Всеукраїнське віче. Євромайдан

[D-Misha]

Не бутербродом єдиним, або Навіщо Майдану "Жіноча сотня"

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини, спеціально для УП.Життя
Настя Федченко - одна учасниць "Жіночої сотні". Фото з Facebook-сторінки Анастасії

"Вчора на вході в Український Дім. Там охорона у вигляді tough men, зрозуміло, у балаклавах і формі, всьо, як треба.

- Чоловіки мають показувати документи, а жінки - посміхатися.

- Чому так? - питаю.

- Жінки повинні посміхатися, щоб людям було приємно! (сказано поблажливо і з твердим переконанням, що це - найкращий комплімент у моєму житті).

Захотілося взяти гранату, чесне слово", – написала у своєму фейсбуці громадська активістка Анна Довгопол.

"Жінко, якщо ти побачила непорядок, прибери – революціонеру буде приємно", "Прохід в "Український дім" дозволено чоловікам за перепусткою, дівчатам – за усмішку". "Чоловікам місце на барикадах, дівчатам – на кухні...".

Ці або схожі заклики-гасла час від часу можна почути-побачити на Євромайдані. Як реакція на такі заклики та применшення ролі жінки виникло і неформальне угрупування жінок-майданівок під назвою "Жіноча сотня".

Не жарти..

Ця ідея давно витала поміж учасницями Майдану, розповідає громадська активістка, одна з ініціаторок "Жіночої сотні" Ніна Потарська.

"Жінки та дівчата різного віку та статусу виконують величезну роботу. Зрозуміло, що жінки на Майдані – це не тільки берегині або такий собі "обслуговуючий персонал", коли їхня робота зводиться до приготування бутербродів, прибирання або медичної допомоги", - розказує Потарська.

"Серед жінок на Майдані є правозахисниці, адвокатки, журналістки, жінки, які стоять на барикадах, – це, як мінімум, половина Майдану. Тому так принизливо було чути зі сцени щось на кшталт, "жінки, зробіть приємне чоловікам, їм треба розслабитися...". Це більше схоже на екскорт-сервіс, а не подяку жінкам за те, що вони беруть участь у житті Майдану на рівні з чоловіками", – додає вона.

Тож одного вечора, зібравшись у штабі Євромайдану-SOS, активістки напівсерйозно пожартували: а чи не організувати якусь "жіночу сотню"? І щоб дізнатися, чи є в тому необхідність, – про цю ідею написали у фейсбуці.

Уже на наступний день ініціаторки отримали близько двох десятків дзвінків із питанням, як і де записатися у "сотню".

За три дні "Жіноча сотня" зібрала уже близько дві сотні прихильниць. Більше того, комендант Майдану Андрій Парубій підтримав сотню і заявив, що не проти зареєструвати таку ініціативу офіційно.

"Це вже серйозна заява від людини, яка входить до організації, що, м’яко кажучи, мало дбала про жінок, коли ініціювала законопроекти про заборону абортів тощо", – наголошує Потарська.

"Жіноча сотня" тільки набирає обертів. Поки виокремились такі напрямки, як майстер-класи із самооборони для дівчат, дискусії, лекції, правова допомога.

Наприклад, перше заняття із самооборони для дівчат відбулося в понеділок, наступне планується в цю п’ятницю. Діє освітній напрямок. Так, у вівторок феміністка, блогерка Марія Дмитрієва провела лекцію в "Українському домі" про історію жіночих рухів.

Працює також юридично-правовий напрямок, коли адвокатки ведуть справи у судах, зокрема, виступаючи на захист потерпілих від дій "Беркуту".

"Жіноча сотня – це позаорганізаційна координація жінок на Майдані. Ми б навіть не хотіли питати в когось, чи можна "десь записатися", щоб займатися своїми справами.

У нас горизонтально приймаються рішення, кожен відповідає за свою ділянку роботи. Поки навіть немає лідерки, яка займалася б загальною координацією", – каже Потарська.

"Можливостей багато, страх і стереотипи обмежують нас"

Олександра Назарова – громадська активістка – одна з перших долучилася до створення Жіночої сотні.

"Ми зачепили живу тему – роль жінки, захист її прав, зміна стереотипів щодо неї, заборона дискримінації або сексистського ставлення. Ми обрали просту і зрозумілу назву - "Жіноча сотня". Проте через діяльність "Жіночої сотні" можна говорити про таке явище, як фемінізм. Наприклад, про те, що феміністки – це не якісь страшні злобні тітки, які, умовно кажучи, хочуть керувати чоловіками. Це жінки, які стверджують, що в роль жінок у суспільному житті має бути така ж рівноправна і рівноцінна, як і чоловіків. І ті сексистські прояви, які, на жаль, достатньо часто зустрічаються на Майдані, не припустимі.

