороні диска робляться два діаметрально протилежних косих (по 45 градусів) вирізи - для закріплення жилки, щоб вона мимовільно не скидалася з жолобка.
Штирі і кружки підганяються індивідуально і нумеруються. На верхній площині кружка слід нанести букви, що позначають вид живця, відповідно - на штирі малюється стрілка, яка ставиться проти назви посадженого на гачок живця.
Що стосується жилки, то досвідчені рибалки все частіше використовують капроновий шнур діаметром 1-1,5 мм - він не ріже руки при клюванні великої риби; не плутається в човні при завезенні кружків на повторну тоню; на відміну від жилки, не створює кільця у воді - живець ходить більш природно. Щоб шнур довго зберігав свої якості, його добу витримують в натуральній оліфі, а потім на кілька днів розвішують для просушування. На диск шнур намотується в напрямі, протилежному кутку вирізу на його верхній площині. До кінця шнура через карабін із застібкою кріпиться знімний повідець з грузилом, вага якого визначається розміром живця і видом хижаків. Для ловлі окуня на малька достатній вантаж близько 5 грамів, а для більш великих живців - 10-15 грамів. Карабін на снасті запобігає закручуванню повідця живцем.
Для полювання на щуку використовуються металеві повідці - вольфрамові, або з обпаленої сталі. Крім того є спеціальний повідковий матеріал - він став широко застосовуватися на живцевих снастях. Повідець з нього м'який, живець поводиться на ньому більш природно - більше клювань, до того ж, він не по зубах щуці.
На шнур вище повідця слід за допомогою шила протягнути кульку з щільної гуми. Вона буде позначати глибину ловлі й дозволить швидко зорієнтувати на найбільш «уловистий» горизонт.
Розмір гачків також визначається видом передбачуваних хижаків на тоні і величиною живців. Зазвичай на окуня і судака використовують одинарні гачки, а на щуку - двійники або трійники.
Техніка ловлі на кружки має специфічні особливості. Перше - вибір тоні. Це вивчення за допомогою портативного ехолота глибини і профілю дна в напрямку ходу кружків за вітром або за течією. Після визначення зручної і перспективної ділянки водойми вихідний і кінцевий рубежі тоні позначаються буями. На кружках встановлюється спуск, насаджуються живці і вони пускаються на тоню - зазвичай в шаховому порядку з інтервалом 5-6 метрів.
Рибалка в човні найчастіше дрейфує разом з кружками на деякому віддаленні від них. При перевертанні підпливає до кружка, чекає, коли сповільниться його обертання, і робить підсічку. Дрібного хижака швидко витягують у човен, знімають з гачка або відстібають з карабіна разом з повідцем і садять на кукан. Солідний трофей береться підсаком, або багориком. Кружок знову «заряджається» і продовжує свій шлях до кінця тоні. Тут всі кружки збираються: шнури не намотують на диски, а вільно укладають на дно човна, живці ж прямо на снасті запускаються в ємність з водою. При повторному заході на тоню живці не переплутають повідці між собою, і снасті будуть швидко встановлені на воду.
Ловля кружками - захоплююча і емоційна, поєднується з частими і азартними погонями за кружками, захопленими на просторих водоймах великими хижаками. Ця добутлива рибалка загартовує і фізично зміцнює організм.
За щукою з зимовою жерлицею
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
За тривале перебування на морозі природа нагороджує рибалок більшими, ніж у теплу пору року, уловами. Це стосується всіх риб, що не впадають у зимове заціпеніння, або простіше кажучи, в сплячку. Відноситься це і до такої рибі, як щука. Варіантів ловлі щуки взимку існує неймовірно багато, але ми зараз зупинимося на самому, на мій погляд, зручному і здобутливому. Це ловля щуки на зимові жерлиці. Погодьтеся, не кожному рибалці в радість сидіти цілий день над лункою, і сподіватися на те, що щука все ж не обійде увагою його зимову блешню чи снасточку. А грати приманкою потрібно обов'язково, де це бачено, щоб щука (або будь-який інший хижак) спокусилася лежачою на дні залізякою? Куди простіше мати 5-10 лунок, в кожній з яких приманка буде грати самостійно, чи неправда? А рибалці залишиться тільки час від часу їх перевіряти, і під час клювань витягувати щук. Ось саме тому і краще використовувати жерлиці.
Зимові жерлиці мають той же принцип, що і їх літні «колеги», і відрізняються вони лише незначними нюансами. Так, на зимову жерлицю бажано намотувати більш тонку жилку, а значить і більш якісну. По-перше, зимова щука не настільки сильна, як літня, а по-друге, взимку вода прозоріша, й товста жилка може відлякати плямисту хижачку. Жилку бажано не використовувати товстіше 0.2мм, в крайньому випадку - 0.3мм. Крім того, зимові жерлиці, на відміну від літніх, повинні мати сигналізатори клювання. Автоматичні сигналізатори взагалі чудові, але цілком достатньо і звичайних прапорців, які можуть падати (або, навпаки, підніматися) під час щучих клювань. І останнє істотне розходження зимових жерлиць і літніх - це допустимий схід жилки. У літніх жерлиць схід жилки необмежений, щука, взявши живця, може до безкінечності змотувати жилки, а рибалка, поставивши жерлиці ввечері, вранці збирати щук. Взимку такого робити не можна, допустимий схід жилки повинен бути не більше 3м. Інакше бороди вам забезпечені, та й щук будете втрачати одну за іншою. Взимку під час клювання важливо не дарувати щуці жилку, інакше вона виплюне живця. А уявіть, що буде, якщо під час підсічки ви почнете метушню з бородою?
Отже, риболовля. Кожен любитель зимової ловлі щук на жерлиці має їх близько 10 штук, по одній штуці на лунку. Не обов'язково їх всі відразу використовувати, якщо клювання гарне, то і з чотирма буде складно управлятися. Але щоб клювання було хорошим, щуку потрібно знайти. Головна заповідь зимової риболовлі - знайдеш рибу, вона твоя. І підхід до пошуку щуки повинен бути більш серйозним, ніж до підбору снастей та екіпіруванню разом узятим.
Зимові стоянки щуки відрізняються від літніх, але в цілому риси вони мають спільні. Кордон відмерлих водоростей, велика кількість мулу, каламуті, тиха, малопроточна вода, різні підводні кущі, затоплені пні, інші предмети - скрізь можна знайти щуку. Щука взимку йде туди, куди рухається основний об'єкт її корму - дрібна біла риба. А там, де велика кількість мулу, і відповідно, каламуті, і знаходиться велика кількість залишків корму. Туди ж слідує і щука. Таких місць у кожній водоймі чимало, але не в кожному з них можна знайти щуку. Тому і будуть корисні жерлиці. На кожній перспективній ділянці водойми можна прорубати лунку, опустити туди жерлицю з живцем, і спокійно за всіма ними спостерігати.
Рибалка саме з цього і починається - опускаємо в кожну лунку по одній жерлиці, налаштовуємо прапорці, і уважно спостерігаємо. Щука - риба жадібна, азартна, і навіть взимку її клювання чітко видно. Як тільки сигналізатор запищав (або прапорець піднявся-опустився), поспішаємо до жерлиці, і здійснюємо розгонисту, але не різку підсічку. При різькому підсіканні можна висмикнути живця, і таке часто трапляється. А потім виважування. І ось що значить щука! Будь-яка риба, від дрібної плотви до великого судака взимку не має практично ніякого опору, йде за жилкою немов вантаж. Будь-яка риба, але тільки не щука! Тут вам і ривки, і круги, і хитромудрі виверти! Під час виважування не можна дарувати щуці жодного метра жилки, інакше щука звільниться від живця, і ви залишетеся з носом.
Але така жвава поведінка стосується тільки виважування. При цьому та сама щука може спокійно сидіти біля вашого живця, і годинами його не помічати. Тому корисно час від часу перевіряти лунки. Підійшли до лунки, і швиденько підняли живця на 0.5м. І тут же його опустили на дно. Нерідко через хвилину-другу вже слідує клювання. Нерідко виявляється так, що щука вже сидить на гачку, а ви її не помітили. Але виважування в будь-якому випадку легким не буде.
Пару слів про погоду. У ясні морозні дні, мабуть, краще на рибалку не ходити. Мороз і сонце - день чудовий, але тільки не для риболовлі. Як правило, саме в такі дні і доводиться стикатися з ОП. Також негативний вплив на клювання можуть надати знижений тиск, і холодний вітер, особливо, якщо він дме з півночі. В інші дні єдине, що вам може перешкодити наловити щук - це недбалий вибір місця для риболовлі. Але це не трагедія, адже місце можна і поміняти. Удачі вам на зимовій щучій риболовлі!
Двохвостий твістер і ловля щуки на нього
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Твістери частіше застосовуються для ловлі судака. Але на двохвості приманки можна ловити і чудових щук. Більшість рибалок для ловлі щуки використовують тільки одну м'яку пластикову приманку - великий віброхвіст типу Shad. Червоподібні твістери здаються їм занадто дрібними. Багато років і я теж так думав, але потім змінив свою думку. Якось раз на мілководній річці, що в основному населена щукою, сподіваючись зловити судака, я насадив простий твістер на джиг-голівку і обловив кілька цікавих місць. Але судак ніяк себе не проявляв. Я вже хотів запропонувати йому віброхвіст, як мені на очі попався двухвостий твістер. А чому б, власне, і ні? Я насадив цю пластикову приманку, зробив закид і незабаром виважував, як мені здавалося, першого судака. Але риба на березі виявилася пристойною щукою. З тих пір я зловив багато щук на двохвості твістери - але жодного судака.
Два хвости виляють один біля одного, нагадуючи жабу з м'якими лапками. Однохвостий твістер - всього лише рисочка в підводному ландшафті, двухвостий ж - справляє враження великої здобичі. Два хвоста роблять його об'ємним. У всякому разі, я спостерігав, як щуки з надзвичайною жадібністю хапали таку приманку. Я випробував твістери самих різних кольорів, але одна модель проявила себе особливо добре - з жовтим тілом і червоним подвійним хвостом. Мені здалося, що така комбінація фарб викликає справжній хапальний рефлекс у щук. Щука не буде робити довгих кидків, щоб схопити цю приманку, тому двухвостий твістер слід проводити, що називається, під самим носом у риби.
Я належу до тих рибалок, які завжди ловлять з максимальним ризиком. Мої улюблені місця ловлі - справжні підводні джунглі, що буяють зачепами, але саме там і підстерігає свою здобич щука. Звичайно, приманка постійно зачіпається. Але хто уникає перспективних для стоянки щуки місць, щоб зберегти приманку, той може з таким же успіхом вийняти батарейку з годинника, щоб продовжити час її роботи.
Тому я з особливим бажанням проводжу твістер по тих місцях, де у воді лежать дерева. Тут щуки чекають в тіні здобич. Їм доводиться блискавично приймати рішення, здобич лише на секунди з'являється в їх полі зору. У цьому і полягає одна з причин, чому тут серед щук майже не буває нерішучих супровідників приманки. Якщо вже хижачка атакує, то бере приманку як слід.
Двухвостий твістер потрібно проводити з максимальною привабливістю для риби. Я розробив власну техніку ловлі: не дозволяю двохвостому твістеру стрибати по дну, як при ловлі судака. Вибираю якомога легшу джиг-голівку, якраз таку, щоб отримати потрібну дальність закидання і щоб твістер, незважаючи на течію, досягав дна. Дозволяю йому не тільки танцювати на дні, а й постійно спрямовуватися наверх, прискорюючи його хід за допомогою вудилища або швидкої підмотки жилки. При цьому іноді проводжу його повільніше, іноді швидше, в усякому разі завжди по-різному. У твістера на легкій джиг-голівці м'яка гра, і він не плюхається, немов камінь, на дно. Навпаки, він в уповільненому темпі, коливаючись, немов вагається, опускається вниз. Нерідко його підхоплює щука.
Тому важливо ніколи не втрачати контакту з приманкою. Я завжди тримаю жилку натягнутою. Швидка підсічка допомагає уникнути безрезультатних клювань. Правда, найчастіше гачок сидить в передній частині рота, але настільки міцно, що риба при виважуванні не може від нього звільнитися. Якщо загрожують корчі або латаття, я іноді проводжу твістер біля самої поверхні. У щуки очі розташовані у верхній частині голови, і на мілкій воді подана таким чином приманка не залишиться непоміченою. Покльовки на поверхні видовищні. Після підсічки рибу слід виважувати жорстко, щоб вона не пішла в коряжник. Але на відміну від воблерів, у яких іноді є по декілька трійників, ризик зачепу у двохвостого твістера менше. У нього тільки один гачок, і той сидить у пащі риби.
Твічинг взимку: де ловити?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Зловити щуку взимку на літні приманки складніше, ніж окуня, але сам процес набагато більш захоплюючий і ставить перед рибалкою чимало завдань, успішне вирішення яких принесе і результат, і задоволення. Головне питання: "Де ловити?"
В умовах великої річки дуже важливо вміти знайти місця, на яких риба виявляється неподалік від берега, на прийнятній для недалекого воблерного закидання дистанції. Відповідні ділянки можна умовно розділити на дві групи: ті, які є місцями стоянки щуки, і ті, на які хижачка виходить полювати. Причому одні можуть розташовуватися в безпосередній близькості від інших. Але стратегія ловлі на кожному такому місці різна, так як поведінка щуки «в дома» відрізняється від її «робочої» поведінки.
Почнемо з місць, куди зубаста виходить годуватися. Клювання на подібних ділянках сильно прив'язане до певних тимчасових інтервалів, які прийнято називати виходами. Взимку за світловий день буває два, іноді три явних виходи, які тривають недовго. В інший час клювання відсутні. Ділянки, куди виходить годуватися щука, можуть бути самі різні: коси, прибережні зони із зворотною течією, бровки, захаращене дно і т.д. Ці місця часто не підходять для довготривалого перебування на них великих хижаків: мала глибина, течія, турбулентність і інші фактори роблять стоянку некомфортною і вимагають великої витрати енергії, що в холодній воді неприйнятно. Тому стоїть щука в інших місцях, а годуватися виходить сюди слідом за мальком.
Завдання спінінгіста - потрапити на точку саме в той час, коли сюди підходить «зубаста». Її активність у цей момент досить висока, оскільки метою візиту є бажання втамувати голод. Мудрувати з технікою проводки і моделями воблерів під час виходу не варто. Найкраще взяти заздалегідь перевірену приманку, в якій впевнені, і методично обловлювати щучий «обідній стіл». Таким чином, дорогоцінний час буде витрачено на ловлю, а не на копання в коробці з приманками. За один щучий вихід вдається зловити кілька «хвостів», а далі щука покидає точку і клювання припиняються до наступного виходу. Добре, якщо поблизу ви знаєте ще одну точку, куди риба підходить відразу ж після закінчення клювання на попередній ділянці. Але на практиці вихід частіше трапляється одночасно на всіх подібних місцях. Увечері, прийшовши додому і зателефонувавши приятелем, ви дізнаєтеся, що основна частина клювань була прив'язана до одного інтервалу часу, хоча ловили ви на різних ділянках річки, які знаходяться один від одного на відстані в кілька десятків кілометрів. Час «обіду» визначається у риби якимись біологічними годинами, тому навіть на такій відстані він зазвичай збігається. З цієї причини після закінчення виходу варто зміститися і почати обловлювати ті точки, де риба стоїть постійно.
На тих ділянках, де щука тримається завжди, активність її низька. Вона відстоюється тут між виходами на точки, про які йшла мова вище. Наситившись, щука бажає відпочити і переварити все з'їдене. У такому стані взимку вона перебуває більшу частину часу, через що до її тіла навіть присмоктуються п'явки. Спінінгістові варто максимально ретельно обловити «домашні» куточки, постаратися подати воблер прямо до носа щуки, а проводку виконати найбільш делікатно. До «домашніх» ділянок хижачки відносяться приямки із зворотною течією, ями що підходять до берега, ділянки з мінімальним течією, бровки, що йдуть перпендикулярно береговим лініях, і т.д. Середня глибина в таких місцях перевищує аналогічну на ділянках, куди щука виходить на годування. Трапляються місця з приямком, де «зубаста» більшу частину часу стоїть на дні, а годуватися переміщується до входу в цей приямок. Схема ловлі щуки тут дуже проста: під час сплеску активності обловлюють вхід в яму воблером із заглибленням до 1 м, а решту часу - більш глибоководними моделями пробують розворушити щуку, що стоїть на глибині. Ось туту корисно покопатися в коробці з воблерами і поекспериментувати з проводкою. Але навіть якщо Ви підібрали модель воблера і відповідну проводку, на яку щука охоче відгукується сьогодні, на наступний день для успішної ловлі в цьому місці прийдеться заново підбирати ключик. І для «домашніх» точок, і для місць виходів характерна наявність вираженого рельєфу і твердого дна (черепашнику, глинистих бровок і валунів). Не варто шукати рибу на замулених ділянках.
Твічинг взимку: на що ловити?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В попередній публікації ми визначили місця де слід шукати щуку взимку, тепер поговоримо про приманки для її ловлі в цей період спінінгом. Підбір моделі воблера і відповідної анімації - завдання, щільно пов'язані одне з одним. Ніколи точно не знаєш, на який воблер і на поєднання з якою проводкою буде клювати в конкретний день. Доводилося ловити щук і на 12-сантиметрові «дерев'яшки», і на 4-сантиметрові окуневі моделі, тому за день ловлі прополоскати у воді кожен з воблерів, що знаходяться в коробці, - звичайна справа.
Здебільшого для зимової ловлі щуки спінінгом знадобляться порівняно глибоководні моделі з робочим горизонтом 1-1,5 м. Щука взимку стоїть виключно біля дна, тому і приманка повинна проходити в безпосередній близькості від нього. І тут головне не схибити.
Якщо взяти більш глибоководний воблер, то через кілька проводок гачки обов'язково увійдуть в захаращене дно, або поназбирують на себе безліч сміття, про клювання щуки на таку гірлянду, звісно не йдеться. Мілководні ж приманки просто не зможуть зацікавити рибу, хоча деякі моделі змушують щуку піднятися за ними і з глибини. Це об'ємні воблери довжиною не менше 10 см, які мають розгонисту гру і дають акустичний ефект, що забезпечується кульками всередині тіла. Коливання від них поширюються на пристойну відстань. Але це стосується тільки активної щуки. Пасивну ж рибу спонукати на дальній кидок за воблером взимку навряд чи вдасться.
У цілому для ловлі щуки взимку спінінгом мають перевагу тонучі моделі і суспендери. Такі воблери краще, ніж плаваючі, поєднуються з повільною проводкою і довготривалими паузами. Тривалість пауз між потяжками може досягати п'яти секунд. За цей час плаваюча приманка спливла б до поверхні. Для пасивної щуки більше підходять модифікації воблерів з великою лопаткою. Робочий горизонт у подібних моделей розташовується нижче, але найголовніше - такий воблер має більш розгонисту гру. Навіть самі слабкі сіпання спінінгом змушують приманку розгортатися у воді майже на 180 °. Завдяки цьому можна змусити воблер грати практично на одному місці.
Твічинг взимку: особливості проводки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
На кожному конкретному місці, (місця де слід шукати щуку взимку ми розгладали раніше) слід коригувати проводку з урахуванням течії та рельєфу дна. Якщо особливістю даної ділянки є бровка, що йде паралельно берегу, то найкращою виявиться проводка проти течії, тобто уздовж бровки. При такому напрямі приманка знаходиться на перспективному місці максимально довго. При цьому зручно користуватися забродними чобітьми або навіть костюмом, які дозволять підійти впритул до бровки.
Якщо ж в місці ловлі є зворотна течія, то проводку краще виконувати проти неї або по кордону з основною течією. В інших випадках виправдана ловля на знесення, коли закид виконується перпендикулярно або трохи вище за течією.
Клювання при закиданні вгору за течією трапляються набагато рідше, так як швидкість проводки в цьому випадку виходить дуже високою.
Універсальна проводка для ловлі щуки спінінгом взимку виглядає наступним чином. Після закидання роблять кілька обертів ручки котушки, щоб воблер опустився на робочу глибину. Після цього здійснюють класичну твічінгову проводку, що складається з чергування посмикувань спінінгом і пауз. Сила посмикувань повинна бути дещо м'якшою, ніж влітку, особливо якщо мова йде про воблери з великою лопаткою (приманки для ловлі щуки спінінгом взимку розглядали в попередній публікації). Між потяжками витримують паузу в одну-дві секунди, а кожну третю зупинку збільшують до п'яти секунд на той випадок, якщо риба йде за воблером, але не наважується його атакувати. Довга пауза може спровокувати недовірливу хижачку на рішучі дії.
Ще один прийом, що служить цій же меті, - збільшення або зменшення сили потяжок.
Провокувати атаку можуть і інші дії. Наприклад, на одній з рибалок переважна більшість клювань відбувалася в момент, коли воблер орав лопаткою дно. При першій потяжці відчувалося торкання воблером грунту, а при наступній слідувала хватка риби.
Починати ловлю найкраще з універсальної і усередненої проводки. Якщо є клювання, намагаються виявити, в якій фазі і на якому горизонті вони відбуваються. Виходячи з цього підбирають найбільш уловисту модель і анімацію. Якщо клювань немає, доводиться міняти або місце, або приманку.
Ловля на воблери вимагає від рибалки набагато більшого вміння, ніж на джиг-приманки. Часто буває, що, ледве відійшовши від нуля, але піймавши при цьому на воблер, задоволення отримуєш набагато більше, ніж виловивши десяток рибин на джиг. А риболовля в першу чергу повинна приносити задоволення.
Весняний сезон починаємо з оберталки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ранньою весною особливого достатку дрібної риби немає, так що вона не може бути основним кормовим об'єктом для хижака, тим не менш, в цей період щука однозначно краще реагує на приманки мінімального розміру. Минулого року всі щуки в цей період, за винятком однієї, були спіймані на «оберталки» - МЕРРS і саморобні, причому розміром за класифікацією МЕРРS від 0 до 2. А ще на вузькі і легкі "коливалки". Причому при не дуже активному клюванні розбудити апетит хижачки допомагали "оберталки" з пелюстками мінімального розміру і, що важливо, з одинарним гачком і насадженим на нього мікротвістером. Колір пелюстки - латунь і мідь. Мікротвістери ми використовували популярного забарвлення «машинне масло». Втім, такий однозначний вибір хижачкою маленьких за розміром приманок можна легко пояснити - в цей час щучі животи вщерть заповнені ікрою і молоками, і велика здобич може просто не поміститися в тісному череві.
Важливо відстежувати горизонт проводки блешні. Приманку обов'язково треба вести таким чином, щоб вона не зачіпала за донний "килим", затоплені пні та інші перешкоди. У цьому, до речі, полягає одна з головних складнощів ловлі в подібних місцях. З одного боку, приманка повинна пройти якомога ближче до можливих укриттів для щуки, з іншого - зачіп та подальші дії по звільненню приманки з «полону» насторожують потенційні трофеї.
Мій товариш ловив на "оберталки" власного виготовлення, оснащені гумовими відрізками з різаних піпеток, які в результаті віддалено нагадують лисуватого октопуса. І клювало у нього зовсім непогано. Втім те, що щука любить, щоб крім блискучої пелюстки, що обертається поруч було і щось спокусливо звиваюче - це факт давно і добре відомий. Розуміючи це, ми випробували всі що були в наявності великі спіннербейти, але успіхів вони не принесли. І це при тому, що конструкція спіннербейта прекрасно пристосована для ловлі на мілководних, зарослих і закоряжених ділянках, оскільки дозволяє вести приманку по дуже складним місцям. Думаю, що причина відсутності клювань на спінербейти полягала в тому, що всі наявні у нас приманки цього типу були досить великими, а щука, як уже було сказано, явно воліла більш «витончені» приманки. Упевнений: якби у нас були у наявності мікроспіннербейти, вони б точно непогано себе показали.
Проводка «оберталок» нами застосовувалася та, яку зазвичай називають «класичною щучою» - рівномірна з мінімальною швидкістю, на межі зриву обертання пелюстки. Проводка «коливалки» - «сходинка» в товщі води, з періодичними підмотками шнура і паузами. Важливим моментом в плані провокування клювання була проводка максимально близька до підводних перешкод або заростей підводної рослинності, але без зачепів за них. Тобто, була потрібна просто ювелірна точність, інакше щука, якщо відбувалися зачепи, насторожувалась і відмовлялася клювати.
Ловля неактивного хижака
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Більшість рибалок коли хижа риба не активна, зазвичай намагаються використовувати спінінгові приманки, які можна провести рівномірно і повільно. Таким чином, більшість з нас намагаються спровокувати лінивих і не дуже охочих до полювання риб. Але є група рибалок, які поступають з точністю до навпаки. Швидка проводка приманки, кожні кілька секунд зміна її швидкості і напрямку руху дуже привабливі для неактивних хижаків.
В таких умовах, варто змінювати місця ловлі, навіть змінити водойму. Часта зміна місць, які ми обловлюємо, дозволяє потрапити на рибу, яка має хоч якийсь хацй навіть мінімальний інтерес до їжі. Найкращі для такого підходу ловлі риби приманки такі як півні на судака, обертальні блешні і воблери. При цій тактиці ловлі такод необхідна досить часта зміна приманки яка виникає з необхідності перевіряти на наявність риби в різних шарах водойми і презентації їй різних приманок. Перешукування водойми таким способом дуже часто приносить рибу, навіть у найважчих умовах.
Дуже ефективним способом є використання важкої гуми, навіть на мілких ділянках водойми. Ріпер з джиг-голівкою вагою 20-25 грамів часто атакується навіть неактивною рибою, ймовірно, через шум і плутанину, яку він викликає на дні невеликої водойми. Так само виглядає і ловля на цикади, проводка яких в експрес-темпі дуже часто приносять окуня або судака...
Купуємо перший спінінг
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Коли новачок звертається до продавця рибальського магазину з проханням допомогти у виборі спінінга, в більшості випадків продавець задає зустрічне питання: "Яким способом Ви збираєтеся ловити?". Продавець зазвичай не розуміє, що якби покупець рибалка уявляв собі спосіб, яким він збирається ловити рибу, то у нього не виникло б ніякої потреби в допомозі продавця. Але продавцю в більшості випадків і діла ніякого немає до цього. У нього план простий: дізнатися ступінь обізнанності клієнта і якщо клієнт не особливо сильний в рибальських питаннях, впарити йому те, що найгірше продається, або те, що найбільш повним чином охопить бюджет новачка-рибалки. Про те, яку суму Ви розраховуєте потратити на спінінг, продавець запитає в першу чергу. Ну, або в другу - відразу після з'ясування способу ловлі.
Отже, насамперед - не варто на всі сто покладатись на продавця. У нього свій інтерес, а у вас свій. І зазвичай ці інтереси не збігаються.
Якщо Ви тільки-но починаєте свій шлях спінінгіста, і купуєте свій перший спінніг, я б не рекомендував слідувати загальнопоширеним порадам і купувати окремий спінінг для кожного виду ловлі. Справа в тому, що зазвичай бюджет новачка обмежений, і в цьому випадку він швидше за все опиниться з двома, або трьома дуже поганими спінінгами в руках і з такими ж огидними котушками до них. Або інший варіант, коли рибалка ще не впевнеий чи сподобається йому такий вид ловлі риби, адже спінінг кардинально відрізняється від інших способів риболовлі, то навіщо плодити снасті якими не будеш користуватись, ну хіба для колекції...
Не купуйте телескопічний спінінг. Справа в тому, що чим більше стиків на бланку і чим більша кількість частин його складових, тим нерівномірніший стрій. В ідеалі спінінг взагалі повинен бути одним цільним бланком. Це не дуже зручно при транспортуванні, але незручність повністю окупається комфортом ловлі. Крім того, телескопічна кострукція веде до того що спінінг буде важчим, а значить і менш чутливим, ну і стики - це тонкі місця спінінга, з ними постійно щось трапляється.
Не купуйте палиці маловідомих, або невідомих виробників. За винятком випадків стовідсоткової впевненості в їх характеристиках (наприклад коли Ваші друзі чи знайомі, уже користуються такими, і непогано про них відгукуються). Я пам'ятаю, як один мій знайомий, керуючись думкою "навіщо платити більше?" близько двох місяців їздив на риболовлю з китайським спінінгом за 10 доларів, який чудово справлявся зі своїми обов'язками, коли мова йшла про окуня і дрібну щуку. Однак дива не трапилось, і казка закінчилася, коли клюнула щука кілограмів на 6. Спінінг зламався в першу хвилину виважування, а риба пішла.
Для рибалок які не мають великого досвіду ловлі на спінінг я рекомендую брати цільну, або штекерну палицю довжиною від 210 до 270 сантиметрів швидкого, або швидкого-середнього ладу з тестовим діапазоном від 4 до 15 грамів. При цьому слід орієнтуватись на ціну в діапазоні від 50 до 100 доларів. (ще стільки ж на котушку, тобто клас спінінга має відповідати класу котушки, а отже і коштуватимуть вони приблизно однаково). Якщо бюджет дозволяє, можна, звичайно, купити і дорожче, але при цьому слід врахувати і ваші навички, дорожчі снасті зазвичай не прощають новачкам помилок. А ось дешевше купувати точно не рекомендується. Величезна кількість новачків досить успішно починали свій шлях спінінгіста з палиці "Catana" від Shimano...
Вибравши спінінг, перевірте кільця і катушкотримач. Кільця повинні бути акуратно примотані до бланку і на них не повинно бути потьоків лаку. Перевірте рукоятку. Якщо вона пробкова, то покриття повинне бути рівномірним і без тріщин. Перевірте стики, чи досить щільно і міцно спініг складається.
Перевірте чутливість спінінга. Візьміть за рукоять і зробіть різкий короткий помах. Чим швидше коливний кінчик палиці перестане коливатися, тим краще. Спінінги, які довгий час нездатні повернутися в стан рівноваги, називають "лапшою". Ловити на "лапшу" - сумнівне задоволення... І ще одне, переконайтесь, що спінінг Вам подобається, це одне з найголовніших правил вибору будь-якої снасті, якщо вона Вам подобається і Ви в ній впевнені на всі сто відсотків, то це вже половина успіху на риболовлі.
Юшка рибальська щира
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Скільки рибалок стільки й рецептів приготування рибальської юшки. Кожен справжній рибалка має свої секрети та напрацювання які з'являються в результаті численних кулінарних експерементів. Найважливіше, що кожен рецепт має право на існування і смакує, обов'язково смакує, по-особливому. Та хіба може не смакувати страва приготована на природі?
Серед численних рибальських рецептів приготування юшки існують так би мовити базові, або традиційні, які з невеликими змінами чи доповненнями готуються майже всіма рибаками у всіх куточках нашої планети. Одним з таких рецептів ми і хочемо поділитись з нашими читачами. Отже юшка "Щира" (подекуди "Справжня") .
Складники: риба дрібна (бажано річкова: йоржі, піскарі, окуні) - 800 г, судак або минь - 250 г, цибуля ріпчаста - дві головки, половина кореня петрушки, сіль, лавровий лист, перець горошком, зелень петрушки, кріп.
Приготування:
Дрібну рибу випатрати, видалити зябра, ретельно промити і розділити на три частини.
Одну частину залити холодною водою, посолити, довести до кипіння і варити на повільному вогні 30-40 хвилин (дрібну рибу потрібно варити, не зчищаючи з неї луски).
Бульйон процідити і зварити в ньому другу частину риби (приблизно 30 хвилин).
Знову процідити бульйон і зварити в ньому третю частину риби (також приблизно 30 хвилин).
У проціджений киплячий бульйон опустити ріпчасту цибулю (цілими головками) і варити ще 15-20 хвилин.
Після цього опустити в нього попередньо очищені від шкіри і промиті шматки судака або миня, перець, лавровий лист, сіль, корінь петрушки і варити при повільному кипінні, періодично видаляючи піну, до повної готовності риби.
Перед подачею до столу посипати юшку дрібно рубаною зеленню петрушки і кропу.
Смачного!
Моя снасть для зимової рибалки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Нічого нового в цьому способі ловлі риби немає, все старе, як світ, але даний вид снасті показав свої переваги, і от уже років 5-6 рибалю саме з таким оснащенням. Справа в тому, що замість мормишок, кіз, чортиків і іншого я використовую гачок з цівкою середньої довжини, а так як ловлю на мотиля, гачок повинен бути чорного або ж червоного кольору, імпортного виробництва, № 17. Насадкою може служити не тільки мотиль, але і опариш або їх поєднання, личинка реп'яхової молі, тісто або ж манна бовтанка, в залежності від клювання. Грузилом служить розщеплена дробинка, яку закріплюю на відстані 3-5 см вище гачка. Перед тим як прив'язати гачок на жилку, вдягаю пару намистин чорного і білого або ж чорного і жовтого кольорів. Таким чином виходить, що намистинки при грі насадкою провокують рибу на клювання, ворушачись на жилці. Але ось замість поплавця, хлистик оснащую кивком, або, як ще кажуть, сторожком, який підбираю під грузило.
Повторюся, що в даному способі оснащення немає нічого нового або незвичайного і дуже багато риболовів напевно використають його і, хочеться сподіватися, лише підтвердять його переваги. Використовувати саме такий спосіб я почав в період глухої зими, коли вмовити рибу на клювання, застосовуючи мормишку, якщо і вдається, то ось реалізувати це клювання вдавалося не завжди. Часто підсічка залишалася «холостою»: засікти рибу не вдавалося або, що ще гірше, рибі діставалося «по губах», і тоді очікування наступного клювання затягувалося - простіше було змінити лунку. Звичайно, коли клює, то клює на все, і тут не грає ролі ні товщина жилки, ні насадка або її розміри, ні приманка. Але, погодьтеся, буває це зовсім не часто. А от коли доводиться просидіти або ж пробігати по лунках у пошуках успіху весь день і, знайшовши місця стоянки риби, побачити всього кілька клювань і не зуміти їх реалізувати ...
Ось і спробував я використовувати саме такий варіант літнього оснащення зимової вудки, тільки зі сторожком. І тут же переконався, що така снасть працює куди як краще поплавкової вудки або ж оснащеної сторожком, але з мормишкою на кінці жилки. По-перше, спосіб цей має явну перевагу при ловлі з дна, коли немає необхідності так часто очищати лунку від намерзлого льоду, як це відбувається при ловлі вудочку з поплавцем, а що найістотніше - при цьому варіанті можна рибалити, використовуючи проводку насадки, граючи сторожком, піднімаючи або опускаючи її в залежності від того, що бажає риба сьогодні.
Бувало так, що до обіду риба брала тільки на нерухому насадку, а з другої половини дня - тільки на рухливу, що при використанні снасті, оснащеної замість сторожка поплавцем, просто неможливо, хіба що можна робити невеликі проводки, швидше ворушіння насадки. Або ж тільки рибалити, використовуючи проводку і гру одночасно протягом всього дня, але замість блешні використовуючи той же гачок. Самою істотною перевагою такого хитрого оснащення є те, що з десяти клювань як мінімум дев'ять бувають реалізовані, якщо не всі десять. З мормишкою ж в період глухої зими, коли риба, скажімо так, вередує, реалізувати вдається далеко не кожну покльовку.
Рибаки, будьте простішими і до Вас потянеться риба!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Джиг - дуже ефективний спосіб ловлі, його потрібно практикувати обов'язково і регулярно. Ви завжди будете з рибою, якщо самі не станете нічого собі ускладнювати.
Років 5-7 тому я практично не мав жодного досвіду ловлі риби на джиг, хоча читав багато. Але одного разу на абсолютно новій для мене водоймі причепив поролонку і зловив на неї більше десятка щук - до того часу, коли приманку стало неможливо використовувати. Іншої не було. Дно затоки було настільки чисте, що не сталося жодного зачепу. Це був дебют. Потім я всю осінь до заморозків ловив там щуку на джиг, і завжди успішно.
Снасті у мене були абсолютно звичайні, підбором ваги і забарвлень приманок зовсім не займався. Але ловив дуже успішно. Можна було б припустити, що дуже вже пощастило, що прямо-таки казка якась.
Але ось пройшли ці 5-7 років. Майже повністю перевів я своє спінігове господарство на джигову основу, ловлю багато й успішно. Судак уже давно обігнав щуку, та й окунь ось-ось добереться. Ловити доводиться на різних водоймах, і з човна, і з берега. Джигові приманки з поролону, силікону і поліуретану давно випробувані. За цей час помінялися і спінінги, і котушки. І в цьому якраз суть! Перший-ліпший китайський спінінг і така ж котушка - все це в силі. І плетінка різна. Моя улюблена вага чебурашки - 28 гр. Скрізь! Менше у мене просто немає.
А скільки наукових праць вийшло за ці п'ять років, де «вчені» рибалки рекомендують виконувати довгий список обов'язкових і послідовних дій, щоб ловити рибу на джиг. Придумані десятки джигових проводок, без яких нічого робити на водоймі. Я ні з ким не сперечаюся. Хлопці, давайте жити дружно. Але одне прохання: давайте жити простіше!
Давайте скажемо рибалкам початківцям, що в місцях проживання хижака, на ямах, його можна ловити на джиг. І взяти цим рибалкам потирібно всього лиш будь-яку палицю, будь-яку котушку, будь-яку жилку яка б не рвалася наче павутина, будь-який повідець і будь-яку чебурашку з відповідною по розмірах приманкою, лише б вони тонули до дна. І протаскувати приманку будь-якою проводкою по дну. І вони будуть ловити!
Щоправда, треба пам'ятати, що хижак гідного розміру ховається в коряжниках, і тому при ловлі на джиг у вас має бути стільки приманок, щоб ви не рахували кількість відірваних і не жалкували про них. Втратити 20 приманок за риболовлю - це не межа. Іноді при цьому, щоправда, можна зловити 30 судаків.
Вам потрібен якийсь спеціальний спінінг, який настільки чутливий, що за метр до підходу судака вже здригається? Якщо ваша пластикова картка роздулася до десятимісячної вагітності - беріть. Гірше, швидше за все, не буде. Але взагалі помітити по кінчику самого простого спінінга клювання навіть стограмового судака може тільки дуже талановитий або п'яний чоловік.
Вам потрібна сама тонка у світі плетінка? Не запитую, навіщо: просто потрібна. Згоден: напевно, риболовля буде цікавішою. Якщо я видираю на свої снасті половину корчів, то Ви будете над кожною з них зітхати і потіти. Звичайно, ви вірите, що у вас буде на одну покльовку більше, ніж у мене.
Ви бажаєте на кожному новому місці підбирати вагу чебурашки, враховуючи кожен грам, і мати в коробці весь набір ваг? Я не розумію - навіщо? Але майте. Може, існують такі судаки, які на 20 грамів не клюють, а на 16 шикуються в чергу. Хотілося б на них подивитися. Напевно, вони і верхівку по грамах вибирають: з голоду опухнуть, але на ту, що на 4 грами більше, не зазіхнуть. Не знаю, але мої 28 грамів їдять і в ямі, і на течії, і на мілині.
Ще ви, напевно, хочете перепробувати всі приманки по назвам і кольорам? Це святе! Тут навіть заперечити нічого. Але все-таки додам від себе, що в підсумку прийдете до робочого варіанту і років через 5 пошук припиниться. Джигові приманки - це розхідники. Ціна приманки - це ціна трійника з чебурашкою і максимум п'ятьорка за роботу. Якби я купував (... і обривав на зачепах) приманки по 100 і більше гривень - я б ніколи не став джигітом і не написав би цю правдиву статтю.
Ще один популярний момент, «класика жанру»: як стати на ямі? Ох, відчуваю, будуть бити мене ногами в живіт. Встаньте, як хочете. Можна в центрі ями, можна збоку, можна взагалі не на ямі. Риба буває скрізь і клює вона не завжди за підручниками. Мабуть, більшість своєї джигової риби я піймав не на ямі. Хороший судак в хорошому коряжнику жадібно клював і на півтораметровій глибині, а найближча яма була в сотні метрів. Звичайно, багато судака попадається і на типовій сходинці з мілини на глибину. Але все-таки мені більше подобається течія, коли сходинка відмінно працює проти струменя на абсолютно рівному місці.
На закінчення хочу порадити майбутнім джигітам:
Не купуйте для джигу спеціальних спінінгів та котушок, якщо кошти не дозволяють таку розкіш. Це не предмети першої рибальської необхідності. На заощаджені гроші краще купіть багато чебурашок.
Вибирайте вагу приманки, зручну для вашого спінінгу, і не збирайте колекцію інших ваг.
При ловлі з берега не економте на приманках, але рахуйте метри залишеної у воді плетінки.
Завжди майте при собі нехай навіть однакові приманки, але на різних монтажах (трійник, двійник, одинарник і офсетнік).
Не міняйте робочі приманки при відсутності клювання, краще міняйте місця.Нескінченні приклади, коли рибалка поміняв двадцять приманок, а на двадцять першій клюнуло - це випадковість. Це як ловить людина таксі, а його все немає і немає. Тільки поміняв руку, і машина вже гальмує.
Рибні консерви в домашніх умовах
Ми звикли до рибних консерв жерстяних банках з солідним маркуванням і екзотичними назвами. Річ, безперечно, смачна і можливо навіть поживна. Однак існує чимало способів приготування консервів у домашніх умовах з нашої дрібної, простої, річкової та озерної риби. Для зберігання цього рибного делікатесу на рік і більше потрібні особлива обробка та умови зберігання, а от для того, щоб ніжні консервні харчі відправити відразу в рот, потрібні лише бажання і терпіння. І, природно, рибний продукт...
Приготування рибних консерв
Рибу чистять, потрошать, відрізують голови і хвости, а велику шматують на дрібні шматки. Бажано тушки після цього підсмажити. На дно посудини (скажімо, гусятниці) кладуть порізану цибулю, потім шар риби, поверх неї розміщують цибулю, і знову - шар риби.
Рибу разом з цибулею (десь близько кілограма) солять, перчать і заливють чвертю склянки оцту, який розведений в склянці води. Також вливається півсклянки соняшникової олії. Посудину щільно закривають і витримують після закипання на дуже маленькому вогні 3-5 годин. Найкраще це робити в духовці.
Для консервів в томаті готують спочатку томатну заправку - цибулю обсмажують на сковороді, додають до неї цукровий пісок, соняшникову олію, томатну пасту (соус) і все перемішують в гарячому вигляді. На дно посудини кладеться шар натертої на крупній тертці моркви, поверх неї - риба, потім - шар цибулі з томатом. І так до заповнення посудини.
Все це поливають оцтом (на 1 кг риби 2-3 столові ложки), додають 50 г білого сухого вина, лавровий лист, перець, воду. Щоб вийшло погустіше (і, напевно, поситніше), можна присипати борошном.
Для приготування консервів-«шпротів» з річкової дрібниці використовують копчену рибку і міцну чайну заварку.
Для заправки таких консервів підійдуть і бульйонні кубики з ароматом копченостей, і різні суміші, що імітують смачний запах димку, в якому коптиться риба.
Рибні консерви - універсальна закуска на всі випадки життя. Їх можна готувати в будь-якій кількості. Залишки консервів, якщо їх не вдасться вжити за три-чотири дні, можна використовувати для заправки супів і борщів, з консервної маси (додаванням інших компонентів) добре «ліпляться» котлети.
Риба смажена з лимоном та бульбою по італійськи
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Простий рецепт який прийшов до нас з італійської кухні. Однак в результаті цього простого рецепту отримаємо ніжну і соковити рибу, з картоплею, розмарином, лимоном і оливковою олією. Це чудове блюде для всієї родини.
Складники (з розрахунку на 2 порції):
- 2 свіжих випотрошених та очищених від луски рибини вагою близько 350 г кожна (підійте окунь, тріска, форель, судак) ;
- половинка лимона;
- 2 великі картоплини;
- 1,5 гілочки свіжого розмарину;
- 60 мл білого вина;
- 1 зубчик часнику;
- морська сіль і мелений чорний перець;
- оливкова олія;
Приготування:
Бульбу очистити і нарізати кубиками, промити і варити в підсоленій воді протягом 7 - 10 хвилин до напівготовності (вона ще буде дожарюватись в духовці). Лимон нарізати на скибочки і кожну скибочку розділити ще на 4 частини.
Розігріти духовку до 250 градусів. Підготувати форму для запікання, в яку зможе поміститися риба разом з бульбою. Рибу зполоснути і висушити паперовим рушником. Посипати сіллю і перцем, змастити 2 ложками оливкової олії.В середину риби покласти гілочку розмарину та 3 шматочки лимона. Покласти в жаростійкий посуд.
Процідити напівготову картоплю, змішати її з іншою частиною лимона і подрібненим листям розмарину (близько 2 чайних ложок). Влити 2 столові ложки оливкової олії, приправити морською сіллю і свіжомеленим чорним перцем. Додати зубчик часнику, розділений на 3 частини і перемішати все разом. Обкласти рибу картоплею і вставити в нагріту духовку.
Запікати протягом 15 хвилин. Через 7-8 хвилин після початку запікання, влити біле вино.
Риба запечена в глині
Складники: рибина середніх розмірів (1,5 - 2 кг), сіль, жир, рослинна олія, цибуля, лавровий лист, спеції за смаком, капустяне або кленове листя.
Приготування: В очищену і випатрану, натерту сіллю, жиром, спеціями за смаком рибину вкладаємо кілька кружальців цибулі та лавровий лист.
Далі потрібно тушку рибини загорнути в капустяне або кленове листя, а потім у просочену рослинним маслом чисту ганчірку, обв'язати шпагатом і обмазати глиною шаром 2-3 сантиметри, покласти в гарячу золу.
Через 15-20 хвилин рибу слід перевернути іншою стороною, а ще через 40 хвилин вона буде готова.
Жилка, особливості її вибору та зберігання
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Жилка є найважливішим елементом будь-якої рибальської снасті. Без неї немає фізичного зв'язку між рибалкою і рибою. Жилка, як відомо, підрозділяється на два великі класи - монофільна і плетений шнур (надалі просто жилка і шнур).
При виборі жилки найнадійніше поступати за такою схемою: зверніть увагу на зовнішній вигляд жилки, свіжа жилка має блискучу поверхню. Якщо поверхня матова, то це означає, що жилка "постаріла", тобто на її поверхні під дією тепла, ультрафіолету утворилися мікротріщини. Старіння жилки відбувається і тому, що з неї з часом вивітрються стабілізатори і пластифікатори. Змотавши близько метра жилки, візуально, або за допомогою мікрометра, переконаєтеся в рівномірності калібрування жилки по довжині. Це легко зробити, якщо жилка не найтонша, тобто її діаметр 0,1-0,12 мм і товще. Якщо жилка тонша, то мікрометр не допоможе.
Потрібно користуватися оптичним методом, наприклад, розглянути жилку під мікроскопом. Перевірити калібрування тонкої жилки, її рівномірність по товщині, можна дуже простим способом. Для цього на жилці потрібно затиснути маленьке грузило. Зрушуючи грузило по жилці, ви відразу виявите ті місця, в яких вона більш товста, тут грузило буде застрягати. Різнотовщинна жилка для рибалки непридатна. Її можна використовувати, лише якщо ви вибрали жилку з великим запасом міцності. Якщо жилка добре калібрована, бажано перевірити її міцність на розрив. Перевіряти міцність в домашніх умовах можна на відрізку мокрої жилки завдовжки близько метра за допомогою динамометра. В якості динамометра зручно використовувати плоскі електронні ваги. Для цього слід покласти жилку на ваги і двома руками рівномірно і не швидко тягнути кінці жилки вниз до її розриву. Під час обриву ваги покажуть розривне навантаження. Спосіб цей дуже приблизний і годиться лише для відносного порівняння різних жилок з однаковим діаметром. Для точних випробувань потрібно дотримуватися певних стандартів і мати в розпорядженні дороге спеціалізоване обладнання.
Дешеві жилки дуже рідко демонструють відповідність між маркуванням на шпулі і дійсними характеристиками. Так як практично вся якісна жилка у світі виробляється з японської сировини, то шукати хорошу жилку логічніше серед японських. На найбільш якісних жилках японського виробництва в маркуванні вказані занижені міцнісні характеристики, але точні діаметри. Різниця в міцності хорошої і середньої за якістю жилки може бути в 1,5-2 рази, практично при тій же жорсткості, а значить, і відносної міцності на вузлі.
Жорсткість жилки - дуже важлива характеристика. Жорстка жилка, як правило, більш практична за рахунок більш високого ступеня осьової орієнтації поверхневих шарів. Що це значить. Процес виготовлення жилки полягає у витягуванні нитки з розплаву полімеру і проштовхуванні нитки через калібрований отвір - фільєру.
