[sat-prof]

Риже сонце зрані лиже буду
мого пса,
В мене з мого ока котисі
сльоза,
З тобов ми були зв"язані
минулими днєма, А тепер я оден і у мене
проблєма. Я літав за тобов, як машини
баблисті,
Дарував чукуляди і волошки
пахнисті,
А крім того приносив ще
майки, труси, А в неділю і на свєта ще
штилиско кубаси. Ти пішла коли сонце зрані
буду лизало,
Я встаю, мац за постіль тебе
вже не стало.
На печі лежит майка, на
дивані ласіни, А в веранді, коло дверей твої
сині макасіни. Мої думки про тебе, про тебе
лише є,
Коли сапаю грєдку, чи черпа
гноївки.
Я сам, немов билина в своїй
маленькій хаті, Втираю з ока сльози в твоє
пахнєче шматі. Мені житє не миле, не миле
аж до крику,
Висит фартух на кухні на
поржавілім цвєку;
Усюди ти. Бідую, бідую, аж до
крови - Зайду до стайні, вижу таборик
до корови. В коморі два гумовці, вони то
також ти.
Кричу тобі де корчі, благаю
гет пусти...
Луп-луп на себе в люстро -
солене щось на носі, А коло люстри гребінь, на нім
твоє волосі. Я п"ю горівк з крапки, від неї
чось не п"яний,
Так можна загриміти у ящик
дерев"яний
І їсти щось не годен, лиш п"ю,
ото дурдом - Зап"ю водов з криниці,
занюхаю котом. Вернисі моя мила, скажи мені
привіт,
Як нє, то я запхаю си гралі у
живіт.
Кричу тобі вернись, вернись -
горланю знову, Бо як сі не повернеш, я сі кину
під корову. Прийди, поцьомай варги,
здойми остаток болі,
Моя любов до тебе, як гектар
бараболі,
Я буду цілювати в коліна,
литку й далі, Ходи сюда, ти видиш в руках
тримаю гралі...