Не повинно бути обмежень, що жінка може робити на Майдані, а чого – ні.

Якщо Євромайдан буде відтворювати ті стереотипи, які відтворює нинішня офіційна влада, то чим тоді Євромайдан кращий? Більше того, він відштовхне багатьох жінок, які через стереотипи фактично будуть в становищі "додатку до чогось". Це нерозумно", – наголошує Назарова.

За її словами, Майдан – унікальне місце, де виникають найрізноманітніші ініціативи. Це дивовижний шанс, який випадає в житті: "Насправді у нас, у жінок, багато можливостей, але той страх і побоювання, ті стереотипи, які нав’язує нам суспільство, обмежують нас".

Говорячи про реакцію з боку чоловіків, Назарова каже, що вона – різна: "Від тих, хто одразу і щиро почали нас підтримувати до... Нещодавно, у фейсбуці під коментарем прочитала: "Катастрофа, до чого ми дожилися. Скоро буде ЛГБТ-сотня". Це насправді дуже серйозні речі. Якщо людина, навіть не усвідомлюючи, порівнює якусь одну з утворених груп із жінками, то це красномовно свідчить про те реальне становище, яке сьогодні займають жінки. Нехай ця реакція була неусвідомлена, нехай це на рівні – ми не дискримінуємо, а намагаємося захистити і оберегти, - однак насправді це свідчить про те місце, яке має, на їхню думку, займати жінка".

На думку активістки, "найкраще ж стереотипи змінювати на власному прикладі, і "Жіноча сотня" – якраз є одним з тих прикладів".

Багатоманіття голосів..

Марія Дмитрієва – блогерка, феміністка, одна з перших, хто підтримала ініціативу "Жіноча сотня". Вона переконана, що Майдан переможе тільки тоді, коли жінок будуть приймати нарівні із чоловіками.

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!

Анна Сарапіон, координаторка Варти швидкої допомоги, постійно чергує в лікарні на Братиславській, 3.

"Я одна з тих, хто починав робити Варту лікарні. Сюди входять як чоловіки, так і жінки ліберальних поглядів, які проти насильства, які не хочуть лягати під кулі чи кидати камінцями в "Беркут", якби це не звучало... Але хочуть допомагати людям, проявляють гуманізм і солідарність. У тій ситуації, в якій перебуває зараз Україна, ми знайшли саме такий варіант.

Більшість серед нас – жінки. Можливо, вони не йдуть на Грушевського, але і не хочуть сидіти вдома. Ми чергуємо в лікарні, де перебувають активісти. Дізнаємося, що потрібно з ліків, одягу, їжі... Спочатку, коли доставляли потерпілих, ми записували їхні прізвища, імена, щоб активісти не пропадали, а потім їх, не дай Бог, не знаходили на Бориспільській трасі... мертвими.

Коли почалися перші масові заворушення на Грушевського, і до нас зателефонував друг, просив мого чоловіка поїхати охороняти Майдан від тітушок, я дуже хотіла поїхати разом із ними. На що друг відповів: "А навіщо?".

"Як це – навіщо?", - перепитала я.

"Для чого нам жінки?", - здивовано сказав друг.

І мене, якщо чесно, це дуже образило, бо я не вважаю, що я слабка, що в нас слабкі жінки, і чому я не маю бути пліч-о-пліч зі своїм чоловіком? Врешті-решт мій чоловік хотів відмовитися із солідарності, що я не їду. Але я сказала, що це неправильно, і що ми маємо щось зробити. Так, у нас виникла ідея організувати чергування в лікарнях. Це не означає, що я як жінка боюсь піти на барикади, я просто борюсь іншими методами.

"Жіноча сотня" – це класна ініціатива, і я її підтримую. Я постійно стежу за новинами, була кілька хвилин на майстер-класі із самооборони, але, на жаль, у мене зовсім немає часу відвідувати всі заходи... Я майже постійно чергую в лікарні на Братиславській 3, тут катастрофічно бракує людей".

Світлана Благодєтєлє-Вовк, викладачка, учасниця Майдану:

"Проблема полягає в тому, що Майдан – це не тільки демократична революція, це ще й гендерна революція. Тому що за великим рахунком – жінка гнобиться подвійно: і дома, і на роботі.

Я викладачка, за 20 років мала понад шість тисяч випускників... Але система побудована так, що ти, хоч і маєш великий досвід роботи і робиш важливу справу, все одно отримуєш менше за свого чоловіка.

Записуючись у "Жіночу сотню", я в першу чергу бачу себе як людину, яка виходить на вулицю і відкрито заявляє – я феміністка. У мене раніше не було такої самоідентифікації, але із Майданом цей факт змінився".

Щоб бачити інформацію потрібна Реєстрація!