Процес виробництва включає багато стадій, таких як осушка, змішування зі стабілізаторами та інгібіторами, нагрів, охолодження, гартування і інші, але не в цьому суть. У процесі протягування жилки через фільєру відбувається розпрямлення макромолекул полімеру і вибудовування їх уздовж осі нитки. Розпрямлення, або орієнтація, молекул більш повно відбувається в поверхневому шарі нитки, ніж усередині волокна - це і є осьова орієнтація поверхневого шару. Чим вище ступінь орієнтації молекул, тим повніше реалізуються міцнісні характеристики сировини в кінцевій жилці, але тим жилка і жорсткіша. Саме за високої жорсткості жилка зазвичай втрачає міцність на вузлі. Жорсткі жилки зазвичай мають "пам'ять". Жорстку жилку використовують переважно при використанні довгих вудилищ, так як втрата амортизуючих якостей жилки компенсується довжиною вудилища. До недоліків жорстких жилок, безумовно, можна віднести їх утруднений схід з шпулі безінерційної котушки, що призводить до зниження дальності закидання. Занадто м'яка жилка легко плутається, закручується і володіє підвищеною залишковою деформацією, що призводить до її швидкого старіння. Вірніше, не старіння, оскільки старіння полімеру - це процес втрати характеристик під дією світла, тепла, випромінювання, а до втрати якості через мікротравми в процесі експлуатації. Відома з класичної риболовецької літератури порада "просушувати жилку після риболовлі" відноситься саме до м'яких жилок.
Розвиток індустрії риболовецьких снастей змушує переглянути старі погляди і рекомендації. Так, напевно, тільки "чайники" ловлять зараз "середню" плотву на жилку "класичної" товщини 0,18 мм з гачком N 4. При ловлі з "глухим" оснащенням риби до кілограма вагою цілком достатньо жилки 0,08 мм. Так, звичайна, не елітна жилка діаметром 0,1 мм має міцність при розриві 1,2 кг, а елітна - до 1,7 кг. При ловлі в популярних місцях, де риба обережна, краще застосовувати ще більш тонкі жилки. При ловлі крупної плотви, ляща, достатньо жилки діаметром Достатньо 0,12 мм та й то при гарному клюванні, якщо ж клювання слабке слід використовувати тоншу жилку. Для ловлі головня, язя, коропа вагою понад 2-2,5 кг оптимальною буде жилка 0,14 мм, а жилка діаметром 0,16-0,18 мм годиться лише для коропа від 5 кг.
Кілька слів про плетені шнури. Доцільність застосування плетених шнурів в оснащеннях для поплавкових вудок викликає дуже великі сумніви. Мабуть, тільки при ловлі хижака на живця за допомогою поплавцевої вудки доцільно застосовувати плетінку. Дуже висока жорсткість плетінки переносить все навантаження при боротьбі з рибою на вудилище. Під час "мертвого" зачепу виникають проблеми з обривом гачка. Дуже жорстка підсічка і, як результат, губа на гачку замість риби. Плетінку, навіть саму тонку, добре розпізнають у воді такі риби як харіус, язь і голавль. При ловлі мирних риб доцільне застосування плетінки тільки в якості повідків під час полювання за дуже великими екземплярами.
Головне у жилці - це вибір саме тієї, яка потрібна для конкретних умов ловлі. Потрібно враховувати той факт, що заводів-виробників жилки в світі можна перелічити на пальцях. Більшість постачальників розмотує жилку під власним товарним знаком, тому жилки під різними назвами можуть бути абсолютно однаковими. Важливим питанням є питання економіки. І сказати наперед, що вибрати: дорогу елітну жилку і ловити на неї весь сезон або придбати дешеву, недовговічну і міняти її після кожної рибалки. Все залежить від якості води у водоймі та від того наскільки часто риболов вибирається на рибалку. Якщо ви ловите у відстійниках і на теплій течії нижче ГРЕС в лужній воді, то краще використовувати дешеву жилку. У лужному середовищі і елітна жилка витримує не більше двох рибалок. А якщо ви рибалите в екологічно чистих водоймах з кришталево чистою водою, то без самої якісної жилки просто не обійтися. І жилка буде служити до чотирьох років, і обережна риба не злякається надтонкої снасті. І останнє. Більшість жилок промарковано таким чином, що дійсні характеристики, такі як діаметр і міцність при розриві, не збігаються із заявленими. По-перше, в домашніх умовах практично неможливо перевірити міцність жилки по кожному з прийнятих у міжнародній практиці стандарту. По-друге, діаметр жилки таки більш важлива характеристика, ніж міцність, тому що міцність сучасних жилок і так вже дуже висока, і немає великої різниці в тому, чи має жилка діаметром 0,1 мм міцність при розриві 1,4 чи 1 , 6 кг.
Зараз уже не актуальні питання зберігання жилки. Не те що раніше, коли хорошу, якісну жилку моюна було дістати лише по великих знайомствах, і купивши таку, щасливий рибалка запас жилки упаковував герметично і зберігав в холодильнику роками. Зараз немає потреби запасатися жилкою на все життя, простіше піти в магазин і купити жилку того діаметру і якості, які потрібні для конкретної рибалки. Однак не потрібно зберігати жилку на сонці або на батареї центрального опалення. Найбільше жилка боїться прямого сонячного світла, а саме ультрафіолетової його складової. Саме тому хороші виробники і постачальники упаковують кожну котушку жилки в індивідуальну непрозору упаковку.
Відкриваєм сезон літньої рибалки, або з вудкою по розливах
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Цього року весна добряче забарилася. Однак рано чи пізно сезон літньої рибалки, якого так нетерпляче чекає армія рибалок, відкриється. Але судячи з величезної кількості снігу почнеться сезон з неабиякої повені на водоймах, пік якої настане лише через кілька тижнів після сходу снігу. Обумовлено це тим, що в цей час починають інтенсивно надходити грунтові води. Що ж робити рибалкам які так довго чекали відкритої води? Де і як ловити рибу в період повені? З точки зору ловлі риби, це і добре, і погано.
Погано те, що грунтові води несуть масу дрібних частинок грунту і вода швидко стає каламутною. Вода може бути настільки каламутною, що клюють хіба йоржі, бички і піскарі, які відшукують корм на дні за допомогою нюху. Представники інших видів риб або відстоюються біля берегової зони, або шукають заплави і затоки без течії. Тут вода освітлюється досить швидко.
Добре те, що висока вода затоплює прибережну зону і надає рибам чудову можливість у виборі корму на будь-який смак. Тут і личинки, і хробаки, і ракоподібні. Саме тому підвищення рівня води активізує клювання риби саме в прибережній зоні.
У водоймах без течії відбувається майже те ж саме, з невеликими особливостями. В озерах і ставках, особливо слабопроточних, мутність води залишається цілком задовільною, але і тут з підвищенням рівня води риби виходять годуватися на мілкі і дуже мілкі місця. Навіть карась виходить на зарослі рослинністю мілкі місця і починає клювати, хоча по водоймі ще плаває лід.
Поведінка риби і вибір місця для рибалки
Це час ловлі риби на розливах. Ловля вельми здобутлива і цікава. Цікава тому, що, по-перше, вимагає від рибалки кмітливості та розуміння поведінки риб, а по-друге, тому, що така ловля відносно не проста і вимагає не тільки майстерності, але добре налагодженої та пристосованої до даних умов ловлі снасті.
На великому водосховищі, також як і на річці, доцільно починати з мілководних заток.
Поведінка карася, ляща, плотви і верхівки мають суттєві відмінності, незважаючи на те, що вони зараз тримаються практично одних і тих же районів. Карась, наприклад, стоїть як біля кромки рослинності, так і проникає в саму її гущавину. Тут же в вікнах можна зустріти плітку з окунем. Лящ до нересту не лізе в гущу водної рослинності, а воліє залишатися біля її кромки. Плотва, окунь та червонопірка можуть як відвідувати вікна рослинності, так і займати місця в стороні. Плотва часто виходить просто на мілини без рослинності. Червонопірка постійно переміщається уздовж крайки рослинності. Зграя червонопірки проходить декілька десятків метрів, потім розвертається і йде назад тим же маршрутом.
Верхівка утворює щільні зграї, які також переміщаються уздовж рослинності, але рух верхівки більше піддається зміні напрямку вітру. Верхівка найчастіше займає не самі мілкі місця, а тримається над лящем.
Характерною особливістю поведінки всіх риб є те, що як тільки ховається сонце або починається дощ, то вони опускаються до самого дна і перестають клювати. Виключення складає, мабуть, тільки червонопірка.
Дуже хороші для ловлі місця, де у водойму впадає струмок. Зараз будь-який струмочок може перетворитися на цілком повноводну річку. Якщо вода в ній буде достатньо прозорою, то в "гирлі" цієї річки зазвичай збираються скупчення таких риб як густера, підлящик і язь, тут же тримається і крупна плотва.
При виборі місця біля берега завжди потрібно враховувати можливу конкуренцію з боку інших рибалок. Справа в тому, що риба на розливі активна, але дуже обережна. Також потрібно пам'ятати про те, що ловити з сухого берега навряд чи вдасться. Зазвичай ловля проходить в забродку. При цьому доводиться досить часто переміщатися, пробуючи ловити як на різних глибинах, так і на різній відстані від рослинності.
Снасті і техніка ловлі
Кращі результати під час рибалки в безпосередній близькості від берега, серед рослинності і біля неї дає ловля за допомогою штекера. Штекер можна оснастити як поплавцевим оснащенням, так і оснащенням з "літньою" мормишкою. Під час ловлі в гирлах струмків може знадобитися легка проводочна снасть.
Штекер хороший тим, що з його допомогою легке оснащення завжди точно попадає в вибране місце, а також тим, що з його допомогою просто виявити найменший перепад глибини. Будь-який такий перепад, будь-яка навіть сама незначна ямка, випадково виявлена коряжка або камінь на дні можуть визначити успіх ловлі. Помічено, що лящ, карась чи плотва, в періоди, коли вони підходять годуватися до берега, хапають приманку тільки в якійсь абсолютно певній точці.
Тепер про прикормки. Можливі дві тактики ловлі. Перша з них полягає в тому, що рибалка, поступово просуваючись вздовж берега, обловлює всі перспективні точки. Така тактика використовується "мормишечниками" і багатьма поплавочниками.
Інша тактика основана на використанні прикормки. Для того щоб ефективно ловити з підгодівлею, необхідно виявити стоянку риби. Після декількох клювань, і тільки тоді, коли клювання починає стихати або припиняється, має сенс скористатися підгодовуванням. Справа в тому, що часто застосування підгодовування призводить до припинення клювання. Коли клювання вже практично припинилося, можна ризикнути. Ризик зведеться до мінімуму, якщо в якості підгодовування використовувати мотиля, опариша або хробака без додавання будь-яких інших компонентів. Тільки в тому випадку, якщо ви впевнені, що мотиль не досягне дна, наприклад, через течію, має сенс пов'язати прикормку. Для цих цілей рекомендується використовувати землю, суглинок або спеціальний грунт. При виборі того чи іншого варіанту потрібно мати на увазі, що сполука не повинна давати муть, яка однозначно відлякає рибу, і що кількість сполучного має бути мінімальним.
Найкраще мати з собою в якості прикормки п'ятдесят-сто грам великого мотиля.
Для того щоб ефективність мотиля була максимальною, я особисто його тисну і в такому вигляді відправляю в точку ловлі. Розчавлений мотиль не заривається в мул, відразу ж утворює пляму запаху у воді й швидше досягає донних шарів води.
Рідко, але бувають випадки, коли не виходить підгодовувати без сполучного, а відповідного грунту немає. Тоді доводиться використовувати стандартну прикормку, що містить сухарі, висівки, бісквіт, мелені горіхи. Цю ж прикормку доцільно застосовувати і під час ловлі верхівки і червонопірки, які і ранньою весною дотримуються середніх і верхніх шарів води і реагують на "смачну" каламуть. Відмінність поверхневої прикормки від донної, виготовлених з одного і того ж складу, полягає лише в кількості доданої в суміш води.
Надійніше брати "зимову" прикормку з мінімальним вмістом ароматизаторів. Якщо щось і додавати, то свідомо такий компонент, який не зашкодить. Зазвичай це або чебрець, або кріп. Нерідко позитивний ефект дає додавання невеликої кількості цукру (чайна ложка на кілограм прикормки) і какао-порошку. У тому випадку, якщо мотиля немає або, що трапляється набагато частіше, годувати ним немає сенсу через те, що мотиля швидко знищує верхівка і плотва, є сенс додавати в прикормку жменю рубаного черв'яка. Рубаний хробак зараз також може стати кращим підгодовуванням для карася та коропа.
Нерідко хороші результати, особливо при полюванні за великим лящем, дає використання в якості прикормки двох жмень розпареної "перловки" в суміші з жменею сухих пластівців "геркулесу".
Оснащення
Що стосується оснащення, то потрібно пам'ятати про те, що риба хоч і активна, але дуже обережна. Тому жилку краще вибирати як можна більш тонку, а оснастку максимально легку. З іншого боку, під час ловлі на розливах неминучі як зачепи за рослинність на дні, так і за рослинність, яка стирчить з води. Тому має сенс скористатися повідцем з більш тонкої жилки, хоча це й не обов'язково. Складність полягає в тому, що серед пліток на долоню може проскочити і карась на півкіло, тому жилку потрібно брати не тільки тонку, але й міцну. Повідець вибирається довжиною до двадцяти сантиметрів. Підпасок ставиться трохи вище з'єднання повідця з основною жилкою, а основне грузило розташовується ще вище, приблизно в десяти сантиметрах від підпаска.
Така, можна сказати, найпростіша конструкція хороша під час рибалки в умовах невеликої глибини і великої ймовірності зачепів. При використанні в якості наживки хробака можна обійтися і без підпаска, сконцентрувавши всю огрузку в одному грузилі. Однак така конструкція хороша, коли немає хвиль на воді. При хвилях, щоб приманка перебувала в точці ловлі, можна заякорити її. Для цього підпасок зрушують до гачка на дистанцію п'ять-десять сантиметрів і спуск роблять таким, щоб підпасок ліг на дно. При цьому, як показує практика, немає сенсу використовувати дуже маленькі підпаски масою менше 0,3 грама. Поплавець краще використовувати витягнутий, з потовщенням у нижній частині.
Ловив рибу, а зловив кальмара з бомбою
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Чого тільки не виловлюють рибалки. Ми вже розповідали що у рибальські снасті може потрапити і велосипед, і гранатомет, і меч Святослава, і бомба, і навіть ракета.
Цього разу подібна історія трапилась з рибалкою у Китаї. Місцевий житель приніс на рибний ринок виловленого ним кальмара, усередині якого виявилася бомба.
Рибак з китайської провінції Гуандун приніс на продаж на місцевий ринок незвичайний улов. Серед дарів моря опинився метровий кальмар, в тілі якого помістився діючий бойовий снаряд.
Вибухонебезпечного молюска першим виявив господар рибної лавки, який звернув увагу на важку вагу шлунка морської тварини.
Усередині розрізаного кальмара виявилася бомба довжиною в 20 сантиметрів і вагою в 1,5 кілограма.
- За формою предмет нагадував баклажан і був весь покритий іржею. Він був схожий на снаряди, які скидають бомбардувальники. Такі я бачив в одній телепрограмі, - повідомив власник магазину пан Хуанг.
На місце подій негайно викликали фахівців зі знешкодження бомб, які підтвердили, що при необережному поводженні снаряд міг спрацювати в будь-який момент.
- Зазвичай кальмари живуть недалеко від берега і харчуються креветками і невеликий рибою. Швидше за все, бідолаха прийняв залізний об'єкт за їжу і проковтнув його, - міркував Хуанг.
Бомбу, витягнуту з ненажерливого кальмара, знищили під час планового вибуху.
За визнанням пана Хуанга, він торгує рибними делікатесами вже впродовж 10 років. Однак подібне він бачив уперше.
Файне місце....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Про що говорять сліди на джиговому оснащенні
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловлячи на джиг після кожного порожнього клювання варто оглядати свою приманку, вона може багато розповісти. Самотні глибокі борозни на джиг-голівці - сліди судака, часта дрібна щітка - автограф окуня, ніби рубанком зрізані шматочки свинцю на чебурашці - атакувала щука. Маючи сліди на приманці, досвідчений спінінгіст може судити, звідки атакувала риба, якого вона була розміру і, нарешті, визначити вид риби. Ці відомості можуть значно покращити результати ловлі.
Найчастіше сліди хижака «читаються» на чебурашці. Але як зробити так, щоб ці самі сліди було краще видно, а то й взагалі - як уникнути порожнього клювання?
Останнім часом чебурашки, що продаються в магазинах не зовсім свинцеві. У них є різні домішки: олово або інший, більш дешевий метал. Здавалося б, матеріал, з якого зроблений вантаж спінінгіста повинен хвилювати в останню чергу, але це далеко не так. Адже тільки по свинцю можна читати контакти хижака з приманкою. Чебурашка, зроблена зі свинцю і різних домішок, теж цілком «читабельна», але не так явно. Щоб виправити цей недолік, можна розмістити чебурашки на 1-3 години в розчин марганцівки. Після подібної «ванни» джиг-головки забарвлюються в темний колір, близький до чорного, і «читати» по них клювання не складає особливих труднощів.
Читайте також: Монтаж додаткового трійника на силіконову приманку
Будь який джиг-спінінгіст стикається з такою ситуацією, коли основний удар риби припадає на головну частину приманки. У таких випадках покльовки бувають дуже сильними, але риба засікається вкрай рідко - гачка-то на чебурашці немає! Тому багато рибалок рекомендують ставити гачки якомога ближче до головної частини приманки. А якщо дозволяють умови, то використовують чебурашку з двійником. Природно, в корчах такий варіант не підійде. Перехлестів з жилкою - зовсiм небагато, а риба засікається я набагато краще. Варто відзначити, що прикріпити двійник можна не до будь-якої чебурашки. Найкраще це виходить з чебурашкою яка формою схожа на голову рибки.
Особливості конструювання оснащень для ловлі риби матчевим способом (частина 1)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
За поплавковими оснащеннями для ловлі риби на далекій дистанції у нас закріпилася назва "матчеві".
Всі конструкції матчевих оснащень побудовані таким чином, щоб дозволити максимально далеко і точно закинути приманку і максимально довго утримувати приманку в обраній точці ловлі, як правило, на плямі прикормки.
Якщо згадати історію, то після появи самого способу риболовлі "далеким закидом" за допомогою спеціальних вудилищ з безінерційними котушками конструювання оснащень будувалося виходячи з того, щоб врівноважити два фактори, що впливають на загальну масу оснащення. З одного боку, вимагалося закинути оснастку на відстань не менше 25 метрів, а з іншого боку, хотілося максимально зберегти чутливість оснащення до клювань.
Тому протягом декількох років спортсмени мучилися, створюючи максимально легкі (до 3-4 г) оснащення, які можна було б закинути якомога далі. Цей період розвитку мав головний позитивний результат, що виразився в тому, що з'явилися на світ поплавці з внутрішньім підвантаженням і оперенням на кінці довгої антени.
З розвитком способу ловлі з котушкою і появою спеціалізованих вудилищ з кільцями самої різної довжини і потужності сам спосіб лову "дальній кидок" розділився на "матч" і "болонський спосіб".
Під матчевим способом ловлі зараз розуміють ловлю з ковзаючим поплавцем, а під болонським - зі стаціонарним.
У сучасному розумінні способу ловлі риби на матч, як в стоячій воді, так і на течії, передбачається, що дистанція ловлі може досягати сімдесяти метрів. Для того щоб закинути приманку на таку відстань, потрібні досить важкі оснащення. Спортсмени відносно швидко зрозуміли, що немає сенсу гнатися за полегшенням оснастки з метою збереження її чутливості до клювань. Для цього є дві причини.
По-перше, і це головна причина, більш важке оснащення свідомо далі летить при використанні як довгих, так і більш коротких вудилищ. Летить не тільки далі, але й точніше. І чим оснащення важче, тим воно інерційніше, а значить, його повільніше зносить як течією, так і хвилями. А останнє дуже важливо, оскільки час знаходження приманки на точці, або в зоні ловлі зумовлює інтенсивність клювання. З'являється можливість зупинки оснастки за допомогою важкого підпаска, лежачого на дні, або волочіння приманки по дну на течії. А це, як відомо, і потрібно під час ловлі великої риби, наприклад, ляща.
По-друге, потрібно пам'ятати про те, що поведінка будь-якої риби біля берега і на великому видаленні від нього разюче відрізняються. До берега риба підходить періодично на годування і вона тут обережна, особливо на водоймах, що зазнають постійний пресинг із боку рибалок. У багатьох місцях велика риба настільки боїться рибалки, що підходить до берега тільки вночі.
На великій віддалі від берега риба набагато менш обережна і більш активна. Тут вона відчуває себе в безпеці. І опір важкої оснастки при клюванні її вже не так насторожує, як біля берега. Тому жертвування чутливістю оснастки на користь її стійкості виявилося абсолютно виправданим.
Особливості конструювання оснащень для ловлі риби матчевим способом (частина 2)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В попередній публікації, ми розглянули деякі теоретичні основи матчевої ловлі. Тепер можна перейти безпосередньо до конструювання оснащень для матчевої ловлі риби з ковзаючими поплавками.
У переважній більшості випадків має сенс використовувати поплавці з однією точкою кріплення на жилці. Практика показує, що друга точка кріплення не дає ніяких переваг, а от захлестування і заплутування оснащення відбувається постійно, що дратує, а рибалку початківця відштовхує від освоєння цього цікавого виду ловлі риби.
Поплавці краще вибирати такі, у яких частина обвантаження вмонтована в нижню частину тіла поплавця. Дуже добре, якщо ця частина виконана у вигляді набірних шайб, які можна додавати або знімати. Чим більша частина обвантаження зосереджена в тілі поплавка, тим далі і, головне, точніше полетить оснащення, але тим повільніше приманка буде досягати дна. Оскільки самими універсальними поплавками на сьогодні є ковзні поплавці загальною вантажопідйомністю 12-18 г, то маса внутрішнього обвантаження звичайно варіюється в межах від 2 до 10 г, а значить, на обвантаження близько гачка залишається від 2 до 16 г.
Тут постає питання, а яку частину обвантаження розмістити близько гачка?
Це залежить від двох факторів. Від сили течії і від глибини в точці ловлі . Для початківців можна дати приблизну пораду - зосередити недалеко від гачка грузила по масі в грамах, рівних глибині ловлі в метрах. Тобто, якщо сильної течії немає, а глибина ловлі становить 3 метри, то в поплавці загальною вантажопідйомністю 12 г 9 г залишити в нижній частині тіла поплавця, а 3 грами розподілити по жилці оснащення тим чи іншим способом.
Тепер перейдемо до питання розподілу тягарців на жилці. Тут я є всього три варіанти, які конструюються виходячи з того, яким видом проводки ви збираєтеся спокусити рибу.
Перший, найпоширеніший вид проводки полягає в тому, що приманка швидко опускається на дно і ви не робите з оснащенням ніяких маніпуляцій. Оснащення або стоїть на місці, або дрейфує за вітром, або зноситься течією. У цьому випадку конструкція оснастки, можна сказати, класична. Гачок на повідку завдовжки близько двадцяти сантиметрів. Повідець через дуже маленький вертлюжок приєднується до основної жилки. Чому через вертлюжок? Справа в тому, що важке оснащення вимагає використання досить товстої жилки (0,16-0,18 мм), а обережність риби нерідко вимагає використання для повідця жилки 0,08-0,10 мм. При такій різниці в діаметрах, а значить, і жорсткості жилки, повідець без вертлюжка буде постійно закрученим. Відразу після вертлюжау, розташовується ланцюжок однакових по масі дробинок, які складають підпасок. Робиться це для того, щоб можна було в процесі ловлі змінювати масу підпаска, шляхом зрушування однієї або декількох дробинок до основного грузила.
Важливо, щоб дробинки були щільно присунуті одне до одного, інакше будуть відбувається постійні захлести оснастки. Вище, приблизно через 60 см на жилці стаціонарно кріпиться основне грузило. Буває корисно додатково зафіксувати основне грузило на жилці за допомогою стопорних вузлів зверху і знизу. Така конструкція оснастки при плутається дуже рідко, але в кінці польоту потрібно обов'язково пригальмувати, щоб оснащення вирівнялось в лінію.
При такій техніці ловлі та конструкції оснащення зазвичай проблем не виникає, окрім двох. По-перше, щоб зменшити знос оснащення вітром і хвилями, відразу ж після падіння оснастки на воду потрібно опустити кінчик вудилища під воду і зробити ним різкий короткий ривок убік, щоб втопити жилку. По-друге, якщо клювання відбуваються під час торкання приманкою дна, то доведеться витратити певний час для того, щоб дуже точно відрегулювати спуск. Але це вже питання терпіння і наполегливості.
Другим ефективним типом проводки є якоріння або волочіння приманки по дну. Для того щоб це зробити, найпростіше покласти на дно підпасок, тоді конструкція оснастки не змінюється. Але якщо течія сильна, то доводиться класти на дно основне грузило, тобто вдаватися до донної конструкції. У цьому випадку краще всього використовувати ковзне основне грузило, яке зсувається до самого підпаску, більше в конструкції нічого не змінюється.
Третій варіант проводки застосовується під час ловлі в поверхневих шарах води, наприклад, верхівки, плотви або карася. У даному випадку вся маса оснастки зосереджується в тілі поплавця, а роль підпаска може виконати вертлюжок між повідцем і основною жилкою.
До речі, про основну жилку. В останні кілька років з появою жилок різної жорсткості почалися рекламні трюки з їх маркуванням. Практично в будь-якому магазині можна спостерігати на прилавку жилки "спінінгові", "матчеві", "тонучі", "коропові" і багато інших. Що стосується "матчевих", так це ті ж "спінінгові". Більш коректна маркування "for reel", тобто для котушок. Що стосується "тонучих" жилок, то жодна з них без описаного вище ривка кінчиком вудилища під водою після закидання сама не потоне. Справа в тому, що на поверхні наших вод присутні в кращому випадку пил з повітря, а в гіршому - шар нафтопродуктів. І сила поверхневого натягу дуже велика. Реально її можна знизити тільки одним способом. Потрібно використовувати або спеціальні "фірмові" мастила, які знижують поверхневий натяг, а ще простіше використовувати розведений рази в три будь-який рідкий миючий засіб для посуду. Його періодично капають на шпулю котушки з жилкою. При ловлі в особливо брудній воді це здорово допомагає.
Рибалка і поплавок
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Кажуть, що рибалки - завзяті мовчуни. Цілий день можуть просидіти і рота не відкрити. Ні, рибалка не мовчун. Рибалка любить поговорити. Тільки розмовляє він по-особливому: очима. І тому рот йому відкривати ні до чого. А розмовляє рибалка з поплавком...
Ліниво тече річка, ліниво пливуть у річці хмари. Риболов ліниво перемовляється з поплавком.
Ось завозився поплавець на воді, - напевно, щось під собою побачив. Навіть занурився злегка, щоб краще розгледіти.
- Що там? - Запитує очима рибалка. І тягнеться до вудилища.
Поплавок радісно стрибає, розганяючи кола.
Відповідає ледь чутно:
- Сиди собі: поспішиш - людей насмішиш. Це дрібнота щипає наживку!
Але раптом поплавок насторожився і повільно потягнувся вбік, тягнучи за собою водяний вусик.
- Будь готовий! - Підморгнув він рибалці.
- Завжди готовий! - Прошепотів рибалка.
- Тягни! - Підскочив поплавець і пірнув у глибину.
- Тягну! - Блиснув очима рибалка.
Здійнялася в повітря жилка, вилетів з води поплавок, а за поплавком - червонопера риба.
- Ну, от і обрибился! - Сказав про себе риболов. - Є почин!
А поплавок мовчить як риба. Червоні щоки його блищать від важливості. Він знову прагне у воду. На березі він втрачає дар мови.
Довго-довго тягнеться літній день. Розмовляє рибалка з поплавком, і немає кінця їх мовчазній розмові.
Довгий день для них - щаслива коротка мить. Водою друзів нерозлиє вода. Як всім закоханим, не потрібні їм слова. Що слова! Їм все зрозуміло без слів.
Колір прикормки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
За час розвитку рибальської справи, рибалки з'ясували, що колір приманки має якщо не вирішальне, то дуже велике значеня на реалізацію її ефективності.
У водоймах з течією підгодовування на дні представляє собою витягнуту пляму довжиною до кількох метрів. Цікавим є те, що риба клює не на самій плямі прикормки, а в тій точці, де пляма закінчується. Це характерно для тих випадків, коли пляма прикормки, або дуже світла, або вона занадто насичена ароматизатором. Світла прикормка зроблена на основі пшеничних сухарів, толокна з додаванням мотиля і опариша навіть на піщаному дні різко виділяється і може насторожити навіть дрібну рибу. Справедливо вважається, що хай краще прикормка буде темніше дна, але ні в якому разі не світліше.
У риболовецькій літературі зустрічаються поради щодо того, що при ловлі в сильно замулених водоймах потрібно підготувати твердий майданчик для ловлі.
Для цих цілей радять висипати в точку ловлі кілька відер піску. В даному випадку пісок буде частиною привади, тобто підгодовування, яке розраховане на залучення риби протягом декількох днів, завчасно перед риболовлею. Якщо Ви спробуєте ловити рибу в цій точці в той же день то, швидше за все, не побачите жодного клювання. Якщо у Вас не має кілька днів, то замість піску, краще висипати на дно темну глину, а ще краще землю.
Для того щоб "затемнити" підгодовування, є дуже прості і перевірені способи.
Прикормка відмінно затемнюється торфом або землею. Причому землю потрібно брати безпосередньо на березі того водоймища, в якому ви ловите рибу. Торф через те, що він досить легкий, краще використовувати в "важких" прикормках. При цьому потрібно пам'ятати про те, що торф може володіти помітно вираженою кислотною або лужною реакцією, такий торф краще не використовувати.
Дуже гарні для затемнення прикормки соняшникова макуха і мелене насіння. Непогано використовувати конопляну макуху.
Можна використовувати харчові барвники. Саме харчові. Вони не є отрутою для водних тварин і рослин, вони водорозчинні і вони добре утримуються на таких поширених компонентах підгодовування, як панірувальні сухарі, сухе молоко, яєчний порошок, макуха та висівки. Кращими кольорами барвника є: зелений, коричневий, чорний і червоний. Червоний колір, є найбільш універсальним, тим більше, що на глибині більше п'яти метрів червоний колір стає бурим. Перш ніж додавати барвник в підгодовування, його потрібно розчинити в одному-двох літрах води з водойми і додавати розчин в суху прикормочну суміш.
Атрактанти для прикормки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Антрактанти - це спеціальна група речовин, які викликають увагу у риб і приманюють їх до місця ловлі. Коло таких сполук дуже широке. Але потрібно зауважити, що привернути увагу риби і викликати у неї рефлекс пошуку корму - це не одне і те ж.
Відомо безліч випадків, коли риба приманюється атрактантами до підгодівлі, але клювати при цьому не бажає. Це пов'язано з тим, що атрактанти, у своїй більшості, не діють на апетит і травлення риби, вони лише привертають її увагу. Позитивний ефект від дії атрактантів настає тоді, коли риба знаходить в точці ловлі бажані їстівні компоненти прикормки і ласу приманку на гачку оснащення.
З атрактантами можна потрапити в халепу, якщо їх концентрація в прикормці дуже висока. У таких випадках риба стоїть на підгодованій точці, шукає щось більш смачного, ніж приманка, і не клює. Надвисока концентрація аттрактанта також може мати відлякуючий вплив на рибу. Тому з атрактантами потрібно звертатися дуже і дуже обережно і осмислено.
В якості атрактантів, зазвичай використовують всілякі циклічні ефіри, полісахариди і амінокислоти, іншими словами - всілякі витяжки з рослин і органів тварин, які багаті гормонами (печінка, підшлункова залоза, кров, статеві органи і продукти). Аттрактанти, що випускаються спеціально для рибної ловлі, фірми-виробники вже розбавляють до потрібної концентрації, щоб риболов, який ненавмисно передозував добавку в прикормці, не зіпсував собі рибалку взагалі. Потрібно зауважити, що атрактанти у вигляді спрею, тобто в аерозольній упаковці, часто використовуються для того, щоб зробити більш привабливою саму наживку на гачку.
Ароматизатори
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В продовження публікацій про прикормку і її додаткові елементи слід поговорити і про ароматизатори. В минулій публікації ми розглядали атрактанти, так от, ароматизатори в схожі до атрактантів, але їх застосування розраховане на вплив не на нюх риби, а на її смакові пристрасті.
Ароматизатори, як приправи для людини, роблять смак підгодовування і наживки більш привабливим для риби. В якості ароматизаторів найчастіше використовуються амінокислоти рослинного походження. У тому випадку, якщо в підгодовування додають часник, макуху, ягоди, м'яту, чебрець або кріп, останні виступають в ролі не тільки ароматизаторів, але і в якості атрактантів і навіть кормових частинок. Використовувати хімічно чисті конкретні речовини в якості ароматизаторів немає ніякого сенсу. По-перше, це дуже дорого. По-друге, виникають великі труднощі в дозуванні. По-третє, важко передбачити, яка саме речовина сьогодні і тут рибі за смаком. Тому виробники роблять уже розбавлені суміші ароматизаторів з тим чи іншим основним компонентом (ваніль, кориця, аніс та інші).
Тверді ароматизатори додають у сухе підгодовування, а рідкі додають у ту воду, якою підгодовування буде розчинятися до потрібної консистенції. Дуже зручні ароматизатори в аерозольній упаковці, оскільки тоді ароматизатором легко сприснути чергову порцію підгодовування перед відправкою у воду. Також буває не зайвим сприснути ароматизатором і саму приманку. Тільки потрібно пам'ятати, що більшість ароматизаторів у концентрованому вигляді моментально вбивають мотиля. Тому для ароматизації мотиля і хробака (опариша вбити ароматизатором навряд чи вдасться) краще капнути ароматизатор на палець руки і розмазати по дні і стінках тієї тари, в якій приманка зберігається. Крім перерахованих компонентів в підгодовування іноді додають і такі компоненти, які можна зарахувати до спеціальних, тобто такї, які додавати не обов'язково. Проте в деяких випадках їх додавання може бути досить ефективним. До спеціальних компонентів, насамперед, можна зарахувати буфери. В якості таких найбільш часто використовується земля, пісок, торф і глина.
Рибальська практика говорить про те, що при ловлі на деяких водоймах буфери доводиться додавати практично в обов'язковому порядку. Пояснюється це тим, що рибалки використовують підгодовування, які містять надмірну кількість кормових компонентів, атрактантів та ароматизаторів. Буфер сприяє зниженню їх концентрації в придбаній підгодівлі.
Напевно, кожен рибалка потрапляв у таку ситуацію, коли риба підходить до добротно закормленного місця, активно поїдає підгодовування, але клює дуже обережно. Дістаєш з води густеру, плотву або карася, а з риби буквально вивалюються грудки прикормки. Це трапляється у випадках коли рибалка немає часу чекати поки риба насититься підгодовуванням і почне брати насадку або наживку. І для того щоб підтримати апетит у риби, в підгодовування додають мелене і підсмажене насіння льону, коноплі або макуху першої вичавки, які мають виражену послаблюючу дію. Іноді доводиться вдаватися і до більш сильних проносних. Наприклад, додавати в підгодовування приблизно одну столову ложку касторової олії на п'ять-шість кілограмів прикормки.
Дозволю собі на закінчення висловити свою думку про те, що тільки прикормки, створені спортсменами, заслуговують уваги. Ніякі рекомендації фахівців-іхтіологів та рибоводів не йдуть ні в яке порівняння з емпіричним досвідом спортсменів. Саме спортсмени своїми постійними дослідженнями, методом проб і помилок в самих різних умовах ловлі, часом дуже складних (гроза, сильний мороз, каламутна вола, різка зміна рівня води і т.д.), знаходять склади підгодовувань, які найбільш наближені до оптимальних в тих чи інших випадках. Однак слід розуміти, що склад, кількість і консистенцію прикормки, а також темп пригодовування, доводиться щоразу коригувати залежно від передбачуваної активності і концентрації риби. Що, у свою чергу, багато в чому залежить від пори року (температура води) і погоди.
sat-prof
11.05.2013, 20:52
Сьогодні був на рибалці майже всю рибу випустив ..нажаль з ікрою!:cool:
Будьте обережні бережіть природу всім не наїмося!
Королівська уха
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Інгредієнти: 300 г курячого м'яса, кілька шматочків філе будь-якої риби (сайра, путасу, тріска, ставрида), 3 картоплини, 2 цибулини, кілька сухих грибів, 1 морква, 2 л води, сіль, прянощі, трави, коріння - за смаком.
Приготування: Сухі гриби залити холодною водою. Коли вони набухнуть, воду, в якій вони замочували, профільтрувати і використовувати для приготування юшки.
Курку розрубати на шматки з кістками, рибу нарізати шматочками. Очищені овочі нарізати.
У киплячу підсолену воду вкинути відразу всі інгредієнти, довести до кипіння. Варити 5-7 хвилин і настояти без нагрівання 20-25 хвилин.
Подати на стіл у тому ж посуді, де уха варилася.
Трави, коріння, прянощі додавати за бажанням.
Поєднання грибів, риби, птиці, овочів створюють своєрідний смак і аромат такої юшки.
Хрущ
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Хрущі (лат. Melolontha Fabricius, 1775 ) — комахи, які належать до роду твердокрилих з родини пластинчастовусі. В Україні найбільш поширеним є вид Хрущ травневий (Melolontha melolontha). Довжина тіла комахи досягає від 5 до 50 мм, а розмах крил не перевищує 5-ох сантиметрів. Окремі види жука часто приносять господарські збитки, оскільки споживають у великій кількості листя молодих дерев, личинки хрущів поїдають бульби картоплі.
Літає жук лише в світлий час доби, а на нічліг влаштовується на невеликих, зазвичай листяних деревах, найчастіше на каштані.
Хрущ є доброю наживкою для великої риби. Особливо жадібно бере його голавль. Також служить хорошою приманкою при ловлі в проводку, нахлистом, спареними спінінгами. Треба пам’ятати, що хрущ повинен бути живим і рухливим. Це залежить від правильності наживления його на гачок. Для ловіння великого голавля треба наживляти двох-трьох хрущів на великий гачок.
Добувати хруща потрібно з самого ранку або пізно ввечері, коли вони сідають на дерева для ночівлі. Для цього під деревом розстилають плівку, газети, плащ і ін., і дерево різко струшують. Якщо жуки є на гілках, то вони обов’язково впадуть на землю. Зібраних жуків зберігають в коробці з отворами для доступу повітря, куди поміщають трохи молодого листя дерева, з якого ви їх струсили.
На гачок зазвичай насаджують одного жука з крилами або без них.
Годиться в насадку і личинка жука-хруща. Взнають її по червоподібному тельцеві і цегельно-червоній голівці.
Знаходять в гної, що перепрів, жирній садовій землі. Насаджують на гачок № 8-10, краще з подовженою цівкою.
Застосовують частіше з донкою.
Заливне з коропа
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Складники: короп близько 2 кг (або 1,20 кг філе коропа); 6-7 чайних ложок желатину; рештки риби, найкраще підійде кілька голів з коропа, які добавляються в бульйон; 4 цибулини; 3 середніх морквини; петрушка; одне-два курячих яйця; шматок селери; 8 горошин чорного перцю; лавровий лист; 3 зерна запашного перцю; цукор; сіль; кілька гілочок петрушки.
Приготування:
1. Зварити бульйон з овочами та рибою. Очистити і помити овочі та випатрошити і почистити рештки риби, призначені для бульйону. Одну морквину відкласти, інші нарізати на дрібні шматочки і покласти у велику каструлю. Додати нарізану цибулю, шматки риби, лавровий лист, чорний і духмяний перець. Залити приблизно двома літрами холодної води і поставити на вогонь. Коли вода закипить, зменшити вогонь, прикрити каструлю кришкою і варити 45 хвилин на слабкому вогні.
2. Якщо у Вас цілий короп, потрібно його випатрошити і промити. Очі і зябра викинути, голову відрізати і кинути в каструлю з овочами. Гострим ножем відрізати плавники. Потім, ножем в напрямку від хвоста до голови, очистити луску. Ретельно промити рибу під проточною водою, видалити залишки луски та крові з порожнини та біля хребта, розрізати тушку на частинки.
3. Процідити бульйон з овочами та рибними рештками до іншої каструлі. Повинно вийти 5-6 чашок, решта випарувалась. Поставити бульйон на вогонь, і коли він закипить, покласти частинки риби і морквину, що ми відкладали раніше. Варити 15-20 хвилин на повільному вогні. Приправити сіллю, перцем і щіпкою цукру. Зняти каструлю з вогню і викласти шматочки риби та моркви на тарілку. Дайте їм охолонути.
4. З охолоджених частин коропа видалити шматочки шкіри і хребет. Тонкі, короткі кістки видалити за допомогою пінцета. Нарізати скибочками моркву і разом з листками петрушки викласти їх на нижню частину форми чи чаші. Ці декорації можна посилити скибочками яйця звареного на круто. На декорації покласти підготовлені шматочки риби.
5. Відлити трохи бульйону з овочів в чашку, остудити, додати желатин. Коли трохи постоїть, добавити все це до решти бульйону і злегка підігрівати та помішувати аж до повного розчинення желатину. Залити цим желе рибу, охолодити і поставити в холодильник. Через 3-4 години заливне буде готове.
Спінінг для новачків: аналіз помилок спінінгістів початківців
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Не помиляється той, хто нічого не робить. Ця проста істина стосується всіх сфер нашого буття, включаючи й рибалку. Свою першу помилку в ловлі на спінінг і ви, і я допустили не пізніше, ніж на першій рибалці. А можливо, навіть і раніше - коли підбирали снасть для того щоб опанувати ловлю хижої риби на спінінг ...
Я не ставлю зараз перед собою мету максимально докладно розібрати всі ті помилки, яких багатьом з нас не вдається уникнути на риболовлі, або в ході підготовки до неї, бо це зайняло б дуже багато часу. Але ось про деякі типові помилки ми сьогодні поговоримо.
Помилки вибору елементів снасті
Чому ми, прийшовши в магазин, купуємо саме конкретне вудилище і саме конкретну котушку? Хтось може більш-менш виразно відповісти на це питання? Більшість, коли мова йде про початківців, все-таки ні. Вибір часто робиться або просто "від фонаря", або за рекомендаціями людини за прилавком, або ж за порадами когось із знайомих і незнайомих, хто розуміється на снасті не краще, ніж ми самі. Не можна сказати, що при цьому ми неминуче придбаємо зовсім не те, що хотіли б, але такий варіант дуже навіть імовірний. Головне завдання продавця зрозуміле: продати щось з того, що є в магазині, бажано з того, що подорожче. А у людей, не причетних до торгівлі, у кожного свої смаки і переваги, і вони можуть не збігатися з нашими ...
Але це все - загальні слова. Перейдемо до конкретики. Одна з найбільш характерних помилок вибору спінінгу - гонитва за максимальним модулем "вугілля". Потреба мати саму дзвінку і саму нервозну палицю звичайно формується у людини після розмов будь то пташиний ринок чи рибальський форум. Особливо вражають заяви типу "високомодульна палиця дозволяє розрізняти вісім сортів донного грунту і відчувати хвилю від хижака, який промахується, атакуючи приманку" ... Як наслідок, людина ставить на вуха всіх своїх знайомих, щоб ті підказали, у якого ж з наявних у продажу спінінгів графіт самого високого модуля. Буває, що самий-самий графіт - тільки у вигляді бланків та і то тільки на замовлення. Людина замовляє бланк, потім несе його до розкручених складальників. Потім - отримує-таки готове вудилище і, сповнена райдужних надій, відправляється з ним на рибалку ... А повертається - м'яко кажучи, зі змішаними почуттями: ніякої тобі особливої градації у сприйнятті грунтів, хіба що мул від каменя ще якось відрізняється, ну, а про все інше - і говорити не доводиться. Палка - як палка. Якщо відчуття від неї і гостріші, то зовсім небагато.
По ходу справи починаєш звертати увагу і на недоліки високомодульного графіту. Те, що ціна вище - на порядок то до цього морально готовий. А ось надвисокі вимоги до акуратності в користуванні - це для багатьох вже перебір ...
Висновок зі сказаного такий. Якщо ви маєте намір придбати вудилище будь-якої недешевої фірми, то зі всієї лінійки краще вибрати спінінг не з топової (по модулю і, як правило, за ціною) серії, а з тієї, що на сходинку простіше. Топові серії, вони, як нерідко кажуть, для професіоналів. Ми ж зараз більше говоримо про снасті для "чайників".
Інша характерна помилка - спроба одним пострілом убити відразу всіх зайців, тобто придбати вудилище на всі випадки життя - для ловлі на легкі приманки і на важкі, з маленькою човна та з берега на широкій річці, для дрібного окуня і серйозного судака ... Ну, може, не все так відразу, але завдання знайти максимально універсальну палицю початківці спінінгісти ставлять перед собою дуже часто. Проблема виникає в тому випадку, коли людина, маючи певні обмеження по бюджету, приймає рішення взяти одну дорогу палицю замість двох простіших за ті ж гроші - легкого і важкого класу. Якщо оперувати конкретними цифрами, то мова, як правило, йде про суми в районі 200-300 $. Зараз стан справ на ринку рибальських товарів такий, що за 80-130 $ можна придбати цілком пристойне вудилище з потрібними характеристиками, і різниця в робочих якостях в порівнянні з вдвічі дорожчим буде вельми невелика. Тим не менше, частіше вибирають саме перший варіант - одне вудилище, але дороге.
Тут, варто відзначити, накладається і та обставина, на яку ми вже звертали увагу трохи вище. Більш дорогий спінінг - це, як правило, більш суворі вимоги до режиму експлуатації і часто неприпустимість виходу за рамки, прописаних для даного вудилища параметрів - зокрема, за верхню межу тесту. Крім того, щодо високомодульного бланку це, як правило, більш "злий" лад, що саме по собі означає меншу ширину реального тестового діапазону, якщо порівнювати зі спінінгом "регулярного" ладу.
Стосовно спінінгових котушок - пам'ятаєте, як якийсь час назад ми перехворіли гонитвою за максимальною кількістю підшипників? Тоді, років шість-сім тому, людина, приходячи в магазин, часто запитував не конкретну модель котушки, а ту, де понапихали побільше кульок ... Тепер на кількість підшипників, якщо і звертається увага, то далеко не в першу чергу. Зате проявляються інші перегини в оцінці потенційних робочих якостей котушки. І перш за все, це підвищений інтерес до наявності в ній нескінченного гвинта. Якщо котушка потрібна для класичної джигової ловлі, то - є в ній безкінечний гвинт чи ні, має саме мінімальне значення. Втім, як і для ловлі на обертальні блешні і на деякі інші різновиди приманок. Тому в таких випадках немає ніякого резону платити більше, вибираючи з модельного ряду тієї чи іншої фірми котушку з безкінечним гвинтом. Крім того, якщо мова йде про моделі від дорогих фірм, то навіть у тих з них, де гвинта немає, система намотування така, що якість укладання рідко викликає нарікання, і ці котушки без особливих обмежень можуть використовуватися і для ловлі, що потребує ривкову техніку проводки .
Помилки в техніці закидання
Нещодавно я мав розмову з співробітниками однієї риболовецької фірми, в якій прийнято для поступлених нових моделей вудилищ влаштовувати польові випробування. Крім усього іншого, з'ясувалася одна цікава деталь. При закиданні на максимальну дальність, коли використовується гранично тонкий шнур, в одного з двох випробувачів грузик раз у раз відривається в момент помаху, в іншого - він майже завжди залишається на місці. Про що це говорить? А про те, що техніка кидка у них різна. І це, зауважте, у спінінгістів високого класу. Про початківців - і говорити не доводиться, але якщо для майстрів відмінності в техніці це не більше ніж відмінності в стилі, то для "чайників" - це найчастіше є відображенням тих чи інших помилок.
З досвіду, найважче початківцям дається закидування підкреслено "злими", тобто рапіроподібними вудлищами. Людина купує таку палицю, їде з нею на водойму, а повертається знервованою: не кидає цей спінінг! Що цікаво, навчитися правильно кидати "рапірою" найлегше початківцю, у якого взагалі немає ніякого досвіду ловлі спінінгом. Якщо ж людина встигла навіть років двадцять тому половити тодішніми спінінгами, то відповідна їм техніка закидання вже в'їлася, і скорегувати її в потрібному напрямі не так вже й просто.
Якщо у двох словах, то закидування 'рапірою' відрізняється від закидання спінінгом 'регулярного' ладу своєю різкістю. Поняття 'надшвидкий лад' має кілька варіантів трактування. Тут воно виявляється буквально: початок посиланя приманки вперед і момент її відриву відокремлені мінімальним проміжком часу. Важливо з самого початку розуміти таку особливість техніки кидку "рапірою", тоді дуже скоро прийде і реальний практичний результат.
Інша крайність - закидання "повільними" вудлищами. Точніше, не тільки "повільними" за визначенням, а й тими, що взагалі менш швидкі, ніж ті, з якими спінінгіст звик працювати. Основна помилка - це побоювання перевантажити вудилище, працюючи приманками з вагою, близькими до верхньої межі тесту. "Повільний" спінінг під час посилання як би на мить замислюється і лише після того випльовує приманку далечінь. У недостатньо досвідченого рибалки в цей момент підсвідомо виникає відчуття, що вудилище перевантажене і воно ось-ось хрусне, тому закидання виконуються не в повну силу. Насправді ж, така задумлива динаміка в закиданні "повільним" вудилищем - це цілком нормально, і необхідний резерв міцності, якщо мова йде про спінінг від серйозної фірми, є. І відповідно, навантажувати вудилище по повній можна. Це і забезпечить дальність істотно більше тієї, що була при закиданні з побоюванням перевантаження.
Помилки проводки
Неточностей в техніці проводки, серйозних і не дуже, така кількість, що можна було б присвятити їм окремий трактат, але сьогодні ми зупинимося лише на декількох з них.
Хоть трішки досвідченим спінінгістам добре відомо, що основна техніка ведення деяких приманок передбачає чітку фіксацію вершинки спінінга. При ловлі на "вертушку" вершинка не повинна гуляти. Проблема полягає в тому, що коли ми залучаємо до спінінгу дітей, ми майже завжди в ролі першої приманки даємо їм саме оберталку, а саме у самих юних спінінгістів складності з фіксацією вершинки вудилища виявляються дуже часто, і це призводить до постійних збоїв у роботі пелюстки і, як наслідок, до відсутності клювань.
У зв'язку з цим висловлюється думка: дитині треба починати не з 'оберталки', а з воблера, тобто з приманки, яка, як вважається, складніше в освоєнні. Але в цьому-то контексті воблер-мінноу має перевагу перед обертальною блешнею, оскільки при ловлі на цей тип приманок зовсім не потрібно фіксувати кінчик спінінга, а навіть навпаки.
Якщо все ж таки повернутися до оберталки, то домогтися більш-менш надійної фіксації вудилища можна, притискаючи кінець рукоятки передпліччям або ліктем до тіла. Однак, якщо це увійде в звичку, можливі не самі приємні наслідки. Так, у джиговій ловлі дуже корисно тримати спінінг на вису, не торкаючись рукояткою ні корпусу, ні передпліччя. Так набагато вища загальна чутливість, що, як відомо, в джиг-спінінгу має дуже високе значення. Свого часу, коли я став серйозно освоювати джигову ловлю, мені довелося витратити чимало зусиль, щоб відмовитися від поганої звички притискати рукоятку до тіла.
Помилки при підсіканні
Якщо коротко, то головна помилка при підсіканні - це саме підсікання. Чим більше я ловлю спінінгом, тим більше схиляюся до думки, що підсікання може вважатися виправданим тільки в класичній джиговій ловлі і в деяких порівняно рідкісних для нас інших варіантах спінінгової риболовлі - наприклад, в ловлі басса на їстівних черв'яків.
У істотному ж у більшості випадків підсікати - це принаймні не краще, ніж не підсікати, а часом гірше. Адже на підсіканні рвуться і риб'ячі губи, і шнур - із-за невідповідності міцності шнура, прикладаємим зусиллям і налаштуванням фрикціону. Правда, частенько, більше для самозаспокоєння, такі випадки списуються на підступи щучих зубів ...
Коротше кажучи, нехай ця рада і прозвучить для багатьох блюзнірством, спробуйте, коли Ви, наприклад, ловите щуку на 'оберталку' або воблер, не підсікати в принципі. І прикиньте, наскільки добре трійники впораються зі своїм завданням без вашої допомоги. Дуже може бути, що після того у ваших уявленнях про спінінг відбудеться істотна переоцінка.
Помилки при виважуванні
Правильна техніка виважування - це один з показників класу спінінгіста. Торкаючись її, можна було б дати набір формальних рекомендацій, але, як показує досвід, у найвідповідальніші моменти, коли все відбувається на емоціях, про такого роду речі не згадуєш.
Більш того, за певних обставин правильні поради, можуть при іншому розкладі спрацювати з точністю до навпаки. Наприклад, дуже не рекомендується при підхвачуванні риби підхватом братися рукою за бланк вудилища. З цим все гаразд, якщо спінінг короткий, а ручка підхвату - довга, або якщо в човні ви не один. При іншому збігу обставин взятися за бланк вище рукоятки - це єдино можливий варіант не упустити рибу і не зламати вудилище ...
Взагалі, значну більшість помилок при виважуванні можна звести до двох крайностей - це спроба взяти рибу надмірно різко або, навпаки, дати їй занадто багато свободи. Для початківців більш характерний перший варіант. Маючи певний досвід у виважуванні (а точніше - в висмикуванні з води) дрібної риби, вони часто намагаються виконати те ж саме і з великою, яка рано чи пізно сідає на приманку навіть у самого непоправного "чайника". І тут починаються проблеми ...
По-перше, дуже часто виявляється перетягнутий фрикціон. З ним начебто все просто, але у кожного свій підхід до регулювання гальма, і початківці спінінгісти набагато частіше його перетягують, ніж навпаки, роблячи це іноді на підставі дурних розкладів з книжок типу "Все про риболовлю". Тут потрібно засвоїти просту істину: "недотяг" краще, ніж "перетяг".
По-друге, "чайники" дуже часто відразу ж після підсікання починають гарячково крутити ручку котушки. Мало того, що потім часто-густо з'ясовується, що на іншому кінці жилки - корч, але навіть якщо риба, і серйозна, то несамовитий тріск фрикціону і відсутність поступу у перші кілька секунд в ту чи іншу сторону - тільки нервує і самого ловця і оточуючих, та й жилку закручує. У перші секунди треба усвідомити те, що сталося і тільки потім починати грати з рибою, і більше - за допомогою вудилища, а не котушки. Ну а емоції - їх краще приберегти до моменту, коли риба застрибає на березі чи заб'ється в підхваті ...
Весняна ловля карася на фідер
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловля карася весною на фідер вельми здобутлива, проте це не рыбалка на Волге. Головним питанням для кожного рибалки буде: чим годувати і на що ловити карася весною? Однозначної відповіді на це питання навряд чи хто-небудь дасть. З такою точкою зору погодяться досвідчені рибалки карасятники, бо знають, наскільки вибагливий і примхливий, буває карась. Іноді після закидання, не давши опуститься на дно гачка він жадібно хапає насадженого хробака, а вже через пів години, черв'як, самий жирний і верткий, не викликає у нього абсолютно ніякого інтересу. Подавай йому консервовану кукурудзу, хліб або манну бовтанку! А іноді, цей гурман може спокуситися лише «бутербродом» з пари зерен перловки присмачених мотилем. Вгадати кулінарний настрій карася важко, тому, збираючись ловити карася, завжди слід мати кілька різних наживок як рослинного, так і тваринного походження, щоб подати цьому гурману і «перше», і «друге», і «десерт».
Говорячи про прикормку, традиційний і необхідний атрибут ловлі риби на фідер, я дозволю собі порекомендувати утриматися від вишуканих складів і спробувати ловити без неї. Будуйте свою тактику ловлі не на приманюванні запахами підгодовування, а пошуком тих місць, де гарантовано може годуватися риба. По-перше, тому, що риба весною схильна до сильних міграцій уздовж берегової лінії і надовго не затримується на одному місці. По-друге, враховуючи не стабільний температурний режим води і навколишнього середовища - утримати рибу дуже важко. По-третє, відходячи від зимового посту, риба швидко насичується зовсім невеликою кількістю їжі і підгодівля може піти не на користь весняній риболовлі.
Якщо ж, ловити без прикормки ви категорично не бажаєте, то порекомендую підгодовування з великою кількістю грунту або глини (кількість грунту становить 60-80% від усієї маси підгодовування). Такий склад не зможе наситити рибу, крім того, він виправданий через весняне прагнення карася постійно копатися в донних відкладеннях у пошуках всілякої живності.
Враховуючи те, що ловити карася доведеться в закоряженних місцях або на ділянках дна з рясною водною рослинністю, дуже важливо мати уявлення про топографію дна. Це дозволить уникнути зачепів і обривів оснащення, до того ж дасть можливість, чітко уявляти - в якому напрямку потрібно виважувати рибу, і в якому напрямку можна її трохи відпустити, щоб змусити вибитися з сил.
Пам'ятайте і те, що вибране вами місце для риболовлі може служити місцем засідки щуки або інших хижих риб, що активно полюють навесні. Довга відсутність клювань, а також відсутність візуальних ознак перебування риби в цьому місці буде чітким підтвердженням присутності хижака.
Нове обличчя живцевої снасті
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Насамперед повинен сказати, що я не є прихильником живцевої снасті. Однак коли я рибалю на водоймі, то намагаюся спостерігати за конкурентами, подивитися на інших рибалок які ловлять трохи не по-моєму, і я повинен зізнатися, що найбільша революція спостерігається власне у живцевій снасті. Мова йде не тільки про технічні питання, але і в самому підході послідовників живцевої снасті.
Живцева снасть завжди вважалася статичною - рибалка, що ловвить плотву чи ляща, закидав іншу вудку на живця, так, про всяк випадок. Раз на дві години змінював живця, і кожні п'ять хвилин поглядав одним оком на поплавок. Якщо поплавка не було видно, слідувало різке підсікання і виважування засіченої аж за нутрощі щуки. Такий стеротип живцевої снасті став причиною багатьох суперечок між її прихильниками і опонентами. Багато говорилося про травмування риби, і захаращення та зміну видового складу водойми через випускання живців з невідомих джерел, та про цілий ряд інших проблем.
Минуло кілька років, і тепер ми є свідками зміни всієї філософії ловлі риби на живця. Перш за все, цей метод ловлі перестає бути статичним. Рибалки, озброєні лише однією вудкою, сумкою та ємністю з живцями, переходять з місця на місце, обловлюючи позицію не більше ніж 5-10 хвилин. Вони використовують більш тонкі снасті, комбінують з оснащенням. Це вже справжня рибалка, а не розрахунок на щасливий збіг обставин.
Ловля хижої риби на живця походить з наших традицій, і нам важко повірити до кінця, що на заході набагато більш популярним методом є ловля щуки на мертву рибку. Тим не менш, багато чого з методу ловлі на мертву рибку використовується в сучасній живцевій снасті яка може використовуватись в водоймах різного типу. Слід підкреслити, що живцева снасть дає можливість обловити більшу частину водойми, але з іншої сторони вона вимагає від щуки більшої витрати енергії. Щось за щось.
Для того щоб більш ефективно обловлювати водойму, рибалка змушений не лише часто переміщатись, але й модифікувати свою снасть. Ідея полягає в тому, щоб живець міг вільно переміщатись по якнайбільшій площі водойми. Цього можна досягнути лише шляхом збільшення повідця розташованого під тягарцем. Той факт, що ми використовуємо повідець стійкий до зубів щуки (вольфрам, кевлар, флюрокарбон) не означає, що ми не можемо поєднати його з повідком звичайним, і лише після цього через вертлюжок з основною жилкою на якій знаходиться поплавок. Звичайно, така модифікація живцевої снасті повинна відповідати параметрам водойми. Якщо дно дуже заросле і повне перешкод довгий повідець, швидше за все, буде не доречним - живець відразу зо щось запутається. Але коли дно чисте, його переваги очевидні.
Забезпечення більшої рухливості живцеві можливе також завдяки зменшенню поплавка. Потужні "бомби" відходять, і заміняються більш легкими, більш тонкими моделями. І неважливо, що поплавець іноді буде топитися живцем на короткий час. Справжнє клювання хижака все одно буде помітним. Дуже ефективним може бути поєднання живцевого оснащення з оснащенням типу патерностер. Це веде до того, жо живець спокійно плаває на бічному повідку (необхідна антизакручувальна трубка), а тягарець, навіть досить солідний, спокійно лежить на дні. Поплавці, при цьому повинні мати форму краплі, а їх вага повинна бути такою, щоб живець не тягнув їх весь час під воду, і в той же час, поплавець не повинен створювати сильного опору для хижака. Щоправда, щука не настільки пильна, як судак і рідко відпускає живця, але це не звільняє нас від уваги до деталей.
Також зміни торкнулися і методу кріплення живця. Деякі рибалки використовують не один, а два трійники - одним чіпляють живця за рот, а іншим нижче зябрової дуги. Але, при цьому вістря повинні заходити в тіло живця дуже делікатно, лише "під шкіру", щоб зайво не послаблювати живця і якнайдовше тримати його в хорошій формі. Я визнаю, що не є великим шанувальником такого підходу. Завжди переконую, що навіть один трійник це перебільшення, і цілком достатньо одинарного гачка. Я просто показую тенденцію зміни живцевої снасті серед західних рибалок експертів.
Незалежно від того, які і скількі гачків ми використаєм - завжди потрібно брати до уваги поведінку нашого живця у воді. Деякі види риб завжди йдуть на дно (піскарики) де будуть намагатись сховатися в якомусь кутку. Інші будуть рухатися в різних частинах товщі води, так ніби не можуть вирішити в якому напрямку втікати (плітка). Тому, якщо наживляємо піскарика, то краще таки, використати другий трійник під спинним плавцем або в його околицях.
Ще однією помітною тенденцією в сучасній живцевій снасті є розклад обвантаження як в класичній поплавковій вудці. Суть в тому, щоб, знову ж таки, збільшити делікатність і чутливість нашої снасті і забезпечити максимально природний рух живця. Але і тут, щось за щось. В сильно зарослих ділянках додаткові точки обвантаження можуть виявитися ловцями зачепів. Крім того, таке оснащення легше заплутується, а деякі риби (наприклад, червонопірка) є справжніми майстрами такої справи. Таким чином, Ви повинні врахувати всі плюси і мінуси.
Ловля хижої риби на живця має багато спірних етичних питань. Я не збираюся ставати на якусь сторону. Ловля на живця в Україні дозволена і популярна, інше питання у відповідальності рибалок, що її застосовують. Варто нагадати про неприпустимість випускання живця в новій водоймі, про невикористання риби з видимими ураженнями чи слідами хвороб, а також про спортивний підхід до риболовлі (недопущення занадто глибокого заковтування живця хижаком). Нехай живцева снасть буде методом ловлі не тільки ефективним, але й красивим та елегантним!
Секретні рослинні насадки для ловлі карася
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Кілька рецептів насадок від карасятників професіоналів...
Карась чудово клює на кульки чорного хліба. Значно покращити ефективність цієї насадки може додавання пересмаженої соняшникової олії з цибулею. Для таких катишів краще брати м'якуш зі звіжеспеченого хліба біля його верхньої піджаристої скоринки, тут він значно ароматніший, а відповідно і значно краще вабить рибу. З білого хліба також виходить хороша насадка, особливо якщо його м'якушку замішати з кислим сиром. Сир для цього готують спеціально, ставлять його в закритому посуді приблизно на тиждень в тепле місце. При таких насадках непогано показує себе підгодовування для карася замішане з гарбузовим насінням.
Іншою досить ефективною насадккою для ловлі карася є наступний рецепт. У невелику посудину виливають стандартну, повну склянку води, всипають до неї і розчиняють чотири чайних ложечки цукру, потім додають пшона приблизно 1/3 склянки. Далі варять все це на на маленькому вогні часто помішуючи, до повного розварювання зерен. Ставлять цю кашу охолодитись. Після цього охолоджену добре її розмішують. Мелять печиво (2-3 штуки) і додають до каші. Разом з цим добавляють борошно та 2 чайні ложечки соняшникової олії. Ще раз це все перемішують і роблять колобок. Все, насадка для ловлі карася готова. Карась легко і швидко знаходить цю насадку, так як володіє прекрасним нюхом, а кульки видають вельми апетитний аромат.
На водоймах з сильним пресингом, де рибалки буквально загодовують рибу різноманітними приманками, ловля карася на насадки описані вище може і не принести успіху. У таких водоймах карась швидше за всн охочіше буде клювати на хробака, мотиля чи опариша. Коли карась піднімає бульбашки повітря, риючись в мулі, йому марно пропонувати рослинні насадки. А от на мотиля або невеликого гнойового хробака він може охоче взяти.
Ловля риби на зелень
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Риба активно клює з багатьох причин і головні з них, коли в даній водоймі дуже багато якоїсь риби, а корму не вистачає; коли рибалці вдалося правильно підібрати місце ловлі і наживку, або за допомогою прикормки приманити рибу.
Під кінець весни і з просвітленням води риба підходить до берега, тримається близько торішньої водної рослинності, кущів, в гирлах струмків, що впадають в основну водойму. Пізньої весни і на початку літа риба концентрується на глибинах 1,5-2,5 м в місцях з достатньою кількістю світла і розчиненого у воді кисню.
Якщо влітку рибалка розпатрає спійману рибу і виявить в її шлунку велику кількість зелені, значить, риба в даній річці почала активно харчуватися підводними нитчастими водоростями і тванню, тобто "зеленню". "Зелень" - річкова насадка. На «зелень» клюють такі риби, як плотва, ялець, червонопірка, головень, лящ. Ловити необхідно в проводку - на рухому приманку. Рибалка з вудкою в руках переміщається по березі річки, обловлюючи підходящі ділянки. У певний короткий відрізок часу практично всі перераховані вище риби віддають перевагу "зелені". Рибі смакує молода "зелень", бажано з легким ароматом свіжих огірків. Набрати "зелень" можна на підводній частини паль, корчів, підводних каменів. Рибалка може зберігати нитки зелені у вологій ганчірці. Пасмо "зелені" петлею-зашморгом кріпиться на гачjr № 12-14, залишаючи хвостики довжиною 10-15 мм.
Я познайомився з цією насадкою і почав практикувати ловлю на неї випадково. В один з літніх днів я натрапив на прибережну піщану косу, і звернув увагу на невеликі калюжі з теплою водою і великою кількістю черепашок які були вкриті товстим шаром зелених водоростей. Я вирішив на гачок проводочної вудки насадити невеликий "пучок" цієї зелені. Закид, проводка і клювання. Клюнула велика плотва. Знову закид, клювання і чергова плітка в садку. За короткий час мені на "зелень" вдалося наловити досить багато пристойної плотви.
На останок хочу сказати, що смажена плотва - дуже смачна страва. Особливо смачною вона буває, якщо рибалці доводиться готувати її безпосередньо на риболовлі. Спосіб приготування досить простий. Для цього необхідно на горбку річкового піску розкласти багаття. Потім рибу випатрати, промити і посолити, поклавши всередину трохи цибулі, перцю, лаврового листа й інших спецій, а потім загорнути в аркуш чистого паперу, або фольги. Розігрітий пісок розрити і покласти в поглиблення рибу, яку потім знову засипати піском і знову розвести багаття. Хвилин через 30 риба готова до вживання.
Літня ловля червонопірки на мормишку в очереті
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ось вже протягом декількох років мені вдається досить успішно ловити червонопірку на мормишку. Ловля ця проходить в самій гущі прибережного очерету. Причому, чим щільніші і неприступніші зарості, тим зазвичай вдаліша рибалка.
Снасть і приманки
Незвичайні умови ловлі висувають особливі вимоги до снасті. Так як вудилище доводиться постійно тримати в руці, воно має бути по можливості легким. Але разом з тим настільки жорстким і міцним, щоб можна було безпроблемно звільняти мормишку при черговому зачепі і витягувати рибу. А витягати її доводиться, що називається, напролом, прямо через зарості, тому й не зайве завчасно подбати про міцність снасті. Найкраще, на мій погляд, підходить для цього довге телескопічне вудилище, у якого два верхніх коліна замінені жорсткою бамбуковою вершинкою.
Жилка підбирається під стать вудилищу - 0,2-0,25 мм. Довжина її від кивка до мормишки рідко перевищує 1,5-2 м. Це пов'язано з тим, що ловлять найчастіше у верхніх шарах води і відпускання жилки залежить не стільки від глибини водойми, скільки від висоти очерету і зручності спостерігання за кивком. Жилку доцільно обирати зеленуватого або коричневого кольору.
Кивок повинен відповідати мормишці, бути добре помітним. Мормишка потрібна досить важка: навіть при несильному вітрі жилка з легкою приманкою неодмінно почне парусити, що разом з хаотичним розгойдуванням очерету зробить ловлю майже неможливою.
Форма і величина мормишки не мають принципового значення. За моїми спостереженнями, червонопірка уникає блискучих блешень і віддає перевагу темним обтічним приманки середнього розміру. Мормишка при ловлі в заростях потрібна насамперед для того, щоб безперешкодно доставити насадку у воду.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Жорстке вудилище і міцна жилка полегшують звільнення мормишки при зачепі, однак зовсім виключити можливість обриву снасті вони все-таки не можуть. Тому гачок на мормишці, якщо він надмірно жорстокий, потрібно трохи відпустити. Тоді при зачепі, варто тільки сильно натягнути жилку, гачок трохи розігнеться і мормишка легко звільниться.
Універсальна насадка при ловлі в очереті - черв'як. Причому не потрібно насаджувати на гачок цілого хробака: відмічено, що червонопірка хапає шматочки, навіть обривки, хробака набагато охочіше.
Хороші приманки - опариш і мотиль, різні комахи, особливо коники. Правда, вони слабо тримаються на гачку і легко збиваються рибою, зате іноді, у спекотні липневі дні, майже незамінні.
Техніка ловлі
Риболов повільно рухається вздовж кромки прибережного очерету. Червонопірка зазвичай видає себе частими сплесками. Треба знати, що відсутність цих сплесків не завжди говорить про те, що риби немає. Тому місця, зовні привабливі або вже перевірені по минулій рибалці, безумовно, пропускати не слід.
Пригледівши місце, треба розгорнути човен, скласти весла і, діючи тільки шестом, постаратися якомога тихіше увійти в зарості. Після того як уляжеться викликане човном хвилювання, можна починати ловлю. Снасть, звичайно, повинна бути підготовлена заздалегідь.
Ловлять найчастіше сидячи, але якщо очерет занадто високий, а човен досить стійкий, можна рибалити і стоячи. Мормишку треба швидко, під прямим кутом опустити в намічене місце - коротка жилка дозволяє легко це зробити. При цьому необхідно уважно стежити за кивком, щоб вчасно перекинути блешню, якщо гачок зачепиться за рослину. Коли риба поруч, клювання зазвичай починаються відразу. Причому, хоча риба і знаходиться у верхніх шарах води, рибалку, який дотримується всіх заходів обережності, вона не помічає.
Звичайно, непросто відразу навчитися опускати мормишку у воду, коли навколо зарості. Часом вони настільки густі, що неможливо не тільки побачити мормишку, а й визначити - чи у воді вона, чи повисла в повітрі, зачепившись за стебло. Але зате, якщо ви потрапили в потрібне місце, риба хапає приманку дуже жадібно, різко згинаючи кивок і глибоко заковтуючи мормишку. Не раз мені вдавалося бачити, як риба навіть вискакувала з води, щоб схопити повислу над водою приманку.
Однак ця захоплююча ловля триває не довго. Незабаром зграйка, налякана чи то черговим зачепом, чи то сходом риби, йде і клювання різко обриваються. Немає сенсу втрачати час на очікування - краще знову вийти на чисту воду і продовжувати рух, обстежуючи зарості.
Рибалкам, яких не приваблює перспектива переїжджати з місця на місце, або тим, кому червонопірка не видається гідним об'єктом полювання, можна порадити таким же способом ловити плотву та підлящика.
Для цього потрібно збільшити довжину жилку, щоб мормишка лежала на дні або перебувала поблизу нього, і ловити в тих же прибережних чагарниках, але не в самій їх гущі, а в окремих віконцях чистої води, рідкісному очереті, між листям латаття.
Особливо успішна ловля у вітряні дні: в очереті набагато тихіше, риба, рятуючись від хвиль, підходить сюди і знаходить тут не тільки укриття, а й багато корму.
sat-prof
08.06.2013, 17:59
- тут не можна ловити рибу!
- Я й не ловлю! Я купаю
свого черв'ячка!
Ловля ляща та плотви на літню мормишку
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Літня вудочка з боковим кивком набуває все більшої популярності серед рибалок. Це і не дивно: вона дозволяє ловити з берега, взабродку і з різних споруд. Дуже ефективна ця снасть буває навесні, коли підлящик і плотва ходять вздовж берега.
Для ловлі підлящика і плотви з берега, або взабродку добре підійде вудилище довжиною від 6-ти до 8-ми метрів, оснащене котушкою і жилкою 0,12 - 0,25 мм. Оснащення глухе або біжуче, залежно від вподобань рибалки. В останньому варіанті котушка типу нахлистової дозволяє при виважуванні риби швидко регулювати довжину жилки, по необхідності відпускаючи або підмотуючи її. Запас жилки 20-30 м.
На кінці кивка, для того щоб клювання було добре помітним, потрібно закріпити пінопластову кульку червоного кольору. У ній монтується пропускне кілечко для проходу жилки. Кивок повинен бути пружним: при жадібній покльовці він ніби починає «кланятися», майже не згинаючись. Нерідко клювання відчутне рукою і схоже на своєрідні поштовхи, що передаються вудочці. Непогані бічні кивки виготовляють з пружини годинника. Також можна вирізати кивок самому з пластикової пляшки.
У річках лящ полюбляє триматись глибини, тому місця для його ловлі краще обирати поблизу ям, які межують із мілководдям, багатим на різноманітну водну рослинність. Добре якщо дно у місці ловлі глинисте, а течія досить спокійна. Великий лящ також дуже любить закоряжені вири, а у великих річках частенько стоїть під греблями.
На водосховищах і озерах лящ, як правило, тримається поблизу заростей очерету, осоки, обривистих глинистих берегів (під такими берегами можуть бути ями). Кращий час ловлі ляща на мормишку по відкритій воді - ранкові та вечірні зорьки. А у похмуру погоду хороший кльов може тривати і протягом усього дня.
Важливу роль відграє підгодовування, головне тут не нагодувати рибу, а лише викликати у неї почуття апетиту. В більшості випадків підгодовування це суміш сухарів, пшеничних висівок, пшоняної каші, толокна, та макухи. Для обтяження в суміш добавляють суху глину. Чим вища швидкість течії, тим більше має бути толокна, так як це хороший сполучний компонент.
Доповненням до лящевої прикормки, які можуть значно покращити її властивості служать подрібнений смажений арахіс, яєчний порошок, сухе молоко, та різноманітні ароматизатори - ванілін, какао, соняшникова, кукурудзяна, реп'яхова олія і деякі фруктові есенції. Місткість їх в суміші має бути мінімальною. Дуже корисно у склад підгодівлі включити живу основу - дрібного мотиля, опариша або нарубаних черв'яків.
При ловлі ляща в стоячій воді куля прикормки повинна бути такої в'язкості, щоб при кидку вона не розвалювався в повітрі, а розсипалася тільки при ударі об воду. Для течії прикормочні кулі роблять міцнішими і кидають їх з випередженням (тобто дещо вище за течією).
Мормишка може мати будь-які форму і колір, головне, щоб ці параметри поєднувалися із забарвленням і формою личинок, або рачків, що мешкають в даній водоймі. Для ловлі ляща влітку на мормишку підійдуть «мураха», «крило», «овсинка», «дробинка», «крапелька» (неяскраві і невеликі) та інші. На ділянках з глибиною 3-4 м і невеликою течією використовують невеликі мормишки типу «мураха» з гачками № 15-18. На більшій глибині ставлять важчі мормишки витягнутої форми з гачками № 12-16. За кольором мормишка не повинна особливо виділятися на дні.
Краща наживка для ловлі ляща на мормишку - черв'як, опариш, мотиль. При наживлюванні хробаків бажано не залишати довгих кінців.
При клюванні сигналізатор після короткого «кивання» випрямляється, звільняючись від ваги блешні. Це означає, що риба взяла приманку і потрібно робити підсікання. При вертикальній грі мормишкою клювання може відчуватись як якийсь зачіп, але якщо раптово кінець вудилища прогинається і жилка йде убік - це значить що клює великий лящ.
Ще одна особливість у такому способі ловлі у тому, що піймавши ляща, потрібно відразу підкинути трішки прикормки і тільки після цього опускати мормишку у воду.
Щодо особливостей ловлі плотви на літню мормишку, то з весни по осінь її ловлять з човна або з берега зазвичай на чорну мормишку середньої ваги типу «мураха» або «крапелька» з підсадкою зернятка жовтої пористої гуми або крихітного шматочка поролону. Втім, буває непогана ловля і на незабарвлені блешні типу «дробинка», «сочевиця», «крапелька». З живих насадок перевагу слід віддавати опаришу, мотилеві, дрібному черв'якові, ручейниками, личинці жука-короїда. Гачок блешні № 15-18, краще темного кольору. Що стосується рослинних насадок, то вони малоефективні...
Тандем мормишок може насторожити велику плотву, і його застосовують тільки при відмінному клюванні на великій глибині, щоб насадка швидше дійшла до дна. При ослабленні клювання варто прив'язувати додатковий повідець з гачком. Основна жилка 0,12-0,18 мм. Клювання плотви акуратне, тому кивок повинен бути дуже чутливим.
Проводка мормишки, як з штучної, так і з природною насадкою, повинна здійснюватися без різких рухів. Зазвичай її повільно, з плавними погойдуваннями відривають від дна і, піднявши до висоти 50 см, плануючими рухами опускають. Іноді риба краще реагує, коли підйом і опускання проходять без погойдувань.
Хороші місця для ловлі плотви та іншої білої риби бувають на мисах, які поділяють протоки, канали, річки біля гирла - там зазвичай перехрестя риб'ячих стежок і велика глибина біля берега. Якщо знайти вдале місце, улов може бути непоганим.
Іноді великі зграї ходять біля самого берега. У такому випадку краще закидати під саму осоку, тоді її пучки, що стирчать з води, хоч трохи маскують рибалку. До подібних місць необхідно підбиратися дуже обережно. Щоб не налякати сплесками зграю, після підсічки рибу доводиться тягнути по повітрю, ризикуючи порвати їй губу. Однак це себе виправдовує.
Ловля ляща на фідер
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Чомусь так склалося, що найбільш бажаною рибою для шанувальників фідерної ловлі вважається лящ. Дану рибу починають ловити за допомогою фідера з середини квітня до середини жовтня. Особливо активно лящ ловиться безпосередньо після нересту і перед настанням холодів у серпні-вересні. Влітку лящ активно годується в нічний час.
Ловля ляща на фідер ефективна, як на течії, так і в стоячих водоймах, часто деякі рибалки ловлять ляща за допомогою фідера з човна.
Найбільш складною ловлею ляща за допомогою фідера вважається риболовля на течії. У першу чергу необхідно вибрати відповідне місце. Найчастіше риба стоїть в ямах, а от годуватися вона виходить на мілководдя, тому найкращим місцем ловлі на річці буде ділянка біля глибокої ями вище за течією. Тим більше, що наша підгодівля, створюючи ароматний шлейф, виманить рибу з глибини і вкаже шлях до корму.
Снасті
Для ловлі ляща фідером знадобиться вудилище довжиною 3.6 метрів і з тестом до 90 грам. Так само необхідна хороша котушка у якої розмір шпулі не менше 3000. У тому випадку якщо біля берега великі зарості, то буде досить вудилища 2.7 метра. У таких місцях брівка зазвичай знаходиться в десяти-п'ятнадцяти метрах від берега. Шнур чи моножилку підбираємо залежно від рекомендацій для вашого вудилища. В основному практикується моножилка з розривом не більше 10 фунтів. Обов'язковий повідець з жилки має діаметр 0.12-0.16 або 0.18-0.2 міліметрів для більш великої риби. Бажано використовувати гачки з розміром від 14 до 10 номера.
Так само необхідні фідерні годівниці, бажано квадратні вагою 70-90 грамів. Особливу увагу необхідно приділити довжині повідця, так як лящ риба дуже обережна, найчастіше повідець становить 50 сантиметрів і більше. У випадку дуже активного клювання даної риби повідці можна вкоротити до 25 сантиметрів.
Прикормка для ловлі ляща фідером
Головну роль у фідерній ловлі грає правильно приготована прикормка. Її можна придбати в магазині вже готову («фідер», «лящ»). А можна приготувати її своїми руками. До прикладу можна скористатися таким ефективним рецептом: пшеничні висівки 1 частина, мелене печиво (бісквіт) 1 частина, борошно з вівса 0.3 частини, мелена кукурудза 1 частина, сухарі паніровані 3 частини, мелене смажене соняшникове насіння 1 частина (дані інгредієнти вказані у частинах за їх об'ємом).
В якості ароматизаторів можна використовувати карамель, полуницю, аніс, ваніль, гвоздику, коріандр. Так само в прикормку додатково необхідно додати варену перловку, горох, пшоно. Обсяг даних добавок повинен становити не більше 25%. До всього вищесказаного бажано додати до 10% мотиля, рубаного черв'яка або опариша, які домішують в саму останню чергу. Для кращої в'язкості, особливо на течії, необхідно додати трохи глини.
Ловля ляща на фідер в стоячій воді має свої особливості. З снастей більш підходить довге вудилище до 3.9 метрів, з тестом вагою 60-70 грам. Підгодувати точку ловлі легше, але при великій дистанції необхідно використовувати рогатку, приблизно до 60 метрів. Глина в прикормці тут не потрібна, бажано зменшити кількість борошна з вівса, часто замість неї використовують сухе молоко.
Ловля з човна фідером у нас не особливо популярна. Хоча часто приносить гарні результати. Для риболовлі необхідні короткі вудилища 2.4-2.7 метрів. Тут закидати снасть далеко немає необхідності, близько 15-20 метрів. Досить годівниці вагою до 25 грам. Лящ не сильно боїться човна, тим більше якщо він буде надійно закріплений двома якорями. У даному випадку клювання відбуваються різко і впевнено.
Навесні лящ на фідер ловиться досить часто, особливо якщо роль наживки виконує мотиль або опариш. Влітку він воліє різні рослинні насадки, манку, мастирку, ловиться і на опариша, хробака. Восени дана риба знову перемикається на хробака і опариша.
Звичайно ж ловля ляща на фідер найбільш ефективна в тому випадку, коли ви до неї підготувалися і ретельно продумали всі дрібниці.
Літня ловля карася
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Літня ловля карася починається з травня і триває до кінця серпня. Клювання карася в цей період характеризується відносною стабільністю в ранкові і вечірні години, хоча буває й так, що карась краще ловиться в обід. Зазвичай карася ловлять зі сходу сонця і до 11-12 години дня, потім слідує перерва на обід, і далі, з 16 години, можна продовжити ловлю аж до темряви. Вночі, карась бере рідко, і радше з цікавості ніж по необхідності.
Місце ловлі обов'язково слід прикормити макухою, меленим соняшниковим насінням, комбікормом, гороховою або пшеничною кашею. Іноді виручають 2-3 жмені звичайного, не вареного пшона. Карась швидше за все його і не їсть, але сама присутність жовтого пшона на дні водойми приваблює рибу.
Водна рослинність, що дуже розвинута в цей період, дає карасю рясний корм і величезні його зграї активно пасуться у водоростях.
Ловити карася влітку можна майже на всі відомі насадки, але основними вважаються черв'як та опариш. Часто великого карася можна спокусити вареним горохом насаджуючи горошину на гачок, але в цьому випадку прикормлювати місце ловлі потрібно також горохом, тільки розім'ятим. Слід зауважити, що зазвичай при ловлі карася на горох, клювання трапляються рідше, але при цьому самі карасі набагато більші, ніж при ловлі на хробака. Тому, така ловля ефективний метод боротьби з дрібнотою, яка з середини літа може неабияк дошкуляти рибалці. На перловку карась ловиться також крупніший, причому в тих ставках, де його на перловку не ловлять, він все ж таки може непогано клювати, але підгодовувати його потрібно перловкою і макухою. При сильному нагріванні води трапляється, що карась відмовляється від всіх ласощів, що йому пропонують, в такий час дуже часто рятує рідка манка...
Останнім часом великою проблемою рибалок стала так звана "синька" - дрібна і дуже настирлива рибка, яка підходить на запропоновану підгодівлю та шматає і рве все що їй попадається, а поплавець просто місця собі не знаходить і рибалка чортихається на чому світ стоїть ... У деяких озерах синявка не чіпає наживки, що не влазить їй у рот. Отож можна ловити на звичайного земляного хробака, на нього карась бере трохи гірше, але нервова система страждає набагато менше ...
Літня ловля карася закінчується близько середини вересня. Вода остигає, частково осідає водна рослинність, карась відходить від берега до центру озера на глибину і перестає активно годуватися. Але, якщо осінь тепла, то часом трапляються дні, коли зграї карася виходять підживитись, і в цей час він дуже добре ловиться на мотиля, і такі виходи можуть траплятися аж до кінця жовтня...
Тестування та огляд котушки Mikado Airspace
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
У 2013 році компанія Mikado представила нову цікаву пропозицію для рибалок, і забігаючи вперед можемо з впевненістю сказати, що ця пропозиція виявилась вельми привабливою. Мова буде йти про нову котушку з космічною назвою Airspace. Котушка відразу інтригує своїм виглядом, не менш інтригуючими є її заявлені характеристики, матеріали та виконання. Але як вона покаже себе в дії? На прохання наших читачів представляємо продукт гордості Mikado. Запрошуємо Вас, до огляду і обговорення.
Загальні характеристики та особливості
Mikado Airspace це котушка зроблена повністю з металу. Виробник не говорить прямо для якого методу ловлі рекомендується використовувати цю котушку, ніби натякаючи на її універсальність. Вся серія представлена трьома варіантами розміру: Mikado Airspace 2008, Mikado Airspace 3008 і Mikado Airspace 4008. Ми зосередили нашу увагу на найменшій моделі. Котушку використовували для ловлі хижої риби спінінгом (лайт, ультралайт), тестуючи її з початку весни і до середини червня.
Зручний хват рукоятки
В очі кидається, звичайно, виконання. Котушка Mikado Airspace повністю позбавлена гвинтів. Більше того - ви не знайдете в ній жодного елементу виконаного з пластику. Дуже вузький корпус котушки виконаний повністю з металу. Буквально все зроблено з металевих сплавів - навіть гайка що прикручує ручку котушки та декоративні планки. Незважаючи на це котушка неважка, більше того, це одна з найлегших котушок в середній ціновій категорії, її вага лише 244гр. Виробник заявляє, що котушка виготовлена із сплавів, що використовуються в аерокосмічних технологіях, саме це дозволяє істотно знизити вагу, і одночасно підвищити характеристики міцності всієї конструкції. Якість виконання дуже висока. Ви можете бути впенені, що виробник приділяє цьому багато уваги.
Футуристичний дизайн корпусу вражає
Видима кнопка для швидкого складання ручки
Ручка космічної форми оснащена хитро розміщеним механізмом швидкого складання. Це значно спрощує транспортування спорядження. Можна легко сховати котушку в сумці. Рукоятка покрита м'яким матеріалом (піною) і, впевнено та зручно, лежить в руках рибалки. Реверсивний механізм розташований під котушкою.
У комплект входять дві шпулі виконані зі сплавів металу. Головна і запасна шпуля мають однакову вмістимість. Шпулі глибокі (поміщають 235 метрів жилки діаметром 0,18 мм для моделі Mikado Airspace 2008). Вони відрізняються тільки кольором. Гальмівна ручка працює без застережень, і має досить широкий діапазон регулювання.
Як і інші котушки футуристичної конструкції корпуса, і тут ми бачимо, що доступ до механізмів буде легший, ніж у випадку котушок класичного дизайну. Mikado Airspace виглядає дуже цікаво. Перевіримо, чи вартує продукт грошей яких за нього просять.
Призначення
Виробник не визначив чітко цілі котушки. Три різних розміри котушки, але навіть найбільша котушка не є великою, це дозволяє припустити, що оптимальне використання в основному це ловля риби спінінгом. Котушка знайде свою нішу для легких і середніх класів.
Робота
Mikado Airspace працює плавно і легко. Робота не сильно змінилася після тривалого використання. Зазори на ручці є незначними. Каблук, з самого початку збивається дуже легко і тихо. Жилка вкладається рівномірно. Направляючий ролик не шумить. Гальмо регулюється в широкому діапазоні. Котушка рівномірно і спокійно віддає жилку.
Котушкою дуже легко, добре і приємно маніпулювати. Вона дуже легка, а комфорт ловлі забезпечують 8 підшипників (у тому числі підшипник ролика жилковкладача). Немає необхідності проводити додаткові змащення механізмів (хоча ми можемо змастити ротор без розбирання).
Ми ловили котушкою з використанням як легких, так і важких приманок. Вона пройшла випробування інтенсивним весняним жором головня, жереха, окуня і, звісно, щуки. За три місяці ми не відчули великої різниці в роботі внутрішніх механізмів. Котушка з гідністю пережила умови, в яких їй доводилося працювати. За цей час ні разу не сталося ситуації, коли жилка була затягнута під шпулю, також ні разу не трапилось самовільного скидання дужки жилковкладача, та не утворилось жодної петлі, що є характерними для котушок з посередньою намоткою, коли використовується тонка жилка.
Усі доступні опції серії Mikado Airspace мають такі ж розміри корпусу, відрізняються тільки розмірами шпулі і ротором. Передавальне число котушки оптимальне і становить 5,02:1
Mikado Airspace вимагає особливого догляду. Не варто допускати потрапляння бруду в неї. Звичайно, котушка від цього в якійсь мірі захищена, але всюдисущий пил, пісок і вода теоритично можуть привести до пошкодження. Слід обумовитись, що це лише припущення, хоча ми тестували котушку і в жорстких умовах і за час експлуатації не помітили жодних проблем, але її специфічна будова, на нашу думку, вимагає більш бережного та уважного ставлення. Опади дощу котушка з впевненістю переживе, а от повне занурення у воді може викликати проблеми. Але, зрештою, дані проблеми характерні практично для будь-якої котушки. Берегти від води, піску і бруду слід будь-яку котушку, якщо Ви, звісно, розраховуєте на її довготривалу і надійну роботу.
Ціна
Тут величезне здивування. Зовнішній вигляд котушки, виконання і матеріали в потенційного покупця можуть викликати побоювання що виріб буде мати надто велику вартість. Тим не менш, Mikado Airspace буде коштувати в діапазоні близько 670 - 740 гривень. Ціна дійсно приваблива, а виробник за таку цінову політку безумовно заслуговує на овації.
Загальне враження
Дуже цікава пропозиція від Mikado. Котушка інтригує яскравим зовнішнім виглядом та вишуканістю, але одночасно і дивовижною, рівною, плавною і надійною роботою а також доступною покупною ціною. Котушка чудово підійде для спінінгу. У зв'язку з незвичною будовою може вимагати більшої уваги до обслуговування, а радше обережності при експлуатації. Проте при правильному використанні буде безвідмовно працювати протягом багатьох сезонів. Таку котушку можна сміливо рекомендувати, оскільки на сьогоднійшній день на ринку України це найкраща пропозиція з точки зору ціна - якість.
Підсумки
Переваги
- Інтригуючий, сучасний вигляд
- Висока якість виконання
- Приваблива ціна
- Бездоганна робота
- Мала вага
Недоліки
- Не зауважено
Ловля риби в період рясних дощів та водопілля
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Недавній період рясних дощів у багатьох областях став причиною справжнього високого і каламутного водопілля не тільки на малих і великих річках, але навіть на ставках і водосховищах, що доставило рибалкам чимало проблем як при виборі відповідних місць для рибалки, так і при підборі снасті і найефективнішої насадки. Крім того, і поведінка різної риби викликала багато питань, на які не завжди вдавалося знайти правильну відповідь. З цієї причини виникла нагальна необхідність проаналізувати досвід риболовлі в подібних непростих умовах, оскільки надалі, як бачиться, до нього доведеться звертатися все частіше і частіше через постійне наростання нестійкості в погоді і з причини значного відхилення характерних параметрів від звичних кліматичних норм у більшості регіонів.
Літньою порою опади у вигляді коротких дощів і навіть сильних злив необхідні з тієї причини, що вони покращують кисневий режим практично у всіх перегрітих спекою водоймах, а це в свою чергу веде до зростання харчової активності риби і до поліпшення її клювання. Крім того, тривалі опади і супроводжуючі їх вітри спроможні навіть зруйнувати так званий термоклин у водоймах без течії, що виникає тут при значному прогріванні води і подальшому її розшаруванні.
Але іноді буває так, що дощів за певний відрізок часу випадає надлишкова кількість, і тоді ця обставина здатна вплинути і на водний режим самих водойм, і на поведінку риби, що в підсумку неминуче вимагатиме коригування тактики і техніки її ловлі. Причина цього - часті і значні коливання рівня і прозорості води не тільки на річках, але й у непроточних водоймах. І хоча явища, викликані постійним приходом води, на різних за типом водоймах подібні, проте реакція риби на це може радикально відрізнятися.
Крім того, у різної риби часто змінюється і кормова «орієнтація» на незвичну і нехарактерну для даної пори року їжу: раптом плотва, лящ, карась і інші риби явно переходять з рослинної їжі на корм тваринного походження. Однак рослинні насадки теж треба тримати напоготові, тому що вони цілком згодяться в рідкісні погожі дні серед череди дощів. Також в дощову пору найчастіше доводиться спостерігати риб'ячий канібалізм, коли практично всі «мирні» риби під час сильного скидання води масами підходять до гребель або під перекати, щоб винищувати ослаблених, або битих сильним потоком мальків. Таке ж поїдання потомства холодним дощовим літом не раз доводилося спостерігати не тільки на річках, а й у водоймах без течії, тільки тут це зазвичай відбувається в прибережній смузі, в гущі затопленої рослинності.
Подібні явища у поведінці риби, зумовлені зміною раціону, говорять тільки про одне: температура води через дощі опускається і підтримується на досить низькому рівні, коли засвоєння рослинної їжі сповільнюється. З цієї причини ловити слід там, де риба в достатку може знайти легкий у засвоєнні тваринний корм. При цьому для наживки бажано використовувати не тільки мотиля, хробака і опариша, але і різну живність з даної водойми. На річках при посиленні течії найбільше корму, вимитого потоком або змитого з берегів зливами, осідає в суводях за мисами, в тихих заводях або там, де стрімкий потік входить в глибоку яму. І не важливо, якщо смуга відносно спокійноюї води біля берега буде дуже вузькою - іноді коротка вудка при вмілому володінні нею і дотриманні необхідного маскування дає дуже вагомі улови. До речі, не слід забувати в подібних умовах обловлювати всю товщу води - риба може бути не на дні.
Крім того, якщо немає відповідних заплав, можна цілком успішно ловити поплавковою вудкою на прямій і при цьому навіть сильній течії - коли вода в річці вже досить тепла, то тут риба проявляє високу активність і впевнено, хапає насадку, що швидко йде повз неї. Особливо відрізняються таким жадібним клюванням на сильній течії головень, ялець, підуст, язь і навіть плотва і лящ із густерою. Правда, риболовля в проводку в даних умовах приносить вагомий результат, якщо прозорість води не стала гірше деякого граничного показника. Але і в цій критичній ситуації можна продовжувати відносно успішно ловити, тільки треба перейти на ще більш коротку вудку, зосередивши риболовлю у вузькій прибережній зоні шириною буквально в метр.
При дуже сильному потоці можна взагалі перейти на стаціонарну ловлю якомога ближче до берега, переробивши проводочну поплавкову вудку в так звану напівдонку: грузило на жилці ставиться такої ваги, щоб його течією не відривало від дна, коли оснащення встановлюється паралельно берегу на довжину виступаючої над водою частини вудилища. Оптимально, щоб не ставити надлишково важке грузило, коли оснастка досягає дна приблизно під кутом 30-45 градусів. Сигналізатором клювання служать або схил на жилці між кінчиком вудилища і поверхнею води, або сама вершинка вудилища, якщо вона досить м'яка.
Можна таким же чином ловити і з поплавком, для чого вудлище доведеться весь час тримати в руках, а оснастку - жорстко утримувати на місці. У цьому випадку огрузка підбирається не під вантажопідйомність поплавка, а знову ж під силу течії, при цьому спуск на оснащенні встановлюється значно більше реальної глибини в місці ловлі. Також буде потрібно використовувати максимально стійкий поплавок, який буде мінімально виноситись на поверхню і завалюватись набік течією - тільки в цьому випадку поплавок буде надійно фіксувати клювання. Тут функціонально підходить конструкція «спортивного» поплавця з розширеним до низу краплеподібним тілом і з довгим, металевим, тяжким кілем. Дане завдання набагато простіше вирішується використанням штекерної снасті і техніки ловлі з утриманням на місці, коли оснащення для сильної течії будується на основі плоского поплавця, так званого «льодяника», вантажопідйомність якого за певних умови може досягати 30 грамів і навіть більше.
При способі ловлі за утриманням оснащення на місці, головне, чітко знати - де його утримувати. А робити це слід безпосередньо на лежачій компактно прикормці або трохи нижче неї. Значить, саме підгодовування повинно бути досить вузьким і важким, щоб після закидання у вигляді об'ємних куль, воно, якомога точніше опускалося в намічену точку та не особливо розпорошувалося потім по зоні ловлі.
На водоймах без течії риба часто підходить до тих місць, де висока вода обрушує круті береги або де у водойму впадають каламутні потоки, але тримається тут на кордоні чистої води. Особливо великі скупчення різної риби спостерігаються в устях лісових струмків і річок, що несуть багато змитої з рослинності живності. Однак на великих водосховищах, де посилюється скидання води, велику рибу краще ловити з човна на бортові вудки у районі фарватеру - тут за наявності постійної течії рибі простіше добувати корм в донних відкладеннях. Але це в основному відноситься до лящя, який постійно копається в донних відкладеннях, а висока проточність йому в цьому допомагає.
Правда, подібна ефективна рибалка із човна можлива до певної пори - поки вода не стане каламутною, а течія не посилиться надмірно. У таких критичних умовах, риба зазвичай залишає область підвищеної проточності у водоймі і концентрується поблизу берегів, тепер, навпаки, відшукуючи ділянки з більш чистою водою. І тут навіть при малій глибині не треба боятися ловити з човна на бортові вудки, встановивши плавзасіб в прибережній зоні на розтяжку двома вантажами перпендикулярно течії, причому так, що навіть один вантаж може лежати на березі. Риба не боятиметься клювати буквально в двох-трьох метрах від борту, оскільки присутність рибалки добре скриває каламутна вода і шум швидкого потоку.
При подібній установці човна вдається цілком успішно рибалити і на вудку в проводку, так званим способом «в гонку», коли оснастка прямо від борту пускається паралельно берегу. Незайве в даних умовах підгодовування риби виконується у вигляді закидання достатньо в'язких і важких куль, або це робиться за допомогою об'ємної сітчастої годівниці яку опускають з борту . Для течії підгодовування краще виготовляти із компонентів, подрібнених на досить великі фракції, замішуючи потім суміш з великою кількістю грунту, а можливо, і глини.
Ловля язя: найчастіші запитання?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Найпоширеніше питання: на яку "вертушку" язь клює найкраще?
Сама постановка припускає, що "вертушка" - це основна язєва приманка для його ловлі спінінгом. І це дійсно так. За моделями, з урахуванням мого власного досвіду і досвіду знайомих фахівців вимальовується ось такий ряд (у порядку спаду популярності): "Лонг" (меппсовскій і ДАМовскій), "Колонел", "Пантер Мартін "," Комета "(або ДАМовскій" Еффцетт ")," Супер Вайбракс ". Втім, "спад" - це дуже умовно. Всі перераховані моделі добре працюють по язю.
Тим не менш, деякі специ по "білому" хижакові до цих пір вважають що найкращими є саморобні "вертушки". Або компромісний варіант - готові блешні перебирають, в основному - з метою заміни трійника на більш дрібний, але не менш міцний.
... А розмір?
Ось тут-то і лежить основний привід для дискусій. Чомусь в широких колах спінінгістів прийнято вважати, що язя треба ловити на відносно дрібні блешні, якщо порівнювати з однаковим з ним розміром жерехом чи голавлем, не кажучи вже про щуку. Рот у язя маленький, і тому харчується він невеликою прогонистою рибою, отже і блешня повинна бути, невеликого розміру.
І справді, коли знімаєш з гачка "Лонга" другого номера під'язків грамів на чотириста, дивуєшся, як він ухитрився "засмоктати" трійник так, щоб сісти на всі три. Тим не менш, так буває раз за разом, значить, для язя не проблема схопити приманку, яка ледве лізе йому в рот. Але за інших рівних умов все ж краще поміняти трійник на трохи дрібніший - наприклад, на блешню третього номера поставити той, що стоїть на блешні другого. Тільки про міцність трійника не треба забувати - язь все-таки сильна риба, тому менший трійник краще взяти із силової серії. У цілому ж язь дуже "лояльний" стосовно великих "вертушок". Розклад виходить приблизно такий. При середній вазі риби близько кілограма оптимальні за розміром блешні - це "Лонг" третього номера. "Блю Фокс" і т. п. - четвертого. Якщо ж середня вага язя наближається до двох кілограм, то розмір блешень, відповідно, на номер більше.
Чи справді на блешні чорного кольору язь бере краще?
Про перевагу чорного кольору мені доводилося чути від багатьох своїх знайомих.
Я сам, мабуть, тільки, один раз можу засвідчити явну перевагу чорних блешень. Справа була на Оці, на звуженні, що біля гирла р. Скнігі. Я ловив тоді на "вертушки" типу "ін-лайн" - "Пантер Мартін" і "Меппс КД" і заради інтересу чергував кольори. Практично всім своїм уловом того дня я зобов'язаний чорним блешням ...
Загалом є місця де язь краще клює на вугільно-чорні блешні, а є де краще бере на мідні. Однак, одночасно в тих же місцях власне у мене клювало краще на світлі блешні. Тому колір це дуже умовно і залежить від конкретної водойми, стану води, погоди, і ще безлічі причин...
У цілому ж готовий повторити свою універсальну тезу: приділяйте більше уваги не забарвленні приманки, а її подачі. У ловлі язя на "вертушку" є кілька ключових параметрів, що характеризують проводку (глибина, напрямок, швидкість). Помилка по всього лише одному з них сильніше відіб'ється на результаті, ніж вибір не самого оптимального кольору приманки.
Оперення на трійнику - додає клювань?
Якось воно так виходить, що всі спінінгісти, хто більшою мірою, хто меншою, розділені на два табори: одні - прихильники оперення на трійнику, інші його противники. Оперення надає і чисто механічнеий вплив на гру блешні, але ми зараз говоримо про клювання, а це дещо інша тема.
Так от, я дотримуюся такої позиції, що "вертушка" без оперення - це, принаймні, не гірше, ніж з оперенням, а в ряді випадків - статистично краще. І, зокрема, при ловлі язя волію неоперені блешні. Плюс блешні без оперення на трійнику дешевші, тому - як у рекламі: якщо результат однаковий, навіщо платити більше?
Втім, не треба безапеляційно приймати це твердження, я всього лише висловив свою приватну думку, і у вас є право з нею не погодитися.
Чому зловити язя на горох простіше, ніж на блешню?
Сам потрапляв кілька разів на ситуацію, коли поплавочники і доночники "знущалися" над нами, спінінгістами. Треба ставитися до цього спокійно - адже язь - риба всеїдна, і тому нерідко буває так, що він - в силу своїх харчових пристрастей в даний час і в даному місці - ловиться тільки на рослинні насадки, а в інших випадках - лише на хробаків, або личинок комах. Але стверджувати, що так воно буває систематично, ніяк не можна.
Загалом, і цілому по ходу сезону вимальовується ось яка картина: чим ближче до осені, тим язь стає більш хижим. І якщо в липні і на початку серпня у шанувальників гороху і опариша шансів більше, то десь з середини останнього місяця ситуація починає різко мінятися в нашу користь.
Нарешті, коли язь виходить на групову охоту біля поверхні, з черв'яком і "базікою" там ловити нічого. Тут вже в справу вступає блешня, і якісь натуральні приманки - слабкі їй конкуренти.
Навесні на малих річках язя часто ловлять на вудку. А чи можна спінінгом?
Питання перегукується з попереднім. Але тут - більш конкретна постановка, тому і більш конкретна відповідь.
Весняна ловля на малих річках ділиться на дві стадії. Спочатку язь піднімається вгору на нерест. При цьому він непогано йде на вудочку, на блешню ж - попадається порівняно рідко.
Віднерестившись, язь скочується до місць постійного проживання. Доводиться цей зворотний хід якраз на спад води, тобто приблизно на період з 27 квітня по 10 травня. Скочується язь дуже жадібний до блешень. Вдало розрахуєте, опинитеся в правильний день на правильній річці - зловите.
Що цікаво, поки вода ще не впала до річного рівня, язь ловиться спінінгом і в тих місцях, які через всього лише тиждень перетворюються з річок в канавки з вологим дном.
Наскільки виправдана ловля язя на воблер?
Воблер, звичайно, поступається в цілому "вертушці", але є кілька ситуацій, коли він, принаймні, проявляє себе не гірше.
Там, де працює важка "вертушка", особливо на проводці впоперек течії на глибині 2-3 метри, язь бере на раттлін. Не можна сказати, що ці дві приманки взаємозамінні, іноді помітно краще клювання на блешню, іноді навпаки.
Язь йде під третім номером (після судака і головня) в нічній ловлі на воблери на річкових мілинах. Тут кращий ефект дають мілководні моделі (Shad Rap sallow runner тощо) розміром 5-6 см.
Входить язь і в трійку основних хижаків (з жерехом і голавлем), які ловляться на воблер сплавом. Ця ловля - в основному денна або вечірня, глибини - близько трьох метрів, а воблер бажано взяти такий, який своєю лопатою іноді зачіпає за дно.
Язь з тих риб, для яких важливий запах і смак приманки.
Як у цьому світлі виглядають шанси його ловлі на "їстівну гуму"?
Так вийшло, що я поки нічого не можу сказати про ставлення язя до "їстівної гуми", - просто не було випадків, зручних для перевірки. Все-таки "їстівність" м'якого пластику найкраще проявляється там, де ми ловимо з дуже легкою головкою, або навіть без головки взагалі. У практиці ловлі окуня таке буває часто, тому й статистика по ньому досить об'ємна. А ось язь - попадається на "гуму", зазвичай при ловлі судака - на глибині і з важкою головкою.
Сказане не поширюється на штучного мотиля і опариша від "Берклі". Адже це максимально правдоподібні імітації натуральних приманок, і, якщо ловити на них точно також, як на справжнього мотиля і опариша (на вудку або блешню), ефект повинен бути. Принаймні, на інших коропових рибах ці приманки вже пройшли перевірку. Але в даному контексті мова йде не про спінінг ...
Так, хтось із знайомих сказав, що наступною темою, яку я почну розробляти, будуть "їстівні блешні". Відносно язя це обнадіює...
Копчена риба в похідних умовах
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Свіжокопчена риба - делікатесний продукт. Зазвичай цим способом готують рибу таких видів, як сом, вугор, судак, лящ, жерех, лин, та ін...
Копчення може бути гарячим і холодним. У першому випадку процес приготування протікає швидше, але він розрахований на збереження риби (без холодильника) лише протягом 3-5 днів, тоді як оброблена холодним копченням, вона зберігається дуже довго.
У похідних умовах гарячим копченням рибу можна приготувати за допомогою спеціальної рибокоптильні у вигляді прямокутного ящика. Найчастіше рибалки користуються коптильнями з нержавіючої сталі, з кришкою і двома ручками з боків. Всередині, на висоті 150-250 мм є упори. На них встановлюють одну або дві решітки, залежно від кількості риби.
На дно коптильні поміщають невеликі сухі вільхові, березові або осикові гілочки, або тирсу з цих же порід дерев. Потім встановлюють дротяну решітку, на яку кладуть в один ряд попередньо випотрошену, очищену від луски і ретельно промиту в проточній воді рибу, натерту сіллю і поперчену за смаком. Зверху коптильню закривають кришкою і ставлять на слабкий вогонь багаття з нагорівшим вугіллям. Для того щоб приготувати цим способом, наприклад, пару кілограмових лящів, буде потрібно всього 20-25 хв. Іноді для додання рибі специфічного аромату на дно коптильні додають кілька гілочок горобини. Через відсутність доступу кисню деревина на дні коптильні не спалахує, а утворює багато диму, який виходить через щілини і зазори в кришці.
Якщо ж у вас немає рибокоптильні, приготувати рибу гарячого копчення в похідних умовах можна, спорудивши піч у стрімкому глинистому березі. Досить широку трубу складають з каменів або дерну, щоб у ній помістилося кілька рибин (велику рибу, наприклад, сома, обробляють на шматки). В якості труби зручно використовувати стару залізну або дерев'яну бочку з вийнятим дном. При цьому способі для багаття годяться чурбани, пні і сухі гілки листяних дерев (вільха, осика, ліщина); назбирати їх неважко в будь-якому лісі. Попередньо підготовлену рибу вивішують в трубі на дроті і закривають кришкою. Вогонь у вогнищі підтримують таким чином, щоб густий гарячий дим обтікав тушки риби. Готовність риби перевіряють, час від часу знімаючи кришку з труби. Зазвичай процес копчення займає 2-3 години. При цьому способі луску з риби не знімають. Якщо рибу коптять шматками, то їх необхідно перев'язати шпагатом. Дуже добре накривати трубу мішковиною.
Для приготування риби холодним копченням відривають димохід (канаву) довжиною 3-4 м і глибиною 40-50 см, зверху канаву закривають гілками і дерном. Наприкінці димоходу споруджують трубу з каменів або дерну висотою до 1 м. У трубі на поперечках розвішують підготовлену рибу, зверху трубу накривають гілками і поліетиленовою плівкою, виконавши в ній невеликий отвір для проходження диму. Слабкий вогонь багаття підтримують таким чином, щоб температура диму в трубі не перевищувала 30-40 градусів. Перед копченням рибу тримають в тузлуці під гнітом не менше 12 годин, після чого промивають у проточній воді і злегка підв'ялюють на вітрі, оберігаючи від мух в каркасі з дроту, обтягнутому марлею. Чим більше диму і сильніше тяга його в береговій ніші і трубі, тим якісніше відбувається процес копчення, який для риби вагою 200-500 г займає в середньому від 1 до 3 діб. В дома копчену рибу зберігають підвішеною в прохолодному темному місці.
Турист зловив гігантську двохсотрічну рибу
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Генрі Лібман під час своєї відпустки на Алясці у водах поблизу міста Ситка зловив гігантського морського окуня страхітливого вигляду, вага гіганта ла 18 кілограм. Як повідомляють вчені, рибі має бути більше двох сотень років.
Туристу Лібману вдалося зловити найбільшого у світі морського окуня. Біологи з департаменту з контролю за рибальством і полюванням дійшли висновку, що риба, можливо, з'явилася на світ більше двох сотень років тому і весь цей час жила біля берегів Аляски.
Улов виявився старшим самої Аляски, цей окунь вже борознив простори морів, коли Авраам Лінкольн був ще маленьким хлопчиком. Волею долі Генрі Лібман, проектувальник району Содо в Сіетлі і один з найбільших землевласників цього міста, став знаменитістю серед рибалок, коли на його гачок попався величезної історичної важливості морський окунь.
Залишається неясним, як вченим вдалося визначити вік риби. А також незрозуміло, як розцінювати дану подію: вбивство одного з найстаріших живих істот на планеті, що вельми сумно, чи спортивна перемога гідна похвали і честі?
Рогулька - жерлиця на всі сезони
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Правильно встановлена і оснащена жерлиця дуже вловиста. Часто лише вона може принести рибалці здобич, оскільки нерідко трапляється так, що щука або окунь відвертаються від будь-якої штучної приманки.
Ніщо не заважає рибалці, виставивши жерлиці, займатися улюбленою спортивною ловлею. До того ж, не на всіх водоймах можлива ловля спінінгом. Буває, що в абсолютно зарослих озерах повно хижака, але просто ніде провести штучну приманку навіть і «незацепляйку». Але в прогалинах і віконцях серед рослинності цілком можливо поставити жерлицю.
Рогулька була відома ще за часів Леоніда Павловича Сабанєєва. Але якщо слідувати малюнку з книги, то снасть, швидше за все, не працюватиме. Досить часто доводилося бачити аналоги цього малюнка в реальному житті, де з води майже вертикально стирчала палиця, а сама жерлиця-рогулька була примотана до цієї палиці запутаною жилкою. Живець, природно, також був примотаний до жердини і спокійно ворушив плавниками, нітрохи не побоюючись хижаків.
Спочатку рогульку для жерлиці виготовляли у вигляді звичайної рогатки. Можна було зрізати її на березі, підсушити на сонці і вітерці, а потім намотати «вісімкою» жилку, начепити грузило, прив'язати повідець з гачком і все - снасть готова. По суті, мало що змінилося в конструкції цієї простої жерлиці. Але є деякі тонкощі, що дозволяють поліпшити роботу снасті і зробити її придатною і для ловлі під льодом. Рогульку можна виготовити з вініпласту або іншого схожого матеріалу. Більш важка, вона не буде так розгойдуватися на вітрі. До того ж, з гладких пластмасових розвилок і жилка буде змотуватися вільніше.
На готову рогульку намотується 10-12м міцної жилки 0,5-0,6 мм. Є і більш тонкі та міцні жилки, але оскільки снасть виставляється біля трави, де хижак влаштовує засідки, то після хватки щука або окунь заведуть жилку в зарості. Товста жилка легко виплутується з цих заростей або просто ріже їх. Чому б не поставити снасть на чистому місці? Найчастіше риба сходить в таких місцях, оскільки у неї багато простору для стрімких маневрів, ударів і ривків. Трава ж пружинить і тримає хижака, не дозволяючи здійснювати щуці її улюблені «свічки».
Жилка вставляється в пропил на розвилці і під час хватки вислизає з нього, мотаючись з боку в бік при розмотуванні. Це можна побачити здалеку. Повідець краще ставити ніхромовий або з подібного матеріалу, якщо живець насаджується через зябра, а не під спинний плавець. Більш гнучкий повідець незручний при такому способі ловлі. Повідець пропускається через рот живця, виводиться з-під зябрової кришки і кріпиться до застібки. Гачок знаходиться в роті рибки. При цьому варіанті насадки живця сходи майже неможливі.
Снасть зазвичай виставляється на ніч, або як уже говорилося, рибалка в цей час активно займається спінінгом на достатньо великій відстані, а чому б не позмагатись хто кого переловить жерлиця чи Smith Jib 90F воблер. Не берусь прогнозувати, воблери Smith Jib 90F теж дуже вловисті.
Жердину жерлиці слід застромляти в дно під гострим кутом, приблизно в 45 градусів, інакше живець неодмінно запутаєтсья за неї. Зазвичай найвдаліші місця для установки снасті знаходяться по краю смуги трави, в прогалинах і віконцях. Тут завжди стоїть або проходить хижак.
Для підлідної ловлі змінювати нічого не треба. Якщо тільки рогулька не зроблена з прибережного чагарника, як у часи Сабанеева. Живець, а потім і рогулька опускаються під лід і снасть фіксується на міцній перекладині. Потім лунка накривається підставкою від зимової жерлиці і засипається снігом. Головне, потім знайти свою жерлицю, оскільки часто ці снасті виставляються не на один день. Зазвичай над лункою робиться курганчик зі снігу, який помітний і після снігопадів. Якщо поруч немає мародерів, то можна позначити лунку гілочкою.
Кружок як універсальна жерлиця
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Всім відомий кружок, який призначений для ходової ловлі хижака на озерах і водосховищах, цілком може стати універсальною снастю. Класичний кружок виготовляється з пресованого пінопласту, а щогла найчастіше пластмасова. Нижня частина щогли зазвичай куляста і служить противагою-кілем. По колу кружка намотується 8-10м капронового шнура з підліском, де кріпиться грузило, застібка з вертлюжком і повідець з двійником або трійником. Якщо використовувати жилку як основну, то вона за рахунок своєї пружності може кільцями скинутися з кружка і заплутатися. Шнур можна забарвити в розчині міцного чаю. Використовувати плетінку дорогувато, до того ж вона тонка і буде різати руки при виважуванні великого хижака.
Оснащений кружок опускається на воду в місці «старту» з урахуванням вітру, течії і глибин на його шляху. Шнур заведений у пропил на кружку і верхньої частини щогли. Обережно чіпляється живець під спинний плавник і - в дорогу. Червона зграйка з трьох-п'яти кружків, погойдуючись на хвилях, пливе в туманний ранок. Але ось забіліло на воді. Перевертання! Пора братися за весла і поспішати до снасті ...
Переваги кружків в тому, що, рухаючись по водоймі, вони «обловлюють» самі різні ділянки озера, затоки річки, водосховища. Але буває, що на інших озерах, зарослих травою, їм просто ніде рухатися. У цьому випадку кружок можна поставити на якір. У класичному варіанті, де після перекидання (перевертання) жилка скидається і хижак, рухаючись, розмотує її, такий кружок незручний в роботі. У цьому випадку можна використовувати варіант оснащення зимової жерлиці. Для модернізації кружка досить прикріпити на одній стороні котушку від зимової жерлиці, а на протилежній стороні зробити кріплення під пружину з прапорцем. Найпростішим кріпленням може служити пластина з нержавіючого металу, під яку туго буде вставлятися язичок плоскої пружини з прапорцем, відігнутий під прямим кутом. Для того щоб можна було завести жилку в отвір по центру кружка, доведеться внести деякі зміни в саму форму виробу, а саме - зробити пропил до центру з отвором. Якщо красноверхий улюбленець дорогий серцю і рука не піднімається пиляти і різати його пінопластове тіло, то можна фіксувати жилку просто на боці кружка, де зазвичай вже є виріз під жилку. Тепер жилка намотується не по окружності кружка, а на котушку. Решта оснащення може бути залишена у первісному вигляді. Хоча ... Враховуючи, що немає необхідності плисти за зграйкою кружків, а цілком ймовірно взяти в руки вудку або спінінг, то має сенс змінити спосіб насадки живця. Повідець можна пропустити в рот рибки і вивести з-під зябрової кришки. Гачок буде знаходитися в роті живця. Такий спосіб насадки дозволяє працювати снасті на «заковтування», і вже немає необхідності знаходитися весь час поруч.
Прапорці краще викроїти з білої тканини і приклеїти до пружини водостійким клеєм. На темній воді, особливо рано вранці і ввечері, білі прапорці будуть помітніші, ніж червоні прапорці зимових жерлиць.
Такий кружок-жерлицю можна встановити в віконце серед трави. Тут слід врахувати, що жвавий живець запросто запутається за якірний шнур, якщо просто поставити снасть на якір-камінь. Щоб віддалити кружок-жжерлицю від осьової лінії, досить закріпити на якірному шнурі зрізаний на березі прут, краще сухий. Оптимальна довжина прута - 1,5 метра. Один кінець прута буде впиратися в кружок, а з іншого кінця шнур буде йти вертикально вниз до якоря. Якщо є під рукою якийсь поплавок, то його можна закріпити на дальньому від кружка кінці прута. Снасть буде більш збалансована.
Більш простий і раціональний варіант установки кружків полягає в протяганні міцного шнура вздовж смуги трави або в прогалині-коридорі серед рослинності. Це самі уловисті місця, де хижак неодмінно прийде на жирування або влаштує засідку. Шнур може бути закріплений на двох жердинах, вбитих у дно. Досить пристебнути або прив'язати кружки до шнура, і низка насторожених жерлиць простягнеться по цих ходових місцям в очікуванні виходу щуки чи окуня.
Ці кружки-жерлиці можуть бути використані і в ловлі хижака з льоду. Причому сам кружок буде і стійкою для котушки, і підставкою, щоб закрити лунку від промерзання. Більше того, підставка ця буде теплою, оскільки всі знають теплоізоляційні властивості пінопласту, нехай і пресованого. Червоні кружки будуть добре видні на снігу...
sat-prof
08.07.2013, 18:28
Сьогодні ходили на річку це найбільша рибина...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
sat-prof
09.07.2013, 13:32
Як правильно прив'язати гачок
початківці рибалки не знають як правильно прив'язати гачок. Найголовніше запам'ятати, що волосінь рветься на вузлах. Звідси робимо висновок, що потрібно знати як зав'язати без вузла. Розкажу спосіб, яким я завжди прив'язую гачки. Спосіб дуже простий і надійний.
1. беремо волосінь і перегинаємо навпіл, щоб у нас вийшов вільний край сантиметрів 5-6.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
2. Прилаштовуємо його до гачка як показано на малюнку.
3. Беремося за гачок з петелькою і починаємо вільним кінцем волосіні обмотувати гачок з низу вгору, робимо від 6 до 8 оборотів (залежно від товщини жилки і розміру гачка)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
4. Тепер протягуємо вільний кінець волосіні в петельку і затягуємо
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
5. Відрізаємо зайву волосінь залишаємо кінець 2 мм.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловля риба влітку на поплавчанку поблизу берега водойми
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
На рибалці деколи створюються ситуації, коли ловля риби набуває проблемний характер, що вимагає від рибалки пошуку вірних шляхів вирішення завдань як по приманенню риби до певного місця, так і по створенню оптимальної снасті.
Такими складними умовами можуть бути, наприклад, ураганний вітер незручного напрямку, сильна вихрова течія, коливання в широкому діапазоні рівня води та її раптові помутніння, а також явна і щільна концентрація риби у вузькій береговій смузі при надлишку тут певного сезонного корму.
У разі, коли літній сезон проходить з постійними сильними дощами, то характер риболовлі одночасно будуть визначати два, багато в чому пов'язаних один з одним, фактора: на багатьох річках потік води стає занадто потужним і навіть каламутним, а рівень підвищеним, що спонукає рибу притискатися до берегів, оскільки боротьба з течією забирає багато сил. Крім того, практично всі теплі пори року основна маса природного риб'ячого корму, тваринного і рослинного походження, зосереджена на мілководдях і поблизу берегової смуги водних рослин. Обидві ці умови, безсумнівно, будуть приводити до того, що найбільш ефективною риболовля на річках стане безпосередньо в ближній береговій зоні, де найбільш уловистою та оптимальною для даних обставин снастю слід визнати поплавкову вудку для ловлі на короткій дистанції - це, до речі, багато в чому задає принципи монтажу оснащень для такої рибалки.
Однак і на інших водоймах з низькою проточністю - ставках, озерах, кар'єрах, водосховищах - риба також прибивається до прибережної зони, особливо там, де спостерігаються значні площі підтоплення низинних берегів високою водою. Тому слід розуміти, що й тут після достатнього прогріву водойм риба в прибережній смузі знаходить не тільки порятунок від надлишкової каламутної води, але і різноманітний корм, причому не один лише місцевий, але і змитий з берегів потоками дощової води.
Звичайно, ловля на вудку особливо важка на річках, коли тут вода значно піднімається, а течія посилюється, оскільки смуга затоплення біля берега стає широкою і в неї потрапляє багато рослинності, прихованої від очей рибалки. Однак нерідко улови в таких умовах бувають вражаючими, якщо тільки вдається знайти потрібний «коридор» для проходу оснащення, а також «догодити» рибі з насадкою і підгодівлею.
Крім того, в дощову пору треба пам'ятати, що біля берега ніщо не стабільно: змінюються рівень і прозорість води, її температура, проявляється нова рослинність, в зону ловлі течією і вітром може нагнати ряску або велику кількість сміття. Риба на все це реагує або переміщенням на інші місця, або переходом на іншу насадку, або загальним погіршенням кльову.
Тому не варто дуже прив'язуватися до місць, де вчора добре клювало - слідом за мінливими умовами у водоймі треба шукати нові ділянки для риболовлі, зокрема на річці, вибираючи ті з них, де течія мінімальна, а глибина на великій течії досить однакова. І на водоймах без течії риба при високій воді прагне до берегових заростей, де вона знаходить рясну поживу. Тому і тут, навряд чи хороший кльов буде там, де дно ідеально чисте, наприклад, на затоплених пляжах - краще ловити безпосередньо біля кордону смуги м'якої водної рослинності, попередньо підготувавши в ній «доріжку» для зручного виважування трофея. Звичайно, при такій непередбачуваній риболовлі треба мати при собі якомога ширший набір насадок і наживок і протягом дня пропонувати рибі то одне, то інше «частування».
Що стосується саме річної техніки поплавкової ловлі поблизу або безпосередньо в рослинності, причому в умовах її можливого підтоплення високою водою, то вона багато в чому схожа на рибалку на вудку під час весняної повені. Однак є і суттєві відмінності.
По-перше, в прогрітій воді риба набагато активніша і більш рухлива, ніж навесні, тому немає особливого сенсу гальмувати рух насадки на течії, а навіть, навпаки, треба їй надавати якусь «гру» не тільки під час ходу в річковому потоці, але і в умовах відсутності течії - так риба її швидше виявить, при цьому клювання на рухому приманку частіше буває більш вірним.
По-друге, при підвищеному рівні води серед заростей риба завжди в достатку знаходить найрізноманітніший корм, що веде до її постійної ситості і примхливості в клюванні, наприклад, риба не хоче клювати на занадто габаритні насадки, або на такі, що не підходять під загальний кормовий фон в даному місці - значить, потрібно потурбуватися про компактні і адекватні до сезону приманки, наприклад, єдиної личинки мотиля, дрібного хробака або невеликої прядки водорості-нитчатки. На відміну від весни, коли у крижаній, каламутній і бідній живністю воді риба швидше буде знаходити нерухому, темну і пахучу наживку. Застосування малої за розміром насадки в свою чергу тягне за собою створення більш легкої снасті з дрібним гачком, змонтованої на відносно тонкій жилці - так оснастка краще гармонує з приманкою і не викликає підозр у ситої великої риби.
По-третє, в теплій воді, та ще й при часто мінливих після злив рівнях і силі течії, риб'ячий корм може подаватися у всій товщі води, тому ловля перестає бути суто донною, як навесні, особливо у водоймах без течії, де біля «трави» все літо дуже ефективна рибалка на повільно падаючу приманку, причому цим способом добре ловляться не тільки всюдисуща плотва, але і карась. І тут снасть треба підганяти під дану техніку ловлі - не застосовувати надлишково важкі оснащення, а огрузку на жилці розподіляти якомога ширше. Однак і на течії, коли бурхливий потік зриває і несе багато нитчатої «зелені» що рухається в товщі води і риба її тут хапає, тому в такі періоди в житті річки в півводи на перекаті може клюнути не тільки звичний тут головень, але і лящ.
Фідерне вудилище
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В останні роки в середовищі рибалок, любителів донної ловлі риби, відбувається справжня революція. Все більше любителів «дзвіночків» переключаються на ловлю фідером. Не якоюсь там закидушкою - фідером! Однак часто люди купують фідерне вудилище, не особливо замислюючись для яких умов воно призначене. Здебільшого і продавці в магазинах не можуть толково це пояснити. Ось з цим ми і постараємося розібратися.
ТРОХИ ІСТОРІЇ
Не зовсім зрозуміло, чому ця снасть вважається англійською. Адже на протязі довгих років і наші діди, і прадіди, та й ми самі ловили на донні снасті, використовували годівниці і часто слідкували за клюванням по тремтінню вершинки вудилища. А ось обійшли нас рибалки з туманного Альбіону, і лідерство у винаході цього способу ловлі належить їм.
Почалося це все в 50-х роках минулого століття. Перші вудилища були з клеєного бамбука, двоскладові і призначалися для подачі на дно корму в годівниці. У 60-х роках з'явилися вудилища зі склопластику, а разом з ними і перші вудилища зі змінними вершинками різної жорсткості, за якими стали визначати клювання риби. У 70-ті роки в Англії цим способом стали з великим успіхом ловити на змаганнях.
Подальший розвиток ловля риби на фідер отримала в Голландії та Німеччині. Але там умови ловлі сильно відрізнялися від Англії, де більшість рибалок воліли ловити коропа в спокійних водах ставків і на невеликих відстанях. Швидкі і широкі європейські річки змусили скорегувати довжини і стрій (лад) фідерних вудилищ. З'явилися потужні швидкі палиці для ловлі вусаня на сильній течії і на значній відстані від берега. Голландці та німці - визнані майстри ловлі на наддалеких дистанціях. Вражає їх незрівнянна точність закидів на дистанції понад 50 м.
З появою нових технологій і матеріалів фідерні вудилища ставали все більш витонченими і легкими, розширювався діапазон їх ладів (строїв) і тестів з закидаємою вагою. Зараз можна знайти фідерні вудилища довжиною від 180 до 550 см з тестами від 20 до 250 грам і більше. Сьогодні кожен може підібрати фідерне вудилище, відповідно до конкретних умов ловлі, яке б задовільняла ціною і характеристиками.
КЛАСИ ФІДЕРНОГО ВУДИЛИЩА
У першу чергу фідерне вудилище відрізняє велика кількість пропускних кілець - від 10 до 20 в залежності від довжини. Це пов'язано з тим, що при силових закиданнях і виважуванні великої риби навантаження повинно рівномірно розподілятися по всьому бланку, щоб уберегти його від поломок. Зазвичай вудилище складається з трьох частин, але зустрічаються і двоскладові, і тоді їх транспортна довжина становить близько 180 см, що не завжди зручно при перевезенні. Обов'язкова наявність катушкотримача, адже ловля ведеться на деякій відстані від берега.
Друга відмінність фідера - тонка гнучка вершинка довжиною 50-60 см з п'ятьма маленькими кільцями і тюльпаном на кінці. Саме завдяки їй рибалка бачить найменший дотик риби до насадки. До кожного вудилища в комплекті поставляється від 2 до 5 вершинок. Всі вони мають різну жорсткість, від якої безпосередньо залежить і їх чутливість. Жорсткість фідерних вершинок вимірюється в унціях. Чим менше значення - тим вище чутливість. Бувають і винятки. Хтось вказує тест в грамах, а хтось літерним позначенням: m - «медіум», h - «хеві» і т.д.
Фідерні вудилища діляться на кілька категорій, що розрізняються по тесту. Тест фідера - це максимальна вага вантажу, який рекомендується використовувати з даними вудилищем. У недорогих моделей тест занижений, це означає, що палицю можна перевантажувати на кілька десятків грам. Дорогі моделі дуже точно відкалібровані, і для максимально далекого закидання краще використовувати годівниці на 20-30 г нижче тесту. Якщо ж дистанція ловлі не критична, скажімо 30 м, то якісне вудилище без особливих зусиль закине туди годівницю, навіть якщо буде незначне перевантаження.
ПІКЕР (PICKER)
Фідерні вудилища цього класу мають довжину від 180 до 300 см, тест від 10 до 40 м. Вони призначені в основному для ловлі у водоймах з незначною течією, ставках і озерах. Прекрасно підходять для ловлі на відстанях до 20-30 м і з короткими повідцями. Короткі бланки - 180 і 210 см - дозволять ловити в місцях, де гілки дерев звисають низько над водою. Їх коник - дистанції від 10 до 20 м. Незамінні вони будуть і при ловлі з човна. Основний об'єкт ловлі - невелика рибка. Проте, якщо клюне випадковий «бонус» під кілограм, пікер такої довжини впорається з ним без проблем.
Якщо планується цілеспрямована ловля риби вагою від 500 до 1500 г, краще взяти пікери довжиною 270-300 см. Ними легше буде керувати великою рибою, та й закинути при необхідності можна значно далі.
LIGHT (MEDIUM)
Це фідерні вудилища довжиною від 330 до 360 см і з тестом до 60-80 гр. У фідерній ловлі вони найбільш популярні, так як перекривають практично всі умови ловлі. Це канали і річки з помірною або середньою силою течії, ставки і озера, а також різні водосховища. Подібними палицями комфортно ловити на дистанції від 25 до 40 м. Великий лящ і короп до 5 кг - це якраз та риба, на яку полює рибалка з таким фідером. Комфортною буде і ловля з довгими, від 100 до 200 см, повідками.
HEAVY
Це вже серйозні фідерні вудилища для серйозної риболовлі. Довжини від 360 до 420 см, тест від 100 до 150 гр. Це палиці для ловлі на великих відстанях у водоймах без течії, а також на річках і каналах з швидкою течією. Чудово підійдуть для ловлі трофейного коропа на комерційних водоймах. Якщо вам потрібні закидання за 50 м, то вам знадобиться вудилище довжиною 420 см. Це справжні катапульти. Випущена такою палицею годівниця летить далеко і точно в ціль.
EXTRA HEAVY
Фідерні вудилища для екстремальної ловлі. Довжини від 450 до 550 см і тести від 180 до 250 грам і вище. Для потужної течії і наддалеких закидів. При ловлі величезних риб, таких як сазан, амур і товстолобик. Тут вже тест вершинок не грає практично ніякої ролі: клювання передається на весь бланк, найголовніше, не дати рибі потягти вудилище у воду. Ловити ними важко, тому використовуються вони вкрай рідко. Для ловлі величезних риб краще застосовувати інші, спеціалізовані вудилища.
СТРІЙ ФІДЕРНОГО ВУДИЛИЩА
Крім тесту, фідерні вудилища розрізняються по ладу (строю) бланка. Є три види ладу.
ШВИДКИЙ СТРІЙ (ЛАД)
Це стрій (лад), при якому працює тільки верхня третина бланка. Зазвичай подібний лад мають дешеві китайські вудлища. У народі вудилища з таким ладом називають «колами» або «киями». Палиці дуже погано кидають, і потрібно докласти значних зусиль, щоб закинути годівницю на потрібну відстань. Крім цього, зроблені вони з недорогого карбону, що сильно позначається на товщині бланка та його вазі. Підходять для тих, хто робить перші кроки в освоєнні фідерної ловлі. Зазвичай, кількох рибалок вистачає, щоб задуматися про придбання вудилища більш високого класу.
ПАРАБОЛІЧНИЙ СТРІЙ (ЛАД)
Так званий англійський лад. Бланк фідерного вудилища гнеться від рукоятки. Зазвичай тест подібних фідерів не перевищує 60 гр. Призначені вони для ловлі у водоймах без течії або в повільно проточних каналах і річках. Дистанція ловлі зазвичай до 40 м. Ідеальні при ловлі дрібного коропа в комерційних водоймах, а також ляща та іншої риби вагою від 200 до 3000 гр. Цей лад дозволяє використовувати тонкі жилки, як в основі, так і на повідках. Наприклад, на повідок 0,08 мм мені вдавалося виважувати ляща вагою більше 2 кг. Ловля на подібні палиці дуже видовищна і естетична. Від ловлі навіть невеликої рибки рибалка отримує величезне задоволення.
ПРОГРЕСИВНИЙ (СКЛАДНИЙ) СТРІЙ
Мабуть, всі вудилища, які варто радити при виборі фідера, мають подібний лад. Це відноситься і до топових моделей польських виробників, і до дорогих «англійців» і «японців». Ціна в них безперечно не маленька, але тут вже все залежить від марки використовуваного графіту і якості фурнітури. Саме цей лад ідеальний при ловлі на течії і коли треба зробити дальній кидок. Так само як і при параболічному ладі, працює весь бланк, але чим більше навантаження на нього, тим більший сегмент вудилища включається в роботу. Особливо це помітно при закиданні годівниці і під час виважування крупної риби.
Риболовля жіночими очима....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Напівдонка - снасть для ловлі риби на течії
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Під час ловлі риби на сильній течії часто трапляється так, що риби не встигають зреагувати на пропливаючу повз них приманку, якщо рибалка користується поплавковим оснащенням. Найменша швидкість течії спостерігається безпосередньо біля дна. Зі збільшенням відстані від дна швидкість течії зростає і досягає максимуму на стрижні течії. Якщо подивитися на потік зверху, то видно, що швидкість потоку зростає від берега до центру русла. Велика риба тільки у весняний час піднімається до верхньої бровки або шукає захисту в мілководних затоках і за мисами. Влітку вона частіше стоїть або на стрижні течії, або близько нижньої бровки.
Ловити поплавцевою вудкою тут важко, оскільки сильна течія, "виносить" оснастку до поверхні, тобто видаляє її від риби, що перебуває біля дна. Рух приманки під час проводки можна загальмувати, опустивши її до дна. Ще сильніше буде гальмування, якщо на дно покласти не тільки приманку, але і підпасок. Це добре, якщо дно рівне і без зачепів, що трапляється досить рідко. Ловля додатково ускладнюється у тих випадках, коли вода містить каламуть. На допомогу приходить штекер, але не кожен рибалка може собі дозволити цю снасть. Настає черга донних снастей. При ловлі на невеликих річках дуже ефективно використовувати снасть, яка отримала назву "напівдонка".
Я б розділив напівдонку на два варіанти. Напівдонка, як особлива снасть, відома дуже давно. Ця снасть являє собою гібрид поплавкової вудки і донки. З донками її об'єднує те, що грузило і гачок з приманкою на подовженій жилці завжди знаходяться на дні. Від поплавкової вудки залишиається комплектація снасті вудилищем і поплавком. Якщо в якості напівдонки використовувати звичайне поплавкову махове вудилище, то поплавець розташовується не у воді, а над її поверхнею. Грузила на оснащенні можна розташовувати по-різному. Найпростіше, коли всі тягарці зосереджені в одній точці. Глибина відміряється так, щоб грузила перебували на кілька сантиметрів вище дна. Течія грає приманкою, яка стоїть на місці. Такі оснащення використовуються на дуже сильній течії і під час ловлі великої риби на велику приманку (черв'як). У рідкісних випадках грузило кріплять на кінці жилки, а гачок розташовують на довгому ковзному повідку, який розташований вище грузила. Так ловлять між кущами і деревами. Однак така оснастка легко переплутується течією і дуже не практична.
Якщо течія рівна, без завихрень і без струменів зворотної течії, то можна використовувати складнішу оснастку. Грузила в ній розподілені як в дротяному оснащенні. Приманка і кілька нижніх тягарців лежать на дні. Така оснастка дуже чутлива до клювання. Ось тільки жилка повинна бути не набагато довша вудлища. До недоліків оснащення слід віднести той факт, що її практично не можна застосовувати під час ловлі, коли на дні багато зачепів у вигляді коренів і гілок. Аж надто клопітно переробляти всю оснастку після кожного обриву. Оскільки ловля відбувається на невеликій віддалі від берега, довгі вудилища не потрібні. Іноді цілком достатньо вудилища довжиною 3 метри.
Під час ловлі найважливіше полягає в тому, щоб домогтися такого стану оснащення, коли приманка лежить на дні, а маса поплавця, що висить на жилці, врівноважує силу тиску води на жилку. Якщо ви міняєте місце ловлі і на новому місці течія сильніша, то поплавець підтягують ближче до вудилища. Відстань від кінчика вудилища до поплавця може досягати метра. Клювання фіксують по тремтінню, сіпанню поплавця або по натягу жилки. У разі клювання великої риби, жилка може просто провиснути. Під час ловлі на напівдонку має сенс скористатися підгодовуванням. В якості підгодовування найкраще підходять важкі кулі з глини з мотилем або з рубаним хробаком. Підгодовувати має сенс тільки після того як виявлена стоянка або стежка ходу риби. Прикормка утримує рибу в точці лову і в шлейфі, який створюється розмиваємим кормом.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
От мені не вірить Майя,
Що, як рибу я ловив,
На один гачок піймав я
Двох великих окунів.
Я пустив їх знов у річку,
Хай радіють окуні-
Все одно моя сестричка
Не повірила б мені...
Прикольна рибалка..
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Напівдонка по-італійськи
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Минулого разу ми розглядали таку снасть для ловлі риби як напівдонка, сьогодні ж, познайомимось з її дуже цікавою модифікацією, що з'явилася в Італії. Снасть призначена для ловлі в швидких, але невеликих річках. Користуватися класичною снастю тут не вдається. Відстані між камінням настільки малі, що ловити можна тільки або нахлистом, або з дна в точці. Ймовірно, була б ефективна снасть для ловлі на мормишку в схил, але італійці зробили по-іншому. Снасть складається з довгого "болонського" вудилища, оснащеного найпростішою котушкою з жилкою. На жилці розташовані гачок і грузило і "повітряний" поплавок. Відразу обмовлюся, що "повітряний" поплавок не є поплавком, тому що він не плаває, а як сигналізатор знаходиться в повітрі. Але його форма, забарвлення і призначення показувати клювання і контролювати спуск приманки відповідають призначенню класичного поплавка.
Основна жилка діаметром 0,12-0,14 мм, повідець - діаметром 0,10 мм. Жилка тонка, тому що здобиччю є невелика струмкова форель. На кінці жилки прив'язане невелике грузило в формі тонкого циліндра. Часто використовуються кручені грузила, які виготовлені з м'якого дроту, наприклад, зі свинцю. При защемленні такого грузила між каменів воно легко розпрямляється і відчіплюється. Вище грузила прив'язаний повідець з гачком. Ще вище на жилці розташовані два "повітряних" поплавка-сигналізатора. Вони являють собою невеличкі (близько одного сантиметра в довжину) веретеноподібні поплавці без кіля і антени. Жилка пропускається крізь поплавець по його осі. Їх встановлюють так, щоб хоча б один завжди знаходився над поверхнею води, тобто на відстані 15-20 см один від одного. Один з них чорного кольору, а інший оранжевого або жовтого. Техніка ловлі полягає в тому, що грузило або повільно волочать по дну, або піднімають, переміщують у бік і знову кладуть на дно. Жилка завжди знаходиться в натягу, а грузило на дні. Сигналізатори дозволяють стежити за тим, щоб жилка була натягнута. Вони також допомагають контролювати зміну глибини і стежити за клюваннями. Клювання у форелі на сильній течії різке і швидке і добре фіксується по коливанню сигналізатора. Ловля, треба сказати, високоспортивна, оскільки реакція на клювання повинна бути моментальною.
Ловити в проводку болонським способом, або на напівдонку вдається в безпосередній близькості від берега. Але не завжди це ефективно, адже часто велика риба просто не бажає наближатися до берега. У таких випадках, особливо коли течія сильна, а глибина ловлі велика, допомагає донна снасть. Немає сенсу зупинятися на конструкції класичної "закидушки". В останні роки донна снасть для ловлі мирної риби зазнала буквально революційних перетворень. Насамперед, варто згадати про фідер і пікер.
Найвідоміші морські чудовиська....
Століттями з вуст в уста передавалися легенди про морських чудовиськ, що населяють світовий океан. Морські мандрівники і досі переконані, що в його надрах мешкає величезна безліч підводних гігантів, невідомих науці.
Історії про страшних створіннях з морської безодні можна зустріти в стародавніх китайських легендах, міфах Греції, Норвегії та багатьох інших. У п'ятдесятих роках ХХ століття з'явилася ціла серія повідомлень про зустрічі з морськими монстрами. Вчені заперечували реальність історій, і викриття знаменитого обману з фото Лох-несського чудовиська, ще більше переконувало їх у своїй правоті.
Реальні підтвердження легенд про загадкових морських чудовиськ, вчені почали знаходити не так давно. Так, 23 липня 2002 року на острові Тасманія, на берег викинуло гігантського кальмара. Важив він чверть тонни, а довжина його щупальців перевищувала 15 метрів. Для дослідження знахідки були відразу ж залучені фахівці-зоологи. Вони констатували, що тварина добре збереглося, і вирішили помістити його в музей для подальшого вивчення.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
sat-prof
25.07.2013, 02:36
Справжній рибак - це коли йшов в
магазин за поплавком, а в результаті
закупився на 300 гривень.
Щучі витівки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
«Вже скільки разів говорилося ...» - до риболовлі потрібно готуватися ретельно. Всяке може трапитися. Ніколи не можна бути впевненим на 100%, що риба буде ловитися саме така, саме ось на це. Здавалося б, що тут незрозумілого? Ні, ми з товаришем вирішили поїхати ловити виключно судака! А чого відволікатися на різного роду головнів і жерехів? Будемо цілеспрямовано джигувати!
Там, де ми ловимо судака щука рідко ловиться. Ну, буває, повезе комусь, чисто випадково ... Якщо пощастить, і гачок зачепиться скраю пащі - рибалка витягне, а найчастіше щука зрізає приманку. Якщо так буває один-два рази на день, то ми з товаришами зазвичай не «заморочуємось» з металевими або кевлавровими повідками. На корчах приманок залишаємо в рази більше, тому щучими витівками можна знехтувати. Точно так само ми вирішили і цього разу. Звичайно, у нас з собою було по кілька повідків, але тільки завдяки тому, що вони, свого часу, загубилися десь в кишенях і в купі приманок.
Перевірка старих корчів
Ми на березі одні! Судячи по ще не прим'ятій траві - одні з перших взагалі в цьому сезоні! Вся риба наша! А біля берега якийсь хижак завзято ганяє малька. Судак? Так, схоже. Ми швидко збираємо спінінги і розходимося по своїх перевіреним місцям. Треба ж перевірити старі корчі, які справно працювали минулого року! Я відзначився першим. Чітке клювання затримало мене на одному місці. Я почав більш ретельно обловлювати те місце, де клюнуло, і з третього закидання з хорошим жорстким ударом на поролонку сіла непогана щучка! А я ловлю без повідка! Поролонка зачепилася одним гачком за край пащі, що дозволило витягнути щуку на берег. Поролонова рибка, звичайно, прийшла в непридатність - але не біда. Головне - вантаж і двійник цілими залишилися. Поролонку я нову виріжу і вклею туди старий щасливий двійник!
Але ризикувати я більше не став. Поставив у якості вантажу ковзне грузило у вигляді кулі, в яке вже було вставлено металевий повідець. Ну все, тепер можна з щуками не церемониться. Я крок за кроком рухався вздовж берега, обстрілюючи передбачувані місця проживання хижака.
Друга риба теж виявилася щукою. Дивно. А де ж судак? Ні, звичайно, чим ближче до перекату, тим щучки частіше попадаються, але я до перекату ще не дійшов, а на перевірених судачих місцях клює поки тільки щука. Коли Анатолій підійшов поцікавитися моїми результатами, у мене на кукані вже сиділи три непоганих щучки. У нього поки не було жодного хвоста в заліку. Бачив всього лише одне клювання, та й то, мабуть, окуневе.
Перевірка нових корчів
Ми помінялися місцями. Він продовжив ловити там, де у мене клювало, а я пішов вгору за течією, туди, в самі корчі. Ось вже закинув разів двадцять, відірвав парочку приманок, а клювань так і немає! Де ж судак? Я пішов далі. Повідець вирішив не ставити. Мабуть, від щук я пішов, а судака ще не знайшов. Поліз в саму гущавину лісу, став обловлювати свіжі, вимиті паводком прогалини між впавшими у воду деревами. Виявилося, що там - зачіп на зачепі. Приманка скаче з гілки на гілку. Навіть якщо клюне - як виважувати рибу?
В одному місці клювання все ж таки трапилося. Я намацав цілком прийнятну доріжку і «бомбив» її раз за разом, поки, нарешті, до поролонки НЕ причепилася чергова щучка. Дивно!
Ловля щуки
Когда я повернувся до свого кукана, у Анатолія в заліку вже була щучка і судачок. Так значить, судак все таки є? Я знову почав бомбити знайомий рельєф дна, отримую чітке клювання і ... а повідця-то знову не має! Вимотую плетений шнур без приманки. А біля берега таки продовжує ганяти малька якийсь «звір». Б'є майже біля самих ніг. Іноді мальки в жаху вистрибують на берег, іноді бризки від сплеску долітають до наших ніг. Анатолій витратив биту годину, намагаючись спокусити «негідника» блешнею «кастмастер» - але марно. Ось так буває. Сьогодні ми налаштувалися на ловлю судака, а замість нього наші приманки по всій акваторії атакують щуки. Наші нечисленні металеві повідці вже підійшли до кінця. Антатолій сміливо чекає клювань з думкою, що вантаж він ллє сам і поролонки теж робить сам. Плюс до всього, відсутність приманок для «білого хижака» (воблерів і вертушок) начебто вселило в рибу зайве нахабство. Щоразу, здригаючись від галасливих сплесків, ми говорили один одному: «Ех, приїдемо ми одного разу сюди з потрібними приманками! Тоді подивимося ... »
У полуденну спеку
Тим часом щуки продовжували атакувати наші приманки, але ближче до обіду реалізація цих клювань стала прямувати до нуля. У Анатолія взагалі рідко клювало, а у мене в певному місці через проводку сильний удар, іноді два поспіль, а рибу засікти не можу! Чудово розумію, що «незацепляїчний» варіант поролонової рибки розрахований аж ніяк не на щучу пащу - а що робити? Будь-які гачки тут же зустрічають м'ясисту деревину. Ми так і продовжили ловити на поролонових рибок. Звичайно, можна було щукам запропонувати більш вишукану страву у вигляді силіконової приманки на спеціальному офсетному гачку ... але ми ж не за щуками їхали!
Сонце вже високо. Ми викупалися, набрали відро черепашок-перловиць на майбутню ловлю сомів, пообідали ... Знову викупалися ... Загалом, цілеспрямовано дочекалися заповітної 16-ї години, бо приблизно в цей час знову зростає активність хижака. Але за годину нам вдалося вмовити лише двох малесеньких судачків і одну невелику щучку. Ну що ж, пора, як мовиться, і честь знати! Під невпинне хлюпання якогось хижака біля самого берега ми дістали свої кукани, сфотографували улов на пам'ять і, задоволені риболовлею, рушили в зворотний шлях. Ми обов'язково сюди ще раз приїдемо, але з «гранатами потрібної системи»!
Нічна ловля лина: оснащення та тактика
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Там, де лина багато і трапляються великі трофеї, вечірня і нічна поплавочна ловля цієї риби може залишити в пам'яті рибалки незабутні враження. Адже вночі природа також живе своїм життям ... Проте успіх забезпечить знання нюансів ловлі лина.
Вважається, що кормова активність лина влітку підвищується на ранковій і вечірній зорі, а також вночі. Багато рибалок рано не люблять вставати, тому відправляються на вечірню та нічну риболовлю. Увечері в гарну погоду лин може добре клювати з 19 години, а іноді за певних умов і з 17 години. Кращий час для літньої нічної ловлі лина - приблизно з 23 години до перших проблисків зорі. При цьому важливо, щоб погода видалася тиха і безвітряна.
Тактика і оснащення для нічної ловлі лина
Використовують полегшену огрузку з поплавком спеціальної конструкції з тестом 1,5-2гр. Такі поплавці дуже ефективні при ловлі лина, ляща та інших риб, які «піднімають» або «кладуть» поплавець на водну гладь.
Тіло поплавця нагадує витягнуту краплю довжиною до 5 см, антена коротка. Максимальна товщина не перевищує 10-12 мм. Кіль діаметром до 0,8 мм, довжиною до 12 см. Жилку кріплять на кілі в двох місцях. Ще більш чутливою стає оснастка, коли поплавець кріплять в трьох точках: кіль - тіло - антена. Така форма і конструкція поплавця дозволяє фіксувати дуже слабкі, ледь помітні клювання риби.
Для такого поплавця застосовується розподілена огрузка. Основні елементи огрузки (3-4 шт.) розташовуються на жилці з інтервалом в 20-30 см, починаючи від повідка. За необхідності мінімальний за вагою грузик розташовують поблизу кіля поплавця і на повідку. Наприклад, це буває потрібно при ловлі на течії або у вітер. Підпасок зазвичай не застосовується.
Що стосується кольору поплавця, то, скажімо, при далеких закидах в ясну місячну погоду краще використовувати поплавці з яскравопофарбованими, помітними на відстані вершинками. Для нічної риболовлі зазвичай міські рибалки використовують поплавці з фосфорною насадкою, так звані «лоцмани». Можуть також застосовуватися поплавці, пофарбовані флуоресцентною фарбою.
Інший варіант поплавця для ловлі лина, так званий прозорий поплавець-голка. Влітку темніє пізно, і він часто застосовується для ловлі на мілководді. Виготовляється поплавець-голка з легкої прозорої пластмаси. Його огружають дробинками. Три-чотири невеликі дробинки розташовують на основній жилці так, щоб відстань між ними донизу зменшувалася. Це потрібно для запобігання перехлестів, які часто трапляються при далеких закидах. Можна міняти розташування дробинок і при необхідності добитися того, що остання або лежатиме на дні, або знаходитися трохи вище дна, або ж, буде злегка торкатися його.
Якщо дно мулисте або заросле, домагаються того, щоб насадка лежала на поверхні грунту. Для цього грузило на жилку не ставлять, а огружають тільки поплавок. Але так зручно ловити лише в безвітряну погоду, при сильному вітрі насадка повинна бути зафіксована на дні грузилом, щоб її не зносило з підгодованого місця. У безвітряну погоду цілком підійде поплавець з огрузкой 1,5-2,2 г, а у вітряну - 3-5г.
Під час нічної риболовлі деякі по-старому використовують поплавці зі спеціальною підсвіткою. В принципі при не надто громіздкій конструкції такі поплавці підходять для ловлі, важливо тільки, щоб вони не відлякували і не насторожували рибу. Все ж для ловлі на мілководді більше підійдуть поплавці зі змінними світлячками, які забезпечують точкову підсвітку, видиму тільки зверху.
Нічна ловля висуває певні вимоги до оснащення. Так, для того, щоб поплавець міг фіксувати ледь помітні рухи насадки вгору, повідець оснащують одним або двома підпасками. Тоді клювання відразу ж фіксуватиметься поплавком, нахил якого покаже, що лин грунтовно захопив насадку. Якщо вона не викликала у нього підозр, поплавець незабаром почне рух у бік, і тоді можна робити підсікання.
Іноді при ловлі на занадто замуленому дні, щоб якось виділити насадку, її злегка підводять кулькою пінопласту чи пробки, закріпленою на повідку у районі гачка. Висота підйому насадки повинна бути в межах 7-10 см.
Донка та напівдонка для ловлі лина
Крім вудки, лина вночі та пізно ввечері ловлять фідерною снастю з фіксованим грузилом і короткими (10-20 см) повідками. Гачки в цьому випадку використовують № 4-10.
Вночі лини частенько підходять до берега, тому вести себе потрібно дуже тихо і обережно. Порядок ловлі без годівниці такий: спочатку закидають снасть, а потім без шуму підкидають у місце ловлі підгодовування.
При лові в місцях, де є течія - це можуть бути річкові ділянки, протоки - буває зручніше ловити на напівдонку. Під напівдонку легко пристосувати поплавкову вудку. Стягнувши з котушки необхідну кількість жилки, її укладають на чисту поверхню берега. Поплавок зрушують до вершинки вудилища так, щоб він знаходився приблизно в 40-60 см від неї. Потім, розгойдуючи грузило, посилають насадку вперед. Після опускання оснащення на дно за рахунок поплавця на жилці з'явиться провис. За коливанням поплавця можна стежити за клюванням.
Секрети досвідченних...
Виїжджаючи на риболовлю в інший регіон, передусім ознайомтеся з місцевими правилами рибальства. Вони можуть суттєво відрізнятися від тих, які вам відомі і якими ви керуєтесь. ***
Готуючи снасті, визначіть, яку рибу маєте намір ловити. Виходити на водойму, щоб упіймати рибу взагалі, — це значить ловити наосліп, без надії на успіх. ***
При розташуванні вудок на березі забезпечуйте вільний підхід до кожної донки для підсікання. ***
При виборі місця визначіть, де і як будете витягати рибу з води, враховуючи, що піднімати її на повідку не можна. Він обірветься. ***
В річці вся риба стоїть головою проти течії. Тому, рухаючись проти течії, можна бути не так обережним, як рухаючись вниз по течії. Правильніше, хоч і менш приємно, ловити проти сонця. Біля води ведіть себе як найнепомітніше й тихо. ***
Якщо блешня зачепилася за дно, спробуйте натягнути волосінь, а потім різко її відпустити. В багатьох випадках блешня відчіпляється. ***
Мушка, прикріплена до повідка перед блешнею, дає хороші результати, поліпшує уловистість снасті. ***
Щоб якнайдовше зберегти рибу живою, її треба обережно зняти з гачка, намагаючись не пошкодити тканин і не викликати кровотечі, і одразу ж помістити в простору саджалку. Сільські риболови, звичайно, надають перевагу рибникам, сплетеним з пруття, наприклад, верби, що закриваються надійною кришкою. ***
Не можна тримати саджалки, особливо плетені з ниток, на мілких місцях у зоні прибійної хвилі. Вони будуть викочуватись на берег, риба в них б'ється і швидко засинає. ***
Рибники і кукани треба періодично оглядати, зразу ж вибирати з води поснулу рибу. У воді вона псується швидше, ніж на повітрі. Якщо умови не дозволяють зберегти рибу, живою, її умертвляють (проколюючи чи вдаряючи обушком по голові ), видаляють зябра і спускають кров, перерізаючи кровоносні судини хребта біля хвоста. Рибу не миють, щоб зберегти слиз, який захищає її від висихання, і тримають у тіні, прикривши товстим шаром трави, щоб до неї не добрались мухи. ***
При тривалому зберіганні рибу потрошать, у воді не миють і, розширивши черевце, тримають хвилин двадцять на вітрі. Коли вона злегка підв'ялить, її перекладають сухою кропивою або свіжою осокою і тримають у тіні в добре провітрюваній тарі. ***
Поснулу рибу можна зберегти, закопавши в прибережний вологий пісок, міцно прикривши зяброві стулки і рота. ***
Рибу, яка втратила багато крові в результаті пошкодження тканин рота і прилеглих до цього органів, одразу ж умертвляють. ***
Якщо у риби, яка зберігається, починають біліти очі і на зябрах з'являється білий слиз, — це вірна ознака, що вона псується. її треба викинути, закопати в грунт. ***
У більшості риба тримається дна. Тому коли конкретно невідомо, що ловиться в новій для вас водоймі, спуск на поплавцевій вудці роблять таким, щоб наживка знаходилася в 5 — 10 см над дном. ***
У середині літа поверхня багатьох ставків та озер всуціль покривається ряскою. Щоб очистити воду, треба приготувати три жердини, довжиною 2—3 м й діаметром 20—30 мм, зв'язати їх у вигляді трикутника, опустити на воду й проштовхнути на таку віддаль, щоб можна було закидати всередину трикутника волосінь з наживкою. Своїм гострим кінцем трикутник розводить ряску, утворюючи «вікно». ***
Якщо ви забули підсаку, а вам на гачок потрапила крупна риба, спробуйте, не дотягнувши її метрів 2—3 до берега, замулити воду. Не бачачи людини, риба поводитиметься спокійніше. ***
Якщо в тіло впився кліщ, треба негайно капнути на його тіло, що видніється, рослинним маслом, олією. Кліщ вилізе з ранки. Після цього ранку треба змазати йодом чи зеленкою. Для заживлення порізів використовують мед, для знезараження води — марганцівку. Тому, йдучи на рибалку, візьміть Із собою "в трьох алюмінієвих футлярчиках з-під валідолу мед, олію, марганцівку. Останню використовують і при харчових отруєннях. Випивши стакан слабко - рожевого кольору, розчину. ***
Відрізок кембрика довжиною 5 мм проколюють посередині голкою й виводять волосінь в один з кінців. Прив'язують гачок, насувають кембрик. Цівка гачка, таким чином, буде до волосіні під кутом 90 градусів (як звичайно кріплять мормишки). Як стверджує Микола Морозов з Рязанської області, якщо піддів і жало гачка повернуті догори, сходження риби практично не буває. ***
Невеликий продовгувастий шматочок поролону, просякнутий рослинним маслом, може замінити на поплавцевій вудці опариша. ***
Підуста нерідко рибалки називають ще чорнобрюшка, чорнопузик — бо зсередини черевце цієї риби вкрите тонкою чорною плівкою, або ще «козлом», бо потрапивши на гачок, підуст опирається й стрибає під водою, ніби справжній козлик. ***
Короп клює з початку травня до кінця серпня. З раннього ранку, до сходу сонця, й ближче до заходу, перед настанням темряви, в теплі похмурі дні. Принада: макуха, товчене смажене соняшникове насіння, варена картопля, хліб, парені зерна злаків, каші, опариші. Місця ловлі: біля заростей водяних рослин, у «вікнах» серед них. Наживка має лежати на дні, поближче до заростей. ***
Малька для живця можна ловити звичайною банкою, горловину якої затягують марлею з невеликим отвором для входу риби. В банку кладуть підгодівлю. ***
Михайло Каганович з Донецька, пропонує використовувати порожні котушки від волосіні для ловлі хижих риб. В отвір котушки пропускають дитячий гумовий пузир, краще продовгуватий, злегка надувають його й зав'язують. Котушка ніби затискається між двома «понтончиками». Вийшов звичайний кружок. Намотують волосінь, прив'язують гачок, наживляють на нього живця. Волосінь закріплюють пластиліном. Переваги такого «кружка» — насамперед у його компактності. ***
Верховодку, краснопірку, густирку й навіть карасів можна ловити на вудочку без грузигл. Відстань від гачка до наживки 25—40 см. Перевага такої вудочки — помітно найменший порух поплавця. Особливо ефективне вудіння без грузила на мілководді, серед заростей. ***
Маскування трійника блешні червоними шерстинками, перами/хвостиками теж підвищує уловистість снасті. Але є й протилежна думка. Тож нехай істину ствердить практика. ***
Яскравий блиск заводних кілець, карабінчиків нерідко відлякує рибу. Щоб затемнити їх, досить нагріти металеві деталі на вогні до потемніння. Механічна міцність від цього не погіршиться. ***
Іноді досить прив'язати до гачка пучок з чорних звичайних ниток, щоб почався кльов. ***
Щоб рибу під час в'ялення зберегти від мух, необхідно накрити її марлею, змоченою олією. ***
Як свідчить практика, короп, сазан, лящ, плотва, карась при молодому місяці клюють гірше, ніж при повному, хижа риба краще ловиться при молодику. ***
Щука клює частіше, якщо рухи блешні плавні, а пауза на нижньому рівні протяжна. Окунь віддає перевагу коротким, різким ривкам блешні з короткими паузами внизу. ***
Ознака стабільного кльову весною: поява біля берега, у воді різноманітної живності: мальків, комах, личинок. ***
Влітку відразу після дощу риба клює добре, наступні два дні — кепсько. ***
На тих річках, де водиться жерех (білизна), найкраще він ловиться в жовтні, на мілинах, перекатах, на межі бистрини й тиховоддя, неподалік крутих берегів. Кидають блешню на сплеск, туди, де жерех ганяється за дрібною рибою. Жилка має бути не товщою 0,3—0,35 мм. ***
У жовтні риба клює не лише вранці чи ввечері, а упродовж всього дня. ***
У другій половині квітня поплавцевою вудкою ловлять на рідке тісто або мотиль. Клює плітка, краснопірка, підлящик. ***
На ділянках, де бурхливо «цвіте» вода, рибу ловити немає смислу: вона давно полишила це місце. ***
Зачистити потемнілу мормишку допоможе учнівська гумка. Вона не робить, до того ж, подряпини. ***
Для плітки потрібна тонка, чутлива снасть: жилка 0,1—0,12 ми, маленький поплавець або кивок із свинячої щетини, дрібна світла мормишка. Добрий кльов частіше буває в другій половині дня. ***
Рибалці з поплавцевою вудкою треба запам'ятати: ловити слід, активно шукаючи рибу, а не годинами сиднем втупившись у поплавок, чекаючи, поки риба знайде наживку на дні. Найліпше — коли наживка сама рухається біля самого дна, а ще краще — волочиться по самому дну. Активно використовуйте вітер, щоб наживка ковзала по дну, перше грузило ставиться в 20—50 см від гачка, при рівному дні — ближче. ***
Клеєм БФ-6 на риболовлі можна обробити мікротравми, подряпини на шкірі, він добре дезинфікує. ***
Для того, щоб зручніше було наколювати на гачок дрібну личинку реп'яхової молі, її треба облити кип'ятком, підсушити на газеті й пересипати крохмалем чи борошном. ***
Намети, тенти, рюкзаки можна зробити водонепроникними, обробивши їх спеціальним розчином: 250 г казеїнового клею розчиняють, весь час помішуючи, в 0,75 л води й додають 12 г меленого вапна, потім 13 г господарського мила розчиняють у 1,5 л води й виливають мильну воду в перший розчин. Тканину змочують у суміші й просушують. ***
Насаджуючи на гачок кульку хліба, вмочіть його в ванночку з топленим маслом. У воді воно застигне, і кулька краще триматиметься. ***
Від комарів допомагає суміш нерафінованої соняшникової олії з одеколоном. ***
Щоб убезпечити себе від укусів отруйних змій або повзаючих комах, біля входу до намету кладуть волосяну мотузку або щось із вовни — рукавиці, светр, шкарпетки, скручені джутом, ***
Чистити окуня найліпше, попередньо заморозивши його, а потім опустивши на кілька секунд у кип'яток. Після цього видаляють верхній плавник від голови до хвоста. Для цього спочатку роблять надріз по всій довжині з обох боків плавника, потім шкіра від голови піддівається кінчиком ножа й пальцем знімається з тушки. Якщо вона рветься, значить, рибу перетримано у гарячій воді. Головку зверху надрізають, підламують і видаляють разом з кишками. ***
Для наживленя мотиля можна використовувати невеликий брусок з м'якого пінопласту. Мотиля кладуть на край бруска і гачком приколюють його, потім обережно виймають жало з пінопласту й наколюють наступного мотиля. І так — скільки треба. ***
Гумку прив'язують так: двічі пропускають у петлю, потій складають вдвоє й прив'язують у кількох місцях. ***
Щоб сірники не були вологими, їх покривають лаком для нігтів або парафіном. Вогнище під час дощу можна розпалити з допомогою свічки, старої фотоплівки або таблеток сухого спирту. Сирі дрова спалахують, якщо їх посипати сіллю. ***
Добрий поводок для спінінга виходить із спіралі від електроплитки. Вона міцна, еластична й не іржавіє. ***
Якщо свіжу рибу покласти в миску з водою, вона тоне, а несвіжа спливає. ***
Стягнути пучок вудок зручно вузькими гумовими стрічками, на одному кінці яких закріплена петля, а на іншому — гачок. ***
Щоб окуляри на морозі не пітніли, протріть скільця сухим милом. ***
Якщо до закидушки нижче дзвоника з допомогою невеличкого дротяного пристосування — затискача прикріпити поводок-підсікач, відпадає потреба нависати над донкою в очікуванні покльовки. Кінець підсікача тримають у руці з невеликим натягом, при покльовці — різко смикають. ***
Щоб не втрачати кожного разу блешню під час блесніння, Володимир Храпів із Свердловська рекомендує трійник кріпити на послабленому, в 1 - 2 витка кільці, підстрахувавши його прив'язуванням на короткому повідку з волосіні. При зачепі кільце розігнеться, а поводок розверне гачок на 180 градусів. Підстрахувальний поводок прив'язують так: одним кінцем до хвостового отвору блешні, другим — до цівки гачка, біля самого піддіва, міцно затягнувши вузол, потім поводок складають вдвоє й примотують до цівки звичайною тонкою ниткою в два рядки. З собою треба мати послаблені заводні кільця. ***
Коли на риболовлі вам дошкуляють раки, спробуйте додати в тісто-наживку кілька крапель нашатирного спирту. Раки його терпіти не можуть. ***
Якщо риба клює в момент закидання, а коли снасть непорушна, не бере, час від часу підтягуйте поплавок до себе чи вбік. А ще зробіть меншу глибину снасті. ***
Окунь нереститься, коли починає розпускатися листя на березі. Перед нерестом і після нього він дуже зажерливий й добре ловиться на черв'яка, ручайника, личинку бабки, дрібну коричневу п'явку. ***
Карась добре ловиться у травні, перед нерестом (нерест — при 14 градусах води) з берега. Крім черв'яка, мотиля, опариша — ще на тісто з манки, приготовлене так: у рідку манну кашу після охолодження досипають суху манку й ретельно перемішують. У травні активно клює плітка, краснопірка. ***
У спеку риба вранці шукає їжу біля поверхні або упівводи. ***
У січні лише окунь клює рановранці. Плотва — перед обідом, якщо не брала до обіду, чекайте на вечірній кльов. ***
Живець для щуки в березні має бути невеличким. ***
Найкращий кльов у березні — зранку, коли тільки-но починає розвиднятися. ***
Окунів у жовтні ловлять на невеликі обертальні блешні, пелюстка якої не більша від нігтя вказівного пальця. Грузильце — чорного кольору, вагою 10—15 г, блешня з гачком-трійннком № 5, замаскованим червоними нитками. Потрібен спінінг з безінерційною котушкою та жилкою 0,3 мм. ***
Після того як у другій половині квітня скресне крига, можна ловити окуня. Слід пам'ятати, він тримається в цей час за 10 —15 см, а то й вище від дна і найліпше ловиться вранці. ***
У другій половині квітня можна ловити й щуку, й окуня спінінгом з невеликими окуневими блешнями. ***
У березні особливо популярна мормишка, обмотана тонким мідним дротом, виток до витка впритул. Навіть без наживки на неї клює окунь. ***
На невеликій річці варто ловити з пологого берега, закидаючи снасть до протилежного, де глибше. ***
Карась у вересні не вередливий. Клює на розпарену перлову кашу, на горохове тісто («мастирку») і на червоного черв'яка. ***
Наприкінці квітня на поплавцеву вудку добре ловляться плотва, плоскирка, підлящик. Найліпша наживка — мотиль та рідке тісто. Місце ловлі — біля кущів, очерету, на протоках, у гирлах. Застосовують тонку снасть: основна жилка —0,3 мм, поводок 0,05—0,02 мм, гачки № 3—5. ***
Уночі на донку риба клює краще, коли атмосферний тиск найвищий. ***
Коли цвіте черемха, можна йти ловити головня, коли її цвіт опаде — добре ловиться дрібний лящ і плоскирка. ***
Коли вкривається цвітом бузок, можна успішно ловити плітку, але тільки на річках і в проводку. На ставках, озерах найкраща пора її ловлі настає з вильотом бабок-вертух. ***
На початку цвітіння шипшини на вудку ловиться окунь, трохи пізніше — підуст. ***
Коли колоситься жито, можна упіймати великого ляща. Коли воно зацвіте, добре ловиться карась, судак. ***
Язь ловиться, коли цвіте калина. ***
Спокійна людська мова не відлякує рибу, вона боїться гучного окрику, свисту, стуку, ударів по воді. ***
Риба перестає клювати за 8—12 годин до грози та під час неї, в сильний дощ, велику спеку, сильний мороз, різкий північний та північно-східний вітер.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Нічна ловля лина: насадки, прикормка, виважування
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Насадки та наживки для нічної ловлі лина
Вночі та ввечері навіть великий лин часто виходить годуватися на трав'янистому мілководді. Але тут, як правило, багато молоді різних риб: плотви, червонопірки, верхівки, окуня. Вся ця дрібнота, природно, буде заважати, тому при ловлі лина краще користуватися достатньо великими насадками та наживками.
Якщо попередньо принаджувати лина бойлами, то його можна ловити і на них. У всякому разі, іноземні рибалки давно практикують це, вибираючи для ловлі яскраво забарвлені, зі спеціальним запахом бойли діаметром від 1 до 2 см. Також можна використовувати і хлібні кульки відповідних розмірів.
Але, попри все універсальною наживкою для ловлі лина вважається свіжий гнойовий черв'як. Підлистник і виповзок також бувають хорошими.Своєю живучістю виповзок значно переважає підлистника, хоча лин бере його не відразу, а може довго «гратися» з приманкою.
Інша не менш перспективна наживка - опариш, який насаджують на гачок по одному, а частіше по кілька штук. Часто ефективним буває бутерброд хробака і опариша. Природно, цілком придатний для ловлі дрібного лина мотиль, насаджений по 5-6 штук і вигляді кісточки.
Прикормка для нічної ловлі лина
Існують деякі особливості у прикормці для нічної ловлі лина. Адже в умовах поганої видимості велику роль грає запах, тому в прикормку, наприклад, можна додати мотиля або опариша, попередньо подрібнивши їх для запаху.
Ще один варіант, коли прикормку подають рибі теплою в такій консистенції, коли вона у воді сильно розпорошена. Для цього можна використовувати напівфабрикати кексів і тортів або ароматне тісто, яке дає суспензія або каламуть. У прикормці не повинно бути великих часток, тоді на тлі ароматної плями насадка або наживка буде єдиним їстівним "елементом».
Найпопулярніша основа більшості підгодовувальних сумішей - пшоняна каша. Приготовану розсипчасту кашу можна змішати з панірувальними сухарями і макухою. На течії нерідко використовують прикормочне тісто з додаванням конопель, толокна, «геркулеса», хліба. Все це можна присмачити соняшниковою олією, кмином, часником, коріандром. Ароматизатори - ванілін, какао, карамель - краще додавати, попередньо розчинивши в невеликій кількості води.
Прикормку необхідно притемнити, тому що на невеликій глибині, і особливо в прозорій воді поява будь-якого «чужорідного» тіла може викликати у лина підозру. Білі або жовті підгодовувальні суміші притемняють порошком какао, або торфом, або за допомогою темних барвників.
Якщо лин почав брати, то в процесі рибалки прикормку все одно періодично підкидають в невеликих кількостях. Найпростішим варіантом основної та додаткової прикормки може служити суміш пшоняної каші з опаришем або сиром (суміш притемнюється торфом або барвником), який слід попередньо промити.
Клювання і виважування
Багато авторів пишуть про якусь специфічну «линеву» покльовку, однак, в принципі, на мілководді вона ідентична покльовці коропа і карася, а в інших випадках - ляща. Поплавок може злегка качнутися, трохи підвестися або злегка нахилитися убік, потім різко піти під воду в будь-якому напрямку, може плавно лягти на воду і через деякий час почати рухатися.
Якщо насадка злегка опустилася в мул, то лин, як і лящ або короп, буде підчіплювати її носом, що викличе гру поплавка. У цьому випадку необхідно зробити легку підсічку і перекинути снасть в те ж місце, попередньо змінивши насадку. Взагалі при ловлі лина краще частіше міняти насадку. Помітивши клювання, необхідно вибрати слабке місце жилки, і якщо поплавок пішов у бік, виждати для вірності кілька секунд і швидко, але плавно підсікти. Не можна дозволити линові піти у гущу рослинності, важливо правильно оцінити розмір риби і не дати їй схаменутися.
Клювання лина навіть під час усталеної погоди вкрай нестабільне. Якщо вам вдалося зловити всього дві-три риби, то це можна вважати великою удачею.
Технопланктон для ловлі товстолоба в домашніх умовах
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Раніше ми розповідали про те як успішно ловити товстолоба на техноплактон і, власне, що таке техноплактон, і чому він такий ефективний при ловлі товстолоба. Справа в тому, що на жаль, не у всіх рибальских магазинах можна купити техноплактнон, а про рибалок з глибинки вже й говорити не приходиться. Проте, не були би рибаки рибаками, якби не винайшли рецептів виготовлення техноплактону в домашніх умовах. Ефективність його нічим не гірша, а подекуди й краща від заводського, адже в кожній водоймі у риби свої смаки, а хто як не місцевий рибалка знає їх якнайкраще. Приведемо знайомі нам рецепти виготовлення техноплактону в домашніх умовах.
Техноплактон з горохового та кукурудзяного борошна
Склад: горохова і кукурудзяна мука - по 250 г, мелені насіння соняшнику - 200 г, панірувальні сухарі - 100 г, сухе молоко - 100 г, сухий кисіль - 100 г, мед - 50 г.
Приготування: Розвести сухий кисіль в холодній воді і дати йому постояти 5 хвилин, потім приготувати в мікрохвильовці. Зсипати всі сухі інгредієнти в ємність і поступово вливати туди остиглий кисіль, перемішуючи блендером.
Техноплактон з гречаного, вівсяного та кукурудзяного борошна
Склад: гречане і вівсяне борошно - по 200 г, кукурудзяне борошно - 400 г, панірувальні сухарі - 200 г, цукровий сироп - 0,5-1 склянку.
Приготування: Змішати сухі інгредієнти і розвести в цукровому сиропі, поступово перемішуючи блендером.
Техноплактон з арахісу
Склад: мелений смажений арахіс, кукурудзяна мука, манна крупа - по 500 г, рибне борошно - 1000 г, цукровий сироп - 1 стакан.
Змішати сухі інгредієнти і розвести в цукровому сиропі, поступово перемішуючи блендером.
Ефектиність техноплактону приготованого в домашніх умовах в тому, що як тільки він потрапляє у воду, його верхній шар досить швидко розчиняється і створює прекрасну хмарку каламуті навколо і нижче себе, що, звичайно, приманює різну рибу.
Але після розпаду на одну третину цей процес трохи сповільнюється. У цьому теж є певний сенс. У початковій стадії технопланктон дає хорошу каламуть, яка досить довго тримається. Рибу, звичайно, це приваблює. Але трохи пізніше починають відділятися маленькі частинки в невеликій кількості. І товстолобик просто стоїть і чекає, поки впаде чергова частинка, щоб з'їсти її. А тут йому попадеться ваш гачок.
До речі, неодноразово помічено, що риба ще й спеціально штовхає цей планктон, щоб він обсипався і розчинявся швидше. Це дуже добре видно по танцюючому поплавцю на спокійній воді, що служить підказкою рибалці - технопланктон зацікавив товстолобика, слід чекати клювання.
Техноплактон приготований в домашніх умовах може мати безліч запахів: «оригінальний», «блошиний», малиновий, анісовий, «преміум», медовий, ванільний та інші. І, як виявляєтся, товстолобик - дуже вибаглива риба. В один день йому подобається малиновий запах, в іншій - «блошиний», в третій - «оригінальний».
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Дружина допомагає чоловікові збиратися на рибалку: "Вася, принеси велику форель. А якщо в магазині такої не буде, купи тоді Карпик.
-----------------------------------------------------------
Сидить взимку мужик на крижині, рибу ловить. Вуха вже побіліли від морозу, а поруч вушанка лежить. Йому говорять все, щоб він шапку одягнув, а він відповідає: "Я що, дурак? Вчора горілку пропонували, а я не зрозумів питання."
-----------------------------------------------------------
- Ой, дівчата, я завтра на риболовлю з Максом їду. - Тобі треба красиву білизну купити. - Так?! А я тут черв'яків накопала...
-----------------------------------------------------------
Сезон зимової риболовлі не закривається до тих пір, поки пару чоловік на крижині не віднесе.
-----------------------------------------------------------
Топ статус:
Шукаю дівчину для серйозних відносин, яка любить риболовлю, копати хробаків та у якої є в наявності надувний човен з мотором. Фотографія човна - обов'язкова.
-----------------------------------------------------------
Дзвінок: - А Петро, ??вдома? - Ой, у нас таке горе, Петя помер. - Я щось не зрозумів, так він що на рибалку не поїде?
-----------------------------------------------------------
Щоб приховати свій запій, чоловік сказав, що був на рибалці і приніс величезного сома з базару . Ось ця свиняча туша і видала його.
-----------------------------------------------------------
Минуло три години, а дружина все ще чистить карася на кухні. Каже чоловікові: "Дорогий, я тебе дуже прошу, бери з собою горілку на рибалку".
-----------------------------------------------------------
- Я вам не золота рибка, а ви не та людина, для якого я б виконувала бажання.
-----------------------------------------------------------
Дружина каже чоловікові: "Ти міг би зв'язати мене і робити все що захочеш". Він так і зробив - зв'язав і поїхав на рибалку.
Сьогодні з сином був на риболовлі. Ось наш ранковий улов greeting
Ловля риби руками під водою...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Наодинці з природою))))
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Рибалка в спекотні деньки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Взаємозв'язок активності різних організмів із станом середовища їх проживання, думається, не повинна піддаватися сумніву, і це підтверджують спеціальні біологічні дослідження.
Відомо, що для всього живого у водному середовищі, і для риби також, існує комфортний діапазон температури води, а при її нагріві вище певних значень різко падає здатність води до розчинення і утримання кисню. Дана обставина неминуче стає причиною ослаблення життєдіяльності всіх водних організмів і до різкого погіршення у спеку клювання навіть теплолюбних риб. Крім того, на водоймах з низькою проточністю перегрів води стимулює розвиток синьо-зелених водоростей, «цвітіння» води, що ще більше погіршує якість водного середовища і може навіть викликати літні замори, коли гине і риба і її живий корм.
В обстановці встановлення протяжного за часом спекотного періоду, що майже завжди трапляється в один з літніх місяців, рибалці доводиться наполегливо шукати додаткові тактичні і технічні шляхи, щоб ловля тієї або іншої риби давала хоч якийсь результат. Тому досвідчений рибалка ніколи не відправиться ловити на мілководний ставок або озеро густо заросле водоростями, та ще з усіх боків укрите високим лісом, що не дає вітру хоч якось переміщати і тим самим трохи освіжати воду. Найкраще влаштуватися зі снастями на березі великого водоймища, що добре продувається вітрами, віддавши перевагу тій його стороні, де очікується прибій і де відносно неглибоко, а дно тверде - кам'янисте, глинисте або піщане.
Звичайно, на світанку удача може бути і на глибокому місці, але клювання там виявиться нетривалим, а от коли розгуляється полуденний вітерець, і лящ, і плотва, і карась, і зубасті і ікласті мисливці до них неодмінно підійдуть на неглибокі прибережні ділянки, де вода в достатній мірі перемішується і насичується киснем. Щоб добре ловити біля берега на малій глибині, слід дотримуватися тиші і маскування, а рибу, що клюнула, намагатися наскільки це тільки можливо, швидко, ще під водою, відвести в сторону від підгодованого місця і там вже брати її в підсак.
Улов, до речі, необхідно обов'язково зберігати в довгому і просторому сітчастому коші: у тісних і металевих садках риба б'ється і в теплій воді швидко гине і псується. При цьому для установки садка бажано знайти відповідне місце, де риба буде зберігатися живою тривалий час. Перш за все, навіть якщо біля берега немає значної глибини, садок з трофеями бажано встановити в тіні кущів або іншої рослинності, причому так, щоб на рибу не було постійного впливу крутої хвилі - інакше риба швидко стомлюється і гине. Для цього достатньо садок прикрити кількома увіткненими в дно гілками, а його сітчасту частину на каркасі добре розтягнути і зафіксувати на дні кілочком. Звичайно, щоб безповоротно не втратити весь улов, риболовлю все одно доведеться завершити, якщо в коші з'являться перші спливші вгору черевцем трофеї. Далі буде потрібно дотримуватися правил перевезення здобичі в залежності від тривалості шляху до будинку, основний зміст яких це або холод, або велика кількість солі, або надійна теплоізоляція, або все відразу.
Крім грамотного вибору місця для риболовлі в спеку, успіх ловлі досить млявої в перегрітих водоймах риби сильно залежить і від багатьох інших чинників - товщини жилки і ваги оснащення, довжини повідця, виду та розміру насадки, кількості і складу підгодовування, а також від частоти подачі чергових порцій прикормки у воду. Наприклад, зазвичай хороша прикормка може абсолютно не працювати, якщо в неї не ввести відповідні до ситуації добавки: для дуже теплої води необхідно застосовувати уявні «освіжувачі» - анісове і кропове масло, фруктові есенції або вводити до складу подрібнене листя чорної смородини і молоді пагони кропу, а от надлишок макухи в прикормці може дати негативний ефект.
Також непоганий ефект часом дає примусове «збіднення» занадто «жирної», насиченої різними компонентами прикормки - в цьому випадку риба менше насичується дармовим частуванням, довше копається в зоні підгодовування і продовжує стерпно клювати і навіть поступово накопичуватися на «плямі» підгодовування. Як показує досвід, в умовах відчутної течії найкращим розріджувачем підгодовування служить досить в'язкий родючий грунт з берега річки, який до того ж у всі сезони сам по собі викликає позитивний "інтерес" у різної риби наявністю органічного смаку і запаху.
Однак в застійних водоймах, де надлишки корму не розносяться потоком і можуть в теплій воді закисати на місці, бажано, щоб все швидко споживалося рибою і різними дрібними організмами. Тому в даних умовах ловлі слід гранично мінімізувати кількість прикормки, та ще сильно розбавити її розпушувачем, роль якого добре виконує чистий річковий пісок, привезений з собою. І звичайно, треба на риболовлі прагнути не потрапляти в конкурентні умови, коли рибалки сидять щільно на березі, бо тоді доведеться вимушено кидати у воду зайву кількість прикормки - у результаті, клювання у всіх буде посереднім, або через короткий час зовсім припиниться через перегодовування і навіть можливого місцевого погіршення якості води.
Безумовно, виявивши природне щільне скупчення риби, краще спробувати взагалі обійтися без підгодовування, а ось якості снасті у спеку доведеться приділити особливу увагу, оскільки це остання «інстанція» між рибою і рибалкою. І немає тут потреби в найтоншій жилці, дуже тепла вода рідко відрізняється прозорістю. Головне - вага оснастки та розподіл тягарців, бо тільки це визначає швидкість подачі приманки і наступний потім рефлекс з боку риби на падаючий або пливучий в товщі води корм.
Крім того, є поняття інерції оснащення, коли риба, забираючи в рот приманку і рухаючись з нею, відчуває якусь протидію, що часто спонукає її кинути підозрілий об'єкт. Ось чому поплавочники з грубою, важкою, незбалансованою снастю влітку часто скаржаться то на невірне, «злодійкувате» клювання плотви, то на слабкі успіхи в ловлі ляща або карася, коли ці обережні риби подовгу «сіпають» поплавець, він стрибає, «дробить», пускаючи хвилі, але момент для вірної підсічки вибрати неможливо. Однак, здається, більше за інших літньої пори страждають доночники, якщо мати на увазі просто величезну вагу годівниць у них в оснащенні, а також ту довжину досить грубої жилки, яку рибі треба привести в рух у процесі клювання. Значить, кожній снасті свій час і місце ...
У спекотний період літа, коли риба, навіть суто донна в нормальних умовах, може перебувати у всіх шарах води, найоптимальніше ловити на поплавкову вудку з «глухим» оснащенням способом «на вису», коли насадка знаходиться або в потрібному водному горизонті, або ледь торкається дна. При цьому найкращий результат дає проводка, коли насадка пускається за течією, або примусово переміщається за допомогою вудилища в стоячій воді. Для цих цілей найбільше підходить максимально легка оснастка під реальні умови ловлі, в якій огрузка широко рознесена по жилці нижче поплавця, а його огружають під саму тонку верхню частину, що і визначає найвищу чутливість до покльовки всієї снасті в цілому. Звичайно, залежно від конкретних умов (сила течії, глибина, незручний напрямок вітру) конструкція оснащення може істотно коректуватися в плані використання більш вантажопідйомного поплавця або в схемі розстановки тягарців.
sat-prof
09.08.2013, 12:34
Мій сьогоднішній улов..(р.Опір)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Мій сьогоднішній улов..(р.Опір)Ростислав, завидую тобі.. І що ти з ними будеш робити?
Мій сьогоднішній улов..(р.Опір)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ого...на що зловив?
sat-prof
09.08.2013, 16:28
D-Misha, я ще більших 4штуки відпустив!(мені їх шкода стало)
Система кілець MicroWave Guide System
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Принцип «системи» кілець MicroWave Guide System, винахідником якої вважається Дуг Хеннон (Doug Hannon), полягає в тому, щоб вже на вхідному кільці звести до мінімуму коливання жилки, що сходить зі шпулі безінерційної котушки в момент закидання. American Tackle Company, американський постачальник комплектуючих для складання вудлищ, запатентувала і активно просуває MicroWave в надії захопити деяку частину ринку кілець.
«Система» MicroWave отримала призи на виставках EFTTEX і ICAST, широко рекламується в риболовецькій періодиці та в інтернеті і підноситься як революція у світі кілець.
Згідно з офіційною точкою зору компанії, кільця MicroWave були розроблені для моножилки, однак ідеальні і для плетених шнурів; вони полегшують закидання і збільшують його дальність, точність, розширюють діапазон приманок що можуть ефективно закидатися даним вудилищем і усувають захлести за кільця на вудилищі.
Однак, на даний момент, в риболовецьких колах переважає скептичне ставлення до «революційного винаходу». Слід враховувати, мабуть, і той момент, що жилки різних видів і навіть різні жилки одного виду по-різному взаємодіють з кільцями вудилища, так що важко очікувати в цій області універсального рецепта.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
sat-prof
10.08.2013, 18:33
2vanya2, круто молодці!
Мікроджиг - ловля окуня в будь-яких умовах: снасті та приманки
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Захоплення мікроджигом, який поступово став для мене найулюбленішою риболовлею, почалося, можна сказати, випадково. В один з теплих осінніх днів я сидів на березі дніпровської заплави і ловив поплавковою вудкою різну дрібну рибу. Через деякий час досить близько до мене підійшов рибалка, який повільно пересувався уздовж берега і закидав приманку то до заростей водоростей, то до кущика, що стирчав з води, вельми вправно орудуючи елегантним і, як мені тоді здалося, дуже крихким вудилищем з напрочуд маленькою безінерційною котушкою . Що особливо мене здивувало, так це гра приманкою, яка була дуже активною: рибалка постійно посмикував кінчиком вудилища, при цьому періодично вибираючи слабину шнура котушкою, робив паузи ... і витягав з води окуня за окунем.
Іноді за черговим «смугастим», що "сів на гачок" до самого берега слідували декілька його побратимів, активно атакуючих стирчащий з пащі «щасливчика» хвіст приманки. Все це мене заінтригувало, і я, звичайно ж, звернувся до рибалки з питаннями щодо снасті і методу ловлі. Той виявився людиною дуже доброзичливою, і відповів на всі питання, показав снасті і приманки ... от після цієї розмови і почалося моє захоплення мікроджигом. Потім було кілька років проб і помилок, удач і повних «прольотів», але ніколи у мене вже навіть і думки не виникало розлучитися з цією захоплюючою ловлею.
Снасті для мікроджигу
Давати якісь докладні поради щодо вибору снастей не буду, скажу лише про речі очевидні, але принципово важливі. Для ловлі мікроджигом просто необхідно мати спінінг з швидким ладом і чутливою вершинкою (вклейкою або тубуляром) довжиною 1,8-2,1 м. У продажу є багато гідних бланків, які дозволяють чітко управляти приманкою як у товщі води, так і безпосередньо на дні - виконувати різноманітні ривочки, потяжки, підкиди, не втрачаючи при цьому контроль над приманкою, через бланк спінінга, відчувати клювання риби. Котушка потрібна невелика, зазвичай розміру 1000 або навіть менше, так як баланс легкого вудилища з потужнішою і важкою котушкою оптимальним бути просто не може. Найбільш підходящим шнуром вважаю «6-лібровий», білого, помаранчевого, салатового або рожевого кольору - він досить міцний для виважування великих екземплярів і добре видимий рибалці при будь-якій освітленості (яскраві кольори дозволяють краще бачити положення шнура щодо поверхні води). Ловлю завжди з монофільним повідцем, причому, як правило, зі звичайної жилки діаметром від 0,12 до 0,18 мм.
Хороший флюорокарбон, можливо, для цієї мети підійшов би краще, але він досить дорогий і має більшу жорсткість, ніж звичайний монофіл, а це мені принципово не подобається, тому застосовую його рідко. На перекатах з черепашкою і в коряжнику краще використовувати жилку товстішу, оскільки вона більш стійка до порізів і перетирання. Довжина повідця у мене зазвичай становить приблизно 60 см - і закидати зручно, і шнур рибу не насторожує. Перепробувавши багато варіантів з'єднання шнура з повідцем, я прийшов до висновку, що користуватися вертлюгами, застібками, карабінами сенсу немає ніякого, так як джиг-голівка або «Чебурашка» з твістером шнур при проводці практично не крутять. Найбільш зручним, надійним і швидким способом з'єднання вважаю варіант «петля в петлю». Повідець до грузила, або джиг-голівки прив'язую вузлом «Папомар», тобто теж обходжуся без всяких карабінчиків і застібок. До якихось серйозних втрат часу це не веде - при зачепі і обриві приманки перев'язування займає всього декілька хвилин.
Приманки для мікроджигу
У кожного рибалки є свій улюблений (іноді навіть секретний) арсенал приманок, що дозволяє успішно ловити в різних умовах і на різних водоймах. Часом цей набір включає моделі самих різних забарвлень і від цілого ряду виробників. У мене все простіше, оскільки я вважаю, що при ловлі окуня найкраще працюють ті приманки, в які вірить сам рибалка. Тому, випробувавши велику кількість наявних у продажі твістерів, особисто я, у свій час, зупинився на трьох колірних варіантах від Mann'sa: бузок, пісочний і темно-коричневий. Такий, здавалося б, простий набір дозволяє мені ловити окуня в умовах різної освітленості, глибини, течії і інших складових, з якими мені доводиться стикатися на Дніпрі, Десні та їх заплавах.
З вагою «вухатого» грузила або джиг-голівки визначаюся на місці - виходячи з умов ловлі. На затоці, де течії або взагалі немає, або вона дуже слабка, оптимально працюють тягарці вагою 2, 3 та 4г. Мій улюблений - «трійка». Він дозволяє і досить далеко закинути приманку, і впевнено контролювати її в процесі проводки, і чітко «стукає в руку». На річкових перекатах з течією краще застосовувати головки вагою 5-7г, що дозволяють вести приманку біля самого дна на течії. Твістери зазвичай використовую розміром від дюйма до двох і, як правило, на овнеровському гачку із збільшеним вухом. Твістери великих розмірів використовую вже на оснащенні з відвідним повідцем.
Мікроджиг - ловля окуня в будь-яких умовах: вибір місця, пошук риби, проводка
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Перспективні місця і пошук риби
Найперспективнішими завжди були і залишаються берегові бровки, звали, межі водної рослинності, де, як всі ми знаємо, і любить триматися окунь. Але є він, звичайно, не скрізь і не завжди активний. Тому я зазвичай роблю три-чотири закидання в зацікавившому мене місці, але якщо клювання немає, то час на «вимучування» пасивного окуня не витрачаю, а йду далі, методично обловлюючи наступні ділянки. Такий підхід мені здається більш правильним. Адже, як показує практика, окунь часто стоїть в місцях якихось аномалій рельєфу дна, причому найбільший і найактивніший завжди займає найбільш зручні для атаки точки. Тому саме перший точний закид у цікаву точку, скажімо, на кордон бровки, буває найбільш цікавим в плані упіймання великого екземпляра.
Отже, здійснюємо закид у перспективну точку ... чекаємо, коли приманка опуститься на дно, і вибираємо слабину шнура котушкою. Завжди потрібно зробити паузу в кілька секунд, адже часто саме в цей час відбувається легке «покусування» твістера, яке передається по шнуру на кінчик вудилища або навіть в руку. У цей момент важливо, різко не смикаючи, кінчиком вудилища злегка поворушити приманку, щоб окунь, відчувши цей рух, більш активно її атакував і, зробивши ривок, остаточно засікся. Після цього без ривка піднімаємо спінінг і починаємо виважування - активний окунь практично завжди засікається сам. Якщо перше клювання трапилось, то в цьому місці завжди, з вірогідністю до 100%, можна зловити не менше десятка окунів.
Як правильно здійснити проводку
Моя улюблена проводка особливою складністю не відрізняється: подвійний ривок, підмотка слабини шнура котушкою, секундна пауза ... і знову подвійний ривок. Відчувши, що окунь смикає приманку і не засікається, потрібно зробити паузу довше, при цьому поворушити вершинкою спінінга, намагаючись якомога менше пересунути приманку, але в той же час надати їй рух на дні. Зазвичай окунь не витримує і «заїдає» твістер так, що його доводиться насилу діставати з риб'ячої пащі. Вельми непогано працює і така проводка: три різких ривка, пауза, два ривка, пауза, невелике волочіння по дну, потім різке підкидання приманки і знову пауза.
Якщо окунь пасивний, його доводиться розохочувати - грати приманкою практично на одному місці, застосовувати всілякі варіації проводок, волочіння, періодично активізуючи гру приманки і чергуючи такі періоди активної гри з досить тривалими паузами. Але такий спосіб риболовлі, як кажуть, «на любителя» - так ловлять рибалки, готові, щоб то не стало, зловити саме в цьому місці. На мій же погляд, набагато простіше, легше і ефективніше знайти активного окуня, адже ми не на змаганнях і ділянка ловлі не обмежена одним місцем. Якщо риби немає біля трави, її можна пошукати на брівці. Немає результатів - шукаємо біля корчів або на перекаті. Якщо і там клювання не має, то переходимо на косу - часто окунь любить, особливо в теплі осінні вечори, поганяти малька саме на косах. Там його, до речі, і виявити легше.
При ловлі на косах теж можна використовувати масу варіантів проводки. Якщо глибина не перевищує 20-30 см, то ми зазвичай бачимо окуня і, закинувши приманку в місце «бою», ведемо її, як правило, самим звичайним чином - посмикуючи і роблячи паузи. І розохочений полюванням розбійник ніколи не пропустить твістер, ще й поб'ється за нього з конкурентами. Якщо коса плавно знижується, і глибини збільшуються до метра, іноді доводиться вести приманку і в товщі води - щоб спокусити окуня, часто окунь тут полює саме у верхніх шарах води. У цьому випадку не дозволяємо приманці опуститися до самого дна, для чого після закидання починаємо обертати ручку котушки і, щоб «оживити» приманку, злегка підсмикують її вудилищем.
При ловлі в корчах проводити приманку серед гілок треба вельми акуратно, максимально плавно працюючи як вудилищем, так і котушкою. У таких випадках, щоб максимально вберегти приманку від зачепів, я використовую тільки офсетні гачки. Адже засадивши приманку в корч і намагаючись потім відірвати її, як правило, розполохується вся риба. Зазвичай основна частина
гілок лежачого у воді дерева спрямована вниз за течією, тому завжди намагаюся стати так, щоб здійснювати закидання вище перешкоди. Завдяки цьому виходить невеликими ривочками вести приманку і при контакті з гілкою акуратно, не роблячи різких рухів, перетягнути її. Окунь, у свою чергу, теж любить розташуватися або під корчем, або трохи нижче нього за течією, знаходячи собі там укриття і зручне місце для атаки. Ось тут і спрацьовує інстинкт: коли зверху, з гілок, плавно похитуючи хвостом, планує дуже апетитний твістер, атака слідує негайно.
Загальновідомо, що самі звичайні місця стоянки окуня - це частини акваторії з водною рослинністю, особливо коли вони межують з невеликим звалами і ділянками з легкою течією. У водоростях завжди є невеликий «матросик», та й великий «горбач», періодично піднімаючись з глибини, частенько навідується туди в пошуках здобичі. Так що край рослинності - це вельми перспективне місце. Закидаючи приманку, обов'язково зайдіть нижче за течією, щоб стеблинки трави дивилися у ваш бік. Тоді ви отримаєте можливість провести твістер між стеблинками, тобто саме в місці стоянки окунців, а в разі невдалого закидання вам буде легше висмикнути приманк. Після закидання дайте (не вибираючи слабини шнура) твістеру спланувати на дно, і є висока ймовірність того, що ви отримаєте клювання саме на цій фазі. Якщо клювання немає, починайте вести приманку частими легкими ривочками, роблячи при цьому мікропаузи. Витягнувши твістер за кордон рослинності, ведіть його звичайною проводкою - два ривочка, пауза. І я переконаний: окунь не дасть вам можливості довго насолоджуватися проводкою - в траві він є завжди, правда, часто бажаним трофеєм, зважаючи своїх невеликих розмірів, не є.
І, звичайно, особливо цікавим місцем ловлі окуня є перекати з невеликою течією і глибинами 2-5 м. Як правило, дно там завжди тверде, вкрите черепашкою. У таких випадках закидування виконується з будь-якого боку перекату - як за течією, так і проти неї, а з берега часто під кутом. Важливо визначитися з кордоном перекату. Бо часом мулисте дно переходить в твердий грунт протягом якихось 30 см. І ось відразу за кордоном м'якого мулу і починаються цікаві хвилеподібні піднесення дна, вкриті черепашкою, де і чекає свою здобич смугастий розбійник. У даному випадку краще використовувати активну гру приманки, адже течія таки вносить свої корективи, і доводиться трохи потяжчувати «вухатого» - з 3 до 5-7г. У подібних ситуаціях різкі ривочки з мінімальними паузами завжди достатньо результативні. Ловля на перекатах приносить велике задоволення, адже на течії риба завжди енергійніша своїх побратимів. Крім того, саме в таких місцях дуже часто вдається зловити найбільш великих красенів-горбачів.
Найважливіша складова успіху - це, безумовно, добре знання водойми. У всіх досвідчених рибалок є місця, де їм доводиться рибалити досить часто, і вони знають, де там потрібно стати, куди закидати приманку, як її анімувати. В мене, наприклад, одним з таких місць є невелике піднесення, що знаходиться в 10 м від берега, якраз на кордоні течії і стоячої води. Праворуч до нього примикає плантація латаття, ліворуч яма з пониженням глибини з 1,5 до 4 м. Саме піднесення являє собою маленьке плато, близько 50-60 см в діаметрі, приблизно на метр не доходить до поверхні води, із ступінчастою бровкою з одного боку і плавним, пологим спуском у ямку з іншого. «Намацати» це місце було непросто, але знайшовши і зафіксувавши його координати з прив'язкою до берегових орієнтирів, я тепер завжди можу отримати там кілька десятків окуневих клювань.
Причому часто ловляться досить великі екземпляри (до 500 г). Так от, специфіка саме цього місця полягає в тому, що необхідно ставати тільки навпроти бровки, а роблячи закид, потрібно покласти твістер якраз на плато. І тоді дуже часто трапляються різкі, впевнені клювання. Якщо ж клювань немає, потрібно плавно підвести приманку до самого краю бровки і, ледь переваливши її за край, різко опустити спінінг, даючи твістеру вільно спланувати ці 30 см до наступної сходинки. Ось у цей момент і відбуваються самі злі клювання типове «віддай спінінг!». Окунь, що знаходиться над першою сходинкою звалу в очікуванні принесеного течією корму, завжди без роздумів атакує апетитну падаючу приманку.
Мікроджиг - ловля окуня в будь-яких умовах: їстивна гума
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Думки про істивну гуму мені доводилося чути найрізноманітніші, але здебільшого позитивні, так що в якийсь момент з'явилося бажання мати її в своєму арсеналі і в усьому розібратися самостійно. Для отримання більш повної картини вирішив не обмежуватися двома-трьома приманками, а купив відразу більше десятка різних видів твістерів, «черв'яків», «рачків» та інших «їстівних» силіконових приманок. З рибальського ящика був вивантажений весь «силікон», і почався тест виключно «їстівної гуми». Після закінчення двох сезонів ловлі на їстивний силікон з'явилося власна, безумовно, суб'єктивна думка про цей «силікон», якою і хочу поділитися з захопленими ловлею на мікроджиг рибалками. Зупинюся коротко тільки на найцікавіших приманках.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Fox Leech. Хоча спочатку приманка Leech і не справила великого враження, проте згодом вона виявилася фаворитом у ловлі малоактивної риби. Її зовнішній вигляд, рухливість, яскравий колір, а також «забійний» запах здатні розворушити саму «сонну» рибу, що не раз виручало мене як ранньою весною, так і пізньої осені. Іноді здається, що риби у водоймі практично немає, але варто поставити Leech на джиг-голівці 1-2г, як картина відразу змінюється - з'являються клювання цілком пристойних екземплярів. Найбільш уловистим виявився колір «бузок з блискітками». Змонтований на шарнірному монтажі з одинарним гачком, Leech здатний при різких коротких підкидуваннях імітувати і рухи малька, і п'явки. Особливо добре він себе показує при зниженні температури води, коли більша частина риб рішуче не бажає харчуватися. Так що кращий час для цієї приманки - осінь. Хочеться відзначити, що на Leech активно клюють як окуні, так і щуки. Рибу приваблює сіпання «п'явки» на дні, ворушіння, короткі підкидування з паузами. Окунь любить «пожувати» цю «гуму», так що рекомендую робити паузи, даючи рибі можливість глибше проковтнути приманку, надійно засіктись, і тим самим запобігти відриванню рухомого хвостика.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
G-tail Saturn micro 2. Слабкий ребристий черв'як з твістерним хвостиком у формі латинської літери «G». Хвіст цієї конфігурації забезпечує приманці дуже виражену гру навіть при самій повільній проводці. G-tail Saturn micro 2 чудово зарекомендувала себе в ловлі окуня. Хижак іноді любить «пожувати» цю приманку, тому потрібно утримуватися від різких підсічок і дати можливість рибі проковтнути її повністю, хоча в більшості випадків атака риби різка, а у вийнятого окуня разом з твістером в роті часто повно піску або мулу. Проводка зазвичай ривкова - два-три ривка і пауза в кілька секунд. Іноді хороші результати дає волочіння по дну і ворушіння на паузі. Тіло хоч і м'яке, але досить міцне - витримує кілька клювань окуня, а якщо не поспішати з підсічкою, то й десяток. Приманка з відірваним хвостом теж «ловить» - вже як стік. Тіло не товсте, так що краще використовувати гачок з тонкого дроту. Найбільш «робочі» кольори - коричневий і бузковий з блискітками.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Fox Nimble - дуже тонкий твістер з довгим, загнутим півколом хвостом. Чудово працює при коротких ривочках і потяжках по дну. Спокушає різну рибу, але перш за все окуня. Причому як активного, так і не бажаючого харчуватися. Має стійкий анісовий запах. Застосовувати найкраще на шарнірі і з гачками з максимально тонкого дроту. Іноді, при повному ОП, дозволяє відійти від «нуля» навіть тоді, коли інші приманки результату не приносять. Використовувати краще в темних кольорах: коричневий, бузковий, болотно-зелений з блискітками.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Fox Slink. Цей віброхвіст класичної форми підходить як для ловлі окуня, так і некрупною щучки. Монтуючи його на шарнірі і гачку OWNER S-59, можна надавати і без того рухомій приманці різноманітні рухи. Модель досить м'яка, але разом з тим дуже живуча. Запах також досить стійкий і тримається до повного виходу приманки з ладу. Проводку застосовувати краще ривкову, чергуючи її з паузами і ворушіннями приманки на дні. Іноді дуже плідно працює проводка у формі різких, коротких ривочків з опусканням кінчика вудилища і ослабленням шнура. Окунь часто «вішається» сам, і при черговому ривку просто починаєш відчувати посмикування і активний опір риби.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Fox Krill - маленький, м'який, але міцний твістер. Запах, як і у всіх «Фокс», оригінальний і стійкий. Приманка має ребристе тіло з овальною головою і дуже рухливим хвостиком. Маючи всього 3,5 см в довжину, досить рухома, «заводиться» навіть на падінні, так що здатна провокувати рибу на клювання при найрізноманітніших проводках. На джиг-голівці працює не так здорово, як на шарнірі. Проводку застосовувати краще ривкову з мініпаузами. Іноді непогано додати після трьох-чотирьох ривків паузу і волочіння по дну. Часто окунь переслідує Fox Krill до самого човна, тому рекомендую, довівши твістер майже до човна, зробити паузу і кілька разів підкинути його спінінгом як би в схил. Що стосується колірної гамми, то краще працювали темні кольори: коричневий, фіолетовий, бузковий.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Fox Cricket. Цей оригінальний «цвіркун» від «Фокс» дає можливість спокушати навіть пасивних щук і окунів. Його стійкий анісовий запах не зникає і після декількох рибалок, причому навіть якщо приманка неабияк потріпана. Проводка - повільні потяжки по дну з паузами. Непогано працює в заростях водної рослинності. Здорово заводить щуку при плануванні з легкими посмикуваннями у вікнах латаття. При власній вазі 1,5 г дає можливість ловити без огрузки у вікнах водної рослинності. Під час пауз, при легкій анімації вершинкою спінінга, цікаво ворушить на дні кінцівками. Є у цієї моделі недоліки - відриваються вусики, а ще не дуже добре працює на течії з дуже легкими вантажами. Найперспективніші для застосування місця - перекати зі слабкою течією.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Fox Maggot - віброхвіст з оригінальною, складною формою тіла і рухомим хвостиком. Має стійкий запах, дуже подобається окуневі, особливо в бузковому і коричневому кольорі. Добре працює на ривковой проводці по дну і рівномірній над рослинністю. Окунь активно атакує цю приманку, тому гачок краще ставити відкритий, наприклад, OWNER S-59. Непогано летить при зкидуванні і тримається на гачку, одним словом, досить міцна і уловиста приманка.
Непогано себе показали Reins G-Tail Grubs - класичної форми твістери з рухомим хвостиком. Мені вони подобаються в темних тонах, починаючи від коричневого і до «машинного масла». Чудова приманка для ловлі окуня - він її просто обожнює. Хвостик грає навіть при дуже повільній проводці. Рекомендую монтувати на «чебурашку», так як в цьому випадку Reins G-Tail Grubs більш рухливий у воді. Що стосується проводок, то хороші результати дає і класична сходинка, і різні ривочки, і волочіння по дну. З недоліків можна відзначити низьку міцність силікону - рветься швидко, але це компенсується гарною вловістістю.
Ну, і на завершення кілька слів про Mayson Shaggy shad. Модель приваблює своєю невисокою вартістю при відмінній якості виконання. Ребра приманки виконані чітко і симетрично. Силікон досить пружний, хоч і трохи жорсткуватий. Відмінно тримається на гачку і вкрай рідко втрачає хвіст при клюваннях, що не може не радувати. Також потрібно відзначити позитивну плавучість: при оснащенні гачком з тонкого дроту Mayson Shaggy shad на паузі стоїть хвостом вгору і ворушиться на течії, провокуючи тим самим рибу на клювання. Володіє не сильним, але стійким запахом, який тримається весь термін служби приманки. Проводку краще застосовувати ривкову, чергуючи її з паузами і невеликими волочіннями по дну. Часто клювання відбуваються і при повільному падінні приманки на паузі. При спробах окуня «пожувати» «силікон», потрібно зробити паузу довше, і «смугастий» сам проковтне його і засічеться. Найчастіше цією приманкою цікавляться саме окуні, але і щука з жерехом теж не залишають її без уваги.
Ось, власне, поки і все. Поле для досліджень буде ще більш широке, адже виробники намагаються випустити все нові і нові види приманок, в тому числі і «їстівного» силікону. В цілому думка про їстівну гуму у мене склалася позитивна. У більшості випадків вона дійсно більш уловиста, ніж звичайний силікон, а початківцям рибалкам напевно принесе набагато більше клювань і помітно збільшить їхні шанси навіть у складній ситуації. Пробуйте, експериментуйте і отримуйте задоволення від риболовлі!
Ловля риби в серпні
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Серпень - вдалий місяць для ловлі червонопірки і головня. Також у серпні спостерігаються непогані улови сома, язя, щуки, окуня, сазана і карася.
Головня добре ловити в затемнених ділянках водойми в ранкові години. Для ловлі цієї риби використовують зазвичай довге вудилище без поплавця, для насадки найкраще підійдуть коник, гусениця кропив'янки, м'ясо черепашки. Підсікати головня слід швидко, так як риба вмить знімає наживку з гачка і йде в сторону.
Для ловлі червонопірки вибирайте місця зі спокійною течією, найкраще рибалити в затоках, очеретяних заростях, біля островців. Найчастіше червонопірку ловлять поплавочною вудкою, закидаючи гачок з насадкою на глибину. В якості насадки використовують личинки комах. У теплу погоду червонопірка виходить на поверхню води.
Якщо Ви вирішили ловити сома, приготуйте донні вудки з міцними жилками. На поплавкову вудку в серпні ловлять ляща, сазана, коропа.
В кінці серпня ефективною виявляється ловля карася. Зазвичай цю рибу ловлять з берега на поплавкову вудку з легким поплавком. Карась не відмовиться поласувати мотилем, хробаком, опаришем, також можна використовувати в якості насадки хлібний м'якуш. Під час риболовлі використовуйте прикормку.
Кращий час для ловлі карася - ранній ранок (до 9 год) і пара годин після заходу сонця. У теплу, безвітряну, сонячну погоду карась піднімається на поверхню.
У другій половині місяця покращується ловля окуня, при чому як на малька так і спінінгом. Також ефективнішою стає ловля язя й головня - в річках, на жабеня. Часто на цю насадку попадається щука і великий окунь. В цю пору добре клює карась. Успішною може бути ловля плотви, яку в цей час добре ловити на коника серед заростей водної рослинності. У серпні поступово затихає, а під кінець місяці і взагалі припиняється клювання лина. Все рідше попадається судак. Хижим рибам стає важче полювати за молоддю яка зміцніла і стала обережнішою; мабуть, цим пояснюється покращення клювання окуня на малька.
Повідки для фідера
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Написано на цю тему досить багато, але питання ще є. Тому скажу кілька слів про повідки для фідера, керуючись виключно своїм досвідом і своїми міркуваннями.
Власне, можна обходитися і без повідка. Головне призначення повідця - оберігання основного оснащення від обриву при зачепі. З тієї ж причини деякі рибалки і годівницю чіпляють на короткому повідку. Що не позбавлене сенсу. Краще втратити годівницю, що зачепилася, ніж все оснащення. Звідси перша вимога до повідця - він повинен мати менше розривне навантаження, ніж основна жилка.
При цьому поводок не обов'язково повинен бути тонше основної жилки. Якщо в якості основної жилки використовується «плетінка», скажімо, 0,12 мм із розривним навантаженням 7кг, то ніщо не заважає поставити повідець з монофіла, скажімо, 0,22 мм із розривним навантаженням 6кг.
Однак якщо ми хочемо зловити велику рибу, ми повинні вжити деяких запобіжних заходів. Зрозуміло, що якщо в нинішніх умовах повального браконьєрства і жорсткого пресингу рибалок якась рибина дожила до солідних розмірів, то це говорить про її пильність. (Мабуть тому зловити трофейний екземпляр на закритій платній водоймі, де риба не ляклива, набагато легше, ніж на водоймі з вільним доступом. Саме з цих міркувань на платниках я не рибалю). Щоб її зловити ми, повинні добряче постаратися. Перше, що спадає на думку - зробити поводок якомога менш помітним. Тут є два напрямки - зменшення товщини повідка і його забарвлення під умови на дні водойми.
Так як мати набір поводочних жилок всіх можливих забарвлень для всіх можливих умов ловлі не представляється можливим, а умови на дні водойми ми знаємо дуже приблизно, то доцільно мати щось універсальне. З цих міркувань універсальними забарвленнями можна вважати або прозорі, або багатобарвні. При цьому треба мати на увазі, що чим тонше повідець, тим менше значення має його забарвлення. За моїми спостереженнями (включаючи і дофідерний досвід) колір повідків для донної ловлі від, приблизно, 0,2 мм і менше не має принципового значення. Підкреслю - для донної ловлі, де знаходиться досить сміття що маскує повідок.
Так як мені досить часто попадаються цілком солідні екземпляри, то я застосовую досить товсті повідці з моножилки: на течії - 0,16-0,18 мм із розривним навантаженням 3-3,5 кг, що з урахуванням втрати міцності на вузлах і у воді дає близько 2-х кг. А на «стояку» - 0,12-0,14 мм із розривним навантаженням 1,5-2кг, що з урахуванням втрати міцності, дає близько 1кг. У той же час, за наявності на «стояку» досить великої риби, застосовую і 0,16-0,18 мм. До речі, ніщо не заважає використовувати для повідків і шнур діаметром від 0,05 мм до 0,1 мм із розривним навантаженням від 4кг до 6кг. Тут про колір говорити взагалі не доводиться. При цьому відсутність амортизуючих властивостей повідця з шнура цілком компенсується повільним бланком або, на худий кінець, фідергамом. Питання в ціні.
Якщо ми боїмося злякати велику рибу повідцем, тим більше ми повинні боятися налякати її нашим оснащенням. З цієї точки зору незрозуміла позиція рибалок, які застосовують найтонші повідці довжиною всього 20см, або близько того. У чому сенс? Риба злякається повідця і не злякається карабінів і протизакручувача товщиною в палець, що лежать поруч ? Підводні зйомки показують, що велика риба біля годівниці не годується, а харчується частинками корму на деякій відстані від годівниці. Отже, повідець треба робити максимально можливої довжини для даних умов. Що це означає? Те, що для конкретних умов у конкретного рибалки буде і своя довжина повідка.
Наприклад, я знаю, що в безвітряну погоду, на течії в дев'яти випадках з десяти велику плотву або густеру (ту, що я не стану відпускати), не кажучи про більш велику рибу, я підсічу за губу при довжині повідця близько 80-90см. За більшої довжини я можу «промазати» або діставати гачок зі шлунку. При зазначеній довжині повідця бувають випадки, коли я не бачу як дрібнота «обсмоктує» гачок. Бог з нею, я не на змаганнях і через 5 хвилин все одно буду перезакидувати. Я втрачу більше часу, якщо цю дрібноту буду засікати кожен раз. Таким чином, довжина повідка 80-90см для мене максимальна. Тут я застосовую тонучу жилку. З одного боку вона досить жорстка, щоб не давати слабини, а отже, забезпечує гарну чутливість, з іншого боку, наживка не спливає над дном під дією течії.
У той же час, яким би слабким не було клювання, я його бачу при довжині повідця близько 40см незалежно від того є течія чи ні. А раз так, ця довжина повідка для мене мінімальна. Ще більше вкорочувати повідок я не бачу сенсу. Занадто мала довжина, крім іншого, дає багато порожніх клювань великої риби. Взявши наживку, риба не повинна відчувати навіть найменшого опору снасті. З цих міркувань тут я застосовую звичайну поводочну жилку без пам'яті тому, що, з одного боку, бажано мати невелику слабину, щоб риба на початку клювання не відчувала опору снасті, а з іншого боку, наживка не повинна бовтатися як на дроті. У цих межах (40-80см) і знаходиться мій комплект повідків. Проміжна довжина повідка близько 60см для мене універсальна.
Звідси ясно, що як мінімальна так і максимальна довжина повідка залежить від вживаної снасті (характеристик вудилища, основної жилки, чутливості оснащення), умов ловлі (вітер, течія, передбачуваний розмір риби) і досвіду рибалки. Свідомо чи несвідомо майже в кожній зі своїх статей я наводжу аргументи на користь повільних вудилищ. Тут також зауважу, що в загальному випадку повільні вудилища дозволяють застосовувати більш тонкі повідці, оскільки володіють кращими амортизаційними якостями.
Проста донна снасть для ловлі риби на течії
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Хочу описати свій варіант донної снасть, на яку ловлю на річках з швидкою течією. На цю снасть добре ловиться карась, сазан, головень, сом.
Головні умови для застосування цієї донної снасті це річка з швидкою течією і глибиною від 1 метра і більше біля берега.
Для того щоб було зручно закидати і підсікати, потрібно використовувати вудилище довжиною 5-7 метрів, підійде будь-яке достатньо міцне, краще навіть склопластикове . Навпаки, використовувати вуглепластикові вудилища не рекомендую, так як на річці часто пливе трава, а то й взагалі цілі колоди, і при зачепі дуже легко зламати вудилище. Котушка - найкраще інерційна типу «Невська», так як закидати далеко не потрібно, а тріщітка не завадить.
Я використовую телескопічне п'ятиметрове склопластикове вудилище з інерційною котушкою. Жилку ставлю 0.15-0.17, більше ставити не варто, інакше кількість клювань різко скоротиться, а брати рибу доведеться все одно в підсак, бо береги на таких річках зазвичай обривисті. Тягарець - оливка вагою 5-9 грам це оптимальна вага для нашої місцевості, повідок робив 15 - 20 см як правило з шнура діаметром 0.1 - 0.08, гачки 5-6. Сигналізатор клювання - дробинка, в два рази менше основного вантажу, що кріпиться на жилці на відстані 30-50 см від кінчика вудилища.
Дуже важливо встановити вудилище, так щоб було зручно і швидко підсікати, тому що риба на течії бере набагато рішучіше і реакція не завадить. Я ставлю вудилище на дві підставки. На рибалці використовую в основному дві вудки.
Тепер опишу сам процес ловлі. Необхідно закинути снасть за течією. Коли оливка лягає на дно треба відпустити жилку, так щоб дробинка біля кінчика вудилища створила прогин жилки. Оптимально якщо дробинка створює кут як показано на малюнку. Тоді клювання дуже добре видно як на натяжку, так і на підйом.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Коли риба тягне за течією жилка або швидко смикається, або, особливо якщо клює сазан чи головень, витягується в пряму лінію, або якщо тягне проти течії, жилка дуже сильно провисає, це характерно для карася.
Як правило швидкість течії нерівномірна і дробинка буде плавно підніматися опускатися але це не клювання, клювання не пропустите риба смикає різко і, що найголовніше, бере дуже впевнено так як тільки вона відірве оливку від дна опору практично немає і риба наживку відразу заковтує.
Igor1031
05.09.2013, 16:57
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Igor1031
07.09.2013, 17:41
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Нічна ловля судака у вересні
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловля судака у вересні має свою специфіку. Всім відомо, що ця риба типовий нічний хижак. Тобто саме в темний час доби він проявляє найбільшу активність. У вересні, у судака починається осінній жор, який поступово посилюється до жовтня. Саме цей час я вважаю найбільш цікавим для нічної риболовлі. Справа в тому, що вже наприкінці жовтня ночі стануть настільки довгими і холодними, що риболовля втратить свою привабливість. І так. Давайте розглянемо, як потрібно діяти , щоб зловити судака у вересні.
Перш за все, потрібно вибрати водойму для ловлі. Кращими, на мою думку, для розглянутої риболовлі є середні річки і невеликі водосховища. У подібних водоймах судак є завжди, і зловити його більш ніж реально навіть початківцю спінінгісту. Судак воліє триматися в місцях з гальковим або піщаним дном. Марно ловити цю рибу там, де дно замулене. Шукати місце для майбутньої риболовлі слід дослідним шляхом. Для цього пристебніть до карабінчика грузик , і « простукайте » перспективну ділянку . Якщо при падінні приманки на дно вам в руку віддається чіткий і дзвінкий удар - значить в цьому місці хороше, тверде дно . Якщо удар практично не відчувається, або відслідкувати його можна виключно по дузі з жилки - перед вами ділянка з мулом на дні, і ловити тут можна навіть не намагатися.
Після того, як ви визначилися з місцями, які будете обловлювати вночі , займіться приготуванням снастей і приманок. Для вересневої ловлі судака найкращим чином показують себе так звані пасивні приманки - поролонові і пінополіуретанові рибки, черв'яки, октопуси, борідки , і ін. Непогано , якщо приманки світяться в ультрафіолетовому світлі (саме в цьому спектрі бачить вночі судак ) . Зараз багато фірм випускають приманки з м'якого пластику , у складі якого є світлонакопичувальні елементи. Досить потримати ці приманки на сонячному світлі - і до вечора вони у вас повністю готові до роботи. Якщо світло починає бліднути - не біда. Їх можна дуже легко «підзарядити» звичайним ліхтариком. З усіх перерахованих вище приманок, найбільш ефективними я вважаю перші дві. Проте у них є мінус - відсутність світлонакопичувальних елементів у складі. Але це можна дуже просто виправити декількома оригінальними способами.
Починати риболовлю потрібно відразу після заходу сонця. Багато експертів ловлі судака вважають, що ця риба годується з сутінків і до 00.00 - 01.00 . Особисто я вважаю це твердження помилковим. Мені неодноразово доводилося ловити ікластого в середині ночі . А ось з приводу сутінок - погоджуся. У цей час спостерігається добовий пік активності судака.
Приманки і час ловлі відходять на другий план, як тільки починає йти мова про проводку. Я опинявся багато разів в ситуаціях, коли у двох рибалок, що стоять поруч результат був абсолютно різний. У одного практично нуль, у другого - судак через раз . А причина - різна проводка. Судак - це хижак, що любить одноманітну ступінчасту проводку. Велике значення має крок сходинки, темп, довжина паузи. Змінивши той чи інший параметр проводки, можна домогтися активного клювання, або звести його на «ні ». У досвідчених рибалок є певне чуття, яке допомагає їм вибирати потрібну проводку в певних умовах. Новачкам же раджу постійно експериментувати.
Під кінець хочу вивести закономірність, що спостерігається при ловлі судака. Практично на 70 % всіх моїх нічних рибалок, приносила успіх коротенька сходинка ( 1 оберт, пауза, 1 оберт, пауза ) . З тривалою паузою, на якій і відбувалося більшість клювань. Примітно, що судак засікався за морду, а не за пащу. Тобто він не хапав поролонку, а як би намагався притиснути її до грунту . До речі, це дозволило мені знайти відповідь на питання «Чому так часто відбуваються холості клювання ?». Повторюю - це виключно статистика, а не золоте правило. Всім спінінгістам бажаю побільше терпіння, ясного вересневого неба, і ні хвоста, ні луски.
Фідерне оснащення для ловлі головня, ляща і річкового вусаня (марени)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи](1).jpg
Ця проста і дуже ефективна оснастка відмінно підходить для того, щоб ловити річкового вусаня, головня і ляща. Її легко зробити і вона може бути використана як на сильній , так і на слабкій течії в річках з різною глибиною .
Зручність даної снасті в тому, що, використовуючи відповідну насадку, можна відправитися на полювання за різними видами річкової риби .
Все що потрібно для виготовлення даної снасті це фідерна годівниця, кілька гачків з круглим вушком, шматок плетеного шнура, міцна основна жилка, застібка з вертлюжком і буферна бусинка.
Буферна бусинка використовується для захисту вузла від зіткнення з вертлюжком, невелика гумова трубочка ідеально підходить для цього.
Найважливіше при зборі оснащення вибрати правильну вагу фідерної годівниці. Годівниця повинна бути відкритого типу.
Для того щоб визначити правильну вагу годівниці, слід зробити пару експериментальних закидів. Вибрати слід ту годівницю, яку не несе течією, але при цьому вона легко почне котитися, якщо риба підніме приманку .
Найкращою насадкою для цієї снасті будуть просвердлений пеллетс або бойли - лящ , вусань і головень їх дуже люблять. Крім того можна використовувати личинок, черв'яків, кукурудзу або щось інше на Ваш розсуд .
У годівницю слід помістити підгодовування подібне до насадки. Якщо Ви використовуєте пеллетс, то він повинен бути не тільки на гачку, але і в годівниці.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
А. Великі насадки типу пеллетса або бойлів слід використовувати на власному оснащенні. У разі використання дрібніших насадок слід підібрати відповідний розмір гачка.
В. Вирішуйте самі чи використовувати моножилку чи плетінку для повідця . Якщо Ви вирішили використовувати моно, то її розривне навантаження має бути близько 3,6 кг. Плетінки - 5,5 кг .
С. У підгодовуванні обов'язково повинні бути присутніми те, що знаходиться на гачку. Якщо на гачку бойл, то в годівниці теж повинні бути бойли .
D. Вага годівниці повинна бути такою, щоб її не зносило течією.
E. Для кріплення годівниці використовуйте застібку з вертлюжком . Між застібкою і повідцем помістіть буферну намистинку .
F. Основна жилка повинна бути досить міцною. Мінімальне розривне навантаження 4-5 кг .
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Є різні риби у воді: товсті, тоненькі і худі,
дрібненькі риби-малюки, а є й великі – от такі!
Є войовничі – із мечами,
є з довжелезними хвостами,
є рибки срібні й золоті,
є дуже мудрі, є й пусті...
Живуть вони в річках і в морі,
і все беруться до розмов,
але ніколи не говорять,
немов своїх не знають мов.
Набравши в ротики води, вони мовчать.
Мовчать завжди: в воді не можна говорити,
тож риби мовчки мусять жити..
Леонід Полтава.
Особливості осінньої ловлі ляща на течії
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
З похолоданням води лящ на течії поступово перестає покидати глибокі місця і концентрується в ямах , але поки що не руслових . Поведінка ляща стає обережною, він стає досить вибагливим, і щоб залишитися з уловом, потрібно пам'ятати про деякі особливості його ловлі восени на течії.
Зараз лящ виходить на годування в абсолютно певні точки, зрушити з яких його не вдається ніяким підгодовуванням або привадою, тому якщо місце вибрано неправильно, то годуй, не годуй, а толку не буде. Оскільки лящ концентрується без допомоги риболова, то і підгодовування зараз може знадобитися набагато менше, ніж влітку. Годувати " за площею " вже не можна. Підгодовування " за площею " спрацьовує тільки за умови відсутності течії, дуже високої концентрації і активності риби і лише в перші кілька хвилин ловлі і застосовується лише для того, щоб активізувати рибу на початку ловлі. Зараз абсолютно необхідно годувати точно одну і ту ж точку, для того щоб створити конкуренцію між особинами риб. Годувати точно в точку ловлі не важко, якщо є певний навик, при цьому важливо, щоб кулі прикормки були однаковими, тоді підгодовувати буде набагато легше. Для полегшення життя рибалок навіть створено спеціальне пристосування для виготовлення стандартних куль, яке аналогічне дитячій формі для піску.
Оскільки лящ не надто активний і дуже обережний, то найбільші проблеми виникають з догодовуванням під час ловлі. " Бомбометання ", чим часто грішать спортсмени, приводить до того, що на підгодованій точці залишається одна дрібнота. Для того щоб не лякати ляща, найкраще скористатися спеціальною пластмасовою чашкою, яка кріпиться на кінці потужного кита штекера. У чашечку ставлять кулю прикормки, штекер висувається, чашечку перевертають, і підгодовування безшумно опускається точно в точку ловлі. Головне при такому пригодовуванні - не поспішати, оскільки під час перерви в ловлі нерідко доводиться методично, протягом десяти хвилин, відправляти на дно кульку за кулькою підгодовування. Розмір кульок підгодовування може бути величиною всього з кульку для настільного тенісу і навіть менше.
Ще одна причина, чому зараз не можна годувати багато, криється не в побоюванні перегодувати ляща. Перегодувати рибу до стану, що вона перестане цікавитися приманкою на гачку практично неможливо. Звичайно, за умови, що принада підібрана правильно . Я в черговий раз хочу підкреслити, що велика кількість прикормки може зіпсувати ловлю хоча б через т , що загальна концентрація смачних і пахучих речовин в точці ловлі може перевищити той рівень, коли вони приманюють рибу, і досягти тієї концентрації, коли вони починають її відлякувати. Я сам особисто на цьому попадався і кожного разу восени.
Як підгодовування найкраще використовувати звичайного кормового мотиля з додаванням опариша і рубаного хробака. Дуже непогано, якщо в прикормці буде трохи роздавленої дрейссени. Для зв'язування мотиля оптимально використовувати "супер -грунт" або мелену глину з додаванням землі. Якщо використовується будь-яке стандартне "магазинне " підгодовування, то, на мій погляд, краще вибирати підгодовування, що містить коріандр або фенхель, а також " полуницю " і чебрець. В якості насадки краще зараз використовувати мотиля, хробака і перловку. З опаришем бувають накладки. У тих водоймах, де лящ непогано ловився на опариша, або на опариша з мотилем влітку, по осені він може не брати його зовсім, і це потрібно мати на увазі. Хоча буває і все навпаки, тобто чим холодніше стає вода, тим краще і крупніше лящ бере опариша, але "чистого", тобто вирощеного на якісному субстраті. Як це не здасться дивним, але відомі випадки, коли лящ дуже непогано ловився в цей час року на такі "літні" приманки як хліб і тісто.
Осінній склад і консистенція підгодовування завжди повинні бути дуже якісними. Доводиться пам'ятати про те, що додавання кожного додаткового компонента, зазвичай ароматизатора, може привести до негативного результату, тому " літній " принцип додавання всього, що є під рукою, не спрацьовує - дуже легко зіпсувати підгодовування.
Зараз потрібно мати на увазі, що поведінка ляща під час виходу до берегової бровки і того ж ляща, але який скотився до русла, розрізняються . І це розходження полягає не тільки в тому, що він біля берега частіше ловиться на мотиля, а близько русла краще на черв'яка, а й у тому, що лящ біля берега і на руслі по різному реагує на різні прикормки. Біля берега його можна прив'язати, саме прив'язати, до точки ловлі виключно тваринними компонентами підгодовування, незважаючи на те, що привертають його увагу і рослинні компоненти. Ближче до русла найбільш ефективними стають підгодовування з максимальним вмістом рослинних компонентів, наприклад, пшоняна каша, але з обов'язковим додаванням рубаного черв'яка або меленої дрейссени. Потрібно зауважити, що це ще й багато в чому залежить від сили течії, оскільки на дуже сильній течії мотиль з опаришем вимиваються з підгодовування дуже швидко, і є сенс перейти на ту ж пшоняну кашу під час ловлі біля берегової брівки.
Характер клювання ляща зараз також змінився. Він почав брати обережно і підходами, тобто після двох -трьох клювань наступає перерва. Якщо влітку лящ на течії нерідко спокушається вільно падаючою, що пливе або волочиться по дну приманкою, то восени - майже ніколи, або дуже рідко і невеликий. Оскільки восени кращими точками ловлі є верхів'я ям, то при ловлі великого ляща краще всього, якщо приманка просто лежить на дні нерухомо. Щоб цього домогтися, необхідний штекер і найчастіше самий довгий, тобто 14-16 метрів. Можна, звичайно, скористатися і напівдонкою, сконструйованою з махового вудилища але, як правило, це зовсім незручно і неефективно, оскільки практично неможливо точно і надовго покласти приманку на підгодовування.
Чудовиськом волинського озера Сомин може бути доісторична акула...
До старожила села Сомин Турійського району на Волині Івана Ковальчука приїздять діти з літніх таборів, щоб послухати історії про озерне чудовисько.
Жителі села Сомин Турійського району на Волині бояться купатися в озері неподалік. Кажуть, у його глибинах плаває довготіле чудовисько з головою змії і крокодилячим тулубом.
— Там не клює риба, не співають пташки. То гибле місце, — розповідає доглядач місцевого лісництва Володимир Прокопчук, 52 роки.
Шестигектарне озеро сховане в лісовій гущавині за 2 км од села. Вечір, тиша. Узбережжя заросле — немає витоптаних місць для пікніків, саморобних цегляних мангалів. Хмари комарів. 84-річний Іван Ковальчук у кашкеті й товстій бавовняній сорочці мне самокрутку, топче кирзовими чоботами порослу мохом багнюку. Раптом зашарудів очерет, щось зойкнуло.
— Нє-є, то не звір, — заперечливо хитає головою дід Іван і чиркає сірником. — То якась приблудна дика качка. Чудище стогне і хрипить.
Уперше про загадкову істоту в Сомині засвідчив староста сусіднього села Луків наприкінці ХІХ століття. Він писав до Варшави, що соминці не платять податки з ловлі риби. Пояснюють це тим, що у воді живе змій, який пожирає рибу і нападає на худобу. Поляки спорядили експедицію на озеро. Однак завадила Перша світова війна.
Іван Ковальчук зостався єдиним свідком, що бачив понівечену чудовищем людину. Одного разу соминець погнав поїти волів до озера. Завів подалі у воду. Сам стояв на березі — мух відганяв. Раптом із озера вистрибнув величезний звір, схопив чоловіка за ногу і потягнув на глибину. Той почав кричати і відбиватися. Збіглися селяни, та побоялися лізти у воду. Перелякані воли кинулися на берег. Чоловік устиг схопитися за роги худоби, потім вискочив на спину вола. Так вибрався на берег.
Дядько Петро всім показував шрами на нозі
— Дядько Петро всім показував шрами на нозі від лап того чудовиська, — дід ляскає себе по колінах і хреститься.
Удруге вистежити чудовисько намагалися за німецької окупації. 1942 року до Сомина приїхали з десяток військових вантажівок із солдатами. Вони оточили озеро, повитягували з машин човни і водолазне спорядження, а місцеві поліцаї два дні не випускали селян із хат. Від експедиції на березі залишилися довгі сіті, скручені з металевого дроту.
— Батько розповідав про відставного солдата Мартинюка, героя російсько-японської війни, — згадує дід Іван. — Чоловік пішов купатися на озеро і втрапив у лапи звіра. Видерся живим, але за тиждень помер. То перед сконом розказував, що то була велика ящірка, більше за бика вгодована. Голова змії, тулуб у лусці, а лапи з кігтями.
Востаннє чудовисько бачили 30 років тому. Воно напало на п’яного конюха Степана. Той на березі випасав кобилу, приліг і заснув. Надвечір із води виліз звір, схожий на крокодила. Обнюхав Степана. Тим часом за 200 м із лісу вийшли грибники. Почали кричати, махати руками. Тварюка нібито відкрила пащу — а там жодного зуба.
— Люди міркують, що то величезний сом, — каже дослідник соминського чудовиська 50-річний Валентин Люпа з Луцька. — Соми можуть вилазити на берег на великих міцних плавниках. А рибини тут знатні. Тутешній рибак Олексій Рудинець піймав в озері сома під два метри. Більше 90 кіло заважив.
Учені припускають, що в Сомині живе доісторична прісноводна акула. Вона нібито пережила льодовиковий період. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки, каже радник Інституту археології НАН України Валентин Волонтай. Волинські селяни часто викопують на городах закам’янілі зуби і кістки древніх риб. А в селі Дуліби Турійського району знайшли майже цілий скелет доісторичної прісноводної акули.
Глибина озера Сомин подекуди сягає 56 м. У ньому є карстові підводні печери, які називають бездонними. Люди вважають, що саме в тих порожнинах живе чудовисько.
Поліська низовина утворилася на дні прадавнього прісноводного моря. Понад 260 волинських озер є залишками тієї пересохлої водойми. Карстові озера з’єднані між собою підземними ходами і ріками. Наприклад, посеред найбільшого українського озера Світязь виригають сотні тонн води два джерела діаметром 30 м кожне. Через них в озеро потрапляє диковинна риба і невластиві цій місцевості мінерали. Не виключено, що тими підземними ходами мігрує і соминське чудовисько.
Ним знову зацікавилися польські науковці. Можливо, цього літа вони продовжать експедицію, перервану війною 1914 року.
Рибальські пригоди "Гнила Липа" Рибалка після повені..
Після повені на Прикарпатті багато риби з озер потрапило у Дністер і у інщі річки області...Рибалка неповторна...))) Але за кілька місяців браконєри вибили і решту риби, яка так тішила справжніх рибалок(((
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Для початківців рибалок ! (нагадування)
Кожен досвідчений рибалка може дати чимало хороших порад початківцю рибалці . Ось кілька з них.
Навіть на низькому березі в момент виведення крупної риби можна потерпіти невдачу , тим більше якщо немає подсачка . Тому , не дотягнувши рибу до берега на 2-3 м , треба замутити воду. Не бачачи людини в цій каламуті , риба не зробить великого опору .
Пізньої осені , коли вже з'являються закрайки льоду , в ході закидання блешні спінінгом безперервно обмерзає лісу. Це незручність усувається за допомогою мастила леси технічним вазеліном (але не борним !) .
Примітивну снасточку легко зробити , прикріпивши рибку до блешні .
При більш -менш тривалому використанні жало гачка притупляється , через що можуть бути сходи риби . Заточити жало зовсім не складно і на риболовлі , використовуючи шматочок дрібнозернистої шліфувальної шкурки , на худий кінець - покриту спеціальним складом стінку спічечног коробка .
Невеликий довгастий шматочок білого поролону вельми схожий на опариша , і за відсутності останнього імітацію можна використовувати для рибного лову на поплавкову вудку. А якщо ще й просочити такий « опариш » яким-небудь рослинним маслом , то успіх забезпечений.
Якщо ваша мідна блешня потьмяніла - особливо не засмучуйтеся : їй легко повернути первісний блиск , потерши про зріз сирої картоплини .
Відмінні блешні різного кольору можна виготовити з легкоплавкой пластмаси , наприклад з ручки зубної щітки , гудзики. Шматочку такої пластмаси при - дається потрібна форма , потім цівку гачка нагрівається і вдавлюється в заготовку. Отвір для леси можна пропалити голкою. Зрозуміло, настільки легку мормишку слід використовувати у поєднанні з більш важкою. Перша прив'язується на кінці леси , а друга - вище неї на 150-200 мм.
Дзвіночок для донної або закидной вудки не настільки складно зробити з металевої рушничного гільзи 16- го або 12 - го калібру.
Взимку , в « глуху » пору, коли клювання риби слабшає , найкращий спосіб збільшити кількість клювань - зменшити розміри використовуваних мормишек .
Щоб оберегти лунку від обмерзання , можна влити в неї ложку соняшникової олії. До того ж його запах здатний зацікавити деяких риб.
Рибу нерідко приваблюють яскраві насадки , тому доцільно буває покрити гачок олійною фарбою червоного або зеленого кольору. Фарба буде краще триматися , якщо метал попередньо зачистити до блиску і нанести тонкий шар оліфи.
У сильний мороз не слід залишати свій улов на льоду до кінця риболовлі . Рибу треба складати в ящик або рюкзак. При такому зберіганні вона перемерзає і краще зберігає свої смакові якості.
При лові на мормишку в схил з човна і на течії в проводку успіх нерідко приносить додатково прив'язана легка мормишка . Вона кріпиться до лісі в 200 мм вище основної .
Взимку доцільніше використовувати блешні і блешні , у яких гачки зі спиляною борідкою , що дозволяє швидше зняти рибу з гачка , навіть не торкаючись до неї .
Збільшення кількості повідків з гачками в ході лову на донні вудки в більшості випадків не дає результатів . Крім того , закидати таку снасть важко , а при виведенні видобутку найближчі до грузила гачки чіпляються за каміння , від чого можливий схід риби . До того ж багато часу втрачається на наживлені гачків , розплутування повідків і т. д.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Лісі можна забарвити за допомогою звичайної марганцівки. Для цього треба в невеликій посудині закип'ятити воду , покласти в неї кілька кристаликів марганцівки (чим більше , тим темніше буде колір леси ) і помістити в киплячий розчин весь моток на кілька хвилин. Після цього посудину необхідно зняти з вогню і дати охолонути розчину разом з лесой до кімнатної температури.
Залежно від дна водойми , прозорості води і пори року доцільно використовувати лісі різного кольору. Так , для прозорої води - світло- блакитного , для « квітучої » - зеленого , у мулисте дно менш помітною буде лісу чорнуватого тони , а пізно восени , після перших заморозків , переважніше коричневий колір.
Щоб забарвити лісі в різні тони , ще можна використовувати і розчинну у воді анілінову фарбу. На 100 г маси леси береться 1 г фарби , і для додання їй стійкості додається 1 г глауберової солі , причому треба добитися повного розчинення фарби помішуванням , на що потрібен тривалий час .
Для фарбування леси в які б то не було тону досить фарби двох кольорів - синього і коричневого. Отримати зелений колір леси можна , пофарбувавши її спочатку в коричневий , а потім в синій колір. Процес цей нескладний , фарбування займає кілька хвилин.
Надати лісі коричневий або світло- коричневий колір можна , витримавши її в міцно завареному гарячому чаї .
При виведенні великої риби взимку з лунки тонка лісу може обірватися , і видобуток буде втрачена. Щоб цього не сталося , зробіть прілунок - похило йде у лунку лоток , вирубаний пешней . По лотку набагато легше витягнути рибу волоком .
Якщо у обриву з навислими над водою кущами ви - скочила з води велика рибина і , схопивши на льоту комаха , зникла в глибині , це напевно язь або головень . У даному місці удачу здатний принести лов нахлистом . Насадка - коник , бабка або метелик .
У середині літа поверхню багатьох озер і ставків покривається суцільною ряскою , яка заважає опустити насадку на дно . Щоб очистити воду від ряски , треба приготувати три жердінкі , кожна довжиною 2-3 м. Потім , зв'язавши їх у вигляді трикутника , опустити плазом на воду і проштовхнути на таку відстань , щоб можна було закидати в середину трикутника лісі з насадкою . Тре -кутник своїм гострим кутом розводить ряску по сторонах , утворюючи « вікно» з чистою водою.
Багато починаючі рибалки , нажівляя на гачок хробака , ретельно очищають його від землі , однак деякі бувалі рибалки свідчать , що черв'як , від якого у воді поступово відокремлюється всяка муть , швидше здатний викликати клювання.
У сильно закоряженних місцях доцільніше застосовувати « м'які» гачки . Зробити гачок «м'яким » можна , розігрів його на палаючій сірнику . При зачепі такий гачок легко розігнеться , і не відбудеться обриву леси . У той же час при виведенні він витримає рибину середньої величини.
Перед тим як готувати насадки , поцікавтеся , чим харчується передбачувана до лову риба у даний час . Використовуйте думки на цей рахунок місцевих вудильників .
Заготовлюйте насадки безпосередньо перед виходом на водойму. На свіжі приманки риба клює охочіше.
Чим різноманітніше набір насадок , тим більше можливостей викликати клювання риби . За його відсутності не те - ропітесь йти з водойми , що не випробувавши всі насадки. Кращий підказувач , на яку з них ловити , сама риба . Для рослинних насадок переважніше гачок з короткою цівкою . Він легко маскується насадкою . Примі - няйте гачки , за кольором близькі до насадки .
Надавайте насадці природний вигляд. Неправильне її положення на гачку підозріло для риби.
Враховуйте прозорість води і ступінь проникнення в неї світла . У похмуру погоду і в сутінки застосовуйте світліші насадки.
Присмачуючи ароматичними речовинами рослинні насадки , не допускайте надмірностей. Це може відлякати рибу.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Рухому приманку риба швидше помічає і з більшою охотою її бере. Але не намагайтеся рослинними насадками імітувати щось живе . Вони повинні природно падати на воду , повільно занурюватися , зноситися течією або лежати на дні. В останньому випадку їх можна злегка ворушити .
Не зловживайте підгодовуванням . Риба може не клювати зовсім з інших причин , або може статися, що в обраному вами місці її взагалі немає.
Чи не заготовлюйте насадок більше , ніж потрібно для виходу на водойму.
Економте хлібні продукти. Використовуйте харчові відходи , відходи крупорушок , млинів та пекарень ( кмітливості , висівки та ін.)
Не можна використовувати як живців НЕ водяться в конкретній водоймі невідомих вам рибок без консультації з фахівцями.
Звертайте увагу на все, що повзає або літає у води - можете відкрити прекрасну насадку.
Не доводьте живців і мальків до кисневого голодування , коли вони починають ковтати повітря . Навіть при видимому їх благополуччя частіше міняйте воду.
Щоб полегшити чищення окуня , треба взяти його щипцями ( прищіпкою ) за хвіст і опустити на 2-3 с в киплячо -щую воду.
Затонула частина леси вище поплавця іноді чіпляється за водну рослинність , корчі , камені , що заважає підсікати рибу. Цього можна уникнути , змастивши лісі небудь жиром .
Зберігати від псування спійману влітку рибу треба так: при укладанні в кошик кожен її шар відокремлювати кропивою або гілками черемхи. Досить довго зберігає свою свіжість риба , закопана в сирій прибережний пісок.
Непогано зарекомендували себе комбіновані насадки. Наприклад , на гачок насаджується черв'як , а на саме вістря жала - розпарений горох , мотиль або опариш .
Плотва й інша риба часто добре ловиться на тісто. Щоб зберегти його тягучість і м'якість , потрібно взяти тубу з-під будь-якого крему або зубної пасти. Низ туби відрізати , добре промити і заповнити тістом , а обрізаний край загорнути . Видавлюється тісто під час рибної ловлі звичайним способом.
За деякими прикметами можна визначити періоди найбільш інтенсивного клювання риби . Зацвіла черемха - починає жваво клювати головень ; як тільки розквітає бузок - на річках йде клювання плотви ; коли заколоситься жито - сміливо можна йти на лящів .
Карась - риба капризна . І навіть в один і той же день буває важко визначити , що йому найбільше до смаку : на світанку він бере тільки на хробака , в середині дня - на мотиля , а надвечір - на м'якуш чорного хліба (краще , якщо його трохи присмачити медом ) .
Не слід використовувати строкаті , яскраво забарвлені поплавці , особливо при ловлі риби на невеликих глибинах. Такі поплавці відлякують велику обережну рибу.
Запобігайте прокісаніе рослинних насадок додаванням в них щіпки саліцилової кислоти. Вона є в аптеках .
Чи не підсушуйте насадки на свіжих газетах , що пахнуть друкарською фарбою . Цей запах може відлякати рибу.
Перед тим як узятися за насадку , що палять повинні вимити руки. Риби не терплять нікотину.
Вирушаючи з дому на рибалку , згадайте , не забута чи насадка.
При виїзді в нові райони обов'язково дізнайтеся про діючі там правилах рибальства. Інакше є ризик стати браконьєром .
Дотримуйтеся обережності при знаходженні хробаків на крутих глинистих берегах. У сиру погоду можна несподівано зісковзнути у воду.
При пошуку насадок у воді завжди вимірюйте глибину жердиною ( палицею ) . Враховуйте , що дно і знаходяться на ньому предмети завжди бачаться вам як би піднятими , і можна легко помилитися , зробивши крок у глибину.
Маючи справу з природними насадками , дотримуйтесь санітарні правила і частіше мийте руки на риболовлі. Для цього завжди тримайте при собі шматочок господарського мила.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Особливості осінньої ловлі ляща на течії
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
В минулій публікації ми говорили про особливості поведінки ляща восени, та про те як його правильно підгодовувати і які насадки для ловлі використовувати. Сьогодні ж поговоримо про особливості оснащення.
Оскільки проводка зараз зводиться до простого утримання оснащення на місці, оптимальними стають оснащення з плоскими поплавками. Часто запитують про те, як можна ловити плоскими поплавками за допомогою махового вудилища? Традиційні плоскі поплавці для цієї мети не годяться зовсім. Однак зараз з'явилися плоскі поплавці, сконструйовані за принципом відомого " кораблика " - ось вони можуть допомогти тим, у кого немає штекера. Лобовий опір традиційного плоского поплавця зведено до мінімуму, що зумовлює дуже високу остійність оснащення навіть на самій сильній течії. Більше того, чим сильніше течія, тим ефективніше оснащення з плоскими поплавками. Крім основного кіля у традиційного поплавця є додаткова дротяна опора, яка призначена для того, щоб виключити захлести жилки за основу кіля.
Антена може бути як у звичайного поплавця, але краще використовувати плоскі і широкі антени. Оскільки поплавок завжди розташовується паралельно берегу, то і плоска антена завжди дуже добре видна. Виносна консоль поплавка, через яку проходить жилка, може бути двох варіантів. У першому і застарілому варіанті на кінці консолі знаходиться пропускне кілечко. Кілечко віднесене за допомогою консолі від тіла поплавця для того, щоб підгинанням консолі можна було регулювати кут між прикладенням сил з боку вудилища і з боку грузила, тобто регулювати вертикальне положення поплавця у воді залежно від течії та глибини. Зараз кілечко на консолі замінюють на застібку. Застібка утворюється шляхом загину кінчика консолі. На загнуту частину одягають жорсткий кембрік довжиною до трьох сантиметрів. Зрушуючи кембрік в ту чи іншу сторону, регулюють положення поплавця у воді. На сьогодні кращими поплавцями я вважаю поплавці "Cralusso" , виготовлені з міцного пенополіпропілену і мають спеціально розрахований профіль.
Оснащення являє собою досить просту конструкцію, в якій вся огрузка зведена до ковзної оливки, лежачої на дні. А оливка лежить на дні саме на початку ями, безпосередньо на нижній поперечній береговій брівці. Якщо течія дуже сильна, то, щоб зменшити вигин дуги жилки між поплавцем і огрузкой, нижче оливки ставиться важкий ( 0,5 гр.) підпасок, який обов'язково лежить на дні. У цьому випадку спуск відміряється таким чином, щоб оливка знаходилася буквально в одному -п'яти сантиметрах вище дна. Вельми важливо відрегулювати, а точніше, підібрати довжину повідка. Майже у всіх випадках довжиною не менше півметра, і тільки якщо течія нерівна, його довжину має сенс зменшити. Втім, це загальна рекомендація, і якщо ви відчуваєте, що риба є, але не клює, то потрібно експериментувати, змінюючи як спуск, так і довжину повідка.
Предок сучасних риб був беззубим.....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Предок всіх істот, що мали щелепи, не був схожий на акулу. Це була беззуба покрита пластинами риба. Про це заявили китайські палеонтологи, що виявили в Китаї останки риби віком 419 млн. років. Це твердження суперечить поширеній гіпотезі, відповідно до якої сучасні кісткові риби та інші тварини, що мають скелет, походять від акулоподібної хрящової риби. Вчені назвали новий вид риб Entelognathus primordialis. Риба відноситься до панцирних риб. Вона існувала в пізній силурийский період (423 млн. – 416 млн. років тому), повідомляє Phys.org.
Ця незвичайна риба досягала в довжину близько 20 см. Її голова і частина тулуба були вкриті пластинами, а хвіст – лускою. Щелепа риби була позбавлена зубів. Останки Entelognathus primordialis були знайдені недалеко від міста Цюйцзін на півдні Китаю.
Ловля осінньої щуки між водоростями
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ловля осінньої щуки між водоростями - це, можна сказати, класична ловля трав'янки, описана багатьма авторами. Однак і тут є свої нюанси. Якщо ви ловите на невеликих закритих водоймах, зупиніть свій вибір, перш за все, на оберталках з сердечником. Краще, якщо вони будуть з «круглими» пелюстками № 2-3 за класифікацією Меррs. Але іноді зустрічаються водойми, де щука категорично ігнорує «залізо».
Тут найкраще себе проявляють 5-8 сантиметрові віброхвости. Відразу готуйтеся до того, що підібрати до них голівки буде непросто. Справа в тому, що гачок повинен бути достатнього розміру, а вага головки - мінімальною. Щоб не займатися деколи марними пошуками, можна видалити частину свинцю з важкою головки.
Окрім добре відомих хвилеподібної та поверхневої ступінчастої проводки, я застосовую ще одну. Колись я помітив, що щука часто хапає віброхвіст після різкого ривка, скоєного ним при звільненні від зачепу . Я став спеціально через кожні п'ять - шість метрів проводки робити досить різкі, але короткі (20-30 сантиметрів) ривки. Щука кидається па приманку під час наступної паузи, причому іноді хижачка клює виключно на цій фазі проводки.
Ловля на великих водоймах виглядає інакше. Тут «зброєю масового ураження» найчастіше виступають великі (13-20 сантиметрів) воблери форми Minnow з низькочастотною грою. Якщо ви думаєте, що такий розмір позбавить вас можливості зловити дрібну і середню щуку, то Ви глибоко не праві. У багатьох публікаціях можна зустріти згадки про «відсікання дрібноти» розміром приманки. Скажу чесно - досі мені це не вдавалося.
На великі воблери часто трапляються такі щуки, що відрізнити їх від приманки можна хіба що за кольором і формою. Навіть якщо ваші місця ловлі мають приблизно однакову глибину, скажімо, 3 метри, необхідно запастися воблерами, що мають різну глибину занурення з кроком близько півметра, наприклад 0,5; 1; 1,5; 2; 2,5; 3 метри. Ця необхідність викликана тим, що щука, яка зазвичай вискакує за приманкою з водоростей, періодично змінює глибину своєї стоянки.
Я часто бачив щук, «лежачих» на підводних «кущах» , а також «завислих» серед стебел латаття. Тому потрібно намагатися відразу ж визначити горизонт в якому знаходиться активна щука, послідовно змінюючи воблери. Якщо він знайдений, то можете сміливо продовжувати обловлювати саме його і сусідні ділянки, так як в межах однієї акваторії і одного дня це, зазвичай, величина постійна.
Буває й таке - щука стоїть поблизу дна, а хапає тільки приманки, що йдуть по поверхні.
Настійно рекомендую користуватися жорсткими одинарними дротяними поводками. Це практично повністю позбавить вас від захлестів.
Добре в таких умовах працюють вертушки з головкою, а також твістери і віброхвости найрізноманітніших форм і розмірів, але найкраще - середні і великі «шеди». Проводка - нічого особливого, тобто будь-який різновид ступінчастої проводки без торкання дна. Найкращий варіант знову-таки визначається шляхом проб і помилок. У порівнянні з воблерами джигові приманки мають навіть деяку перевагу - дозволяють відразу обловлювати всі горизонти .
Непогано працюють спіннербейти. Сама по собі пелюстка не збільшує кількості клювань, а виконує функцію парашута. При однаковій із звичайною силіконовою приманкою швидкості занурення спіннербейт значно важчий, що дозволяє збільшити дальність закидання, а це полегшує пошук риби. До речі про пошук. Якщо ловити з берега - все зрозуміло, потрібно весь час переміщатися і шукати перспективні місця.
Для ловлі з човна можна взяти на озброєння наступний спосіб: сплавляючись по вітру, закидати приманки в різні сторони і шукати скупчення хижачок. Правда, доводиться часто підгрібати , але витрати сил у цьому випадку виправдані. Якщо відбувається клювання, слід стати на якір і гарненько обловити дану ділянку. Добре, якщо в човні знаходяться відразу два- три рибалки, які ловлять на різні приманки.
Коливалки. Багато спінінгісти встигли вже порядно призабути, що це таке, а даремно. Як показала практика, саме коливалки найчастіше приносять успіх при ловлі в екстремальну погоду (ураган, злива і т. п.). Блешні, природно, потрібно такі, які дозволять вам нормально ловити, а не займатися очищенням дна від водоростей. Вони можуть бути як вузькими, так і широкими, але товщина їх повинна бути мінімальною.
Ловля на обширних неглибоких просторах з донною рослинністю. Не буду заглиблюватися в опис методів ловлі на таких ділянках - вони практично аналогічні описаним в попередньому пункті. Правда, тут менше уваги потрібно приділяти визначенню глибини, на якій знаходиться щука, так як вона стоїть в основному в придонному шарі. Зосередити свої зусилля краще на забезпеченні мобільності і достатньої дальності закидання, що значно підвищить шанси на успіх.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Рецепт потрійної ухи з «димком»!
Який же істинний рибалка впаде до такої низості , щоб варити уху з магазинної риби ? Та ще з тієї , яку зловили в морях і океанах ? Та нехай тріснуть всі мої тельбухи ! Жоден поважаючий себе вудильник не зробить цього . Інша справа - річкова або озерна рибка . Йоржі і окуні . Щуки , піскарі і уклейки . Судаки і червонопера плотва ... Взагалі , риболовля без юшки - що весілля без музики. Це кульмінаційний момент в спортивному та любительському рибальстві . Людина відчуває повноту щастя не тоді , коли він наловив дозволені п'ять кілограмів риби , а лише покуштувавши юшки власного приготування з особистого улову. Юшка - це надбання і прикраса будь-якої рибалки .
Даю лише справжні поради , як кажуть - випробувана на собі.
Мистецтво приготування юшки починається з того моменту , коли засяють на сонці ретельно надраєна до блиску рибацький казанок або відро , коли полетить під ножа срібляста луска великих спійманих річкових риб , коли почнеться після чищення підготовка - ретельна промивка всіх рибок , які призначені в юшку .
Секрет приготування юшки зводиться до наступного: дуже важливі пропорції приправ , кількість рибин і якість води. Найсмачнішою юшка виходить , якщо її готувати на джерельній воді. Улов ділиться на три частини , або на дві якщо рибки мало , (у наслідок пізнього приїзду рибалок і отже невеликому улову на той момент , а всі знають , що уха - обов'язковий атрибут першого дня будь-якої рибалки ) : в одній дрібна риба для навару , в двох інших ( за обсягом казанка ) риба велика . Тут можуть бути : судак , головень , язь і все інше , що попалося на вудку (але не куплене , щоб мені тріснути , інакше уха не вийде !) . Виняток становить лише сом - він придатний тільки на жареху .
У першій частині - йоржі , бички , окуньки . Вони варяться неочищеними , але випатраними , з ретельно промитим черевцем - інакше юшка буде мутна й гірка . Слиз на ершах і бичках дає в усі божественний смак і аромат - « амброзію » , що перекладається як їжа богів . За цю якість йорж , наприклад , має почесне звання і при зборі юшки вважається її « комендантом » ...
Бульйон з дрібної риби готується протягом 30-45 хвилин. Ніколи цього не робіть ! « Опустити марлевий мішечок з рибою в окріп. Кипляча вода повинна повністю покривати мішечок. Коли риба добре вивариться ( а разом з нею і марля !) Вийняти мішечок з окропу ... » Варити у в усі ганчірку ? ! Дрібну рибу варять прямо в казанку , а коли навар буде готовий - дати бульйону відстоятися , і його можна злити чистим і прозорим , знову поставити на вогонь.
З наступною закладкою великої риби (зрозуміло , вичищеною , випотрошеної і ретельно промитої ) кладете розрізану на чотири частини величезну цибулину , моркву, маленький шматочок кореня петрушки або селери , додається сіль . Доливається окріп , і юшка вариться на слабкому вогні 30 хвилин , не більше , інакше риба розвариться . При цьому існує фірмове правило: коли варять велику рибу , то ложкою в казанку НЕ орудують , не слід її і помішувати . А щоб риба не пригорала , казанок час від часу повертають , трохи струшують - тоді всі шматки великих риб НЕ розламують , залишаються в цілості .
Після готовності риба виймається , поки гаряча , присолюють , а в казанок закладається третя порція і разом з нею трохи перцю. Не зайве покласти плавальні міхури великих риб і стрічки жиру , зняті з викинутих нутрощів : тоді юшка буде особливо наваристою - з блискітками жиру розміром в п'ятак .
Запам'ятайте: лавровий лист , петрушка , кріп мають різкі специфічні запахи , вони заглушають смак риби , і присутність їх в казанку потрібно обмежувати. Потрібно сказати , що і решта спеції кладуть дуже обережно : всього потроху і неодмінно в кінці варіння. Тільки так можна дізнатися і випробувати всі смакові якості рибацької юшки. Загальне фірмове правило повинне дотримуватися неухильно : чим більше риби , чим менше спецій - тим солодша , пахучіша уха. Вона має смак і запах натуральної річкової риби , а не лаврового листа. Тільки архієрейська уха ( Юшка царська - на півні , царі і їхні кухарі не знають про правильну уху ні хрена ) Дозволяю собі відступ: вона вариться на курячому бульйоні , з солодкою зеленою цибулькою і перчиком .
А в рибальській усі - крім риби ( у усі і йорж з пліткою дружний ) , лише ріпчаста цибуля та морквина. Вони і надають усі особливий смак , прикрашають її в прямому і переносному сенсі: уха має бурштиновий прозорий колір і запаморочливий запах , а з неї (уявіть собі !) Стирчать рубінові плавці окунів і червоні кружечки моркви. Незабутня страва! Але якщо в казанок покласти кілька пелюсток щавлю , шматочок лимона або солоного огірка , додати один зубчик часнику , то від юшки НЕ відтягнеш і за вуха.
У полі повітря польове , в лісі повітря лісове , на річці - пахне тванню і водою. Звари таку юшку в будинку - зовсім ніякого смаку немає. Не дарма кажуть: «Вершина рибальського щастя - навариста вуха ».
Запах водоростей « імітує » покладена в казанок щука разом з плавниками . Казанок можна тримати відкритим , але щоб в юшку не летіла зола від багаття , дрова збирайте тільки твердих порід - з дубового або вільхового сушняка .
Після того , як казанок буде знятий з вогню , юшку потрібно загорнути в бушлат або ватник і дати постояти 10-15 хвилин , щоб вона упріла . Зрозуміло, для цього казанок накривають кришкою і наливають 100 грам горілочки , щоб посилити смак і надати прозорості , без цього кінцевого штриха це - рибацька напів- уха , а ми готуємо уху трійну СПРАВЖНЮ .
Кажуть , для хорошої юшки завжди малий казанок . Цей тонізуючий цілющий навар рибалки п'ють кухлями , а коли споживають з мисок , то неодмінно дерев'яними ложками - щоб не обпалювати губи. Особливо смачна юшка під спів солов'їв , в пору цвітіння черемхи , коли нічне повітря паморочить голову , недалеко від багаття - в річковому затоні квакають жаби , а на скатертину-самобранку - смачненька горілочка та УШИЦЯ .
Маленька хитрість...
Якщо після закінчення варіння юшки загасити в ній тліюче з вугіллям поліно , яке через 2-3 хвилини витягнути з казана , уха придбає неповторний запах і специфічний аромат. Крім того , вугілля поліна нейтралізує гіркоту від рибної жовчі.
Джерело: ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Спосіб життя рибалки ...
Риболов веде виключно кльовий спосіб життя, спить він тільки тоді коли втомився або коли не клює. В інший час він або відпочиває, або заробляє на життя і риболовлю. Пора року не сильно впливає на його мисливські інстинкти. Коли він з об'єктивних причин не може рибалити, він порпається в ящику з приманками, дивиться рибальські передачі, чистить котушки, перемотує плетінку і точить гачки. Якщо ви будете відпускати його іноді на риболовлю, то це буде добрий, ласкавий і чуйний чоловік.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Igor1031
02.10.2013, 11:14
Я собі таку куплю!
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Igor1031
02.10.2013, 11:23
Дай людині рибу - і вона буде сита один день. Навчи людину ловити рибу - і вона весь день сидітиме в човні та питиме пиво.
ПИТАННЯ ПО ЛОВЛІ ГОЛОВНЯ НА СПІНІНГ
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Якщо не брати в розрахунок лососевих, то головень - найсильніша з наших хижих риб. А є така думка, що ще і найкрасивіша - одні насичено-червоні плавники чого варті!
Доводилося чути, що головень добре ловиться на блешні там, де йому не вистачає комах. Тому на маленькій річці, де навколо повно всяких метеликів, мух і коників, зловити його спінінгом майже неможливо. Чи так це?
Дійсно є така теорія. Я і сам перший час їй повністю довіряв і тому ловив головнів спінінгом тільки на річках, ширина яких метрів від сімдесяти і більше. На малих річках - майже не намагався.
Потім, якось так вийшло, ловив на маленькый зарослій річці щуку, вирішив спробувати маленький воблер і зловив кілька головнів. Після того я вже не помічав принципової різниці в клюванні головня у великих і малих річках. Навіть, мабуть, на маленькій річці спінінгістові зловити головня простіше - в силу більш високої концентрації цієї риби. Причому мова тут йде про чистий спінінг, коли в ролі приманки використовується блешня, воблер , і т. п. А є ж ще перехідні методи, в яких приманка - це "муха" або щось схоже.
З " оберталкою " і воблером - все зрозуміло , " лобатий " на них ловиться.
А от у джиг, стосовно до головня, я поки не "в'їхав" . Чи варто впиратися ?
Що стосується класичного придонного способу джигової ловлі, то, готовий погодитися, він далеко не найефективніший у ловлі головня. Точніше, там, де головня багато, і тримається він на досить глибокому місці переважно біля дна, буває, що він регулярно попадається на джиг, ведений класичною "сходинкою". А так - головень, як кажуть, "влітає", при ловлі щуки або судака...
Більш системно головня вдається ловити на джиг в товщі води. Аналогічний метод часто з успіхом застосовується в полюванні на зграйного окуня, лише в цьому випадку справа відбувається, як правило, в стоячій воді, тоді як головня на джиг ми ловимо на течії.
У такій ловлі є одна неочевидна тонкість, пов'язана з напрямком закидання. Найкраще закидати або строго вгору, або ж під кутом градусів у сорок п'ять, але теж вгору за течією. Вести приманку слід також, як ведемо джиг при ловлі окуня в товщі води, тобто хвилеподібно, похитуючи кінчиком спінінга. Хіба що швидкість проводки тут, через те що приманка йде за течією, повинна бути побільше. Вага голівки в такій ловлі невелика: на малих річках - 3-5 г, на відносно великих - до 10 гр.
Интернет магазин abcsport.com.ua предлагает большой выбор товаров для активного отдыха. В частности, здесь можно купить спальный мешок недорого. Кроме этого, тут всегда можно подобрать одежду, горнолыжное снаряжение и все необходимое для дайвинга или туризма.
Мій товариш ловить головня вночі на абсолютно чорну "оберталку". У його блешень навіть латунні сердечники чорним лаком пофарбовані. І адже дійсно добре ловить! Є цьому якесь пояснення ?
Якось мені згадалося про чорну кішку в темній кімнаті... Взагалі, тема чорного кольору - обговорювана у колах просунутих спінінгістів. Як би так... мається на увазі, що якщо людина ловить на чорну блешню, він вже не "чайник". "Чайники ", вони як ворони з сороками, воліють блискуче ...
Якщо трохи ближче до реального стану справ, то в нічній ловлі головня (і, до речі, не тільки), по-перше, частіше використовуються не "оберталки", а воблери, по-друге, колір має об'єктивно ще менше значення, ніж у світлий час. Точніше, протилежним варіантам, коли, наприклад, застосовуються приманки зі світлонакопичувальним покриттям (хоча моє особисте до них відношення скоріше негативне), ще можна знайти якусь мотивацію, тоді як відходу у все чорне - навряд чи. Проте, гірше від цього, на мій погляд, бути не повинно, оскільки темної ночі у воді роль зорового сприйняття все ж вкрай обмежена, і тому перехід від однієї майже не видимої приманки до іншої, ще більш не видимої, мало на що впливає. Риба в таких умовах набагато більше орієнтується за допомогою бічної лінії .
Ну а пояснення настільки упередженого вибору рибалкою саме чорних блешень, швидше за все, лежить в області психології : раз спробував - зловив, тому повірив, а впевненість в таких питаннях має вкрай важливе значення.
Частота обертання пелюстки "оберталки" - чи повинна вона бути максимальною ?
Десь я, пам'ятається, описував випадок, коли я ловив протягом дня головня на одну блешню. Спочатку клювання було дуже пристойним, потім - як обрізало, хоча з рибою начебто нічого не відбулося. Як з'ясувалося, на одному з закидів блешня з силою вдарилася об опору моста, її пелюстка погнулася, і обертання стало більш повільним. Плоскогубцями я відновив колишню форму вигину, і знову почалися клювання...
Той випадок, з одного боку, показовий, з іншого - не дуже. В кінці 70 -х - початку 80 - х я ще не дуже добре собі уявляв, яка блешня для головня краще, і тому ловив на самі різні. Сказати, що дуже швидко помітив, що "швидкі" обертальні блешні краще "повільних", не можу. Попадався головень і на ті і на інші. Потім, однак, зрозумів, що "швидкі" - в цілому ловлять краще, зрозумів, і в яких умовах проявляється їх перевага.
Якщо ви ловите з закидуванням в секторі від суворо поперек течії і нижче, то власна швидкість обертання пелюстки має мінімальне значення , на "повільну" блешню клювань при такому розкладі не менше. Все змінюється, коли ловля ведеться за методом "апстрім" або якось ще, коли в напрямку закидання є значна складова, спрямована проти течії. Тут вже "повільна" блешня майже "вмирає", а головень рідко виявляє свою прихильність до такої "оберталки".
Дещо пізніше, коли я став ловити головня більш системно, в моїй коробочці з приманками завжди було місце блешням декількох типів, якщо розглядати поділ за швидкістю обертання. Це і "швидкі", і дещо "повільні" , і "оберталки" універсального плану, які рівною мірою працювали при проводці як проти потоку, так і по ньому. До числа останніх належали насамперед "Ін-Лайн" ("Елікс" тощо) і т. н . "конусні" блешні, пелюстка яких лягає за своєю геометрією на поверхню обертання.
Порівнював в роботі два воблера - Ugly Duckling і Salmo Hornet. Вони схожі, але от "Хорнет", він, хоча й дешевше, головня у мене ловив завжди краще. Це нормально ?
Якщо брати найбільш типові моделі з асортименту Ugly Duckling, то вони і справді дуже близькі до воблерів серії Hornet. Точніше, пріоритет тут швидше у югославських воблерів, але навряд чи цей факт має для нас велике значення. За їх робочим якостями, якщо бути об'єктивним, я не помічав великої різниці, хоча, за початковим розкладом, у Ugly Duckling повинна б бути деяка перевага, в силу того що в них використовується не дешевий пластик, а бальса, але, повторюю, істотної різниці я не помітив. Принаймні, це стосується голавлевих моделей.
Взагалі, воблери цієї геометрії (середньошироких пропорцій тіла і з широкою лопасттю) вважаються голавлевою класикою - особливо коли справа стосується ловлі головня, що стоїть в півтора-двох метрах від поверхні, що дуже характерно для великих річок влітку і навесні і для малих - ранньої осені.
Від кількох людей чув про успішну ловлю головня на поппер, але сам, скільки не пробував, жодного не спіймав. Так ловиться головень на поппер чи ні?
Поппер в ловлі голавня - це і справді одна з найменш гарантуючих результат приманок. До речі, і в ловлі іншої риби (окуня, щуки, басса) розклад приблизно той же: хижак може триматися біля самої поверхні, навіть зі сплесками, але повністю ігнорувати поверхневі приманки. Інша справа, що у випадку з голавнем така байдужість риби до приманки спостерігається частіше.
Порядку половини всіх головнів, яких мені вдалося спокусити поппером, були спіймані в Італії - і це всього лише за три або чотири риболовлі. Це, як я сам схильний вважати, пояснюється не тільки тим, що там головня в принципі більше (а це так), але і його дещо відмінною моделлю поведінки. Хоча я і не помічав явним чином, що італійські головні підбирають щось з поверхні, на приманки, що створюють на ній завихрення, будь то поппер або невелика легка " коливалочка" вони відгукуються охоче.
Що ж до наших головнів, то, з досвіду, найбільше шансів спокусити їх поппером, коли вони зграйкою від трьох-чотирьох штук гуляють біля поверхні. Закидати слід не в центр зграї, а так, щоб поппер впав в парі метрів від найближчої риби. Атака звичайно наступає моментально. Або, що, на жаль, буває частіше, не слідує взагалі. Головень, якщо порівнювати його, наприклад, з окунем, відносно рідко переслідує поппер. Він зазвичай атакує його на перших двох-трьох "плямкання" .
Коли трапляється ловити під навислими над водою деревами, головень має звичай накидатися на поппер безпосередньо в момент його падіння. Але в даному випадку різновид приманки має невелике значення. На воблер в такій ситуації головень бере також.
А на "муху " - у сенсі не нахлистом, а спінінгом ?
Все реально. Берете поплавок "Сбіруліно" (або, що, правда, дещо гірше, "Бульді", тобто водоналивний ), поводок - десь від метра до півтора, "муха" - частіше німфа, але іноді добре спрацьовують імітації жуків, - і ловите. Мій власний досвід такої ловлі, саме стосовно до голавня, невеликий, але я непогано знаю пару-трійку чоловік хто в останні роки два "підсів" на цей вид риболовлі .
Мені ж частіше доводилося ловити таким методом жереха, а "до купи" попадалася різна риба - крім головня, це окунь , чехоня... Втім, як потім виявилося, "муха" в такому оснащенні - не найефективніша голавлина приманка.
Якщо не на "муху", то на що б ще легке і поверхневе спробувати зловити головня?
... А найефективнішою приманкою показав себе невеликий плаваючий девончік Spin-n-Glo. У поєднанні з поплавком "Сбіруліно" виходить просто вбивча для головня італо-американська зв'язка. Я кілька років намагався знайти пластиковому девону Spin-n-Glo гідне застосування, але результати виходили досить посередні, а тут - вирішив перевірити його на головені, прив'язавши замість "мухи" за поплавком "Сбіруліно". І почалося!
На що варто звернути увагу - девончік повинен відповідати голавню за розміром, і бажано його відвантажити так, щоб він був не сильно плаваючим , а ближче до суспендера.
Жінка витягла за хвоста 5-метрового оселедцевого короля....
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Біля берегів Південної Каліфорнії виловили гігантського "оселедцевого короля".
Глибоководну істоту з червоними плавниками під водою побачила Жасмин Сантана. Як виявилось, риба вже була мертвою, тому жінка взяла її за хвіст і доставила до берега, повідомляє ТСН з посиланням на СNN.
"Спочатку було трохи страшно. Але, коли я зрозуміла, що це оселедцевий король, то зрозуміла, що це нешкідливо", - додала Жасмин Сантана, яка працює в інституті з вивчення моря.
Щоб доставити на берег мертву рибу, вага якої складала близько 400 фунтів, науковцю знадобилось 15 хвилин.
Після цього вона попросила допомогти інших людей підняти рибу, адже її довжина складала понад 5 метрів. Для цього було залучено 14 осіб. Вони взяли "короля" на руки і зробили спільне фото.
Зараз гігантського оселедця тримають у льоді для подальшого наукового вивчення. Для цього візьмуть аналізи ДНК, після чого скелет виставлять на загальний огляд.
Слід зазначити, що оселедцевий король досі є маловивченим, тому що живе весь час на великій глибині. Зараз вчені мають з'ясувати, чому риба опинилась на мілководді. При цьому вже точно відомо, що смерть була природною.
Нагадаємо, рибалка Майк Мартін зумів зловити гігантську золоту рибку. Він був приголомшений, коли виловив рибу в три фунти в озері Клер (США).
Вчені виявили невідому науці електричну рибу...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Вчені- біологи з Королівського музею Онтаріо ( США ) , в ході експедиції на річці Мазаруні (північний схід Південної Америки , СевернаяГайана ) , виявили раніше невідомих науці риб , схожих з електричним вугром . Новий вид отримав назвe акавайо ( Akawaio penak ) .
Команда дослідників під керівництвом Ернана Лопес- Фернандеса зібрала зразки тканин риб, що мешкають в каламутних мілководних річках , якими рясніє територія. В Університеті Торонто Скарборо ( Канада ) вчені на чолі з доктором Натаном Лавджоєм піддали зібраний матеріал ретельному аналізу .
Про різноманіття видів, що мешкають у верхній течії річки Мазаруні , вченим було відомо давно. Однак , це дуже віддалений регіон , куди ризикне відправитися не кожен дослідник , тому його біологічна різноманітність залишається невивченим . Саме у водах цієї неглибокої річечки дослідниками були виявлені представники акавайо . Новий вид був названий на честь американських індіанців племені акавайо , що живуть біля витоків цієї річки .
Долина річки , завдяки оточуючим її підвищенням , залишалася ізольованою від решти частини материка протягом більше ніж 30 млн. років. «Той факт , що ця область настільки віддалена від цивілізації і протягом тривалого часу не піддавалася впливам ззовні , дає високу ймовірність неодноразового виявлення невідомих науці видів» , - говорить доктор Лавджой .
Як і інші електричні риби , акавайо має уздовж всього тіла орган , який виробляє електрику . Електричне поле риби слабке , оглушити з його допомогою свою здобич вона не може , однак , користується ним для орієнтації в просторі і спілкування з іншими електричними рибами. Таким чином, вид пристосувався до перебування у вкрай каламутній річковій воді .
Варто відзначити , що в регіоні проводиться масштабний видобуток золотої руди , внаслідок чого якість прісної води рік від року погіршується. « У річці Мазаруні багато унікальних , які не зустрічаються більше ніде видів . Важливість цього регіону Південної Америки , з точки зору біорізноманіття , важко переоцінити. Не можна допустити , щоб під впливом людини це видове різноманіття збідніло » , - заявляє доктор Лавджой.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Рибальські пригоди "Бурштин с.Коростовичі"
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
У Таїланді спіймали 60- кілограмового коропа...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Завзятий рибалка з Великобританії Кіт Вільямс відзначив у Таїланді свій 56 -й день народження і підніс собі найкращий подарунок , про який міг тільки мріяти. Чоловік виловив коропа вагою понад 60 кілограмів.
Власник курорту в місті Крабі , де зупинився Вільямс з дружиною , розповідає , що чоловік « прямо-таки відчував , що в той день зловить особливу рибу » , пише газета «Метро».
На те , щоб витягнути гігантську рибу з води , чоловікові знадобилося 25 хвилин. Тепер настала черга Міжнародної асоціації спортивного лову , яка повинна визначити , встановив Чи Вільямс новий світовий рекорд.
За даними видання «Лондон Таймс » , в даний час рекорд по вазі виловленої риби належить Террі Мазер , який витягнув з води 51- кілограмового гігантського вусаня .
Браконьєра на Миколаївщині за вилов рідкісної риби посадили за грати на 3 роки...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Вироком Очаківського міського районного суду Миколаївської області засуджено браконьєр за незаконне заняття добувним промислом (стаття 249 КК України ) до 3 років обмеження волі з випробуванням на 2 роки. Знаряддя і засоби незаконного промислу та все добуте конфісковано .
Про це повідомили в прес -службі Очаківської міжрайонної екологічної прокуратури .
Рибак , перебуваючи біля Дніпро-Бузького лиману (село Дмитрівка Очаківського району Миколаївської області) за допомогою 5 сіток виловив рибу цінної породи " стерлядь " , яка занесена до Червоної книги України . Своїми діями браконьєр завдав державі збитків на загальну суму 49275 гривень
Цивільний позов заявлений Очаківської міжрайонної екологічної прокуратурою в повному обсязі.
Нагадаємо , в березні НікВесті повідомляли про те , як у районі селища Ольшанське Миколаївської області на річці Південний Буг під час браконьєрського лову двома мережами затримали рибалку, який завдав у Щерба рибному господарству України склав 60282 гривень.
Атака щуки..
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Ось яку рибу люди ловлять. Це вам не карасів ловити :)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
drachuk1979
04.11.2013, 22:03
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]=175
Біля берегів Борнео виловили невідому колючкувату рибу...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
У Південно - Китайському морі біля берегів острова Борнео виловили дивну рибу в жорсткому панцирі з гострими шипами. 43- річний досвідчений рибалка Сапар Мансор так і не зміг упізнати це істота .
У істоти величезна голова і зовсім невеликий шипастий хвіст. У головній частині є подовжені гострі " бивні " . У довжину риба дещо більше фута (30 см) .
Дивний улов поставив у глухий кут усіх місцевих жителів. Вони обізвали істота " броньованої рибою " ( Armour Fish ) . Надалі в сім'ї Мансорі рибу вирішили засушити і зберігати як цінний і незвичайний " подарунок Богів" .
Фахівці поки не висловили свою думку про те , що за рибу виловили у Борнео . Можливо , що це який-небудь древній вид , дивом зберігся в деяких місцях.
Іхтіологи виявили акулу, яка вміє ходити..
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Новий вид акул, який ” гуляє ” по морському дну у пошуках здобичі, був виявлений і знятий на камеру дослідниками біля берегів острова Хальмахера, Індонезія. У інтригуючому відео плямиста риба, яка є одним з підвидів бамбуковій акули, використовує свої передні чотири плавника, щоб повзати по морському дну. Як відзначають вчені, це досить розумна техніка для того, щоб непомітно підкрастися до своєї здобичі.
Невідома науці риба була виявлена поблизу острова Хальмахера. Новий вид отримав назву hemiscyllium halmahera – на честь групи акул, з якою він тісно пов’язаний, а також місця, поблизу якого був знайдений.
Акула , що є безпечною для людини, виростає до 70 сантиметрів у довжину. Вона подорожує по морському дну в пошуках дрібної риби і безхребетних. Полює цей вид зазвичай вночі.
Еколог Марк Ердман, який зняв акулу, сказав, що його команда була дуже схвильована відкриттям .
“Місцеві громади корінних народів мали інформацію про акулу протягом багатьох поколінь, проте в полі зору науки вона потрапила тільки зараз, коли в регіоні почав активно розвиватися дайвінг “, – заявив він в інтерв’ю Mail Online.
Очолював групу, яка знайшла нову рибу, біолог Жерар Аллен. Його дослідження були опубліковані в Міжнародному журналі іхтіології .
” Ходяча ” акула може допомогти вченим зрозуміти, як живучі в морі тварини навчилися ходити і вибралися на сушу. Досі аналогічні види акул були виявлені біля островів Нової Гвінеї і Північної Австралії. В даний час вчені намагаються знайти зв’язок між видами. Вони вважають, що новий вид може допомогти врятувати популяції акул в цьому районі.
Індонезія відома тим, що є одним з найбільших експортерів акулячих плавників, які використовуються як в медицині, так і для приготування їжі, в країнах Азії їх вважають делікатесами.
Загадкові істоти...
Огромные таймени озера Канас...
Озеро Канас расположено в Алтайских горах, на севере Синьцзян-Уйгурского автономного района Китая. Питается оно в основном от крупнейших ледников Алтая, расположенных в массиве Таван-Богдо-Ула. Не особо примечательный на первый взгляд водоем на самом деле таит в себе много загадок.
Впрочем, так ли уж таинственны «драконы» из Канаса? Ведь еще в конце восьмидесятых годов прошлого века полумифическая история стала обрастать вполне научными подробностями. Тогда группа ученых из Синьцзянского университета обнаружила в водах озера косяк гигантских рыбин, растянувшийся на десятки метров. Буквально два дня спустя другая фуппа не только наблюдала странную процессию, но и смогла заснять ее на видео. Биологи, изучив материалы, решили: в озере Канас поселилась стая гигантских тайменей. Таймень — род хищных лососевых рыб, вырастающих до двух-трех метров в длину и весящих сотни килограммов. Мистически настроенные тувинцы ученым не верят, и рыбу в Канасе стараются не ловить — боятся навлечь на себя гнев чудовищ.
В дальнейшем китайские ученые продолжили отстаивать гипотезу о гигантском таймене. Вот только размерчик и вес пришлось поправить, чтобы привести в соответствие с ху гуаем. Зверь стал достигать двух-трех тонн веса и 12-15 метров в длину. Такой огромный хищник вполне может питаться своими сравнительно мелкими собратьями и утаскивать с берега домашних животных.
Так что же представляет собой таймень? Если другие лососевые появились на нашей планете два-три миллиона лет назад, то таймень — аж восемнадцать миллионов. У мелких экземпляров на боках тела хорошо видны 8-10 поперечных полос. Во время нереста тело становится медно-красным. Распространен таймень широко, водится почти во всех крупных реках Сибири и Дальнего Востока, а также на Алтае. В советские времена, когда с экологией было получше, иногда в продаже появлялся консервированный таймень в жестяных банках.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Рыба эта способна вырастать до весьма впечатляющих размеров. В 1943 году на Катуни в сеть попалась особь длиной 210 сантиметров и весом 105 кг. Живут таймени дольше других лососевых. Например, возраст пойманной в 1944 году на Енисее рыбы определили как полувековой. В течение первых трех-четырех лет жизни таймень поедает прежде всего насекомых и молодь рыб, затем почти целиком переходит на рыбную пищу.
При этом он проявляет интерес к водоплавающим птицам — утятам, а также крохотным млекопитающим: землеройкам и полевкам. Рыболовы, пользуясь пищевыми пристрастиями речного гиганта, ловят его на приманку, имитирующую мышь. Голова у всех тайменей большая и несколько плоская, что позволяет им широко раскрывать рот и проглатывать крупную добычу. Мощное, торпедообразное тело с широкой спиной характеризует рыбу как сильного и выносливого пловца.
Таймень предпочитает быстрые горные реки и озера с холодной и прозрачной водой. По информации ихтиологов, при температуре выше +18 градусов происходит угнетение всех процессов жизнедеятельности этих рыб, и им приходится искать более подходящие места, например глубокие ямы или выходы холодных горных ключей.
Нетрудно заметить, что Канас с его талыми ледниковыми водами — настоящий рай для тайменей. Возможно, настолько благодатный, что они способны вырасти до 15 метров в длину и набрать три тонны веса.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Поплавкова вудка глибокої осені
Глибока осінь, це той час року, коли не знаєш, чи буде завтра лід на калюжах чи, навпаки, потеплішає, саме час для закриття сезону ловлі поплавковою вудкою. Збираючись на рибалку, міркуєш не про т, куди поїхати, а яку рибу можна зловити в цей час року.
Карась вже скотився в ями і ловити його, звичайно, можна, але це якщо пощастить з погодою і з клюванням. Докинути до ями поплавкову оснастку вдасться лише за допомогою матчевої снасті. А якщо температура буде мінусова? Тоді кільця на вудилищі потрібно буде постійно відігрівати і знімати з них лід. Лід на жилці, коли краплі води замерзають буквально на очах, потрапивши на шпулю котушки, може перетворити жилку на котушці в єдине ціле. Я сам потрапляв у такі умови, і тоді я брав тосол з машини і капав його на шпулю котушки. Це не є добре для самої котушки, але що робити .
Пічкур теж вже скотився в більш глибокі місця водойми і зловити його можна хіба лише на перекатах річки, але лише коли погода сонячна і відносно тепла.
Окунь зайнятий тим, що поглинає малька - і не бажає звертати уваги на запропонованого йому мотиля чи хробака.
Лящ і підлящик то виходять до берегової бровки, а то залишаються в ямах і не бажають клювати ні на яку з запропонованих приманок. Знову ж, якщо лящ залишається в ямі, то зловити його можна тільки за допомогою матчевої снасті або за допомогою донного оснащення (пікер, фідер) .
Залишається плотва. Ця риба абсолютно безвідмовна з точки зору рибалки. Вона не йде у якісь певні місця. Вона годується і влітку, і взимку і практично в будь-яку погоду. Плотву можна ловити аж до льодоставу на тих же місцях, де ви її ловили все літо. Місця залишаються тими ж, але от снасть, прикормка і приманка змінюються.
Відмінність осінньої ловлі від весняної та літньої полягає в тому, що до цього часу змінилися не тільки самі умови ловлі, але і осіння плотва поводиться зовсім по іншому. По-перше, вода стала не тільки холодною, але і прозорою через відсутність мікроскопічних водоростей. По-друге, рослинна кормова база змінилася на чисто тваринну, тобто здобиччю плотви тепер стали личинки, німфи і черви.
Навесні, і тим більше влітку, ловля плотви відбувається або в річці, або у водоймі без течії, в умовах, коли зграї цієї риби буквально заполоняють всі горизонти водойми. Восени ж плотва концентрується в більш глибоких місцях, рідко виходить на мілини до заростей прибережної рослинності.
Снасть для лолі плотви восени відрізняється своєю максимальною тонкістю і чутливістю.
Для ефективної ловлі якнайкраще підходить оснастка для ловлі верхівки. Це жилка діаметром 0,06-0,08 мм, поплавок з вантажопідйомністю 0,2-0,4 г і гачок N 20-22. Легке, посилисте вудилище довжиною 5-7 метрів з тонким, м'яким кінчиком або штекер довжиною 7-9 метрів дозволять доставити надлегке оснащення в точку ловлі.
Як підгодовування я в цей час року застосовую виключно дрібного мотиля. Для того щоб доставити мотиля в точку ловлі, можна поступити наступним чином. По-перше, намочити мотиля у воді, хвилин за двадцять до моменту пригодовування. Для цього я висипаю мотиля у відро і заливаю його водою. Перед підгодовуванням за допомогою сита мотиля легко відцідити від води. Але підгодовувати чистим мотилем вдається тільки в тому випадку, якщо довжина вудилища не перевищує 8 метрів, та й то при великому досвіді ловлі. Можна вчинити по іншому. А саме, зв'язати мотиля грунтом. Є й третій варіант підгодовування, а саме фірмове підгодовування для ловлі плотви в холодній воді (темного кольору). Ось тільки "дістати" його не легко. Постачальники привозять підгодовування ближче до весни і рідко замовляють спеціальні підгодовування для холодної води. У тому випадку, якщо фірмової прикормки і мотиля не має, я користуюся підгодовуванням наступного складу.
Один пакет підгодовування " унікорм " або " унікорм - зима" змішую із землею, взятою з берега водойми. Цієї кількості прикормки цілком вистачає для ловлі. Але мотиль таки незрівнянно краще. Як я вже багато разів говорив, використовувати в якості добавок в прикормці будь-які ароматизатори або атрактанти, коли вода холодна, не слід. Додавання ароматизаторів в цей час року майже напевно призведе до того, що вся риба надовго залишить підгодоване місце. Навіть кріп і часник можуть викликати у риби негативну реакцію. Більше того, я не один раз помічав, що макуха та сухарі не приваблюють плотву зараз. І будь-яка велика кількість рослинних компонентів в прикормці може насторожити і навіть відлякати плотву. І це дивно, оскільки буквально через місяць, під час ловлі з льоду, плотва буде прекрасно реагувати на ту ж макуху та сухарі. Але факт є факт.
В якості приманки на гачку є сенс використовувати тільки мотиля, опариша, і волохокрильця ( ручейника). Мотиля, як я вже про це колись згадував, найкраще добувати безпосередньо з тієї ж водойми, де і відбувається ловля. Якщо вам вдалося виявити місце скупчення плотви, а за допомогою підгодовування ще й активізувати рибу, то не виключено, що хорошою приманкою на гачку може стати опариш.
Ідеальною приманкою для ловлі плотви восени є волохокрилець (більш відома назва рос. мовою ручейник).
Якщо вам пощастить з погодою, то ловля осінньої плотви може стати дуже захоплюючою. З власного досвіду можу сказати, що я більше ловив плотву саме восени, а не навесні. Навесні дуже важко "вловити" момент ходу плотви, але зате снасть для ловлі достатньо примітивна. А восени все навпаки, потрібна дуже акуратна снасть, але якщо місце стоянки плотви знайдено, то переловити можна буквально всю зграю.
Найкрасивіша риба у світі...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Ловля риби на мертвого опариша
Стів Рінгер - Срібний призер на Чемпіонаті Світу з ловлі фідером 2011. Рінгер також є одним з кращих комерційних рибалок. Він відрізняється своїм нестандартним мисленням і креативним підходом. Багаторазовий переможець фестивалю «White Acres». Стів виграв 25000000 фунтів у фіналі «Parkdean Masters» і придбав омріяну «Fish 'O' Mania».
Переваги ловлі на мертвого опариша:
По-перше, мертві личинки - це інертна приманка, а як відомо велика риба віддає перевагу інертним приманкам.
По-друге, в кінці рибалки багато рибалок викидають наживку у воду, личинки гинуть на дні і риба їх поїдає вже мертвими. Годування мертвим опаришем відтворює даний сценарій. При додаванні мертвого опариша в підгодовування, риба втрачає обережність.
По-третє, дрібну рибу менше приваблюють мертві личинки, ніж живі. Нарешті, можливо, найголовніше те, що опариш люблять практично всі риби. Так чому нам цим не скористатися і не поліпшити приманку.
Який колір?
Коли я буваю на комерційних водоймах, то волію білих і червоних. Наявність двох кольорів дає мені більше можливостей для формування наживки. Коли вода прозора, краще використовувати білих личинок, а в " кольоровій" воді більше видно червоні. Я впевнений, що білий черв'як більше помітний у прозорій воді, в той час як силует червоного краще помітний в " кольоровій" воді.
У теплу пору
Поекспериментувавши з використанням мертвого опариша в теплу пору року, я прийшов до висновку, що кращі результи були при замочуванні личинок у варених коноплях, що надавало їм більшу привабливість.
Зазвичай я кидаю на "риб'ячий стіл" дві -три хороших жмені опариша з коноплею і ... чекаю! Якщо я годую на мілководді, то дуже часто можу спостерігати, виставлені з води плавники і хвости коропів що прийшли покормитися. Я віддаю перевагу насаджувати по чотири-п'ять личинок на гачок № 12-14.
У холодну пору
Риболовля з мертвим опаришем взимку, вимагає більш вишуканого підходу. Замість "великої літньої порції " личинок, я підкидаю всього 15 - 20 штук за один раз. Кілька зерен конопель знову додаю в опариша, тому що короп любить коноплі в будь-який час року. Гачки застосовую № 18-20 з однією- двома надягнутими личинками.
Мішки ПВА
При використанні мішків ПВА, дає хороший результат, поєднання мертвого опариша і пелетса. У мішечок засипається щіпка гранул, потім шість-сім мертвих личинок і ще щіпка пелетса. У цьому випадку на гачок нанизую два-три опариша. Це відмінна тактика в холодний час, дає можливість обдурити самого вибагливого коропа. Як я вже говорив, мертві личинки використовуються переважно, як наживка по відношенню до підгодовування.
Ловля з годівницею
Мертвий опариш буде більш ефективний на гачку, якщо він буде доданий в годівницю до основного підгодовування. Це можна зробити наступним чином: зачерпнути трохи личинок годівницею, потім опустити її в підгодовування і заліпити з двох сторін. Прикормка використовується, як спосіб доставки личинок в точку ловлі і вона не повинна бути занадто липкою, так-як мертві личинки на відміну від живих не можуть самостійно виплутатись з клітки. Закліпсовавшись ви потрапляєте годівницею в одне і те ж місце і можете швидко зібрати рибу в точці ловлі.
Цей спосіб ловлі дуже ефективний влітку, але якщо використовувати годівниці меншою ємності, то можна ловити і взимку.
Як умертвити опариша?
Варка
Спосіб який я завжди використовую - це варіння, тобто обдати личинки окропом. Цей спосіб робить личинок більш яскравого кольору. Цю операцію потрібно виконувати акуратно, щоб опариш залишився придатним для наживки.
1. Засипьте потрібну кількість личинок у відповідну ємність. Я беру приблизно третину літра. Потім заливаємо холодною водою, так щоб личинки були ледь покриті.
2.Закип'ятіть чайник і залийте личинки окропом. При цьому потрібно помішувати опаришів щоб гаряча вода поширювалася рівномірно. Після того як всі личинки перестали ворушитися, потрібно злити воду.
3. Після цього можна додати до личинок ароматизатор, перемішати, залишити на деякий час, що б личинки втягнули запах. Зберігати мертвого опариша можна в поліетиленовому пакеті.
Замороження
Другий спосіб, який підходить для виробництва великої кількості личинок - це заморозка.
Найпростіший спосіб - личинок у місці з лотком закривають у поліетиленовому пакеті і кладуть у морозилку. Перед риболовлею їх потрібно розморозити. Розморожені личинки не варто заморожувати вдруге, бо вони швидко почорніють і протухнуть.
На закінчення скажу, що на мій погляд, гаряча вода дає кращий результат, ніж заморозка.
Риба "Пришелець"
В Центральном парке Нью-Йорка в озере выловили рыбу-"пришельца"...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Хищная рыба змееголов, прозванная "франкенфиш" и "посланник ада", неожиданно поселившаяся в прудах Нью-Йорка, вызвала переполох на Манхэттене.
В Центральном парке Нью-Йорка появились предупреждения о появлении в прудах опасного "пришельца", при поимке которого просят немедленно связаться с ренджерскими или городскими службами. Эта информация вызвала панику у жителей города.
Рыба, в среднем достигающая около метра в длину, обладает удивительной живучестью, способна дышать воздухом благодаря наджаберным органам и даже ползать по суше. Телевизионный сериал "Речные чудовища" Animal Planet называет змееголова "посланником ада".
Появление змееголова в прудах Центрального парка считалось настолько невероятным, что легло в основу фантастического сюжета в одном из частей мультсериала "Пингвины Мадагаскара", где эти рыбы наводят ужас на обитателей парка.
Фарбування гачків
Як відомо, зазвичай, кращого результату на риболовлі можна досягти якщо колір гачка відповідає кольору приманки. А кольоровий гачок у поєднанні з мормишкою - це ідеальний тандем для ловлі густери, окуня, ляща, язя і плотви. Знаходять своє застосування кольорові гачки і в блешнях та воблерах, з їх допомогою можна отримати цікаві результати і інших випадках. Але оскільки, знайти кольорові гачки в продажі не так легко, тому ми підготували для вас покрокову інструкцію як їх можна пофарбувати самостійно.
Але для початку потрібно запастися усіма необхідними матеріалами та інструментами : безпосередньо гачками, шматком тканини, пінцетом, безбарвним епоксидним клеєм, металевим листом, водостійкими фарбами, шпильками, порошком двоокису титану, скотчем і поліетиленовою плівкою.
Оскільки фарби будуть змішуватися з клеєм, приготуйтеся працювати швидко . Отже:
Накрийте металевий лист плівкою, закріпіть її скотчем. Бажано брати білу плівку , щоб на ній було легше розрізняти гачки і кольори.
Змішайте епоксидний клей з затверджувачем за допомогою шпильки, розділіть його на стільки частин, скільки у вас кольорів фарби .
До кожної частини отриманої суміші додайте невелику кількість двоокису титану, розмішайте.
Тепер додайте в кожну частину суміші фарбу, гарненько розітріть . Не забувайте кожен раз ретельно витирати руки.
Отриманою грунтовкою пофарбуйте гачки. Зручніше за все фарбу наносити тієї ж шпилькою . Щоб домогтися більш яскравого кольору, можна фарбувати гачок у кілька шарів.
Незвичайна риба здивувала вчених ...
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
В арктичних водах в північній частині Канади виловили дуже дивну рибу. Після низки суперечок і припущень вчені дійшли висновку , що в протоці Девіса , розташованому в провінції Нунавут , їм попалася унікальна довгоноса химера .
У глибоководних риб цього виду довгий ніс , величезна страшна щелепа , а на спинних плавцях розташовуються отруйні шипи . Дослідники , які спочатку вважали, що виявили істоту, схожу на акулу - гобліна , заявили , що довгоноса химера мешкає на глибині і вкрай рідко попадається в руки людей.
"Якщо опуститися на глибину до двох тисяч метрів , то , швидше за все , можна виявити велику кількість унікальних довгоносих химер . Ми просто про це не здогадуємося " , - цитує Daily Mail дослідника Найджела Хассі з публічного університету Віндзора (Канада). За його словами , в попередній і єдиний раз довгоносу химеру виловлювали у водах Гудзонової протоки.
Як і всі химери , довгоносі представники цього виду є родичами акул , які близько 400 млн назад виділилися в свій підвид . Ці риби досягають до 1 м в довжину і мешкають на глибині до 2,5 кілометрів.
Восьминіжка - нова ефективна приманка для ловлі хижої риби
Восьминіжка - нова приманка, але визначити її приналежність до того чи іншого способу ловлі непросто. Восьминіжка представляє собою групу силіконових приманок (2-ві або 3-ри ), зафіксованих на еластичному корпусі. За рахунок шарнірних з'єднань восьминіжка має високу рухливість всіх елементів у воді, що робить гру приманки різноманітною, а судячи з результатів ловлі, і дуже спокусливою для будь-якого хижака. При ловлі в схил приманка нагадує трьох рибок, що тикають ротом в якийсь цікавий для них предмет. При ловлі на течії приманка приймає вид зграйки риб, і надалі з'ясувалося, що вона приманює значно більшу рибу, ніж одиночна приманка.
Але зупинимося на можливостях восьминіжки по порядку.
При ловлі хижака в схил використовується будь-яка зручна для рибалки снасть із звичною для ловлі в даному місці товщиною жилки. Я ловлю на шнур. Приманка однаково грає в будь-якому шарі води і періодично укладається на дно. При цьому тіло приманки лягає на дно швидко, але самі твістери кілька секунд планують і укладаються на дно нерівномірно. Легкого ворушіння приманкою достатньо для її активізації. При ловлі на течії приманка взагалі може знаходитися на дн. Я в основному використовую твістери, хоча віброхвости теж працюють.
Тіло приманки огружено свинцем, маса якого підбирається під умови ловлі. Разом з оснащенням приманка важить від 20 до 40 г , але це не межі, а діапазон, використовуваний мною. Гачки використовую офсетні, як правило, № 1 і 2. По просьбам колег по риболовлі, я монтував восьминіжки на трійниках, двійниках і одинарних гачках , але сам користуюся тільки офсетними . На гачки насаджують твістери довжиною 5-7 см, з одним або двома хвостами, найрізноманітніших фірм і забарвлень.
Робота приманки дозволяє використовувати далеко не найякісніші твістери, тому що всі елементи, що шевеляться створюють враження зграйки і до роботи одного конкретного хвостика хижак не придивляється пильно. В процесі рибалки я прийшов до висновку, що навіть злегка з'їхавша приманка не заважає рибі атакувати восьминіжку. І якщо спочатку я ретельно стежив за станом приманки, то згодом під час ловлі не відразу міняв навіть відкушений хвіст.
При ловлі в схил з дрейфуючого човна приманка не вимагає додаткової гри. Оскільки зграйка вилаштовується і слідує за човном, можна тільки міняти горизонт ловлі.
Клювання хижака типові - раптовий потужний удар. Відмінності в клюваннях судака і щуки немає. Риба нерідко засікається на два, а часом і на три гачки. Сходів менше, ніж при ловлі на одиночний офсетнік, і не скажу, що істотно більше, ніж при ловлі на звичайний гачок.
Зачепи при ловлі в коряжнике є, але майже завжди вдається відчепити приманку, підпливши до неї на човні, а часом і не дістаючи відцеп.
Складається враження, що частіше в корчах застряє еластичне тіло восьминіжки, а не гачок. Але при мертвих зачепах у мене кілька разів розгиналися заводні кільця і в підсумку губилася не вся приманка, а тільки один з гачків, який легко замінити.
Взагалі, ловля у схил мені здається нецікавою і я нею не захоплююся . От і восьминіжка була використана лише для перевірки її працездатності і ефективності.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Де ловити велику щуку?
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Чи можна виростити велику щуку? Я думаю, відповідь "так", але ніхто ніколи не робив цього, наскільки я знаю . Як це зробити і скільки часу це займе? Мета цієї статті - не запропонувати кому-небудь вирощувати щуку насправді, а подумати про те, де можна зустріти велику щуку і в яких водоймах її слід ловити.
Вирощування великої щуки могло б стати досить трудомісткою і дорогою справою. Адже для максимального зростання щуці необхідне середовище проживання з оптимальними умовами, знання яких - ключ до успішної риболовлі. Ці умови такі :
температура води
якість води
pH води
харчування
конкуренція.
Ще одним важливим фактором є індивідуальний потенціал зростання, який сильно відрізняється від однієї щуки до іншої. Деякі екземпляри ніколи не виростуть великими, інші перетворяться на великих щук в тих же самих умовах. Для цього, перш за все, необхідний величезний акваріум достатньої ємності, який забезпечить щуці можливість руху в будь-якому напрямку, без будь-яких перешкод. Можливо 2,5 м х 3 м х 1,5 метра буде достатньо. Так само буде потрібно постійний приплив свіжої прісної води температурою 13 градусів за Цельсієм.
Рівень кисню повинен бути високим, а значення рН - близько 7. Освітленість краще мати постійну, так як щука може годуватися в будь-який час, коли захоче. Акваріум повинен постійно забезпечуватися рибою - здобиччю для щуки. Розмір риби також важливий, тому що щука віддає перевагу порівняно великій здобиччі. Високе споживання з найменшими витратами енергії - означає максимальне зростання.
Перед тим, як піти далі, ми повинні вибрати правильний примірник щуки для вирощування. Малька можна отримати з заплідненої ікринки. Причому, і самець і самка, що залучені до розмноженні повинні мати значні розміри.
Якщо покласти ікру в невеликий акваріум, то перші мальки щуки вилупляться через 20 днів. Забезпечивши цим хлопцям хороші умови і додаючи у воду планктон, ми побачимо їх швидке зростання. Ми також побачимо, що деякі з мальків ростуть значно швидше. Через деякий час вони почнуть поїдати своїх братів і сестер. Це і є мальки, що мають найкращий потенціал зростання.
Якщо цим дівчаткам забезпечити хороший догляд з урахуванням вищезазначених штучних умов впродовж декількох років, ми напевно одержимо велику щуку. Я спостерігав цю роботу з атлантичним лососем і абсолютно впевнений, що ця стратегія спрацює для щуки також .
Як вже було сказано, сенс цієї статті не в розведенні великих щук, але в риболовлі.
Полювання за великою щукою - справа складна. Необхідно замислюватися над тим, де водяться великі щуки, де їх можна зловити. Необхідно також вивчати акваторію і вимірювати температуру води на різних глибинах. Мета - визначити місця концентрації кормових риб в шарах води з відповідною температурою. Можна не сумніватися, велика щука тут буде обов'язково .
Для дослідження акваторії вам доведеться використовувати човен і ехолот. Не будуть зайвими GPS навігатор і детальна карта водойми з глибинами. Знайдіть і запишіть інформацію про підводні височини, ями та інші деталі рельєфу. Визначте на яких глибинах вода має оптимальну для щуки температуру, в яких зонах зосереджений корм. Інстинкт змушує велику щуку вибирати кращі ділянки для полювання, що є найбільш конкурентними. Тут можуть вижити тільки самі великі щуки, які і ділять ділянку між собою. Регулярно патрулюючи свої мисливські ділянки, вони витісняють або поїдають конкурентів.
Тут у вас є найбільші шанси зловити трофейний екземпляр тому, що тут самі відповідні природні умови для щуки, щоб стати дійсно великою . У таких зонах великі щуки проводять 90 % всього свого життя, особливо у водоймах , де загальна температура води не оптимальна.
Відносно глибокі озера і водосховища є переважними, коли мова йде про температуру 13С . Звичайно клімат дуже важливий, оскільки робить сильний вплив. Якщо клімат холодний і середня температура дуже низька, зростання щуки буде уповільненим. Теплий клімат і велика водойма забезпечують дуже хороші умови для зростання щуки тому на глибині, де живуть щуки, температура води не піднімається занадто високо.
Тепер, маючи повне уявлення про водойму, піймання великої трофейної щуки стає лише справою часу. Потрібно тільки переконатися, що приманка знаходиться на оптимальній глибині весь час.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
На червоний ліхтар ...(рибацькі байки)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
История эта давняя. Рассказывать ее я не очень люблю — стыдно вспоминать…
А дело было так. Компанией в восемь человек отправились мы на рыбалку. Приехали, расположились на берегу живописного озера, накрыли поляну, немного выпили и стали раскладывать снасти.
Вдруг, откуда ни возьмись, перед нами появился старик, в старом поношенном офицерском кителе, вместо одной ноги у него был деревянный протез. На груди криво висели орденские планки, а голову украшала солдатская пилотка со звездочкой. Вздернув небольшую всклоченную бородку и улыбнувшись беззубым ртом, старик сказал: «Рыбачить приехали? Опоздали, сыночки, опоздали! Рыбы здесь нет — еще прошлой осенью ее всю выбили электрикой. Так что напрасный труд…»
Настроение у нас резко упало. Решили пригласить деда выпить с нами, надеясь расспросить поподробнее. Старик сначала упирался, ссылаясь на здоровье, но вскоре сдался. Выпил одну, вторую, третью… Его немного развезло. По всему было видно, что он хочет что-то рассказать, но не решается. Наконец решился. «Сыночки, вижу я, вы люди хорошие. Вот и надумал открыть вам большой секрет. Но дайте слово, что никому об этом не расскажете. Узнают односельчане — мне не поздоровится. Да, рыбы здесь нет, но есть кое-что получше — раки, вот такие!- старик развел руки чуть ли не на полметра.- Зная секрет ловли, можно запросто за ночь наловить четыре-пять мешков. А секрет такой». Дед понизил голос, обернулся по сторонам и стал тихо рассказывать.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Обертальна блешня своїми руками
Хочу поділитися досвідом, як я робив, та й зараз не гребкю робити, оберталки, що називається "на коліні". Причому виходить вельми непогано і деколи "працюють" такі блешня краще фірмових. В одному випадку виходить блешня схожа на " Аглію " або " Комету ". В іншому ж випадку - на ложку. Технологія була відпрацьована ще в ті часи, коли тільки стали з'являтися копії " Меппс " .
Не знаю, як у мене вийшло пояснити цей процес на словах і чи стане в нагоді він Вам. Сам я до сих пір часто користуюся своїми блешнями і мені здається, що вони працюють краще фірмових і навіть того ж Меппса. Втім, тут я можу бути не об'єктивним . Весь інструмент і пристосування дуже прості і не вимагають спеціальних витрат і / або фрезерних / токарних робіт. Потрібен тільки деякий навик роботи з дрилем, лобзиком і надфілем.
Аглія - подібні і Комето - подібні саборобні блешні
На аркуші текстоліту або гетинаксу (що ще краще) товщиною 5-6 мм голкою наноситься передбачуваний зовнішній контур пелюстки блешні. Позначається і сверлится місце для отвору під дужку. У цей отвір повинен щільно входити сталевий прут (обрізок цвяха) на який буде вдягатися заготівля блешні. Розкреслюється і випилюється лобзиком контур опуклої частини пелюстки. Поза зовнішнім контуром блешні сверляться ще 1-2 отвори. У них будуть заганятися металеві штирі (ті ж обрізки цвяха) для фіксації заготовки. У заготівлі пелюстки (більш-менш прямокутна пластинка з латуні, міді, випаленої сталі і т.д. ) сверлиться (можна пробити, але це гірше) отвір під дужку. Цим отвором заготовка насаджується на прут в " вершині " контуру пелюстки блешні на гетинаксеі. Притримуючи заготовку, легким постукуванням молотка визначаємо отвори фіксуючих штирьків і в ці місця вбиваємо обрізки цвяха. Поверх пелюстки накладається товстий шар войлоку ~ 2 см. Достатньо сильними ударами молотка по войлоку вигинаємо пелюстку. Потрібна невелика практика, що б вигнути пелюстку до бажаного стану. Якщо потрібно зробити блешню з плоским "дахом", то всередину випиляного овалу вставляють вкладиш необхідної висоти. Інакше пелюстка вийде плавно вигнутою. Для плавно вигнутих пелюсток, можна зробити шаблончик і по ньому перевіряти ступінь вигнутості. Вирівнюємо загнуті краї заготовки. Знімаємо її та обрізаємо ножицями до контуру пелюстки. Доводимо надфілем та напилком до товарного вигляду і поліруємо фарбуємо т.п. Все, пелюстка готова.
Ложкоподібні блешні своїми руками
Заготовка накладається на ложку. Саму звичайну столову ложку. Розмір пелюстки, точніше не розмір, а ступінь увігнутості і розмір, залежить від розміру ложки. Я використовував чайну ложку з товстої нержавійки. Точно так само як і в попередньому випадку ударами молотка через войлок вигинаю пелюстку. Свердлю отвір у вже вигнутій заготовці, обрізаю до потрібного розміру, доводжу надфілем і шліфую. Таку ложкоподібну блешню використовую зазвичай з вантажем - голівкою. Кут відхилення від стрижня визначається співвідношенням ширини і довжини пелюстки. У мене подібні блешні відрізнялися стійкою грою. Пелюстка "заводиться" при найменшій потяжці, що дозволяє блешні грати в падінні і зменшує кількість зацепів. Зрозуміло, що подібні методи виготовлення блешень вимагають деякої практики. Потрібно "набити руку", що б виключити вихід браку. Для перевірки використовую своєрідний випробувальний стенд. Дужку і набір вантажу на осердя блешні можна купити, але можна зробити і самому. Ролики вибираються з намистин, дужка випилюється надфілем або робиться іншим способом, а вантаж можна зробити з товстого мідного дроту намотавши його на сталеву спицю, обрізавши до потрібного розміру і сточивши з країв до подібності ціліндра. Робочі характеристики пелюстки і підбір ваги вантажу перевіряються на простому "стенді". Зі сталевого дроту робиться макет осердя блешні, на який можна вільно надягати вантаж з роликами і дужку з пелюсткою. На кінець стерженька надівається кембрік з прив'язаним до нього шматком жилки. Випробування проводимо у ванній або в акваріумі. Занадто важкий вантаж може заважати обертанню пелюстки і приводити до її "залипання". Якщо пелюстка блешні досить важка, то він практично завжди "працює". Складніше з дрібними блешнями з тоншого металу. Тут потрібна велика акуратність і вправність.
ПОРЯДНІСТЬ - РИСА РИБАЛЬСЬКА....(рибацькі історії)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
...Рибак я зі стажем, адже у вересні мені виповниться 50 років. Вирішив написати історію, яка трапилася зі мною ще у 1989 році, пізньої осені, на другий день після Михайла.
Поїхав рибалити рейсовим автобусом на річку Стир. Від зупинки до місця, де я рибалив, треба було ще іти понад 2 км. Погода прохолодна, південний вітер, похмуро. Коли я прийшов на своє рибацьке місце, розпочався дощ, а згодом і мокрий сніг. Промайнуло в думці: "Що зі мною? Нікого ніде нема, а мене принесло аж за ЗО км." Мав одну вудочку, кінчик із дуже чутливим поплавцем, ковзаючий тягарець, жилка 0,22 мм без повідка, підсак. Наживка - мастирка горохова з манкою, вийшла, як ніколи, мотиль. Наживляю пучку мотилів, закидаю вудочку з наживкою на глибину 4 метри під самісіньким берегом.
Мій поплавець на вудочці мовчить. Пройшло 15 хвилин, наживив два мотилі - клювання немає. Беру мастирку, роблю кульку завбільшки з горошину - без результату. Час іде, ось вже 12-та година, а в мене ні одного клювання, лише вітер та мокрий сніг хльостають у спину. Почав я дивитися у рюкзак, щось комбінувати, у мене там є з чого. Взяв я мастирку трохи більшу від гороху, наживив її на гачок і капнув на неї авіаційного керосину. Закинув наживку, чекаю Пройшло з 10 хвилин, може і більше, коли поплавець ледь-ледь поворушився і піднявся до верху. Підсікаю. Є! Рибина, короп вагою 1 кг. Так до 16.00 я зловив 8 рибин, усі майже по кілограму, з різницею 100 грамів кожен. Такого улову у такий пізній осінній час та ще й у таку негоду я не очікував. Зібрав я усе, і давай бігом на автобус, часу залишилося обмаль.
Таки встиг. Сів на задньому сидінні біля вікна і почав відсапуватися, бо весь був мокрий. На наступній зупинці зайшло дуже багато людей. Біля мене сіли дівчата. Чоловіки сміялися з мене: як у таку негоди не сидіти коло вдома жінки. Я показав їм свій улов, вони очам не повірили, що в таку погоду, і стільки риби зловити.
Час промайнув у розмовах про риболовлю. Ось ми вже в Луцьку. Пересів на тролейбус і приїхав додому. Вдома мене насамперед зустрів синочок, якому тоді було 4 роки і 7 місяців із запитанням: - Що зловив? Жінка теж примовляла довго. Я мовчки почав скидати свої рибацькі чоботи, халявки були закочені. Один зняв, другий, а з халявки вилітає гаманець і шматок мастирки, яку я не витягнув, забув. Я нічого не міг зрозуміти, адже гаманця у мене не було, звідки він взявся? Відкрив його. а там 53 крб. 42 коп. і проїзний на тролейбус по місту. Тут і старший син підійшов, і всією сім'єю почали розглядати мій улов. Оце було клювання, говорить менший, - мене треба було взяти. Усі розсміялися.
На сімейній нараді вирішили гроші повернути, адже може вони належали сироті чи студенту... Наступного дня я пішов у редакцію газети "Молодий ленінець", розказав, як усе трапилося. Замітку надрукували і в ній вказали мій номер телефону. Через тиждень зателефонували, а потім і прийшли дівчата. Отже як все сталося. Вони розраховувалися за проїзд і замість своєї сумки гаманець поклали мені за халявку чобота... Так я зловив рибу і чужого гаманця. Ось така історія, яка ніколи не може забутися.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
ГОРБАЧІ - НА СЛИМАКА!(рибацькі історії)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Минулого літа, в липні, я вийшов порибалити на маленьку річечку, що тече за селом. Ширина її 3 метри, глибина - метр. Я пройшовся з вудкою по річці.
Вудлище з ліщини, жилка 0,2, гачок № 7. Зловив декілька пліток та пічкурів, вже хотів іти додому, але вирішив закинути наостанок у вузеньке місце, де повно гілляк, під берегом корчі та пеньки. Закинув і чекаю, а поплавок аніруш. Біля своїх ніг я помітив маленького равлика. Отож я його скинув у воду. Коли біля нього кинулась велика риба, а через мить і накинулася на нього, я підсік.
Таким чином я зловив кілька окунів на 400-500 грамів і обірвав шість гачків. Одного разу в мене втік окунь, мабуть, на кілограм. Я потягнув, за мить з води виглянув якийсь великий хвіст. Я почав тягнути помаленьку, боячись, щоб не обірвалася жилка. Біля самого берега окунь розвернувся і зі всієї сили по снасті.
Вудка зігнулася вдвоє, затріщала, жилка обірвалася, окунь пішов на глибину. Такої риби у цій ріці ще не бачив ніхто. Коли я показав улов, то інші рибалки аж роти пороззявляли.
Наступного дня на тому місці-було вже повно рибаків, і всі вони ловили на хробака, їхній результат був відповідний - 100-грамові окунці. Адже не знали вони найголовнішої таємниці - уловистого равлика, якого я начіплював на гачок. Про таку наживку нікому і на думку не спало. Тепер я часто експериментуватиму.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Донка з "секретом" для ловлі хижої риби
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Я вже багато років успішно ловлю хижу рибу на снасть власного виготовлення - донку з "секретом". Полягає він у тому, що снасть встановлюється в робоче положення за допомогою напору течії.
Крупний пінопластовий поплавок, огружений до половини, з'єднується з відрізком жилки діаметром 0,3 - 0,35 мм і довжиною 1.5 м. До цієї жилки кріпляться два знімних повідки з гачками 9, 10 (за вітчизняною класифікацією).
У гіпсовій формі відливаю грузило у вигляді конуса вагою 100-120 г, до тіла грузила припаюю два кілечка діаметром 2 мм для пропуску основної жилки, яка з'єднується з повідцем через вертлюжок. Вантаж повинен вільно переміщатися по жилці, але не проходити через вертлюжок. В якості насадки я використовую живця. Це може бути пічкур, личинка міноги, верхівка, гірчак .
Грузило тримають у руці, а поплавець з повідцем опускаю у воду. Сильна течія, несучи снасть, розмотує жилку з котушки. Коли поплавок віддалиться на необхідну відстань, жилку на котушці фіксують, при цьому течія повинна натягнути жилку. Потім піднімають жилку з грузилом на витягнутій руці вгору і відпускають вантаж (бажано, щоб кут між жилкою і поверхнею води був якомога більшим). Вантаж по натягнутій жилці наздоганяє снасть і, зупинившись біля обмежувача, плавно опускається на дно. Поплавок залежно від сили течії і глибини знаходиться біля самого дна або в півводи. Щоб поплавець не лікав рибу, його фарбую в чорний або темно-сірий колір. Якщо грузило падає на дно, не досягнувши обмежувача на жилці, надлишок жилки вибирають.
Ловля запропонованою снастю особливо цікава з човна, або з плоту на водоймах з сильною течією, поблизу широких перекатів, де тримаються крупні судаки, щуку, окуні.
Твістерна проводка
К.Кузьмін у своїй книзі про ловлю судака дуже точно помітив, що час падіння приманки має коливатися в межах 1-4 сек. Щоб було простіше, зупинимося на 2 сек. Дуже важливим я б вважав крім часу падіння - довжину проводки. Для котушок з редукцією 5,2 і шпулею 35 - 40 мм - це три оберти. Для менших шпуль і редукції 4,7 - чотири. Швидкість проводки повинна бути швидкою. Вага вантажу підбирається під перераховані вище параметри. Це основна класична проводка. У вісімдесяти випадках цього достатньо. Для осені, зими і весни я б сказав 90% і для літа - 75%.
Поговоримо про решту 10 - 25%. Що робити, коли риба не реагує на "класику" ? Треба спробувати інші варіанти. Найпростішим буде такий. Ви збільшуєте час падіння до 6 сек. і зменшуєте швидкість проводки. Для цього необхідно підібрати більш легкий вантаж - головку. Не можу не відзначити, що на легкі вантажі, при інших рівних умовах, рибу зловити набагато простіше. Але контролювати проводку дуже складно. І якщо результату все-таки немає, залишається останній варіант. Ви робите тільки один оберт котушки. Час падіння може бути і менше 1 сек. Швидкість проводки підбирається такий, щоб приманка встигала відірватися від дна і не волочилася по ньому. Цю ж проводку можна робити не котушкою, а вудилищем. Вудилищем гру приманки можна зробити більш делікатною. Але клювань у вас буде приблизно порівну між проводкою котушкою і вудилищем . Суть проводки котушкою (один оберт) і вудилищем по 10 -20 см - залишається одна.
Класика - найпростіша проводка. Придатна у всіх, навіть екстремальних, умовах ловлі риб. Момент торкання вантажем дна добре видно і по жилці і по кінчику спінінга. На таку проводку клювання трапляються в 90 випадках під час падіння приманки. І вони рідко бувають млявими. У 9 випадках хижак хапає твістер (або що інше ) на дні. І як би "зависає". До слова сказати, при "зависанні" сходів практично не буває. І 1% клювань трапляється при проводці.
Якщо риба висне, то спровокувати її на клювання можна проводкою N 3 . Вона найскладніша. Складність її полягає в постійному контролі за поведінкою приманки. Не освоївши проводку N 2 не переходьте до третьої .
Проводка N 2 хороша, коли ви потрапили на 1%. Ви класично ведете свій джиг, і при черговому підмотуванні клює риба. Практика відзначає, що навіть якщо ви вчасно підсікаєте, в кращому випадку буде схід. Але ... У вас є секретна зброя. Проводка N 2. Цією проводкою можна так роздратувати, зокрема судака, що клювання буде різким і добре помітним. Але 2-а проводка складна, тому що працювати з легкими вантажами не просто. Треба застосовувати тонкі жилки, делікатні спінінги. Ось бачите, ми виходимо на протиріччя. Нам потрібен дальній закид, але в той же час легкий вантаж. Не складає труднощів закинути 7 - 10 г на 70 - 90 м, якщо у вас жилка 0,18 -0,22 мм. А велика риба ? А зачепи за дно? Ось тому проводка N2 рідко використовується спінінгістами. А даремно.
Ну і проводка 3 виручає, коли хижак млявий. Але проти вашого секретної зброї він не встоїть. У цьому я переконався сам.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Проводка N1. Робиться дуже енергійно. Приманка високо піднімається над дном
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Проводка N2. Приманка не піднімається високо. Часто вантаж чіпляється за дно, що новачками сприймається як порожні клювання
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Проводка N3. Дуже схожа на другу. Але гранично коротка і ще більше наближена до дна
Так вже вийшло, що на клювання минулого літа я не потрапляв. Але бачив, як у моїх колег клювало, а іноді щось і ловилося. Мої питання і спостереження за товаришами збагатили мій арсенал цими додатковими секретними проводками. І на черговому загрожуючому "нулі", мені вдалося не тільки побачити кілька клювань, але і зловити двох невеликих щупаків. Чого і вам бажаю.
Як я ловлю коропа...(рибацькі історії)
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи] ([Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи])
Найголовніше у ловінні коропа займає вибір місця і принаджування - це є півсправи. Місце вибирають біля заростей очерету, по можливості, де глибше. Якщо потрібно, то місце розчищують від бур’янів, водоростей та іншої рослинності, а інколи і від намулу, тому що коропа, зазвичай, ловлять з дна, але це вже справа кожного рибалки. Принаду потрібно закидати за 4-5 днів до риболовлі. Інколи достатньо і 2-3. Кількість принади залежить від величини місця лову. В перший день закидається найбільша кількість принади, щоб риба знайшла місце. Я закидаю до кілограма каші чи кулеші, краще кулеші, невеликими шматками, варену пшеницю з горохом і суху лущену кукурудзу.
Пшеницю з горохом готуємо так: неповну літрову банку пшениці (800-850 мл) висипаємо в каструлю, досипаємо ще пригорщу гороху і заливаємо водою. Співвідношення води і зерна - 2/1. Коли вода закипить, додаємо чайну ложку соди, і хай суміш покипить хвилин 20 на малому вогні. Після того, як виключимо плитку, ставимо, щоб зерно набухло на 3-5 годин. Води повинно бути не менше, ніж на два пальці вище від зерна. Потім зливаємо воду, і частина принади готова до закидання. Можна додати 2-3 краплі анісової олії. Важливе місце у складі принади займає кукурудза. Використовують як запарену, так і суху кукурудзу.
З кожним днем кількість принади зменшую, а за день до риболовлі взагалі не закидаю. Вранці у місці ловіння підкидаю трохи гороху і вареної картоплі. Закидати принаду бажано, коли стемніє. В цей час дрібна риба не така активна, як в день, а короп якраз шукає собі поживу.
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Тонкощі гри приманками: частина 1
Вам ніколи не здавалося дивним що одна з найважливіших якостей спінінгової приманки від якоъ в дуже великій мірі залежить зловимо ми щось чи ні називається настільки несерйозним словом як «гра»? Все-таки гра - це щось не дуже відчутне, залежне від настрою та стану гравця, а коли ми йдемо на риболовлю нам хочеться щоб її результат був мінімально залежний від таких напівефімерних факторів. Тим не менше - це потрібно прийняти як належне - «гра» приманки дуже часто зумовлює наш улов. Але мабуть ще частіше від «гри» мало що залежить, але ми не дуже віддаємо собі в цьому звіт. Давайте ж сьогодні про все це і поговоримо.
Випадок з «неграючим» воблером
Багато років тому я часто ловив на одному озері - не тому, що воно було дуже рибним, а більше з тієї причини що до озера мені було рукою подати - півгодини пішки. Спінінгіст я був тоді більш ніж посередній і хоч щось зловити мені вдавалася десь на одній рибалці з трьох. У той період я захопився воблерами, але оскільки таких приманок у той час було не густо, то я робив їх сам. Виходило загалом - то цілком пристойно: мої воблери вели себе «як справжні» і риба на них іноді покльовувала.
Одного разу я прийшов на озеро маючи в кишені крім пари «блях» ще й зроблений напередодні ввечері новий воблер. На березі я зустрів спінінгіста який був і старше і явно кваліфікованіший мене - кілька разів ми пересікалися, так він завжди ловив більше. Помітивши у мене не зовсім звичайну на ті часи приманку він підійшов ближче і попросив показати як мій воблер грає. Я його якраз прив'язав і мені самому це було цікаво.
Ось воблер у воді. Починаю його тягнути він трохи заривається - і все, а сам тягнеться як палиця ... «Не грає твій воблер нічого, ти на нього не впіймаєш !» - З упевненістю сказав мій колега . Та я й сам бачив, що у воблера немає «гри» - що на повільній проводці, що на швидкій ніякого тобі перевалювання з боку на бік. Щось я з конструкцією намудрував хоча зовні, цей воблер, майже не відрізнявся від інших моїх тодішніх воблерів які на відміну від нього грали.
Зрозуміло, що на такий воблер я ловити вже не збирався, проте несподівано для себе швидко обірвав обидві свої блешні нічого на них не впіймавши. Тому вимушено поставив дефективний воблер . ... Перша щука «з'їла» його буквально через п'ять хвилин - коли воблер був уже майже біля самих ніг, вона вискочила звідкись збоку. Подиву моєму не було меж!
Я ще раз подивився на «гру» воблера. І знову ніякої «гри " не виявив! Навіть мілководний воблер - мінноу у якого на рівномірній проводці дуже млява «гра» погойдується з боку в бік. Цей же рухався абсолютно рівно. Можливо, від нього і можна було чогось добитися якщо вести ривками, але до нерівномірної проводки я тоді ще не дозрів. Скінчилося все тим що я зловив ще пару щук вперше обловивши того спінінгіста який вранці порадив мені викинути цей самий воблер. Він був у повному замішанні. Так як і я - ніяк не міг зрозуміти логіки події.
Потім той воблер десь загубився, але рибалка, зрозуміло, не забулася. Висновок в пам'яті відклався: приманка щоб викликати клювання хижої риби, зовсім не обов'язково повинна грати.
Тонкощі гри приманками: частина 2
[Ссылки могут видеть только зарегистрированные и активированные пользователи]
Порочна тяга до «обрізання»
Десь на самому початку 90- х до нашої країни нарешті докотилася «м'яка революція» - ми дізналися, що в риболовному світі існують приманки з гуми, і за кордоном вони користуються величезною популярністю. Ось і наш брат став освоювати «гуму». Процес пішов, і пішов він лавиноподібно: то на «силікон» з числа наших знайомих не ловив ніхто, то раптом стали ловити майже всі ...
Природно в такій обстановці не можна було не задатися питанням : а в чому, власне, причина шаленого успіху «гумових» приманок? Іншими словами, чому на них так добре ловиться? Відповідь була гранично конкретною: тому, що твістер або віброхвіст ( інших різновидів «гуми» у нас тоді не було) завдяки коливанням свого кінчика випускають у воді хвилі, які уловлюються бічною лінією риби і спонукають її до атаки. Як для «оберталки» пелюстка, так для твістера - його хвостик. Все виглядає дуже логічно, для сумнівів місця не залишається.
Але стан абсолютної ясності тривав не довго. Чим далі ми ловили на «гуму» тим більше накопичувалося навколо неї питань. Наприклад таке: не всі віброхвости зроблені з однаково м'якого пластику і ті що жорсткіші на повільній швидкості не виляють хвостиком - їх викинути чи як? Або інше питання: ось є два твістера один тріпоче з високою частотою, інший - більш мляво вони рівноцінні чи ні?
Зрозуміло що і мене питання - як впливають на клювання частота і розмах коливань «гумової» приманки - дуже цікавило. Я намагався узагальнювати і аналізувати свій досвід по цій частині. І навіть написав з цього приводу велику журнальну статтю. Складалася вона з двох частин: перша - була присвячена підбору «гумових» приманок під ловлю конкретного хижака, друга - їх доопрацюванню, або «обрізанню». Слівце це якось дуже швидко завоювало популярність у своєму новому значенні: мова як тепер неважко здогадатися йшла про «тюнінг» приманок з м'якого пластику для забезпечення бажаної «гри».
Статтю ту у мене забрав знайомий журналіст, пообіцявши на дуже вигідних умовах прилаштувати в новий риболовно - мисливський журнал. Однак минуло кілька місяців і стало відомо що проект нового журналу лопнув, а разом з ним згинула і моя стаття, копії не залишилося ... Однак переживав з цього приводу я недовго. А незабаром і зовсім став розцінювати подію зі знаком плюс, оскільки зрозумів, що майже все, що я докладно розписав у статті має мінімальну практичну значимість. Накопичився досвід і його об'єктивний аналіз дозволили прийти до висновку що наша педантичність при виборі «гуми» зі строго визначеними механічними властивостями і вишукування по частині «обрізання» - все це не варте виїденого яйця, якщо акцентувати увагу на першочергових чинниках, що визначають успіх чи невдачу риболовлі.
На цьому можна було б і поставити крапку в даному питанні, однак приблизно в той же час в одному з журналів виходить стаття про «обрізання» через рік в іншому журналі - стаття іншого автора на ту ж тему. Потім ще і ще...
З цих і подібних публікацій, в рибалки який намагається стежити за рибальською періодикою, складається думка, що «обрізання» - це чи не найбільш значимий момент при ловлі на силікон: не так обріжеш - не впіймаєш. А це вже, м'яко кажучи, не має нічого спільного з реальним станом справ. Бо в першому наближенні геометрія «гумової» приманки і властивості самого пластику не впливають на клювання взагалі ніяк.
Нюанси другого наближення
Я іноді ловлю себе на думці, що в своїх статтях іноді зловживаю штампами зі свого «минулого життя». У фізиці при моделюванні того чи іншого природного явища часто використовуються поняття «перше наближення», «друге наближення»... Не знаю, наскільки така термінологія доречна в даному конкретному випадку, але пояснити, що саме мається на увазі напевно, варто.
Почнемо з найпростішого і знайомого для більшості з нас прикладу.
Припустимо, ми знаходимося на березі великої ріки. Десь там на неабиякому відаленні від берега чекають коли їх хтось пригостить джигом ікласті судаки. У коробочці з приманками у нас розкладені віброхвости типу «шед». Що ми з ними робимо? А саме те про що тільки що говорили з вираженим негативним відтінком тобто обрізаємо, видаляючи у віброхвостів «ікру» як прийнято називати їх нижню частину! Однак робимо так зовсім не тому, що віримо, в вигадані теоретиками казки про те, що судак не бере на широкі приманки, тому що харчується тільки вузькотілими рибками. Просто вузька приманка далі летить, а в даному випадку - це важливо так, що все гранично прагматично. Ось і виходить що в першому наближенні вузький і широкий віброхвіст рівноцінні - судак бере їх приблизно однаково, але от друге наближення все ж схиляє чашу терезів на користь одного з цих варіантів.
Або ось у нашій коробочці лежать не віброхвости, а твістери - з досить широкою хвостовою частиною. Тут аналогічна операція виражається в обрізі по півколу приблизно половини ширини цього лопухоподібного хвоста. У результаті «гра» приманки стане більш вузькою і «струмує» але судакові якщо так і «смачніше» то ненабагато, а головне що полетить такий твістер метрів на десять далі.
Один час серед джиг-спінінгістів чималою популярністю користувалася силіконова рибка Fin -S. Коли у відповідь на запитання: «На що зловив?» - Слідувало: «На« фінеску» ! - Це сприймалося як щось дуже логічне і закономірне. І майже нікому в голову не приходило, що ми використовуємо Fin - S зовсім не так як належить. Адже вона розрахована на оснащення одним офсетним гачком без всякого підвантаження, для ловлі на мілині серед трави. Ми ж садили «фінеску» на двійник чіпляли її до чи маленької чебурашки і відправляли таку приманку подалі... А все тому що геометрія Fin - S була з точки зору джигіта ідеальною: вузьке прогонистое тіло і чисто символічний роздвоєний хвостик. «Обрізання» було абсолютно зайвим. Приманка повністю відповідала нашим завданням і в першому наближенні і в другому. Однак ці приклади - вони ніби для затравки, оскільки цілком очевидні. Перейдемо до менш очевидних.
Ось «жабовник» сильно зарослий травою. Вибір приманок тут вельми широкий, і чималим успіхом користується «гума» на офсетному гачку без підвантаження. Питання - яка? За логікою речей краще всього по траві проходить щось довге і вузьке - типу хробака. Однак якось в американському журналі я прочитав інтерв'ю з Ларрі Ніксоном де мова йшла як раз про поверхневу ловлю на приманки приблизно такого типу. Так от Ніксон навіть термін новий ввів - «м'який базз - бейт». Так американський профі назвав пластикового хробака з великим твістерним хвостом. Коли такого тягати по поверхні, хвіст дає сильне бурхотіння. Це, я сам мав чимало можливостей переконатися і по бассу і по щуці, реально додає клювань, якщо порівнювати з аналогічною приманкою, але без великого активного хвоста. Причому різниця виразно проявляється саме при поверхневій проводці. Якщо ж вести приманку трохи нижче результат виходить практично однаковим.
Наступний приклад. Ловимо окуня на джиг десь на неглибокому місці в товщі води. Найкраще працює нерегулярна хвилеподібна проводка тобто проводка з безсистемним погойдуванням кінчиком спінінга іноді і з короткочасними зупинками підмотки. На кінці жилки у нас звичайна джиг-головка з якоюсь «гумовою» приманкою. Окуні то й справа по ній тюкають, що якщо немає сильного вітру, досить добре передається. Після серії таких «тюків» окунь вішається на гачок ...
У ролі «гумової» приманки зазвичай виступає щось з «класики» - невеликий твістер або віброхвіст. І до певного часу ми впевнені що це і є ідеал, проте далі випливає те, що багато з нас проходили на практиці, роблячи для себе маленьке відкриття. Окуні, зрештою, від'їдають у твістера хвостик, і на джиг - голівці залишається його огризок. Нам лінь відразу лізти в коробочку за новим, і ми вирішуємо якийсь час половити на цей самий огризок - раптом щось вийде? Подальше руйнує всі стереотипи, бо окуні починають вішатися на гачок помітно частіше! А як же тоді з обсмоктуванням теми підбору оптимальних параметрів коливань твістерного хвостика? Адже окунь, як це не раз писали в різних виданнях, повинен віддавати перевагу високій частоті і невеликій амплітуді, а тут ні частоти тобі, ні амплітуди взагалі! Намагаєшся зрозуміти що відбувається, знайти адекватне пояснення - і не знаходиш. Хіба що ось це схоже на правду: окунь часто атакує приманку навздогін, і відсутність позаду гачка довгого хвоста збільшує ймовірність того, що він при клюванні добереться до гачка.
Заключний приклад. Чомусь у нас не користується популярністю оснастка, виконана за типом «каролінської»: з довгастим грузиком попереду, досить довгим повідком за ним і приманкою на кінці. Підспудно ми всі думаємо що на класичний джиг клює завідомо краще. Зауважу тут, що це далеко не завжди так, часом по окуневі співвідношення між класичним джигом і «кароліною» буває 3:1 - не на користь джига ...
Але мова зараз не про це а, про те, що використовується в ролі приманки. Якщо мова йде про «гуму» то можна звичайно посадити самий звичайний віброхвіст на простий, або офсетний гачок, але це буде не зовсім правильно. Американці частіше використовують з «каролінським» оснащенням спеціальну плаваючу «гуму» - зазвичай у вигляді ящірки, але останнє - не дуже принципово. Що дає плаваюча «гума»? А ось що. Коли ми ведемо таку оснастку з періодичними зупинками, на зупинках така приманка спливає. Але як тільки ми відновлюємо підмотку, приманка йде під кутом в напрямку дна. Але ж з теорії та практики джигової ловлі нам добре відомо, що саме рух приманки вниз провокує найбільше клювань. Так воно виходить і в цьому випадку. Це, правда, скоріше варто назвати не «грою» а «анімацією», але суті воно не міняє. Ось вам і ефект від здавалося б, дуже невеликої різниці - плаваюча «гума» замість традиційної тонучої. Зараз можна знайти плаваючі приманки з м'якого пластику (у них всередині кілька ізольованих повітряних порожнин), але далеко не в першому ліпшому магазині. Тому наш брат для досягнення того ж ефекту використовує простий, але дуже дієвий прийом: на жилці перед приманкою закріплюється маленька пінопластова кулька
vBulletin версії 3.8.4, © 2000-2026, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2010